Доходи від діяльності підприємства, їх класифікація. Порядок визначення фінансових результатів підприємства за видами діяльності

Структура сукупних ресурсів домогосподарств в Україні. Диференціація життєвого рівня населення. Порядок відображення в обліку інвестицій, які ведуться за методом участі в капіталі. Визначення фінансових результатів підприємства за видами діяльності.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 01.02.2014
Размер файла 220,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Витрати і доходи підприємств, їх класифікація

Витрати підприємства - фінансова категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року (із змінами), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За напрямками фінансування витрати можна поділити на:

- виробництво і реалізацію продукції;

- відтворення основних засобів;

- операційні заходи;

- соціальні цілі.

За джерелами фінансування витрати поділяються на:

- забезпечені власними фінансовими ресурсами;

- покриті позиченими коштами;

- здійснені за рахунок залучених коштів.

Із точки зору фінансової діяльності, до витрат належать усі реально понесені витрати. З позиції оподаткування витрати поділяються на ті, що належить до собівартості, і ті, що здійснюються за рахунок прибутку. Із цих позицій, до валових витрат відносять лише ті витрати підприємства, без яких процес виробництва й реалізації неможливий.

Названий вище закон визначає валовий дохід як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Доходи підприємства можна поділити на такі групи:

- від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

- від іншої операційної діяльності - реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості, одержані гранди, субсидії, інші доходи;

- від здійснення фінансових операцій - від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані доходи за облігаціями тощо;

- від іншої звичайної діяльності - реалізація фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів; безоплатно одержаних оборотних активів тощо;

- від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Отже, грошові доходи підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Доходи формуються в результаті економічних взаємовідносин суб'єктів господарювання. Рівень доходів підприємств визначається головним чином рівнем цін на товари, що встановлюється на ринку. Для нормальної діяльності підприємства важливо, щоб обмін був еквівалентним. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи й грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва та реалізації продукції, удосконалення й розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

2. Фінансові результати та фактори, що впливають на них

Фінансові результати - це зіставлення валових доходів і валових витрат, регламентованих податковим законодавством.

Перевищення валових доходів над витратами забезпечує прибуток; перевищення витрат над доходами - збиток.

Прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в підсумку свідчить про обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності. Він є джерелом не лише забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й формування бюджетних ресурсів держави.

Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом економіки України до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність й незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету й інших обов'язкових платежів і відрахувань. Прибуток - мета підприємницької діяльності й водночас - джерело витрат для розвитку виробництва. Це одна з основних фінансових категорій ринкової економіки. У прибутку концентруються фінансові інтереси усіх суб'єктів підприємницької діяльності, він характеризує ефективність виробництва, свідчить про примноження фінансових ресурсів. Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрямку використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його розпорядженні. При цьому порядок розподілення й використання прибутку на підприємствах фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його керівництвом.

Згідно зі статутом, підприємства можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні, на поповнення статутного капіталу, на утворення й поповнення резервного капіталу, а також направляти на виплату дивідендів та на інші цілі.

Оскільки одержаний прибуток (збиток) є інтегральним показником, то на нього мають вплив різні фактори:

1. Макроекономічні (зовнішні):

- природні умови;

- державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг;

- ринкова кон'юнктура.

2. Мікроекономічні (внутрішні):

- обсяги виробництва;

- собівартість продукції;

- рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємства;

- якість продукції;

- рівень організації праці;

- ефективність використання фінансових ресурсів.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. "Прямий" вплив на розмір собівартості продукції, а, отже, і прибутку, пов'язаний із тим, настільки раціонально економно витрачаються матеріальні ресурси - адже частина матеріальних витрат у складі собівартості коливається від 60 до 90 %. Своєю чергу, використання матеріальних ресурсів залежить від ритмічності поставок, наявності необхідних оборотних коштів, матеріаловіддачі, економії ресурсів. Рівень використання такого виробничого ресурсу, як праця, залежить від рівня кадрового забезпечення підприємства, продуктивності праці. Використання основних засобів характеризується фондовіддачею, забезпеченістю основними фондами, технічним озброєнням праці.

Такий фактор впливу, як собівартість, залежить своєю чергою від двох основних чинників:

- структури складових витрат;

- цін на ресурси.

Ціни на продукцію, послуги, роботи підприємства залежать від таких складових:

- собівартості виробництва;

- якості продукції;

- цін конкурентів;

- каналу просування на ринок.

Таким чином, формування фінансових результатів визначається великою кількістю факторів, що характеризують різні боки фінансово-господарської діяльності підприємств.

3. Фінанси домогосподарств

Основні терміни та поняття.

Фінанси домогосподарств, особисті (персональні) фінанси, домогосподарство, доходи домогосподарств, сукупні ресурси домогосподарств, загальні доходи домогосподарств, грошові доходи домогосподарств, витрати домогосподарств, бюджет домогосподарств, сукупні ресурси домогосподарств, пенсія, стипендія, споживчі витрати домогосподарств, грошові витрати домогосподарств, неспоживчі витрати домогосподарств, інвестиційну, людський капітал.

Доходи домогосподарств.

Однією з основних ознак розвитку будь-якої країни, якості життя її населення є рівень доходів домогосподарств.

Домогосподарство як суб'єкт фінансових відносин потребує вивчення в межах теорії фінансів. З одного боку, домогосподарства впливають на стан державних фінансів сплачують податкові та неподаткові платежі до бюджетів різних рівнів; домогосподарства впливають на стан фінансів суб'єктів господарювання, купуючи їхні цінні папери; домогосподарства впливають на стан банківського та страхового ринків шляхом купівлі відповідних продуктів. З іншого боку, домогосподарства отримують з бюджету та державних цільових фондів грошові виплати, виплату дивідендів та відсотків від підприємств та страхові відшкодування.

Лише на початку ХХІ ст. у фінансовій науці України було обґрунтовано виділення фінансів домогосподарств у окрему ланку фінансової системи України.

Під доходом розуміється максимальна кількість засобів споживання, які домогосподарство чи індивід можуть витратити за умови, що капітальна вартість майбутніх надходжень залишиться на попередньому рівні.

Доходи класифікують на первинні, соціальні трансферти, пенсії, приватні трансферти, інші грошові доходи. Відтворення доходів населення є складовою частиною процесу суспільного відтворення. Його стадіями є утворення, первинний розподіл і формування наявних та кінцевих доходів та їх використання на кінцеве споживання та нагромадження.

Дослідженню доходів присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Її не могли обійти своєю увагою найвидатніші економісти, соціологи, філософи сучасності та минулого.

Проблеми формування і використання доходів населення розглядаються в різних теоріях, деякі з них наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Теорії, що звертають увагу на роль доходів населення

Назва теорії Основні положення теорії щодо доходів населення

Теорія споживання

Досліджує вподобання індивідів на основі їхніх власних потреб, аналізує, як домогосподарство обирає той або інший товар, в якій кількості воно може його купити, враховуючи обмежений бюджет споживача і прагнення максимізувати власну вигоду.

Теорія утилітаризму Є. Бентама.

Згідно з теорією Є. Бентама, максимізація корисності і є психологічним принципом поведінки людей, яким вони керуються, намагаючись уникнути страждань і збільшити задоволення або щастя. Він вважав, що суспільство, в тому числі і законодавство, має ґрунтуватися на цьому принципі, щоб забезпечувати "найбільше щастя для найбільшої кількості індивідів".

Концепція "базових потреб" Я. Мінсер, Т. Шульц.

Ґрунтується на трьох основних елементах:

1) розширенні, особливо в країнах з надлишком трудових ресурсів, трудомістких виробництв, які навіть за порівняно низької продуктивності праці можуть забезпечити зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), підвищення заробітної плати і доходів населення;

2) масштабній державній підтримці масової освіти, охорони здоров'я, соціальної допомоги бідним, здійснення програм громадської санітарії і гігієни, планування сім'ї;

3) залученні найширших верств населення до активної участі в розробці, плануванні та здійсненні соціальних програм, що в країнах, які розвиваються, значною мірою було викликано нестачею дипломованих спеціалістів і необхідністю виплачувати їм порівняно високу зарплату.

До "базових потреб" було віднесені товари та послуги, що виробляються державним сектором (охорона здоров' я, освіта, в деяких країнах - житло), а також продукти, що зазвичай купуються за рахунок приватних доходів (їжа та одяг).

Концепція людського розвитку (розроблена групою експертів ПРООН і набула поширення в світі з 1990 р.; в Україні з 19921993 рр.).

Концепція як особлива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія виходить із визнання неможливості звести суспільний прогрес до зростання грошового доходу чи примноження матеріального багатства. Вона виходить з первинної самоцінності розвитку людини, з того, що виробництво існує заради розвитку людей, а не люди - заради розвитку виробництва. Концепція людського розвитку, яка сформувалася за останні десятиліття, розглядає вдосконалення людини як основну мету суспільного поступу.

Концепція розширення можливостей вибору людини Амартьї Сен.

Основна ідея цієї концепції - пропозиція оцінювати добробут за можливостями людей вести такий спосіб життя, який вони вважають належним, а не за рівнем доходу на душу населення чи іншими макроекономічними показниками. Згідно з цією концепцією, дохід має розглядатися не як кінцева мета, а як засіб розширення можливостей вибору людини в таких принципово важливих галузях життєдіяльності, як здобуття освіти, професійний розвиток, зміцнення здоров'я, економічна та громадська діяльність

Загальноекономічним стандартом для вивчення доходів і видатків населення є система національних рахунків (СНР). В основу методології дослідження доходів у СНР, розробленій ООН в 1993 році, покладена концепція Дж. Хікса, згідно з якою під доходом розуміється максимальна кількість засобів, які індивід може витратити протягом певного тижня за умови, що капітальна вартість майбутніх надходжень у грошовому виразі залишиться на попередньому рівні.

У системі національних рахунків доходи класифікують на первинні (заробітна плата, доходи від сільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від несільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від власності без доходів від вартості капітальних активів), соціальні трансферти (виплати з приводу нещасних випадків і короткочасних втрат працездатності; по тривалій втраті працездатності та інвалідності; у зв'язку з виходом на пенсію; на дітей та сімейні виплати; по безробіттю; по догляду за дітьми; на народження дитини; особам, що досягли певного віку; допомога військовим і ветеранам війни; інші), пенсії (державні та приватні), приватні трансферти (дітям на аліменти, інші види регулярних доходів за рахунок приватних осіб), інші грошові доходи.

Фінанси населення стосуються економічної категорії "домашнє господарство" (домогосподарство), як це прийнято світовою практикою планування фінансів різних рівнів. Згідно з рекомендаціями ООН, домогосподарством вважається група осіб, які досягли між собою певних домовленостей щодо забезпечення власного споживання. Якщо воно складається з однієї особи, то вважається, що вона забезпечує своє споживання самостійно. Кілька осіб можуть об'єднувати свої доходи повністю або частково. Домогосподарством можна вважати таку групу осіб, які узгоджують свої споживчі витрати. Але це зовсім не означає, що необхідною є наявність єдиної спільної каси, в якій концентрувався б бюджет домогосподарства.

На мікрорівні найбільш адекватно виражає розмір доходу, так званий, сукупний дохід. Він є статистичним еквівалентом всього обсягу отриманих домогосподарством засобів існування незалежно від джерела їх утворення. Його встановлюють за допомогою вибіркового обстеження бюджетів домогосподарств. Це обстеження дозволяє збирати й аналізувати дані про рівень життя, доходи і споживання населення.

Дослідження доходів і видатків населення проводиться з метою:

- аналізу динаміки, рівня і складу доходів і видатків домогосподарств;

- вивчення диференціації доходів та споживання;

- моделювання доходів, видатків і споживання домогосподарств;

- визначення взаємозв'язку доходів домогосподарств та їх споживання, їхнього впливу на ефективність виробництва та інші соціально-економічні показники;

- аналізу платоспроможності населення як похідного значення від рівня доходів домогосподарств.

У процесі дослідження грошових доходів населення вивчають загальну масу економічних ресурсів, якими володіють і розпоряджаються домогосподарства. Не менше значення має оцінка потенційних можливостей домогосподарств щодо придбання товарів і послуг.

В Україні доходи домогосподарств розглядаються як основна складова сукупних ресурсів. Своєю чергою, сукупні ресурси домогосподарства складаються із загальних доходів, використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, боргів, взятих домогосподарством, а також - повернених домогосподарству боргів. Вони поділяються на дві частини: загальні доходи та використані готівкові заощадження, сальдо боргів, позик і кредитів.

Рис. 1. Складові сукупних ресурсів

Загальні доходи складаються з грошових та натуральних надходжень (у вартісній оцінці). Вони поєднують грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), в порядку самозаготівель, вартість грошової допомоги та подарованих родичами та іншими особами продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, а також - суму пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв'язку.

Грошові доходи домогосподарства складаються:

- з суми грошових та натуральних (в грошовій оцінці) надходжень, одержаних членами домогосподарства у вигляді оплати праці (за винятком податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань). До оплати праці належить заробітна плата, премії, інші винагороди, виплати і допомоги, отримані за основним і додатковими місцями роботи як у грошовій, так і в натуральній формах оплати відповідно чинного законодавства;

- з доходів від підприємницької діяльності та само зайнятості, до яких належать особисті доходи від підприємницької, фермерської та самостійної господарської діяльності громадян (без урахування видатків, пов'язаних з цією діяльністю);

- з доходів від власності у вигляді процентів, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів;

- з надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих в порядку самозаготівель.

Доходи від особистого підсобного господарства мають дві складові:

1) грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції, виробленої в особистому підсобному господарстві та отриманої домогосподарством в порядку самозаготівель;

2) вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель. При розрахунку цього доходу виключаються матеріальні витрати на виробництво продукції (транспортні витрати, витрати на купівлю кормів, сільськогосподарської техніки та обладнання, насіння, добрива, засобів захисту рослин, ліків для худоби тощо). До цього показника також входить вартість отриманих з особистого підсобного господарства продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, подарованих родичам та іншим особам, а також - вартість спожитих продуктів, отриманих у порядку самозаготівель. Оцінка спожитих натуральних надходжень здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді; - з соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів і інших осіб та інших грошових доходів.

Пенсії - всі види трудових і соціальних пенсій: за віком, за інвалідністю, через з втрату годувальника, соціальні, військовослужбовцям та інші.

Стипендії - всі види стипендій, які виплачуються учням професійно-технічних навчальних закладів, студентам, які навчаються з відривом від виробництва у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, у т. ч. стипендії, які виплачуються підприємствами та організаціями, стипендії та інші виплати аспірантам, ординаторам.

Допомоги - всі види одноразових та щомісячних допомог, отриманих населенням з державного та місцевого бюджетів, фондів соціального захисту, від профспілкових організацій, за рахунок коштів підприємств та з інших джерел. Із загального обсягу допомог розрізняють:

1) допомогу по безробіттю - допомогу, яку отримують непрацюючі громадяни працездатного віку, які мають статус безробітних (зареєстровані в державній службі зайнятості);

2) допомогу малозабезпеченим сім'ям - адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, запроваджену з метою надання матеріальної підтримки найменш соціально захищеним верствам населення;

3) допомога на дітей - одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини, допомога по догляду за дитиною у віці до 3 років, допомога сім'ям, які виховують дітей у віці від 3 до 6 років, грошові виплати матерям (батькам), які доглядають трьох і більше дітей віком до 16 років тощо;

4) інші допомоги - допомога сім'ям осіб, які загинули при виконанні службових обов'язків, допомога на поховання, всі види допомог від місцевої влади, допомога по догляду за інвалідами, особами похилого віку тощо.

Допомога від родичів та інших осіб має дві складові:

1) допомогу грошима - гроші, отримані в подарунок від родичів, знайомих, інших осіб;

2) допомогу від родичів та інших осіб продовольчими товарами у вартісній оцінці, яка здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді.

Аліменти - на утримання неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Також по цій статті враховуються допомога, які виплачується органами соціального забезпечення під час розшуку батьків, які ухиляються від сплати аліментів.

Натуральні надходження у вартісній оцінці містять:

Пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива - сума грошових нарахувань відповідно відсоткам пільг на оплату окремих житлово-комунальних послуг різним категоріям населення (інвалідам, учасникам Великої Вітчизняної війни, учасникам бойових дій, багатодітним сім'ям, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо) та сума нарахованих субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого, рідкого (побутового) палива.

Пільги на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту, зв'язку - частина вартості путівки на оздоровлення та відпочинок, оплачена підприємством, організацією, органом соціального захисту тощо, сума пільг на оплату телефону та на проїзд в міжміському транспорті окремих категорій населення.

Використання заощаджень, позики та повернені домогосподарству борги - сума використаних в обстежуваному періоді готівкових заощаджень, зменшення вкладів у банківських установах тощо. Також враховуються позичені гроші та гроші, повернені домогосподарству.

На підставі цих вибіркових обстежень та балансів грошових доходів і витрат здійснюється статистичний аналіз матеріальної забезпеченості населення загалом, окремих соціальних груп (верств) населення та домогосподарств. До показників, що визначають розмір доходів господарств, належать:

- середній розмір грошових доходів у розрахунку на одне домогосподарство;

- середньомісячний грошовий дохід на душу населення, який розраховується діленням загального розміру грошових доходів за місяць на середню чисельність населення;

- середньомісячна номінальна заробітна плата робітників і службовців у галузях економіки (незалежно від форми власності та господарювання), яка розраховується шляхом ділення нарахованого місячного фонду оплати праці на середньомісячну чисельність робітників та службовців;

- середньомісячна реальна заробітна плата, яка розраховується діленням відповідної номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін або множенням на індекс купівельної спроможності грошової одиниці.

Для певних соціальних груп визначаються суми та середній розмір призначених місячних пенсій за віком як співвідношення загальної суми призначених пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту до загальної чисельності пенсіонерів.

Окрім середніх показників, використовуються відносні показники порівняння зі стандартом. Наприклад, співвідношення середнього розміру призначених місячних пенсій за віком та середньомісячної заробітної плати або порівняння середнього розміру призначених місячних пенсій за віком з мінімальним розміром пенсії.

Мінімальним розміром пенсії за віком вважається мінімальна грошова сума з урахуванням компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням споживчих цін, отримання яких гарантовано умовами, передбаченими чинним пенсійним законодавством.

Не вводяться до доходів та ресурсів домогосподарства кошти, отримані одним членом домогосподарства від іншого (наприклад, дітям на кишенькові витрати), безготівкові дотації держави на виховання дітей в дошкільних закладах та навчання в загальноосвітніх школах, технічних ліцеях та вищих навчальних закладах, на лікування, на безкоштовний проїзд у громадському транспорті окремих категорій громадян.

Структура сукупних ресурсів домогосподарств в Україні наведена в табл. 2.

Таблиця 2. Структура сукупних ресурсів домогосподарств в Україні за період 1999-2007 рр.

Назва показника

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005

2006

2007

Сукупні ресурси в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.

332,0

422,9

520,8

608,1

708,6

911,8

1321,4

1611,7

2012,1

Структура сукупних ресурсів домогосподарств.

Відсотків.

Грошові доходи.

63,8

68,1

75,8

80,0

81,1

85,1

86,4

87,6

89,0

- оплата праці.

34,1

37,1

40,8

42,8

44,9

45,2

46,0

48,4

50,6

- доходи від підприємницької діяльності та самозяйнятості.

2,6

2,4

3,1

3,2

3,4

4,4

4,9

4,6

5,2

- доходи від продажу сільськогосподарської продукції.

3,8

5,3

5,5

5,0

5,4

4,8

4,6

3,8

3,6

- пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані готівкою.

16,2

15,9

18,0

20,4

18,4

22,2

24,0

23,7

23,0

- грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи.

7,1

7,4

8,4

8,6

9,0

8,5

6,9

7,1

6,6

Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель.

23,0

17,1

13,1

10,3

9,5

7,0

6,0

5,4

4,8

Пільги та субсидії безготівкові на оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, палива.

3,7

2,9

2,5

2,0

1,4

0,9

0,5

0,6

Пільги безготівкові на оплату товарів та послуг.

0,9

0,9

0,7

0,7

1,0

0,9

0,6

0,6

0,5

Аналіз структури сукупних ресурсів за даними табл. 2 свідчить, що грошові доходи домогосподарств зросли на 16 % з 1999 р по 2007 р. і складають відповідно 63,8 %. та 89,0 %. Основною їх складовою залишається оплата праці, яка також зросла до 50,6 % (2007 р.) порівняно з 34,1% у 1999 р. Знизився відсоток у структурі сукупних ресурсів вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель з 23,0 до 4,8 % відповідно. Зменшилися різні пільги та субсидії з 3,7 до 0,7 % у 2007 р., порівняно до 1999 р.

Зміна показників диференціації життєвого рівня населення України наведена в табл. 3.

Таблиця 3. Диференціація життєвого рівня населення України

Назва показника

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006 /2007

Чисельність населення із середньодушовими загальними доходами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму: млн. осіб.

39,2

39,9

39,8

35,2

30,3

25,3

23,1

13,2

у % до загальної чисельності населення.

80,2

82,7

83,3

76,2

65,6

55,3

50,9

29,3

у % до попереднього року.

101,5

100,0

88,4

86,1

83,5

91,3

57,1

Довідково: розмір.

270,12

311,3

342,0

342,0

362,233

423,0

472,04

532

прожиткового мінімуму (у середньому на одну особу в місяць, грн.).

Квінтильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення, разів.

2,4

2,3

2,5

2,4

2,3

2,4

2,4

2,4

2,0

Квінтильний коефіцієнт фондів (по загальних доходах), разів.

4,2

4,4

4,6

4,5

4,4

4,6

4,6

4,7

3,6

Аналіз показників життєвого рівня населення України за даними табл. 3 свідчить, що чисельність населення із середньодушовими сукупними витратами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, зменшилася з 80,2 % у 2000 р. до 29,3 % у 2007 р.

Квінтильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення зменшується з 2,4 до 2,0 разів відповідно з 1999 до 2007 рр.

Квінтильний коефіцієнт фондів також зменшується з 4,2 у 1999 р. до 3,6 разів у 2007 р.

Таким чином, зростає диференціація населення України за показником сукупних доходів, що свідчить про ієрархічність соціальних структур та формування нових груп носіїв стандартів якості життя.

В умовах сучасної економіки основними факторами нерівності домогосподарств за розміром сукупних та грошових доходів є відмінності в індивідуальних здібностях; первісний добробут домогосподарств та їхні інвестиційні можливості; диференціація в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці; демографічні особливості та мобільність домогосподарств; розвиток системи соціального захисту; попит на кваліфіковану працю; нерівність між міським та сільським населенням; особливості приватизації підприємств; лібералізація цін, зарплати, торгівлі та ринку; лібералізація фінансових ринків; заробітки в тіньовій економіці; податкова реформа; реформа системи соціального захисту; нерівність в оплаті праці за галузями та регіонами; розширення території бідності. Сукупність цих чинників утворює соціально-економічний механізм формування величини доходів домогосподарств та їх диференціацію.

Витрати домогосподарств.

Структура фінансів домогосподарств за напрямками розподілу коштів формується, виходячи з необхідності першочергового забезпечення розширеного відтворення робочої сили, тобто залежить від обсягу витрат на фізіологічні потреби населення, які є пріоритетними. Таким чином, що менший загальний фонд споживання країни, то більша питома вага витрат на життєзабезпечення населення і, відповідно, менші витрати на духовний розвиток людини та інвестиційна спроможність населення.

Витрати - це сума платежів домогосподарств за товари та послуги, отримані у звітному періоді, сума коштів, направлених ними на купівлю акцій, сертифікатів, валюти, нерухомості, на будівництво, допомогу родичам і знайомим, на вклади до банківських установ, на податки (крім прибуткового) та інші внески. Для всебічного аналізу використання ресурсів домогосподарств вивчаються грошові витрати, які відповідають наведеному вище визначенню, їх основна складова - споживчі витрати, а також обраховується зведений показник сукупних витрат.

Структура витрат домашніх господарств:

- придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її фізичному вигляді;

- витрати на оплату послуг, що забезпечують фізичне відтворення робочої сили (відпочинок, платне медичне обслуговування);

- витрати на духовний розвиток і освіту для відтворення якості робочої сили (як доповнення до безкоштовного бюджетного фінансування);

- податки та збори;

- страхові внески;

- довгострокові вклади населення в цінні папери і банківські депозити;

- витрати на розвиток приватного підприємництва. Матеріальні цінності, які купує населення, називають матеріальними благами. Структуру витрат на матеріальні блага, що споживає населення, утворює співвідношення витрат на окремі види товарів (продукти харчування, одяг). У розвинених країнах сучасна структура споживання, яка визнана оптимальною, приблизно така: продукти харчування - 30 %, інші матеріальні блага - 70 %.

Рис. 2. Складові споживчих витрат

Статистика вивчає розмір споживчих витрат і їх склад загалом та в розрахунку на одне домогосподарство. Структура та співвідношення окремих складових споживчих витрат є показником матеріального добробуту населення та домогосподарств. Переважання частки витрат на непродовольчі товари та оплату послуг є свідченням матеріального благополуччя. Розмір витрат є визначальним критерієм матеріального добробуту населення і домогосподарств, оскільки дає об'єктивнішу оцінку реальних доходів, у тому числі не декларованих.

Споживчі витрати - це грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродовольчих товарів, а також - на оплату особистих послуг. Включаються всі витрати домогосподарств на ці цілі незалежно від місця їх здійснення (у торговельній мережі, зі складу підприємства, організації, на ринку чи у окремих громадян).

Грошові витрати поєднують споживчі витрати, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрива, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов'язкові податки (крім прибуткового), збори та внески, а також - інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Грошові витрати поєднують суми, фактично сплачені домогосподарством за відповідними статтями, і не враховують вартість натуральних надходжень, пільг та субсидій.

Сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також - вартості спожитих домогосподарством і подарованих ним родичам та іншим особам продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих, суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону та проїзду у міжміському транспорті. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають реальний поточний стан матеріального добробуту домогосподарства.

Отже, сукупні витрати - складаються з суми споживчих та неспоживчих сукупних витрат. Сукупні витрати поєднують фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій. Оцінка натуральних надходжень здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів.

Споживчі сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також - вартості спожитих домогосподарством продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, туристичних послуг, путівок для лікування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг (в тому числі стоматологічних послуг, здійснення обстеження та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).

Структура сукупних витрат в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство в Україні представлена в табл. 4.

Таблиця 4. Структура сукупних витрат домогосподарств в Україні за період 1999-2007 рр.

Назва показника.

1999

2000

2001

2002

200 3

2004

2005

2006

2007

Сукупні витрати в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.

426,5

541,3

607,0

658,3

736,8

903,5

1229,4

1442,8

1722,0

Структура сукупних витрат домогосподарств.

відсотків.

Споживчі сукупні витрати.

96,6

93,3

93,7

92,8

93,3

92,6

91,1

90,5

90,0

Продукти харчування та безалкогольні напої.

65,2

64,9

62,6

59,1

58,6

57,5

56,6

53,2

51,4

Алкогольні напої, тютюнові вироби.

2,9

3,0

2,8

2,6

2,8

2,8

2,9

2,6

2,6

Непродовольчі товари та послуги.

28,5

25,4

28,3

31,1

31,9

32,3

31,6

34,7

36,0

В тому числі.

Одяг і взуття.

х

х

х

5,4

5,3

5,7

5,7

5,8

5,9

Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива.

х

х

х

10,5

10,4

9,7

8,5

9,6

10,9

Предмети домашнього вжитку, побутова техніка та поточне утримання житла.

х

х

х

1,7

2,0

2,3

2,6

2,8

2,9

Охорона здоров'я.

х

х

х

3,0

2,8

2,8

2,5

2,5

2,5

Транспорт.

х

х

х

3,0

3,3

3,0

3,0

3,7

3,4

Зв'язок.

х

х

х

1,3

1,5

1,8

2,1

2,6

2,6

Відпочинок і культурі.

х

х

х

1,9

2,3

2,4

2,6

2,4

2,4

Освіта.

х

х

х

1,2

1,1

1,3

1,1

1,4

1,3

Ресторани та готелі.

х

х

х

1,1

1,4

1,6

1,7

2,2

2,3

Різні товари і послуги.

х

х

х

2,0

1,8

1,7

1,8

1,7

1,8

Неспоживчі сукупні витрати.

3,4

6,7

6,3

7,2

6,7

7,4

8,9

9,5

10,0

Довідково: оплата житла, комунальних продуктів та послуг.

8,6

6,9

9,0

9,2

8,7

7,7

6,4

7,1

8,5

4. Облік доходів від діяльності підприємства

У бухгалтерському обліку доходи -- це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Для того, щоб відображати в бухгалтерському обліку і складанні фінансової звітності зокрема, Звіту про фінансові результати, події, пов'язані з отриманням доходів, вони поділяються за видами діяльності.

Дохід визнається в разі додержання таких умов:

· при збільшенні активу або погашенні зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

· оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов'язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Можливість достовірної оцінки -- основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають одержанню.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:

-- податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обов'язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

-- надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

-- попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

-- завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

-- надходження, що належать іншим особам.

Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.

У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків -- «Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев'ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінчені звітного року.

Схематично взаємозв'язок рахунків обліку доходів і витрат має наступний вигляд:

Рис. 3. Взаємозв'язок рахунків обліку доходів і витрат

Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:

За кредитом рахунків 7 класу -- валовий дохід.

За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

· ПДВ;

· акцизний збір;

· інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства відноситься сума чистого доходу. У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів -- це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому. Визнані в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такою схемою:

Рис. 4. Класифікація доходів підприємства

Планом рахунків для відображення доходів у бухгалтерському обліку передбачені рахунки

Таблиця 5

70

«Дохід від реалізації».

771

«Інший операційний дохід».

772

«Дохід від участі в капіталі».

773

«Інші фінансові доходи».

774

«Інші доходи».

775

«Надзвичайні доходи».

776

«Страхові платежі».

779

«Фінансові результати».

Закінчується 7 клас рахунків рахунком 79 «Фінансові результати». Цей рахунок призначений для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльності шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

За кредитом рахунка 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом -- суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» і потрапляє до бухгалтерського балансу.

Рахунок 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:

791 «Результат основної діяльності».

792 «Результат фінансових операцій».

793 «Результат іншої звичайної діяльності».

794 «Результат надзвичайних подій».

Закриття рахунка 79 «Фінансові результати» здійснюється по закінченні звітного періоду (місяця чи календарного року).

Планом рахунків співвідношення доходів і витрат діяльності підприємства визначено спеціальними рахунками, класифікація яких за групами наведена у таблиці.

Таблиця 6. Співвідношення рахунків доходів і витрат

Найменування рахунків витрат

Найменування рахунків доходів

90

Собівартість реалізації

70

Доходи від реалізації

91

Загальновиробничі витрати

92

Адміністративні витрати

93

Витрати на збут

94

Інші витрати операційної діяльності

71

Інший операційний дохід

95

Фінансові витрати

73

Інші фінансові доходи

96

Втрати від участі в капіталі

72

Дохід від участі в капіталі

97

Інші витрати

74

Інші доходи

98

Податок на прибуток

99

Надзвичайні витрати

75

Надзвичайні доходи

76

Страхові платежі

79

Фінансові результати

Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності.

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від реалізації, а також інші операційні доходи і витрати.

Для обліку операцій, пов'язаних з реалізацією, використовуються рахунки:

70 «Доходи від реалізації».

90 «Собівартість реалізації».

Для обліку операцій з реалізації готової продукції використовуються такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції».

901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

1. Покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

2. Підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

3. Сума доходу може бути достовірно визначена;

4. Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Бухгалтерські записи відображення операцій з реалізації готової продукції:

1. Відображено виручку від реалізації готової продукції:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

К-т 701 «Дохід від реалізації готової продукції».

2. Відображено нарахування ПДВ:

Д-т 701 «Дохід від реалізації готової продукції».

К-т 641 «Розрахунки за податками».

2а. відображення ПДВ у разі отримання попередньої оплати:

Д-т 643 «Податкові зобов'язання».

К-т 641 «Розрахунки за податками».

2б. Відображення ПДВ у разі відвантаження попередньо оплаченої продукції:

Д-т 701 «Дохід від реалізації».

К-т 643 «Податкові зобов'язання»

3. Списання виробничої собівартості готової продукції (за обліковими цінами):

Д-т 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

К-т 26 «Готова продукція».

В кінці звітного періоду сальдо рахунків 70 і 90 списується на субрахунок 791 «Результат основної діяльності» записами:

а) Списання чистого доходу:

Д-т 701 «Дохід від реалізації».

К-т 791 «Результат основної діяльності».

б) Списання собівартості реалізації:

Д-т 791 «Результат основної діяльності».

К-т 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Для відображення всіх інших доходів від основної діяльності (крім доходів від реалізації) використовуються такі рахунки:

Рахунки 71 «Іншій операційний дохід» та 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Інший операційний дохід включає:

1. дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

2. дохід від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

3. дохід від реалізації іноземної валюти;

4. дохід від операційної оренди активів;

5. дохід від операційної курсової різниці;

6. отримані економічні санкції (пені, штрафи, неустойки);

7. відшкодування раніше списаних активів;

8. дохід від списання кредиторської заборгованості;

9. субсидії, фінансова допомога (гранти, цільове фінансування, -- крім фінансування капітальних інвестицій);

10. інші доходи від операційної діяльності.

У кінці звітного періоду (місяця, року) сальдо рахунків 71 і 94 списуються на субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Бухгалтерські записи за відображення операцій, пов'язаних із одержанням доходів від іншої операційної діяльності, відображаються наступними проводками:

1. Відображено дохід від реалізації оборотних активів:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

К-т 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів».

1а. Нараховане ПДВ від вартості реалізації оборотних активів:

Д-т 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів».

К-т 641 «Розрахунки за податками».

1б. Списано реалізовані оборотні активи:

Д-т 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

К-т рахунків запасів (20, 22 та інші).

2. Відображено реалізацію іноземної валюти:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

К-т 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти».

2а. Списано реалізовану іноземну валюту:

Д-т 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти».

К-т 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» або 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

3. Одержано дохід від операційної оренди:

Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами».

К-т 713 «Дохід від операційної оренди активів».

4. Одержано дохід від операційних курсових різниць:

Д-т 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті».

К-т 714 «Дохід від операційної курсової різниці».

5. Одержані економічні санкції (штрафи, пені, неустойки):

Д-т 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з іншими дебіторами».

К-т 715 «Одержані штраф, пені, неустойки».

6. Списано кредиторську заборгованість по закінченні строку позовної давності:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками та відрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями»:

К-т 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».

7. Одержання коштів цільового фінансування:

Д-т 48 «Цільове фінансування та цільові надходження».

К-т 718 «Одержані гранти та субсидії».

8. Віднесення іншого операційного доходу на фінансові результати:

Д-т 71 «Інший операційний дохід».

К-т 791 «Результат основної діяльності».

9. Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати:

Д-т 791 «Результат основної діяльності».

К-т 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Облік доходів від іншої звичайної діяльності.

Для відображення операцій від іншої звичайної діяльності використовуються такі рахунки:

Рахунок 74 « Інші доходи».

Рахунок 97 «Інші витрати», які відображають відповідно доходи та витрати від інших операцій підприємства, які виникли у процесі його звичайної діяльності. До таких операцій належать:

1. реалізація фінансових інвестицій;

2. реалізація необоротних активів;

3. доходи від неопераційних курсових різниць;

4. дохід від безоплатно отриманих оборотних активів;

5. інші доходи.

Сальдо рахунків 74 і 97 списуються на субрахунок 793 «Результат іншої звичайної діяльності», що дає змогу визначити фінансовий результат від іншої звичайної діяльності.

Бухгалтерські записи з відображення операцій від іншої звичайної діяльності мають вигляд:

1. Реалізація фінансових інвестицій:

1а. Відображено реалізацію фінансових інвестицій:

Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами».

К-т 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій».

1б. Списано реалізовані фінансові інвестиції:

Д-т 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій»

К-т 14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

К-т 35 «Поточні фінансові інвестиції».

2. Реалізація необоротних активів:

2а. Відображено реалізацію:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

К-т 742 «Дохід від реалізації необоротних активів».

2б. Нараховано ПДВ з продажної вартості необоротних активів:

Д-т 742 «Дохід від реалізації необоротних активів».

К-т 641 «Розрахунки за податками».

2в. Списано балансову вартість реалізованих необоротних активів:

Д-т 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів».

К-т 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи».

2г. Списання зносу реалізованих необоротних активів:

Д-т 13 «Знос необоротних активів».

К-т 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів».

3. Одержання доходу від неопераційних курсових різниць:

Д-т 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 36 «Розрахунки з покупцями».

К-т 744 «Дохід від курсових різниць».

4. Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів:

Д-т 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

К-т 745 «Дохід від безоплатного отриманих активів».

5. Віднесено суму до оцінки об'єкта, які раніше були уцінені до складу доходу:

Д-т 10 «Основні засоби».

К-т 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

6. Дохід від фінансової оренди активів:

Д-т 37 «Розрахунки з іншими дебіторами».

К-т 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

6а. В кінці звітного періоду віднесення сум інших доходів на фінансові результати від іншої звичайної діяльності:

Д-т 74 «Інші доходи».

К-т 793 «Результат іншої звичайної діяльності».

6б. Списання інших витрат від іншої звичайної діяльності на фінансові результати:

Д-т 793 «Результат іншої звичайної діяльності».

К-т 97 «Інші витрати».

Облік доходу від надзвичайних подій.

Для обліку операцій, які виникають внаслідок надзвичайних подій призначені рахунки:

75 «Надзвичайні доходи».

99 «Надзвичайні витрати», які відображають відповідно доходи і витрати, що виникають внаслідок аварій, стихійного лиха та інших подій, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства та не виникають часто або регулярно.

Порівняння залишків сум рахунків 75 і 99 здійснюється на субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій», що дає змогу визначити фінансовий результат від надзвичайних подій.

Бухгалтерські записи щодо відображення в обліку надзвичайних подій мають вигляд:

1. Відображення в обліку списання майна в результаті стихійного лиха:

Д-т 99 «Надзвичайні витрати».

К-т 10 «Основні засоби», 20 «Основні засоби», 26 «Готова продукція», 30 «Каса».

2. Відшкодування вартості майна страховою організацією (якщо майно було застраховано):

Д-т 31 «Рахунки в банках», 65 «Розрахунки за страхуванням».

К-т 75 «Надзвичайні доходи».

3. Віднесено суму надзвичайних доходів на рахунок фінансових результатів:

Д-т 75 «Надзвичайні доходи».

К-т 794 «Результат надзвичайних подій».

4. Списано суму надзвичайних витрат для визначення фінансового результату від надзвичайних подій:

Д-т 794 «Результат надзвичайних подій».

К-т 99 «Надзвичайні витрати».

Не визнаються доходами такі надходження:

1. за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала, тощо;

2. сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

3. сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

4. сума завдатку: під заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставоодержувачу; одержана позикодавцем від постачальника в погашення позики;

5. надходження, що належать іншим особам.

Подібні надходження у бухгалтерському обліку відображаються як зобов'язання і на рахунках доходів ці суми не відображаються.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.