Аудит грошових коштів і цінних паперів сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району

Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.

Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлює аудитор шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.

Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків.

Забороняється: довіряти зберігання чекових книжок іншій особі, зокрема касиру, який одержує за чеками готівку в банку, а також підписувати незаповнені чеки; виписувати чеки на пред'явника (мають використовуватися тільки іменні чеки).

Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень. На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами головного бухгалтера і касира.

Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.

У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.

Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.

Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30 "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30 "Каса" у Головній книзі.

Контролюючи касові операції, слід встановити відповідність кореспонденції рахунків чинним положенням і правилам ведення бухгалтерського фінансового обліку. Для цього звіти касира і прикладені до них документи зіставляють із даними регістрів бухгалтерського обліку.

Вивчаючи факти надходження грошей на поточні рахунки в банках, слід перевірити правильність і повноту гарантування їх за виписками банку, бухгалтерськими регістрами і звітами касира.

Під час перевірки правильності списання коштів з рахунка у банку особливу увагу доцільно звернути на своєчасність і повноту оприбуткування і цільового використання готівки, одержаної в банку.

На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни аудитор складає відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.

Операції на рахунках у банку підлягають суцільній перевірці. Джерелами даних для аудиту операцій на рахунках у банках є виписки банку з особових рахунків і прикладені до них виправдувальні документи, а також записи в облікових регістрах за рахунком 31 "Рахунки в банках". Насамперед, треба звірити залишки коштів, відображених у виписках за відповідними рахунками, із залишками коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховати зловживання. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць даним оборотів за обліковими реєстрами.

Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів. Повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку. Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами в першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк операції є реальними і підтверджені відповідними справжніми (автентичними) документами. Бувають випадки, коли їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнення сумнівів у справжності документів (відсутність банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача грошей і дати здійснення операцій) слід провести зустрічну перевірку платіжних документів, які зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами в банку або у контрагента з операції. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів (проводок), не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу.

Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування коштів за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних документах, із даними виписки банку і записами на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" або на рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Тут за прибутковими документами перевіряють повноту і правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності операцій, слід провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.

Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб суми заподіяної шкоди.

Перевіркою сутності банківських документів встановлюють, чи не допускалося неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата рахунків інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.

Операції з лімітованими і не лімітованими чековими книжками аналізуються з погляду їх правильності, характеру і повноти оплати. З'ясовують, чи не проводилась оплата лімітованими чеками видатків, які не включаються в авансові звіти підзвітних осіб як здійснені готівкою.

Після встановлення подібних фактів слід визначити розмір завданого підприємству збитку і винних осіб. Слід також перевірити, чи збігається залишок за книжкою лімітованих чеків, відображений на корінці останнього використаного чека, із залишком на дату перевірки за рахунком 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", а також із залишком за випискою банку. Залишок грошей на кінець місяця за випискою банну деколи не збігається із залишком ліміту за лімітованою книжкою. Це пояснюється тим, що видані з лімітованих книжок чеки не були до кінця місяця пред'явлені одержувачами в банк до оплати.

Об'єктом контролю аудитора можуть бути операції з переказами грошей з рахунка в банку на рахунки в Ощадбанк, тому що вони можуть бути пов'язані з передачею грошей підставним особам, з крадіжками коштів.

Здійснюючи перевірку операцій на рахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", слід встановити, чи відповідають залишки коштів, відображені у виписці банку, залишку коштів, який значиться за обліком; повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів; правильність операцій і справжність банківських виписок і первинних документів, правильність кореспонденції рахунків за операціями на поточних рахунках в іноземній валюті й записів у облікових регістрах. Особливу увагу звертають на повноту зарахування на транзитні валютні рахунки валютної виручки, що надійшла на адресу підприємства.

Ретельно вивчають обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків витрат, прибутків і збитків тощо.

Кожний випадок порушення кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами для того, щоб з'ясувати, чи не призвело це до навмисного перекручення облікових і звітних даних.

Під час перевірки операцій за поточним рахунком в іноземній валюті слід врахувати, що суб'єкти господарювання можуть здійснювати скупку, обмін, продаж валюти за ліцензією Національного банку України в установленому законом порядку.

Аудитор переглядає документи, що вміщують дозвіл державного органу на створення суб'єкта підприємницької діяльності чи його реєстрацію, статут та всі поправки, що стосується справи (інформація про види акцій, які дозволено випускати підприємству, про кількість дозволених акцій за кожним видом).

Детальне вивчення аудитором протоколів зборів ради директорів і власників акцій, інших документів і рахунків власного капіталу (акціонерного капіталу) залежить від обставин, а також від того, чи перевірялась фінансова звітність аудитором раніше.

Відтак аудитор здійснює аналіз залишків за видами випущених акцій і тих, що перебувають в обігу.

Оскільки аналіз рахунків власників акцій фігурує у фінансових звітах і є предметом ретельного дослідження з боку аналітиків фінансової діяльності підприємства, аудитор повинен регулярно виконувати докладні перевірки на істотність змін у таких рахунках.

Аудитор повинен визначити, чи правильно складено звіт за дивідендами, акціями і придбаними партіями цінних паперів у декілька прийомів за різними цінами, дивідендами, що підлягають сплаті за тимчасовими сертифікатами на володіння акціями.

Аудитор повинен з'ясувати, чи декларації за дивідендами не перевищують суми нерозподіленого прибутку для виплати дивідендів і чи сума нерозподіленого прибутку правильно вирахувана відповідно до прийнятих обмежень.

Таким чином, аудит має бути скерований на перевірку дотримання порядку випуску та розповсюдження акцій, правильності нарахування дивідендів, процентів їхнім власникам.

Щоб уникнути фальсифікації акцій, аудитор стежить за наявністю у них обов'язкових реквізитів (найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера, його порядковий номер, дата випуску, вид акцій, номінальна вартість, ім'я власника (для іменної власності), розмір статутного капіталу акціонерного товариства на день випуску акцій, кількість акцій, строк виплати дивідендів та підпис голови правління товариства, печатка).

Аудитор застосовує різні документально-розрахункові прийоми перевірки порядку випуску акцій, облігацій, затрат на їх випуск і доходів, розподілу останніх відповідно до умов випуску цінних паперів.

Під час аудиту ощадних сертифікатів слід також перевірити наявність таких реквізитів: найменування - "ощадний сертифікат", назва банку, що їх випускає; порядковий номер; дата випуску; сума депозиту; строк вилучення вкладу; найменування або ім'я власника сертифіката; підпис керівника банку; печатка банку.

Інформаційною підставою для аудиту акцій, облігацій, позик (внутрішніх і місцевих), облігацій, скарбничих зобов'язань державних і ощадних сертифікатів є бухгалтерський фінансовий облік, фінансова звітність про обіг цінних паперів.

Бухгалтерський облік цінних паперів здійснюється на збалансованому рахунку 08 "Бланки суворого обліку" за номінальною вартістю. Рух бланків здійснюється на підставі прибутково-видаткових документів. Аудитор з'ясовує, чи правильно ведеться облік цінних паперів за їх видами і місцями зберігання матеріально відповідальними особами.

Придбання підприємством ощадних сертифікатів аудитор перевіряє за дебетом рахунка 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" (окремий рахунок "Сертифікати") і кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках".

В умовах ринкової економіки одним із найважливіших документів щодо розрахунків і кредитування, які використовуються у міжнародній торгівлі, є вексель (простий і переказний). За своїм змістом вексель є безумовним зобов'язанням або вказівкою векселедавця виплатити в певний строк і в певній сумі кошти власника векселя за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Умови платежів за векселем встановлюються за взаємною згодою між постачальником і покупцем.

Вексель може видаватись як платником, так і постачальником. У разі виписання векселя постачальником платник повинен обов'язково акцетувати його, і лише після цього той стає для банку виконавчим платіжним документом. Коли ж виписаний постачальником вексель не акцептується платником, то він повертається постачальнику.

Для забезпечення гарантії оплати векселя згідно з вказаними в ньому умовами банк на прохання платника чи постачальника може за відповідну плату проакцептувати вексель, тобто взяти на себе зобов'язання своєчасно оплатити його. При настанні строку платежу за векселем він оплачується за рахунок коштів платника, що знаходяться на поточному рахунку в банку. Якщо цих коштів недостатньо або їх зовсім немає, акцептований вексель оплачується за рахунок банківського кредиту.

Отже, банк може на прохання постачальника надати йому кредит під вексель. Такий кредит компенсує постачальнику відволікання його коштів з господарського обігу, а погашається він в строки, що встановлюються відповідно до строку платежу за векселем і періодом документообігу між банками платника і постачальника. Кредит погашається з поточного рахунка підприємства в банку, а за відсутності на ньому коштів відноситься на прострочені позики.

Якщо у векселі немає якого-небудь з необхідних реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений; дати і місце складання векселя; підпису того, хто видає вексель) аудитор з'ясовує причину і винних осіб, тому що відсутність хоча б одного з реквізитів робить вексель недієздатним.

Аудит з'ясовує, чи при одержанні векселів за реалізовану продукцію у бухгалтерії підприємства роблять запис на дебеті рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" й кредиті рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

Перевіряючи заборгованість за розрахунками з постачальниками, забезпечену векселями, аудитор вивчає записи за рахунком 62 "Короткострокові векселі видані" за кожним виданим векселем.

3.3 Формування аудиторського висновку та оформлення звіту з аудиту грошових коштів і цінних паперів

Основною найбільш важливою, відповідальною і трудомісткою частиною роботи аудитора являється збір аудиторських доказів по всім об'єктам контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновок щодо правильності ведення бухгалтерського обліку на СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району. Аудиторські докази, як правило відображають зміст частини інформації, яка є на підприємстві. Так як інформація являється основою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати наступним вимогам:

- необхідність;

- обґрунтування;

- повнота;

- правильність.

Для того, щоб отримати аудиторські докази в залежності від змісту об'єкта аудиту та умов їх дослідження використовують прийоми фактичного, документального контролю та підтвердження третьої сторони (як правило банків). Для отримання аудиторських доказів, які підтверджують правильність та достовірність даних бухгалтерського обліку використовується прийом фактичного контролю - інвентаризація. Зіставленням фактичних даних з відповідними даними бухгалтерського обліку встановлюється стан перевіряє мого об'єкта. Таким чином аудитор отримує докази щодо реальності перевіряємих активів, зокрема грошових коштів. Інвентаризація готівки в касі, коштів на рахунках в банку дає можливість виявити недостачі або лишки грошових коштів.

Об'єктами інвентаризації є:

· готівка (національна та іноземна валюта);

· цінні папери (акції, облігації, депозитні сертифікати);

· грошові документи (векселі, лімітовані чекові книжки, акредитиви, талони на паливно-мастильні матеріали тощо);

· бланки суворого обліку (акції та облігації власної емісії, санаторно-курортні путівки, незаповнені бланки векселів);

· залишки по рахунках в банку (по виписках банку).

В процесі аудиту аудитор може отримати докази також від банків, обслуговуючих клієнта. Для цього у всі відомі банки перевіряю чого підприємства з його дозволу надсилаються стандартні листи-заявки на банківський звіт для цілей аудиту. Незалежні банківські звіти дозволяють аудитору отримати дані, які відображають наявність та розмір зобов'язань і активів, встановити правильність поводження з ними, а також використання інших даних, які мають відношення пряме до аудиту.

Виявлені за допомогою фактичного та документального контролю докази аудитор систематизує отриману інформацію в робочих документах, які в майбутньому використовує при складані аудиторського висновку по результатам аудиторської перевірки.

Робочі документи - це записи аудитора, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію. У Законі “Про аудиторську діяльність” навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту № 6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки”. Згідно з ННА № 6 робочі документи - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усних повідомлень. Вони може бути оформлені у вигляді стандартних форм, таблиць на папері, зафіксовані на електронних носіях. Визначаючи зміст робочих документів, аудитору доцільно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, інший аудитор із незначним досвідом аудиторської діяльності.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової. У вищезгаданому нормативі № 6 дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочих документів. Всі робочі документи виконують такі функції:

- обґрунтовують твердження аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам

- полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту

- сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки

- допомагають у роботі аудитора.

Вони покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

1) методики проведеного аудиту;

2) проведених під час перевірки тестів;

3) зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень та рекомендацій.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. Його право власності на ці документи обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Їх не можна вилучати або вимагати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу.

Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки, тобто її можна назвати додатковою. Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом. Вона оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Аудитор може не посилатися у висновку на додаткову документацію у тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку. Зміст та форми додаткової документації аудиту визначає сам аудитор.

Обов'язковим компонентом підсумкової документації являється аудиторський висновок. За своїм правовим статусом висновок прирівнюється до висновку експертизи, що призначається у відповідності до процесуального законодавства України. Аудиторський висновок складається у довільній формі, але обов'язково повинен містити такі елементи: 1) заголовок;

2) замовник;

3) вступ;

4) масштаб перевірки;

5) висновок про перевірену фінансову звітність;

6) дата аудиторського висновку;

7) підпис;

8) адреса аудиторської фірми.

Заголовок містить запис про те, що аудиторську перевірку проведено аудитором (прізвище, ім'я, або назва аудиторської фірми). Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних обставин, які змогли привести до порушення принципу незалежності перевірки.

Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. В цей день аудитор повинен доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Завершується складання аудиторського висновку підписом аудитора або назвою аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведення аудиту.

Позитивний висновок надається в тому випадку коли підприємство отримало достатньо інформації ведення касових операцій цілком відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій в національній валюті.

Умовно-позитивний висновок надається тоді коли виникає будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода, яка є підставою для відмови від позитивного висновку. Незгода виникає у випадках неприйнятності звітної політики, при розходженні в думці відносно фактів чи сум в фінансовій звітності. Також наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення клієнту негативного висновку. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди.

Відмова від висновку виникає у випадку невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому. Аудитор обов'язково вказує з яких причин висновок не може бути складений. Якщо аудитор дає відмову від надання аудиторського висновку він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Як показала дана робота аудит операцій з грошовими коштами і цінними паперами досить трудомістка процедура, яка потребує від аудиторів значної уваги, знання нормативно-правової бази, яка регулює здійснення грошових операцій, а також впевненості в мінімізації ризику як зі сторони клієнта так і зі сторони аудитора.

3.4 Шляхи вдосконалення аудиту грошових коштів і цінних паперів

Оскільки в результаті аудиту операцій з грошовими кошами на СЗАТ Ім. Т.Г Шевченка Новоодеського району були виявлені порушення, першочерговим заходом покращення існуючого стану справ є контроль розрахунково-касової дисципліни.

Контроль за здійсненням розрахунково-касової дисципліни - це систематичне спостереження за своєчасною здачею в банк касових надходжень і депонованої заробітної плати шляхом дотримання ліміту витрачання готівки (наявних грошових коштів) із виручки і лімітів касових залишків, видача цільових авансів підзвітним особам суворо в межах потреби і використання грошових коштів за призначенням.

Цей контроль на СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району повинен включати щоденний перегляд касових звітів, оформлення підписом головного бухгалтера касових ордерів до передачі їх касиру для виконання і грошових чеків до пред'явлення їх банку, дотримання своєчасності виписки і оплати рахунків, дотримання строків сплати різних видів податків і зборів.

При розробці аудиторських прийомів та способів виявлення зловживань в сфері операцій з грошовими коштами необхідно зважати на ряд обставин: слабкі сторони системи внутрішньогосподарського контролю, типи зловживань (які, перш за все, є наслідком наявності цих слабких сторін), потенційна суттєвість зловживань, а також особливості різних аудиторських процедур, найбільш перспективних для виявлення тих чи інших помилок. Коли аудитор здійснює спеціальні перевірки на зловживання, він повинен пам`ятати, що й інші процедури (крім перевірок статей грошового балансу) також корисні. Наприклад, серед прийомів, завдяки яким можна виявити зловживання в області грошових надходжень, назвемо: підтвердження дебіторської заборгованості, тести на вуалювання розкрадань, оглядову перевірку записів в Головній книзі у грошовому рахунку на нестандартні бухгалтерські проводки, звірка заяв на реалізацію з подальшими грошовими надходженнями, вивірення фактів і супроводжуючої документації по безнадійній заборгованості, доходів від реалізації і нарахувань. Аналогічні тести застосовуються, якщо передбачається можливість фіктивних грошових витрат.

Основною проблемою управління грошовими коштами є здебільшого їх відсутність, внаслідок чого виникає потреба у кредиті. Відсутність грошових коштів викликана ускладненнями у сфері своєчасних розрахунків із постачальниками товарів і використання інших фінансових зобов'язань при затримці надходження коштів за реалізовані товари або через інші недоліки у господарсько-фінансовій діяльності підприємства; здійсненням інвестиційної діяльності, пов'язаної з новим будівництвом, реконструкцією матеріально-технічної бази, закупівлею нового обладнання тощо. Потреба СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району у кредитних ресурсах здебільшого пов'язана з невідповідністю в часі між витратами підприємства на закупівлю товарів і отриманням виручки від продажу.

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів можна за рахунок зовнішніх джерел фінансування: торгових кредитів, давальницької сировини, банківських кредитів; факторингу (продажу дебіторської заборгованості), короткострокової оренди.

Підставою для прийняття рішення про вибір джерела фінансування повинна бути альтернативна вартість коштів, що залучаються.

Розробка чіткої, ефективної, всеохоплюючої методики проведення аудиту є найголовнішим завданням аудиту в цілому, від неї залежить результат якого прагне досягти будь-який аудитор - висловлення неупередженої думки щодо достовірності звітності підприємства-замовника, тобто надання оцінки правильності складання звітності за встановленими формами та відповідності чинному законодавству України.

Думка аудитора про достовірність або недостовірність бухгалтерської звітності повинна базуватися на отриманій в ході аудиту інформації.

Методика аудиту звіту про рух грошових коштів є проблемою, що недостатньо досліджена. Це пов'язано, насамперед, з тим, що кожний аудитор-практик по-різному підходить до поставлених перед ним завдань, що передбачає використання різних методів, прийомів, способів при перевірці фінансової звітності. Отже,чіткі вимоги щодо застосування тих чи інших процедур в аудиті відсутні.

Ще однією проблемою при перевірці звіту про рух грошових коштів на предмет достовірності сформованих показників є проблема обов'язкового застосування непрямого методу при формуванні розділу про рух грошових коштів від операційної діяльності. Використання даного методу заповнення звіту вимагає створення чітко налаштованої системи формування аналітичних даних про операції з грошовими коштами; даний факт ускладнює процес здійснення аудиту звіту про рух грошових коштів та відповідно вимагає від аудитора копіткої роботи для формування робочих матеріалів з перевірки показників сформованих бухгалтером на основі детальної інформації за рядом рахунків.

Передумовою ефективного розвитку СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району, є функціонування системи внутрішнього контролю. Однак на практиці виникає багато питань та проблем. Як відомо, внутрішній контроль присутній на кожному господарстві, але ефективність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства найчастіше не мають достатнього персоналу, матеріальних ресурсів та рівня знань управлінців для організації необхідної системи внутрішнього контролю. Навіть володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і, як наслідок, великі затрати, понесені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів.

Проблема розвитку внутрішнього аудиту полягає у комплексному, системному підході і пов'язаних з ним методичних рішень, які б забезпечили практичні умови для створення та ефективного функціонування служб внутрішнього аудиту на СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району. Внутрішній аудит має функціонувати як незалежна діяльність на підприємстві. Організовує його керівництво підприємства для перевірки та оцінки роботи окремих підрозділів, служб, об'єктів обліку тощо. Мета внутрішнього аудиту - сприяти ефективному виконанню завдань і цілей, задля яких функціонує підприємство. Внутрішній аудит можуть проводити аудитори, які працюють безпосередньо на даному підприємстві. У невеликих підприємствах може й не бути штатних аудиторів. Оскільки тепер внутрішній аудит на підприємствах майже не застосовують, його обов'язки замінює ревізійна комісія, що є порушенням незалежності аудиту. Ефективність діяльності внутрішнього аудиту в Україні визначається рівнем його організації. Основними елементами внутрішнього аудиту є процес аудиторського контролю, служби і праці аудиторів.

У СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району, найбільшу проблему становить методичне забезпечення внутрішнього аудиту, так як стандартів щодо його регулювання не встановлено. Тому, деякі питання щодо раціональної організації внутрішнього аудиту залишаються невисвітленими і потребують подальшого вивчення.

Організація, роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівником СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району в залежності від організаційно-правової форми і системи управління, змісту й специфіки діяльності, обсягів фінансово-економічної діяльності, стану внутрішнього контролю.

До об'єктів внутрішнього аудиту відносяться: матеріальні, трудові та фінансові ресурси; джерела цих ресурсів; господарські процеси; економічні результати господарської діяльності; організаційні форми та методи управління тощо.

В організації внутрішнього аудиту широко використовуються методи: проектний, моделювання, аналітичний, спостереження і сітьовий.

До основних функцій внутрішнього аудиту відносять контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків.

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи й дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризик помилок у бухгалтерському обліку.

Як і для зовнішніх аудиторів, для внутрішніх аудиторів однією з умов успішного проведення аудиторської перевірки є ефективно організований процес планування. При плануванні необхідно враховувати цілі і завдання аудиторської перевірки, контроль за їх виконанням, методи зниження ризиків у припустимих межах. Створення відділу внутрішнього аудиту на підприємстві досить складний процес, який потребує рішення ряду методологічних і організаційно-технічних проблем.

Об'єктивність внутрішнього аудиту залежить від ступеня незалежності в структурі управління економічного суб'єкту. Зміст, терміни і об'єм конкретних заходів й перевірок, що проводиться службою внутрішнього аудиту, залежать від оцінки існуючого потенційного ризику, значущості об'єкта перевірки та попередньої оцінки служби внутрішнього аудиту. Такі заходи можуть включати тестування об'єкта, уже проведених внутрішніми аудиторами, оцінку інших об'єктів, що викликають зацікавлення, нагляд за процедурами внутрішнього аудиту, інші прийоми перевірки за рішенням аудитора.

Ефективність діяльності служби внутрішнього аудиту є важливим фактором управління економічним суб'єктом і залежить від її організаційного статусу, компетентності, професіоналізму, функціональних обмежень, рівня значущості. Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що до важливих передумов раціональної організації внутрішнього аудиту слід віднести високу кваліфікацію, ділові й особисті якості керівника аудиторської служби та аудиторів.

Отже, можна зробити висновок про те, що внутрішній аудит підприємства націлений насамперед на систему управління ризиками і систему внутрішнього контролю - їх оцінку, аналіз, пошук шляхів удосконалення, що дозволить ефективно здійснювати управління фінансово-господарською діяльністю господарюючого суб'єкта та приймати виважені управлінські рішення.

Висновки

Аудит грошових коштів і цінних паперів передбачає перевірку операцій підприємства, пов'язаних з обігом готівки, рухом коштів на рахунках в банку в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, правильності їх проведення відповідно з чинним законодавством.

У курсовій роботі описано організацію та методику аудиту грошових коштів і цінних паперів СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району, відображена нормативна база, яка використовується для організації перевірки, здійснена характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз нормативно-законодавчих актів з організації обліку грошових коштів в Україні дозволяє сказати, що на сьогодні нормативно-законодавча база щодо обліку грошових коштів в основному відповідає потребам підприємства, щодо базового підприємства, то облікова політика фірми забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності і регулюється наказом про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику.

Проведена оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик. Незважаючи на величезне значення контролю за витрачанням коштів на підприємстві практично відсутня система внутрішнього контролю, тому пропонується введення системи внутрішнього контролю для забезпечення розвиток підприємства.

Розгляд методики аудиторської перевірки грошових коштів і цінних паперів СЗАТ Ім. Т.Г. Шевченка Новоодеського району дає інформація про облікову політику, первинні документа та реєстри обліку аудиту грошових коштів. За результатами аудиту грошових коштів та оцінки платоспроможності оформлено аудиторський звіт та висновок.

грошовий фінансовий бухгалтерський облік

Список використаних джерел

1. Бурцев В.В. Організація внутрішнього аудиту / Бурцев В.В Бухгалтерський облік і аудит - 2005. - №6. - С. 88-96.

2. Бутинець Т.А.Бухгалтерський облік/ Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Навч. посібник для студентів вузів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 672 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Стандарти аудиту, надання впевненності та етики Міжнародної федерації бухгалтерів: тести: навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 та 8.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Н.І. Петренко. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 208 с.

4. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69.

5. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291

6. Інструкція про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №69.

7. Каменська Т.І. Методика внутрішнього аудиту виробничих витрат / Каменська Т.І. Вісник податкової служби України -2005. - №3 - С.68-78.

8. Кодацький В.П. Проблеми внутрішнього аудиту/ Кодацький В.П. - Економіка. Фінанси. Право - 2007. - №6 - С.3-7.

9. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. - Аудиторська палата України, К., 1999 - 275с

10. Пастушенко В.І. Організація внутрішнього аудиту на підприємствах молокопереробної промисловості / Пастушенко В.І. Формування ринкових відносин в Україні - 2006 - №11 - С.50-60

11. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 30.11.1999р. № 291 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

12. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Все про бухгалтерський облік. - 16.09.02. - №84 (751).

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджено наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 із змінами і доповненнями, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України від 28.01.00 р. №15 і 30.11.00 р. №304.

16. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. №637.

17. Правила визначення платоспроможності банкнот і монет, затверджені постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 р. за №152 і зареєстровані Міністерством юстиції України від 16.04.99 р. за №242/3535.

18. Про аудиторську діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 01.07.2011р. № 2388-VІ).

19. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 №996-XIV-ВР

20. Про застосування електронно-контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 01.06.2000 р. №1776.

21. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки: Указ Президента України від 12.06.1995 р. №436/95.

22. Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій: Наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. №51

23. Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності : лист Міністерства фінансів України від 29.07.2003 р., № 04230 - 04108 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. ґ № 8. - С. 59-60.

24. Пшенична А.Ж. Аудит: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. - К.: ЦУЛ, 2008. - 320 с.

25. Савченко В.Я. Аудит: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 322 с.

26. Щирба М. Суттєвість в обліковій політиці підприємства / М. Щирба // Економічний аналіз. - 2008. - Вип. 3 (19). - С. 337 - 341.

Размещено на Allbest.ru