Облік, аналіз і аудит вибуття виробничих запасів

Для здійсненя правильного обліку виробничих запасів підприємство використовує ряд нормативно-правових документів, які діють на території України. Дане питання актуальне у зв'язку з тим, що існують певні правила ведення обліку вибуття запасів, встановлені типові форми бухгалтерського обліку, форми звітності матеріально-відповідальних осіб, бухгалтерські регістри та інші бухгалтерські документи, які використовуються для ведення обліку в процесі виробництва. Крім законодавчої бази, яка використовується підприємством також використовується і додаткова література газета «Все про бухгалтерський облік».

Для написання дипломної роботи використані ряд літературних джерел з обліку та аудиту вибуття виробничих запасів, та з питання методики проведення аналізу ефективності використання виробничих запасів. Без використання законодавчих документів не можливо оцінити правильність ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів тому в першому розділі крім огляду літературних джерел висвітлена також нормативно-правова база регулювання обліку і аудиту вибуття виробничих запасів.

Розділ 2. Бухгалтерський облік вибуття виробничих запасів

2.1 Організація обліку вибуття виробничих запасів

Згідно статті 5 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.[1]

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур і визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже. облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку.

В СТОВ «Відродження» наказ про облікову політику підприємства відсутній. Вести облік на підприємстві доручено обліково-економічному відділу на чолі з головним бухгалтером . Відповідальність за веденням обліку на підприємстві несе саме головний бухгалтер підприємства. Головному бухгалтеру підзвітні всі працівники бухгалтерії та матеріально-відповідальні особи підприємства: завідуючі складами, цехами та іншими виробничими підрозділами , головний інженер господарства та інші . Головний бухгалтер відповідає за складання податкової, статистичної , звітності до Пенсійного фонду України та іншої фінансової звітності , а також за своєчасне подання її до відповідних органів.

Організація обліку вибуття виробничих запасів на підприємстві залежить від об'єму вибуття запасів. Так на базовому підприємстві первинний облік вибуття виробничих запасів здійснюють насамперед матеріально-відповідальні особи завідувач складом , завідувач складом паливно-мастильних матеріалів та інші. Відпуск цінностей зі складу здійснюється тільки особами, які мають на це право. Список цих працівників складений і затверджений головним бухгалтером та керівником підприємства.

Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога (ф.М-11), а для систематичного відпуску цінностей - лімітно- забірні картки (ф.М-8, М-9, М-28). Ліміт Встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують лімітно-забірні картки (ф.М-8). Відпускаючи запаси зі складу на підставі лімітно- забірних карток, комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Підвищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається акт-вимога на заміну(додатковий відпуск матеріалів ф.М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший у комірника.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф.М-20) або товарно-транспортну накладну (ф.М-6).

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює їх відпуск у трьох примірниках. У ній вказується така інформація: дата виписки, назва підприємства-постачальника, назва підприємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та сума, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприємства-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприємство одержувач запасів, за яким здійснює їх оприбуткування, другий залишається на пропускному пункті підприємства-постачальника для контролю за вивезенням матеріальних цінностей з підприємства.

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображують перелік усіх матеріальних цінностей що підлягають перевезенню на данному автомобілі, та наводять їх характеристики. За неможливості переліку в товарно-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна на відпуск матеріалів, сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюється на підставі довіреності (ф.М-2).[42]

У кінці звітного періоду (місяця) завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (ф.М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та їх списання зі складу під розписку. Лімітно-забірні картки здають в бухгалтерію відразу ж після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картками не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірення з другими примірниками карток, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток складського обліку і виведення підсумків. Оскільки облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа складає в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.М-14). У випадку, коли залишок наявних запасів є меншим за розрахований, то завскладом складає сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів (ф.М-18). Бухгалтер проставляє ціни, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів) та підсумки залишків на складі.

У бухгалтерії матеріальний звіт (ф.М-19) з доданими до них документами перевіряються, обробляються, котируються (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). І лише після завершення обробки первинних документів інформація, що міститься в них переноситься до облікових регістрів. При відвантаженні виробничих запасів покупцям працівник бухгалтерії разом зі рахунком оформляє податкову накладну і проводить запис операції в журналі «реєстр отриманих та виданих податкових накладних» , який використовується для обліку податку на додану вартість а також обов'язково перевіряє наявність і правильність оформлення довіреності на отримання певного виду виробничих запасів на ім'я представника покупця ,якому відвантажується продукція, а лише тоді завідувач складом видає йому товар. [68]

Схема організації обліку запасів на підприємстві представлена на рис.2.1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2.1.1.Схема організації обліку запасів на підприємстві

Таблиця 2.3 Документи з відпуску виробничих запасів

Форма документу	Назва	Призначення документу
1	2	3
М-8, 9, 28, 28а	Ліміитно-забірна картка	Використовується для систематичного відпуску у виробництво лімітованих матеріалів, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпустку. Зазаначається місячний ліміт відпустку цеху.
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів	Оформляється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб
М-11	Накладна0вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	Використовується для разового відпуску запасів всередині підприємства
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановленх норм запасу	Складається завскладом (комірником) у разі виявлення відхилень фактичного залишку виробничих запасів від встановлених норм
М-19	Матеріальний звіт	Складається МВО і передається до бухгалтерії; відображає рух запасів на складі за певний період

Залежно від напрямку витрачення виробничих запасів в документах заповнюються наступні реквізити (таб.2.4).

Таблиця 2.4 Реквізити документів, що характеризують операції з відпуску запасів.

№ з/п	Операції з відпустки виробничих запасів	Основні реквізити, що характеризують відпуск
1	2	3
1	Відпуск виробничих запасів до цехів основного і допоміжного виробництва на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг	Дата відпуску, вид господарської операції, склад, одержувач (цех, відділ)
2	Відпуск виробничих запасів на утримання та експлуатацію обладнаня	Призначення,шифр, витрат, найменування,сорт, розмір
3	Відпуск виробничих запасів для за-гальновиробничих і адміністративних потреб	Номенклатурний номер, одиниця виміру
4	Відпуск виробничих запасів на потре-	Кількість, ціна
1	2	3
	би непромислових виробництв і господарств
5	Відпуск виробничих запасів на сторону та в переробкусторону та в переробку	Сума транспортно-заготівельних витрат чи відхилень від облікової ціни

Документи призначені для оформлення операції з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського) обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків), щодо законності операцій.

Для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємстві повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії для відповідного їх оформлення (таб. 2.5).

Таблиця 2.5 Графік надходження до бухгалтерії первиних документів з обліку матеріалів.

Назва документу	Хто подає	Строк подання	Порядок подання	Кому подається	Строк перевірки документу
1	2	3	4	5	6
Лімітно забірна картка	Завідуючий складом	Щодня за попередній день	Особисто	Старшому бухгалтеру	Приприйманні
Вимоги	Завідуючий складом	Щодня	Особисто	Старшому бухгалтеру	Приприйманні
тощо

2.2 Аналітичний та синтетичний облік вибуття виробничих запасів

В Україні суб'єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів України, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об'єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків. Методологічне регулювання бухгалтерського обліку здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою: Плану рахунків бухгалтерського обліку; положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку; обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності; порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами; інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.

Основним документом, що регулює порядок ведення обліку запасів є Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси». В ньому поданий порядок аналітичного та синтетичного обліку запасів, порядок визнання та оцінки.

Інструкція про застосування Плану рахунків для ведення обліку наявності й використання виробничих запасів передбачає застосування активного синтетичного рахунку 20 “ Виробничі запаси”, який містить такі субрахунки:

201 „Сировина і матеріали”;

202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

203 „Паливо”;

204 „Тара і тарні матеріали”;

205 „Будівельні матеріали”;

206 „Матеріали передані в переробку”;

207 „Запасні частини”;

208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

209 „Інші матеріали”.[10]

Таким чином синтетичний облік виробничих запасів здійснюється в головній книзі підприємства та в меморіальних ордерах .

На рахунку 20 „Виробничі запаси” відображають наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (у тому числі сировини і матеріалів, що перебувають у дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

В процесі виробництва СТОВ «Відродження» використовує такі виробничі запаси насіння та посадовий матеріал, паливно-мастильні матеріали, запасні частини , добрива, засоби захисту рослин та тварин, корми сировину та інші матеріали.

Вибуття виробничих запасів проводяться по кредиту рахунку на підставі витратних документів (вимог, накладних, лімітно-забірних карток, ярликів тощо) списується кількість і вартість відпущених матеріалів на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка, за обліковими цінами.

На субрахунку 201 „Сировина і матеріали” відображаються наявність і рух сировини та основних матеріалів, що становить основу встановленої продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні, сприяють процесу виготовлення (допоміжні матеріали). На цьому субрахунку СТОВ «Відродження» враховуючи, що воно сільськогосподарське обліковує наявність і рух сільгосппродукції, яка заготовлюється для переробки, наприклад: насіння соняшнику для виготовлення олії та пшениці для виготовлення борошна. Відпускаються вищезгадані матеріали відповідно для переробки до цеху з виготовлення та млину. При відвантаженні товару на переробку виконуються такі бухгалтерські записи Дт 23/4 «Виробництво продукції в олійні» або 23/5 «Виробництво борошна на млину» Кт 201 «Сировина і матеріали».

Субрахунок 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” базове господарство не використовує.

На субрахунку 203 „Паливо” обліковується наявність та рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, які купуються чи заготовлюється підприємством для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробітку енергії та опалення будинків. На цьому субрахунку в базовому підприємстві обліковуються оплачені талони на бензин, дизельного палива, газ і мастильні матеріали, нафтопродукти, тверде палива та мастильні матеріали, зокрема, бензин, дизпаливо, масло моторне, антифриз нігрол та інше. При вибутті будь з якого виду палива виконуються такий записи: Дт 23/3 при заправці автотранспорту виробничого призначення , 23/6 при заправці тракторів комбайнів , 92 «Адміністративні витрати» при заправці легкового автомобіля керівника, 91 «Загальновиробничі витрати» при видачі палива на автокран Кт 203 «Паливо».

На субрахунку 204 „Тара і тарні матеріали ” відображають наявність і рух усіх видів тари, окрім такої, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, які використовують для виготовлення тари та для її ремонту (деталі для збирання ящиків, тощо). В СТОВ „Відродження»на цьому субрахунку обліковуються піддони, барабани, резервуари, бочки, каністри тощо.

На субрахунку 205 „Будівельні матеріали” підприємство обліковує будівельні матеріали, які використовуються для проведення ремонтів будівель і споруд різного призначення (ферм, цехів, адміністративної споруди і таке інше.) Вибуття будматеріалів записується за Кт 205 в кореспонденції з Дт рахунків 92 «Адміністративні витрати» , 91 «Загальновиробничі витрати», та 23 «Виробництво» при ремонті ферм та виробничих цехів.

На субрахунку 206 „Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки. СТОВ «Відродження» не використовує цей субрахунок.

На субрахунку 207 „Запасні частини” на базовому підприємстві ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, що створюється в ремонтних підприємствах. Порядок створення, використанню й обліку обмінного фонду визначається чинним законодавством України та відповідними установчими документами. Вибуття запасів записується по кредиту рахунку 207 «Запасні частини» в кореспонденції з дебетом рахунків 23/3 при видачі запчастин для ремонту автотранспорту виробничого призначення , 23/6 при видачі запчастин для ремонту тракторів комбайнів , 92 «Адміністративні витрати» при здійсненні ремонту легкового автомобіля керівника, 91 «Загальновиробничі витрати» при видачі запчастин на потреби загальновиробничого призначення.

На субрахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. На цьому субрахунку також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні та власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Вибуття матеріалів сільськогосподарського призначення записується за кредитом рахунку 208 та дебетом рахунку 23 «Виробництво», якщо даний вид виробничого запасу відвантажено у виробництво. При реалізації матеріалів сільськогосподарського призначення на сторону покупцям бухгалтерські записи виглядають наступним чином Дт 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» та Кт рахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”, крім того проводяться паралельно і наступний запис Дт рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» або 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та Кт рахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» із сумою ПДВ та на суму нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на відвантажений вид запасу Дт рахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» Кт рахунку 641 «Розрахунки за податками» (за умови відстрочки платежу) або рахунку 643 «Податкові зобов'язання» (за умови попередньої оплати).

На субрахунку 209 „Інші матеріали” відповідно до Плану рахунків ведеться облік відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, зношених шин, бланків суворого обліку тощо. Даний субрахунок підприємство не використовує.

Таким чином вибуття виробничий запасів завжди здійснюється за кредитом рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.

Для обліку виробничих запасів, що не належать підприємству Планом рахунків передбачено використання позабалансового рахунку 02 „Активи на відповідальному зберіганні” призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, в переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Всі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, підлягають інвентаризації в порядку і в строки, передбачені наказом про облікову політику, а також планом проведення інвентаризації.

Позабалансовий рахунок 02 „Активи на відповідальному зберіганні” має такі субрахунки, що використовуються для обліку запасів:

022 „Матеріали, прийняті для переробки”;

023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”;

024 „Товари, прийняті на комісію”;

025 „Майно в довірчому управлінні”.

На позабалансовому субрахунку 022 „Матеріали, прийняті для переробки ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовників, які прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачується одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Облік витрат з переробки чи доробки давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку виробництва (за винятком вартості давальницької сировини замовника). Аналітичний облік давальницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх зберігання чи переробки.

На позабалансовому субрахунку 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чи у видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено як виняток залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками та не вивезених з причин, незалежних від підприємства, тощо. Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах власниках, за видами, сортами та місцями, зберігання. Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, зберігаються окремо від власних. Позабалансові рахунки СТОВ «Відродження» не використовує.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” можна виділити декілька основних причин, з яких може відбутися вибуття (списання)виробничих запасів з балансу: відпуск у виробництво, реалізація на сторону, списання в результаті невідповідності критеріям активу,списання у зв'язку із псуванням чи розкраданням, списання внаслідок надзвичайних подій, списання внаслідок передачі до статутного фонду іншого підприємства. Основні бухгалтерські записи ,за якими відображається вибуття виробничих запасів представлено в таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2. Основні бухгалтерські записи, за якими відображається вибуття виробничих запасів

№ п/п	Документ	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
			Дебет	Кредит
1	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для потреб виробництва	23	20
2	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб	91	20
3	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для адміністративних потреб	92	20
4	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для потреб збуту	93	20
5	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів	949	20
6	Видаткова накладна	Передано матеріали на переробку	206	20
7	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для виправлення браку	24	20
8	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством	151	20
9	Видаткова накладна	Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів	152	20
10	Акт на списання	Списано настачі запасів (якщо винні особи не виявлено)	947	20
11	Податкова накладна	Списано суму ПДВ	947	641

Але за допомогою лише синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання більш деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

До окремих субрахунків синтетичного обліку можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволять визначити її обсяг в цілому та за кожним видом окремо.(табл.2.2.1)

Таблиця 2.2.1. Аналітичний облік виробничих запасів

Субрахунки рахунку 20 „Виробничі запаси”	Розріз аналітики
201 „Сировина й матеріали”	В розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”	В розрізі купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
203 „Паливо”	В розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
204 „Тара й тарні матеріали”	В розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб.
205 „Будівельні матеріали”	За видами (групами) та окремими об'єктами будівельних матеріалів.
206 „Матеріали, передані в переробку”	В розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство-переробника та контроль за операціями з переробки, за витратами.
207 „Запасні частини”	За місцями зберігання й однорідними групами.
208 „Матеріали с/господарського призначення”	За групами та видами матеріалів сільськогосподарського призначення в розрізі їх номенклатури.
209 „Інші матеріали”	За видами та групами інших матеріалів.

Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в їх кількості, необхідній для управління виробництвом. В СТОВ «Відродження» така потреба обумовлена:

по-перше - значною їх кількості;

по-друге - складною організаційною та виробничою структурою підприємства;

по-третє - наявністю складів для їх зберігання.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп, виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру-номенклатури - цінника, де також вказують одиницю виміру і по можливості, облікову ціну запасу. Кодування номенклатури-цінника здійснюється за змішаною порядково-серійною системою. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках записується на машинних носіях і багаторазово використовуються.

На кожному документі з руху виробничих запасів вказується не тільки найменування запасу, а і його номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів а також здійснення записів у складському бухгалтерському обліку виробничих запасів.[25]

На складах базового підприємства аналітичний облік виробничих запасів ведеться за допомогою карток складського обліку.

Згідно статті 5 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе головний бухгалтер господарства.

Таким чином аналітичний облік вибуття виробничих запасів на базовому підприємстві ведеться з первинних документів в кількісному і сумовому виразі . Дані про вибуття накопичується в різноманітних оборотних відомостях , бухгалтера підприємства за такими документами складають меморіальні ордери по кожному виду запасу і в залежності від структурного підрозділу на який відносяться витрати. З меморіальних ордерів дані переносяться до головної книги підприємства. На підставі виведених оборотів по кожному рахунку відповідальна особа бухгалтерії виводить сальдо в зведеній оборотній відомості по синтетичних рахунках бухгалтерського обліку і складає баланс підприємства , звіт про фінансовий результат підприємства та іншу фінансову та статистичну звітність .

2.3 Відображення інформації щодо виробничих запасів у звітності

Організація ефективного виробництва в сучасних умовах залежить від його безперебійного забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо. Таким чином виникає потреба в оперативній звітній інформації про їх наявність , яка дає можливість менеджерам підприємства вживати своєчасних заходів щодо поповнення виробничих запасів , аби не допустити зриву виробництва з причини їх відсутності в потрібний момент. . Таку інформацію забезпечує внутрішня звітність , в якості якої прийнято вважати «Матеріальний звіт» типова форма № М-19 (на сільськогосподарських підприємствах «Звіт про рух матеріальних цінностей» форма № 121.Однак треба зауважити , що в цих звітах відображають лише ті залишки товарів, по яких протягом місяця відбувалося надходження чи вибуття виробничих запасів, або зазначених подій одночасно. Вибуття , рівно як і надходження виробничих запасів за даними матеріального звіту переносяться до оборотно-сальдової відомості в розрізі видів запасів по кожному його найменуванню. Документом внутрішньої звітності є також «Картка складського обліку» типова форма №М-12, в яких відображається вибуття і надходження та залишок запасів за кожним найменування щоденно. Первинними документами на вибуття виробничих запасів для заповнення внутрішньої звітності є Лімітно-заборні картки типова форма №М8, акти витрат насіння і посадкового матеріалу форма №119-с, відомості витрачання кормів форма №94-сг, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин форма № ВЗСГ-3 .

Зовнішня звітність про наявність запасів надто обмежена. Зокрема у фінансовій звітності зараз наводиться лише загальна їх вартість на початок і кінець звітного періоду у «Балансі» форма №1. Інформація про сировину та матеріали, які використовуються у виробничому процесі розкривається у статті 100 Балансу «Виробничі запаси». Діні для заповнення даного рядка містяться на рахунках бухгалтерського обліку 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

У Звіті про фінансові результати списані на виробництво запаси відображаються за статтею "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)". Виробничі запаси списуються за різними методами оцінки. Для підприємства оптимальний той метод, який відповідає політиці ціноутворення і дозволяє повністю відшкодовувати витрати, пов'язані з запасами.

Коли ціни перестають зростати підприємства надають перевагу методу оцінки вибуття запасів ФІФО , який використовується з метою оподаткування. Використання метода ФІФО забезпечує правильне відображення залишків запасів в Балансі і максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості, тобто вартості останніх закупок. Закріплений в обліковій політиці метод оцінки запасів (ФІФО) не повинен змінюватися впродовж року, а його зміна потребує обґрунтування та розкриття в примітках до фінансових звітів. Метод оцінки ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) і її вплив на результати діяльності підприємства

Практика бухгалтерського обліку підприємств свідчить, що найбільш поширеним методом відображення руху (вибуття) запасів на виробництво послуг (робіт) є метод ФІФО (за собівартістю перших за часом надходження запасів). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку). Тобто одиниці запасів, які були першими за часом надходження відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) також першими і оцінюються за їх собівартістю придбання чи виготовлення.

Вибір методу оцінки вибуття запасів значно впливає на фінансовий результат від звичайної діяльності та на суму прибутку до оподаткування, оскільки використання різних методів оцінки запасів призводить до його різних розмірів.

Приклад розрахунку впливу методу оцінки запасів при їх вибутті на суму прибутку

Розрахунок:

У березні було списано на виробництво 22 одиниці запасу А.

Залишок на початок місяця = 15x10=150 грн.

Всього за місяць було придбано 32 одиниці запасу А.

Вартість придбання дорівнює 401 грн.

Придбано за місяць = 15x12+17x13 = 180+221 = 401 грн.

Визначимо собівартість запасів з використанням різних методів оцінки.

1. Ідентифікована собівартість

Якщо на підприємстві використовується метод ідентифікованої собівартості, то відомо скільки одиниць запасу А вибуло і за якою ціною (з якої партії був саме виробничий запас)

Вибуття запасів = 10 од. х 10 грн. = 100 грн.; 5 од. х 12 грн. = 60 грн.;

7 од. х 13 грн. = 91грн. разом на суму 251 грн.

Залишок запасів на кінець місяця = 150 + 401 - 251 = 300 грн.

5 од. х 10 грн. = 50 грн. 10 од. х 12 грн. = 120 грн. 10 од. х 13 грн. = 130 грн.

2. Середньозважена собівартість

Вибуття запасу по середньозваженій собівартості (Сс) по кожній одиниці запасу визначається за формулою:

Сп + Сн / Кп+Кн

де Сп і Лп -- собівартість і кількість запасу на початок періоду;

Сн і Кн - собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду (150 + 401): (15+32)

Вибуття запасу А: 22 х 11,72 = 258,00 грн.

Залишок запасу А на кінець місяця складає 293грн., тобто 25 х 11,72 = 293 грн.

3. ФІФО

Вибуття запасів: 17.03.2011 р 10 од. х 10 грн. = 100 грн.; 29.03.2011р

5 од. х 10 грн. = 50 грн. та 30.03.2011 р 7 од. х 12 грн. = 84 грн. Всього 234 грн. Залишок запасів на кінець місяця 8 од. х 12 грн. = 96 грн. 17 од. х 13 грн. = 221 грн. Всього 317 грн.

4. ЛІФО

Вибуття запасів:

17.03 10 од. х 12 грн. = 120 грн.

29.03 12 од. х 13 грн. = 156 грн.

Всього 276 грн.

Залишок запасів на кінець місяця

15 од. х 10 грн. = 150 грн.

5 од. х 12 грн. = 60 грн.

5 од. х 13 грн. = 65 грн.

Всього 275 грн.

В п.24 П(С)БО 9 встановлено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів згідно п.4 П(С)БО 9 - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Тобто, якщо на дату балансу ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили свою первісно очікувану економічну вигоду, то їх слід відображати в балансі за чистою вартістю реалізації, яка визначається вирахуванням з очікуваної ціни продажу можливих витрат на збут тощо.

Відображення в бухгалтерському обліку переоцінки (уцінки і дооцінки), нестач і втрат від псування запасів регламентується пп. 27-28 П(С)БО 9 та "Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей", затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. №149/300, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.99р. за№ 921/421452.

2.4 Вдосконалення організації та методології облікових операцій вибуття виробничих запасів

Облік виробничих запасів є однією з найважливіших ділянок облікової роботи, оскільки питома вага вартості сировини і матеріалів у структурі собівартості виробу в середньому в сільського господарських товариствах становить біля 70 %. Тому передумовою підвищення ефективності виробництва і забезпечення його безперебійної роботи є економія виробничих запасів, а також визначення потреби в них.

Для здійснення належного контролю за веденням обліку вибуття виробничих запасів з використанням норм витрат, норм природного убутку , з метою запобігання крадіжок на підприємстві необхідно організувати оперативний облік виробничих запасів за допомогою персональних комп'ютерів. На практиці трапляються різні варіанти організації машинної обробки інформації обліку виробничих запасів. Вони залежать від методології обліку, способів оцінки запасів, складу і групування задач, особливостей організації інформаційної бази, технічних засобів, що використовуються для обробки.

При машинній обробці інформації обліку виробничих запасів задачі доцільно згрупувати так:

1) облік та контроль за надходженням запасів на склади підприємства;

2) облік і контроль наявності та руху запасів на складах і в експлуатації;

3) облік та контроль вибуття запасів зі складів підприємства на сторону;

4) облік переоцінки виробничих запасів;

5) відображення операцій із виробничими запасами в облікових реєстрах.

Кожну поставлену задачу доцільно розділяти на підзадачі. При цьому повинно враховуватися, що облік виробничих запасів здійснюється на складах та в бухгалтерії підприємства.

Після придбання, відповідно до виписаних документів, виробничі запаси надходять на склад підприємства або матеріально-відповідальній особі. На складі здійснюється документоване оформлення операцій і первинне оброблення даних з обліку виробничих запасів, ведеться аналітичний облік у місцях зберігання матеріальних цінностей. Інформаційна база на цьому рівні -- це складська картотека, в якій відображається рух і залишки на конкретну дату або за конкретний період часу.

Щодо бухгалтерських програм, то вони повинні мати спеціально розроблений контрольний модуль, який може підключатися до бухгалтерської програми у процесі контролю обліку матеріальних запасів. За допомогою цього модуля може забезпечуватись як систематичний контроль операцій, так і вибірковий контроль за визначеними операціями. Необхідно також підкреслити, що на практиці, по суті, не існує спеціальних програм, призначених саме для контролю. Але впровадження ЕОМ і комп'ютеризованих систем у процес обліку дозволяє значно скоротити і процес контролю з боку працівників обліку.

Отже, при впровадженні ЕОМ у процес обліку і контролю необхідно знати, що комп'ютер також може помилятися внаслідок відмови або збоїв у роботі техніки, що трапляється часто, до того ж програмою можна передбачити такі випадки і відновлювати інформацію. Але в основному помилки виникають не з вини комп'ютерної технології, а внаслідок некомпетентних, неуважних або навмисних дій самого користувача. При цьому потрібно зауважити, що контролюючі не повинні повністю довіряти автоматизованим системам, а використовувати їх як засіб, який допомагає при здійсненні процедур контролю матеріальних запасів.

Облік матеріалів у бухгалтерії ведеться в кількісному та вартісному вияві, у розрізі матеріально-відповідальних осіб, балансових рахунків, субрахунків та облікових груп на основі зданих первинних документів зі складів та підрозділів підприємства. Також здійснюється розрахунок і формування вихідної інформації регламентного, контрольного і довідкового характеру, виконується аналіз, прогноз, аудит і прийняття управлінських рішень у цілому по підприємству або структурному підрозділу.

Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення, збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних засобів зі своєчасним складанням звітності.

Тому для забезпечення обліку виробничих запасів можуть використовуватися окремі програмні модулі, що обслуговують їх облік у місцях зберігання та в бухгалтерії, або створюватись різні рівні робочих місць автоматизованої ділянки обліку виробничих запасів. Останній спосіб передбачає використання комплексної системи організації первинної та вихідної інформації. Єдина база бухгалтерських записів забезпечує потрібною інформацією аналітичний, синтетичний та управлінський облік, формування конкретної звітності.

Спільна інформаційна база дає можливість спільно використовувати таку нормативно-довідкову інформацію, як довідники: зовнішніх організацій; прізвищ працівників; структурних підрозділів; статей обліку; допустимої кореспонденції рахунків; номенклатура-цінник виробничих запасів; типових господарських операцій; постійних даних; груп матеріалів тощо.

Для обліку матеріальних цінностей використовуються типові форми первинних документів, що утворюють вхідну інформацію: прибутковий меморіальний ордер, здавальна накладна, товарно-транспортна накладна, накладна на переміщення матеріалів, акт про приймання матеріалів, лімітно-забірна картка, вимога, накладна на відпуск матеріалів на сторону, картка складського обліку.

Вихідною інформацією складського обліку є: картка складського обліку матеріалів, оборотна відомість матеріальних цінностей, довідкова інформація, інформація про переоцінювання матеріальних цінностей, реєстр первинних документів, інвентаризаційна відомість.

А в бухгалтерії основною регламентованою вихідною інформацією з обліку матеріальних цінностей є: інвентаризаційна відомість наявності матеріальних цінностей, зведена відомість надходження матеріальних цінностей, зведена відомість витрат матеріальних цінностей, оборотна відомість матеріальних цінностей, картка підзвітної особи, відомість відображення господарських операцій з обліку матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку, відомість переоцінювання матеріальних цінностей, відомість надходження матеріальних цінностей в аналітичному розрізі, відомість використання матеріальних цінностей, довідкова інформація обліку та аудиту матеріальних цінностей, відомість показників прибутку, отриманого від реалізації матеріальних цінностей, реєстр первинних документів, журнал обліку відпуску матеріальних цінностей, прогнозування запасів товарно-матеріальних цінностей, прогнозування використання матеріальних цінностей.

В СТОВ «Відродження» нажаль для ведення бухгалтерського обліку не використовує жодного програмного забезпечення. Враховуючи те , що господарство не має великих оборотів активів то можна застосовувати програмний продукт 1-с «Бухгалтерія». Але для використання цієї програми підприємству необхідно буде змінити форму бухгалтерського обліку з меморіально-ордерної на журнально-ордерну і забезпечити персональними комп'ютерами всіх працівників бухгалтерії. Програма 1-с «Бухгалтерія» значно полегшує роботу бухгалтера при створенні зведених документів та складанні звітності.

Існує можливість сформувати, зведений реєстр , розподілення матеріалів по напрямках виробничих витрат, звіт по залишкам складських запасів), сформувати картку складського обліку запасів за будь який період, проведення інвентаризації. При використанні цієї програми кожен з бухгалтерів зможе вести свою ділянку обліку на своєму робочому місті за допомогою персонального комп'ютера, а головний бухгалтер зможе виконувати операції зведеного характеру - формування різного роду звітності і таке інше. В системі відстежується робота кожного користувача, фіксуються помилки, отже роботодавець має можливість доступу до оперативної інформації як фінансової так і управлінської діяльності.

Висновки до 2 розділу

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів.

Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, основану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технологію збору і обробки даних. Зрозуміло, що методологічні аспекти відіграють вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому їх розвиток в умовах ринку є об'єктивною необхідністю [83, с.183].

Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і перехід до ринкових відносин потребують принципово нових підходів до управління запасами підприємства. Це зумовлює необхідність удосконалення організації та методики обліку запасів підприємства та відповідність до вимог ринкової інфраструктури.

Проблеми обліку вибуття виробничих запасів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації. Система їх обліку, яка склалася роками, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами. У нашому випадку базове підприємство веде бухгалтерський облік за допомогою меморіально-ордерної системи обліку, що є вже досить відсталою формою.

Облікова політика підприємства дозволяє визначити свої форми бухгалтерського обліку , але є загально прийняті типові форми .

При веденні складського обліку виробничих запасів на підприємствах використовуються типові форми первинного обліку запасів затверджені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів". Аналітичний облік запасів - це пооб'єктний облік, який ведеться в інвентарних картках типової форми. Формування первісної вартості відбувається залежно від форми надходження запасів на підприємство (грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).

Облік запасів ведеться за допомогою другого класу рахунків в розрізі по субрахунках. Найдоцільніше застосовувати відпрацьований на підприємстві спосіб відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів з врахуванням змін за ПСБО 9 “Запаси” та нового Плану рахунків бухгалтерського обліку. Підставою для списання використаних у виробництва матеріалів служить відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо).

Переоцінка виробничих запасів ведеться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" в бухгалтерському обліку і звітності запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації. Результати уцінки відображаються у тому місяці, в якому було складено опис-акт уцінки. Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.

Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають: малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року. Тобто до малоцінних і швидкозношуваних належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. Аналітичний облік малоцінних і швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів (однорідними групами), установленими виходячи з потреб підприємства.

Розділ 3. Аналіз ефективності використання виробничих запасів

3.1 Підрахунок резервів підвищення ефективності виукористання виробничих запасів

Практично всі функціональні служби підприємства, які аналізують порядок використання матеріальних ресурсів та розробляють відповідну політику управління ними, мають потребу в системі нормативних (стандартних) витрат (“standard cost”): служба маркетингу - для прийняття рішень про замовлення матеріальних ресурсів; служба менеджменту - для контролю витрат матеріальних ресурсів через аналіз відхилень, бухгалтерія - для оцінки матеріальних запасів.

До факторів, що сприяють зниженню матеріальних витрат на виробництво продукції, відносять: зменшення ваги виробів та питомої витрати матеріалів; скорочення неминучих втрат та використання відходів і побічних продуктів у технологічному процесі; утилізацію вторинних ресурсів; заміну натуральних матеріалів штучними.

Важливим напрямком аналізу можливостей мобілізації резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів є аналіз обгрунтованості та дотримання норм витрачання матеріалів, який базується значною мірою на нормативному обліку витрат.