Класифікація та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особового складу

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ

Кафедра обліку та фінансів

РЕФЕРАТ

з предмета Бухгалтерський облік

Класифікація та облік персоналу підприємства. Документальне оформлення руху особового складу

Виконала:

студентка групи № 1Б-08

Арзуманова Є.А.

Перевірив викладач:

Глигало Н.А.

Черкаси 2010

Зміст

Вступ

1. Класифікація персоналу підприємства

2. Облік особового складу працівників

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Бухгалтерський облік праці і заробітної плати грунтується на системі показників, документації та рахунків.

Основними показниками обліку праці та її оплати є чисельність працюючих різних професій, їхня кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами.

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом.

Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток.

Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).

Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

1. Класифікація персоналу підприємства

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники -- це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; повні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, повний механік тощо), а також заступники відповідно до вище перелічених посад.

Спеціалістами вважаються працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема -- інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема -- діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.

В аналітичних цілях всіх робітників можна поділити на основних -- тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних -- тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації межі між основними та допоміжними робітниками стираються, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Професія -- це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок. Спеціальність -- це більш або менш вузька різновидність трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника тощо.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки галузі діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. В той же час існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців. Так, наприклад, у харчовій промисловості нараховується 850 професій та спеціальностей і з них тільки біля половини є специфічними для цієї галузі.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їх можливостях виконувати роботи тієї чи іншої складності.

Кваліфікація -- це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади -- інженерні, економічні, але не мають спеціальної освіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку (табл.1).

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик). Для оцінки кваліфікаційного рівня та організації оплати праці робітників тих професій, а керівників, спеціалістів та службовців за посадами, що є загальними для всіх бюджетних установ і організацій, використовується "Єдина тарифна сітка" (29-ти розрядна). При цьому передбачається, що посадові оклади (ставки заробітної плати) працівників бюджетних організацій встановлюються з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації на основі атестації або тарифікації.

Слід враховувати протиріччя, яке досить часто виникає з двох різних підходів до визначення кваліфікації. З одного боку, оцінка кваліфікації робочих місць або робіт, що підлягають виконанню, з іншого -- оцінка кваліфікації конкретних виконавців цих робіт. Їх розбіжність створює конфліктну ситуацію, яка повинна розв'язуватись у переговорному процесі при складанні відповідних тарифних угод чи контрактів.

Таблиця 1. Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи і терміни їх підготовки.

2. Облік особового складу працівників

Наказом Міністерства статистики України №253 від 09.10.1995р. затверджено наступні типові форми з обліку особового складу працівників підприємства:

П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»,

П-2 «Особова картка»,

П-3 «Алфавітна картка»,

П-4 «Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи»,

П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»,

П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»,

П-7 «Список №__ про надання відпустки»,

П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)».

Для обліку прийнятих на роботу працівників застосовується «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу» (форма № П-1), який заповнюється у відділі кадрів.

Завізований начальником відділу кадрів або особою, відповідальною за прийняття на роботу, проект наказу (розпорядження) в необхідних випадках є направленням на переговори і пропуском в цех (відділ) для ознайомлення з умовами роботи.

Керівник структурного підрозділу - начальник (майстер) цеху (відділу) робить висновок про можливість зарахування: на зворотній стороні проекту наказу (розпорядження) вказується, ким може бути прийнятий на роботу той, хто наймається, по якому розряду, чи з яким окладом і тривалість строку випробування.

Згода працівника з умовами праці, результати переговорів, в разі необхідності медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежному мінімуму та інші відмітки проставляються на зворотній стороні форми.

Проект наказу (розпорядження) про прийом на роботу працівника, якому встановлюють оклад, візується у відповідній службі підприємства (організації) для підтвердження вакантної посади і окладу, що встановлюється за штатним розписом.

Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівнику під розписку.

На підставі підписаного наказу (розпорядження) про прийом на роботу відділ кадрів заповнює документ первинного обліку форму № П-2 «Особова картка», робить відповідні записи у трудовій книжці; бухгалтерія відкриває особовий рахунок чи аналогічний йому документ.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки заводяться на всіх працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, які пропрацювали в них понад 5 днів.

На працівників, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, що не мають прав юридичної особи, а також працівників, які працюють в окремих громадян по їхньому обслуговуванню, трудові книжки не заводяться. Їхня робота підбивається довідкою про сплату внесків до фонду держаного соціального страхування.

Заповнення трудової книжки вперше проводить власник або уповноважений ним орган не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження і заохочення;

відомості про відкриття, на які видано диплом про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та виплачені у зв'язку з цим нагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Записи в трудовій книжці про звільнення або переведенні на іншу роботу повинні проводитись відповідно до формулювань чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю та пункт закону. Записи виконуються арабськими цифрами. (число і місяць - двозначними).

У розділі «Трудові відомості по роботу», «Відомості про нагороди», «Відомості про заохочення» трудової книжки, закреслених раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Відомості про працівника записують на першій сторінці трудової книжки, ПІПб (повністю без скорочень або зміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність введених відомостей. Першу сторінку книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудової книжки і після цього ставить печатку підприємства, на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Зміна записів у трудовій книжці про ПІПб і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження або шлюб і т.д.) з посиланням на номер і дату цих документів.

При прийомі на роботу першочергово працівник пише заяву на ім'я директора підприємства чи організації. Заява також пишеться у тих випадках, якщо працівника переводять на інше місце роботи чи він звільняється. Заява завіряється директором чи уповноваженим ним органом.

На великих підприємствах з метою полегшення роботи з картотекою, де це доцільно, на кожного працівника відкривається додатково «Алфавітна картка» (форма № П-3). Картотека алфавітних карток ведеться по підприємству в цілому і картки в ній розкладаються в алфавітному порядку.

При оформленні переведення працівника із одного цеху (відділу, дільниці) в інший застосовується «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу» (форма № П-5), який заповнюється працівником відділу кадрів у двох примірниках. Один примірник зберігається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії.

Для оформлення щорічної та інших видів відпустки, що надається працівникам у відповідності з чинними законодавчими актами і положеннями, колективними договорами, контрактами та графіками відпусток застосовується «Наказ (розпорядження) про надання відпустки» (форма № П-6), який заповнюється у двох примірниках. Один залишається у відділі кадрів, другий передається до бухгалтерії. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці ф. № П-2 працівника, а бухгалтерія робить розрахунок заробітної плати, що належить за відпустку. При наданні відпустки без оплати поруч із зазначенням кількості днів відпустки зазначається «без оплати».

Відпустки для групи працівників доцільно оформлювати за допомогою форми «Список №__ про надання відпустки» (форма № П-7).

При звільненні працівників, за винятком тих, хто звільняється вищестоящим органом, оформлюється працівником відділу кадрів у двох примірниках на всіх працівників «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)» (форма № П-8). Один екземпляр залишається у відділі кадрів, а другий передається в бухгалтерію. Наказ підписується начальником (майстром) цеху (відділу, дільниці) та керівником підприємства (організації).

На підставі наказу (розпорядження) про припинення трудового договору бухгалтерія робить розрахунок із працівником.

Висновки

бухгалтерський облік кваліфікація заробітний

Отже, розрізняють прості (індивідуальні) і складні (зведені) накази по особовому складу. В індивідуальних міститься інформація тільки про одного працівника, а в зведених - про групу працівників, незалежно від того, під які управлінські дії вони підпадають. При цьому важливо врахувати, що один документ не може містити інформацію з різними термінами зберігання.

Всі документи та накази по обліку особового складу необхідні для правильного ведення бухгалтерського обліку. Вони є базою для нарахування заробітної плати, відпускних та інших виплат. Всі документи завіряються керівником підприємства (організації). Працівник повинен бути ознайомлений з усією документацією по його роботі на підприємстві (організації). Вся документація повинна містити достовірну інформацію та не мати виправлень.

Список використаної літератури

1. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М., Шкалова О.М. Управління персоналом: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 504с.

2. Лишенко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник - 3-тє вид., перероб і доп. - Київ: Центр учбової літератури, 2009. - 670с.

3. Сопко В.С. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. КНЕУ, 2000. - 578с.

Размещено на Allbest.ru