Класифікація власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття, економічна сутність та класифікація власного капіталу

2. Складові, функції та джерела власного капіталу підприємства

3. Облік власного капіталу

4. Звіт про власний капітал

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Протягом приблизно сімдесятьох років в Україні, тоді ще СРСР, не було іншої форми власності, крім державної. При цьому всі господарюючі суб'єкти вели свою виробничу і господарську діяльність на основі планів, кошторисів і бюджетів, що складалися як самим підприємством, так і вищестоящими керівними органами. Причому, затвердження планових показників проводилося в органах державної влади. Це привело до створення єдиної загальнодержавної мережі розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, вироблених товарів і послуг.

Але змінився час, змінилися і взаємини підприємств із державою. Немає більше тільки однієї форми власності. Поряд з державною утворилося багато приватних форм власності, що на даний момент не мають ніякої державної підтримки, крім окремих державних замовлень для державних потреб.

Змінилася і роль власного капіталу у житті підприємств. У зв'язку з чим відразу виникло багато питань:

· як залучити засоби при утворенні підприємства;

· куди їх направити в першу чергу на початку діяльності;

· як профінансувати свою поточну виробничу діяльність;

· які джерела й у якому обсязі використовувати при розширенні виробництва.

Ці питання можна деталізувати до нескінченності, але на них усіх можна дати одну відповідь: власний капітал допоможе вирішити якщо не всі то більшу частину виникаючих проблем.

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів - носіїв прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов'язань.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

· створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

· удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.



1. Поняття, економічна сутність та класифікація власного капіталу

Термін "капітал" походить від лат. Capitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки зору політекономії капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так звану додаткову вартість.

Представники класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Тобто, капітал ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків (А, Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С Фішера та інших).

Марксистська економічна теорія трактувала капітал як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

Сучасний монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал -- це багатство, яке існує в формі грошей.

Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб'єктами існуючих і майбутніх економічних благ.

Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - само зростаюча вартість.

Капітал, який приносить процент, - це капітал власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків.

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти певним розміром капіталу.

Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

1) він є основним фактором виробництва;

2) характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

3) є головним джерелом формування добробуту власників;

4) є головним показником ринкової вартості підприємства;

5) його динаміка є важливим барометром рівня ефективності господарської діяльності підприємства.

Класифікацію власного капіталу за формою та рівнем відповідальності наведено на рис. 1.1 «Класифікація власного капіталу».



Рис. 1.1 «Класифікація власного капіталу»

Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

Активи = Власний капітал (1)

Активи підприємства можуть поповнюватись за рахунок коштів інших підприємств і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання (2)



У західній економічній літературі кредиторську заборгованість називають пасивом. В Україні пасив складається з власного капіталу і кредиторської заборгованості В усіх випадках власний капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною його активів.

Перетворюючи рівняння (2), можна визначити власний капітал наступним чином:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання (3)

У формулі (3) величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. Відповідно до МСФЗ це вартість активів, на які не розповсюджуються фінансові зобов'язання кредиторів. На величину власного капіталу впливають:

¦ інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;

¦ вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;

¦ доходи, які призводять до зростання власного капіталу;

¦ витрати, які зменшують величину власного капіталу. [4]

2. Складові, функції та джерела власного капіталу підприємства

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Власний капітал складається із:

статутного капіталу;

пайового капіталу;

додатково вкладеного капіталу;

іншого додаткового капіталу;

резервного капіталу;

нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

неоплаченого капіталу;

вилученого капіталу.

Мобілізований засновниками підприємства з різних джерел капітал, який належить їм на правах власності і яким вони наділяють підприємство (на правах власності або господарського відання) як юридичну особу, стає власним капіталом суб'єкта господарювання. [13]

На новоствореному підприємстві з визначенням потреби в капіталі і залученні необхідних фінансових ресурсів починається процес виробництва та реалізації товарів (послуг) в обсязі, який дозволить на кошти, отримані при реалізації виробленого, без перешкод продовжити виробничу діяльність.

Власний капітал - це кошти, втілені в необоротні та оборотні активи для започаткування та продовження господарської діяльності (рис. 2.1).

Під час подальшої роботи підприємства його власний капітал збільшується або зменшується залежно від рівня прибутковості та зміни складу власників (засновників) і розраховується згідно П(С)БО 2 (дод. 1) як різниця між загальним капіталом підприємства та всіма його зобов'язаннями.



Рис. 2.1 Власний капітал суб'єкта господарювання

Статутний (номінальний) капітал юридичної особи реєструється у державному органі реєстрації одночасно з реєстрацією статуту підприємства. Додаткові внески засновників можна направити на поповнення статутного капіталу, перереєструвати його і лише тоді на них нараховуються дивіденди.

Пайовий капітал формують юридичні особи, для яких передбачено внесення пайових внесків та реєстрація установчих документів різної форми (кредитні спілки, споживчі товариства, колективні сільськогосподарські підприємства). На додаткові пайові внески згідно рішення зборів пайовиків, також можуть нараховуватись дивіденди.

Під час господарської діяльності до складу власного капіталу, крім статутного фонду з зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування, долучається додатковий капітал.

Додатковий капітал у складі власного капіталу утворює резерви капіталу підприємства, які можуть бути використаними без завдання прямих фінансових втрат власникам, на відміну від втрати статутного капіталу, що є прямим збитком для власників. Складовими додаткового капіталу є додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал які здебільшого використовуються за такими напрямами:

- як резерви на покриття балансових збитків, за умови, що на ці цілі немає інших джерел;

- на збільшення статутного чи пайового капіталу;

- на покриття різниці між фактичною собівартістю викуплених корпоративних прав та їх номіналом, які обліковуються як вилучений капітал.

На використання додаткового капіталу при відображені у балансі непокритого збитку існує заборона спрямування його на:

- збільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав;

- розподіл з метою виплати дивідендів у грошовій формі. Резервний капітал підприємства, представлений окремою позицією пасиву балансу, складається з обов'язкових резервів підприємства.

Нерозподілений прибуток у складі додаткового капіталу відображає частину чистого прибутку, який поповнює власний капітал підприємства результатами господарської діяльності за певний період. Нерозподілений прибуток збільшує власний капітал, але при збиткових результатах діяльності власний капітал зменшується на величину непокритого збитку. До того ж може скластись ситуація, коли збиткове тривалий час підприємство, яке все ще працює на позиченому капіталі, фактично втратило власний капітал і підсумок розділу І балансу є від'ємним. Така ситуація буде зберігатись доти, поки підприємство заробленим у наступні роки прибутком не відновить розмір власного капіталу.

Структура власного капіталу підприємства змінюється з кожним звітним періодом. Його збільшення є результатом ефективної господарської та фінансової діяльності і найбільше цікавить власників підприємства тому що свідчить про зростання майна, яке їм належить. Склад власного капіталу за основними класифікаційними ознаками:

За джерелами формування:

Вкладений капітал (вкладений засновниками)

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатково оплачений капітал.

Додатковий накопичений капітал (в ході господарської діяльності)

- додатковий капітал від дооцінки активів;

- додатковий дарчий капітал у вигляді безоплатно отриманих активів від юридичних або фізичних осіб;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, нерозподілена між власниками підприємства (без амортизації);

- амортизаційні відрахування.

За ступенем фіксації:

Зареєстрований капітал (визначається в установчих документах і тому є умовно постійним)

- статутний капітал;

- пайовий капітал.

Незареєстрований капітал (умовно змінний)

- додатковий вкладений капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток.

За фіксацією власності

- персоніфікований зареєстрований капітал із визначеними частками та їх власниками;

- неперсоніфікований капітал, зареєстрований без поділу між власниками.

Питання зміни структури власного капіталу без фактичного його зростання повинно вирішуватись з огляду на такий суттєвий фактор як необхідність виплати дивідендів власникам. Тобто, чим більшим буде статутний фонд, то вища буде ціна власного капіталу через необхідність виплати більшої суми дивідендів. Тому підприємство часто не зацікавлене у збільшенні статутного фонду, навіть за умови підвищення власної кредитоспроможності.

Управління формуванням власного додаткового капіталу з метою його збільшення побудовано на оптимізації джерел поповнення власних коштів (рис 2.2).

Рис. 2.2 Джерела поповнення власного капіталу підприємства під час господарської діяльності

Додатковий капітал у результаті господарської діяльності утворюється коштами з зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування та в результаті приросту вартості належного підприємству майна (необоротних активів) після їх переоцінки до рівня ринкової вартості (якщо рівень інфляції вважати зовнішнім фактором, то цей приріст можна умовно вважати зовнішнім джерелом).

Віднесення стійкої кредиторської заборгованості до власного капіталу дещо умовне, з огляду на облік її у складі короткострокового позикового капіталу, але є підстави вважати такий вид заборгованості саме внутрішнім джерелом фінансування власного капіталу тому, що ці кошти є результатом господарської діяльності підприємства і цілком обгрунтовано тимчасово використовуються для фінансування оборотних активів.

Варіанти мобілізації власного капіталу підприємства за джерелами надходження коштів залежить від багатьох чинників, головним з яких є вибрана організаційна форма підприємницької діяльності та привабливість підприємства для нових інвесторів. Але в усіх випадках власний капітал новоствореного підприємства формується зовнішніми ресурсами, що утворюють його статутний фонд, а під час господарювання статутний капітал доповнюється власним грошовим потоком та додатковими надходженнями коштів інвесторів.

Додатковий капітал із зовнішніх джерел передбачає такі надходження:

- емісійний дохід АТ як різниця між продажною і номінальною вартістю акцій, отримана при реалізації їх за ринковою ціною.

- збільшення (зменшення) балансової вартості основних засобів, що знаходяться на балансі підприємства, при їх переоцінці або шляхом застосування відповідних індексів, або прямим перерахунком вартості активів, що найчастіше застосовується для основних засобів виробничого призначення;

- нарахування зносу з застосуванням індексів-дефляторів за поточний період;

- дооцінка (уцінка) устаткування, що призначалося для встановлення, і незавершеного (виробничого і невиробничого) будівництва, включаючи вартість проектно-кошторисної документації на інвестиції;

- у зв'язку з переоцінкою основних фондів випуск додаткової кількості акцій або збільшенням їх номінальної вартості при збільшенні статутного капіталу АТ;

- оприбутковування майна (включаючи грошові кошти) організації (у тому числі організації з іноземними інвестиціями) у рахунок внесків у статутний (складовий) капітал організації, оціненого в установчих документах у вільно конвертованій валюті;

- рух майна, отриманого підприємством від інших підприємств і осіб безоплатно (у тому числі як державна субсидія).

З позицій зменшення вартості власного капіталу підприємству вигідніше залучати кошти у формі додаткового капіталу, на який не нараховуються дивіденди.

Додатковий капітал із внутрішніх джерел є вираженням приросту власного капіталу за рахунок прибутку від господарської діяльності та нарахованої амортизації.

Власний капітал підприємства є найважливішим за функціями елементом фінансових ресурсів виробничого підприємства, основа приросту його активів і визначальний фактор у взаємовідносинах із партнерами по бізнесу, зокрема кредитні відносини.

Функції власного капіталу:

1. Фінансування діяльності на довгостроковий та поточний період у вигляді інвестицій у необоротні та оборотні активи на постійній основі, тобто коштами, що завжди і необмежено довго знаходяться в розпорядженні підприємства.

2. Гарантування майнового захисту прав власників підприємства (в акціонерних товариствах - учасників) на частину статутного капіталу.

3. Захист прав кредиторів, які здатні звернути свої вимоги на майно підприємства в межах власного капіталу і особливо в частині його статутного фонду.

4. Розподіл доходів за результатами фінансового року між власниками підприємства шляхом розкриття структури інвестованих власниками і прирівняних до них коштів із метою визначення частки кожного власника, яка направляється на виплату дивідендів.

5. Розподіл майна підприємства між власниками у випадку ліквідації підприємства шляхом розкриття структури інвестованих власниками і прирівняних до власних коштів при визначенні частки кожного власника.

6. Визначення ступеня влади кожного з власників щодо прийняття рішень з управління підприємством. Чим більша частка власника у статутному капіталі (що більшим пакетом акцій він володіє), то вищий ступінь його впливу на підприємство.

7. Визначення самостійності підприємства. Чим вища питома вага власного капіталу у загальному капіталі, тим незалежніше підприємство у прийнятті рішень.

8. Компенсація понесених збитків від поточної діяльності резервами створеними з нерозподіленого прибутку.

9. Фінансування ризику господарської діяльності з найбільш ризикованих операцій, з яким погоджуються власники підприємства і не погоджуються кредитори.

Характеристика власного капіталу підприємства, розмір та структура якого за звітний період представлена у фінансовій звітності у формі №1 П(С)БО 2 у розділі І пасиву балансу (дод. 1), більш поглиблена наводиться у формі № 4 П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". У звіті подана інформація про рух всіх елементів власного капіталу, що дає змогу проаналізувати зміни, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та тенденції фінансових рішень щодо власного капіталу.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних, даних до відповідних облікових регістрів.

Власний капітал підприємства змінюється в результаті отримання у звітній період чистого прибутку (збитку), виплати дивідендів, внесків власників, переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва.

Зменшення власного капіталу шляхом вилучення його частини відображається у звіті про власний капітал такими операціями: викуп акцій (часток), перепродаж викуплених акцій, анулювання викуплених акцій, вилучення частки в капіталі, зменшення номінальної вартості акцій.

Сам по собі викуп корпоративних прав не змінює статутний капітал, зменшується лише власний капітал, вказаний у пасиві балансу за позицією "Вилучений капітал".

3. Облік власного капіталу

До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал; резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Облік статутного капіталу.

Статутний капітал -- це сума грошових вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна.

Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства (тобто статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття підприємства з державного реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі акціонерних товариств, до рахунка «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

1) за видами акцій -- прості, привілейовані;

2) за ознаками внесків -- оголошений капітал, підписаний капітал, оплачений капітал, вилучений капітал.[2]

Облік пайового капіталу.

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати дані розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.[9]

Облік додаткового капіталу.

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

> емісійний доход;

> додатково вкладений засновниками капітал;

> дооцінка активів;

> безплатно отримані основні засоби, необоротні й нематеріальні

Оскільки статутний капітал є величиною фіксованою у статуті а окремі господарські операції вимагають зміни статутного капіталу, то такі зміни обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому рахунку відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що відповідай розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.[2]

Облік резервного капіталу.

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоб створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет якого записується використання, а в кредит - створення резерву.

Розмір резервного капіталу визначається установчими документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку.

Політика щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги при оголошенні його банкрутом. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку чи додаткового капіталу з обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу підприємства недоотримання доходів через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок прибутку. Отже, необхідно вибрати оптимальний варіант для створення резервного капіталу.

Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний облік - в оборотній відомості довільної форми за видами та напрямами його використання.

Облік вилученого та неоплаченого капіталу

Не зважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

У зв'язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади і паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов'язаннях.

Повернення паїв і вкладів може здійснюватися у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді позик.

Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал».

У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі.

Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік -- у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.[8]

Облік нерозподілених прибутків(непокритих збитків).

Метою всієї господарської діяльності господарюючих суб'єктів є одержання прибутків, суми яких, після погашення всіх зобов'язань, є власністю підприємства. Тобто, саме це і є власним капіталом, хоча він не зареєстрований в установчих документах.

В бухгалтерському обліку прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто діяльності, яка є метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат); інших фінансових доходів (витрат); інших доходів (витрат); надзвичайних доходів (витрат).

Фінансовий результат визначають за допомогою рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток списують за кредитом рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".[4]

власний капітал облік статутний

4. Звіт про власний капітал

Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни (дод 3 ). Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі -- основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.[11]

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.

Побудуємо звіт про власний капітал з урахуванням інформації, наведеної в балансі та звіті про фінансові результати умовного підприємства (дод. 1 та 2 ).[11]

Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.

Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто -- окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.

Виходячи з базових джерел інформації для нашого прикладу, які містяться в дод. 1 та 2, вищеописані операції не вплинули на показники власного капіталу.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. В нашому прикладі чистий прибуток підприємства 86 тис. грн (дод. 2). Ця інформація відображається в графі перетину позицій «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках.

У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів величина дивідендів відображається за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства. У нашому прикладі на дивіденди спрямовано чистий прибуток у розмірі 36 тис. грн.

Якщо ж нерозподілений прибуток спрямовано на збільшення статутного і резервного капіталу, то відбувається внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства: відповідну суму прибутку у звіті про власний капітал відображають двічі -- за статтею «Нерозподілений прибуток» у дужках (як величина, що зменшує прибуток) і за статтями «Статутний капітал» і «Резервний капітал» (як величина, що збільшує власний капітал). У нашому прикладі в балансі відображено приріст як статутного, так і резервного капіталу. Враховуючи зміни в складі резервного капіталу (зростання на 30 тис. грн), та у складі нерозподіленого прибутку (зростання на 20 тис. грн), можна дійти висновку, що прибуток підприємства в нашому випадку не є джерелом поповнення статутного капіталу, оскільки вся його сума (86 тис. грн) використана на інші цілі:

виплата дивідендів -- 36 тис. грн;

формування резервного капіталу -- 30 тис. грн;

залишок нерозподіленого прибутку -- 20 тис. грн.

Таким чином, можна дійти висновку, що статутний капітал підприємства зріс у результаті використання для цих цілей інших джерел, зокрема внесків власників. Внески до капіталу можуть спрямовуватися на:

поповнення статутного чи пайового капіталу;

збільшення додатково вкладеного чи іншого капіталу;

погашення заборгованості учасників щодо внесків до статутного, пайового, додатково вкладеного та іншого капіталу.

Суми внесків відображаються за відповідними позиціями власного капіталу. В нашому прикладі це «статутний капітал» -- в обсязі номінальної вартості внесків (100 тис. грн) та «додатковий вкладений капітал» -- у розмірі емісійного доходу (10 тис. грн).

Наступний блок операцій, пов'язаних зі зміною власного капіталу, -- це операції, результатом яких є вилучення капіталу. Вилучення капіталу може здійснюватися з допомогою таких операцій:

вилучення частки в капіталі;

викуп акцій;

анулювання викуплених акцій;

перепродаж раніше викуплених акцій;

зменшення номінальної вартості акції.

При виході учасника з товариства йому повертається його частка (внесок). Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучення частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу.

Як уже зазначалося, підприємство може викупити корпоративні права власної емісії з метою їх анулювання чи перепродажу. Операція викупу акцій (часток) не змінює статутного капіталу підприємства, однак сума власного капіталу зменшується на фактичну величину викуплених корпоративних прав. Факт зменшення активів підприємства в результаті здійснення вказаної операції призводить до зменшення пасивів за позицією «Вилучений капітал».

Залежно від прийнятого рішення щодо викуплених корпоративних прав у звіті про власний капітал будуть зафіксовані такі зміни:

якщо протягом звітного року здійснювались операції з анулювання викуплених акцій (часток), то за статтею «Статутний капітал» відображається номінальна вартість анульованих корпоративних прав, а за позиціями додаткового, резервного капіталу чи нерозподіленого прибутку -- перевищення ціни викупу корпоративних прав над їх номіналом;

якщо протягом звітного року викуплені акції (частки) перепродавалися, то за відповідними позиціями відображається зменшення вилученого капіталу, статутного капіталу чи капітальних резервів (залежно від ціни продажу корпоративних прав).

До інших змін у капіталі можна віднести:

зменшення статутного, пайового, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку у зв'язку зі списанням невідшкодованих збитків;

збільшення додаткового капіталу внаслідок безоплатного отримання необоротних активів (відображається з урахуванням зменшення додаткового капіталу на суму амортизації таких активів).

Загальна сума змін власного капіталу, що відбулися протягом звітного року, визначається підсумовуванням і відніманням річних оборотів за всіма позиціями власного капіталу. Залишок власного капіталу в цілому та в розрізі його складових на кінець року визначається таким чином:

залишок капіталу на початок року:

(+) збільшення капіталу протягом звітного періоду;

(-) зменшення капіталу протягом звітного періоду;

(=) залишок капіталу на кінець року.

Правильність заповнення звіту можна перевірити, скориставшись закономірностями шахової таблиці. Загальний результуючий підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному результуючому підсумку показників по горизонталі. У нашому прикладі сума показників по горизонталі становить 780 тис. грн, що дорівнює відповідній сумі по вертикалі (дані строки «Разом зміни в капіталі» при розрахунках до уваги не беруться).

Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, які містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно.



Висновки

Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А - З.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Статутний капітал", 41 "Пайовий капітал", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал".

Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб'єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.

Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей) власного капіталу. Цей звіт поєднується з іншими формами звітності.

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають.

Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов'язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.



Список використаної літератури

1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. - 692 с.

2. Бухгалтерский учет в торговле: Учеб для студентов / Я.В.Соколов, А.Д.Зыков, А.П.Капралов и др. - 2-е изд. - М.: Экономика, 1986. - 432 с.

3. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Захожий В.Б., Базась М.Ф., Матюха М.М; за ред. Захожая В.Б.,Базася М.Ф. - К.: МАУП, 2005 - 958 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 608 с.

5. Голов С. Звіт про рух грошових коштів // Бухгалтерський облік і аудит. - 2000. - №4. - С. 3-15.

6. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.

7. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» від 16 липня 1999 року.

8. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 576 с.

9. Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. - Ч. 2-3. - К.: Лібра, 1996. - 438 с.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99.

11. Терещенко О. О.Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 554 с.

12. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. -- К.: А.С.К., 2001. -- 784 с.

13. Філіна Г.Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: І. 2-ге вид., перероб. та допов. Навч. пос. - К: Центр учбової літератури, 2009. - 320 с.



Додаток 1

Форма № 1 (П(С)БО 2)

БАЛАНС

станом на ________ 200__ р.

тис. грн

АКТИВ (МАЙНО)	1.01	31.12
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи: -- залишкова вартість -- первісна вартість -- знос	110 120 10	105 120 15
Незавершене будівництво	--	--
Основні засоби: -- залишкова вартість -- первісна вартість -- знос	320 370 50	510 615 105
Довгострокові фінансові інвестиції	100	50
Довгострокова дебіторська заборгованість	--	--
Усього за розділом І	530	665
ІІ. Оборотні активи
Запаси	300	370
Векселі одержані	--	--
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	160	140
Дебіторська заборгованість за розрахунками: -- з бюджетом -- за виданими авансами	25 15	40 20
Поточні фінансові інвестиції	20	20
Грошові кошти та їх еквіваленти	60	100
Інші оборотні активи
Усього за розділом ІІ	580	690
ІІІ. Витрати майбутніх періодів	10	10
Баланс	1120	1365
ПАСИВ (КАПІТАЛ)	1.01	31.12
І. Власний капітал
Статутний капітал	400	500
Додатковий вкладений капітал	50	60
Інший додатковий капітал	5	5
Резервний капітал	150	180
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (-)	15	35
Неоплачений капітал (-)	--	--
Вилучений капітал (-)	--	--
Усього за розділом І	620	780
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	15	20
Інші забезпечення	5	10
Цільове фінансування	20	20
Усього за розділом ІІ	40	50
ІІІ. Довгострокові зобов'язання	140	150
ІV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	120	180
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	110	120
Векселі видані	--	--
Поточні зобов'язання за розрахунками: -- з одержаних авансів -- з бюджетом -- з оплати праці -- з учасниками	-- 60 30 --	-- 50 30 --
Інші поточні зобов'язання	--	5
Усього за розділом IV	320	385
V. Доходи майбутніх періодів	--	--
Баланс	1120	1365



Додаток 2

Форма № 2 (П(С)БО 3)

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за ________ 200__ р.

тис. грн

Стаття	За звітний період
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1440
Податок на додану вартість	240
Акцизний збір	--
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	1200
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	910
Валовий: прибуток збиток	290 --
Інші операційні доходи	--
Адміністративні витрати	160
Витрати на збут	30
Інші операційні витрати	--
Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток збиток	100 --
Дохід від участі в капіталі	--
Інші фінансові доходи (отримані дивіденди)	30
Інші доходи	--
Фінансові витрати (сплата процентів)	20
Втрати від участі в капіталі	--
Інші витрати	--
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток збиток	110 --
Податок на прибуток від звичайної діяльності	24
Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток збиток	86 --
Надзвичайні: доходи витрати	-- --
Податки з надзвичайного прибутку	--
Чистий: прибуток збиток	86 --
Дивіденди (довідково)	36



Додаток 3

ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Стаття	Статутний капітал	Пайовий капітал	Додатковий вкладений капітал	Інший Додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Неоплачений капітал	Вилучений капітал	Разом
Залишок на початок року	400	--	50	5	150	15	--	--	620
Коригування									--
Скоригований залишок на п. р.									--
Переоцінка активів: -- дооцінка необоротних активів -- уцінка необоротних активів									-- --
Чистий прибуток (збиток) за з. п.						86			86
Розподіл прибутку: -- виплати власникам (дивіденди) -- спрямування прибутку до статутного капіталу -- відрахування до резервного капіталу					30	(36) (30)			(36) -- --
Внески учасників: -- внески до капіталу -- погашення заборгованості з капіталу	100 --		10						110 --
Вилучення капіталу: -- викуп акцій (часток) -- перепродаж викуплених акцій -- анулювання викуплених акцій -- вилучення частки в капіталі -- зменшення номінальної вартості акцій	-- -- -- -- --								-- -- -- -- --
Інші зміни в капіталі	--								--
Разом зміни в капіталі	100	--	10	--	30	20	--	--	160
Залишок на кінець року	500	--	60	5	180	35

Размещено на Allbest.ru