Аудиторські докази та застосування вибірки в аудиті

Размещено на http://allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку та аудиту

Реферат

На тему: «Аудиторські докази та застосування вибірки в аудиті»

Підготував Дідух Вадим

Перевірила Ткач Надія Олександрівна

Рівне 2012

1. Поняття та види аудиторських послуг

Аудиторські докази -- це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Аудиторські докази бувають таких видів:- внутрішні - інформація, отримана від клієнта в письмовій або в усній формі;- зовнішні - інформація, отримана від третіх осіб у письмовому вигляді;- змішані - інформація, отримана від клієнта в письмовій чи усній формі і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.

Найбільшу цінність і достовірність для аудиторської фірми становлять зовнішні докази, далі за ступенем цінності і достовірності йдуть змішані докази і внутрішні докази.

2. Класифікація аудиторських доказів

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками: відношення до об'єктів аудиту; стадії аудиторського процесу; джерела отримання доказів; форма подання; процедури, внаслідок яких отримані аудиторські докази (табл. 1)

Таблиця 1.

За відношенням до об'єктів аудиту докази можуть поділятися на прямі та непрямі. Прямі докази можна отримати безпосередньо з первинних документів, робочих файлів даних, інших матеріальних свідчень, що стосуються об'єкта дослідження. Прямі докази є найвагомішими чинниками для прийняття рішення аудитором з того чи іншого питання. При оцінці непрямих доказів визначають взаємозв'язок факторів, які взаємно стверджують прямі докази. Тому для складання попередніх висновків про кожний об'єкт аудиту доцільно застосовувати єдиний комплексний підхід до оцінки сукупності прямих і непрямих доказів, використовуючи аналіз, синтез, моделювання, абстрагування, логічні прийоми тощо.

Відповідно до поділу аудиторського процесу на основі стадії, аудиторські докази можуть належати до початкової, дослідної, та завершальної стадій. Докази, отримані на початковій стадії, мають превентивний (попередній) характер і часто є непрямими. Наприклад, зібрані в процесі планування аудиторські докази, що засвідчують рівень ефективності внутрішнього контролю, можуть лише непрямо підтверджувати фактичний стан основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів аудиту.

Докази, отримані на дослідній стадії в процесі перевірки об'єктів аудиту, становлять основу для формування думки аудитора про ці об'єкти. Процедури отримання доказів повинні бути проведені в необхідний момент, охоплювати достатню кількість одиниць досліджуваних елементів, забезпечувати принципи репрезентативності та надійності підсумкової інформації.

Аудиторські докази, отримані на завершальній стадії, являють собою результат процедур, використаних для уточнення спірних моментів, підтвердження деяких фактів, що не були з'ясовані своєчасно. Окрему категорію доказів завершальної стадії становлять результати процедур економічного аналізу. Ці докази є похідними (вторинними) за природою, але мають велику аналітичну цінність для узагальнення й оцінки матеріалів аудиторської перевірки.

Наступна ознака класифікації - джерела отримання аудиторських доказів. За цією ознакою докази поділяються на первинні і вторинні (похідні). До первинних доказів належать ті, що отримані з першоджерела (прибуткових і видаткових документів, актів інвентаризації каси, порівнювальних відомостей тощо). Вторинними доказами можуть бути свідчення повторного характеру (наприклад, наказ керівника про стягнення збитків з матеріально відповідальної особи).

За формою подання аудиторські докази поділяють на матеріальні та усні. Найцінніші матеріальні докази - документи, машинограми, інформація на магнітних та лазерних носіях, аудіо та відеозаписи, схеми, графіки тощо. Усна інформація, отримана від керівництва, працівників підприємства або третіх осіб, також може використовуватися як аудиторські докази, але за умови, що джерело інформації перевірене і надійне.

Матеріальні аудиторські докази поділяють на такі, що зберігаються на паперових і технічних носіях інформації. Технічні носії, в свою чергу, також можна класифікувати за видами і способами відтворення інформації. За видами вони поділяються на магнітні, лазерні, оптичні та інші, а за способами відтворення інформації - звукові, візуальні та візуально-звукові.

3. Вимоги до кількості та якості доказів

На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:

* оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;

* характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;

* досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;

* результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;

* джерело та надійність наявної інформації.

4. Прийоми і методи аудиту, як засоби отримання аудиторських доказів

З метою отримання доказів аудитор має застосовувати при аудиті необхідні методи та прийоми. Підчас проведення аудиторської перевірки необхідно виконувати не лише спеціальні тести, а враховувати і загальнонаукові дослідження, як методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції. Вибіркові дослідження потребують застосування прийомів загальної та математичної статистики, теорії ймовірності, ігор тощо.

5. Основні вимоги збору доказів

Для того, щоб одержати аудиторські докази в залежності від змісту об?єктів аудиту й умов їхнього дослідження, використовують загальнонаукові та спеціальні прийоми документального та фактичного контролю. Зміст документів аудитор перевіряє суцільним чи вибірковим способом. З метою одержання аудиторських доказів досліджується зміст операцій, і аудитор установлює їхню законність, доцільність і вірогідність. Законною операція вважається тоді, коли її зміст не суперечить чинному законодавству, постановам уряду, положенням і інструкціям відповідних органів керування. Доцільність операції визначається її цілеспрямованістю на виконання задач, що стоять перед підприємством за умови дотримання законності. Варто враховувати, що операція може бути законною, але не доцільною і навпаки. Вірогідність господарської операції встановлюється при формальній і арифметичній перевірках документів, тобто фактичної. Формальна перевірка документів полягає в тім, що аудитор повинен переконатися в реальності визначеного документа. Для цього рекомендується вибрати визначені записи в бухгалтерському обліку аж до того первинного документа, що повинне підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції.

Для одержання аудиторських доказів застосовується наступні прийоми:

- зустрічна перевірка документальних даних. Ця перевірка дозволяє знайти випадки крадіжок, що вуалюються шляхом виправлення даних в окремих документах, складання нових, підроблених документів, і заміни ними дійсних, неправильного відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій чи не відображення їх у бухгалтерському обліку; - взаємний контроль. Зіставлення окремих документів шляхом вивчення і зіставлення окремих реквізитів, що повторюються в ряді документів і відображають взаємозалежні операції; - при наявності в аудитора сигналів про крадіжку товарно-матеріальних цінностей чи коштів, невиявленої проведеними на підприємстві інвентаризаціями, застосовується прийом хронологічної перевірки, тобто перевірки руху зазначених цінностей. Це дозволяє виявити невраховані товарно-матеріальні цінності, наявні цінності(оприбуткування яких не підтверджено документами), відпустка цінностей, не зафіксованих у документах тощо.

6. Аналітичні процедури в процесі аудиту

аудиторський доказ послуга аналітичний

Аналітичні процедури є одним із способів отримання аудиторських доказів. Проведення аналітичних процедур дає аудитору більше необхідної інформації, ніж детальне тестування. Існує дуже поширена серед аудиторів і користувачів аудиту думка, що термін «аналітичні процедури» означає лише аналіз фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта, що перевіряється. Проте, як правильно зазначила О. Ю. Попель, «аналітичні процедури використовуються вже при оцінці вірогідності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта, а аналіз його фінансово-господарської діяльності починається лише після того, як вірогідність установлена, оскільки аналізувати фінансово-господарську діяльність економічного суб'єкта при невірогідності його бухгалтерської звітності безглуздо». Іншими словами, аналіз фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта починається там, де закінчується його аудит (а значить, і аналітичні процедури). Разом з тим і аналітичні процедури аудиту, і фінансовий аналіз господарської діяльності базуються на методах економічного аналізу, тому фінансовий аналіз (аналіз фінансового стану) можна умовно віднести до заключних аналітичних процедур. До основних методів аналітичних процедур належать:

- числові та процентні порівняння;- коефіцієнтний аналіз;- аналіз, заснований на статистичних методах;- регресійний аналіз;- інші.

7. Поняття аудиторської вибірки

Термін "вибіркова перевірка" означає використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських проведень або показників фінансової звітності, котрі дають змогу аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі відібрані дані, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних. Вибіркові методи використовують тоді, коли достовірні аудиторські докази неможливо одержати ефективнішим способом з інших джерел. У випадках здійснення тривалих фінансово-господарських операцій задовільний доказ можна отримати з аналітичного обліку, отже, тут вибіркові методи не потрібні. Проте такі аналітичні кроки не будуть ефективними там, де внутрішній контроль недостатній.

Питання про аудиторську вибірку тісно пов'язане з такими поняттями аудиторської справи, як аудиторські докази, методи пошуку аудиторських свідчень, оцінка системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю замовника.

У процесі збору даних аудитор повинен прийняти рішення за кожним положенням, що міститься як у первісних документах, так і в бухгалтерській звітності. Такі рішення стосуються питання про те, яку кількість даних необхідно одержати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки при аналізі господарської діяльності.

Розмір вибірки залежить від різних факторів. Так, від оцінки аудитором стану обліку і внутрішнього контролю на підприємстві будуть залежати й усі його наступні дії, тобто якщо в результаті вивчення звітності клієнта і бесід з персоналом аудитор впевниться в тому, що звітність складена правильно на основі достовірних вихідних даних, то він може взагалі обмежитись оглядовою перевіркою.

8. Місце вибіркової перевірки в процесі аудиту

Насамперед аудитор має визначити конкретну мету аудиторської вибірки і процедур аудиту, шляхом яких така мета може бути досягнута найкращим чином.

Уся група однорідних даних, що підлягає розгляду аудитором, називається «сукупністю» (популяцією) Сукупність -- це набір окремих груп (підсукупностей) та елементів Наприклад, якщо метою аудиту є перевірка на предмет достовірного відображення кредиторської заборгованості, то генеральною сукупністю даних може бути перелік усіх кредиторів. Окремі дані, які складають генеральну сукупність, вважаються елементами вибірки Вибірка елементів із генеральної сукупності може бути здійснена різноманітними методами В аудиті за елементи можуть братися статті, із записів яких проводиться вибірка Тому для оцінки сукупностей уся документація клієнта розбивається на однорідні масиви даних за різними ознаками -- характером документів, матеріально відповідальними особами, тимчасовою послідовністю тощо.

Для досягнення найефективнішої побудови вибірки використовують метод стратифікації Під стратифікацією слід розуміти процес розподілу загальної сукупності на більш дрібні сукупності, кожна з яких має свою власну вартісну характеристику Кожна сукупність повинна чітко визначатися для того, щоб кожний елемент вибірки включався тільки в одну виділену під-сукупність Стратифікація дозволяє аудитору скерувати свої зусилля на тих даних, які містять найвищий ризик помилки.

Аудитор повинен визначити елементи вибірки таким чином, щоб вибірка була репрезентативною Вибірка вважається репрезентативною (представницькою) для даної сукупності, якщо п характеристики (тобто сумарний розмір її елементів чи сума помилки, яка в ній міститься) математично пропорційні показникам усієї сукупності При репрезентативній вибірці її результат може бути перенесений на всю сукупність.

9. Статистичні та нестатистичні методи вибірки

Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні. Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування. Найчастіше такі статистичні методи: Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням таблиці випадкових чисел. Систематична вибірка. У разі використання систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням к-ті одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити. Багатоступенева вибірка. Багатоступенева вибірка означає кількаразове проведення вибірки на різних рівнях. Прикладом багатоступеневої вибірки може бути вибір кількох сальдо рахунків БО, які необхідно підтвердити, з наступним відбором кількох рахунків-фактур чи накладних для кожного рахунку. Що стосується нестатистичних (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності. Оцінюючи результати аудит. вибірки, аудитори роблять два типи висновків: вони або залишаються задоволеними результатами аудит. вибірки, отримавши достатню к-ть аудит. свідчень, або вирішують збільшити обсяг вибірки.

При вибірковій перевірці застосовують метод статистичної вибірки до елементів популяції тоді, коли з неї вже вибрані найбільш значні елементи перевіркою суцільним способом. Вживається також групування елементів за однаковими ознаками, наприклад відокремлюють рахунки на приблизну однакову суму і вибірку роблять зі створеної підгрупи.

10. Види вибіркових перевірок

- метод випадкового відбору, який забезпечує рівні шанси для потрапляння у вибірку кожного елемента загальної сукупності, використовуючи, наприклад, таблицю випадкових чисел;- систематичний вибір, котрий являє собою вибір даних для перевірки з використанням постійного інтервалу між вибірками і випадкового старту для першого інтервалу. Інтервал може визначатися на певній кількості даних, наприклад, кожний 10-й номер грошового документа або збільшення сукупності вартості на десять тисяч гривень. При використанні системного вибору аудитор повинен визначити, що сукупність даних не структурована таким чином, що інтервал вибірки буде відповідати певній сукупності даних;- безсистемний вибір, який може бути прийнятною альтернативою випадкового вибору, є спробою аудитора здійснити відбір даних, які складають репрезентативну вибірку. Із загальної сукупності без намірів включити або виключити будь-які конкретні дані. При використанні цього методу аудитор повинен передбачити захист від упередженого вибору, наприклад, стосовно легкодоступних даних, які можуть складати нерепрезентативну вибірку.

Висновок

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні характеризується інтеграцією у міжнародний економічний простір, створенням акціонерних товариств. У 2008 році наша країна вступила до Світової торгової організації (COT). До розвитку вітчизняної економіки почали залучати як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів, кредиторів. Все це вимагає достовірної інформації про фінансово-майновий стан, перспективу розвитку та фінансову стабільність.

Фінансові та будівельні "піраміди", рейдерство не сприяють інвестиційній привабливості економіки. За даними Держкомстату, частка тіньової економіки складає 17-20%,що практично відповідає рівню тінізації італійського бізнесу. У 60 млрд дол. оцінюють експерти тіньовий ринок в Україні. Згідно досліджень дві треті українців давали хабарі, а 85% опитуваних вважали. Що корупція розповсюджена по всій Україні.

Ось чому зростає значення аудиту у наданні достовірної та неупередженої інформації користувачам, бізнесу а разом з цим і підготовки фахівців.

Список використаної літератури

1. МСА 500 «Аудиторські докази»

2. МСА 520 «Аналітичні процедури»

3. МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки»

4. Панкова С.В. Міжнародні стандарти аудиту: Учеб. посібник. - М.: Економіст, 2003р.

5. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит, 5-е видання, перераб.7 і доп., - М.: ИНФРА-М, 2006р.

6. Подільський В.І., Савін А.А., Сотникова Л. В. Аудит: Підручник для вузів, 3-е видання, переаб. і доп. - М.: ЮНІТІ_ДАНА, 2004р.

Размещено на Allbest.ru