Облік на підприємствах малого бізнесу
Організація обліку витрат на виробництво готової продукції (товарів). Склад і групування витрат. Аналітичний та синтетичний облік витрат за економічними елементами і статтями калькуляції. Документування обліку витрат на підприємствах малого бізнесу.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.11.2012 |
| Размер файла | 43,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Організація обліку витрат на виробництво, готової продукції (товарів)
- 1.1 Особливості побудови організації бухгалтерського обліку витрат на малих підприємствах
- 1.2 Склад і групування витрат
- 1.3 Організація аналітичного та синтетичного обліку витрат за економічними елементами і статтями калькуляції
- 1.4 Документування обліку витрат на підприємствах малого бізнесу
- 1.5 Структура витрат, що включаються у собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)
- Висновок
- Список використаної літератури.
Вступ
Поняття "мале підприємство" в Україні існує досить давно. Воно є широким і включає до себе як, платників єдиного податку, так і інші підприємства, тобто основним критерієм є чисельність працівників.
Зараз в Україні дуже розповсюджені малі підприємства. Це пов'язано з тим, що на малих підприємствах можна швидко обновляти основні засоби, а також реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Важливим чинником є також те, що на малих підприємствах дозволяється застосовувати спрощену систему оподаткування. Завдяки цим та багатьом іншим чинникам така форма організації підприємницької діяльності, як малі підприємства, є провідною в Україні.
Для підтримки діяльності малих підприємств та врегулювання цивільно-правових відносин вийшли нормативні документи про підтримку малого бізнесу в Україні. Серед них: Указ Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 12 травня 1998 року та Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 року.
Особливістю та перевагою малих підприємств є те, що на них виконується значно менше господарських операцій, та не потрібна значна деталізація операцій. Тому малі підприємства можуть застосовувати просту і спрощену форму бухгалтерського обліку.
облік малий бізнес витрата
1. Організація обліку витрат на виробництво, готової продукції (товарів)
1.1 Особливості побудови організації бухгалтерського обліку витрат на малих підприємствах
Усім підприємствам, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, у тому числі й малим, необхідно вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Успішне функціонування будь-якого підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничих ресурсів, реалізації виробленої продукції чи товарів, а також необхідність точних і своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово-кредитними установами, вимагає організації чіткої системи бухгалтерського обліку і звітності. Бухгалтерський облік є основним і обов'язковим видом обліку на підприємствах. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства і засновницьких документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган, що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства і засновницьких документів.
Відповідно до цих вимог бухгалтерський облік на малому підприємстві повинен бути організований так, щоб забезпечити:
1. точні і повні дані про наявність основних і оборотних засобів;
2. своєчасність проведення розрахунків з постачальницькими підприємствами чи будь-якими іншими організаціями, біржами, окремими особами за придбані товарно-матеріальні цінності чи надані послуги і виконані роботи;
3. обгрунтоване і чітке відображення витрат виробництва;
4. чіткий контроль за виконанням договірних зобов'язань щодо обсягів і строків реалізації виробленої продукції і товарів чи продуктів переробки, їх якості, правильності застосування реалізаційних цін, знижок і надбавок до них, повнотою оплати за реалізовану продукцію;
5. правильне визначення фінансових результатів і розподіл прибутку;
6. складання точної, повної та своєчасної податкової і фінансової звітності в передбачених обсягах;
7. неперервний, суцільний і повний контроль за схоронністю активів підприємства.
Підприємство самостійно визначає облікову політику і здійснює заходи щодо організації бухгалтерського обліку, що фіксується у розпорядчому документі (наказі, рішенні). У зв'язку з тим, що облікова політика підприємства формується на тривалу перспективу і може змінюватися тільки у випадках, передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, доцільніше наказ про облікову політику видавати на підприємстві окремо від наказу про організацію бухгалтерського обліку. Проте на невеликих підприємствах такий наказ може бути один і складатися з двох розділів, наприклад: розділ 1 "Організація бухгалтерського обліку"; розділ 2 "Напрями облікової політики".
У наказі про організацію бухгалтерського обліку підприємство повинно зазначити такі моменти.
1. Вибір форми організації бухгалтерського обліку:
а) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
б) використання послуг спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
в) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
2. Вибір форми ведення бухгалтерського обліку:
а) регістри бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356;
б) регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422;
в) автоматизована форма бухгалтерського обліку - комп'ютерна бухгалтерська програма, що передбачає створення регістрів бухгалтерського обліку.
3. Встановлення правил документообігу і технології обробки облікової інформації.
Обов'язковою умовою чіткої організації бухгалтерського обліку в умовах малого підприємства є забезпечення відображення кожної господарської операції у відповідних документах. У такому випадку розробляється і затверджується графік документообігу, що повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний строк його перебування у підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації. Малі підприємства повинні використовувати типові первинні документи бухгалтерського обліку.
4. Використання системи рахунків бухгалтерського обліку:
За загальним Планом рахунків бухгалтерського обліку:
а) використання одночасно рахунків класів 8 "Витрати за елементами" і 9 "Витрати діяльності";
б) використання тільки рахунків класу 9 "Витрати діяльності";
в) використання тільки рахунків класу 8 "Витрати за елементами";
За спрощеним Планом рахунків бухгалтерського обліку.
5. Встановлення системи та форми внутрішньогосподарського обліку, звітності та контролю господарських операцій.
Внутрішньогосподарський облік становить систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
6. Визначення прав працівників на підписання бухгалтерських документів.
7. Виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, зобов'язаних вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
8. Встановлення порядку проведення інвентаризації активів і зобов'язань з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Зазначаються об'єкти інвентаризації, періодичність її проведення, склад комісії тощо.
Організація й ведення бухгалтерського обліку та складання звітності на малих підприємствах повинні здійснюватися із дотриманням принципів бухгалтерського обліку та звітності, які зазначені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". До них належать: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.
Згідно з принципом послідовності підприємству слід постійно (з року в рік) застосовувати єдину обрану облікову політику, тобто, вибір принципів, методів і процедур, по в'язаних з оцінкою або обліком статей балансу. Основним розпорядчим документом, що визначає облікову політику підприємства є наказ про облікову політику підприємства, де визначається:
1. поріг суттєвості;
2. тривалість операційного циклу;
3. строк корисного використання необоротних активів;
4. методи амортизації необоротних активів;
5. одиниця обліку запасів;
6. методи оцінки вибуття запасів;
7. метод обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ);
8. методи визначення величини резерву сумнівних боргів;
9. методи відображення фінансових інвестицій залежно від їх виду;
10. методи оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
11. методи калькулювання виробничої собівартості продукції, робіт, послуг;
12. перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, по слуг).
Кожне підприємство обирає елементи облікової політики, спираючись виключно на економічну ефективність та особливості своєї діяльності.
Зміни в обліковій політиці та в облікових оцінках можливі лише у випадках, прямо передбачених П (С) БО. Такі випадки змін наведено в П (С) БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах". Так, облікова політика може змінюватися, якщо:
1. змінюються статутні вимоги;
2. змінюються вимоги органу, який затверджує П (С) БО;
3. зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Облікова політика малого підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливості використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя обліку.
Отже, основним завданням обліку є створення такої системи отримання інформації, яка б забезпечувала реальне управління суб'єктом малого підприємництва та примноження доходу від його діяльності.
1.2 Склад і групування витрат
Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості.
Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками.
В залежності від характеру виробництва витрати поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.
Згідно з П (С) БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.
Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими.
Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Прикладом таких витрат є загальновиробничі.
Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.
До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.
Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:
понаднормативні відходи;
витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;
адміністративні накладні витрати;
витрати на збут.
Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси - це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.
Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонально організованому обліку витрат на виробництво.
Облік витрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату. Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах - продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.
Обліково-обчислювальну роботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на три етапи:
1. Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця:
прямі виробничі витрати накопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі - на збірно-розподільчих.
2. Розподіл загальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:
змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;
постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.
3. Розподіл витрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцією і незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).
Незавершеним виробництвом вважається продукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва, передбачених технологічним процесом. Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат.
Розмір незавершеного виробництва уточнюється при проведенні інвентаризації.
1.3 Організація аналітичного та синтетичного обліку витрат за економічними елементами і статтями калькуляції
Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні.
Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці.
Так, рахунок "Основні засоби" відображає наявність і рух основних засобів підприємства (земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо); рахунок "Виробничі запаси" - наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називати синтетичними.
Термін "синтетичний" походить від лат. syntesis, що означає зведений, узагальнений, об'єднання в одне ціле окремих елементів.
Щодо рахунків бухгалтерського обліку то синтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.
Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків. Термін "аналітичний" походить від лат. analysis - розкладання, розчленування цілого на складові (елементи).
Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники.
Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" - за видами витрат, "Готова продукція" - за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.
Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках - часткові суми.
Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.
1. На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.
2. Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.
3. Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках - частковими сумами.
4. Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.
Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам - для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.
Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються до додаткового групування однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, на синтетичному рахунку "Виробничі запаси" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Сировина і матеріали", "Паливо", "Тара і тарні матеріали", "Будівельні матеріали", "Запасні частини" тощо; синтетичний рахунок "Розрахунки з різними дебіторами" включає субрахунки "Розрахунки за виданими авансами", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки за нарахованими доходами" тощо.
Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки. Схематично це має такий вигляд:
І рівень синтетичний (порядок) рахунок
ІІ рівень субрахунки (порядок)
ІІІ рівень аналітичні (порядок) рахунки
Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка
20 - "Виробничі запаси".
20 - "Виробничі запаси"
20-1 - "Сировина і матеріали"
20-12 - "Матеріали"
20-121 - "Чорні метали"
20-122 - "Кольорові метали" 20-123 - "Лаки, фарби"
20-1211 - "Сталь листова 1 мм
20-1212 - "Сталь листова 2 мм
Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.
1.4 Документування обліку витрат на підприємствах малого бізнесу
Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу, зайнятих в сфері торгівлі розглянуто с позиції інформаційного забезпечення основних етапів господарського процесу, який поділяється на надходження товарів та їх реалізацію. Це дозволяє використовувати спрощену форму бухгалтерського обліку, на підставі якої автором запропоновано модель обліку малих підприємств, зайнятих в сфері торгівлі. Аналіз діючих малих підприємств довів, що підприємства, які працюють у сфері послуг частіш за все це приватні підприємці і тому, облік на цих підприємствах регламентовано веденням Книги обліку доходів та витрат. Дослідження показали, що підприємцям, які застосовують реєстр розрахункових операцій не доцільно вести цю Книгу, бо відбувається процес дублювання інформації, що призводить до ускладнення роботи та марнування часу.
Проведене дослідження наявних пакетів прикладних програм з компютеризації процесу обліку дозволяють зробити висновок, що найбільші переваги для обробки інформації малих підприємств має програма Excel, яка характеризується простотою у використанні та не великою вартістю. Розроблено форми регістрів, а саме: Журнал обліку надходження та вибуття товарів, Звіт про товарорух, Журнал обліку розрахунків, Журнал обліку коштів на поточному рахунку, Журнал обліку оплати праці, які дозволяють удосконалити систему формування економічної інформації для прийнняття управлінських рішень.
Технологічним інструментом бухгалтерського обліку та узагальнення обліково-економічної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання є План рахунків бухгалтерського обліку, який за умови його раціональної та змістовної побудови використовується з найменшими витратами и процедурами для складання фінансової звітності. У роботі доведено, що використання спрощеного Плану на малих підприємствах недоцільно, оскільки його використання без додаткових аналітичних вибірок або подальшої деталізації за субрахунками не дає можливості формувати фінансову звітність.
На підприємствах малого бізнесу, де впродовж місяця здійснюється велика кількість господарських операцій може застосовуватися журнальна форма обліку.
Малі підприємства, оснащені необхідними технічними засобами, мають можливість ведення обліку за мікрокомп'ютерною формою.
Малі підприємства можуть пристосовувати регістри обліку відповідно до специфіки своєї діяльності з дотриманням наступних вимог:
єдина методологічна основа (принцип подвійного запису);
взаємозв'язок даних синтетичного та аналітичного обліку;
суцільне відображення всіх господарських операцій на підставі первинних документів;
накопичення і систематизація даних в розрізі показників, необхідних для управління і контролю за господарською діяльністю, складання і подання фінансової звітності.
Організація обліку з дотриманням розглянутих положень дозволяє ефективно керувати діяльністю малого підприємства.
Забезпечення ефективного функціонування малих підприємств потребує удосконалення фінансової звітності. Як показують дослідження не всі показники звітності використовуються з метою статистичного узагальнення. При цьому, ключовими показниками для характеристики фінансового стану малого підприємства є: чистий прибуток (збитки), виторг (дохід) від реалізації продукції, загальна сума витрат, сума обігових активів, грошових засобів. Тому, в нормативних документах необхідно передбачити обов'язкову наявність саме цих показників, а інші статті фінансової звітності формувати за принципом суттєвості та професійного судження.
1.5 Структура витрат, що включаються у собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)
В ринкових умовах особливим є те, що поряд з ціною цей комплексний показник відображає ефективність виробничо-господарської діяльності колективу підприємства (особливо інженерів і робітників), його вміння раціонально поєднувати і використовувати живу і матеріалізовану працю.
Собівартість продукції як сумарна величина витрат є відправним пунктом визначення величини прибутку, тому механізм її формування вимагає детального вивчення.
Виробництво кожного виду продукції (та надання послуг) супроводжується витратами трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також застосовуванням основних засобів (будівель, споруд, устаткування, тощо).
Собівартість реалізованої продукції складається із:
· виробничої собівартості готової продукції, реалізованої протягом звітного періоду;
· нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
· понаднормових виробничих витрат.
Виробнича собівартість готової продукції включає:
· прямі матеріальні витрати;
· прямі витрати на оплату праці;
· інші прямі витрати;
· розподілені загальновиробничі витрати.
Прямі матеріальні витрати - це вартість сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають монтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві, допоміжних або інших матеріалів, використання яких можна прямо віднести на конкретний об'єкт.
До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових та матеріальних доплат, виплати, передбачені законодавством про працю, інші виплати, витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів.
Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротних активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправлення браку.
Отже, до складу виробничої собівартості готової продукції включають лише витрати, пов'язані з процесом виробництва, та не включаються адміністративні витрати та витрати на збут.
Загальновиробничими витратами називають витрати, пов'язані з організацією виробництва у цехах та дільницях. До складу загальновиробничих витрат відносять:
· витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями);
· відрахування на соціальні заходи (медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів та дільниць тощо);
· амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
· амортизація нематеріальних активів (цехового, дільничного, лінійного) призначення;
· витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
· витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;
· витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи з цієї оплати; медичне страхування робітників і загальновиробничого персоналу, вартість комунальних послуг, наданих виробничим підрозділам, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);
· витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;
· інші витрати.
Порядок розподілу і включення до собівартості загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва.
Постійними вважаються витрати, величина яких суттєво не змінюється при зміні обсягу виготовленої продукції.
Змінними вважаються витрати, розмір яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягів виробництва.
Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством самостійно.
Віднесення змінних загальновиробничих витрат на собівартість продукції здійснюється шляхом використання бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються також з використанням бази розподілу, але при нормальній виробничій потужності. Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно.
Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки в випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.
Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частка загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, у якому вони виникли і включаються до собівартості реалізованої продукції.
Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції є економічно обґрунтованим, оскільки виробнича собівартість не повинна підлягати різким коливанням, а витрати не знижуватись, а відображатись у тому періоді, коли вони понесені.
Таким чином, при визначенні собівартості реалізованої продукції необхідно враховувати виробничу собівартість реалізованої готової продукції і нерозподілені загальновиробничі витрати.
Висновок
Малим підприємствам надано право вибору найбільш придатної системи бухгалтерського обліку та звітності. Формування системи бухгалтерського обліку на малих підприємствах повинно будуватися на принципах раціональності та економічності формування інформації при складанні фінансової звітності.
Запропоновано вибір форми бухгалтерського обліку проводити залежно від сфери діяльності малих підприємств.
Для малих підприємств виробничої галузі доцільно застосовувати традиційну форму бухгалтерського обліку, як найбільш оптимальну в умовах відображення складного процесу виробництва. На малих підприємствах торгівлі - спрощену форму обліку з веденням Книги обліку господарських операцій, а на підприємствах сфери послуг, частіш за все це індивідуальні підприємці, ведення обліку полягає у заповненні Книги обліку доходів та витрат.
Список використаної літератури.
1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.99 № 996-ХІV. [Електронний ресурс] Режим доступу - http://zakon. rada.gov.ua
2. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] (Відомості Верховної Ради України (ВВР), № 3221-VI (3221-17) від 07.04.2011 - Режим доступу http://zakon. rada.gov.ua;
3. Наказ Міністерства фінансів України 25.06 № 422 Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами [Електронний ресурс] Режим доступу - http://zakon. rada.gov.ua
4. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. / За ред. проф.Ф. Ф. Бутинця. - 6-те вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута”, 2005. - 756 с.
5. Михайлов М.Г. Організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу. / М.Г. Михайлов - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 205с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції. Міжнародний досвід обліку витрат на виробництво продукції. Групування витрат по статтям калькуляції.
курсовая работа [66,8 K], добавлен 29.11.2010Централізація обліку в виробничих об’єднаннях. Особливості процесу нафтодобування і характеристика об’єктів обліку витрат і калькулювання. Порядок обліку витрат за статтями калькуляції. Зведений облік витрат і калькулювання собівартості продукції.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 18.12.2010Завдання, принципи та основні методи обліку витрат на виробництво. Значення і класифікація затрат за економічними елементами і статтями калькуляці. Аналіз матеріальних та трудових витрат на прикладі ВАТ "Ватра". Шляхи зниження собівартості продукції.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 12.05.2009Облік та характеристика первинної документації допоміжних виробництв. Синтетичний та аналітичний облік витрат та виходу продукції за галузями виробництва. Статті обліку витрат у галузях рослинництва. Принципи і методи калькуляції за галузями виробництва.
лекция [90,4 K], добавлен 05.07.2009Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.
магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010Економічний зміст та завдання обліку адміністративних витрат. Удосконалення обліку в умовах автоматизованої обробки облікової інформації. Визнання витрат та їх класифікація. Первинний облік адміністративних витрат. Синтетичний і аналітичний облік.
курсовая работа [80,8 K], добавлен 14.04.2009Визначення і класифікація витрат. Методи обліку витрат: національний та міжнародний аспект. Документальне оформлення, синтетичний та аналітичний облік витрат на ВП "Шахта "Північна" ДП "Макіїввугілля". Вдосконалення обліку на вугледобувному підприємстві.
курсовая работа [134,8 K], добавлен 22.05.2012Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції, загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції, робіт і послуг. Групування витрат за статтями калькуляції. Організація аналітичного обліку основного виробництва.
курсовая работа [465,6 K], добавлен 04.08.2010Поняття прямих та непрямих витрат. Об’єкт обліку виробничих затрат. Складання звітної калькуляції та відомості обліку витрат на виробництво. Розрахунок собівартості продукції на підставі змінних витрат. Складання бюджету закупівлі сировини і виробництва.
контрольная работа [28,5 K], добавлен 15.06.2011Виникнення витрат на виробництво продукції. Витрати в бухгалтерському розумінні. Формування бухгалтерського обліку. Значення і завдання обліку загальновиробничих витрат. Прийоми і методи дослідження в обліку, аналізі і аудиті загальновиробничих витрат.
дипломная работа [840,9 K], добавлен 24.02.2012
