Бухгалтерський облік агропідприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики nа продовольства України

Полтавська Державна Аграрна Академія

Навчально-науковий інститут економіки та бізнесу

Факультету обліку та фінансівКафедра фінансів і кредиту

Звіт про виробничу практику

Полтава 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основи фінансів підприємства

Розділ 2. Організація грошових розрахунків

Вступ

Практична підготовка майбутніх фінансистів є невід'ємною складовою накопичення нових навичок роботи з фінансовими операціями, грошовими розрахунками, формуванням і розподілом прибутку та інших видів документів, а також закріплення набутих знань у вищому навчальному закладі.

Практична підготовка майбутніх фахівців має на меті формування та закріплення професійних умінь і навичок, оволодіння сучасними методами та формами організації виробництва, поглиблення теоретичних знань в галузі фінансово-кредитних відносин.

Виробнича практика дає змогу закріпити набутий теоретичний матеріал професійної підготовки та взаємопов'язати його з практичною діяльністю.

Завданням практики є:

· вивчення організаційної структури ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" та визначення місця і значення фінансового відділу;

· ознайомлення з структурою бухгалтерії;

· розглянути фінансове забезпечення формування оборотних активів ТОВ "Агрофірма ім. Довженка";

· дослідити систему оподаткування суб'єкта господарювання;

· ознайомитись з фінансовим плануванням підприємства.

Таким чином, для поглиблення теоретичних умінь та оволодіння практичними знаннями я обрала базу практики агропромисловий комплекс ТОВ "Агрофірма ім. Довженка".

Розділ 1. Основи фінансів підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Агрофірма ім. Довженка" здійснює виробничу та комерційну діяльність. Саме для здійснення цих видів діяльності підприємству необхідно мати в своєму розпорядженні фінансові ресурси. Успішна діяльність не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Як нам відомо, фінансові ресурси слід вважати грошові кошти, що є у розпорядженні підприємства. Фінансові ресурси ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" формувалися ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестувалися для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвитку виробництва.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою.

Бухгалтерський облік в ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність установи зовнішнім та внутрішнім користувачам.

Бухгалтерський облік в установі здійснюється бухгалтерією, яка діє на засадах самостійного структурного підрозділу агрофірми. Чисельність і штати бухгалтерії визначаються штатним розкладом установи.

Бухгалтерія в своїй діяльності керується Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Бюджетним кодексом України, нормативними актами, що регулюють методику ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах, Наказом про облікову політику установи, Статутом установи та даним Положенням про бухгалтерію.

Бухгалтерський підрозділ очолює головний бухгалтер Безручко Л.Г.. який призначається і звільняється з посади наказом керівника установи, тобто генеральним директором Скочко В.М.

Безпосередньо метою діяльності бухгалтерії є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан установи, результати її діяльності та про рух грошових коштів.

До основних завдань бухгалтерської служби входить ведення бухгалтерського обліку установи, організація обліку фінансово-господарської діяльності установи, здійснення контролю за збереженням власності, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів.

Загальна функція бухгалтерського підрозділу включає: ведення бухгалтерського обліку виконання кошторису в розрізі господарських засобів та джерел їх утворення на основі натуральних вимірників в грошовому виразі шляхом суцільного, безперервного та взаємозв'язаного відображення у відповідних носіях інформації та організація бухгалтерського обліку, реалізується за такими складовими:

ь облік доходів загального фонду;

ь облік доходів спеціального фонду;

ь облік видатків;

ь облік касових операцій;

ь облік грошових коштів на рахунках установи;

ь облік розрахунків по заробітній платі і стипендіях;

ь облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними соціальними фондами;

ь облік розрахунків у порядку планових платежів;

ь облік розрахунків з підзвітними особами;

ь облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами;

ь облік необоротних активів;

ь облік запасів;

ь облік виробничих затрат;

ь облік власного капіталу;

ь облік результатів виконання кошторису;

ь складання і подання звітності до відповідних органів;

ь організація проведення інвентаризації;

ь організації технології облікового процесу (облікових номенклатур, носіїв облікової інформації, графіків руху носіїв облікової інформації, архіву установи тощо);

ь організація контролю за фінансово-господарською діяльністю установи;

ь організація забезпечення бухгалтерського обліку;

ь організація розвитку бухгалтерського обліку.

Діяльність головної бухгалтерії спрямована на одержання та надання певної інформації. (рис 1.1).

Рис 1.1 Одержання та надання інформації головної бухгалтерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Як вище зазначено, посаду головного бухгалтера займає Безручко Л.Г. . Вона належить безпосередньо до категорії керівників, підпорядковується безпосередньо керівнику установи, здійснює керівництво працівниками бухгалтерії установи, має вищу освіту та стаж роботи понад 25 років. Головний бухгалтер забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операцій, подання оперативної інформації про фінансовий стан установи, складання у встановлені терміни звітності, проведення економічного аналізу та планування діяльності установи.

Результати діяльності головного бухгалтера щорічно обговорюються на засіданнях атестаційної комісії агрофірми після здачі річної бухгалтерської звітності з прийняттям рішення щодо можливості подальшого перебування працівника на посаді головного бухгалтера.

За облік основних засобів та ведення тваринництва виробничого підрозділу " Гоголеве" відповідає старший бухгалтер Дзюба Л.О. Основні засоби на даному підприємстві класифікуються залежно від функціонального призначення поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби - це засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби - це засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші засоби, що використовуються в невиробничій сфері. фінанси прибуток бухгалтерія

Щоквартально готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Справами стосовно рослинництва керує старший бухгалтер Харченко Н.М.

Нарахування оплати праці здійснює бухгалтер Харь Н.А. Вона відноситься до категорії фахівців. Здійснює прийом, аналіз і контроль табелів обліку робочого часу і готує їх до лічильної обробки.

Приймає і контролює правильність оформлення листків про тимчасову непрацездатність, довідок з догляду за хворими та інших документів, що підтверджують право на відсутність працівника на роботі, готує їх до лічильної обробки, а також для складання встановленої бухгалтерської звітності.

Здійснює нарахування заробітних плат працівникам підприємства, здійснює контроль за витрачанням фонду оплати праці. Здійснює реєстрацію бухгалтерських проводок та їх рознесення.

Готує періодичну звітність по ЕСН у встановлені терміни, стежить за збереженням бухгалтерських документів, оформлює їх відповідно до встановленого порядку для передачі в архів.

Касир Пасічніченко Т.Г. здійснює операції, пов'язані з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу ТОВ " АФ ім. Довженка", зберігає всі прийняті цінності.

Одержує в установах банку готівку, здійснює записи в касовій книзі операцій одержання і видавання готівки за кожним прибутковим касовим ордером(Додаток Б) і видатковим документом (Додаток В) в день їх надходження або видавання.

Шарлай С.О. відповідає за нарахування комунальних послуг населення, документальний стан земельних паїв, стан будівельного цеху, а також контролює використання засобів захисту рослин.

Шарлай Т.О. складає договори, що стосуються оренди земельних ділянок, оформляє договори на майнові паї.

За допомогою розрахункової таблиці проаналізуємо склад, структуру та динаміку запасів ТОВ " АФ ім. Довженка".

Таблиця 1. Аналіз складу, структури та динаміки запасів підприємства

За результатами аналізу запасів підприємства (табл. 1) у 2011 році порівняно з 2009 роком їх вартість зросла на 182024 тис. грн., що становить 83,10%. Серед видів запасів збільшення відбулося по виробничих запасах (9441 тис. грн., або 155,97%), поточних біологічних активах (15942 тис. грн., або 83,24%), незавершене виробництво (81736 тис. грн., або 338,63%), готовій продукції (79429 тис. грн., або 53,44%). Натомість товари зменшились на 13965 тис. грн., що становить 92,90%. На кінець 2011 року в структурі запасів переважає готова продукція (56,86%), незавершене виробництво (26,40 %), поточні біологічні активи (8,76%).

У складі виробничих запасів найбільш суттєво зросли тара і тарні матеріали (380,77%), незавершене виробництво (338,63%), паливо (178,35%). Зменшення відбулося по товарах(92,9%). Серед виробничих запасів найбільшу частку в запасах на кінець 2011 року становили паливо (1,07%), матеріали сільськогосподарського призначення (1,08%).

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство є забезпеченим своїми запасами і тому має всі можливості підвищення прибуткової діяльності.

Розділ 2. Організація грошових розрахунків

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.

Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.

У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання.

Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.

Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.

Схема 2.1 Форми грошового обороту

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий оборот на підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати працівникам);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить - на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямком державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення грошової маси в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні збіжності.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання - динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:

§ За ступенем "готовності" окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;

§ За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);

§ За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;

§ За територіальним розміщенням та ін.

Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима.

На підприємстві ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" використовуються платіжні доручення та чекові розрахунки.

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги).

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму. У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Розрахунки в готівковій формі для підприємства проводяться з оформленням таких документів:

- податкова накладна;

- прибуткові і видатковий касові ордери; (додаток);

- касовий або товарний чек;

- квитанції;

- договір закупівлі-продажу;

- акт про закупівлю товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Щодо ліміту коштів у касі, то для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. (додаток Д). Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Залишок (певна сума) готівкових коштів у касі, що необхідний підприємству для нормального здійснення своєї діяльності, залежить від двох параметрів:

1) строків здачі підприємством готівкової виручки до обслуговуючого його банку для її зарахування на рахунок підприємства;

2)обсягу надходження готівкової виручки. Готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Як нам відомо, підприємство ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" займається сільськогосподарською діяльністю, і тому постійно здійснює купівлю-продаж товарів, обладнання, послуг. В агрофірмі існує два види розрахунків: авансовий та післяплатний.

Авансовий платіж передбачає передачу покупцем продавцю грошової суми або майнової цінності (сировини, комплектувальних матеріалів, необхідних для виготовлення замовленого товару тощо) до відвантаження товару у рахунок виконання зобов'язань за контрактом.

Післяплата передбачає розрахунок з постачальником товару після доставки товару покупцю.

Тому підприємство надає перевагу розрахунків з постачальниками післяплатний розрахунок, хоча і авансові розрахунки також виконуються, але в окремих випадках.

Аналіз підприємства на дебіторську та кредиторську заборгованість здійснюється шляхом обрахувань даних підприємства. Насправді, дебіторами можна вважати будь-яких суб'єктів, яким зроблена передоплата (працівників підприємства, що отримали аванс; податкові органи, яким в попереджуючому порядку заплачені податки; фірми, що виконують для компанії послуги і роботи на умовах передоплати, і т.д.).

У розділі "оборотні активи" бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств відповідно до чинного законодавства показується як поточна дебіторська заборгованість (з терміном погашення до 12 місяців), так і довгострокова (з терміном погашення більше 12 місяців). При цьому по кожному виду заборгованості виділяється заборгованість покупців і замовників, векселі до отримання, заборгованість дочірніх і залежних підприємств, заборгованість учасників (засновників) по внесках в статутний капітал, аванси видані, інші дебітори. Тому управління дебіторською заборгованістю - важлива ділянка роботи фінансових і бухгалтерських служб підприємства.

Виконання її переслідує декілька цілей:

1. отримання платежів від дебіторів - одне з основних джерел надходження грошових коштів на підприємство. Отже, організація оптимальних режимів руху дебіторської заборгованості прямо впливає на мету діяльності підприємства в ринкових умовах - отримання доходів і прибутку;

2. у сучасних умовах існують певні суперечності між політикою в галузі закупівель і політикою продажів, що надає додаткове значення впровадженню ефективних процедур інкасації (відмітимо, що в даному випадку під інкасацією розуміється отримання коштів від його боржників);

3. як показує практика, облік реальних витрат або вигод від кредитних рішень, що приймаються (зокрема, від надання покупцям права на відтермінування платежу) може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності поточних активів.

Дійсно, в кожному операційному циклі діяльності підприємства можна виділити чотири послідовні тимчасові точки:

1. надходження на підприємства сировини, матеріалів, інших ресурсів;

2. оплати ресурсів, що поступили;

3. відвантаження готової продукції;

4. отримання коштів від покупця продукції.

Залежно від політики оплати підприємством ресурсів (передоплата, оплата за фактом надходження, відтермінування платежу) у підприємства може виникати кредиторська і дебіторська заборгованість. Тоді в операційному циклі підприємства можна виділити виробничий цикл і фінансовий цикл. Виробничий цикл включає часи обороту запасів (сировини, матеріалів, інших ресурсів), незавершеного виробництва і готової продукції (до моменту передачі її покупцеві). Фінансовий цикл - час обороту грошових коштів підприємства.

Будь-яку суму коштів, використовувану підприємством для фінансування своїх витрат, можна розглядати як кредит (хай і внутрішній, взятий від інших операцій). А кредит коштує гроші за кожен день використання. Тому, чим довший фінансовий цикл, тим більше сумарні витрати підприємства.



За результатами горизонтального і вертикального аналізу дебіторської заборгованості підприємство має суми по п'яти видах поточної дебіторської заборгованості. У 2011 році порівняно із 2009 роком відбулося зростання дебіторської заборгованості із внутрішніх розрахунків на 254362 тис. грн., що становить 170,4%. ЇЇ частка в структурі дебіторської заборгованості зросла з 88,0 % до 93,6%. Також зросла дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (на 3925 тис. грн., або 40,7%); за видами авансу (на 1023 тис. грн., або 10,3%) та інша поточна дебіторська заборгованість(на 2017 тис. грн., або 256,9%). Водночас скоротилась дебіторська заборгованість з нарахованих доходів на 2 тис грн..

Загальна сума дебіторської заборгованості підприємства збільшилась в 2011 році порівняно з 2009 роком на 261600 грн.

Кредитори - це особи, компанії або організації, що надають підприємству гроші, товари, або послуги у борг за умови, що він буде погашений в певний день або по закінченню певного терміну.

Відомо, що підприємство фінансує свою діяльність з великих джерел: власні засоби і позикові. Джерела фінансових коштів знаходять своє віддзеркалення в правій частині бухгалтерського балансу підприємства - в пасивах. За цими джерелами знаходяться категорії осіб - власники і кредитори.

Власні засоби підприємства - це те, що належить власникам. Одна частина цих коштів виникла з внесків власників (наприклад, акціонерів) в статутний капітал підприємства. Інша частина власних коштів утворилася в результаті господарської діяльності підприємства (додатковий капітал, резерви, прибуток). Вона як би приросла до внесків власників і її завжди можна розділити між ними (наприклад, пропорційного збільшення номіналу акцій, що належать акціонерам). Поки підприємство працює нормально, ним управляють власники (шляхом обрання виконавського органу підприємства).

Позикові засоби підприємства - це те, що належить кредиторам. Одна частина таких коштів являє собою чисто грошові позики (кредити банків, облігаційні позики і ін.). Інша частина є сумою виниклих, але покищо не погашених зобов'язань перед різними кредиторами. Такі зобов'язання постійно виникають в ході господарської діяльності будь-якого підприємства, наприклад, у вигляді нарахованої, але ще не виплаченої заробітної плати; у вигляді нарахованих, але ще не сплачених податків; у вигляді отриманих, але ще не сплачених ресурсів, робіт, послуг (по цих ресурсах вже виставлені "рахунки до оплати"); у вигляді отриманих авансів під майбутні постачання готової продукції і т.п. Якщо підприємство не може виконати своїх зобов'язань перед кредиторами, то (відповідно до процедури банкрутства) влада від власників переходить до кредиторів. З цієї миті підприємством управляють кредитори (шляхом призначення антикризового керівника).

З погляду специфіки боргів, всіх кредиторів підприємства можна розбити на наступні групи:

- позичальники (банки, утримувачі облігацій та ін.);

- постачальники і підрядчики;

- бюджет і позабюджетні фонди;

- працівники підприємства (заборгованість по оплаті праці);

- споживачі і клієнти (авансуючі постачання готовій продукції);

- інші кредитори.

У бухгалтерському балансі прийнята інша класифікація пасивів (зобов'язань підприємства). Так, позичальники надані двома групами кредиторів. У першу виділені довгострокові пасиви (довгострокові кредити з терміном погашення більше 12 місяців), в другу - короткострокові (грошові позики з терміном виплати менше 12 місяців). Річ у тому, що довгострокові грошові позики за своєю економічною природою близькі до власних засобів підприємства. Саме у такій якості вони часто розглядаються при аналізі фінансового стану підприємства. Вони ніби не несуть оперативну загрозу фінансовому положенню підприємства, оскільки їх не треба погашати в поточному періоді. Подібно до власного капіталу довгострокові позики можна назвати стійкими пасивами. Проте з погляду економічної доцільності довгострокових позик їх треба б розглядати все-таки в групі кредиторів.

Размещено на Allbest.ru