Особливості обліку, аналізу і контролю обліку запасів поліграфічного підприємства "ВМС"

ГОСТ 12.1.038-82 встановлює гранично допустимі рівні навантажень доторкання і струмів, які протікають через тіло людини. Норми призначені для проектування засобів і методів захисту від враження електричним струмом людей при їх взаємодії з електроустановками.

Електрообладнання, яке використане на підприємстві, відповідає ГОСТ 12.1.030-81.

На ділянках додрукарської підготовки використовуються в основному комп'ютерні робочі станції та периферійні пристрої, в яких допустимі рівні напруженості електричних полів не перевищують 20 кВт, тому вони відносяться до І категорії електробезпеки (без підвищеної небезпеки). Для запобігання утворенню та захисту від статичного електричного заряду в приміщеннях з комп'ютерним обладнанням використано нейтралізатори та зволожувачі, підлоги мають антистатичне покриття [2].

З точки зору електробезпеки цех по виготовленню офсетних форм належать до приміщень без підвищеної небезпеки враження електричним струмом (І категорія): температура ніколи не досягає небезпечної межі 35°С, вологість повітря невелика, в приміщенні немає струмоведучих полів.

В цілях електробезпеки на підприємстві використовують наступні технічні засоби та методи (іноді в сполученні один з одним):

- захисне заземлення;

- захисне занулення;

- захисне відключення;

- вирівнювання потенціалів;

- малі напруги;

- електричне розділення мережі;

- ізоляцію струмоведучих частин;

- огороджувальні пристрої;

- попереджувальна сигналізація;

- блокування;

- знаки безпеки [24,c.688].

Друкарські та післядрукарські цехи відносяться до ІІ категорії електробезпеки. Причини утворення електронебезпеки:

- наявність струмопроводячого пилу;

- наявність струмопровідних тіл;

- можливість одночасного торкання людини до металевих частин заземленого корпуса машини та частинами електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Для захисту працівників від пошкоджень електричним струмом використане захисне заземлення. Для забезпечення електробезпеки огороджено струмопровідні шляхи, що виключає можливість контакту з ними працівників.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежні безпеки є Закон України “Про пожежну безпеку”, прийнятий 17 грудня 1993 року [ 8,c.125].

Вимоги що до конструктивних та планувальних рішень промислових об'єктів, а також інших питань забезпечення їхньої пожежо- та вибухобезпеки значною мірою визначаються категорією приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Визначення категорії приміщення проводиться з урахуванням показників пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що там знаходяться (використовуються ) та їх кількості. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д) [8,c.127].

Згідно СНиП ІІ-М.72 “Производственные здания промышленных предприятий” приміщення із комп'ютерною технікою віднесені до категорії пожежонебезпеки Д.

Під час встановлення та експлуатації комп'ютерного обладнання на підприємстві дотримано наступних загальних рекомендацій:

- дотримання обмежень за медичними показниками;

- уважне відношення до вибору монітора;

- правильна організація робочих місць операторів;

- правильна організація роботи з комп'ютером.

Формні цехи відносяться до категорії пожежонебезпеки В. оскільки в цих цехах використовуються горючі матеріали, так як, спирт, органічні речовини, та ін. Вони відносяться до пожежонебезпечних виробництв. Горючі рідини можуть легко спалахувати. Самі вони не горять, але під дією тепла горять їх пари. Під впливом зовнішніх факторів можливе самозаймання горючих рідин навіть без дії відкритого полум'я за рахунок хімічних, біологічних або фізичних процесів, які відбуваються в самій рідині [17,c.227].

Пожежа може виникнути під час необережної роботи з вогнем, несправностей електрообладнання та електромережі, розрядів статичної напруги, накопичення горючих сумішей на отоплювальних приладах і світильниках, накопичення газів від поганої вентиляції.

Друкарські цехи поліграфічних підприємств відносяться до категорії пожежонебезпеки В, згідно СНип ІІ-М 2-72. В них в процесі виробництва застосовуються горючі тверді матеріали - плівки, пластики, резини (каучук), папір, картон, а також горючі і легкозаймисті рідини (фарба, розчинники, спирт).

Приміщення друкарського цеху обладнане автоматичною пожежною сигналізацією, схеми якої по забезпеченню надійності електрострумом відносяться до електроспоживачів першої категорії, тобто мають резервне незалежне джерело струму з автоматичним включенням в разі відмови основного джерела.

До протипожежних перепон відносять протипожежні стіни, перегородки, перекриття, тамбур-шлюзи і ін.

Виробничі цехи та офісні приміщення обладнані пожежною сигналізацією. Засоби пожежегасіння завжди знаходяться в робочому стані та розташовані на доступному та видному місці. Електрична пожежна сигналізація автоматичної чи ручної дії дозволяє своєчасно виявити пожежу і повідомити пожежну охорону.

Основними вогнегасними речовинами є вода (у вигляді компактних струй, в розпиленому вигляді, в вигляді пари); хімічна піна; повітряно-механічна піна; негорючі гази і пари хімічних рідин; сухі хімічні порошки і пісок; войлочні кошми і азбестові одіяла.

З економічних міркувань для гасіння пожежі на ділянках, що являють собою матеріальні цінності, замість вогнегасників використовують газові пристрої - батареї з ручним пуском 2БР-2МА та автоматичні батареї з електричним пуском БАЕ (хладонові).

Крім того, ознайомившись з системою обліку та обліковим процесом, можна запропонувати такі шляхи вдосконалення обліку активів підприємства даної сфери, привілейоване місце в яких відведено запасам [15,c.151].

На мою думку, виходячи із попередніх розділів дослідження даної теми, основними напрямками на шляху вдосконалення обліку активів підприємства видавничої сфери є: 1) правильно побудований управлінський облік на підприємстві даної сфери; 2) належним чином поставлене технічно-програмне забезпечення роботи на підприємстві, включаючи систему захисту і контролю; 3) професіоналізм працівників відділу бухгалтерії, менеджменту, логістики, внутрішнього аудиту (якщо такий є).

Ще однією складовою, що забезпечує злагоджену роботу обліку будь-якого підприємства - це систематизована робота з документами синтетичного і аналітичного обліку [18,c.189].

Як відомо, бухгалтерський облік основних засобів є документомістким. Облік запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості з точки зору аналітики потребує також чіткої систематизації та узагальнення для того, щоб нічого не упустити і, при потребі, швидко зайти.

Як за етапами, так і за напрямками облікового процесу інформація повинна накопичуватися та систематизуватися в різних її носіях. Якість і швидкість накопичення облікової інформації залежать від кількості облікових номенклатур, раціональної структури реєстрів інформації, кваліфікації та відповідальності виконавців облікових функцій.

Отже, ще однією складовою процесу вдосконалення обліку активів підприємства видавничої сфери є побудова реєстрів з обліку активів і методика їх заповнення, а також праця виконавців облікових функцій, яка згідно законодавчими вимогами може бути колективною або індивідуальною [17,c.69].

Однією з проблем в ході обліку активів у поліграфічно-видавничій діяльності є також віднесення об'єктів до оборотних чи необоротних. Системне вивчення інформації вимагає її класифікації, цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі [23,c.178].

В процесі аналізу показників ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію [22,c.167].

Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів зазначені в додатку А.

Найбільш складним, з технічної точки зору, процесом в роботі поліграфічних підприємств є розрахунок замовлень, комерційних пропозицій та собівартості продукції. Для цих цілей існує ряд спеціалізованих комп'ютерних програм. Це можуть бути як програми, виконують розрахунок замовлень ("Онлайн Калькулятор", "Асистент" і т. д.), так і повнофункціональні системи з можливістю вести бухгалтерський облік друкарні з урахуванням специфіки даної сфери ("1С Геософт: Поліграфія", "АРМЕКС : Поліграфія "та інші).

Висновки

В сучасних умовах розвитку для здійснення господарської діяльності одним з важливих питань сфери поліграфії є забезпечення підприємства в достатньому обсязі необхідними запасами.

Запаси для підприємства - це одна з основ для здійснення ними господарської діяльності, тому що без них воно не може функціонувати як таке, адже вони призначені саме для створення продукції, вони є матеріалом, який не призначений для кінцевого споживання, зазвичай, і проходить необхідні стадії переробки. Для здійснення виробничої та й комерційної діяльності кожне підприємство повинно мати будівлі, машини й механізми, матеріали (запаси), кошти та інші цінності, які в сукупності становлять активи (господарські засоби) підприємства. Ці господарські засоби підприємство отримує за рахунок різних джерел. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємство постійно поповнює запаси сировини, матеріалів, виготовляє і реалізує продукцію, визначає фінансові результати [5].

Поліграфічна фірма «ВМС» дозволила в повному обсязі дослідити особливості обліку, аналізу і контролю обліку запасів.

В даний час для удосконалення обліку і управління запасами потрібно використовувати нові методи управління і сучасну комп'ютерну техніку.

Одним з найбільш важливих питань в системі бухгалтерського обліку видавничої сфери є організація виробничого обліку і перш за все обліку активів, в тому числі запасів, які є в розпорядженні підприємства, визначення технічного стану даних активів та їх придатності для здійснення господарської діяльності.

Аналітичний облік запасів підприємства видавничої діяльності - це узагальнення даних первинних документів у регістрах аналітичного обліку (картках, книгах) [1].

Синтетичний облік - це вже узагальнюючий облік, який ведеться у регістрах синтетичного обліку (журналах-ордерах, відомостях, Головній книзі) в розрізі синтетичних рахунків.

Необхідність обліку запасів підприємства видавничої сфери зростає в міру того, як ускладнюється господарська діяльність підприємства і зростають потреби у підвищенні рентабельності.

Размещено на Allbest.ru