Бухгалтерський облік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад

«МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ»

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Контрольна робота з дисципліни

Облік і аудит освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

зі спеціальності 6.030509 «облік і аудит»

(заочна форма навчання)

Котлярова Євгенія Олександровича

ІІ курсу, групи ЗМ - 01

Керівник від університету

Переймивовк Т.А., к.е.н., доц.

Київ 2012

Зміст:

І. Теоретичні питання

1.1 Облік довгострокових фінансових інвестицій

1.2 Облік інших необоротних матеріальних активів

1.3 Визначення, визнання та оцінка виробничих запасів

1.4 Системи зведеного обліку витрат виробництва

ІІ. Задачі

2.1 Задача 3

2.2 Задача 7

2. 3 Задача 9

Список використаної літератури

І. Теоретичні питання

1.1 Облік довгострокових фінансових інвестицій

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції ”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності - оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату (мал. 3.1.1).

Таблиця 1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

* ціна її придбання;

* можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

* податки, збори, обов'язкові платежі, які пов'язані з придбанням фінансової інвестиції;

* суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

* інші можливі додаткові витрати.

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції ” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна “справедлива вартість”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 “Основні засоби”, “зменшення корисності ” - це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями - це портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості.

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції ”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій зводиться ось до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.

Сутність методу оцінки фінансових інвестицій на дату балансу за методом участі в капіталі охарактеризовано пунктами 11-14 Положення (стандарту) “Фінансові інвестиції”. Це зовсім нове явище для бухгалтерського обліку, викликане введенням національних стандартів. Метод участі в капіталі - це метод обліку інвестицій, за якого балансова вартість інвестицій збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) 3 “Звіт про фінансові результати ”). При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора більша, ніж відповідна стаття власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (або збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Тобто суть методу участі в капіталі зводиться до такого правила: змінюється величина власного капіталу об'єкта інвестування - відповідно змінюється і вартість інвестицій на балансі підприємства-інвестора.

Згідно з пунктом 11 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції” за методом участі в капіталі оцінюються такі фінансові інвестиції:

* в асоційовані підприємства (в яких інвесторові належить 25 % акцій (голосів) і які не є дочірніми або спільними підприємствами інвестора);

* у дочірні підприємства (в яких пакет акцій (голосів) становить більше 25 % статутного фонду);

* у спільні підприємства зі створенням юридичної особи.

За методом участі в капіталі фінансові інвестиції обліковуються на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування відповідає критеріям визначення асоційованого або дочірнього підприємства. Припиняється застосування методу участі в капіталі для обліку та оцінки фінансових інвестицій з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування перестав відповідати зазначеним критеріям.

Згідно з пунктом 17 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції ” метод оцінки інвестицій за участю в капіталі не використовується, якщо фінансові інвестиції тільки формально задовольняють вимоги, наявність яких свідчить про контроль або вплив з боку інвестора. Це, в основному, фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства, коли:

а) фінансові інвестиції придбані та утримуються для продажу протягом дванадцяти місяців з дати їх придбання;

б) об'єкт інвестування веде діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Такі фінансові інвестиції обліковуються та відображаються на дату балансу у фінансовій звітності за справедливою вартістю.

Інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи відображаються підприємством на дату балансу способом розподілу останнього між учасниками пропорційно до ступеня контролю кожного. Цей порядок установлено пунктами 19, 20 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”.

Отже, визначені методи оцінки фінансових інвестицій необхідні для забезпечення основної мети складання фінансової звітності - надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, є однією з умов і способів зменшення ризику під час проведення інвестування.

1.2 Облік інших необоротних матеріальних активів

Таблиця 2. Критерії визнання, класифікація та оцінка інших необоротних матеріальних активів

Розподіл між об'єктами основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів здійснюється підприємством, виходячи з особливостей їх використання та вартості.

Облік малоцінних необоротних матеріальних активів ведеться на рахунку 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи".

За дебетом рахунка 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" обліковується надходження придбаних, створених, безоплатно отриманих активів на підприємство, сума витрат, пов'язаних з поліпшенням (модернізацією, реконструкцією) об'єктів, сума їх дооцінки. За кредитом рахунку відображають вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі, втрати корисності, та сума їх уцінки.

Рахунок 11 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" має такі субрахунки:

111 "Бібліотечні фонди";

112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи";

113 "Тимчасові (нетитульні споруди)";

114 "Природні ресурси";

115 "Інвентарна тара";

116 "Предмети прокату";

117 "Інші необоротні матеріальні активи".

У своїй обліковій політиці підприємство визначає, які з об'єктів відносяться на субрахунок 112, а які - на відповідні субрахунки рахунка 10 "Основні засоби". Як правило, таким критерієм є вартість об'єктів. Тому в обліковій політиці визначається гранична вартість об'єктів, які можна віднести на субрахунки 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" та 117 "Інші необоротні матеріальні активи", наприклад 500 грн. або 1000 грн. Така гранична вартість може бути визначена в мінімальних заробітних платах.

Таблиця 3. Вимоги щодо обліку інших необоротних матеріальних активів

Це має важливе значення, оскільки для малоцінних необоротних матеріальних активів (як і для бібліотечних фондів) П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачається використання (як у бухгалтерському обліку, так і для цілей оподаткування) додаткових методів амортизації:

Ш амортизація нараховується в розмірі 50% вартості, що амортизується у місяці передачі об'єкта в експлуатацію. Решта 50% - у місяці завершення періоду експлуатації;

Ш амортизація нараховується у розмірі 100% вартості, що амортизується у місяці передачі об'єкта в експлуатацію.

Таблиця 4. Призначення та побудова рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

В обох випадках об'єкти відображаються на рахунках бухгалтерського обліку до дати завершення експлуатації.

Таблиця 5. Побудова аналітичного обліку за рахунком 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

Для цілей оподаткування гранична вартість об'єктів, що відносяться до довготермінових малоцінних матеріальних активів складає до 1000 грн.

Облік амортизації інших необоротних матеріальних активів:

Таблиця 6. Методи нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів

Таблиця 7. Призначення та побудова рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»

На суму нарахованого зносу по переданих в експлуатацію малоцінних необоротних матеріальних активах у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» у кореспонденції з дебетом рахунків:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах, що використовуються у виробництві);

92 «Адміністративні витрати» (на суму нарахованого зносу по малоцінних активах загальногосподарського призначення) та ін.

1.3 Визначення, визнання та оцінка виробничих запасів

Для визначення собівартості продукції або послуг виробництва відповідні витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво». Для обліку витрат, які були зроблені у звітному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, застосовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На цьому рахунку обліковуються витрати до настання відповідних періодів, коли вони мають бути включені до собівартості. До складу цих витрат входять: оплата за телефон, орендна та інша плата, сплачена авансом та ін. В той самий час для більш рівномірного складання собівартості продукції протягом року на підприємствах створюються резерви для майбутніх витрат і платежів (рахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток», 472 «Додаткове пенсійне забезпечення», 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»).

Послідовність групування та обліку витрат має такий вигляд:

а) відображаються елементи витрат за місяць за дебетом рахунка 23 (матеріали, заробітна плата, амортизація і т.д.);

б) списуються на витрати майбутніх періодів і резервуються майбутні витрати та платежі на витрати даного місяця;

в) визначаються втрати від браку на рахунку 24 і включаються до собівартості продукції;

г) підсумовуються і розподіляються загальновиробничі витрати;

д) визначається собівартість незавершеного виробництва і готової продукції.

Синтетичний облік витрат на виробництво ведуть в Журналі № 5 або 5А. Два варіанти Журналу передбачено для різних видів ведення обліку витрат: з використанням (Журнал 5А) чи без використання (Журнал 5) рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» розписують обов'язково як у Журналі 5, так і в Журналі 5А.

У першому розділі Журналу 5 (5А) наводять зведені витрати виробництва за підприємством в цілому: дебет рахунків виробництва 23, собівартості реалізації 90, загальновиробничих витрат 91, адміністративних витрат 92, витрат на збут 93, інших витрат операційної діяльності 94, витрат від надзвичайної діяльності 99 і кредит рахунків обліку виробничих ресурсів (20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91 та ін.).

У другому розділі Журналу 5 (5А) відображаються витрати підприємства за податком на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності (за рахунками 95, 96, 97), інші витрати. Інформація за графами даного розділу береться за кредитом рахунків із Журналів 1, 2, 3, 4, 6.

Безпосередньо для систематизації інформації щодо витрат діяльності в Журналі 5 призначений розділ III «Витрати діяльності». Журнал 5А передбачає розділ ІІІа «Витрати діяльності» і ІІІб «Витрати за елементами». У стовпцях зазначені рахунки, які є «джерелами» витрат, а в рядках - напрямки (статті) витрат операційної та надзвичайної діяльності. По рядках рахунка 23 «Виробництво» підприємства вказують об'єкти витрат (види, групи продукції, послуг основного виробництва, об'єкти будівництва, підсобні виробництва).

Записи до регістрів обліку витрат за заробітною платою і витратами матеріальних ресурсів здійснюються за первинними документами. Нарахована заробітна плата, витрата матеріалів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямками витрат (статтями, рахунками, субрахунками - тобто за рядками Журналу 5). Підсумкові дані за рядком 9 «Усього за розділом III» із граф 13-16 переносяться в Головну книгу. Графа 24 показує суму витрат за місяць, графа 25 - наростаючим підсумком з початку року.

Підприємства, що ведуть облік витрат одночасно на рахунках 8 і 9 класів, заповнюють розділи ІІІа та ІІІб. Форма розділу ІІІа відповідає формі розділу III Журналу 5. Спочатку на підставі первинних документів заповнюється Розділ ІІІб. Він призначений для відображення витрат операційної діяльності з групуванням їх за елементами витрат, що відповідає класифікації рахунків класу 8. Розділ ІІІа призначений для відображення витрат за статтями, які відповідають класифікації рахунків класу 9. Підсумкові дані рядка 6 розділу ІІІб і рядка 9 розділу ІІІа записуються в підсумковий рядок 10 розділу ІІІа, а потім - у Головну книгу. Дані з графи 20 розділу ІІІб переносяться до розділу ІІІа у відповідну статтю витрат за графами 17, 18, 19, 21.

Розділ IV Журналу 5 (5А) ~ це оборотна відомість за рахунком 28 «Товари». Тут відображається залишок товару на початок місяця, оборот і залишок на кінець місяця.

Розділ І Журналів 5 і 5А заповнюється після складання розділів II та III (або ІІІа) цих Журналів, окремі дані до нього переносяться зі складених Журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з розділу ІІІб Журналу 5А).

Синтетичний облік витрат як тих, що включаються, так і тих, що не включаються до складу виробничої собівартості готової продукції, ведеться у відомості № 5.1 «Відомість аналітичного обліку запасів». Тут відображаються виробничі запаси у вигляді оборотної відомості: сальдо на початок місяця, прибуток до матеріально відповідальних осіб і видаток зі складів за місяць на підставі звітів, сальдо на кінець місяця. У графах відомості № 5.1 відображаються матеріально відповідальні особи, у рядках - рахунки і субрахунки витрат у відповідності з рахунком 20 «Виробничі запаси»:

• сировина і матеріали;

• напівфабрикати;

• паливо;

• тара;

• будівельні матеріали;

• матеріали в переробці;

• запасні частини;

• інші товарно-матеріальні цінності;

• транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) (у випадку, коли для обліку ТЗВ відкривається окремий субрахунок).

У графі 3 зазначається номер кореспондуючого рахунка у разі прибутку або видатку запасів. У графах 22, 23, 24 відображаються суми виробничих запасів за обліковими цінами, суми ТЗВ і суми виробничих запасів за фактичною собівартістю.

У відомості № 5.1 щомісяця відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» розраховується середній відсоток ТЗВ для доведення вибулих виробничих запасів до їх фактичної собівартості. Наприкінці місяця відбувається перерозподіл загальної суми ТЗВ між залишком виробничих витрат і виробничими запасами, що вибули.

Особливо важливе значення мають правильна організація аналітичного обліку та його своєчасність. Дані аналітичного обліку - це база відомостей або необхідна інформація для аналізу, контролю, планування, управління і керівництва господарською діяльністю підприємства.

Аналітичний облік виробничих витрат ведеться за допомогою карткок, вільних аркушів, книг, комп'ютерних програм. Облік ведеться за кожним об'єктом обліку витрат (виробом, замовленням, групою виробів і т.д.) у розрізі статтей калькуляції за такими показниками: залишок незавершеного виробництва на початок місяця (береться з аналітичного регістра за минулий місяць), витрати за місяць (списання до дебету рахунка 20 за місяць), списання з кредиту рахунка 23 за місяць (на брак, випуск продукції, невиробничі рахунки), залишок незавершеного виробництва на кінець місяця (згідно з даними інвентаризації та оцінки незавершейого виробництва).

Наприкінці місяця дані синтетичного й аналітичного обліку узагальнюються, звіряються, заповнюється Журнал № 5 для запису в Головну книгу.

1.4 Системи зведеного обліку витрат виробництва

Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9;Запаси затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246. фінансовій звіт актив облік

Основними завданнями обліку виробничих запасів є

а. правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

б. виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

в. контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

г. одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

д. правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Забезпечення зберігання запасів здійснюють такими методами:

а) через систему матеріальної відповідальності - укладанням договорів із працівниками, які мають доступ до оформлення документів про рух матеріальних цінностей;

б) документальне оформлення всіх операцій руху матеріальних цінностей (прийняття, відпуск, списання);

в) затвердження окремим наказом посадового списку осіб, що мають право підписувати документи з прийняття, відпуску та списання матеріальних цінностей;

г) налагодження складського господарства;

ґ) проведення інвентаризації (вибіркової та суцільної).

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів.

Працівники матеріального відділу бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали, які надходять або витрачаються, а також достовірність і своєчасність записів у складських картках сортового обліку.

Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою, та проставлених нею залишків. Відтак первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні карти працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні карти незалежно від використання ліміту.

Під час опрацювання первинних документів взаємозв'язок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, яку бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому.

Важливий етап контролю за станом складського обліку та збереженням запасів (матеріальних цінностей) - контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів (особливо коштовних і дефіцитних), які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі довіреностей працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальник, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні інності за інвентаризацією.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл (перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо). (Міністерство фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу (п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2;Баланс; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 березня 1999р. № 87).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Отже якщо говорити про роль і місце інформаційної підсистеми виробничі запаси в загальній інформаційній системі підприємства то вона знаходиться далеко не на останньому місці, і від неї залежить загальний розвиток підприємства.

ІІ. Задачі

2.1 Задача 3

Підприємством при придбанні виробничих запасів здійснені наступні витрати:

- сплачено, за рахунок короткострокової позики банку, постачальнику згідно з договором купівлі - 10 000 грн;

- сплачено залізничний тариф за перевезення запасів до станції призначення - 900 грн;

- сплачено транспортній організації за перевезення товару від станції призначення до складу підприємства - 300 грн;

- ПДВ - 2240 грн;

- при оприбуткуванні запасів виявлена нестача - 200 грн, в т. ч. в межах норм природних втрат - 150 грн понад встановлені норми - 50 грн;

- нараховано проценти за короткостроковою позикою, яка використана для сплати заборгованості перед постачальником, - 70 грн.

Необхідно: Скласти відповідні бухгалтерські записи та визначити первісну вартість придбаних запасів.

Таблиця 8

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн
	Д - т	К - т
Оприбутковано отримані від постачальника запаси	281	631	10 000
Відображена сума ПДВ	641	631	2 240
Вартість ТЗВ віднесена на первісну вартість	281	631	300
Залізничний тариф віднесено на первісну вартість	281	311	900
Оприбутковано нестачу	281	631	200
Нараховано відсоток за позикою	642	311	70

2.1 Задача 7

1 січня 2010 року підприємство надало в оперативну оренду терміном на 3 роки приміщення офісу, справедлива вартість якого становить 600 000 грн. Угода передбачає одержання щорічних платежів у сумі 8000 грн 1 січня кожного року. Було одержано 8000 грн - орендна плата за 2010 рік та 9600 грн - аванс за наступні роки. За згодою з орендодавцем було проведено ремонт приміщення, вартість якого становила 18 000 грн. Термін корисного використання приміщення визначено в 30 років, амортизація нараховується за прямолінійним методом.

Необхідно: Скласти відповідні бухгалтерські записи у підприємства-орендодавця з початку терміну оренди і до кінця 2010 року

Таблиця 9

Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
	Д- т	К - т
Залік орендної плати на розрахунковий рахунок орендодавця	311	377	8000
Оприбуткована попередня оплата	311	69	9600
Нарахована амортизація	23	131	20 000
Списані витрати на ремонт	23	205	1 800

2.3 Задача 9

Наведені нижче дані відображають рух запасів на підприємстві:

Найменування	Кількість, шт.	Ціна за одиницю грн
Залишки запасів на01.10.2010 р	200	2
Придбано 05.10.2010 р	300	3
Продано 11.10.2010 р	400	6
Придбано 21.10.2010 р	200	4
Продано 28.10.2010 р.	200	6
Залишок на кінець	100
Придбано	700	2 100

Необхідно: Визначити собівартість реалізованих запасів за таких методів їх оцінки: середньозваженої собівартості, ФІФО.

Метод Фіфо:

Продано всього: 600 шт., з яких:

Собівартість 200 шт. по 2 грн., 300 шт. по 3 грн., і 100 шт. по 4 грн.

Залишок на кінець кварталу 100 шт. по 6 грн.

Собівартість продажу: 2100 - 600 = 1500 грн.

Виручка: 2400 + 1200 = 3600 грн.

Прибуток: виручка - собівартість = 3600 - 1500 = 2100 грн.

Метод середньозваженої собівартості:

Середня ціна: 2100/700 = 3 грн./шт.

Сума залишку: 100 шт. * 3 =300 грн. (середньозважена ціна одиниці товару)

Собівартість: 2100 - 300 = 1 800 грн.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Бухгалтерський облік: Облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навчальний посыбник/ Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга,; М-во освіти і науки України; Житомир. інж.-технол. ін-т. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - Житомир: ПП "Рута", 2001. - 510 с.

2. Загородній А. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Навч. посіб./ Анатолій Загородній, Ганна Партин,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2003. - 327 с.

3. Косміна Р. Бухгалтерський облік: Навч. посіб./ Римма Косміна,. - К.: Вища шк., 2003. - 173 с.

4. Кундря-Висоцька О. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник/ Оксана Кундря-Висоцька,; М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБУ. - К.: Алерта, 2004. - 303 с.

5. Лишиленко О. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник/ О.В. Лишиленко,. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 631 с.

6. Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ А. М. Стельмащук, П. С. Смоленюк; Мін-во освіти і науки України, Хмельницький економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 527 с.

7. Чебанова Н. Бухгалтерський облік: Посібник/ Наталія Чебанова, Юрій Василенко. - К.: Академія, 2002. - 671 с.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №12 “Фінансові інвестиції ”

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2;Баланс; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 березня 1999р. № 87)