Сутність і завдання організації стратегічного управлінського обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Управлінський та податковий облік»

на тему

«Сутність і завдання організації стратегічного управлінського обліку»

Харків - 2011р.



ВСТУП

Протягом останніх років у теорії та практиці управління вітчизняними підприємствами відбуваються відчутні зміни.

Це пов'язано з перебудовоюгосподарського механізму країни, проведенням ринкових реформ, приватизаційними процесами, вивченням досвіду розвинених зарубіжних країн, впровадженням нових форм і методів управління.

У мінливому середовищі господарської діяльності підприємств виникає необхідність ефективного управління їх діяльністю.

Процес управління - це процес координації діяльності підприємстваАтамас П.Й. Управлінський облік: Навчальний посібник. - Д. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 440 с..

У дещо ширшому понятті управління підприємством можна розглядати як процес формування планів (цілей) та досягнення цих цілей шляхом координування та регулювання його діяльності.

Система управління включає різні рівні, на яких і здійснюється процес управління. Всі рівні управління з моменту встановлення цілей і до часу їх досягнення потребують інформації.

Однією із найбільш важливих інформаційних служб, що забезпечуєсистему управління інформацією на сучасному етапі є бухгалтерія, яка формує інформацію про фактичну наявність, використання майна і ресурсів організації, про господарські процеси і результати діяльності, про позикові кошти, розрахунки, претензії й ін.

Варто зазначити, що традиційно облік визначали як одну із функцій

управління зі своїми характерними цілями, принципами, завданнями. Управління підприємством вважали самостійною сферою спеціальних знань, тому тільки управлінню підприємством відводилась провідна роль у розробці можливих варіантів та вибору оптимальних рішень.

Отже, важливою проблемою на сучасному етапі є становлення ролі та місця управлінського обліку в системі управління.

На сьогодні управлінський облік - це не лише облік витрат підприємства, а, передусім, добре організований аналітичний облік і не лише витрат, а й таких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрахунках, капітал, зобов'язання тощо Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. посібник. - К.: Київ. Держ. торг.-екон. ун-т, 2000. - 65 с..

Набуваючи нового, більш вагомого значення в сучасній економічній практиці суб'єктів господарювання, управлінський облік не просто реєструє, узагальнює, контролює факти господарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією про різні аспекти діяльності підприємств, які відображаються в бухгалтерському обліку і безпосередньо впливають на якість управлінських рішень, ефективністьсистеми управління.

Такий облік покликаний забезпечити системууправління якісною економічною інформацією. Адже саме така інформація,на нашу думку, стає центральним фактором господарського процесу. Даніуправлінського обліку широко використовуються для потреб внутрішньогоменеджменту в процесі прийняття управлінських рішень, для аналізугосподарської діяльності та пошуку резервів скорочення витрат тощо.

Система управлінського обліку має не тільки забезпечити систему управління необхідною інформацією, але і координувати всі функції системи управління. В системі управління здійснюють процеси планування, організації, контролю і регулювання для успішної діяльності підприємства, а упрвлінський облік обслуговує всі ці процеси.



РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Історія виникнення стратегічного управлінського обліку

Поняття "стратегічний управлінський облік" виникло у 80-х роках ХХ століття. Однак, не дивлячись на те, що термін "стратегічний управлінський облік" існує вже понад 25 років, до цих пір в ділових колах і економічній літературі його визначення не набуло однозначного тлумачення.

Так, "стратегічний управлінський облік повинен зосередитися на зовнішніх факторах, тоді як для традиційного обліку характерна зосередженість на внутрішніх процесах і явищах" "Стратегічний управлінський облік - це система управлінського обліку, спрямована на прийняття стратегічних управлінських рішень" ."Стратегічний управлінський облік повинен відображати відносні фінансові результати, досягнуті бізнесом по відношенню з конкурентами, постачальниками і, можливо, споживачами"

Стратегічне управління являє собою процес, що визначає послідовність дій організації з розробки та реалізації стратегій.

Стратегічне управління - це:

1) багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати й виконувати ефективні стратегії щодо досягнення встановлених цілей, які сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем;

2) система форм, методів, моделей і прийомів, що застосовуються в організації для визначення та реалізації цілей і стратегій, що використовуються для забезпечення адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища;

3) реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки й реалізації системи стратегії.

Мета стратегічного управління -- визначення цілей і стратегій, розробка та забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів щодо удосконалення підприємства, які є основою забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

1.2 Поняття стратегічного управління та стратегічного управлінського обліку управлінський облік собівартість ціноутворення

Стратегічне управління - метод, згідно якому підприємство націлюється на досягнення певних цілей, використовуючи переваги своїх сильних сторін та захищаючи від ударів свої слабкі сторони.

Цей метод включає в себе стратегічне планування (стратегії), в якому враховані не лише сильні та слабкі сторони підприємства, а й можливості, що пропонуються йому зовнішнім середовищем (розширення ринку, загроза конкуренції тощо).

Стратегічне планування об'єднує 5 етапів:

1) визначення офіційної мети (цілі) та завдань;

2) проведення позиційного аналізу з метою визначення положення підприємства відносно зовнішнього середовища (конкуренти, ринок, технології, економіка, політичний клімат і т. ін.). Для цього часто використовують аналіз сильних і слабких сторін підприємства, можливостей і загроз: SWOT- аналізa(від англ. слів: Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats). Сильні і слабкі сторони - це внутрішні фактори підприємства, а можливості та загрози - це фактори середовища існування підприємства (зовнішнього середовища);

3) визначення і оцінка стратегічних варіантів дій;

4) вибір стратегічних варіантів і формування стратегічного плану;

5) виконання, перегляд і контроль.

Отже, стратегічне управління, на відміну від традиційного, виявляє більший інтерес до того, що відбувається за межами підприємства.

А тому стратегічний управлінський облік повинен зосередитися на зовнішніх факторах (таких як прибутковість конкурентів, доля на ринку і т. ін.), тоді як для традиційного обліку характерна зосередженість на внутрішніх процесах і явищах.

Одним із шляхів, за допомогою якого управлінський облік може впливати на розвиток подій у майбутньому, може бути аналіз ефекту від зміни стратегії, оцінка результативності таких змін. Аналіз здійснюють за трьома аспектами: росту, ціни, продуктивності (витрат). Виконують його методами факторного аналізу: ланцюгові підстановки, обчислення різниць та ін.

Другим важливим напрямком стратегічного управлінського обліку є аналіз прибутковості конкурентів (АПК) з метою оцінки наслідків можливого зниження (підвищення) ціни на продукцію (як це вплине на поведінку конкурентів на ринку). Джерелами даних про конкурентів можуть бути: щорічні звіти (оприлюднені офіційно); офіційні статистичні дані про обсяги ринку конкретного виду продукції; повідомлення у пресі; знання власної справи; безпосередні практичні спостереження; інформація, одержана від спільних постачальників та покупців; інші неофіційні джерела. Особливе значення для управління має знання суми змінних та постійних витрат конкурента, їх співвідношення (оперативний ліверидж), щоб можна було оцінити вплив зміни обсягу продаж та ціни на поведінку конкурента (його прибуток).

Третім важливим напрямком роботи управлінських бухгалтерів є аналіз прибутковості замовника (АПЗ) з метою залучення їх до постійної співпраці. Цей аналіз дає можливість визначити рівень прибутковості роботи з окремими замовниками шляхом порівняння витрат на кожного замовника з сумарними надходженнями. Витрати на замовника включають: обробку замовлень клієнтів; відвідання замовника працівниками відділу продаж; послуги (витрати) на доставку продукції замовнику; витрати на зберігання запасів на складі (при поставках за принципом "якраз вчасно"); витрати на кредитування (при реалізації в кредит). Тобто, необхідно врахувати витрати на реалізацію для конкретного замовника, включаючи собівартість продукції, та порівняти їх з виручкою від продаж. Аналіз виконують з використанням методу калькулювання за видами діяльності.

Четверта важлива проблема стратегічного управлінського обліку - акціонерна вартість. Бажання збільшення акціонерної вартості - рушійна сила багатьох операційних і стратегічних рішень, націлених на збільшення доходу акціонерів.

Основним показником, який характеризує прибутковість вкладення капіталу акціонерами, є чиста теперішня вартість (ЧТВ):

ЧТВ = + + + … + ,

де с - потоки грошових коштів по роках (дивіденди на вкладення акціонерів);

і - необхідна ставка прибутку на акції.

Показник ЧТВ враховує: тривалість терміну використання акцій; витрати на капітал та ризик; не залежить від обраної облікової політики. Тому він вважається найбільш об'єктивним критерієм оцінки акціонерної вартості.

Метод аналізу акціонерної вартості (ААВ) - це оцінка стратегічних рішень відносно їх здатності максимально збільшити акціонерну вартість, тобто багатство акціонерів. З цією метою використовують дисконтовані грошові потоки.



Акціонерна вартість = Сумарна вартість підприємства - Ринкова вартість непогашених позик

Потоки грошових коштів, що використовуються для визначення сумарної вартості підприємства, називають вільними потоками грошових коштів (ВПГК). Їх можна визначити на підставі інформації звіту про прибутки та збитки і балансу:

ВПГК = Прибуток підприємства (до оподаткування) + Амортизація - Податки з прибутку - Витрати на заміну та збільшення основних засобів - Додаткові вкладення в робочий капітал (оборотні засоби)

Вільні потоки грошових коштів дорівнюють чистим потокам грошових коштів від операцій після відрахування сплачених податків та коштів для додаткових інвестицій. Іншими словами, це сума коштів, що знаходяться в розпорядженні утримувачів звичайних (простих) акцій та довгострокових займодавців.

Тому факторами акціонерної вартості є: обсяг продаж; прибутковість продаж; ставки оподаткування; додаткові інвестиції в основні засоби та робочий капітал.

ВПГК доцільно планувати на весь життєвий цикл підприємства, що дуже не просто. Тому їх визначають, як правило, на обмежений термін - період планування, протягом якого можливо проектувати з розумним ступенем точності, а потім визначають заключну вартість підприємства, як потоки грошових коштів поза періодом планування.

Заключна вартість підприємства (ЗВП) визначається за формулою

ЗВП =



де cn+1 - вільні потоки грошових коштів у наступному після періоду планування році;

і - ставка прибутку, яку вимагають інвестори.

Сумарна вартість підприємства дорівнює сумі дисконтованих вільних потоків грошових коштів за плановий період та дисконтованої заключної вартості підприємства.

Акціонерна вартість дорівнює сумарній вартості за мінусом ринкової вартості довгострокового позикового капіталу.

Аналіз акціонерної вартості (ААВ) може бути дуже корисним при вирішенні таких стратегічних управлінських питань:

- придбання нових підприємств;

- продаж існуючих підприємств;

- розробка нових продуктів або завоювання (освоєння) нових ринків;

- реорганізація або структуризація підприємства та ін.

Тільки тоді, коли акціонерна вартість зростає, можна говорити про збільшення багатства акціонерів.

Одним із важливих показників стратегічного управлінського обліку і методом визначення акціонерної вартості вважають метод розрахунку економічної доданої вартості (ЕДВ), розроблений і зареєстрований американської фірмою Stern Stewart від назвою EVA®. У цьому показнику знайшло відображення твердження, що для одержання прибутку (в економічному значенні цього поняття) підприємство повинно генерувати прибуток у розмірі, який перевищує ставки прибутку, що їх вимагають інвестори на вкладений капітал.

Метод ЕДВ якраз і показує, чи перевищують генеровані підприємством доходи ставки прибутку, яких вимагають інвестори. Формула розрахунку така:

EVA® = NOPAT - (R ? C)



де NOPAT - чистий операційний прибуток після сплати податків;

R - рівень прибутковості власного капіталу, якого вимагають інвестори;

C - інвестований капітал (тобто вартість активів за мінусом зобов'язань).

За методикою розрахунку показник ЕДВ (EVA®) близький до показника залишкового прибутку (ЗП), який визначається при аналізі продуктивності центрів інвестування (внутрішньогосподарських підрозділів).

Якщо показник ЕДВ має позитивне значення, можна говорити про зростання акціонерної вартості, збільшення багатства акціонерів.

Метод ЕДВ (EVA®) передбачає застосування цілого ряду коригувань вихідних звітних показників:

- витрати на НДДКР та на маркетинг необхідно розглядати як витрати майбутніх періодів і списувати поступово протягом періоду, коли вони приносять вигоду, а не одноразово. Тому на списану суму таких витрат може бути збільшено інвестований капітал;

- така ж методика врахування і нематеріальних активів (списані суми треба додати до вартості активів);

- витрати на реструктуризацію також повинні розглядатися як інвестиції, а не як витрати, що підлягають списанню;

- ліквідні фінансові інвестиції треба виключити з вартості активів, тому що прибуток від їх використання не включається в розрахунок прибутку від операцій (показник NOPAT).

Таким чином, метод розрахунку ЕДВ (EVA®) стимулює менеджерів до ефективного використання ресурсів (капіталу акціонерів).

Методи ЕДВ та ААВ дуже тісно пов'язані і теоретично внаслідок розрахунків повинні давати одне і те ж значення акціонерної вартості (рис.).



Рисунок 1. Два методи розрахунку акціонерної вартості

Перелічені показники оцінки діяльності підприємства відносять до групи фінансових. Вони дуже важливі, але не єдині для такої оцінки. Фінансові показники характеризують результати попередніх рішень, тобто спрацьовують "із запізненням". В той же час, є показники, які можуть попереджувати про можливі зміни фінансових показників. У більшості випадків їх не можна виміряти фінансовими оцінками, тому їх відносять до нефінансових, наприклад, якість продуктів, рівень інновацій, навчання кадрів, ставлення клієнтів і т. ін.

Американські економісти Роберт Каплан і Девід Нортон розробили систему збалансованих показників, які включають як фінансові, так і не фінансові цілі, критерії, планові показники. Кількість таких показників повинна бути не більша 20 і охоплювати 4 основні області діяльності підприємства: фінанси, клієнти, внутрішні процеси на підприємстві, навчання і ріст персоналу.

Цей метод забезпечує досягнення рівноваги зовнішніх і внутрішніх факторів, попереджуючих і результативних критеріїв, жорстких фінансових показників і менш жорстких (пластичних) не фінансових критеріїв.

Стратегічна спрямованість обліку зумовила появу та розвиток нових напрямків його досліджень, зокрема:

- аналіз вартісного ланцюжка;

- калькулювання на основі діяльності;

- калькулювання життєвого циклу продукту;

- цільове калькулювання;

- аналіз витрат на якість та ін.

калькуляція витрати нормативний

1.3 Види управлінських стратегічних рішень та порядок їх прийняття

Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.

Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.

Організаційні рішення ділять на дві групи:

1) запрограмовані;

2) незапрограмовані.

Запрограмовані рішення - це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.

Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.

Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.

Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умови, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які вже були.

Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.

Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.

Управлінські рішення класифікують також за такими ознаками:

1) за функціональними призначеннями - планові, організаційні, регулюючі, активізуючі, контрольні;

2) за характером дій - директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозволяючі;

3) за часом дії - стратегічні, технічні й оперативні;

4) за напрямом впливу - внутрішні й зовнішні;

5) за способом прийняття - індивідуальні й колективні;

6) за характером і змістом - творчі, прийняті за аналогією, прийняті автоматично;

7) за ступенем повноти інформації - прийняті в умовах визначеності, невизначеності та ризику;

8) за ступенем ефективності - оптимальні, раціональні;

9) за методами підготовки - креативні, евристичні, репродуктивні.

Рішення можна класифікувати також за об'єктами і суб'єктами управління, соціальною значущістю цілей і завдань - залежно від стадії процесу управління, на якій їх приймають, ступеня деталізації вказівок, що в них містяться, обов'язковості виконання, наявності кількісних і якісних характеристик та ін.

Цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, чітко пов'язану із стратегічним планом розвитку об'єкта управління.

Прийняття рішень вимагає вибору першочергових завдань і справ. Прийняти рішення - значить встановити пріоритетність.

Порядок прийняття рішення проходить поетапно у такій послідовності:

1) знайомство з проблемою або ситуацією;

2) вивчення обставин і формування цілі;

3) збір інформації і визначення критеріїв оцінки проекту рішення;

4) розробка проекту рішення;

5) оцінка варіантів рішення і вибір оптимального варіанту;

6) правове оформлення рішення;

7) доведення до виконавців і розробка заходів з виконання рішення;

8) контроль за виконанням рішення;

9) підведення підсумків виконання рішення.



РОЗДІЛ ІІ. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

2.1 Вихідні дані

Таблиця 2.1.1 - Додаткові вихідні дані для виконання розрахункової частини курсової роботи

Значення	З1	З2	Р1	Р2	К1	К2
Варіант
9	23800	19410	36108	11900	1590	1275
Значення	А1	А2	R	M	N	L
Варіант
9	1475	7729	2587	6142	4430	1635

Таблиця 2.1.2 -Перелік господарських операцій ТзОВ «Комфорт» на плановий місяць

№ з/п	Зміст операцій	Сума, грн.
1	Нарахування основної заробітної плати робітникам
	а) столярного цеху	23800
	б) складального цеху	19410
2	Нарахування доплати робітникам за складність виконання робіт
	а) у столярному цеху	15000
	б) у складальному цеху	18000
3	Нарахування за роботу у вихідні дні
	а) у столярному цеху	5000
	б) у складальному цеху	4500
4	Нарахування оплати за час відпустки у зв'язку з навчанням у вищому навчальному закладі (працівникові столярного цеху)	1250
5	Нарахування заробітної плати керівному персоналу
	а) столярного цеху	2800
	б) складального цеху	2900
	в) директорові підприємства	4800
	г) головному бухгалтерові	2500
	д) прибиральниці офісу	650
6	Нарахування зборів на нараховану заробітну плату
	а) на обов'язкове державне пенсійне страхування (32 %)
	б) на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (2,9 %)
	в) на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,9 %)
	г) на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві (1,2 %)
7	Витрати матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих у. т. ч.
	а) у столярному цеху
	плита дерев'яна	36108
	дошка дерев'яна	11900
	б) у складальному цеху зі складу
	дверні замки	1590
	дверні ручки	1275
	фарба меблева	3500
	клей меблевий	6000
	лак меблевий	5000
8	Оплата за використання води
	а) у столярному цеху	1000
	б) у складальному цеху	1800
9	Оплата за споживання електроенергії
	а) у столярному цеху
	на технологічні цілі	6000
	на освітлення цеху	1800
	б) у складальному цеху
	на технологічні цілі	4500
	2) на освітлення цеху	2000
	в) на освітлення офісу	1000
10	Зворотні відходи
	а) з столярного цеху	2000
11	Амортизація приміщень
	а) столярного цеху	1475
	б) складального цеху	7729
	в) офісу	5000
12	Амортизація обладнання
	а) столярного цеху	2500
	б) складального цеху	1500
13	Знос комп'ютера в офісі	1000
14	Знос комп'ютерної програми «1С : Бухгалтерія»	500
15	Виконання гарантійного ремонту реалізованих меблів (заробітна плата)	2587
16	Придбання канцелярських товарів
	а) для працівників столярного цеху	680
	б) для працівників складального цеху	550
	в) для працівників адміністративного персоналу підприємства	1200
17	Сплата за телефонні переговори в бухгалтерії	1100
18	Витрати на сторожову охорону
	а) столярного цеху	3000
	б) складального цеху	3200
19	Витрати на страхування майна:
	а) столярного цеху	2200
	б) складального цеху	1700
20	Сплата за послуги банку (оформлення чекової книжки)	350
21	Сплата відсотків за отриманий від банку кредит для здійснення операційної діяльності	1500
22	Сплата СП «Легенда» за розробляння і видання рекламного листка і проспекту меблів	5000
23	Витрати на презентацію нових виробів	6142
24	Нарахування і сплата податку з власників транспортних засобів адміністративного призначення	1100
25	Витрати на упакування готових меблів (матеріали)	5460
26	Витрати на транспортування готової продукції підприємством «Міст»	2000
27	Витрати на проектування і конструювання нових виробів (заробітна плата)	1635
28	Витрати на придбання нового станка у столярний цех	14000
29	Витрати на гарантійний ремонт основних засобів столярного цеху з метою підтримання їх у робочому стані (заробітна плата)	2500
30	Витрати на транспортування виробів з цеху в цех, в т.ч.	2000
	а) заробітна плата	1000
	б) амортизація	500
	в) паливо	500
31	Витрати пов'язані з утриманням майстерні гарантійного ремонту меблів	3630
32	Оплата комісійних винагород торговим агентам та продавцям зайнятим реалізацією продукції	8400

2.2 Виконання розрахункової частини

Таблиця 2.2.1 - Групування планових витрат підприємства «Комфорт» за економічними елементами

	Назва економічних елементів	Номер позиції витрат згідно вихідних даних	Сума, грн.
з/п
1	Матеріальні витрати	[7, 9(а1,б1)] - 10	78473
2	Витрати на оплату праці	1;2;3;4	86960
3	Відрахування на соціальні заходи	6	33044,8
4	Амортизація	11;12;13;14;30б	79108
5	Інші операційні витрати	8,9а2; 9б2;16;21;27	168981
	всього		446566,8

Таблиця 2.2.2 - Групування планових витрат столярного і складального цехів та підприємства «Комфорт» загалом за статтями калькуляції

№ з/п	Назва статті калькуляції	Цех столярний	Цех складальний	Разом по підприємству, загалом
		Номер позиції згідно вихідних даних	Сума, грн.	Номер позиції згідно вихідних даних	Сума, грн.	Номер позиції згідно вихідних даних	Сума, грн.
а) статті виробничих витрат
1	Сировина і матеріали	7а	48008	-		7а	48008
2	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби	-	19648	7б	17365	7б	17365
3	Паливо та електроенергія на технологічні цілі	9а1	6000	9б1	4500	9а1;9б1	10500
4	Зворотні відходи	10a	-2000	-	-		-2000
5	Основна заробітна плата	1а	23800	1б	19410	1а;1б	43210
6	Додаткова заробітна плата	2а;3а;4	21250	2б;3б	22500	2;3;4	43750
8	Загальновиробничі витрати у т.ч.:	12а;11а;9a2;8a;5a;18a;19a;	31286	12б;9б2;8б;5б;18б;19б;11б	20829	12;9a2;9б2;8;5;18;19;11;28;29;30а;30в	52115
	а) змінні;	12а	2500	12б	1500	12а;12б;30в	4500
	б) постійні;	9a2;8a;5a;18a;19a;11a, 28, 29	28775	9б2;8б;5б;18б;19б;11б;	19329	9a2;9б2;8;5;18;19;11;28;29;30а	49104
9	Разом виробничих витрат	с1 по 8	196386	с 1 по 8	121358	с 1 по 8	299596
б) статті операційних витрат
10	Адміністративні витрати	-		-		5(в,г,д);11в;13;14;17;20;24	17000
11	Витрати на збут	-		-		22;23;26;32;31;25;15	25172
12	Інші операційні витрати	16а	680	16б	550	16;21;27	4365
13	Разом операційних витрат						46537
14	Разом виробничих і операційних витрат	9+13		9+13		9+13	392670

Таблиця 2.2.3 Відомість зведеного обліку витрат на виробництво продукції

№	Стаття	Собівартість НВ на початок звітного періоду, грн.	Витрати за звітний місяць, грн.	Разом із залишком витрат у НВ на початок місяця, грн.	Витрати на випуск продукції (планова виробнича собівартість ГП), грн. (Свп)	Собівартість НВ на кінець місяця, грн.
з/п	калькуляції
1	Сировина і матеріали	8 000	48008	56 008	47008	9 000
2	Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств	2 000	17365	19 365	16865	2 500
3	Паливо й енергія на технологічні цілі	500	10500	11000	10400	600
4	Зворотні відходи (вираховуються)	-100	-2000	-2100	-1900	-200
5	Основна заробітна плата	6 000	43210	49 210	39210	7 000
6	Додаткова заробітна плата	1 000	43750	44 750	43550	1 200
7	Відрахування на соціальне страхування	2 660	33044	35 704	32588	3 116
8	Загальновиробничі витрати у т.ч.:	3 000	53604	56 604	52604	4 000
	а) змінні;	1 000	4500	5500	4300	1 200
	б) постійні;	2 000	49104	51 104	48304	2 800
	Разом	23060	247481	270 541	240325	27 216

Таблиця 2.2.4 - Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою повних витрат

№ з/п	Статті калькуляції	На одиницю виробу, грн.
1	Прямі матеріальні витрати всього:	144,746
	у т. ч.: а) сировина і матеріали,	94,016
	б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,	33,73
	в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,	20,8
	г) зворотні відходи.	-3,8
2	Прямі витрати на оплату праці всього:	165,52
	у т. ч.: а) основна заробітна плата,	78,42
	б) додаткова заробітна плата.	87,1
3	Відрахування на соціальне страхування	65,176
4	Загальновиробничі витрати	105,208
	Всього виробнича собівартість	790,916

Таблиця 2.2.5 - Планова калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції за системою змінних витрат

№ з/п	Статті калькуляції	На одиницю виробу, грн.
1	Змінні прямі виробничі витрати у т. ч.:	144,746
	а) сировина і матеріали,	94,016
	б) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби,	33,73
	в) паливо та електроенергія на технологічні цілі,	20,8
	г) зворотні відходи.	-3,8
2	Прямі витрати на оплату праці у т. ч.:	165,52
	а) основна заробітна плата,	78,42
	б) додаткова заробітна плата.	87,1
3	Відрахування на соціальне страхування	65,176
4	Змінні накладні витрати	8,6
	Всього виробнича собівартість	694,308

Таблиця 2.2.6 - Планова сума постійних витрат підприємства за місяць

№ з/п	Види витрат	Сума, грн.
1	Постійні загальновиробничі витрати	49104
2	Постійні адміністративні витрати (90%)	15300
3	Постійні витрати на збут (80 %)	20137,6
4	Постійні інші операційні витрати (100 %)	4365
5	Разом постійних операційних витрат	39802,6
6	Всього постійних витрат	128709,2

Собівартість реалізованої продукції (Срп) визначається за формулою:

Крп = ГПп + Квп - ГПк

Квп - кількість продукції виготовленої у плановому періоді, один.;

ГПп, ГПк - собівартість залишків готової продукції відповідно на початок і кінець місяця, один.;

Крп = 50 + 500 - 30 = 520 один.

Срп = (520 * Свп на 1) + ? опер.витрат (грн.)

Срппов=(694,308*520)+ 4365= 365405,16 грн.

Српзм=(520* 379,8868)+ 39802,6=237343,74 грн.

Обчислити планову суму прибутку від реалізації продукції.

Планову суму прибутку визначають за формулою:

Пп =



К - сума капіталу підприємства, грн..;

Рк - плановий показник рентабельності капіталу підприємства, %.

Пп=450000*50%=225000грн.

Таблиця 2.2.7 - Планові показники доходів, витрат і фінансових результатів підприємства за системами повних і змінних витрат

При застосуванні системи калькулювання повних витрат	При застосуванні системи калькулювання змінних витрат
Показники	Сума, грн.	Показники	Сума,
			грн.
1	Дохід від реалізації продукції	612565,2	1	Дохід від реалізації продукції	612565,2
2	Собівартість реалізованої продукції:	361040,16	2	Собівартість реалізованої продукції:	361040,16
	а) прямі матеріальні витрати	75267,92		а) прямі матеріальні витрати	75267,92
	б) прямі витрати на оплату праці	86070,4		б) прямі витрати на оплату праці	86070,4
	в) інші прямі виробничі витрати	33891,52		в) інші прямі виробничі витрати	33891,52
	г) загальновиробничі витрати (змінні і постійні)	54708,16		г) змінні загальні виробничі витрати	4472
3	Валовий прибуток (1-2)	251525,04	3	Виробничий маржинальний дохід (1-2)	151525,04
4	Операційні витрати:	46537	4	Змінні операційні витрати:	21837,6
	а) адміністративні	17000		а) адміністративні	1700
	б) на збут	25172		б) на збут	20137,6
	в) інші операційні	4365
5	Операційний прибуток (3-4)	204988,04	5	Загальний маржинальний дохід (3-4)	129687,44
	6	Постійні витрати:	128709,2
		а) загальновиробничі	49104
		б) операційні витрати:	39802,6
		- адміністративні	15300
		- на збут	20137,6
		- інші операційні	4365
	7	Операційний прибуток (5-6)	978,24

Визначення точки беззбитковості та побудова графіку беззбитковості операційної діяльності підприємства.

Точка беззбитковості - це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому сума доходів підприємства дорівнює сумі його постійних і змінних витрат і підприємство за рахунок доходів від реалізації може лише покрити свої витрати, тобто в цій точці прибуток рівний нулю.

Точка беззбитковості визначається за двома методами:

1) аналітичним методом, згідно з яким точка беззбитковості обчислюється:

а) в натуральних одиницях:

ТБн=Вп/Дм.од.

Дм.од.=Цод.-Вз.од.

Де Вп - сума постійних витрат підприємства;

Дм. Од. - маржинальний дохід на одиницю продукції;

Ц - ціна одиниці продукції;

Вз. Од. - сума змінних витрат на одиницю продукції;

ТБн=128709,2/440,0268=293шт.

б) в грошових одиницях:

ТБг=Вп/Км.од.

Км.од. = Дм.од./Цод.

Де Км.од. - коефіцієнт маржинального доходу на одиницю продукції;

графічним методом, який ґрунтується на побудові графіку беззбитковості підприємства.

ТБг=30*1178,01=35340,3

Для побудови графіку беззбитковості підприємства необхідно визначити показник запасу міцності (Зм) за формулою:

Зм=Д заг. - ТБ

Змгр =612565,2-305438,16=307127,04 грн

Зм нат=260,72 шт.

Тб натур=293
Тбгр=35340,3
Цена=1178,01
Планова кількість=500
Фактична кількість=520
Змінні витрати=737,99
Маржинальний дохід=440,02
КМД=0,3735
ЗМ натур.= 260,72
ЗМгрош.= 307127,04 612565,2 35340,3 293 520 Рисунок 2.1 - Графік беззбитковості підприємства

Y=95789,8+737,99=96527,79

Коефіцієнт операційного левериджу(Кол) обчислюють за формулою:

Кол= Мд/Пр

Де Мд - сума маржинального доходу, грн.

Пр - сума операційного прибутку підприємства, грн.

Кол=258467,008-978,24=257488,7

Ефект операційного левериджу (Еоп) обчислюють за формулою:



Еоп =

Де - темп приросту валового операційного прибутку підприємства%,

- темп приросту обсягу реалізації продукції, %

Еоп =386

Таблиця 2.2.8 - Розрахунок прибутку підприємства при збільшенні обсягу реалізації на 15%

Показники	Сума, грн.
	фактична	планова
Дохід від реалізації продукції	464431,344	704449,98
Собівартість реалізованої продукції:	361040,16	227172,31
а) прямі матеріальні витрати	75267,92	86558,108
б) прямі витрати на оплату праці	86070,4	98980,96
в) інші прямі виробничі витрати	33891,52	38975,248
г) змінні загальні виробничі витрати	4472	5142,8
Виробничий маржинальний дохід	151525,04	477277,67
Змінні операційні витрати:	21837,6	25113,24
а) адміністративні	1700	1955
б) на збут	20137,6	23158,24
Загальний маржинальний дохід	129687,44	452164,43
Постійні витрати:	128709,2	128709,2
а) загальновиробничі	49104	49104
б) операційні витрати:	39802,6	39802,6
- адміністративні	15300	15300
- на збут	20137,6	20137,6
- інші операційні	4365	4365
Операційний прибуток	978,24	323455,23



ВИСНОВКИ

В сучасних умовах процесс управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням пiдприемству повної господарської та фінансової самостійності.

Сьогодні українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення.

У ході виконання курсового проекту було проведено облік і розподіл витрат на виробництво продукції (з окрема групування витрат за економічними елементами, статями калькуляції), складання калькуляції за системою повних і змінних витрат, визначення обсягу беззбиткового виробництва продукції, побудови функції витрат та планування прибутку підприємства.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атамас П.Й. Управлінський облік: Навчальний посібник. - Д. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 440 с.

2. Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. посібник. - К.: Київ. Держ. торг.-екон. ун-т, 2000. - 65 с.

3. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук.- Житомир: ЖІТІ, 2000.- 448 с.

4. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом'яка. - 2 ге вид., доп. і перероб.- Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003.- 820 с.

5. Голов С.Ф., Єфименко В.І. Фінансовий та управлінський облік. - К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996.- 544 с.

6. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002.- 131 с.

7. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник. 2-е вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 228 с.

8. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. / За ред. В.М. Домбровського. - К.: КНЕУ, 2003.- 235 с.

9. Карпова Т.П. Управленческий учет: Ученик для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2003.- 350 с.

10. Крушельницька О.В. Управління матеріальними ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003.- 162 с.

Размещено на Allbest.ru