Розвиток малого бізнесу як спосіб зниження негативних наслідків світової фінансової кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

НАУКОВА РОБОТА

«Розвиток малого бізнесу як спосіб зниження негативних наслідків світової фінансової кризи»

Херсон

Зміст

Вступ

1. Розвиток малого бізнесу в світі

2. Роль малого бізнесу в економіці країни

3. Характеристика обліку на підприємствах малого бізнесу

4. Розвиток малого бізнесу як засіб зниження негативних наслідків світової фінансової кризи

Висновки

Список використаних джерел

бізнес облік фінансовий криза

Вступ

Останні події в економічному житті нашої держави і всього світу в цілому поставили багато економічних проблем, на які потрібно знайти відповіді достатньо принципового характеру. Все що відбулося, сьогодні в багатьох країнах світу потребує аналізу і перегляду цілого ряду принципових позицій в економічній теорії, організації господарства на мікро- і макрорівні. Але, не дивлячись на ці зміни, більшість питань дотепер не має свого рішення і багато в чому не має поки що точної відповіді.

Проте, деякі висновки можна зробити і сьогодні. Одним з таких підсумків можна назвати помилкову зневагу до розвитку і широкого упровадження в життя структур малого бізнесу, а також їх якісному змісту. Суб'єкти малого підприємництва забезпечують самоорганізацію найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

Великі компанії, створені на основі нестабільних, але швидко протікаючих процесів перерозподілу власності після розпаду СРСР, прийнявши приватну або напівприватну форму власності, не сприйняли ті економіко-правові норми поведінки в народному господарстві, які сформувалися в країнах капіталістичної орієнтації за сотні років існування системи приватних і державних форм капіталу і напруженої боротьби між класом власників і найманих робітників.

В першу чергу, це відноситься до рішення питання про створення і розвиток підприємств малого і середнього бізнесу. Криза показала, що зосередження виробництва і капіталу в одних руках і в одному місці приводить до різкого розшарування на багатих і бідних, зростання соціальної напруженості в суспільстві і економічній нестабільності в цілому. Знижується і соціально-виробнича активність населення через пасивність і відсутність мотивованої зацікавленості в результатах праці. Гнучкість великих виробничих структур виявилася недостатньою для оперативного реагування на умови роботи економіки, що різко змінилися. Єдиний резерв, що залишається у розпорядженні економіки - це структури малого і середнього бізнесу, проте їх, як виявилося не достатньо для запобігання негативних процесів, оскільки їх частка в структурі економіки дуже і дуже мала. Але навіть в цій малій частці ще менша кількість підприємств носить не посередницько-торговий характер, а виробничий, адже саме такі структури «зв'язують» своєю діяльністю надлишок грошових коштів в економіці і не дають розбалансувати її такими негативними процесами як інфляція і перевиробництво - похідні від викиду на ринок незабезпечених грошових мас.

1. Розвиток малого бізнесу в світі

Малі підприємства відіграють важливу роль в економіці всіх країн світу. В останні декілька років в країнах Західної Європи, США і Японії малий бізнес представлений сукупністю численних малих і середніх підприємств. Основна їх маса - невеликі підприємства з числом працюючих не більше 20 чоловік. Малі підприємства забезпечують 2/3 приросту нових робочих місць, що дозволило значно скоротити безробіття в цих країнах.

Малі підприємства ефективні не тільки в споживчій сфері, але і як виробники необхідних для виробництва кінцевої продукції окремих вузлів і малих механізмів, напівфабрикатів і інших елементів, випуск яких невигідний великим підприємствам. Все це обґрунтовує необхідність комплексного підходу до визначення місця і ролі малих підприємств в економіці. В малому підприємництві криються великі резерви, які можна ефективно використовувати і в Україні.

Наприклад, малі і середні фірми США виробляють 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектора, у тому числі: в оброблювальній промисловості - 21%, будівництві - 80, оптовій торгівлі - 86, у сфері послуг - 81%. На цих підприємствах зосереджена половина всіх працівників зайнятих в приватному секторі. Вони забезпечують створення і освоєння близько половини всіх нововведень в економіці США, що відносяться до сфери науково-технічного прогресу. При цьому в середньому на один долар витрат вони упроваджують нововведень в 17 разів більше, ніж великі підприємства.

В 80-ті роки ХХ ст. в цій країні відзначені різким зростанням індивідуального і групового інноваційного бізнесу. Дрібне інноваційне виробництво, організоване на основі власної праці учених, інженерів, винахідників (невеликі інноваційні підприємства), базувалося на виробництві, освоєнні, комерціалізації нових науково-технічних ідей. За різними оцінками, в кінці 80-х - початку 90-х років в науковому секторі промисловості США налічувалося від 30 до 40 тис. компаній з чисельністю зайнятих менше 100 чоловік.

Останніми роками збільшилася концентрація і централізація капіталу в країнах Європи, наприклад, в сталевій промисловості Бельгії, нафтових концернах Іспанії, в АПК Данії і Нідерландів, а також в концернах сталі, фармацевтики, деревообробки Швеції, в годинниковій промисловості Швейцарії, в автомобільній промисловості Німеччини. Найважливіша особливість концентрації і централізації капіталу полягає в тому, що розорення багатьох дрібних і середніх фірм не призвело до зникнення малого бізнесу. Він проявив живучість, здібність до відтворювання і одночасно викликав інтерес до себе з боку крупних концернів.

Малі і середні фірми відшукують спеціалізовані ніші, де виступають субпідрядниками концернів у великосерійному виробництві. В Західній Європі приблизно половина продукції оброблювальної промисловості виготовляється на малих і середніх підприємствах. Не будучи монопольними, вони всі свої зусилля направляють на пристосування до внутрішніх умов виробництва і збуту. Транснаціональні корпорації надають їм можливість першими випробовувати нову продукцію, щоб потім самим перейти до масового виробництва. Місце малих фірм, що розоряються, займають нові, тобто відбувається їх відтворювання. Примітно, що в кризові роки зайнятість в дрібному бізнесі не скорочувалася.

Залежно від того, який вид діяльності, і яку стратегію поведінки вибирає підприємство на ринку, в економіці розвинених країн виділяють наступні види малих підприємств: комунанти, патієнти, експлеренти.

Комунанти. Малі підприємства цієї групи, як правило, спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей, іноді здійснюють проміжну збірку. Вони тісно взаємодіють з великими підприємствами через системи коопераційних зв'язків і субпідряду. За допомогою цих підприємств масштабне виробництво звільняється від невигідного йому допоміжного неефективного виробництва. Малі підприємства цієї групи знаходяться в безпосередній залежності від великих і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

Патієнти. Підприємства даної групи спеціалізуються на випуску кінцевої (готової) продукції, орієнтованої в основному на локальні ринки збуту, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Це виробництво продуктів, одяг, взуття, дрібні будівельні роботи. Вони достатньо незалежні від великих, а іноді можуть скласти і серйозну конкуренцію останнім завдяки високій якості продукту, що випускається.

Експлеренти - так звані ризикові фірми, або інноваційні підприємства. Вони займаються в основному науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом досвідчених партій товарів.

Малі підприємства користуються державною підтримкою у всіх розвинених країнах. Ця діяльність в певній мірі корисна як для економіки країни в цілому, так і для кожного громадянина окремо, і тому заслужено одержала державне визнання і підтримку. Малі підприємства включають в процес суспільного виробництва додаткову працю, яка створює нові цінності, примножує національний дохід і національне багатство. Мале підприємництво є таким джерелом розвитку, від якого Україна не може відмовитися не зараз, ні в майбутньому.

2. Роль малого бізнесу в економіці країни

Провідною проблемою сучасного етапу формування структур в економіці України є роздержавлення і приватизація майна державних монополій. Розв'язується вона головним чином через створення дрібних, малих, середніх підприємств, кожне з яких буде або асоційованим, або одноосібним господарем засобів виробництва і виробленої ним продукції.

Перехід до ринкових відносин об'єктивно зв'язаний зі становленням і розвитком малого підприємництва.

Суб'єкти малого підприємництва є одним з найважливіших чинників, які сприяють гнучкості економіки, мобілізації фінансових і виробничих ресурсів населення, розширенню ринку товарів та послуг, структурній перебудові та збільшенню національного продукту країни. Для їх стійкої та ефективної роботи необхідно одержання управлінським персоналом найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства, результативність його діяльності та максимізації прибутку.

Підтримка суб'єктів малого підприємництва на сьогодні набула державного значення як з боку організаційних основ діяльності в умовах ринкових перетворень, так і з боку забезпечення бухгалтерського обліку, звітності й оподаткування. Створення умов для розвитку підприємництва, одним з найпоширеніших направлень якого є приватне підприємництво, сприяє не тільки поповненню бюджету країни, а і впровадженню нових високотехнологічних виробництв, створенню нових робочих місць. Мале підприємництво - це самостійна, систематична, інноваційна діяльність певних суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик і з метою задоволення потреб споживача та одержання економічного інтересу.

У контексті Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» наведене поняття «суб'єкт малого підприємництва», яким є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Формування малих ринкових структур у всіх без виключення галузях і сферах економіки країни відповідає світогосподарським тенденціям економічних процесів, оскільки у всіх країнах світу у сфері малого бізнесу діє велика кількість невеликих підприємств різноманітного профілю.

В даний час в економіці України одночасно функціонують великі, середні і малі підприємства, а також здійснюється діяльність, що базується на особистій і сімейній праці.

Розміри підприємств залежать від специфіки галузей і їх технологічних особливостей. Є галузі, пов'язані з високою капіталоємністю і значними об'ємами виробництва, і галузі, для яких не потрібні великі підприємства, а навпаки, перевага віддається малим підприємствам.

Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних за масштабами виробництв - великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих, створення яких визначається багатьма чинниками. З одного боку, стійкою тенденцією науково-технологічного прогресу є концентрація виробництва. Саме великі фірми мають у своєму розпорядженні багато матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, кваліфікованих кадрів. Вони здатні вести великомасштабні науково-технічні розробки, які і визначають найважливіші технологічні зсуви.

З другого боку, останнім часом виявилося небувале зростання малого і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки що не потрібний значний капітал, великий об'єм устаткування і кооперації безлічі працівників. Це характерно особливо для наукоємних виробництв, а також галузей, пов'язаних з виробництвом споживчих товарів.

Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається рядом їх переваг в порівнянні з великим виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтів; виробництво малими партіями, що невигідне великим фірмам; виключення зайвих ланок управління. Розвитку малого виробництва сприяють диференціація і індивідуалізація попиту у сфері виробничого і особистого споживання.

Необхідно відзначити, що розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище; створюються додаткові робочі місця; активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор. Розвиток малих підприємств веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищення експортного потенціалу, кращого використовування місцевих сировинних ресурсів, утворення середнього класу у державі.

Творчі, освічені керівники малих підприємств мають сформувати у суспільстві середній клас, який повинен стати головною силою у завершенні економічних реформ в Україні. Підприємницький клас може скласти значний прошарок населення, на який держава спиратиметься в розбудові вітчизняної економіки. Стабілізація економічного середовища в країні єднає інтереси малого підприємництва з загальнодержавними інтересами.

В суспільстві малі підприємства є опорою середнього класу. Вони відіграють ключову роль у трансформації економіки в напрямі до ринку. Не буде перебільшенням сказати, що малі і середні підприємства є двигуном демократичних реформ. Вони працюють гнучкіше та інноваційніше, ніж великі підприємства. Таким чином, їм легше адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури та потреб споживачів.

Малий бізнес сьогодні має заявити про себе не як ніша в економіці, а як соціальна сила, спроможна спиратись на власні об'єктивні закони розвитку. Малий бізнес - це не лише можливість щось створити, дати робочі місця. Це шлях до демократизації державного управління й суспільного життя. Існує величезна кількість об'єднань підприємців, які діють все ще під гаслом захисту й підтримки малого бізнесу. А сьогодні соціальне значення малого бізнесу, і особливо об'єднань підприємців малого і середнього бізнесу повинне бути спрямоване на те, яким чином вплинути на суспільство, яким чином демократизувати його, щоб суспільство усвідомило, що без малого бізнесу як об'єктивної реалії розвиток України вже став неможливим.

Існують суттєві проблеми і перешкоди, які викликають уповільненість та диспропорційність розвитку малих підприємств. Згідно з Національною програмою сприяння розвитку МП в Україні, основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

– відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

– збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин);

– відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

– надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

– невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

– надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів господарювання.

Слід зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні лежать не лише суто у сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

– невпорядкованість відносин власності;

– вузькість ринків збуту;

– нерозвиненість ринкової інфраструктури та збутової інфраструктури підприємств;

– нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

– платіжна криза;

– нестача власних обігових коштів та низька доступність кредитних ресурсів;

– дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність мотивації до інвестиційної та інноваційної діяльності;

– недостатність професійної кваліфікації керівництва підприємств, фахівців з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

– відсутність економічного механізму сполучення інтересів держави і підприємців, слабка взаємодія державних і підприємницьких структур;

– дефіцит вірогідної ділової інформації.

Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу застосування праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але, перш за все для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.

Мале підприємство володіє самостійністю в своїй господарській діяльності, у розпорядженні продукцією, що випускається, прибутком, що залишився після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

На підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів є прибуток. Важливий момент господарської діяльності підприємства - планування. Мале підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на виготовлену продукцію (послуги) і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу планів складають договори, укладені самостійно із споживачами (покупцями) продукції (робіт, послуг), а також з постачальниками сировини і матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Договори можуть укладатися і з відповідними державними органами.

В умовах лібералізації цін підприємство реалізує свою продукцію (роботи, послуги), відходи виробництва за цінами і тарифами, встановлюваними самостійно або на договірній основі.

Джерелами формування фінансових ресурсів підприємства залежно від його організаційно-правової форми є прибуток, амортизаційні відрахування, засоби, одержані від продажу цінних паперів, пайові і інші внески членів трудового колективу, а також кредити і інші надходження, що не суперечать закону.

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій підприємство відкриває розрахунковий рахунок і інші рахунки в будь-якому банку. Банк або його відділення за місцем реєстрації підприємства зобов'язані відкрити розрахунковий рахунок на вимогу підприємства.

Підприємство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, що не виконує свої зобов'язання по розрахунках, може бути в судовому порядку оголошено неплатоспроможним (банкротом).

Мале підприємство може укладати на загальних засадах договори з іноземними партнерами і відкривати інвалютні рахунки. За умови дотримання встановлених правил МП можуть самостійно виходити на міжнародний ринок, заробляти валюту, а також придбавати її, у тому числі і на аукціонах.

Форми, системи і принципи оплати праці працівників, а також інші види доходів встановлюються підприємством самостійно. Підприємство незалежно від виду власності і організаційно-правової форми забезпечує гарантований законом мінімальний розмір заробітної платні, умови праці і міри соціального захисту працівників. При цьому воно може самостійно встановлювати для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день і інші пільги, а також заохочувати працівників організацій, які обслуговують трудовий колектив і що не входять до складу підприємства.

Законом передбачено, що підприємство зобов'язане забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці. Воно несе відповідальність у встановленому законодавством порядку за збиток, заподіяний їх здоров'ю і працездатності.

Роль малого бізнесу в економіці значна. Він зв'язує економіку в єдине ціле, створюючи свого роду фундамент.

Особливості малого підприємництва:

– гнучкість, чутливість та адаптивність до змін ринкової кон'юнктури;

– обмеженість частини ринку;

– оперативне відображення змін споживчого попиту;

– значне полегшення територіального і галузевого переливу робочої сили і капіталу;

– невеликі витрати на управління діяльністю;

– обмеженість фінансових ресурсів та нестабільності доходів;

– невисока потреба в капіталі;

– оперативне провадження змін у виробництві, згідно потреб ринку;

– оперативність у прийнятті і виконанні ухвалених рішень.

Для забезпечення довгострокового зростання економіки важливе значення має за діяння потенціалу малого бізнесу, що, в свою чергу, передбачає створення належних умов для його розвитку з врахуванням його економічної природи та специфічних особливостей.

Специфіка малого бізнесу обумовлює необхідність його державної підтримки в сучасних економічних умовах.

Формування державної політики підтримки малого бізнесу в Україні починається з 1991 року, з прийняття Закону України «Про підприємництво» та утворення Державного комітету України зі сприяння малим підприємствам і підприємництву.

Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначає насамперед макроекономічні завдання цієї політики. Так, метою державної підтримки малого підприємництва визначено:

– створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

– сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

– підтримка вітчизняних виробників;

– формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Виходячи з цього, Закон встановлює такі напрями державної підтримки малого підприємництва в Україні:

– формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

– встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва;

– запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності;

– фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва;

– залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на загальнодержавному рівні - Український фонд підтримки підприємництва, на регіональному рівні - регіональні фонди підтримки підприємництва, на місцевому рівні - місцеві фонди підтримки підприємництва.

Розроблена на підставі зазначеного закону Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні встановлює більш конкретні завдання. Основними завданнями Програми є:

– створення державної системи забезпечення розвитку та підтримки малого підприємництва;

– створення належних умов розвитку малого підприємництва в регіонах;

– сприяння створенню нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва;

– підтримка ділової та інвестиційної активності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;

– залучення до підприємницької діяльності жінок, молоді, пенсіонерів та інших верств населення;

– активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

– формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого підприємництва;

– створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, в тому числі на базі реструктуризованих підприємств.

Очікуваними результатами реалізації Програми є прискорення розвитку малого підприємництва, використання його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв'язання економічних і соціальних проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня “тіньового” обороту у сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та послугами.

Найвпливовішим засобом державної підтримки МП в Україні сьогодні є, безперечно, надання їм пільг у сфері оподаткування.

Реалізація державної політики підтримки розвитку малого і середнього бізнесу в Україні має розглядатися як комплекс взаємоузгоджених заходів у сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної та інституційної політики. Стратегія економічного зростання повинна спиратися на активне залучення малого і середнього бізнесу до подолання ресурсних дефіцитів та формування політики його розвитку в рамках загальної стратегії економічного зростання і структурних перетворень національної економіки.

3. Характеристика обліку на підприємствах малого бізнесу

Одним з основних моментів у діяльності будь-якого підприємства є правильна організація облікової діяльності. Це, у свою чергу, забезпечує працівників, засновників підприємства достовірною і своєчасною інформацією для прийняття діючих управлінських рішень.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства і є основою для планування його діяльності. Виходячи з облікової інформації, можна прогнозувати показники розвитку підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

На малих підприємствах незалежно від галузей виробництва, бухгалтерський облік базується на єдиних методологічних засадах, що встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Починаючи з дати реєстрації малого підприємства, необхідно вести бухгалтерський облік всіх дій і подій, які спричиняють зміни в структурі активів, власного капіталу, зобов'язаннях, а також фіксувати та накопичувати інформацію про свою діяльність з метою її використання внутрішніми та зовнішніми користувачами. Законодавством України визначено, що підприємство може самостійно обрати одну із форм організації ведення бухгалтерського обліку, зокрема:

– ввести до штату підприємства посаду бухгалтера або створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером;

– бухгалтерський облік і звітність здійснює безпосередньо власник підприємства або керівник за умови, що звітність такого підприємства не підлягає обов'язковому оприлюдненню;

– скористатися послугами фізичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності;

– укласти договір з аудиторською фірмою.

Власник підприємства (посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством) відповідно до законодавства та установчих документів зобов'язаний забезпечити організацію бухгалтерського обліку та нести відповідальність за забезпечення фіксування фактів, відображення господарських операцій у первинних документах, їх збереження, обробку за регістрами бухгалтерського обліку протягом встановленого терміну, але не менше 3 років. З метою нормального забезпечення ведення бухгалтерського обліку необхідно:

– визначити облікову політику;

– обрати форму бухгалтерського обліку або розробити власну;

– затвердити правила документообігу.

При організації бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу використовуються такі загальнонаукові методи: індукція, дедукція, класифікація, системний, комплексний підхід та інші, а також прийоми та способи організації: моделювання, проектування, графічний метод, анкетний метод, метод експертної оцінки.

Підприємства, які складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відновлення у зручному для прочитання вигляді.

Бухгалтерії малих підприємств повинні створити пакети первинних документів у відповідності із завданням обліку за кожною технологічною ділянкою (облік матеріальних цінностей, облік основних засобів, облік оплати праці, облік процесів постачання, виробництва, випуску і реалізації продукції, робіт, послуг, облік результатів).

При цьому для документування господарських операцій малі підприємства можуть застосовувати типові міжвідомчі форми первинних документів або відомчі форми, їм також надано право самостійно розробляти первинні облікові документи з урахуванням особливостей господарської діяльності і потреб управління.

Бухгалтерія малого підприємства також повинна визначити шляхи руху первинних документів від моменту їхнього створення до моменту передачі в архів для подальшого зберігання. Для цього розробляється графік документообігу з обов'язковим відзначенням виконавців, відповідальних за перевірку та обробку документа, дати виконання і пункту передачі документів для подальшої обробки, використання та зберігання у поточному і постійному архіві.

Перевірені дані цих первинних документів реєструються і узагальнюються в облікових регістрах, склад яких визначається формою бухгалтерського обліку, за допомогою рахунків та субрахунків Плану рахунків.

Часто бухгалтерські документи є розпорядженням на проведення господарської операції, а після її виконання, з підписами відповідальних осіб та відповідними відмітками, стають письмовим доказом її здійснення. Наприклад, платіжне доручення спочатку є розпорядчим документом на перерахування грошей, а після здійснення цієї операції з відміткою банку стає виконавчим документом, що використовується для бухгалтерських записів.

Також малі підприємства повинні застосовувати типові первинні документи бухгалтерського обліку, перелік яких передбачає 65 форм таких документів.

Малі підприємства можуть вести та подавати фінансову звітність відповідно до стандарту 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», методичних рекомендацій по використанню регістрів і відповідно до спрощеного плану рахунків. Одночасно керівництво малого підприємства не повинно забувати про статтю 164/2 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», де встановлено відповідальність за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушеннями.

Податковий облік для підприємства має не менш важливе значення, ніж бухгалтерський. Якщо врахувати розмір штрафних санкцій, які можуть застосовуватися контролюючими органами до підприємства, то стає зрозумілим, що податковий облік заслуговує на величезну увагу.

На сьогоднішній день в Україні не існує окремого нормативно-правового документа, який міг би визначити для платників склад та форми податкового обліку.

Основні принципи і методи його ведення, та й сам податковий облік в законодавстві України не визначені. Проте ведення податкового обліку зумовлене необхідністю виконання підприємством норм окремих податкових законів, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закон України «Про податок на додану вартість»

Для здійснення управління суб'єктом господарської діяльності необхідно мати певні показники його діяльності, які повинні бути виміряні.

Аналітичний і синтетичний облік на малих підприємствах можна вести у типових реєстрах, рекомендованих Міністерством фінансів України наказом від 25.06.2003р. №422.

4. Розвиток малого бізнесу як засіб зниження негативних наслідків світової фінансової кризи

Мале підприємство функціонує у всіх сферах і галузях національного господарства, виконуючи один або декілька видів діяльності.

Створення малих підприємств стало можливим у декілька етапів, а саме:

- виділення самостійних виробничо-господарських блоків;

- виділення малих і середніх колективів з складу великих підприємств;

- створення невеликих дочірніх підприємств за ініціативою великих підприємств.

Таким чином, малі підприємства можна утворювати, по-перше, виділенням структурних одиниць з складу об'єднань і підприємств, цехів, виробництв, інших підрозділів, і, по-друге, - на акціонерних початках. Наприклад, у місті Херсоні можна створити підприємства малого бізнесу, які будуть займатися виробництвом, на базі ВАТ «ХБК», ВАТ «Херсонські комбайни» та ін.

Розвиток будь-якої форми підприємництва залежить в основному від двох умов: внутрішньої економічної ситуації в країні в цілому і в її регіонах, і здатності конкретного підприємця використовувати дані йому права для реалізації своїх господарських цілей. Більшою мірою ці чинники впливають на розвиток малої економіки, яка найбільш чутлива до конкретних умов господарської кон'юнктури і для якої особисті риси конкретного керівника підприємства багато в чому зумовлюють кінцевий результат економічних рішень.

На початковій стадії своєї діяльності підприємець зустрічається з багатьма проблемами. Перша з них - знайти себе в господарському просторі, свою господарську нішу. Підприємцю належить вивчити стан ринку, припущення і попит на ті або інші товари в галузі, регіоні, що цікавить його. Слід передбачити можливі перешкоди і обмеження, вивчити можливість отримання пільг - позикових, податкових. Таким чином, визначаються загальні умови інвестування засобів. Всі ці дані відкриті, доступні, містяться в публікаціях, в статистичній інформації законодавчих актів.

Визначивши свою господарську нішу, підприємець може встановлювати спеціалізацію власного підприємства. Для цього буде потрібно оцінити можливості майбутніх споживачів, одержати всі можливі відомості про конкурентів, вирішити питання про техніку і технологію, за допомогою яких вироблятиметься продукція.

Важливе значення має вибір форми підприємництва, в першу чергу вибір між підприємництвом індивідуальним і колективним. Вибравши індивідуальну форму, підприємець діє на свій страх і ризик. У разі невдачі власник несе повну відповідальність за зобов'язаннями підприємства і розплачується своїми засобами і майном. Зробивши вибір на користь колективної форми, підприємець ділить відповідальність з партнерами по підприємству. Така форма дозволяє зменшити ризик, привернути додаткові ресурси.

Наступний крок - формування виробничої бази. Підприємцю слід придбати або взяти в оренду виробничі і складські приміщення, устаткування, верстати, інструмент, придбати сировину і матеріали, напівфабрикати, що комплектують вироби, привернути робочу силу. Підприємство вступає у відносини з виробниками устаткування, постачальниками сировини і матеріалів, з посередницькими фірмами. Потребу в працівниках можна забезпечити шляхом особистого підбору, на біржі праці, через оголошення в пресі і іншими шляхами.

Важливий етап - залучення фінансових коштів. Власних засобів у підприємця для початку і розвитку справи, як правило, недостатньо. Дефіцит грошових коштів можна подолати шляхом випуску акцій (тобто часткової передачі прав на участь в капіталі і прибутку підприємства), випуску власних боргових зобов'язань і, нарешті, отриманням позик в комерційних банках. Тут підприємство вступає у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами, що придбавають його акції або боргові зобов'язання, а також з комерційними банками.

Випускаючи акції, облігації, інші цінні папери або придбаваючи їх, підприємства звертаються до фондового ринку - ринку цінних паперів. Перелік організацій, з якими підприємства вступають тут у взаємостосунки, достатньо великий. Перш за все, це фондові біржі, кредитно-фінансові інститути, індивідуальні інвестори.

Головна проблема нового підприємства - створення життєздатного налагодженого організму, в рамках якого працівники чітко усвідомлюють мету своєї діяльності і способи її досягнення. Якщо створене підприємство не перетворюється на налагоджене і кероване виробництво, то воно приречене на провал, не дивлячись ні на яку блискучу підприємницьку ідею, залучений великий капітал, належну якість продукції, що випускається, і навіть існування високого попиту на неї.

Підприємницьке управління на новому підприємстві вимагає:

- концентрації уваги на ринку;

- фінансового передбачення, особливо в плануванні і регулюванні готівки;

- створення вищої управлінської ланки за довго до того, як нове підприємство відчує в цьому реальну потребу, і задовго до появи у нього реальної можливості дозволити собі мати такий підрозділ;

- уміння визначати ділянки найефективнішого застосування своїх сил і здібностей.

Світовий досвід свідчить, що вирішення нагальних економічних і соціальних проблем неможливе без розвитку підприємницької сфери. Малий і середній бізнес стає головним джерелом інновацій, доходи від підприємництва у розвинених країнах становлять 40-60 % ВВП. За даними експертів ООН, у сфері малого бізнесу зайнято понад 50 % працюючого населення світу.

Соціальний ефект розвитку малого підприємництва полягає, насамперед, в самоорганізації найбільш активної частини населення з метою включення в процес суспільного відтворення, що частково знімає з держави безпосередні зобов'язання щодо працевлаштування, що, в свою чергу, суттєво впливає на зниження бідності та соціальної напруженості в суспільстві. Підприємництво сприяє пробудженню у значного прошарку населення ініціативи до активної трудової діяльності, до керівництва виробництвом, до прояву творчого підходу до конструктивної діяльності з урахуванням інтересів конкретного споживача.

Кількість малих і середніх підприємств, а також кількість громадян, зайнятих підприємницькою діяльністю, залежить значною мірою від соціально-економічного клімату ведення бізнесу, створюваного у суспільстві.

У Херсонській області рівень зареєстрованого безробіття з початку цього року почав зростати. Зменшення безробіття, на наш погляд, може бути досягнуте за рахунок малого підприємництва і, навпаки, розвиток малого підприємництва слід розглядати як один з важливих соціально-економічних чинників, у тому числі щодо зниження безробіття. Це пояснюється тим, що малі і середні підприємства мають у ринковому середовищі свої специфічні функції. Перш за все, вони покликані забезпечити гнучкість і адаптацію національної економіки до динаміки кон'юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків, зробити рентабельним дрібносерійне виробництво, заповнити ненасичені сегменти внутрішнього і зовнішнього ринків і створити нові робочі місця, зрештою - сформувати середній клас у державі.

Для отримання більш детальної картини про стан розвитку малого підприємництва можна проаналізувати виконання Програми розвитку малого підприємництва у м. Херсоні за 2007/08 роки.

Результатом проведеної роботи виконавчих органів міської ради є забезпечення виконання заходів щодо збільшення кількості суб'єктів малого підприємництва, зростання надходжень до бюджету, створення нових робочих місць.

Малий бізнес виконує таку соціально важливу функцію, як забезпечення робочими місцями працездатного населення. На сьогодні близько 19,0% мешканців міста працюють у малому бізнесі. Щорічно стають підприємцями понад 3,0 тис. осіб.

За період дії Програми розвитку малого підприємництва у м. Херсоні на 2007/08 роки, кількість зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності збільшилася на 6,7 тис. Станом на 01.07.08 у місті зареєстровано близько 48,0 тис. фізичних та понад 14,5 тис. юридичних осіб.

У місті Херсоні постійно зростає кількість працюючих суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб. Станом на 01.01.08 їх кількість склала 23851 особа, тоді як станом на 01.01.07 їх було 23570 осіб. Станом на 01.07.08 кількість працюючих приватних підприємців склала 24192 особи, у відповідному періоді минулого року їх було 18888 осіб.

За підсумками роботи у 2007 році в місті Херсоні функціонувало 3980 малих підприємств, що на 4,1 % більше, ніж торік.

Середньорічна кількість працівників малих підприємств становила 18076 осіб, що на 841 особу менше (або на 4,4 %) у порівнянні з 2006 роком.

За основними видами економічної діяльності вони розподілялися таким чином: 448 - у промисловості, 98- сільському господарстві, 458 - будівництві, 1454- оптовій та роздрібній торгівлі, 89- у сфері готелів та ресторанів, 225 - на транспорті, 894 - операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам, 169- надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту.

В середньому по місту на 10 тис. осіб наявного населення припало 114 малих підприємств, що у порівнянні з 2006 роком на 5 підприємств (або на 4,6 %) більше. По області цей показник у 2007 році склав 58, по Україні - 70 малих підприємств.

Характерною особливістю діяльності малого підприємництва в місті Херсоні, як і в цілому по Україні, залишається його орієнтація на торговельну діяльність.

В структурі малих підприємств за їх основним видом економічної діяльності, як і в попередні роки, переважають підприємства торгівлі та сфери послуг. Так, 36,5% малих підприємств від їх загальної кількості функціонувало за видом економічної діяльності «оптова та роздрібна торгівля (включаючи торгівлю транспортними засобами та послугами з їх ремонту)», 22,5% - за видом економічної діяльності «операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги користувачам», 11,5% - «будівництво», 11,3% - «промисловість», 5,7% - «транспорт», 4,3%- «комунальні та індивідуальні послуги, діяльність у сфері культури та спорту», 2,5%- «сільське господарство», 2,2% - «готелі та ресторани».

В економіці міста відзначається подальша переорієнтація малих підприємств з торговельної діяльності на надання ринкових послуг, зокрема, в операціях з нерухомістю, здаванні під найм, послугах користувачам, транспортних перевезень та послуг.

Кількість найманих працівників становила 17241 особа (у порівнянні з 2006р. зменшення склало 5,6 %).

На одному малому підприємстві в середньому по місту зайнято 4 працівника. Протягом 2000-2007рр. цей показник коливається. У 2000р. він становив 4 особи, у 2002 - 7 осіб, у 2006- 5 осіб.

Можна сказати, що впроваджені заходи щодо підтримки підприємництва сприяли росту ділової активності, зниженню регуляторного тиску, зменшенню рівня безробіття, відкриттю нових об'єктів, забезпеченню зайнятості соціально вразливих верств населення.

Незважаючи на певні позитивні зрушення у формуванні бізнес-середовища в місті, залишаються невирішеними ряд проблем:

- суперечливість і неповнота чинних нормативно - правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва;

- ускладненість доступу до фінансово-кредитних ресурсів, нерозвиненість системи мікрокредитування небанківськими фінансовими установами;

- недостатній розвиток бізнес-центрів як елементів інфраструктури підтримки підприємництва, брак підприємницького досвіду;

- нерозвиненість сфери бізнес- та менеджмент-освіти, слабкий рівень підготовки кадрів для підприємництва;

- ускладнений доступ суб'єктів підприємницької діяльності до інформації щодо стану ринку та конкуренції (ресурсів, майна);

- існуючий тиск адміністративно-господарських органів на економічні процеси розвитку підприємництва;

- «тінізація» заробітної плати у сфері підприємництва;

- недостатня сформованість у суспільстві позитивного іміджу підприємництва.

Дані показують, що слід звернути ще більше уваги на стан розвитку суб'єктів малого бізнесу. Потрібно провести наступні заходи:

- удосконалення системи підтримки підприємництва в місті;

- поглибити співпрацю органів місцевого самоврядування та бізнес-асоціацій міста;

- створити сприятливі умови щодо залучення інвестицій для розвитку бізнесу;

- розробити і впровадити прогресивні кредитно-інвестиційних механізми: лізингу, франчайзингу, венчурного, іпотечного кредитування, розвиток системи гарантійних фондів;

- впровадити науково-методичне забезпечення підтримки підприємництва, вдосконалити системи їх освітнього забезпечення в галузі: навчання сучасним комерційним знанням, залученням інвестицій, маркетингу і менеджменту, застосування сучасних інформаційних комп'ютерних технологій;

- спростити доступу суб'єктів малого підприємництва до фінансово-кредитних, майнових та земельних ресурсів;

- детальніше формування інфраструктури підтримки підприємництва;

- сприяти розвитку малого підприємництва у напрямках пріоритетного розвитку міста.

В умовах фінансової кризи з метою подолання одного з її наслідків - виникнення безробіття - за допомогою працевлаштування на новостворених підприємствах малого бізнесу необхідно:

- Забезпечити надання безробітним підтримки в навчанні, перенавчанні, підвищенні кваліфікації, отриманні професій для заняття підприємницькою діяльністю, а також у відкритті власної справи;

- Впровадити навчальні програми з основ підприємницької діяльності у загальноосвітніх школах та професійно-технічних закладах;

- Забезпечити організацію профорієнтаційної роботи та професійного навчання безробітних за професіями (спеціальностями), зорієнтованими на підприємницьку діяльність, самостійну зайнятість, та такими, що користуються попитом на ринку праці;

- Створити сприятливі умов для розвитку молодіжного підприємництва. Залучення молоді до зайняття підприємницькою діяльністю;

- Згідно договорів з районними центрами зайнятості сприяти працевлаштуванню населення.

Отже, основною метою підтримки малого підприємництва в Херсонській області є створення сприятливих умов для його подальшого розвитку. Для цього необхідно запровадити раціональне поєднання інтересів держави, підприємців та їх об'єднань, що забезпечить ефективність господарської діяльності, підвищення зайнятості населення, підвищення впливу підприємницьких структур на прийняття державних рішень стосовно економічної політики, що набуває особливої важливості в умовах фінансової кризи.

Висновки

Підтримка суб'єктів малого підприємництва на сьогодні є одним з найважливіших напрямків державної політики. Вона проявляється у забезпеченні організаційних основ діяльності суб'єктів малого бізнесу, побудови їх бухгалтерського обліку, звітності й оподаткування.

Створення умов для розвитку підприємництва, одним з найпоширеніших напрямків якого є приватне підприємництво, сприяє не тільки поповненню бюджету країни, а й впровадженню нових високотехнологічних виробництв, створенню нових робочих місць.

Діяльність суб'єктів малого підприємництва сприяє гнучкості економіки, мобілізації фінансових і виробничих ресурсів населення, розширенню ринку товарів та послуг, структурній перебудові та збільшенню національного продукту країни.

Для забезпечення та підтримки їх стійкої та ефективної роботи управлінському персоналу необхідно одержання найбільш повних даних про фінансовий і майновий стан підприємства, результативність його діяльності та джерела максимізації прибутку.

Малий бізнес являє собою один з важливих інструментів, що сприяє підвищенню зайнятості населення, створенню і збільшенню національного продукту країни. Тому для стійкої і тривалої роботи підприємств малого бізнесу управлінському персоналу також необхідно мати у своєму розпорядженні найбільш повні дані про фінансовий і майновий стан підприємства, результативності його діяльності, наявність ресурсів для планування досягнення перспективних цілей.

Необхідно активізувати підтримку підприємницької діяльності на регіональному рівні та підтримку малого бізнесу в умовах світової фінансової кризи; зменшити адміністративні бар'єри, що стримують розвиток підприємництва, шляхом забезпечення ефективної роботи єдиних реєстраційних вікон та дозвільних центрів у містах та районах області; розвивати інфраструктури щодо підтримки підприємництва; активізувати та підтримувати підприємницьку діяльність в містах та районах області, створювати бізнес-центри; сприяти отриманню малими підприємствами у виробниче користування незадіяних приміщень, обладнання, земельних ділянок; удосконалити нормативно-правову базу у сфері підприємництва; удосконалити фінансово-кредитну систему підтримки малого підприємництва; залучити підприємців до участі в Національній програмі перепідготовки кадрів для сфери підприємництва.

Таким чином, головною метою у 2009 році в умовах світової фінансової кризи є збереження та розвиток промислового потенціалу. Це можливо за умови об'єднання зусиль керівників підприємств, обласної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування та Уряду України.

Список використаних джерел

1. Господарський кодекс України: Офіційний текст / Україна. Верховна Рада. - К.: Кондор, 2003. - 208с

2. Закону України «Про підприємництво» N 698-XII ВР від 7 лютого 1991 року, зі змінами і доповненнями.Інфодиск «Законодавство».

3. Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. №2063-III, зі змінами і доповненнями.Інфодиск «Законодавство».

4. Закон України «Про Національну програму сприянню розвитку малого підприємництва в Україні» від 21 грудня 2000 р. №2157-ІІІ

5. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» №283/97-ВР від 22.05.97, зі змінами і доповненнями.Інфодиск «Законодавство».

6. Програма розвитку малого підприємництва у м. Херсоні за 2007/08 роки. Рішення ХІІI сесії п'ятого скликання Херсонської обласної ради від 30.03.2007 № 199 «Про регіональну програму розвитку малого підприємництва в Херсонської області на 2007-2008 роки».

7. Даньків И. Я., Лучко М.Р., Остап'юк М.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Навчальний посібник. - К.: Знання - Пресс, 2003. - 206 с.

8. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік у галузях економіки. Навчальний посібник. - К.: Знання Пресе, 2005. - 491 с.

9. Матвіїв М.Я., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за різними формами. Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

10. Хом'яка Р.Л., Лемішовський В.І. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. - 4-те видання, доповнене і перероблене. - Л.: Національний Університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «Інтелект» + Інститут післядипломної освіти), «Інтелект - Захід» 2005. - 1072 с.

Размещено на Allbest.ru