Облік запасів на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст роботи

1. Вступ

2. Загальні засади обліку запасів

2.1 Економічна сутність запасів

2.2 Структура П(с)БО№9

2.3 Визнання та оцінка запасів

3. Облік виробничих запасів

3.1 Поняття, класифікація, оцінка виробничих запасів

3.2 Рахунок з обліку виробничих запасів

3.3 Документування,кореспонденція руху виробничих запасів

3.4 Складський облік

4. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі

5. Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів

6. Облік товарів

Список використаної літератури

1. Вступ

облік запас оборотний

Облік запасів на підприємствах, в організаціях та в інших юридичних осіб всіх форм власності (крім бюджетних установ) з 01.01.2000 року регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затвердженим наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246 і зареєстрованим у Мін'юсті 02.11.99 р. за №751/4044.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

У бухгалтерському обліку під терміном „запаси” розуміють активи які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва (з метою подальшого продажу продукту виробництва)

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Одиницю бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група. Для цілей бухгалтерського обліку виробничі запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

У зв'язку з виникненням різних господарських операцій стосовно обліку виробничих запасів слід враховувати:

знос малоцінних та швидкозношуваних предметів;

переоцінку товарно-матеріальних цінностей;

заготівлю і придбання матеріальних цінностей;

транспортно-заготівельні витрати.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення;

відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання;

виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів;

контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі;

спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням;

контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва;

контроль за дотримуванням норм;

правильний розподіл матеріалів за об'єктами калькуляцій;

виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій.

Запаси є однією з основних складових собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг тощо. Від того, наскільки правильно буде організований їх облік, залежить точність визначення прибутку підприємства і, що не менш важливо, збереження самих запасів.

Облік запасів є одним з найбільш трудомістких розділів обліку, оскільки оперує десятками, сотнями, а часом і тисячами найменувань запасів. Крім того, облік запасів є ніби довгим ланцюжком операцій, який зв'язує воєдино облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, підзвітними особами, облік запасів на складі і так далі до обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

2. Загальні засади обліку запасів

2.1 Економічна сутність запасів

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта, борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж -- товаром.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті -- входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті -- лише сприяють, виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить

суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

До складу запасів включаються всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Одночасно на території, що належить підприємству, можуть знаходитись предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети не є запасами підприємства.

Первісна вартість запасів - сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Справедлива вартість - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні запаси - це запаси, які мають однакове функціональне призначення і подібну справедливу вартість.

В міжнародній обліковій практиці прийнято, що подібна справедлива вартість не повинна відрізнятися більше ніж на 10 % від справедливої вартості іншого активу, який приймає участь в обмінній операції.

Товар - це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку для продажу. Продукт праці, що вступає в обмін, є товаром лише тому, що з приводу нього виникають відносини між двома особами або колективами. Як економічне поняття він являє собою історично визначену форму продукту суспільної праці, яка виражає суспільно-економічні зв`язки товаровиробників.

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару і кількості, що характериєує його суспільну міру.

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності його задовольняти яку-небудь соціально-економічну потребу людини, друга - обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживчою варстістю, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживча вартість. Але не будь-яка корисна річ, яка має суспільну споживчу вартість є товаром (наприклад, продукція кріпаків, яку вони виробляли для феодалів). Споживча вартість є об`єктом дослідження економічної теорії тоді, коли вона створюється як суспільна споживча вартість для обміну. І в цій якості вона стає речовим носієм мінової вартості, економічних відносин.

Мінова вартість - видиме кількісне співвідношення, в якому споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого. Кожний окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже він має безліч мінових вартостей.

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу затрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюється як товарами.

Споживна вартість і вартість - два полюси товару, що постійно перебуває у суперечності. В умовах простого товарного виробництва, де ринкові зв'язки виникають стихійно, товаровиробник часто не зхнаходить покупця на свої товари. Вони залишаються непроданими, а споживчі вартості не виявляють себе як вартості. Двоїста природа товару є наслідком двоїстого характеру праці, втіленої в ньому. Вона виступає одночасно як конкретна і абстрактна праця. Положення про двоїстий характер праці - наукова основа трудової теорії вартості.

Справді, кожний товаровиробник виробляє товари, виходячи із своїх інтересів і на невідомий ринок, потреби якого постійно змінюються. За таких умов деяка частина продукції не буде реалізована на ринку. А це означає,що приватна праця, втілена в реалізованій продукції, не знайшла суспільного визнання, тобто затрачена даремно.

Оскільки таке становище повторюється, не всі товаровиробники зможуть продовжити своє виробництво, бо одні з них розоряться, інші - збагатяться.

2.2 Структура П(с)БО № 9

Стаття 9 "Запаси" дає таке визначення запасів. Запаси - це активи, які:

1) утримуються для подальшого продажу;

2) утримуються для його використання у виробництві продукції або в абміністративних цілях;

3) знаходяться в процесі виробництва з метою наступного продажу готової продукції.

Для обліку виробничих запасів використовується рахунок 20 "Виробничі запаси". Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформаціїї про наявність руху належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина і матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси" відображають надходження запасів на підприємство. Їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку відпуск (передачу)на сторону, уцінка тощо. Процес обліку виробничих запасів охоплює операції пов`язані з надходженням та вибуттям ВЗ. Більшість товарно-матеріальних цінностей надходить від постачальників. Незначну їх кількість підприємство отримує від підсобних господарств і вирибництв з переробки, безкоштовне отримання від спонсорів. Товарно матеріальні цінності обліковуються за фактичною собівартістю, яка складається із суми сплаченої постачальником плюс транспортно-заготівельні витрати. Процес заготівлі ТМЦ пов'язаний з відповідними витратами. На ці витрати підприємства повині складати кошторис, де передбачаються суми витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, суми природного збутку при доставці матеріалів, суми відшкодувань по відряжденню та інше.

Підставою для відображення ТЗВ являються такі первинні документи: рахунки постачальників, товарно-транспортні накладні, залізничні квитанції про сплачений тариф. Придбання виробничих запасів також пов`язано з відповідними витратами, наявність фактичних ВЗ обліковується за обліковими цінами, якими можуть бути основні, роздрібні, планові.

Витрати ВЗ на виробництво визначається за обліковими цінами в кінці звітного періоду, вартість використаних матеріалів доводиться до фактичної собівартості. Це досягається шляхом приєднання частки ТЗВ, які надають на витрачені матеріали за звітний період. Залишки ТМЦ відображаються в балансі за фактичною собівартістю.

Фактична с/в = Вартість, яка сплачена + ТЗВ постачальникам (за договірними цінами).

Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за обліковими цінами. Середній відсоток визначається як відношення ТЗВ до вартості матеріалів.

Середній % ТЗВ=ТЗВ/ М * 100

Підставою відображення списання матеріалів на виробництво є такі документи: лімітно-заборні картки, вимоги на додатковий випуск матеріалів, накладні, акти на заміну матеріалів.

2.3 Визнання та оцінка запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що ідприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних
потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, тощо.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною
вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена
засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

понаднормативні втрати і недостачі запасів;

відсотки за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Первинна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

середньозваженій собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, які відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка запасів по методу ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

3. Облік виробничих запасів

3.1 Поняття, класифікація, оцінка виробничих запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Запаси -- це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші виробничі запаси - рахунок 20;

незавершене виробництво - рахунок 23;

готову продукцію - рахунок 26;

товари - рахунок 28;

малоцінні та швидкозношувані предмети -- рахунок 22;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі -- рахунок 21;

продукцію сільського і лісового господарства -- рахунок 27.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси застарілі і такі, які не використовуватимуться на підприємстві, необхідно списувати з балансу згідно з принципом обачності, щоб не завищити оцінку активів.

Первісна оцінка запасів. Запаси при придбанні (отриманні) або виготовленні зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) не завжди можна відразу віднести до вартості конкретних запасів (при доставці різних запасів одним транспортом, при надходженні рахунків транспортних організацій у кінці місяця). В такому разі підприємство може обліковувати ТЗВ на окремому субрахунку рахунку 20 і додавати до вартості запасів при їх використанні певний відсоток ТЗВ, який визначають за формулою:

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

понаднормові втрати і нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцінка вибуття запасів здійснюється за одним із таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Методи оцінки різних видів запасів підприємство обирає самостійно, що визначається в наказі про облікову політику.

На жаль, в Україні методи оцінки запасів у бухгалтерському обліку майже не впливають на зменшення чи збільшення оподатковуваного прибутку.

У податковому обліку до валових витрат включаються не ті запаси, які використані у виробництві, а ті, що придбані підприємством у звітному періоді. При цьому датою придбання вважають дату першої з подій -- або надходження товарно-матеріальних цінностей, або їх оплати. За результатами звітного кварталу робиться перерахунок залишків запасів порівняно із залишками на початок кварталу з метою деякою мірою визначити використані запаси, а не тільки придбані; при цьому дозволяється оцінка вибуття запасів тільки методами ідентифікованої собівартості або ФІФО.

Метод нормативних затрат застосовується для оцінки насамперед готової продукції. Оцінка за цінами-продажу застосовується підприємствами роздрібної торгівлі.

Класифікація. Для обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набуває особливої актуальності класифікування в зв'язку з потребою отримати точної і достовірної інформації.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація.

Класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

організація складського господарства;

достовірне визначення первісної вартості запасів;

визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами.

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

їх вартість може бути достовірно визначена.

3.2 Рахунок з обліку виробничих запасів

Для відображення запасів Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачено другий клас “Запаси”. Він містить такі рахунки для обліку надходження та вибуття запасів:

“Виробничі запаси” -- на ньому обліковують запаси сировини та матеріалів (у тому числі в дорозі та в переробці), будматеріалів, запасних частин, матеріалів сільгосппризначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку відображають надходження виробничих запасів та їхню дооцінку, за кредитом -- списання на виробництво чи внаслідок реалізації, уцінку тощо. Цей рахунок має дев'ять субрахунків.

“Поточні біологічні активи” -- має три субрахунки та призначений для відображення інформації про наявність і рух поточних біологічних активів тваринництва. За дебетом рахунку записують надходження поточних біологічних активів та приріст живої маси молодняку тварин, за кредитом -- вибуття поточних біологічних активів на переробку, продаж, унаслідок безоплатної передачі тощо.

“Малоцінні та швидкозношувані предмети” -- обліковують предмети, що використовують не більше одного року або операційного циклу, якщо він більший за рік (інструменти, спеціальний одяг, господарський інвентар тощо). За дебетом рахунку відображають за первинною вартістю придбані або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом -- їхній відпуск в експлуатацію за обліковою вартістю, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

“Виробництво” -- на рахунку узагальнюють дані про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). У його дебет списують прямі витрати на виробництво, розподілені загальновиробничі витрати й утрати від браку, а за кредитом відображають фактичну виробничу собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг).

“Брак у виробництві” -- узагальнює інформацію про втрати від браку у виробництві. За дебетом рахунку відображають витрати через брак, гарантійний ремонт, а за кредитом -- суми, що зменшують утрати від браку.

“Напівфабрикати” -- відображають інформацію про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва. У дебеті рахунку фіксують надходження напівфабрикатів, у кредиті -- їхнє вибуття.

“Готова продукція” -- використовують для відображення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства. За дебетом рахунку записують надходження готової продукції за фактичною виробничою собівартістю або нормативною вартістю, за кредитом -- списання цієї продукції на собівартість реалізації.

“Продукція сільськогосподарського виробництва” -- відображають інформацію про наявність та рух сільськогосподарської продукції, причому за дебетом обліковують її надходження, а за кредитом -- вибуття.

“Товари» -- рахунок призначений для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Він має шість субрахунків. У дебеті субрахунків 281--284 відображають збільшення товарів та їхньої вартості, у кредиті -- її зменшення. За кредитом субрахунку 285 обліковують збільшення суми торгових націнок, за дебетом -- зменшення (списання). А на субрахунку 286 ведуть облік наявності та руху необоротних активів та груп вибуття, які визнаються утримуваними для продажу.

3.3 Документування, кореспонденція руху виробничих запасів

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів.

Основні первинні документи, якими оформлюються операції з руху виробничих запасів, наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Перелік форм первинних документів для обліку виробничих запасів

№ форми	Назва форми
М-1	Журнал обліку вантажів, що надійшли
М-2, 26	Довіреність
М-2а	Акт спинання бланків довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей
М-4	Прибутковий ордер
М-5	Товарно-транспортна накладна
М-6	Товарно-транспортна накладна
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-8,8а	Лімітно-забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск)
М-9, 9а	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів)
М-10, 10а	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-13	Реєстр приймання-здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15	Акт про приймання устаткування
М-15а	Акт приймання-передачі устаткування до монтажу
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявлені дефекти устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19	Матеріальний звіт
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності)
М-21	Інвентаризаційний опис
М-22	Акт на списання матеріалів відкритого зберігання
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
М-28, 28а	Лімітно-забірна картка (для будівельних організацій)

Інформація, яка знаходиться в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку методом подвійного запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі первинних документів до бухгалтерії.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

У відповідності до виробничої програми і норм витрат підприємства визначають потребу у виробничих запасах. Вони можуть бути придбані, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані в результаті обміну тощо. Перелік первинних документів, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів, наведений в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Первинні документи з надходження виробничих запасів

№ форми	Назва форми	Призначення документу
М-1	Журнал обліку надходження вантажів	Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів з залізниць, водних шляхів та оприбуткуванні їх на склад підприємства. Призначений для контролю за надходженням та оприбуткуванням запасів та запису даних про оплату рахунку, відмову від акцепту тощо
М-2, 2б	Довіреність	Призначено для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів при номенклатурі одержуваних товарно-матеріальні цінностей у межа 6 найменувань доцільно використовувати форму М-2, при більшій кількості форму М-26
М-2а	Акт списання бланків довіреностей	Призначений для списання використаних бланків довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей	Застосовується для реєстрації виданих під розписку довіреній особі довіреностей. Всі сторінки журналу реєстрації довіреностей повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою і підписами керівника та головного бухгалтера підприємства
М-4	Прибутковий ордер	Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки. Заповнюється при відсутності. якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Використовуються для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів
М-5 М-6	Товарно-транспортна накладна	Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Використовується для кількісного та якісного обліку запасів
М-7	Акт про приймання матеріалів	Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів
М-13	Реєстр приймання-здачі документів	Оформлюється приймання-передача первинних документів. Складається в одному примірнику матеріально відповідальною особою і передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі	Складається на основі матеріальних звітів МВО і показує рух матеріальних цінностей на складі за день

Таблиця 1.3

Основні реквізити документів, що характеризують надходження виробничих запасів

Операції з надходження виробничих запасів	Основні реквізити, що характеризують надходження виробничих запасів
1. Придбання виробничих запасів у постачальника	Дата надходження, постачальник, склад, вид, операції
2. Придбання виробничих запасів підзвітним й особами в порядку закупівлі дрібних партій за готівку	Вид операції, склад, постачальник (найменування, код), дата надходження
3. Оприбуткування виробничих запасів, виготовлення в цехах власного виробництва	Найменування, сорт, розмір, номенклатурний номер
4. Оприбуткування виробничих запасів від ліквідації основних засобів	Кількість (за документом, фактично), ціна (облікова) за одиницю, найменування
5. Внутрішнє переміщення (зі складу на склад)	Одиниця виміру (найменування, код)
6. Оприбуткування виробничих запасів в результаті перетворення на непридатні малоцінні засоби праці	Вартість (за обліковими цінами)
7. Оприбуткування лишків, виявлених після проведення інвентаризації	Сума транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікової ціни

Таблиця 1.4.

Первинні документи, якими оформлюють відпуск виробничих запасів

№ форми	Назва форми	Призначення документу
М-8, 8-а, 9, 9-а	Лімітно-забірна картка	Призначена для оформлення відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі, аналітичного і синтетичного обліку відпуску запасів в межах затвердженого ліміту
М-10, М-10а	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів	Заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих та господарських потреб
М-11	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	Застосовується для обліку руху матеріалів всередині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного і синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей	Застосовується для оформлення відпуску матеріалів виробничим одиницям об'єднанням чи стороннім організаціям
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів	Застосовується для оформлення витрат матеріалів відкритого зберігання, шо належать замовнику, але витрачаються будівельною чи монтажною організацією, яка виконує роботи

3.4 Складський облік

Вузлові питання обліку запасів регламентуються відповідними нормативними актами Державного казначейства України. Так, згідно з “Інструкцією з обліку запасів” затвердженою ДКУ від 8.12.00 № 125, запаси - це оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (чи знаходяться в процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, на протязі одного року. Термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасів.

Порівнюючи це визначення запасів з їх визначеннями, які приведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” і Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку для державного сектору, слід відмітити відсутність в останніх такого параметру як термін корисної експлуатації (на протязі одного року).

Є певні відмінності і в складі запасів. В бюджетних установах до них відносяться слідуючі активи:

виробничі запаси;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

матеріали і продукти харчування;

малоцінні і швидкозношувані предмети;

готова продукція;

продукція сільськогосподарського виробництва.

Специфічними об'єктами в складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, медикаменти, перев'язувальні засоби та вироби медичного призначення, спеціальне обладнання для науково-дослідних робіт за договорами з замовниками, матеріали довгострокового використання тощо.

В бухгалтерському обліку запаси, в тому числі одержані та передані безоплатно в установленому чинним законодавством порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на первісну, справедливу та відновлювану.

Балансова вартість - це вартість запасів, за якою вони відображаються в балансі.

Первісна вартість - це вартість придбання, отримання та виготовлення запасів.

Справедлива вартість - це вартість запасів, отриманих установою безкоштовно.

Відновлювальна вартість - це змінена первісна вартість запасів після їх переоцінки.

Сума податку на додану вартість щодо придбаних запасів, а також видатки на транспортування вказаних предметів, заготівлю, мито не збільшують їх первісну вартість, а відносяться на фактичні видатки бюджетної установи за відповідними кодами економічної класифікації. Має особливості також методика визначення первісної вартості молодняка тварин, одержаних від приплоду в своєму господарстві; продукції виробничих (навчальних) майстерень; продукції підсобних (навчальних) сільських господарств; тари.

Розуміння суті відновлювальної вартості пов'язане з переоцінкою запасів, яка проводиться на виконання нормативно-правових актів України або за рішенням керівника установи (якщо запаси морально застаріли та тривалий час перебували на збереженні в установі і первісна вартість цих запасів значно відрізняється від аналогічних запасів, придбаних пізніше). Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом бюджетної установи.

Запаси бюджетних установ обліковують за місцем їх відповідального зберігання (знаходження) та в бухгалтерії. Складський облік запасів та його зв'язок із обліком у бухгалтерії здійснюють у регістрах (книзі чи картках складського обліку запасів форми № 3--9; 3--9а, книзі чи картках кількісно-сумарною обліку форми № 3--6; 3--6а, 3--7) одним із методів сортового обліку запасів:

кількісно-сумовим (паралельним) (рис. 1);

оперативно-бухгалтерським (сальдовим) (рис. 2.);

методом машинної картотеки.

Рис. 1. Схема кількісно-сумарного (паралельного) методу обліку запасів

Кожен з них має переваги і недоліки, з якими треба ознайомитися.

За умови застосування ПЕОМ трудомісткість облікових робіт втрачає свою актуальність, а тому на машинах отримують машинограми -- регістри аналітичного обліку, оборотні відомості в розрізі кожного первинного документа, зведені оборотні відомості в розрізі номенклатурних номерів. Є досвід використання ЕОМ, за яким уся інформація про складський і бухгалтерський облік запасів зосереджується в пам'яті машин, а бухгалтерія і місця зберігання запасів обладнані термінальними пристроями, до яких мають доступ матеріально відповідальні особи з індивідуальними ключами (паролями).

Рис. 2. Схема оперативно-бухгалтерського (сальдового) обліку запасів

Для синтетичного обліку наявності та руху запасів призначені активні рахунки та субрахунки класу 2 Плану рахунків;

№ 20 “Виробничі запаси”;

№ 21 “Тварини на вирощуванні і відгодівлі”;

№ 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”;

№ 23 “Матеріали і продукти харчування”;

№ 24 “Готова продукція”;

№ 25 “Продукція сільськогосподарського виробництва”.

Докладно номенклатуру субрахунків за приведеними синтетичними рахунками наведено в Плані рахунків. Облік надходження запасів ведеться в меморіальних ордерах № 4, 6, 7, 8. Синтетичні показники обліку витрачання запасів фіксуються в меморіальному ордері № 13 «Накопичувальна відомість витрачання матеріалів» ф.№39(бюджет).

Розглядаючи питання обліку запасів в умовах їх централізованого постачання, слід враховувати те, що централізоване постачання запасів здійснюється установою вищого рівня або окремо уповноваженим органом, створеним установою вищого рівня.

Механізм придбання матеріальних цінностей шляхом централізованого постачання може здійснюватися за трьома варіантами:

за рахунок кошторису головного розпорядника коштів;

за рахунок кошторису установи, для якої здійснюються централізовані закупки (установи - замовника);

за рахунок кошторису установи, що фактично здійснює централізовані закупки (установи-закупника).

Специфічним об'єктом в складі запасів бюджетних установ є продукти харчування, облік яких має ряд особливостей:

розрахунки за продукти харчування здійснюються, як правило, в порядку планових платежів;

при надходженні продуктів харчування враховуються не тільки кількісні, але й якісні їх параметри;

зберігання продуктів харчування потребує особливих умов (дотримання температурного режиму, термінів придатності тощо);

облік продуктів харчування ведеться в коморах (на складах), харчоблоках і в бухгалтерії;

окремо організується облік тари;

ведеться контроль за закладкою продуктів в процесі приготування їжі та виходом готових блюд згідно з діючими нормами;

для відпуску продуктів харчування застосовуються специфічні документи (меню-вимога, меню-розкладка);

для синтетичного обліку наявності та руху продуктів харчування призначений субрахунок № 232 “Продукти харчування”.

Мають особливості побудова і порядок ведення меморіальні ордери №11 «Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування» ф. № 398 (бюджет) і № 12 «Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування» ф. № 411 (бюджет).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема обліку продуктів харчування

Предметно-кількісний облік лікувальних засобів ведеться в розрізі їх найменувань, фасування, лікувальних форм, дозування (рис.4). Забезпечується суворий контроль за зберіганням цих препаратів та їх відпуском у відділення. Бухгалтерський облік лікувальних засобів ведеться на активному субрахунку №233 “Медикаменти і перев'язувальні засоби”. Схема обліку лікувальних засобів наведена на рис.4.

Схема обліку лікувальних засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку

Рис.4. Схема обліку лікувальних засобів

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), що не увійшли до складу необоротних активів, оскільки термін їх корисного використання становить менше одного року, передбачений рахунок № 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" з поділом на субрахунки:

221 “Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в експлуатації”;

222 “ Малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення”.

Субрахунок 211 поділяється на субрахунки другого рівня:

221/1 “ Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі”;

221/2 “Малоцінні та швидкозношувані предмети в експлуатації”.

На субрахунку 411 “Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах” обліковується вартість МШП, що знаходяться в безпосередньому розпорядженні бюджетних установ.

4. Облік тварин на вирощуванні та відгодівлі

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на організацію і технологію виробництва, і відповідно на побудову бухгалтерського обліку. До таких специфічних об'єктів обліку, яких немає жодна галузь народного господарства відносяться тварини на вирощуванні та відгодівлі.

В сучасній економічній ситуації в Україні значно зменшилися обсяги поголів'я тварин та птиці.

Значним резервом поповнення поголів'я тварин і особливо молодняку великої рогатої худоби для господарств суспільного сектору залишаються підсобні господарства населення.

Молодняк тварин і тварин на вирощуванні та відгодівлі складають особливу групу матеріальних оборотних засобів. За своїм економічним змістом тварини на вирощуванні та відгодівлі є незавершеним виробництвом галузі тваринництва тому, що вони постійно змінюють свою масу і оцінку. Ці зміни пов'язані з витратами на утримання тварин і їх годівлю до моменту їх реалізації, забою або переведення до основного стада.

Поряд з цим після вирощування та відгодівлі, тварини цієї групи можна реалізовувати забивши на м'ясо, що зумовлює віднесення їх до матеріальних оборотних засобів.

На сьогоднішній день за відсутності інших П(С)БО відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, молодняк тварин і тварин на відгодівлі (якщо вони оцінюються відповідно до вищеназваних П(С)БО 9) відносять до запасів тому, що вони відповідають визначенню запасів як активів, що утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності і перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Для відокремлення процесу виробництва в тваринництві від інвентарного обліку тварин, в бухгалтерському обліку введені окремі синтетичні рахунки, які з одного боку, дають змогу накопичувати і систематизувати витрати на вирощування та відгодівлю тварин, стежити за збільшенням їх живої маси, а з другого - вести облік наявного поголів'я, його живої маси, вартості на початок звітного періоду, а також змін цих показників за звітний період.

До складу молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні: молодняк всіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварини на відгодівлі. Сюди ж відносять нетелів та свиноматок, що перевіряються, піддослідних тварин, а в спеціалізованих господарствах по вирощуванню тварин основного стада - ще й корів первісток від моменту розтелення до реалізації, а також сім'ї бджіл.

Сільськогосподарські підприємства в цей об'єкт включають і тварин переданих громадянам на вирощування за договорами і прийнятих від населення для реалізації.

Не включають до складу молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі, поголів'я основного стада продуктивної худоби (корови і бугаї молочного і м'ясного напряму; свиноматки без тих, що перевіряються; вівцематки, барани-плідники та валухи, кози та козли) та робочої худоби (коні, воли тощо).

В процесі вирощування молодняку та відгодівлі худоби, в стаді тварин відбуваються зміни. Збільшується поголів'я тварин за рахунок одержання приплоду в своєму господарстві, за рахунок придбання худоби в інших господарствах та у громадян. До відгодівельної групи надходить худоба, вибракувана із основного стада. Тварини ростуть, переходять із однієї вікової групи в іншу, збільшують свою живу масу, а відповідно і вартість. Значна частина тварин вибуває з господарства внаслідок реалізації м'ясокомбінатам, іншим підприємствам та громадянам; частину переводять до основного стада; частину забивають на м'ясо та мають місце випадки падежу тварин, вимушеного забою, нестач, крадіжок тощо. Всі ці процеси повинні знаходити своє відображення в бухгалтерському обліку.