Облік витрат від операційної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Витрати операційної діяльності. Визначення, визнання та огляд нормативно-правових актів щодо регулювання їх обліку

2. Характеристика й оцінка господарської діяльності підприємства. Постанови фінансового обліку

3. Синтетичний та аналітичний облік собівартості реалізованої продукції

4. Синтетичний та аналітичний облік адміністративних витрат

5. Синтетичний та аналітичний облік витрат на збут

6. Облік інших витрат операційної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Останнім часом в українському суспільстві відбулися значні зміни, які стосуються перш за все економічного життя. Перехід України до ринкових відносин і пов'язані з цим процеси приватизації, корпоратизації, акціонування та інших форм підприємництва призвели до значних змін у бухгалтерському обліку господарської діяльності, появи системи фінансового та управлінського обліку.

У період переходу України до ринкових відносин зростає роль бухгалтерського обліку як однієї зі складових загальної системи управління. Бухгалтерський облік відображає на мікроекономічному рівні кругообіг суспільного продукту, капіталу, доходів і витрат. Без даних бухгалтерського обліку неможливо дати об'єктивної оцінки результатам господарської діяльності підприємства.

- У міжнародній практиці склалися дві системи бухгалтерського обліку: фінансовий облік та управлінський.

Часто фінансовий облік називають зовнішнім обліком, який потрібний для зовнішніх споживачів: акціонерів, інвесторів, ділових партнерів, банку, а також державних органів для оподаткування.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає загальні принципи, правила й обов'язкові умови ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Цим законом чітко визначено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

Для розкриття теми обліку витрат підприємства доцільним є висловлення таких питань: економічна характеристика витрат, визнання та класифікація витрат, первинний облік витрат, аналітичний та синтетичний облік витрат. бухгалтерія облік витрати собівартість

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплені відповідні матеріальні ресурси чи найнята робоча сила. Другі - це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці. Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів.

При написанні курсової роботи я користувалася законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", деякими періодичними виданнями, П(С)БО №16, П(С)БО №1, П(С)БО №3, П(С)БО №9, а також працями таких авторів, як Бутинець Ф.Ф., Лишиненко О.В., Грабова Н.Н., Чебанова Н.В., Василенка Ю.А.

Цю тему я досліджувала на прикладі обласного комунального будівельного підприємства "Херсонінвестбуд", яке розташоване в місті Херсон на вулиці Сенявіна в будинку №4, це підприємство недержавної форми власності. ОКБП "Херсонінвестбуд" створене 17 лютого 2000 року, зареєстроване розпорядженням міського голови міста Херсона В. Сальдо №313-Р. Основна діяльність підприємства - ремонтно-будівельні роботи. Структура управління: директор, головний бухгалтер, головний інженер, два виконавчі робітники.

До витрат підприємства ОКБП "Херсонінвестбуд" належать такі витрати, як адміністративні, витрати від звичайної діяльності, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, інші витрати.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження - облік витрат від операційної діяльності (товарів, робіт, послуг).

Метою курсової роботи є дослідження проблеми обліку витрат на збут продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративних витрат, облік собівартості реалізованої продукції, та інших витрат операційної діяльності.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

- охарактеризувати господарську діяльність підприємства;

- дослідити місце витрат на збут, адміністративних витрат та витрат на собівартість реалізованої продукції у загальних витратах підприємства;

- проаналізувати облік витрат на збут, адміністративних витрат та інших операційних витрат в розрізі обліку витрат звітного періоду;

- прослідкувати відображення витрат на збут та адміністративних витрат у фінансовій звітності.

1. Витрати операційної діяльності. Визначення, визнання та огляд нормативно-правових актів щодо регулювання їх обліку

Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентноспроможності.

Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану.

Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.

Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансового аналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати - об'єм - прибуток).

Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів реалізації продукції.

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво та реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські.

Економічні витрати - це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати - це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характар, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі не в грошовій. Звідси бухгалтерські витрати - це різниця між економічними та імпліцитними витратами.

Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські - обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Витрати майже завжди здійснюються у натуральній та грошовій формі. Планування та облік витрат у натуральній формі має важливе значення для організації виробництва. Проте, для оцінки результатів виробництва необхідна грошова оцінка витрат.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати".

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

- списання матеріалів на виробництва продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

- нарахування амортизації;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (товарів, готової продукції, комплектуючих виробів, сировини);

- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не сплачена;

- благодійні внески.

Зобов'язанням є заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання, належать такі нарахування:

- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають з ним у трудових відносинах;

- податків, зборів, обов'язкових платежів;

- відрахувань на страхування;

- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг реклами;

- послуг сторонніх організацій (медичних, консультаційних, юридичних, аудиторських).

До витрат, згідно П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", також належать: нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, в тому числі податку на прибуток.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витрати звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.

Об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Критерії визнання витрат передбачають, що:

ь витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

ь витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

ь витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

ь витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

ь якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

ь платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь принципала та ін.;

ь попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

ь погашення одержаних позик;

ь інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам властивим витратам;

ь витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Операційні витрати - витрати пов'язані з операційною діяльністю.

Їх поділяють на:

1. адміністративні витрати;

2. витрати на збут;

3. інші операційні витрати.

Вони є витратами звітного періоду і включаються до Звіту про фінансові результати.

Адміністративні витрати - це загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу з відрахуванням на соціальне страхування і в пенсійний фонд, канцелярські, телефонні, телеграфні витрати, утримання легкового транспорту, утримання приміщення офісу, витрати на службові відрядження адмінуправлінського персоналу і т. д.).

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

До них належать: витрати на ремонт тари, рекламу та дослідження ринку, витрати на відрядження працівників зайнятих збутом, витрати на оплату праці продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут та ін.

До інших операційних витрат відносять:

- витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи";

- собівартість реалізованої іноземної валюти, що визначається перерахуванням іноземної валюти на грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати пов'язані з продажем іноземної валюти;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їхньої облікової вартості та витрат, пов'язаних з їхньою реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці;

- визнані штрафи, пені, неустойки;

- інші витрати операційної діяльності.

До інших витрат діяльності належать фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати.

Бухгалтерський облік - це взаємообумовлене. чітко документоване кількісне відображення господарської діяльності підприємства у тісному зв'язку з її якісною стороною. Він здійснюється в узагальнюючому грошовому вимірнику з використанням інших вимірників (натуральних, умовно-натуральних, трудових).

Бухгалтерський облік, об'єкти якого відображаються у вартісній оцінці, базується на всій інформації про майно, зобов'язання і господарські процеси підприємства, і тому він повинен бути суцільним і безперервним.

Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстати стики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших державних органів. Нормативні органи регламентують як об'єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.

З 01.01.2000 р. основними бухгалтерського обліку в Україні, є:

1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).

3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капі галу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього.

5. Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО.11.99р. №291.

Бухгалтерські документи мають велике економічне та правове значення. Економічне значення полягає у тому, що вони дають оперативну інформацію з допомогою якої здійснюється оперативне управління підприємством. Правове значення документа полягає в тому, що своєчасно і правильно оформлений документ являється єдиним фактором, який підтверджує здійснення господарської операції і її законності. Документи мають доказуючу юридичну силу при виявлені різних претензій і суперечок.

Обов'язкові реквізити первинних документів: назва документа, підприємства і його підрозділів, дата його складання; зміст і підстава господарської операції; вимірники операцій (натуральні та вартісні); підписи осіб відповідальних за здійснення господарської операції. У первинних документах відведено спеціальні графи для кодів, номенклатурних номерів та інших даних, потрібних для їх механізованого опрацювання.

Первинні документи надходять до бухгалтерії, де їх перевіряють, таксують, групують, підготовляють для машинного опрацювання.

Під час руху документів кожен з них передається від однієї особи до іншої для реєстрації та опрацювання. Рух документів від моменту їх складення або одержання від інших організацій до використання для бухгалтерських записів і передання в архів називається документообігом.

На підприємствах і в організаціях перебуває в обігу багато різних документів. Тому для контролю за надходженням і своєчасним їх опрацюванням потрібно складати план-графік документообороту. Його розробляє головний бухгалтер підприємства, а затверджує керівник. Після цього графік стає обов'язковим для всіх працівників, що складають первинні документи і ведуть облік. У плані документообігу визначають терміни складання і подання документів у бухгалтерію, а також відповідальних осіб за складання, приймання та їх опрацювання у встановлені терміни.

2. Характеристика й оцінка господарської діяльності підприємства. Постанови фінансового обліку

Для характеристики виробничо-господарської діяльності товариства, оцінюється динаміка за останні три роки таких показників, як обсяги виробництва та реалізації продукції, собівартість, прибуток.

Найбільші обсяги прибутку підприємства "Херсонінвестбуд" припадають на 2008 р. В порівнянні з 2007р. прибуток товариства зріс майже у 2 рази, а з 2006р. - у 3 рази. Проте у 2008р. зросла і собівартість реалізованої продукції : у 2007р. у 1,5 рази, а у 2006р. - у 2 рази.

Господарський облік відображає процеси, які пов'язані з господарською діяльністю.

Облік виник у процесі матеріального виробництва на певній стадії розвитку людства, і господарська діяльність сприяла його поширенню. Про використання обліку в практичній діяльності людства на ранніх стадіях розвитку суспільства свідчать свитки папірусу (Древній Єгипет, 3400--2980 рр. до нашої ери), глиняні пластинки або таблетки (Вавилон), дощечки, вибілені гіпсом (Греція), навощені дощечки, ликопапірус, пергамент (Рим) тощо.

Перші письмові дані про господарський облік відносяться до XIV сторіччя. У 1391 р. італійський історик Т. Зерби писав про наявність подвійного запису, при якому сума кожної господарської операції записувалась двічі. В 1458 р. купець з Дубровника Бенедетто Котрулі в книжку "Про торгівлю і досконального купця" включив главу про подвійну бухгалтерію. Оскільки ця книжка була знайдена зовсім недавно, автором подвійної бухгалтерії багато сотень років вважався монах-математик Лука Пачолі (Пачіолі) (1445-1515 рр.). На відміну від Б. Котрулі, Л. Пачолі у своїй книзі "Трактат про рахунки і записи" розглядав облік як універсальну методичну науку.

Першим офіційно призначеним книготримачем (тобто бухгалтером) був Христофор Штехер (1498 р.), а контролером обліку (тобто аудитором) - Джон де Пайкеслей (1324 р.).

У Росії першим, хто отримав у 1732 р. звання головного бухгалтера Санкт-Петербурзької митниці, був голландський купець Тиммерман.

У Київській Русі перші дані про облік як практичну діяльність відносяться до XI сторіччя.

Перший нормативний документ з обліку - Військовий Статут було надруковано в Росії при Петрі І в 1716 р. Пізніше з'явились книжки з обліку "Про порядок у триманні приходів та видатків і рахунків про гроші і яким чином книги вести, та про те, як слід діяти в губерніях, селищах та містах" - в 1736р., "Торг амстердамський, зміст якого має все те, що потрібно знати купцям і банкірам, які проживають в Амстердамі, так і іноземним" - в 1762-1763 рр., "Ключ комерції або торгівлі, тобто наука бухгалтерії, що висловлює зміст книг і утворення рахунків купеческіх" - в 1783 р.

У законодавчих та нормативних актах як колишнього СРСР, так і в українських, надається велике значення обліку як важливому фактору контролю за господарською діяльністю.

З метою вирішення завдань, поставлених перед господарським обліком, необхідно вивчати явища та процеси господарської діяльності, реєструвати їх і відображати. При цьому проводиться кількісне відображення явищ і процесів господарської діяльності (встановлюються кількісні показники - кількість отриманих матеріалів, кількість витрачених, кількість виробленої продукції тощо) і надається їх якісна характеристика.

Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією.

Виходячи з вищевикладеного та згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" " бухгалтерський облік - це процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень".

На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольняв відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З ускладненням і збільшенням виробництва та торгівлі такий облік вже не міг забезпечувати потреби щодо управління великими земельними господарствами, підприємствами, торговельними компаніями, морехідними та страховими компаніями, банками. Також неможливо було здійснювати контроль за їх діяльністю. Саме це зумовило формування у XIII--XIV сторіччі бухгалтерського обліку (від німецької Buch - книга, halten - тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.

Бухгалтерський облік здійснювався в основному в окремих промислових та торговельних господарствах і не надавав загальної картини господарювання в цілому по державі. Це призвело до появи у XVIII сторіччі статистичного обліку, статистики (від латинської Status - статок), спочатку "державознавства", тобто збору необхідних для управління державою даних про населення, доходів і видатків тощо. В подальшому статистику почали відносити до особливої науки, а статистичний облік, що забезпечував її необхідними даними, використовувати для проведення статистичних досліджень про господарську діяльність.

З ускладненням промислового виробництва, розвитку системи банків і торговельних фірм бухгалтерський і статистичний облік вже не могли забезпечувати потреби щодо оперативного керівництва господарством, що зумовило на початку XIX сторіччя виділення нового виду господарського обліку - оперативного.

Розглянуті три види господарського обліку - оперативний, статистичний і бухгалтерський - удосконалюються і застосовуються в наш час. В Україні вони являють собою єдиний господарський облік.

Найбільш простий за характером ведення оперативний (оперативно-технічний) облік. Йому підлягають окремі господарські і технічні операції. За допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси і явища, як вихід працівників на роботу, рівень температури плавки у печах тощо. Оперативний облік ведеться не в цілому по господарству, а за окремими операціями у розрізі дільниць - цех, бригада, ланка, зміна. Причому оперативні дані в основному лише фіксуються і не узагальнюються в цілому по підприємству. Частіше такий облік ведеться в натуральних вимірниках, рідше в трудових.

Грошові вимірники не є узагальнюючими, а виступають лише як засіб обліку (наприклад, надходження грошових коштів до каси).

Головним завданням оперативного обліку є швидка (оперативна, за короткий проміжок часу, протягом дня) видача оперативних даних. Оперативний облік передбачає використання статистичних методів, головним чином, таких, як спостереження господарських та технологічних операцій та їх реєстрація. Саме відображення господарських операцій безпосередньо у процесі їх здійснення дозволяє оперативно їх контролювати та управляти ними.

Таким чином, оперативний (оперативно-технічний) облік - це спосіб спостереження, відображення та контролю окремих господарських та технічних операцій безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного керівництва ними.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).

При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому.

За словами А.М. Кузьминского застосування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) в обліку сприяло інтеграції окремих видів обліку, особливо оперативного (оперативно-технічного) і бухгалтерського. Це визначилось головним чином у використанні одного носія інформації для отримання даних з різних видів обліку.

3. Синтетичний та аналітичний облік собівартості реалізованої продукції

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто врахувати, що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг необхідно зіставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові Витрати і інші витрати.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції .(робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.

Склад витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції відображається в наступній таблиці (табл. 1).

Таблиця 1. Склад собівартості реалізованих продукції, робіт, послуг (товарів)

Склад витрат у фінансовій звітності згідно П(С)БО 3	Види витрат згідно П(С)БО 16	Структуру видів витрат згідно П(С)БО 16	Склад витрат (номенклатура), які можна віднести до конкретного об'єкту витрат згідно П(С)БО 16
Прямі	Виробнича собівартість реалізованих готової продукції, товарів, робіт, послуг	Прямі матеріальні витрати	Вартість сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів і інших матеріалів
		Прямі витрати на оплату праці	Заробітна плата і інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг
		Інші прямі витрати	Відрахування на соціальні заходи, амортизація, витрати від браку, які складають вартість кінцевої забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується робітниками, які допустили брак; одержаної від постачальника суми за неякісні матеріали і комплектуючі вироби; плата за оренду земельних і майнових паїв і інші виробничі витрати
Непрямі		Загальновиробничі витрати: 1. Змінні. 2. Постійні розподілені	Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, ділянками, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування апарату управління цехами, їх відрядження тощо)
			Амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехового)призначення
			Витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення
			Витрати на опалення, освітлення, водопостачання і інше утримання виробничих приміщень
			Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування працівників і апарату управління виробництвом, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами, за якістю продукції, робіт, послуг)
			Витрати на удосконалення технології і організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, покращанням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій)
			Витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища
			Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складу в цехи та готової продукції на склади; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; оплата простоїв тощо)

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.

Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, відображають на таких рахунках: 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", а також на рахунку 90 "Собівартість реалізації"

Собівартість реалізації відображається на рахунку №90 "Собівартість реалізації". Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції,товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку №90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгівельних націнок), за кредитом - списання в порядку закриття дебетових обігів на рахунку №79 "Фінансові результати".

Адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат не включають до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - №92 "Адміністративні витрати", №93 "Витрати на збут", №94 "Інші витрати операційної діяльності".

Рахунок №90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

902 "Собівартість реалізованих товарів"

903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг"

На субрахунку №901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості готової продукції.

На субрахунку №902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається П(С)БО №9 "Запаси". На субрахунку №903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На підприємстві "Херсонінвестбуд" ведеться облік собівартості реалізованих товарів та собівартість реалізованих робіт та послуг, тобто собівартість кінцевого результату виробничо-господарської діяльності підприємства і його реалізацією. Кінцевим результатам в даному випадку виступають ремонтно-будівельні роботи підприємства.

Рахунок №90 "Собівартість реалізації", згідно робочого плану рахунків підприємства, кореспондує:

За дебетом з кредитом рахунків:	За кредитом з дебетом рахунків:
23 "Виробництво" 28 "Товари"	79 "Фінансові результати"

Наприкінці звітного періоду сальдо з дебета рахунка 90 "Собівартість реалізації" списується на рахунок 79 "фінансові результати".

4. Синтетичний та аналітичний облік адміністративних витрат

Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством, тобто витрати, які пов'язані з виробництвом та управлінням у масштабі всього підприємства.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №16 "Витрати" визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управлінням підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, затрати на проведення річних зборів, преставницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним і служить для контролю за узагальненими показниками.

Щоб отримати докладні (аналітичні) відомості про стан і рух кожного виду необоротних і оборотних активів та капіталу і зобов'язань, а також про господарські процеси, що ведуть аналітичні рахунки з кожного виду матеріалів, розрахунків з постачальниками, покупцями, розрахунки з оплати праці.

Облік, що здійснюється на аналітичних рахунках, називається аналітичним. Кількість аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунку залежить від наявності та особливостей тих чи інших об'єктів обліку.

Аналітичний облік має велике контрольне значення для правильного ведення бухгалтерського обліку. Показники аналітичного обліку використовують при складанні калькуляції виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг тощо. Усе це допомагає в оперативному керівництві роботою та в здійсненні контролю за господарською діяльністю на підприємстві.

Між даними синтетичного та аналітичного обліку є нерозривний зв'язок. Він полягає в тому, що початковий і кінцевий залишки синтетичного рахунку повинні бути рівні та ідентичні за значенням загальним сумам відповідних залишків аналітичних рахунків. Це випливає з того, що аналітичні рахунки деталізують дані синтетичного рахунку, показують складові частини тих обєктів, які узагальнено відображені на синтетичному рахунку.

Для узагальнення показників аналітичного обліку на кожному синтетичному рахунку використовують таблиці спеціальної форми, які називаються обіговими відомостями. Підсумки цієї відомості збігаються з відповідними показниками синтетичного рахунку. Нетотожність підсумків обігової відомості на аналітичних рахунках з даними синтетичного рахунку свідчить про наявність помилок в обліку, які потрібно виправити.

Таким чином, взаємне звіряння даних синтетичного і аналітичного обліку за допомогою складання обігових відомостей дозволяє контролювати записи на рахунках бухгалтерського обліку. У цьому полягає контрольне значення обігових відомостей.

Крім синтетичних і аналітичних рахунків, у практиці організації бухгалтерського обліку використовують субрахунки.

Субрахунки - це проміжна ланка між синтетичним і аналітичним рахунками. За допомогою субрахунка здійснюється додаткове угрупування даних аналітичного обліку, з ціллю отримання загальної відомості про загальні об'єкти обліку.

Переліком рахунків і схем реєстрації у фінансовому обліку виступає план рахунків. У ньому за десятковою системою наведені коди й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. В плані рахунків відбувається групування, згідно рахунків, фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку.

Таблиця 2. Робочий план рахунків "Херсонінвестбуд"

Синтетичні рахунки	Субрахунки
Код	Назва	Код	Назва
1	2	3	4
10	Основні засоби	103 106	Будинки та споруди Інструменти, прилади та інвентар
13	Знос (амортизація) необоротних активів	131	Знос основних засобів
15	Капітальні інвестиції	151	Капітальне будівництво
20	Виробничі запаси	203 207 209	Паливо Запасні частини Інші матеріали
22	Малоцінні та швидкозношувальні предмети
23	Виробництво
28	Товари	281	Товари на складі
30	Каса	301	Каса в національній валюті
31	Рахунки в банках	311	Поточні рахунки в національній валюті
36	Розрахунки з покупцями та замовниками	361	Розрахунки з вітчизняними покупцями
37	Розрахунки з різними дебіторами	371 372 377	Розрахунки за виданими авансами Розрахунки з підзвітними особами Розрахунки з іншими дебіторами
39	Витрати майбутніх періодів
44	Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)	442 443	Непокриті збитки Прибуток, використаний у звітному періоді
48	Цільове фінансування і цільове надходження
63	Розрахунки з постачальниками та підрядниками	631	Розрахунки з вітчизняними постачальниками
64	Розрахунки за податками і платежами	641 643 644	Розрахунки за податками Податкові зобов'язання Податковий кредит
65	Розрахунки за страхування	651 652 653	За пенсійним забезпеченням За соціальним страхуванням За страхуванням на випадок безробіття
66	Розрахунки з оплати праці	661	Розрахунки за заробітною платою
68	Розрахунки за іншими операціями	681 685	Розрахунки за авансами одержаними Розрахунки з іншими кредиторами
70	Доходи від реалізації	702 703	Доходи від реалізації товарів Доходи від реалізації робіт і послуг
73	Інші фінансові доходи	732	Відсотки одержані
79	Фінансові результати	791 792	Результати операційної діяльності Результат фінансових операцій
90	Собівартість реалізації	902 903	Собівартість реалізованих товарів Собівартість реалізованих робіт і послуг
92	Адміністративні витрати
94	Інші витрати операційної діяльності	949	Інші витрати операційної діяльності

Після запису господарських операцій за місяць на рахунках бухгалтерського обліку здійснюють підрахунок обігів за дебетом і кредитом кожного синтетичного рахунку і визначають залишки на кінець місяця. Їх використовують для складання бухгалтерського балансу на перше число наступного місяця.

Крім того, обігові відомості за рахунками синтетичного і аналітичного обліку використовують при складанні бухгалтерської і статистичної звітності, в аналізі та оперативному керівництві господарською діяльністю підприємств.

Інформація яка вже міститься в первинних документа систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах аналітичного та синтетичного обліку. Регістри повинні містити такі реквізити: назва документа, період реєстрації, підписи та прізвище осіб що склали документи. Господарські операції повинні відображатися в облікових регістрах в тому звітному періоді, у якому вони були здійсненні. На підприємстві "Рівнеінвестбуд" реєстрація первинних документів здійснюється у вигляді журналів-ордерів.

Аналітичний та синтетичний облік ведеться згідно журналів-ордерів по рахунках та стандартах бухгалтерського обліку. Підприємство є господарсько-розрахунковим, метою роботи якого є отримання прибутку та сплата платежів до бюджету.

Таблиця 3. Перелік форм реєстрів аналітичного та синтетичного обліку ОКБП "Херсонінвестбуд"

Назва реєстру синтетичного обліку	Назва реєстрів аналітичного обліку
1	2
Журнал-ордер №1 по дебету рахунків: 31, 311, 37, 377, - по кредиту рахунків: 31, 311, 37, 372, 66, 661	Облік ведеться в "1С: Бухгалтерія"
Журнал-ордер №2 по дебету рахунків: 30, 301, 36, 361, 48, 68, 681, 73, 732 - по кредиту рахунків: 63, 631, 64, 641, 65, 651, 652, 653, 656, 92	Облік ведеться в "1С: Бухгалтерія"
Журнал-ордер 631 рахунку "Розрахунки з постачальниками" по дебету рахунків 31, 311, 37, 371, - по кредиту рахунків: 15, 151, 20, 207, 64, 644, 90, 903, 92	Облік ведеться в "1С: Бухгалтерія

Після запису облікові регістри, документи передаються на зберігання в архів під відповідальність головного бухгалтера, які реєструються в архівній книзі і зберігаються в зачинених шафах, протягом встановлених термінів.

На рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунка 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До загальногосподарських витрат на підприємстві "Херсонінвестбуд" належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги тощо), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Таблиця 4. Узагальнене формування адміністративних витрат

за дебетом з кредитом рахунків:	за кредитом з дебетом рахунків:
13 "Зношеність необоротних активів" 20 "Виробничі запаси" 22 "МШП" 28 "Товари" 30 "Каса" 31 "Рахунки в банках" 37 "Розрахунки з різними дебіторами" 39 "Витрати майбутніх періодів" 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" 64 "Розрахунки за податками і платежами" 65 "Розрахунки за страхування" 66 "Розрахунки з оплати праці" 68 "Розрахунки заіншими операціями" 80 "Матеріальні витрати" 81 "Витрати на оплату праці" 82 "Відрахування на соціальні заходи" 83 "Амортизація" 84 "Інші операційні витрати"	79 "Фінансові результати"

Таблиця 5. Бухгалтерські проводки, згідно робочого плану рахунків підприємства, за рахунком 92 "Адміністративні витрати"

№ п/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Списано матеріальні витрати, що належать до адміністративних витрат	92	201
2.	Включено до складу адміністративних витра амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення	92	131
3.	Списано витрати на оплату праці працівникам адміністративного апарату	92	661
4.	Нараховано відрахування на соціальні заходи до фонду оплати праці працівникам адміністративноуправлінського персоналу	92	651 652 653
5.	Списано МШП, які належать до адміністративних витрат	92	22
6.	Рахунки класу 8 закриваються на рахунки адміністративних витрат (а оскільки підприємство не використовує рахунки класу 8, то операція не здійснюється)	92	рахунки класу 8
7.	Щомісяця загальна сума сформованих адміністративних витрат списується нафінансові результати основної діяльності підприємства	791	92

Бухгалтерські документами, які є підставою для визначення адміністративних витрат на підприємстві "Рівнеінвестбуд", виступають:

ь по амортизації - "Розрахунок амортизації основних засобів";

ь по МШП - "Акт на списання МШП";

ь грошових коштів - "Видатковий касовий ордер", виписка банку;

ь заробітної плати - "Табель обліку використання робочого часу", а також складена на його підставі "Розрахунково полатіжна відомість".

Адміністративні витрати на підприємстві списуються щомісячно, їх списання оформлюється за допомогою розрахунку, який складається бухгалтером підприємства. Для узагальненого обліку адміністративних витрат використовується при журнально-ордерній формі обліку журнал-ордер №5.

5. Синтетичний та аналітичний облік витрат на збут

Збут - комплекс післявиробничих операцій, які здійснюють юридичні та фізичні особи з моменту виготовлення продукції до її продажу покупцеві за грошову оплату.

До таких операцій належать доробка, сортування, фасування, пакування, транспортування, складування, зберігання, доставка до оптових та роздрібних покупців і продаж. Операції із збуту товарів здійснюють транспортні підприємства, складські організації, збутові лабораторії, центри інформації із збуту, організації оптової торгівлі та торгівлі на замовлення, товарні біржі, торгові доми, універмаги, спеціалізовані магазини, банки та інші фінансові установи, які спеціалізуються на торговельних операціях.

Основними функціями збуту, в яких повніше розкривається його сутність, є:

1) продовження процесу безпосереднього виробництва, основними елементами якого є доробка і підготування до продажу, що передбачає сортування, пакування і маркірування. Доробку товару нерідко здійснюють з метою його пристосування до місцевих умов, зокрема до вимог регіональної системи стандартів;

2) остаточне визначення вартості та ціни товарів з урахуванням співвідношення попиту і пропозиції;

3) посилення конкурентоспроможності товару за рахунок грамотної реклами, надання комплексу післяпродажних послуг та ін.;

4) дослідження ринку, активний вплив на виробництво на підставі вивчення потреб покупців.

Конкретизацією категорії "збут товарів" є поняття "канал збуту".

Канал збуту - шлях товару від безпосереднього виробника до споживача, в тому числі оптових та роздрібних торговців.

Цей шлях забезпечують окремі організації, люди. Розрізняють канали: нульового рівня (коли продаж товару кінцевому споживачу здійснюється самим виробником); однорівневий (коли між виробником і покупцем існує роздрібний продавець); дворівневий (коли між виробником і покупцем послідовно розміщуються оптовий і роздрібний продавці).

В Україні в першій половині 90-х років між виробником і споживачем налічувалося до п'яти посередників, внаслідок чого зростала ціна на товар.

Оптовий продавець - фізична або юридична особа, яка купує великі партії товарів у виробників і продав їх роздрібним торгівцям або споживачам.

Цей процес здійснюється через певну мережу оптових і дрібнооптових покупців-посередників (дилерів).

Роздрібний торговець - фізична або юридична особа, яка купує товар у виробника або оптового продавця продає його кінцевому споживачеві.

Продавати товар може і комісіонер, який має склад з товарами і продає їх від свого імені, але за рахунок підприємства-виробника, і позбавлений прав власності на них.

Важливу роль у реалізації товару відіграють дилери (фізичні або юридичні особи, які закуповують продукцію оптовими партіями, стають її власниками і продають оптом або вроздріб) та брокери (особи, які продають товари, виступають посередниками між продавцями і покупцями, отримують за це комісійну винагороду, але не стають при цьому власниками). Дилери спеціалізуються, як правило, на продажу товарів тривалого користування (автомобілі, трактори тощо) і забезпечують покупців післяпродажним сервісом. Для цього вони можуть наймати необхідну кількість працівників, у тому числі роздрібних покупців.

Розкриття сутності та структури збуту дає змогу перейти до з'ясування методів збуту.

Опосередкований збут - здійснюється через товарні біржі, торгові дома, супермаркети та інші посередницькі структури, є основним методом збуту товарів.

Товарна біржа - постійно діючий ринок, де купівля-продаж товарів здійснюється на основі встановлення стандартів та зразків і відповідних документів, які регламентують номенклатуру, обсяг, ціни, терміни й види поставки та інші умови.

Товарні біржі поділяють на міжнародні та національні, універсальні та спеціалізовані.

На універсальних товарних біржах продають різноманітні промислові та сільськогосподарські товари. Наприклад, на такій біржі в Чикаго продають пшеницю, кукурудзу, сою-боби, бройлерів, золото, срібло, нафту, фанеру та ін.

На спеціалізованих товарних біржах продають окремі товари або споріднені групи товарів. Наприклад, на Нью-Йоркській біржі - каву, какао і цукор. Існують лондонські біржі вовни, нафти, тощо. На спеціалізованій товарній біржі в Англії (де продають каву, какао, цукор) за торговий день укладають до 2,5 тис. контрактів на какао в обсязі 10 т кожний. На Лондонській біржі металів щороку укладають майже 14 млн. контрактів.