Організація та методика аудиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Теоретичні основи обліку безготівкових розрахунків підприємства

1.1 Економічна сутність безготівкових та інших форм розрахунків

1.2 Огляд законодавчої бази та спеціальних літературних джерел з аудиту операцій на рахунках у банку

1.3 Аналіз нормативної бази з обліку операцій на рахунках в банку

2. Аудит оперіції підприємства рахунків у банку

2.1 Мета, завдання та джерела аудиту

2.2 Методика та організація обліку операцій на рахунках в банку на підприємстві

2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Розрахунки між підприємствами незалежно від форми власності здійснюються шляхом безготівкових перерахувань через комерційні банки і регулюються спеціальними правилами. Проте в практиці проведення розрахунків допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення й попередження розраховані аудиторські перевірки.

Метою перевірки банківських операцій є встановлення:

- кількості відкритих і використаних у розрахунках рахунків, законність здійснення операцій за кожним із них;

- своєчасності, законності, достовірності й доцільності відображених на рахунках у банках здійснених операцій щодо надходження та списання грошових коштів;

- обґрунтованості отримання й використання кредитів і позик, своєчасності їх погашення;

- дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів та ін.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

- виписки банків з відповідних рахунків з доданими до них документами, які є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, вимог, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо);

- баланси, інші документи й облікові регістри, в яких відображуються операції, пов'язані з використанням коштів.

Метою аудиту операцій є перевірка:

- правильності та законності відкриття валютних рахунків;

- повноти й своєчасності зарахування валютної виручки;

- законності використання валюти-готівки тощо.

Метою курсової роботи є засвоєння методики аудиту операцій на рахунках в банках, виявлення можливих порушень та їх ліквідацію, дослідження аудиту фінансової звітності підприємств, а саме відображення операцій на рахунках в банках підприємства, пошук шляхів його удосконалення. економічний розрахунок безготівковий аудит

Завдання курсової роботи полягає у визначенні характеристики фінансової звітності, її складу, призначенні та основних принципів підготовки; порядку оцінювання фінансової звітності підприємства; методики аудиту операцій на рахунках в банках.



1. Теоретичні основи обліку безготівкових розрахунків підприємства

1.1 Економічна сутність безготівкових та інших форм розрахунків

На сьогодні в Україні підприємства використовують дві форми розрахунків: готівкові та безготівкові. Найбільш поширеними у відносинами між підприємствами є безготівкові рахунки, які включають операції, що здійснюються через рахунки в банках.

Безготівкові рахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача [18,с.122]. Фінансовим представником в цих розрахунках є банк, який надає послуги клієнтам-підприємствам.

У відповідності до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, установи, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банку і зобов'язані зберігати свої грошові кошти в банківських установах.

Поточний рахунок - це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахункових рахунках підприємства.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими розрахунками відповідно до чинного законодавства України.

Фінансовим посередником у безготівкових розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Обслуговуючим банком - називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банків та установ, та який здійснює для них на договірних засадах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність»[2].

Згідно вище вказаного закону, рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і згодою цих банків. Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні особи в банківських установах. Підприємство має право відкрити поточні та депозитні рахунки як в національній, так і в іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися акредитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, банківськими платіжними картками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, чек, акредитив) і вказують їх під час укладання договорів.

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливий рахунок - рахунок лімітної чекової книжки. В межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.

Чеком - визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу.

Безготівкові розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття.

Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субрахунки для філій, представництв тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків.

Законодавством не обмежується кількість відкритих рахунків у банку: одне підприємство може мати їх декілька. Банк зобов'язаний відкрити поточний рахунок не пізніше десяти днів з моменту подання повного пакета документів. Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслуговування, який є підставою для здійснення банком розрахунків відповідно до потреб підприємства.

При здійсненні розрахункових операцій підприємства можуть використовувати розрахункові документи, які представлено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Види розрахункових документів при здійсненні безготівкових операцій

Форма документу	Зміст документу
- меморіальний ордер	використовується при здійсненні розрахунків банками
- платіжне доручення	розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача
- платіжна вимога-доручення	розрахунковий документ, який складається з двох частин: - верхньої -- вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; - нижньої -- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача
- розрахунковий чек	документ, що містить розпорядження власника рахунку установі банку-емітента, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів
Форма документу	Зміст документу
- акредитив	При цій формі банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: - виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; - надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж
- інкасо	полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів.

Підприємство для здійснення розрахунків самостійно обирає передбачені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначає їх під час укладення договорів. Мало поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Загалом в акредитивній формі розрахунків беруть участь: а) заявник акредитива -- платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

б) банк-емітент -- банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

в) бенефіціар -- юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт тощо).

г) виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом.

Після відвантаження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. Інколи умовою виплати грошей з акредитива може бути акцепт уповноваженої покупцем особи, яка засвідчує в банку постачальника зразок свого підпису.



1.2 Огляд законодавчої бази та спеціальних літературних джерел з аудиту операції на рахунках у банку

Таблиця 1.2 - Перелік та зміст законодавчої бази, яка регламентує аудит операцій на рахунках у банку

№ з/п	Найменування нормативного документа	Зміст документа	Область використання документа
1	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.99 р. № 87 (із змінами і доповненнями) [4]	Визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів	Застосовуються для складання бухгалтерської звітності за операціями
2	Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р.№3125-ХП [1]	Висвітлені основні сфери дії даного Закону, виокремлено в окрему статтю законодавство про аудиторську діяльність, в інших статтях дається теоретичне визначення таким поняттям як аудиторська діяльність, аудит, аудитор, аудиторська фірма, аудиторський висновок та інші офіційні документи, далі законодавець розяснює бухгалтерські аспекти аудиту, зокрема, публічна бухгалтерська звітність, користувачі бухгалтерської звітності та завершується розділ статею про Обов'язкове проведення аудиту і Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку	Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника
3	Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 червня 1995 р. № 265/95-ВР	Характеризує Порядок ведення розрахунків та відповідальність за порушення вимог цього Закону	Визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
4	Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР [3	Дає характеристику операціям в іноземній валюті	Установлено, що у 2009 році при застосуванні за зовнішньоекономічними угодами (договорами) резидентів операцій факторингу, що здійснюються державними банками України, у тому числі в рамках їх діяльності в міжнародних факторингових об'єднаннях (асоціаціях), виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках або рахунки банків, що здійснюють відповідні операції факторингу, у терміни, передбачені статтею 1 цього Закону продовжено на 90 календарних днів; виручкою резидентів вважаються також платежі, що надходять від нерезидентів на рахунки банків за операціями факторингу згідно із Законом
5	Указ Президента України "Про національний аудиторський комітет України" від 20 липня 1995 р. № 631/95 [12]	Утворюється Національний аудиторський комітет України	Застосовується в створенні системи фінансового контролю, виявлення порушень фінансово-господарської дисципліни
6	Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України" від 26 березня 1998 р. № 119 [6]	Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами - резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб - нерезидентів	Використовується для забезпечення витрат працівників юридичних осіб - резидентів чи представництв юридичних осіб - нерезидентів; забезпечення витрат працівників іноземних дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій і т.д.

Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності банків не визначається стабільністю. Деякі законодавчі акти зазнали багато змін і доповнень. З'явилося багато законів України у новій редакції, не цілком досконалі, про що свідчать нові закони та зміни, не врегульовані питання, існуючі протиріччя між законодавчими актами. Особливо слід зазначити, що на недосконалість змісту фінансово-правових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого повинні враховуватись у законодавчих актах.

В наш час видається багато нових підручників, практичних посібників та періодичних видань з операцій на рахунках у банках, які містять багато інформації про банки, їх облік та аудит. Кожен автор висловлює свою думку з приводу цього питання, посилаючись на чинні законодавчі і нормативні акти.

Позитивною стороною інформаційного забезпечення на сучасному ринковому просторі України є те, що користувач має доступ до різноманітних джерел економічної інформації, має можливість вивчати, аналізувати, зіставляти надану інформацію.



1.3 Аналіз норамтивної бази з обліку операцій на рахунках у банку

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід'ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату підприємством заробітної плати працівникам, компенсації командировочних витрат, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їхній не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону № 679 Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Згідно ст. 56 Закону №679 НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесеним до його повноважень, що є обов'язковими для органів державної влади й органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

Загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлює нова редакція Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [7].

Інструкцію приведено у відповідність до норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, які набрали чинності з 1 січня 2004 року, щодо порядку здійснення безготівкових розрахунків і з її введенням втратила чинність Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (із змінами), що була затверджена постановою Правління Національного банку від 29.03.2001 № 135 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за № 368/5559.

Відповідно до вимог Інструкції банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції, інших нормативно-правових актів. Списання коштів з рахунків клієнтів мають здійснювати лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов`язкові для виконання ними.

З 9 серпня 2006 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України [8].

Запровадження цих Змін було зумовлено необхідністю приведення окремих норм Інструкції у відповідність до вимог: до Закону України [5], відповідно до якого національному оператору поштового зв'язку надано право здійснювати валютні операції на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. Згідно зі Змінами, зокрема:

- врегульовано питання використання коштів за поточним рахунком в іноземній валюті відокремленого підрозділу юридичної особи, яка отримала генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.



2. Аудит оперіції підприємства рахунків у банку

2.1 Мета, завдання та джерела аудиту

Аудит - це підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) - законних учасників економічної діяльності, спрямована на підтвердження вірогідності фінансової, бухгалтерської і податкової звітності, для зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, що представляється підприємством (організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» (ст.2) аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Метою аудиту валютних операцій є перевірка:

-правильності та законності відкриття валютних рахунків;

- повноти й своєчасності зарахування валютної виручки; законності використання валюти-готівки тощо.

Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках рахунком.

Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Така взаємозвірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами суті проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежу фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів та договори, положення тощо.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є: виписки банків із відповідних рахунків, що є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо); облікові регістри, в яких відображаються операції, пов'язані з використанням готівкових коштів на рахунках банку; баланс та інші форми фінансової звітності.

Перш за все аудитор звіряє залишки коштів, відображених у виписках банку за відповідними рахунками, із залишками готівкових коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховання зловживань. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць із даними оборотів за обліковими реєстрами. Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів (повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку). Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами у першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку. Результати перевірки аудитор відображає у своєму робочому документі [24].

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк розрахункові операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми документами.

Інколи їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у наявності та достовірності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача готівки, дати здійснення розрахункових операцій) необхідно провести зустрічну перевірку платіжних документів, що зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами банку. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів, не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу. При цьому аудиторам потрібно скласти робочі документи.

Результати перевірки свідчать, що в облікових регістрах (машинограмах, Головній книзі) господарські операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку вірно.

Аудитором повинна бути здійснена перевірка відповідності даних готівкових коштів на поточному рахунку, Головній книзі та журналу № 1 та відображена в робочому документі.

У випадку відхилень, встановлених при перевірці розрахункових операцій на поточних рахунках банку та підприємств, аудитор повинен зробити відповідні висновки.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування готівки за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах та із даними виписки.

При цьому за документами по оприбуткуванню запасів перевіряють їх повноту і правильність оприбуткування. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, необхідно провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою правильності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється. Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.

Внутрішня нормативна база - облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні, розпорядчі документи з організації фінансово- господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо). Вони підлягають аналізу та зіставленню з чинною методологією.

Кожному банку з моменту реєстрації, тобто видачі ліцензії, відкривається кореспондентський рахунок 1200 А "Кореспондентський рахунок у Національному банку України". Першими сумами на цей рахунок є внески засновників у статутний капітал банку під час його створення. Ці кошти акумулюються на тимчасовому рахунку до моменту одержання ліцензії, а потім перераховуються на постійний кореспондентський рахунок.

Між банками і клієнтами укладається договір на банківське розрахунково-касове обслуговування. Під час перевірки виписок із кореспондентського рахунку в НБУ аудитор повинен пам'ятати, що для НБУ цей рахунок пасивний, і кредитове сальдо означає суму заборгованості його перед банківською установою. Для банківської установи цей рахунок активний, сальдо дебетове й означає суму вільних грошей банку на звітну дату, оборот за дебетом -- суми, зараховані за звітний період; оборот за кредитом -- списано коштів за цей же період часу.

Виписка з кореспондентського рахунка 1200 А обробляється наприкінці кожного дня; ці дані входять до складу оборотів і сальдо операційного дня. Залишок за рахунком 1200 А і його збільшення визначає сталість фінансового стану банку, його можливість сплатити борги, тобто сприяє підвищенню коефіцієнта ліквідності балансу банку. Однак трапляються випадки, коли суми, списані з кореспондентського рахунка, перевищують суми залишку та надходжень, що негативно впливає на фінансовий стан як банку, так і клієнта (клієнт несе штрафи, збитки). При закритті поточного рахунка клієнта у банківській установі залишки коштів у інший банк не передаються, а зараховуються на рахунок 351 "Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку", з якою погашаються борги перед банком, а різниця перераховується за заявою клієнта на рахунок в іншому банку. Забороняється здійснювати видаткові операції з відкритих клієнтами особових рахунків за рахунками 351, 352, 354, 355, 361, 362, 364, 365, 3631 П [30].

У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат [30].

2.2 Методика та організація обліку операцій на рахунках банку на підприємстві

Організація облікового процесу щодо операцій на банківських рахунках на кожному підприємстві здійснюється відповідно до Наказу чи Положення «Про облікову політику підприємства», рух коштів на цих рахунках відображається згідно до ПСБО 3, ПСБО 1, ПСБО 5.

Підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах готівкових коштів і витрачають її на цілі, які визначені в грошовому чеку і не суперечать чинному законодавству.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

- заяву на відкриття поточного рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті не має посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

- копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

- картку зі зразками підписів осіб, якими відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірено нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитків печатки підприємства;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного Фонду України.

Для своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки підприємства (підприємці) у встановленим банком термін повинні попередити (письмово чи усно) установу банку про необхідну суму коштів у банкнотах і розмінній монеті.

Облік руху грошових коштів на банківських рахунках здійснюється наступним чином: за дебетом рах.31 відображаються надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Щодо одержання з банку коштів на виплати, зв'язані з оплатою праці, необхідно відзначити наступне. З метою регулювання касових ресурсів установ банків підприємства повинні представляти банкам календар видачі заробітної плати, у який підприємство включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Якщо на підприємстві виплати заробітної плати передбачені не за один, а за кілька днів, то керівник підприємства за узгодженням з установою банку встановлює, у які конкретно дні й у яких сумах підприємство буде одержувати готівку на заробітну плату. Видача готівки на виплату заробітної плати в ті терміни, що приходяться на вихідні (святкові) дні, здійснюється установами банків напередодні (за два робітників дня). У четвер може також здійснюватись видача готівки, якщо термін виплати заробітної плати приходиться на п'ятницю.

Підприємствам, вихідні дні яких не збігаються із суботою і неділею, видача готівки на виплату заробітної плати в ті терміни, що приходяться на вихідні дні цих підприємств, здійснюється напередодні (за два робітників дня).

Для того щоб одержати в банку кошти, необхідно попередньо подати заяву про бронювання коштів.

Одержання готівкових коштів у банку здійснюється по чеку. Чекові книжки здобуваються підприємством за плату в установі банку. Отримані в банку наявні підприємства можуть витрачати тільки на визначені в чеку мети. При одержанні готівки у банку клієнт представляє установі банку лист про організацію охорони коштів і забезпеченні їхнього транспортування. Якщо гроші в банку одержує не касир, а особа, що його заміняє, то вони видаються тільки при наявності в особи, що одержує, крім документа, що посвідчує особу, доручення.

Кошти понад установлений ліміт залишку готівки у касі підприємство зобов'язано здавати в банк у порядку і терміни, установлені установою банку, для зарахування на рахунки підприємства. Здача готівкових коштів у банк супроводжується заповненням об'яви на внесення готівки, у якому вказується найменування підприємства, за що здаються гроші і номер банківського рахунку.

Видача готівки з каси підприємства для здачі їх в установу банку оформляється видатковим касовим ордером із відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здачу виторгу в установу банку, є квитанція до об'яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. Документом, що свідчить про здачу виторгу інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку. При наявності на підприємстві декількох поточних рахунків здача виторгу й інших касових надходжень таким підприємством може здійснюватись як на основний, так і на додаткові банківські рахунки. На прийняту від підприємства суму банк видає квитанцію, у якій вказується, від кого прийняті гроші, номер рахунку, на який зараховані гроші, сума. Квитанція служить підставою для списання коштів по касі. Типові проведення по рахунку 31 наведено у додатку Б «Основні операції по руху коштів на поточному рахунку». Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки згідно з Інструкцією №3 [8].

Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на субрахунку 302 „Каса в іноземній валюті” рахунку 30 „Каса”.

Бухгалтерський облік валютних операцій в Україні ведеться в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ.

На відміну від розрахункового рахунку підприємство може мати кілька валютних рахунків залежності від виду ін. валюти. З р/р гроші знімає тільки касир, а з валютного рахунку іноземну валюту можуть видати працівнику підприємства, відрядженому за кордон, за заявою власника рахунку з дорученням на надходження їм валюти.

Таблиця 2 - Основні види операцій по русі коштів на валютному рахунку

№п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція
		Дт	Кт
1	Зараховані на поточний рахунок наявні, що надійшли з каси	312	302
2	Зарахування на поточний рахунок сум, отриманих от іноземних покупців і замовників в оплату за відвантажені товарно-матеріальні цінності	312	362
3	Зарахування на поточний рахунок сум повної чи часткової передплати, що надійшла від іноземних покупців (замовників)	312	681
4	Списання з поточного рахунку сум готівки, виданих банком у касу	302	312
5	Списання з поточного рахунку сум за відвантажені ТМЦ	632	312



Для відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, платник подає заяву в 4-х примірниках, а депонованого в банку-емітенті - у трьох примірниках.

2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту

Метою аудиту операцій на рахунках в банку є підтвердження аудиторським висновком інформації щодо повноти, достовірності, законності та об'єктивності здійснених і відображених у бухгалтерському обліку й звітності безготівково-розрахункових операцій.

Основним завданням аудиту операцій на рахунках в банку є встановлення об'єктивної істини щодо інформації про безготівково-розрахункові операції, складання думки аудитором про достовірність, законність, повноту та об'єктивність відображених у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операцій, донесення цієї думки через аудиторський висновок до користувачів інформації. Практичними завданнями аудиту операцій на рахунках в банку підприємства є:

- у разі встановлення помилок, фактів обману або інших відхилень від норми в операціях на рахунках в банку на прохання клієнта надати консультацію щодо їх виправлення;

- внести пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю операцій на рахунках в банку;

у процесі перевірки аудитор може вказати на шляхи покращання системи розрахунків, запропонувати оптимальніші рішення.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань, які стоять перед аудитором операцій на рахунках в банку, аудитор повинен перевірити:

- правильність оплати чи отримання сум за прийняті або відвантажені матеріальні цінності;

- наявність виправдовувальних документів при здійсненні цих операцій і правильність їх оформлення;

- повноту оприбуткування і правильність списання отриманих цінностей;

- стан синтетичного й аналітичного обліку по розрахункових операціях, правильність використання відповідних рахунків Плану рахунків;

- правильність перенесення вхідного сальдо при відкритті відповідних рахунків Головної книги на наступний обліковий період.

Особливу увагу необхідно приділити перевірці стану розрахунків, для чого рекомендується провести аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків та актів звірок взаєморозрахунків [22].

Після складання методики проведення аудиту складемо тест засобів контролю. Тести контролю представляють собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Тест засобів контролю наведений в таблиці 2.2.



Висновки

При детальному аналізі аудиторської перевірки операцій на рахунках в банку було виявлено, що аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку.

Аудит - особлива самостійна форма контролю. На сьогоднішній день цей вид послуг являється найбільш правдивою і достовірною перевіркою фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Думки і висновки аудиторів своєчасно здатні попередити банки про неправильність ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а отже і застерегти від небажаних наслідків, штрафних санкцій та витрачання грошових коштів, які завжди конче потрібні і яких ніколи не вистачає. Тому велику увагу слід приділяти саме збереженню цих високоліквідних активів.

Як показала дана робота, аудит операцій на рахунках у банку досить трудомістка процедура, яка потребує від аудиторів значної уваги, знання нормативно-правової бази, яка регулює здійснення грошових операцій, а також впевненості в мінімізації ризику як зі сторони клієнта так і зі сторони аудитора. Взагалі методика проведення аудиту коштів на поточному рахунку відрізняється від аудиту інших ділянок діяльності банку. Тобто перш за все визначається мета і завдання перевірки, вивчається нормативно-правова база, яка стосується регулювання фінансових взаємовідносин. Велика увага приділяється вивченню і оцінці системи внутрішнього контролю, так як від неї багато в чому залежить довіра аудитора до перевіряємого банку і можливість покладатися на свідчення персоналу. Отримавши інформацію аудитор виконує основну частину перевірки: планує подальшу роботу і складає програму аудиторської перевірки.

Основні положення програми являються переліком процедур в ході яких аудитор перевіряє правильність, повноту відображення руху грошових коштів на поточному рахунку. Одержані дані аудитор фіксує в робочих документах , а свої думки викладає на завершальному етапі в аудиторському висновку. Цей висновок являється доказом того відповідає чи ні відображення руху грошових коштів на поточних рахунках банку чинному Законодавству, обліковій політиці підприємства, іншим нормативно-правовим актам.

Таким чином з'ясовується різного роду порушення, крадіжки, навмисні зловживання, які в кінцевому привели б до відтоку грошових коштів, а в крайньому випадку - банкрутству банку. Це ще раз підтверджує необхідність та важливість зовнішнього контролю - аудиту для забезпечення успішної фінансово-господарської діяльності.



Список використаних джерел

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р.№3125-ХП.

2. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 червня 1995р. № 265/95-ВР.

3. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР.

4. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основа 2006.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.99 р. № 87 із змінами і доповненнями.

6. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України" від 26 березня 1998 р. № 119.

7. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" від 19 лютого 2001 р. № 72.

8. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів банківських установ" від 16 липня 2001 р. № 271.

9. Постанова Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про Кваліфікаційну комісію Національного банку з питань сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів установ" від 16 липня 2001 р. № 271.

10. Рішення Аудиторської палати України "Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів" від 19 листопада 2002 р. №116.

11. Рішення Аудиторської палати України "Про затвердження Положення про постійне обов'язкове удосконалення професійних знань аудиторів України" від 31 жовтня 2002 р. № 109.

12. Указ Президента України "Про національний аудиторський комітет України" від 20 липня 1995 р. № 631/95.

13. Аудит адміністративної діяльності: теорія і практика / Пер. с англ. В. Шульга. - К.: Основи, 2006.

14. Білуха М.Т. Курс аудиту. - К.: Знання, 2005.

15. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. - К.: Вища шк., 2005.

16. Бутинець Ф.Ф. Аудит. - Житомир: ПП "Рута", 2007.

17. Давидов Г.М. Аудит. - К.: Знання, 2005.

18. Дерій В.А., Кізима А.Я. Аудит: Курс лекцій. - Тернопіль: Джура, 2006.

19. Загородиш А.Г. та ін. Аудит: теорія та практика. - Л.: Львівська політехніка, 2007.

20. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - К.: Каравела, Л.: Новий світ - 2008.

21. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.Організація і методика аудиту. - К.: Каравела, 2007.

22. Лабышев Н.Т., Ковалева О.В. Аудит: Теория и практика. - М.: ПРИОР, 2007.

23. Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. -- К., 2005.

24. Сопко В.В., Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Іл'їна С.Б., Брадул О.М. Організація і методика проведення аудиту. - К.: КНЕУ, 2006.

25. Герасимович А.М. Облік і аудит у банках.- К.: КНЕУ, 2005.

26. Усач Б.Ф. Аудит. Третє видання. - К.: Знання, 2005.

27. Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. Аудит суб'єктів підприємницької діяльності. - К., 2005.

28. Савченко В.Я. Аудит. - К., 2005.

29. Усач Б.Ф., Душко З.О., Колос М.М. Організація і методика аудиту. - К.: Знання, 2006.

30. Усач Б.Ф. Аудит за міжнародними стандартами. - К.: Знання, 2005.

31. Аудитор України (офіційне видання Аудиторської палати України) № 15-16 (165-166), стаття Конопльова А.Є., Жучкова І.В., вересень 2009.

32. Аудитор України (офіційне видання Аудиторської палати України) № 17-18 (167-168), стаття Карпик Е.А., жовтень 2009.

33. Адамс Р. Основы аудита / Пер. с англ. Я.В. Соколова. -- М., 2005.

34. Аудит: Практическое пособие / Под ред. А. Кузьминского. -- К.: Учетинформ, 2005.

35. Аудит Монтгомери / Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М.О'Рейлли, М.Б. Хирш: Под ред. Я.В. Соколова. -- М.: Аудит, ЮНИТИ,2005.

36. Білуха М.Т. Аудит у бізнесі: Посібник для бізнесменів. -- Дніпропетровськ, 2005.

37. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. -- К.: Товариство «Знання» 2007.

38. Зміни та доповнення до чинних Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів станом на 1 січня 2003 року / Пер. з англ. О.Л. Ольховика, Л.Я Довкорук. -- К., 2008.

39. Международные стандарты аудита и Кодекс этикета профессиональных бухгалтеров. -- М.,: Финансы и статистика, 2006.

40. Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Компьютеризация аудиторской деятельности: Учеб. пособие для вузов. -- М.: Дело и сервис, 2005.

41. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. --Тернопіль, 2005.

42. Стандарти аудиту та етики. -- К., 2008.

43. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2007.

44. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебник. -- 2-е изд., доп. и переработ. -- М.: Финансы и статистика, 2006.

45. Інтернет-ресурси.

Размещено на Allbest.ru