Облік розрахунків з підзвітними особами

За місцем утворення інформація для економічного аналізу поділяється на внутрішню й зовнішню. Внутрішня інформація - це сукупність даних, що виникають на самому об'єкті і характеризують його діяльність. Вона формується на стадії конструкторсько-технологічної підготовки виробництва, у поточному виробництві товарів і їх збуті, оперативному, бухгалтерському та статистичному обліку. Частину внутрішньої інформації фіксовано на машинних носіях, частину - тільки на паперових документах. Зовнішня інформація виникає за межами об'єкта і має безпосереднє відношення до досліджуваної предметної області.

За стабільністю аналітичну інформацію поділяють на постійну (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). Період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт. Його визначають за певний проміжок часу (наприклад, за місяць). За стадіями створення економічна інформація поділяється на вхідну та вихідну. До вхідної інформації відносять дані, що необхідні для розв'язання аналітичних задач (наприклад, наявність основних засобів, кількість і склад працівників). Вхідна інформація реєструється в місці її збирання чи виникнення і вводиться в ПЕОМ без попередньої обробки. Вхідна первинна інформація є найбільш детальною і становить основу для наступної логічної та арифметичної обробки даних. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна та постійна інформація за особливо великої ролі умовно-постійної. Вихідна інформація є підсумком обробки вхідних даних, але вона містить поряд з результатною інформацією і певні первинні дані. Спеціального значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування тих самих задач у наступних періодах. Результатні дані в багатьох випадках архівуються й накопичуються у базі даних для розв'язування інших взаємозв'язаних задач, для вивчення динаміки показників чи процесів. За насиченістю реквізитами аналітична інформація буває: достатньою, недостатньою і надлишковою. Достатня - це цілком конкретна за змістом мінімальна інформація, яка необхідна для розв'язання певної задачі. Недостатність інформації робить розв'язання задачі неможливим; надлишкова містить зайві дані, які або зовсім не використовуються, або виконують контрольно-дублюючі функції. Для сучасної економічної інформації характерним є поєднання надмірності й недостатності даних. Це пов'язане з традиційними методами обробки даних, що призводять до дублювання інформації, із наявністю застарілих даних, браком окремих показників, необхідних для аналізу, у звітності, статистиці, поточних документах. За способом фіксації розрізняють усну й документальну інформацію, зафіксовану на паперових і машинних носіях. Запис даних на машинних носіях - необхідна умова наступної автоматизованої обробки інформації. Запис - це найбільш трудомісткий процес, на який припадає до 95 % усіх помилок. Треба брати до уваги також і те, що на сучасних підприємствах значна частина внутрішньої інформації є фіксованою, записаною в базі даних, а другу її частину відображено в традиційних документах, звітах і за необхідності вона додатково формується в базі даних. Зовнішня інформація є переважно нефіксованою і зберігається в друкованому вигляді. З розвитком інформаційних служб і засобів телекомунікацій значну частину зовнішньої інформації також можна буде вводити в базу Даних підприємства з використанням машинних носіїв.

За елементами структури: реквізит, показник, масив, потік. Ця класифікація має значення для розробки баз і банків даних. Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: за формою подання даних - алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова; за стабільністю руху відносно системи керування: періодична (регулярна), неперіодична (епізодична), одноразова; за певними додатковими ознаками - наприклад, інформація про фінансовий стан тощо; за предметом господарської діяльності - інформація про продукцію; інформація про послуги. Цю класифікацію можна деталізувати аж до найменувань специфікаційної номенклатури товарів.

Названі ознаки класифікації інформації є одночасно ознаками її ідентифікації (кодифікації) у разі подання в документальній формі і використовуються в операціях пошуку інформації. Найважливішими особливостями економічної інформації є: динамічність, взаємозв'язаний характер, нерівномірність виникнення протягом року, дискретність, єдність і взаємообумовленість показників (як передумова системного використання економічної інформації в процесі машинної обробки). Специфічними ознаками економічної інформації є її залежність від об'єкта управління; переважання у формі подання даних алфавітно-цифрових знаків; необхідна висока точність результатів обчислень та оформлення їх у вигляді, зручному для сприйняття людиною; значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки; великі обсяги оброблюваної інформації; можливість одержання значної кількості похідних даних у разі обробки тих самих показників за різною методикою, постійне нагромадження й тривале зберігання. Економічна інформація досить неоднорідна, вона має складну схему взаємозв'язків окремих її видів. Різновидами економічної інформації є облікова інформація та інформація аналізу господарської діяльності, яким притаманні як спільні властивості, так і низка специфічних особливостей.

Обліково-аналітична інформація є основою для прийняття рішень з організації, планування й регулювання господарської діяльності підприємства. Особливості облікової інформації залежать від видів обліку (оперативний, бухгалтерський, статистичний); форми бухгалтерського обліку (таблично-автоматизована, діалогова, безпаперова); від джерел та методів формування змінної та умовно-постійної інформації та алгоритму їх машинної обробки. Облікові дані відображають фактичний стан виробничо-господарської діяльності підприємства і є інформаційною моделлю виробництва. Крім відображення дійсного стану об'єкта, на облікову інформацію покладається й ретроспективна функція, що потребує тривалого зберігання цієї інформації (у вигляді форм бухгалтерської звітності). Кінцеві дані є результатом розв'язання облікових задач зі знаходження зведено-підсумкових величин за встановленими групувальними ознаками, для чого реалізуються арифметичні та логічні операції, операції сортування інформації. Якість облікової інформації залежить від використаної методології її сприйняття, систематизації та узагальнення, а також від специфічних особливостей облікових задач:

розв'язності (завжди розрахунковим або логічним способами);

алгоритмічності;

документальності вхідних та вихідних даних;

використання тих самих даних для формування різних показників;

інформаційного зв'язку облікових задач;

необхідності накопичення даних;

регламентації термінів розв'язання задач.

Аналітична інформація відрізняється від облікової. Дані для аналізу беруть з одного або кількох різновидів економічної інформації (планової, облікової, нормативної, прогнозної). Наприклад, для аналізу виконання планових завдань використовуються планові та облікові дані. Факторний аналіз обмежує джерела формування інформації для аналізу господарської діяльності одним різновидом даних. Тому первинне формування такої інформації залежить від низки причин, основними з яких слід вважати вид аналізу господарської діяльності, а також цілі аналізу та його завдання. Аналітична інформація нагромаджується, зберігається та використовується відповідно до планів та програм аналітичної роботи на підприємстві згідно з визначеною організаційною формою. Аналітичним розрахункам властива наявність значного обсягу логічних операцій, поєднаних з арифметичними за складними алгоритмами. Можливість формалізованого запису даних сприяє використанню ЕОМ для розв'язування аналітичних задач. До інформації, яка використовується для аналізу господарської діяльності, висуваються такі вимоги: достовірність, своєчасність, повнота, детальність, багатоаспектність.

Результати аналізу можна подати також у вигляді графіків, діаграм тощо. Для аналітичної роботи найбільшу значущість має процедура математичної обробки та наступне використання результатів аналітичних розрахунків у інтересах управління. На відміну від облікової інформації, коло споживачів результатів аналітичних розрахунків є значно ширшим та різноманітнішим.

Бухгалтерська та аналітична інформація мають бути релевантними, тобто відповідати вимогам розв'язання відповідних функціональних управлінських завдань. Структура економічної інформації та засоби її формалізованого описування. Структурою економічної інформації визначається її будова, виокремлювання тих чи тих елементів. Ці елементи називаються інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються ієрархічні рівні структурної побудови інформації. З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях розрізняють логічну та фізичну структури даних. Інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатнім, проте, для створення елементарного документа (документо-рядка), утворює економічний показник. Показник характеризує об'єкт управління з якісного й кількісного боку; має назву, яка розкриває його форму, та значення, котре доповнює форму кількісно-якісними характеристиками. Набір взаємозв'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями - це масив даних, що є основною інформаційною сукупністю, котрою оперують в інформаційних процедурах. Сукупність масивів, що стосуються даних тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Під фізичною структурою даних розуміють відповідні структурні одиниці залежно від носія інформації та способу її фіксації. Наприклад, структурною одиницею найвищого рівня інформації на паперовому документі є весь комплект документів, усе документаційне господарство об'єкта управління. Одиницями нижнього рівня є зона документа, рядок, графа, позиція.

Структура інформації для економічного аналізу залежить від його методології, таких, зокрема принципів, як порівняння величин, агрегування та дезагрегування одиниць інформації, установлення інформаційних співвідношень між одиницями і т. п. На стадії первинного формування інформації для аналізу господарської діяльності задається специфічна структура, яка потім отримує відповідну інтерпретацію в похідній інформації.

 Для створення систем обробки аналітичної інформації особливого значення набувають машинні структури даних, що пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Для розв'язування аналітичних (економічних) задач на ЕОМ визначено таку ієрархію даних у порядку зростання їх логічної складності.

2.2 Посвідчення на відрядження

Службове відрядження- це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи цього працівника. Місцями виконання доручення можуть бути як населений пункт (пункти), так і окремі об'єкти (заповідник, будівельний майданчик, географічний об'єкт, військова частина тощо).

Термін відрядження встановлює керівник. Цей термін у межах України не може перевищувати 30 календарних днів. Термін відрядження працівників для виконання монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт не повинен перевищувати терміну будівництва об'єктів.

У службове відрядження скеровуються працівники підприємства, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, а також фізичні особи, які належать до керівного складу підприємства (голова або члени правління, надглядової ради та ін.). Далі в уроці термін "працівник" будемо вживати лише до цих категорій співробітників підприємства.

Скерування працівника у відрядження супроводжується оформленням таких первинних документів:

завдання на відрядження;

наказу (розпорядження) керівника підприємства про скерування працівника у відрядження;

попереднього кошторису витрат на відрядження;

посвідчення про відрядження і запису в Журналі реєстрації посвідчень;

документів про зв'язок відрядження з діяльністю підприємства.

Приватний підприємець також повинен видавати наказ (і, за необхідності, - завдання) на скерування в службове відрядження найманих працівників і себе. Вимоги до оформлення цих та інших документів такі ж, як і для підприємств та організацій. За дотримання всіх вимог витрати на службове відрядження можуть відноситися на витрати підприємця.

Підставою для наказу про відрядження є обгрунтування про скерування працівника в службове відрядження. На великих підприємствах з багатоланковою структурою управління обгрунтування (клопотання, завдання) підписує керівник структурного підрозділу (начальник цеху, служби, відділу тощо), від якого співробітник їде у відрядження.

На середніх і малих підприємствах обгрунтування оформляють за дорученням керівника його заступники або керівники служб (товарознавець, технолог, фінансист, бухгалтер та ін.). Обгрунтування і наказ на відрядження можуть бути об'єднані в одному документі. Найчастіше обгрунтування має форму завдання на службове відрядження.

Наказ (розпорядження) керівника про скерування працівника у відрядження

Наявність розпорядження (наказу) керівника є обов'язковою умовою при скеруванні працівника у відрядження. Наказ повинен бути в письмовому вигляді, у ньому мають бути вказані:

прізвище, ім'я і по батькові працівника, що відряджається, його посада й структурний підрозділ;

дата початку і закінчення відрядження;

населений пункт (або пункти) призначення;

назва підприємства або організації, куди скеровується працівник;

мета відрядження;

вид транспорту;

маршрут руху й інші ключові моменти

Керівник підприємства має право встановлювати додаткові обмеження стосовно мети й грошових коштів (дозвіл на купе в м'якому чи спальному вагонах поїзда, літати в салонах 1-го класу і бізнес-класу літаків, здійснювати плавання на суднах морського флоту в каютах, що оплачуються за 1 - 4 групами тарифних ставок, на суднах річкового флоту в каютах 1 і 2 категорій, проживати в номерах люкс готелів, вести службові міжміські телефонні переговори, орендувати автотранспорт, розмір витрат на харчування в готелі тощо), а також здійснювати відшкодування витрат на відрядження понад встановлені законодавством норми. Про ці обмеження повинно бути вказано в наказі про відрядження для кожного конкретного працівника.

На підприємстві може бути розроблений і використовуватися власний типовий наказ про службове відрядження працівника.

Кошторис витрат на відрядження

Скерування працівника в службове відрядження пов'язане для підприємства з витратами коштів. Величина цих витрат розраховується виходячи з вартості проїзду, наймання житла, чинних норм добових тощо. Визначення майбутніх витрат на відрядження, як правило, оформляється у вигляді спеціального розрахунку (кошторису). Цей розрахунок здійснює переважно працівник бухгалтерії. Дані для заповнення довідки-розрахунку про тарифи, розцінки тощо становлять "Банк даних для витрат на відрядження" підприємства. Він поповнюється за рахунок інформації про чинні тарифи, розцінок з розкладів руху транспорту, фактичні тарифи і ціни з раніше прийнятих до обліку авансових звітів інших працівників тощо. Попередній кошторис (розрахунок) може мати таку форму

Заповнення і реєстрація посвідчення про відрядження

Посвідчення про відрядження - це основний документ, відповідно до якого здійснюється відрядження працівника. Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПАУ від 28.07.97 р. №260.

Зазначимо, що затверджена форма посвідчення про відрядження не передбачає ні номера, ні дати такого документа. Однак, оскільки Журнал реєстрації посвідчень про відрядження містить такі реквізити, їх слід вказувати на бланку самого посвідчення.

Як правило, видача працівнику посвідчення супроводжується записами відповідальної особи і підписом особи, що відряджається, про видачу посвідчення про відрядження у Журналі.

Наведене на рисунку 4 посвідчення про відрядження набирає закінченого вигляду після повернення працівника із службового відрядження.

Застосування інших зразків посвідчення не дозволяється.

Посвідчення про відрядження оформляється належним чином як з лицьової, так і зворотної сторони.

Журнал реєстрації посвідчень про відрядження

Кожне службове відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні ставиться порядковий номер і дата, які записуються в журнал, а також вказується номер і дата наказу керівника про скерування у відрядження, дата вибуття працівника у відрядження і прибуття його з відрядження. Форма цього Журналу затверджена Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон.

На підприємстві наказом повинна бути призначена посадова особа, на яку покладається ведення документів про відрядження (підготовка наказів, посвідчень, журналів тощо).

Підпис на посвідченні про відрядження особи, відповідальної за реєстрацію осіб, які прибули й вибули на (з) підприємство, повинен завірятися печаткою підприємства.

Інструкцією про службові відрядження на посадову особу підприємства покладаються обов'язки реєструвати осіб, які вибувають у відрядження і прибувають з нього. В Інструкції не уточнюється, чи входять до складу таких осіб лише працівники цього підприємства чи також ті, хто прибуває у відрядження на підприємство. За розпорядженням керівника може бути організований облік працівників, які прибувають на підприємство, в окремому журналі; як основа для такого журналу використовується вже відомий нам Журнал реєстрації посвідчень .

Перед виїздом у відрядження працівнику видається грошовий аванс, сума якого визначається відповідно до розрахунку.

При скеруванні працівника в службове відрядження терміни видачі грошового авансу до початку відрядження нормативно-правовими актами не регламентовані.

2.3 Авансовий звіт

Оформлення запасів, що надходять на підприємство через підзвітних осіб, має свої особливості. Коли підзвітна особа купує матеріальні цінності за рахунок підзвітних сум, оформляється прибутковий ордер на матеріали, що надійшли на склад, та авансовий звіт працівника про витрачання сум, за рахунок яких вони були придбані. Проведення ж за рахунками матеріальних цінностей мають бути сформовані один раз: або прибутковою накладною, або авансовим звітом. Треба вибрати один зі способів і послідовно його дотримуватися. Оскільки до собівартості запасів іноді доведеться включати додаткові витрати (наприклад оплату відрядження - повністю або в частині придбання таких запасів), проведення краще формувати прибутковою накладною. Серед запасів через підзвітних осіб найчастіше надходять МШП. Їх первісна вартість формується за дебетом рахунка 22, за кредитом цього рахунка відображається вибуття МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких цінностей, цілком аналогічно до інших запасів. Але при введенні їх в експлуатацію п. 23 П(С)БО 9 передбачено вести облік МШП в оперативному порядку.

Приклад 1.Технолога Бабич А. В. відряджено для придбання в ПП "Пуговка" ножиць Ascolite вартістю 530 грн (у тому числі ПДВ 88,33 грн). 13.12.2001 р. ножиці надійшли на склад. Авансовий звіт про витрачені суми складено 14.12.2001 р. і передано до бухгалтерії.

Заповнена прибуткова накладна ПН-000010 для нашої задачі показана на мал. 1. При прибуткуванні матеріальних цінностей від підзвітної особи на закладці Дополнительные (мал. 1) треба встановити прапорець Закрыть подотчет на сумму. За умовчанням сума дорівнює підсумковій сумі за прибутковою накладною, але поле може бути відредаговане. Підзвітну особу вибирають із довідника "Сотрудники". Найчастіше така накладна сама є замовленням. При заповненні табличної частини у довідник "Номенклатура" треба внести відомості про МШП, що оприбутковується. У довіднику зазначається рахунок витрат і вид діяльності, на які буде списана облікова вартість МШП при введенні його в експлуатацію. При натисненні кнопки "ОК" будуть сформовані проведення (мал. 1).

Малюнок 1

Тепер розгляньмо авансовий звіт працівника, який можна сформувати через меню Документы/Прочие, пункт Авансовый отчет. На мал. 2 показано заповнену форму документа. Оскільки відрядження було цільовим, суми добових включаються до первісної вартості МШП.

Малюнок 2

Зверніть увагу: у полі Проводить? вибрано значення "Нет", щоб при проведенні документа не формувалися проведення за цими рядками, оскільки:

- підзвітну суму, за яку придбані ножиці, ми вже закрили прибутковою накладною ПН-000010;

- суму додаткових витрат на придбання (у цьому випадку - добових) оформимо документом "Расходы на приобретение" (мал. 3).

Малюнок 3

облік підзвітний регістр витрата

У прикладі нам не треба розподіляти витрати між кількома запасами, тому можна було би провести цю витрату безпосередньо авансовим звітом, але бажано дотримуватися єдиного підходу, тобто:

- ТМЦ оформляти прибутковою накладною;

- витрати, що входять у собівартість, - документом "Расходы на приобретение";

- інші витрати - документом "Авансовый отчет".

Такий підхід може видатися складним, але він дозволяє автоматично контролювати першу подію при обліку ПДВ й автоматизувати розподіл додаткових витрат. Його краще застосовувати, якщо складом і розрахунками з підзвітними особами займаються різні працівники бухгалтерії. Документом "Авансовый отчет" формують тільки проведення за витратами, які є витратами періоду. У прикладі таких витрат немає.

При натисненні кнопки Печать отримаємо друковану форму авансового звіту (типову форму №807).

Другим варіантом обліку надходження ТМЦ через підзвітних осіб є оформлення тільки авансового звіту. Прибуткову накладну при цьому проводити не треба. Однак при виникненні додаткових витрат, що включаються до собівартості запасів, їх доведеться розподілити вручну.

У таблиці 1 показано, які значення повинні мати поля документів "Приходная накладная" і "Авансовый отчет", щоб проведення за рахунками матеріальних цінностей були сформовані тільки один раз. Зверніть увагу: документом "Авансовый отчет" списуються суми з підзвітної суми працівника, а "Приходной накладной" оформляється закриття розрахунків з постачальниками за рахунок підзвітних сум.

Таблиця 1

При передачі МШП в експлуатацію вони списуються з балансу, а їх подальший облік ведеться відповідними особами за місцями експлуатації в оперативному порядку. У конфігурації для цього передбачено позабалансовий рахунок МЦ "МБП в эксплуатации", на якому передбачено кількісний облік. Аналітичний облік ведеться в розрізі "Мест хранения", "ТМЦ" і "Партий". Передача МШП в експлуатацію проводиться за допомогою документа "Ввод в эксплуатацию".

Приклад 2.14.12.2001 р. ножиці Ascolite передано в експлуатацію у швейний цех.

Введення нового документа проводиться через меню Документы/Необоротные активы и МБП, пункт Ввод в эксплуатацию. Заповнену форму документа показано на мал. 4.

Малюнок 4

Якщо рахунок і вид витрат, на які буде списано вартість МШП при введенні в експлуатацію, відрізняється від зазначених для нього в довіднику "Номенклатура", треба включити прапорУказать счет и вид затрат і зазначити ці рахунки. У табличній частині вибирають МШП, партію, кількість одиниць і коефіцієнт перерахунку (якщо одиниця вимірювання відрізняється від базової). Після проведення документа в табличній частині з'являться відомості про облікову ціну і вартість МШП і будуть сформовані проведення за дебетом рахунків обліку витрат і дебетом позабалансового рахунка МЦ, на якому МШП обліковуватимуться протягом терміну експлуатації.

Списання МШП із позабалансового рахунка проводиться документом "Списание МБП" (Документы/Необоротные активы и МБП, пункт Списание МБП). Цим документом формується "Акт на списание МБП".

Висновки

Отже, з усього вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Підзвітними особами є працівники даної установи, яким в обмежених розмірах видаються аванси на здійснення деяких операційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції.

Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів.

Основна маса авансів видається під звіт на службові відрядження у межах сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця відрядження і назад, добових і витрат на наймання житлового приміщення.

Порядок оплати службових відряджень встановлено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 13.08.98 № 165) та постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 № 663 з подальшими змінами.

Список використаних джерел

Бухгалтерський облік іфінансова звітність - об'єкти фінансового контролю: Методичний посібник. - К.: Атіка: Ельга-Н, 2003. -253 с.

Матвіїв М. Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за різними формами: Навчальний посібник; М-во освіти і науки України. -2-е вид., - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -350 с.

Лень В. С. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 575 с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник,. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 631 с.

Бухгалтерський облік іфінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник/ О.Г.Величко, С.Ф.Голов, Л.А.Голубєва та ін.; Ред. С.Ф. Голов; Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України. -2-е вид., перероб. та доп.. -Дніпропетровськ: ТОВ. Баланс-клуб, 2001. - 828 с.

Планування, облік, звітність,контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі: Інтегрований комплекс: (Навчальний посібник для керівників і фахівців бюджетних установ та підприємств, суб'єктів господарювання всіх форм власності, автоматизована інформаційно-довідкова та навчально-атестаційна системи на компакт-диску та Інтернет-портал). -К.: АВТ, 2004. -592 с.

Кужельний М.В.Контроль фінансової звітності та правильності її складання: Навч.-метод. пос. для студ. економ. спец. і працівників обліково-аналітичних і контрольно-ревізійних служб підприємств. - К.: Ельга: Ніка-Центр, 2001. -235 с.

Фінансова звітність // Все про бухгалтерський облік. -2005. -25 січня. - С. 2-64

Інструкція про складаннята оприлюднення фінансової звітності банків України // Законодавчі і нормативні акти з банківськоі діяльності. -2005. -№ 2. - С. 7-99

Церетелі Л. Облік розрахунків із підзвітними особами// Вісник податкової служби України. -2001. -№ 9. - С. 12-16

Церетелі Л. Розрахунки з підзвітними особами по витратах на відрядження за кордон //Вісник податкової служби України. -2002. -№ 44. - С. 50-53

Облік розрахунків // Бухгалтерія в сільському господарстві. -1998. -№ 4. - С. 2-22

Гуржій С. Облік розранхункових операцій // Урядовий кур'єр. -2002. -5 листопада. - С. 8

Шевчук О. Аспекти бухгалтерського та податкового обліку безготівкових розрахунків // Фінанси України. -2001. -№ 2. - С. 69-76

Размещено на www.allbest.