Амортизація основних засобів та відображення її в обліку

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням вартості, яка амортизується, об'єктів основних засобів та очікуваного об'єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, вартістю, яка амортизується, об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

Н = АВ / ОД

ОД - розрахунковий об'єм діяльності (виробництва).

Нарахування амортизації за весь період експлуатації характеризується даними, що наведені у таблиці.

Таблиця 4 Нарахування амортизації виробничим методом, грн.

Залишкова вартість на кінець року	Рік	Фактичний об'єм продукції, од.	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року
20 000	0	-	-	-
16 750	1	2600	2600 * 1.25 = 3250	3250
12 875	2	3500	3100 * 1.25 = 3875	7125
8500	3	3500	3500 * 1.25 = 4375	11 500
4750	4	3000	3000 * 1.25 = 3750	11 250
2000	5	2200	2200 * 1.25 = 2750	18 000

У нашому прикладі очікуваний об'єм продукції з використанням обладнання складає по рокам, од.: 1 рік - 2600; 2 рік - 3100; 3 рік - 3500; 4 рік - 3000; 5 рік - 2200; Усього 14 400.

Виробнича норма амортизації на одиницю продукції: (20 000 - 2000) / 14400 = 1.25 грн./од.

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об'єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму виробленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм виробленої продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом на нього часу.

Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ * НА

ЗВ - залишкова вартість об'єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі (2.6)

Н - строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ - ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ - первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості, яка амортизується, об'єкту основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю “замортизований” протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку норми амортизації.

Зазначимо, що відповідно до П(С)БО №7 базою для нарахування амортизації при використанні наданого методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

З цього слідує, що, починаючи з дати вводу в експлуатацію об'єкту основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений такий об'єкт, базою для нарахування амортизації буде його первісна вартість. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у вересні, то починаючи з жовтня по лютий (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкту на норму амортизації.

Починаючи з березня наступного звітного року, сума амортизації об'єкту основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкту на норму амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій остаточна вартість об'єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості.

Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути.

У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об'єкту ліквідаційною вартістю.

Таблиця 5 Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20 000
1	20 000 * 0.3691 = 7382	7382	12 618
2	12 861 * 0.3691 = 4657	12 039	7961
3	7961 * 0.3691 = 2938	14 977	5023
4	5023 * 0.3691 = 1854	16 831	3169
5	3169 * 0.3691 = 1169	18 000	2000

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об'єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна розрахувати так:

НА = А / АВ

Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого методу:

НА = 2 * (А / АВ) = 2 * ( АВ / Т) / АВ = 2 / Т

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми річної амортизації, не передбачає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.

Таблиця 6 Нарахування амортизації метод прискореного зменшення залишкової вартості, грн.

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20 000
1	2 * 20% * 20 000 = 8 000	8000	12 000
2	2 * 20% * 12 000 = 4 800	12 800	7200
3	2 * 20% * 7 200 = 2 880	15 680	4320
4	2 * 20% * 4 320 = 1728	17 408	2592
5	20 000 - 2000 - 17408 =592	18 000	2000

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного строку служби об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

У нашому прикладі сума чисел років корисної експлуатації обладнання рівна 15 (1+2+3+4+5).

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби ( на початок звітного періоду) та суми чисел років.

У нашому прикладі ця норма встановить:

У 1-й рік експлуатації - 5/15

У 2-й рік експлуатації - 4/15

У 3-й рік експлуатації - 3/15

У 4-й рік експлуатації - 2/15

У 5-й рік експлуатації - 1/15

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об'єкту та його ліквідаційною вартістю, тобто на вартість, яка амортизується.

А = НА * (ПВ - ЛВ)

Таблиця 7 Нарахування амортизації кумулятивним методом

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	-	-	20 000
1	5/15 * 18 000 = 6000	6000	14 000
2	4/15 * 18 000 = 4800	10 800	9200
3	3/15 * 18 000= 3600	14 400	5600
4	2/15 * 18 000 = 2400	16 800	3200
5	1/15 * 18 000 = 1200	18 000	2000

Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, то сума чисел років визначається за формулою кумулятивного числа:

(( Т + 1) * Т) / 2

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкта у випадку його морального зносу та інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що приходяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нарахованої амортизації у ці роки зменшується.

Метод списання та заміни.

Він, як правило, використовується господарськими організаціями, що володіють великою кількістю відносно малоцінних основних засобів, що розташовані на великій географічній території. До числа таких відносяться залізничні компанії, основними засобами яких виступають вагони та локомотиви; телефонні компанії, матеріальну базу яких складають лінії зв'язку, комутатори, підстанції, телефонні апарати тощо; організації комунального обслуговування, енергопостачання та інші. Часто для таких компаній ведіння рахунку відрахувань на знос по кожному основному засобу не доцільно із-за надто значного об'єму облікової роботи та пов'язаних з цим витрат.

При обліку витрат методом списання та заміни витрат на знос дорівнюють вартості списаних у той чи інший період основних засобів, ліквідаційна вартість основних засобів відіймається з витрат на знос у той період, коли робиться їх списання. Знос по окремим основним засобам не нараховується, при їх списанні не відображається прибуток чи витрати, а рахунок нарахованого зносу не використовується. Ведеться облік первісної вартості основних засобів (по витратам на їх придбання). Часто він ведеться не по окремим засобам, а по групам засобів.

Різниця між списанням та заміною складається у способі оцінки основних засобів, що виводяться з господарського обороту.

При списанні сума витрат на знос дорівнює первинній вартості основного засобу за винятком його ліквідаційної вартості. При нарахуванні зносу по групі активів у якості первинної вартості кожного з них береться первісна вартість купленого раніше за інших. У цьому випадку нарахування зносу при списані аналогічно обліку товарно-матеріальних запасів методом FIFO.

При заміні витрат на знос групи основних засобів визначається виходячи з вартості того з них, який було куплено в останню чергу, аналогічно методу LIFO при обліку товарно-матеріальних запасів.

Треба особливо зазначити, за застосування наданих методів обмежено надто вузьким кругом зазначених раніше галузей. Взагалі наданні методи не відповідають критеріям систематичності та раціональності.

Методи групового та складового обліку зносу.

Він передбачає можливість об'єднання декількох основних засобів у єдине ціле, ведення по ним загального контрольного рахунку. Тобто декілька основних засобів амортизуються як єдине ціле. Груповий облік ведеться по груповим активам, а складовий - по різнорідним. Ведення журнальних записів та проводка по рахункам для цих двох видів обліку аналогічні.

Вартість усіх активів, що входять у групу, заноситься у єдиний контрольний рахунок, при додаванні до групи нових активів цей рахунок дебетується на їх вартість. По усій групі ведеться рахунок нарахованого зносу. Балансова вартість основних виробничих фондів, що входять у групу, дорівнює різниці між їх вартістю та сумою нарахованого зносу. Вартість кожного активу, що входить в групу, враховується при його списанні: контрольний рахунок по групі активів кредитується на його вартість, а рахунок нарахованого зносу дебетується на суму отриману за реалізацію наданого основного засобу виручку у готівкових коштах. Річна сума амортизації розраховується шляхом множення середньої норми амортизації по групам активів на баланс його контрольного рахунку. Цю суму можна розрахувати і як різницю між первісною та ліквідаційною вартістю, поділену на строк служби. Строк експлуатації отримується як частка від ділення первісної вартості групи основних засобів на вартість їх річного зносу.

Річна норма амортизації об'єднаних у групу основних засобів представляє собою відношення суми визначеного прямолінійним методом зносу за рік до їх первинної вартості. Іншими словами, це відсоток, на який загальна первісна вартість основних засобів знецінюється за рік. Балансова вартість основних засобів у кожний наступний період менше її балансової вартості за попередній період на цей відсоток.

При збереженні складу групи основних засобів незмінним норма річної амортизації також залишається незмінною. Припускається її збереження у тому випадку, якщо у групу основних засобів додаються нові, але їх вартість не змінює первісну вартість засобів групи на значну величину, та таке додавання не забезпечує значного впливу на строк експлуатації групи основних засобів.

При обліку групи однорідних активів при включенні в неї нових активів допускається збереження попередньої норми амортизації, яка у цьому випадку використовується застосовної до нової балансової вартості групи, збільшеної на вартість доданих до неї активів. Якщо група активів неоднорідна, то додавання до неї нових ( якщо вартість останніх суттєва) веде до перегляду норми амортизації.

Об'єднання основних засобів у групи з метою обліку зносу допустимо при відносно не великих розбіжностях у строках експлуатації елементів, що в неї входять.

Метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Він передбачає, що наприкінці кожного звітного періоду основні засоби оцінюються відповідно з їх станом на поточний момент. Така оцінка робиться шляхом відіймання відсотку на знецінення із вартості основних засобів на кінець попереднього періоду. З цією метою компанія також користується зовнішньої оцінки вартості заміни наданих основних засобів.

Зниження вартості основних засобів у наданий період у зрівнянні з періодом попереднім регіструються як витрати на їх знецінення (знос). Знецінення записується безпосередньо за рахунок основного засобу. Отриманні при його утилізації готівкові кошти відносяться на кредит рахунку витрат на знецінення основного засобу як корегування витрат на знецінення на суму ліквідаційної вартості. Таким чином, при такій системі балансова (оціночна) вартість основних засобів на кінець періоду є оцінкою поточної вартості їх придбання з поправкою на знос та можливості використання. Переоцінка вартості основних засобів у сторону підвищення не робиться.

Наданий метод застосовується для оцінки зносу як окремого основного засобу, так і їх групи.

Отже, нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:

прямолінійний;

виробничий;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний.

Відповідно до ПКУ в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п. 26 П(С)БО 7 "Основні засоби". П. 145.1.5 ПКУ визначає такі методи нарахування амортизації ОЗ.

Таблиця 8 Методи нарахування амортизації

Метод нарахування	Формула розрахунку річної суми амортизації
Прямолінійний	Ділення вартості, що амортизується, на строк корисного використання
Зменшення залишкової вартості	Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації. Річна норма амортизації (%) = 1- nv(ліквідаційна вартість / первісна вартість) n - кількість років експлуатації.
Прискорене зменшення залишкової вартості (застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби))	Добуток залишкової вартості на початок звітного року (або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації. Річна норма амортизації обчислюється відповідно до строку корисного використання і подвоюється.
Кумулятивний	Добуток вартості, що амортизується, на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт = відношення кількості років, що залишаються до кінця строку використання, до суми чисел років його корисного використання
Виробничий	Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку. Виробнича ставка = відношення вартості, що амортизується, до загального обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.

Основні засоби та інші необоротні активи групи 9, 12, 14, 15, що наведені в таблиці 8, амортизуються прямолінійним та виробничим методами (п. 145.1.6 ПКУ).

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується (п.145.1.7 ПКУ).

Малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди (групи 10 та 11) бухгалтер може амортизувати на свій розсуд одним з цих методів:

- у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% вартості, яка амортизується, та решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом,

- або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості (п. 145.1.6 ПКУ).

Таблиця 9 Групи основних засобів та методи нарахування їх амортизації

Група ОЗ та інших необоротних активів	Методи нарахування амортизації
	Прямолінійний	Зменшення залишкової вартості	Прискорене зменшення залишкової вартості	Кумулятивний	Виробничий
1	-	-	-	-	-
2	+	+	-	+	+
3	+	+	-	+	+
4	+	+	+	+	+
5	+	+	+	+	+
6	+	+	-	+	+
7	+	+	-	+	+
8	+	+	-	+	+
9	+	-	-	-	+
10	Використовується один із методів, встановлених п. 145.1.6 ПКУ (див. вище)*
11
12	+	-	-	-	+
13	-	-	-	-	-
14	+	-	-	-	+
15	+	-	-	-	+
16	+	+	-	+	+



3. Облік амортизації основних засобів

Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається розподілом річної суми амортизації на 12 місяців.

Відповідно до ПБО 7, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об'єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію щодо об'єктів основних засобів, які обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”, Планом рахунків передбачений рахунок 131 “Знос основних засобів”. За кредитом рахунку 131 відображається нарахування амортизації основних засобів, за дебетом - її зменшення. Аналітичний облік ведеться за видами основних засобів.

При нарахуванні амортизації збільшується сума витрат підприємства та сума зносу основних засобів.

Підприємства, що ведуть облік витрат за елементами, тобто використовують клас 8 “Витрати за елементами”, відображають нарахування амортизації такими записами:

Дебет 83 “Амортизація” Кредит 131 “Знос основних засобів”.

Дебет 23 “Виробництво” та рахунки класу 9 “Витрати діяльності” (залежно від того, де використовується той чи інший об'єкт основних засобів) Кредит 83 “Амортизація”.

У випадку, якщо облік витрат на підприємстві ведеться за функціональним призначенням (без використання рахунків класу 8), нарахована амортизація відображається записом:

Дебет 23 “Виробництво” та рахунки класу 9 “Витрати діяльності” (залежно від того, де використовується той чи інший об'єкт основних засобів) Кредит 131 “Знос основних засобів”.

При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані необоротні активи підприємство одночасно визнає дохід від безоплатно одержаних активів у сумі, пропорційній сумі амортизації таких активів.

При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані необоротні активи підприємство одночасно визнає дохід від безоплатно одержаних активів у сумі, пропорційній сумі амортизації таких активів.

Приклад :

За умовою прикладу підприємство отримало верстат справедливою вартістю 3 000 грн.

Первісна вартість з урахуванням витрат на транспортування та монтаж склала 3 400 грн.

Строк експлуатації отриманого об'єкта 5 років. Ліквідаційна вартість = 0.

Метод амортизації - прямолінійний.

Тоді сума амортизації за перший місяць = 3 400 / 5х12= 57.

Сума доходу від безоплатно одержаних активів за місяць = 3 000 / 5х12 = 50.

У такому випадку нарахування амортизації буде відображено такими бухгалтерськими записами:

Таблиця 10 Нарахування амортизації на безоплатно одержані необоротні активи

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
1	Нарахована амортизація на безоплатно одержаний об'єкт основних засобів	91 “Загальновиробничі витрати”	131 “Знос основних засобів”	57
2	Визнано дохід від використання безоплатно одержаного об'єкта основних засобів	424 “Безоплатно одержані необоротні активи”	745 “Дохід від безоплатно одержаних активів”	50

Для нарахування амортизації необоротних активів складають Розрахунок нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів (ф. №ОЗСГ-5). Розрахунок використовують для визначення річної і місячної суми амортизації на 1 січня. Необоротні активи групують за групами та видами об'єктів, а також передбачають розподіл амортизації за об'єктами обліку.

У наступні звітні періоди суму амортизації необоротних активів за січень коригують, враховуючи зміни в їх складі за попередній місяць. При цьому щомісячно складають Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (ф. № ОЗСГ-6). В цій відомості зазначають вид основних засобів за класифікаційними групами та кореспондуючими рахунками, суму амортизації за об'єктами, що надійшли і вибули. За об'єктами, що надійшли, сума амортизації донараховується до попереднього місяця, а за вибулими - вираховується.

На підставі Розрахунку нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів (ф. №ОЗСГ-5) та Відомості нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів, які надійшли або вибули (ф. ОЗСГ-6), щомісячно складають Зведену відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротній активів (ф. №ОЗСГ-7). У ній записують розподіл амортизації за об'єктами обліку, нараховану суму амортизації за минулий місяць, зміни суми амортизації за об'єктами, що надійшли й вибули, та суму амортизації, нараховану в поточному місяці.

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" має такі субрахунки:

131 "Знос основних засобів";

132 "Знос інших необоротних матеріальних активів";

133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів".

За кредитом рахунка 13 "Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів" відображається нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів, за дебетом зменшення суми зносу.

На субрахунку 131 "Знос основних засобів" узагальнюється інформація про знос тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

На субрахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів" узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні активи".

На субрахунку 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Таблиця 11 Кореспонденція рахунків за обліком нарахування амортизації основних засобів

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	дебет	кредит
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних з капітальним будівництвом	151 "Капітальне будівництво"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних з придбанням або виготовленням основних засобів	152 "Придбання (виготовлення) основних засобів"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом	23 "Виробництво"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів загальновиробничого призначення	91 "Загальновиробничі витрати"	131"Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів адміністративного призначення	92 "Адміністративні витрати"	131 "Знос основних засобів"
Нарахована амортизація основних засобів, пов'язаних зі збутом продукції (робіт, послуг)	93 "Витрати на збут"	131 "Знос основних засобів"

На підставі п. 27 ПБО 7 амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується з використанням прямолінійного або виробничого методу. Крім того, амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єктів у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100% його вартості. Тобто для малоцінних необоротних матеріальних активів можуть застосовуватися прямолінійний або виробничий метод нарахування зносу, або існуюча раніше система нарахування зносу.

Для відображення накопиченого зносу інших необоротних матеріальних активів Планом рахунків передбачений субрахунок 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”. Бухгалтерські записи, що застосовуються для відображення нарахування зносу по інших необоротних матеріальних активах, ідентичні записам для накопичення зносу по основних засобах, які обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”.

Відповідно до п.25 ПБО 7 строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів може переглядатися підприємством у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації об'єктів основних засобів з урахуванням прийнятих змін починається з місяця, що настає за місяцем зміни строку корисного використання. Іноді при перегляді строку корисного використання переглядається і ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів. Сума амортизаційних відрахувань за поточний та майбутні періоди повинна бути відкоригована.

Приклад:

Підприємство набуло виробничого устаткування початковою вартістю 330 000 грн.

Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за попередньою оцінкою може скласти 10 000 грн. Очікуваний термін корисного використання становить 4 роки. Підприємством обраний прямолінійний метод нарахування амортизації.

Після одного року експлуатації устаткування був переглянутий строк корисного використання з 4 років до 3 років, а ліквідаційна вартість склала 15 000 грн.

Сума амортизаційних відрахувань в перший рік використання об'єкта складає:

330 000 - 10 000	=	80 000 грн.
4

Після перегляду строку корисного використання та ліквідаційної вартості устаткування нова сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

Залишкова вартість об'єкта на кінець року, після якого переглянутий термін корисного використання	--	Нова ліквідаційна вартість
Кількість років експлуатації, що залишилися після перегляду терміну

Таким чином, у наведеному прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань складає:

(250 000 - 15 000)	=	117 500 грн.
2

У разі, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваних способах отримання економічних вигод від використання об'єкта основних засобів, ПБО 7 вимагає зміни методу нарахування амортизації (п.28 ПБО 7). Нарахування амортизації об'єкта основних засобів за новим методом починається з наступного місяця після проведених змін.

Відповідно до вимог ПБО 6 зміна методу амортизації в бухгалтерському обліку відображається як зміна в обліковій оцінці, яка не потребує коригувань за попередні періоди та розкривається в примітках до фінансової звітності.

Сума амортизаційних відрахувань за поточний та майбутні періоди повинні бути відкориговані.

Коригування здійснюються шляхом зміни норми амортизації відповідно до нового методу амортизації, обраного підприємством. Для розрахунку скоригованої норми амортизації за вартість об'єкта основних засобів приймається його остаточна вартість на момент коригування.

В економічних системах категорію "амортизація" використовують для досягнення різної мети. Можливі щонайменше два варіанти:

- амортизацію показують як поступове перенесення вартості об'єкта на створюваний продукт;

- амортизацію враховують як суму накопичених коштів для капітальних інвестицій.

У країнах з ринковою економікою амортизація розглядається лише як поступове перенесення вартості на новостворюваний продукт. У бухгалтерському обліку в Україні застосовують саме цей варіант. Для обліку амортизації використовують рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". Нарахування амортизації відображають проведенням: дебет рахунків 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності", 97 "Інші витрати", 99 "Надзвичайні витрати" і кредит рахунку 13. Якщо використовувати рахунки класу 8 "Витрати за елементами", при нарахуванні амортизації основних засобів проведення будуть такі: дебет рахунку 83 "Амортизація" і кредит рахунку 13 - нарахована амортизація основних засобів; дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 97, 99 і кредит рахунку 83 - віднесена амортизація на об'єкти обліку. Будемо чи не будемо використовувати рахунок 83 "Амортизація" - суть від цього не зміниться.

Як видно зараз облік амортизації спрощений і для її нарахування потрібно використовувати лише одне (а при використанні рахунків класу 8 - два) проведення.

В Україні використовується спрощений варіант обліку нарахування амортизації (дебет рахунків, на яких обліковують об'єкти витрат, і кредит рахунку 13), але він позбавляє можливості мати інформацію про джерела на капітальні інвестиції. Механізм нарахування амортизації зі створенням амортизаційного фонду можна здійснити за допомогою рахунків діючого Плану рахунків. Для цього пропонуємо до рахунку 42 "Додатковий капітал" додати окремий субрахунок 427 "Амортизаційний фонд", який буде кореспондувати з рахунком 39 "Витрати майбутніх періодів".

Тоді кореспонденція рахунків за нарахуванням амортизації зі створенням амортизаційного фонду буде такою:

1. Дебет рахунку 23 "Виробництво" (та інших рахунків) і кредит рахунку 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" нарахування амортизації основних засобів. Цей запис здійснюється і нині;

2. Дебет рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" і кредит субрахунку 427 "Амортизаційний фонд" - створення амортизаційного фонду. Такий запис пропонується додати.

У міру оприбуткування придбаних основних засобів: дебет субрахунку 427 і кредит рахунку 39.

Примітки до річної фінансової звітності включають розділ ХІІІ "Використання амортизаційних відрахувань". У цьому розділі потрібно показувати за звітний рік суму нарахованої амортизації та її використання за такими каналами:

- будівництво об'єктів;

- придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів;

- придбання (створення) нематеріальних активів;

- погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.



Висновки

Амортизація це важливе питання в економічній, фінансовій та податковій політиці.

Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування. Відомо, що при великих масштабах виробничого потенціалу щорічні амортизаційні відрахування являють собою досить вагоме джерело фінансових ресурсів суспільства і держави.

В теоретичній частині роботи було виявлено, що беручи участь у виробничому процесі, основні засоби поступово переносять по частинах свою вартість на готовий продукт, основою амортизації є знос основних засобів. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос. Було розкрито їх поняття та різновиди. У сучасних умовах все більшого значення набуває облік морального зносу, тому що поява нових, більш сучасних видів обладнання з покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. З досліджуваного матеріалу стало очевидним, що правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновлюваної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань. Під час дослідження зносу, було виявлено що амортизація на сучасному етапі суспільного і технічного розвитку підлягає і так званому соціальному зносу засобів праці.

Було розкрито суть амортизації (лат. amortisatio - погашення або amortization - сплата боргів) основних засобів - процес поступового перенесення вартості основних засобів на новостворену продукцію в міру їх зношування.

З вище сказаного випливає що знос і амортизація не тотожні поняття але взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період.

Розглядаючи економічну природу амортизації виділяють три концепції амортизації: класичну, економічну та фіскальну.

Були розглянуті функції амортизації. У сучасних умовах перехідної економіки амортизація виконує дві узагальнюючі функції: податкову (фіскальну) та економічну. Також потрібно відмітити думку деяких економістів, що сучасна теорія амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну, науково-технічну, калькуляційну та податкову.

Також в теоретичній частині були розглянуті методи нарахування амортизації. Розкрито їх суть, зміст. Виявлено основні недоліки та переваги, наведено приклади. Методи амортизації відрізняються один від одного рівнем здійснюваних відрахувань і способом їх розподілу. Також методи порівнювались між собою, з метою виявлення найкращого. Але як виявилось, і як стверджують економісти це зробити не можливо. Виявлено що методи нарахування амортизації вибираються самостійно. При цьому до кожної з груп основних засобів застосовуються свої методи, які протягом експлуатації можна змінювати, але тільки при зміні облікової політики з початку наступного року. Для вирішення питання щодо вибору методу необхідний виважений підхід, що зумовлено рядом причин. Було розглянуто які відомості необхідні для нарахування амортизації.

В ході написання курсової роботи виявлено наступні проблеми:

1) Проблема визначення ліквідаційної вартості;

2) Проблема визначення терміну корисного використання;

3) Проблема використання різних методів нарахування амортизації;

4) Проблема контролю використання амортизаційних коштів ;

5) Проблема розбіжностей у бухгалтерському та податковому обліку;

6) Проблема не врахування морального зносу при визначенні терміну корисного використання основного засобу.

В третьому розділі теоретичної частини були розглянуті особливості обліку амортизації основних засобів, первинні документи, які є першоджерелом для обліку амортизації, випадки зміни строку корисного використання, зміни методу нарахування амортизації, а також наведено таблично типові господарські операції та кореспонденція рахунків за обліком нарахування амортизації основних засобів, розглянуто доцільність застосування механізму нарахування амортизації зі створенням амортизаційного фонду.

В практичній частині, використовуючи вихідні дані згідно Методичних вказівок, створено журнал обліку господарських операцій, баланс підприємства, звіт про рух грошових коштів, заповнено первинні документи.

Враховуючи вищевикладене, вважаю поставлені керівником курсової роботи завдання виконані.



Список використаних джерел

Нормативні документи:

1. Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України-К., 2010, № 92, с. 3248;

2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16 липня 1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Відомості Верховної Ради (ВВР)-К., 1999, № 40, с.365;

3. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України - К., № 19 (19.03.2013) с. 665;

4. П(С)БО 2 "Баланс", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.335;

5. П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.343;

6. П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.349;

7. П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 137 від 28.05.1999 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.367;

8. П(С)БО 7 "Основні засоби", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.1217;

9. П(С)БО 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (зі змінами та доповненнями). )./ Офіційний вісник України. -К., 1999. - № 25, с.1287;

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р. (зі змінами та доповненнями)./ Офіційний вісник України.-К., 1999., № 30, с. 286;

11. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. (зі змінами та доповненнями). Офіційний вісник України.-К., 2000., № 1, с. 26;

12. Методичні рекомендації зі застосування реєстрів бухгалтерського обліку. Затверджені Наказом МФУ №356 від 29.12.2000 р./ Офіційний вісник України.-К., 2001., № 1, с. 495;

13. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом МФУ №561 від 30.09.2004 р./ Офіційний вісник України.-К., 2004., № 39, с. 588;

Підручники та посібники:

14. Білоусько В.С., Бєлєнкова М.І. та ін. Теорія бухгалтерського обліку: навчальний посібник. / за ред. В.С. Білоусько/ Харк. нац. аграр. університет ім В.В.Долугаєва. - Х., 2006 - 307 с.;

15. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навч. закладів./ за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 4-е вид., доп. і перероблене. - Житомир: ПП «Рута», 2011. - 1230 с.;

16. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. / за ред. М.В. Кужельного. - 3-тє вид. - К.:Видавництво А.С.К., - 2004. - 266 с. - (Економіка. Фінанси. Право.);

17. Грачова Римма. Енциклопедія бухгалтерського обліку// Бібліотека “Дебету- Кредиту”, Київ / Галицькі контракти/ 2004, 831 ст.

18. Енциклопедія бухгалтера [Електронний ресурс] : Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН. - Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.

19. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. - К., 2003. - 628 с.;

20. Пушкар М. Фінансовий бухгалтерський облік. - Тернопіль, 2002.

21. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: навч. посібник - К.: КНЕУ, 2000.

22. Сєрікова Т.М., Понікарпов В.Д. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - Х.: ВД «ІНТЕК», 2006. - 392 с. Укр. мова.;

23. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: підручник. - К.: Алерта, 2006. - 1080 с.;

24. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - Київ: “Академія”, 2002 - 672 с.

25. Яструбський М.Я., Струк Н.С., Левик І.С. Фінансовий облік І : конспект лекцій для студентів денної та заочної форм навчання базового напряму 6.0501 «Економіка і підприємництво». - Львів : В-во Національного університету «Львівська політехніка», 2008. -224с.

Размещено на Allbest.ru