Облік витрат на виробництво готової продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

15

Курсова робота

Облік витрат на виробництво готової продукції

ЗМІСТ

Вступ

1. Класифікація витрат на виробництво готової продукції. Основні принципи та задачі їх обліку

2. Характеристика підприємства, що досліджується та оцінка організації обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості готової продукції

3. Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво

4. Документальне оформлення та облік прямих витрат на виробництво

5. Порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат

Висновки

Список використаної літератури

аналітичний облік витрати собівартість продукція

ВСТУП

В умовах ринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов'язків перед державою.

Опанування знаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера, економіста, бухгалтера.

Удосконалення побудови своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов'язане з вирішенням актуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарських резервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітко налагоджений облік і контроль.

Бухгалтерський облік повинен всебічно і повно охоплювати та систематизувати господарську діяльність виробничо-комерційного підприємства, об'єднання, забезпечувати управління інформацією, здатною контролювати і оцінювати їх господарську діяльність.

Чітка побудова бухгалтерського обліку підвищує роль його як основного засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в усіх підприємствах.

Перехід виробництва на ініціативний шлях розвитку передбачає прискорення темпів економічного росту, посилення режиму економії і ресурсозбереження.

Важливе значення відіграє науково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань. Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості. Поряд з необхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заклечається в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.

В основі організації обліку витрат на виробництво лежать слідкуючі принципи:

- документування витрат і повне їх відображення на рахунках обліку виробництва;

- групування витрат по об'єктам обліку і місцям їх виникнення;

- відповідність об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими;

- розширення кола витрат, які відносяться на об'єкти обліку за прямим призначенням;

- здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

1. Класифікація витрат на виробництво готової продукції. Основні принципи та задачі їх обліку

Оскільки собівартість продукції як синтетичний показник формулюється із різних витрат, процесу планування, обліку, аналізу передує дослідження змісту цих витрат. Для цього передусім проводиться упорядкування, класифікація витрат на виробництво.

Залежно від призначення існують різні ознаки, за якими проводиться класифікація витрат на виробництво продукції.

Насамперед здійснюється групування витрат за економічними елементами і статтями калькуляцій.

В основу групування витрат за економічними елементами покладений економічний зміст тих чи інших витрат, незалежно від місця їх виникнення і призначення. Елементи витрат повинні бути економічно однорідними. Класифікація витрат за елементами є єдиною і обов'язковою для всіх промислових підприємств і об'єднань.

В Україні встановлений такий склад елементів витрат

-- матеріальні витрати;

-- витрати на оплату праці;

-- відрахування на соціальні заходи;

-- амортизація;

-- інші витрати.

Таким чином, склад елементів витрат дозволяє виділити дві основні групи:

-- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості споживаних предметів праці (матеріальні витрати) і засобів праці (амортизація);

-- витрати минулої праці, що уречевлені у вартості праці (амортизація);

-- затрати живої праці (витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи).

З інших витрат приблизно 2/3 становлять матеріальні витрати, а решта -- витрати живої праці.

Класифікація витрат за економічними елементами відображає витрати підприємства, що пов'язані з виробництвом продукції, тому її ще називають кошторисом затрат на виробництво.

Класифікація витрат за економічно однорідними елементами дозволяє:

-- оцінити характер виробництва (матеріалоємне, трудомістке, фондомістке);

-- визначити величини витрат живої і минулої праці та співвідношення між ними;

-- обчислити чисту продукцію підприємства (галузі);

-- зв'язати план собівартості з Іншими розділами плану підприємства (праця, матеріально-технічне забезпечення, технічний розвиток тощо);

-- визначити структуру витрат на виробництво за рік і в динаміці, що дозволить оцінити структурні зміни затрат;

-- виявити резерви подальшого зниження витрат на виробництво продукції.

Незважаючи на важливе значення в плануванні, обліку і аналізі елементів витрат на виробництво, класифікація за економічно однорідними елементами не дозволяє визначити собівартість одиниці продукції, тим більше, якщо виготовляється два і більше її види.

Тому нарівні з формуванням витрат за елементами здійснюється формування витрат за статтями, які відображають величину витрат залежно від місця їх виникнення і призначення. Статті затрат показують, що витрачено, куди витрачено, і на які цілі спрямовані кошти.

Єдина для всіх галузей номенклатура калькуляційних статей витрат відсутня, що зумовлено особливостями різних галузей.

З урахуванням П(С)БО16 рекомендуються такі калькуляційні статті

1. Сировина і матеріали;

2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

3. Зворотні відходи (вираховуються);

4. Паливо і енергія на технологічні цілі;

5. Основна заробітна плата виробничих робітників;

6. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;

7. Відрахування на соціальне страхування;

8. Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції;

9. Витрати на утримання І експлуатацію устаткування;

10. Загальновиробничі витрати;

11. Супутня продукції (вираховується);

12. Інші виробничі витрати;

13. Позавиробничі витрати (витрати на збут), сума статей 1-12 -- це виробнича собівартість; сума статей 1 -13 -- це повна собівартість.

Статті калькуляцій можуть містити різні економічні елементи з урахуванням їх ролі у виробництві, тому багато з них є комплексними.

Отже, на відміну від однорідних елементів витрат, статті витрат можуть бути і "змішаними", тобто включати якісно різнорідні види витрат.

До комплексних (змішаних) статей відносяться статті 8-13; статті 1-7 однорідні.

Залежно від способу віднесення витрат на собівартість окремих виробів їх поділяють на прямі і непрямі.

Прямими вважаються витрати, які можна безпосередньо віднести на собівартість одиниці продукції. До таких витрат переважно відносяться однорідні витрати. До непрямих відносяться витрати, які переносяться на собівартість одиниці продукції опосередкованим шляхом, наприклад, пропорційно будь-якому виду прямих витрат. На практиці непрямі витрати переносять на собівартість продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих працівників.

Водночас варто зауважити, що висловлене вище твердження не є абсолютним положенням. Так, у монопродуктових галузях, тобто підприємствах, які виробляють один вид продукції, всі витрати прямі, а в комплексних галузях, тобто таких, де із одного і того ж виду сировини одержують декілька видів продукції, всі витрати е комплексними.

Залежно від змін обсягу продукції всі витрати поділяються на змінні (умовно-змінні) і постійні (умовно-постійні).

Змінні витрати зростають або знижуються залежно від зростання або зниження обсягу продукції (витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітна плата виробничих працівників). Такі витрати змінюються майже пропорційно зміні обсягу виробництва.

Постійні витрати не залежать або мало залежать від обсягу продукції, наприклад, орендна плата, заробітна плата адміністративного персоналу тощо. За характером участі у виробничому процесі розрізняють основні і накладні витрати. Критерії розподілу витрат на основні і накладні полягає в тому, що основні витрати випливають із самого процесу виготовлення продукції і неминучі у будь-яких умовах виробництва -- невеликих і значних масштабах.

До основних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, паливо і енергію на технологічні цілі, заробітну плату робітників і інженерно-технічних працівників, ремонт і відновлення основних фондів.

Накладні витрати не випливають із самої технології виробництва І не є обов'язкові за всіх умов виробництва. Вони є результатом усуспільнення праці і зв'язані з управлінням, точніше з процесами організації, управління та обслуговування виробництва (орендна плата, освітлення та обігрівання приміщення, заробітна плата управлінського персоналу тощо).

За видами діяльності розрізняють витрати від звичайної діяльності (операційні, фінансові, інвестиційні) і витрати від надзвичайної діяльності -- невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (пожежі, землетруси, повені, техногенні аварії тощо).

За доцільністю розрізняють продуктивні витрати (доцільні, виправдані для даного виробництва витрати) і непродуктивні витрати (виникають внаслідок недоліків у технології, організації виробництва і праці).

2. Характеристика підприємства, що досліджується та оцінка організації обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості готової продукції

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є приватне підприємство - фірма “Композіт”, створене в 2003 році з метою отримання прибутку від виробничо-господарської, інвестиційної, комерційної, інноваційної і іншій підприємницької діяльності.

Підприємство знаходиться в м. Донецьку за адресою 83050, вул. Шекспіра 13/42. ПП - Фірма “Композіт” є юридичною особою, має власне майно, діє на правах повного господарського розрахунку і відкриває розрахункові рахунки і інші рахунки в установах банків України і іноземних банків в національній і іноземній валюті.

Також підприємство має фірмовий знак, круглий друк, вугільний штамп та інші штампи, фірмові бланки і емблему зі своїм найменуванням, товарний знак і виробничу марку продукції й послуг, які їм випускаються або надаються, інші реквізити, які затверджуються Загальними Зборами Засновників згідно Статуту і які зареєстровані згідно чинного законодавства України.

По своїх зобов'язаннях підприємство відповідає всім майном, яке йому належить. Засновники несуть відповідальність по зобов'язаннях підприємства у межах вартості внесків, які їм належать. Засновники підприємства, які не повністю внесли внески, несуть солідарну відповідальність по його зобов'язаннях у межах вартості невнесеної частини внеску кожного із засновників.

Основним напрямом діяльності підприємства є виробництво бар'єрних огорож для автомобільних доріг. Окрім виробництва ПП - фірма “Композіт” надає послуги з відновлення і захисту підвищених залізобетонних огорож і шляхопроводів.

Підприємство реалізує свою продукцію та послуги по цінам і тарифам, встановленим самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством, по регульованим цінам.

У власність ПП - фірми “Композіт” входять грошові внески і майно, передане йому у власність засновниками як внески, продукція, вироблена в результаті господарської діяльності підприємства, доходи, отримані від господарської діяльності, а також інше майно, придбане підприємством на підставах, не заборонених законодавством України.

Організаційна структура ПП - фірми “Композіт” має лінійний характер. Організаційну структуру можна представити у наступному рисунку:

Рис. 1. Організаційна структура ПП - фірми “Композіт”

Таким чином, вищим органом управління підприємства є Загальні Збори Засновників. Роботою Загальних зборів керує Голова, що обирається з числа Засновників підприємства. Голова Загальних зборів організує ведення протоколу. Директор не може бути одночасно Головою Загальних Зборів Засновників. Термін дії Голови - один рік.

Управління підприємством здійснюється відповідно до аконодавства і Статуту. Директор підприємства представляє інтереси ПП, укладає договори, трудові угоди, відкриває в банках розрахункові рахунки, розпоряджається засобами організації, затверджує штати і посадові інструкції, видає накази і дає обов'язкові для всіх працівників вказівки.

До обов'язків бухгалтерії ПП - фірми “Композіт” входить ведення бухгалтерського обліку згідно принципам і методам, передбаченим національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також забезпечення безперервності віддзеркалення операцій і достовірну оцінку активів, зобов'язань і капіталу в бухгалтерському обліку.

Ефективне ведення бухгалтерського обліку забезпечується бухгалтерською службою підприємства. Структуру бухгалтерії ПП - фірми “Композіт” можна представити на рисунку 3:

Рис. 2. Організаційна структура бухгалтерської служби ПП - фірми “Композіт”

Згідно організаційній структурі бухгалтерії, розділення бухгалтерів здійснюється за функціональною ознакою і, таким чином, на кожного бухгалтера покладені обов'язки по веденню обліку по своїй певній ділянці бухгалтерського обліку підприємства.

На чолі бухгалтерської служби підприємства стоїть головний бухгалтер. У обов'язки головного бухгалтера входить здійснення таких функцій, як:

? забезпечення дотримання на підприємстві встановлених методологічних основ бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлені терміни фінансової звітності;

? організація контролю за віддзеркаленням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

? участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею і відшкодуванням втрат від недостач, крадіжок і псування активів підприємства;

? забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку в цілому на підприємстві.

Бухгалтер по розрахунково-касових операцій веде облік грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства.

Бухгалтер п з обліку матеріальних запасів та виробництва веде бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що знаходяться у розпорядженні підприємства, починаючи від первинної документації і закінчуючи складанням в кінці кожного місяця матеріального звіту та журналів-ордерів за рахунками виробничих витрат та собівартості продукції. У функції даного бухгалтера також входить ведення обліку об'єктів основних засобів підприємства.

Для раціонального ведення обліку на підприємстві затверджений Наказ про облікову політику. Даний наказ є внутрішнім документом, який розкриває інформацію про організацію і порядок ведення обліку на підприємстві на поточний рік. Наказ про облікову політику розробляється директором підприємства. При зміні облікової політики наступного року на підприємстві не обов'язково видавати новий наказ. Для цього досить внести до нього зміни або видати в новій редакції. (лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793)

Серед всіх елементів облікової політики Наказом також затверджуються норми для правильного планування потреб в запасах, раціональної організації їх обліку і контролю. У ПП - фірмі “Композіт” наказ про облікову політику відсутній, тому для ліквідації цього недоліку нами був розроблений та рекомендований до впровадження такого роду наказ.

Обов'язки, права і відповідальність працівників регламентуються Посадовими інструкціями. Посадова інструкція - це документ, що визначає виробничі повноваження і обов'язки працівника.

Стандартів, регламентуючий зміст і процедуру розробки посадової інструкції, в законодавстві України не існує, у зв'язку з чим положення даної інструкції самостійно розробляються на підприємстві.

На ПП - фірмі “Композіт” посадові інструкції не розроблені. Хоча посадова інструкція не є обов'язковим документом, за відсутності даного документа на підприємстві виникають складнощі в плануванні робіт кожного співробітника, вирішення трудових суперечок, в розподілі обов'язків між співробітниками без їх дублювання.

На ПП - фірмі “Композіт” для полегшення ведення обліку використовується комп'ютерна програма «1:С Підприємство», яка настроєна з урахуванням специфіки роботи підприємства. Тобто, бухгалтерський облік на ПП - фірмі “Композіт” частково автоматизований в таких сферах, як:

? облік матеріальних цінностей підприємства;

? облік розрахунково-касових операцій;

? облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками;

? облік розрахунків з підзвітними особами підприємства.

На ПП - фірмі “Композіт” використовується стандартний План рахунків, затверджений Міністерством фінансів України від 30.11.1999 р. №291. Використання Плану рахунків відбувається згідно Інструкції про застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Уніфікованої форми графіка документообігу немає. Підприємство складає графік самостійно, виходячи з особливостей своєї діяльності. Контроль за дотриманням співробітниками графіка документообігу по підприємству здійснює головний бухгалтер.

Наявність цього графіку сприяє поліпшенню всієї облікової роботи на підприємстві, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, а також підвищенню рівня механізації і автоматизації облікових робіт. Чітка система документообігу прискорює оформлення і проходження документів, підвищує відповідальність працівників всіх рівнів, що мають справу з документами, за своєчасність їх складання, використання й опрацювання.

За результатами дослідження організації обліку ПП - фірми “Композіт” можна зробити висновок, що вона цілком відповідає нормам для здійснення успішної господарської діяльності та не суперечить Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, однак має деякі недоліки. З метою усунення даних недоліків нами були розроблені Наказ про облікову політику, графік документообігу та посадові інструкції облікових робітників, впровадження яких напрямлено на упорядкування функціональних обов'язків співробітників підприємства з обліку виробництва, недопущення дублювання роботи, повноважень і відповідальності та сформування чіткої системи руху документів..

3. Синтетичний та аналітичний облік витрат на виробництво

Для визначення собівартості продукції або послуг виробництва на «АПК-ІНВЕСТ» відповідні витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво». Для обліку витрат, які були зроблені у звітному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, застосовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На цьому рахунку обліковуються витрати до настання відповідних періодів, коли вони мають бути включені до собівартості. До складу цих витрат входять: оплата за телефон, орендна та інша плата, сплачена авансом та ін. В той самий час для більш рівномірного складання собівартості продукції протягом року на підприємствах створюються резерви для майбутніх витрат і платежів (рахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток», 472 «Додаткове пенсійне забезпечення», 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»).

Послідовність групування та обліку витрат на «АПК-ІНВЕСТ» має такий вигляд:

а) відображаються елементи витрат за місяць за дебетом рахунка 23 (матеріали, заробітна плата, амортизація і т.д.);

б) списуються на витрати майбутніх періодів і резервуються майбутні витрати та платежі на витрати даного місяця;

в) визначаються втрати від браку на рахунку 24 і включаються до собівартості продукції;

г) підсумовуються і розподіляються загальновиробничі витрати;

д) визначається собівартість незавершеного виробництва і готової продукції.

Синтетичний облік витрат на виробництво на «АПК-ІНВЕСТ» ведуть в Журналі № 5 або 5А. Два варіанти Журналу передбачено для різних видів ведення обліку витрат: з використанням (Журнал 5А) чи без використання (Журнал 5) рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» розписують обов'язково як у Журналі 5, так і в Журналі 5А.

У першому розділі Журналу 5 (5А) наводять зведені витрати виробництва за підприємством в цілому: дебет рахунків виробництва 23, собівартості реалізації 90, загальнови-робничих витрат 91, адміністративних витрат 92, витрат на збут 93, інших витрат операційної діяльності 94, витрат від надзвичайної діяльності 99 і кредит рахунків обліку виробничих ресурсів (20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91 та ін.).

У другому розділі Журналу 5 (5А) відображаються витрати підприємства за податком на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності (за рахунками 95, 96, 97), інші витрати. Інформація за графами даного розділу береться за кредитом рахунків із Журналів 1, 2, 3, 4, 6.

Безпосередньо для систематизації інформації щодо витрат діяльності в Журналі 5 призначений розділ III «Витрати діяльності». Журнал 5А передбачає розділ ІІІа «Витрати діяльності» і ІІІб «Витрати за елементами». У стовпцях зазначені рахунки, які є «джерелами» витрат, а в рядках -- напрямки (статті) витрат операційної та надзвичайної діяльності. По рядках рахунка 23 «Виробництво» підприємства вказують об'єкти витрат (види, групи продукції, послуг основного виробництва, об'єкти будівництва, підсобні виробництва).

Записи до регістрів обліку витрат за заробітною платою і витратами матеріальних ресурсів на «АПК-ІНВЕСТ» здійснюються за первинними документами.

Нарахована заробітна плата, витрата матеріалів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямками витрат (статтями, рахунками, субрахунками -- тобто за рядками Журналу 5). Підсумкові дані за рядком 9 «Усього за розділом III» із граф 13--16 переносяться в Головну книгу. Графа 24 показує суму витрат за місяць, графа 25 -- наростаючим підсумком з початку року.

Підприємства, що ведуть облік витрат одночасно на рахунках 8 і 9 класів, заповнюють розділи ІІІа та ІІІб. Форма розділу ІІІа відповідає формі розділу III Журналу 5. Спочатку на підставі первинних документів заповнюється Розділ ІІІб. Він призначений для відображення витрат операційної діяльності з групуванням їх за елементами витрат, що відповідає класифікації рахунків класу 8. Розділ ІІІа призначений для відображення витрат за статтями, які відповідають класифікації рахунків класу 9. Підсумкові дані рядка 6 розділу ІІІб і рядка 9 розділу ІІІа записуються в підсумковий рядок 10 розділу ІІІа, а потім -- у Головну книгу. Дані з графи 20 розділу ІІІб переносяться до розділу ІІІа у відповідну статтю витрат за графами 17, 18, 19, 21.

Розділ IV Журналу 5 (5А) ~ це оборотна відомість за рахунком 28 «Товари». Тут відображається залишок товару на початок місяця, оборот і залишок на кінець місяця.

Розділ І Журналів 5 і 5А заповнюється після складання розділів II та III (або ІІІа) цих Журналів, окремі дані до нього переносяться зі складених Журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з розділу ІІІб Журналу 5А).

Синтетичний облік витрат на «АПК-ІНВЕСТ», як тих, що включаються, так і тих, що не включаються до складу виробничої собівартості готової продукції, ведеться у відомості № 5.1 «Відомість аналітичного обліку запасів». Тут відображаються виробничі запаси у вигляді оборотної відомості: сальдо на початок місяця, прибуток до матеріально відповідальних осіб і видаток зі складів за місяць на підставі звітів, сальдо на кінець місяця. У графах відомості № 5.1 відображаються матеріально відповідальні особи, у рядках -- рахунки і субрахунки витрат у відповідності з рахунком 20 «Виробничі запаси»:

* сировина і матеріали;

* напівфабрикати;

* паливо;

* тара;

* будівельні матеріали;

* матеріали в переробці;

* запасні частини;

* інші товарно-матеріальні цінності;

* транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) (у випадку, коли для обліку ТЗВ відкривається

* окремий субрахунок).

У графі 3 зазначається номер кореспондуючого рахунка у разі прибутку або видатку запасів. У графах 22, 23, 24 відображаються суми виробничих запасів за обліковими цінами, суми ТЗВ і суми виробничих запасів за фактичною собівартістю.

У відомості № 5.1 щомісяця відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» розраховується сере¬дній відсоток ТЗВ для доведення вибулих виробничих запасів до їх фактичної собіварто¬сті. Наприкінці місяця відбувається перерозподіл загальної суми ТЗВ між залишком виробничих витрат і виробничими запасами, що вибули.

Особливо важливе значення мають правильна організація аналітичного обліку та його своєчасність. Дані аналітичного обліку -- це база відомостей або необхідна інформація для аналізу, контролю, планування, управління і керівництва господарською діяльністю підприємства.

Аналітичний облік виробничих витрат на «АПК-ІНВЕСТ» ведеться за допомогою карток, вільних аркушів, книг, комп'ютерних програм. Облік ведеться за кожним об'єктом обліку витрат (виробом, замовленням, групою виробів і т.д.) у розрізі статей калькуляції за такими показниками: залишок незавершеного виробництва на початок місяця (береться з аналітичного регістра за минулий місяць), витрати за місяць (списання до дебету рахунка 20 за місяць), списання з кредиту рахунка 23 за місяць (на брак, випуск продукції, невиробничі рахунки), залишок незавершеного виробництва на кінець місяця (згідно з даними інвентаризації та оцінки незавершеного виробництва).

Наприкінці місяця дані синтетичного й аналітичного обліку узагальнюються, звіряються, заповнюється Журнал № 5 для запису в Головну книгу. У Додатках №8,9, 13 та З до даного навчального посібника наведені ці регістри бухгалтерського обліку і Методичні рекомендації застосування регістрів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356.

4. Документальне оформлення та облік прямих витрат на виробництво

Підставою для відображення в обліку виробничих витрат є належним чином оформлені первинні документи, що надходять з різних структурних підрозділів підприємства. Після обробки яких в бухгалтерії відображають витрати у розрізі елементів, з наступним включенням у собівартість.

Виробничий процес починається із закупівлі запасів, необхідних для його безперебійного здійснення. На підприємство ПП - фірмі “Композіт” запаси (комплектуючі матеріали, запасні частини) надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Їхнє надходження, насамперед, контролює відділ постачання, що стежить за виконанням постачальниками договірних зобов'язань, розшукує оплачені вантажі, які ще не надійшли, оформляє претензії у випадках порушення умов договорів. У процесі виробництва виникає потреба передавати сировину, матеріали з центральних складів безпосередньо у виробничі підрозділи з наступним використанням їх на виробничі потреби. Таке переміщення матеріальних цінностей від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, а також їх списання у встановленому порядку треба обов'язково оформляти документально. Первинні документи, що явилися підставою для відображення в обліку прямих витрат на виробництво шахтоуправління у 2009 році варто систематизувати у вигляді таблиці 2.

На переміщення матеріальних цінностей з одних складів і комор в інші бухгалтерія відповідно до плану постачання або на підставі розпорядження керівника господарства виписує накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87) у двох примірниках і вручає особі, яка одержуватиме цінності.

На підставі зазначених документів склад (комора) відпускає цінності за масою, переліком або обмірами під розписку одержувача-водія чи іншої особи, якій доручено переміщення цінностей. Одержані зі складу в такому порядку цінності мають бути повністю здані на склади (в комори) у місцях призначення і оприбутковані.

На досліджуваному підприємстві завідувач складом складає групувальну відомість внутрішнього переміщення у розрізі виробничих цехів, де відображає кожну накладну в хронологічному порядку.

Таблиця 1 Документування операцій з обліку прямих витрат на виробництво у ПП-фірма «Композіт» .

№ з /п	Види витрат	Документи, що підтверджують виникнення витрат
1.	“Прямі матеріальні витрати”	Накладні, лімітні картки, Акти списання палива, запасних частин.
2.	“Прямі витрати на оплату праці”	Наряд, табель обліку використання робочого часу виробничих робітників, накопичувальна картка виробітку і заробітної плати, Акт виконаних робіт, довідка бухгалтерії, розрахунок бухгалтерії
3.	“Відрахування на соціальні заходи”	Розрахунки бухгалтерії, довідка бухгалтерії.
4.	“Амортизація”	Відомість нарахування амортизації, довідка бухгалтерії, відомість амортизації за статями витрат
5.	“Інші прямі витрати”	Акт виконаних робіт, Акт уцінки, розрахунок бухгалтерії, довідка бухгалтерії, авансовий звіт, листок обліку простоїв, Акт на списання основних засобів, рахунок, накладна.

На підприємстві ПП-фірма «Композіт» відпуск для потреб виробництва комплектуючих виробів, запасних частин, будівельних матеріалів та інших цінностей із складів проводиться за Актом на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, а - вибухових речовин, нафтопродуктів - за лімітною карткою (ф. № 117а) на одержання матеріальних цінностей. Ці картки, як правило, складають у тому разі, коли відпуск матеріальних цінностей на виробництво проводиться за встановленими нормами на плановий обсяг робіт і коли картки призначені для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів. Виписують її на строк до 15 днів у двох примірниках на відпуск із складу однієї або кількох назв цінностей, як правило, на один об'єкт витрат. Один примірник виписаної та підписаної керівником і головним бухгалтером лімітної картки передають одержувачу цінностей, а другий - на склад. Комірник при відпуску цінностей зважує або замірює їх обов'язково в присутності одержувача і відмічає в обох примірниках лімітної картки дату відпуску і кількість цінностей. За одержані цінності одержувач розписується в лімітній картці, яка знаходиться у комірника, а комірник - у примірнику одержувача.

Перевірені і затверджені первинні документи з обліку відпрацьованого часу, норм виробітку, розцінок, а також окладів і затверджених штатів є основою для нарахування заробітної плати.

Нарахування заробітної плати робітників, що безпосередньо зв'язані з виробництвом, здійснюється за разовими та накопичувальними нарядами на відрядну роботу, які є підставою для отримання даних про виробітку продукції кожним робітником, обліку виконання норм виробітки, а також за табелями обліку робочого часу, в якому ведеться оперативний облік присутності робітників та їх перебування на роботі за кожним структурним підрозділом.

На кожного прийнятого за наказом керівника робітника відкривається особовий рахунок, у якому відзначається відділ, де працює працівник, його професія, табельний номер, та інші необхідні відомості.

Щомісяця дані про нарахування й утримання із заробітної плати прикладаються до особового рахунку у вигляді розрахункового листка.

Розрахунково-платіжна відомості та документи, прикладені до них є підставою для відображення витрат на оплату праці на відповідних рахунках в залежності від місця їх виникнення.

Оплата праці робітникам обумовлює за собою додаткові зобов'язання підприємства перед державними фондами обов'язкового страхування, які є витратами підприємства. Підприємство зобов'язане здійснювати відрахування до фондів:

- пенсійного страхування;

- соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;

- соціального страхування по безробіттю;

- соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Розрахунки внесків у соціальні фонди на досліджуваному підприємстві оформлюють у зведеному журналі відрахувань.

Суму амортизації за необоротними активами визначають спеціальним розрахунком, що оформлюється відомістю нарахування амортизації і щоквартально включають до витрат за місцем експлуатації.

Розрахунки з підзвітними особами здійснюються на підставі наказу керівника про перелік осіб, яким можуть видаватися грошові кошти під звіт на відрядження або на здійснення дрібних господарських витрат. Відрядникам обов'язково виписується посвідчення про відрядження. Гроші видаються підзвітним особам з одночасним виписуванням видаткового касового ордеру.

Підзвітні особи складають Звіт про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт з прикладеними до нього документами, які підтверджують витрачання коштів за цільовим призначенням. Звіти подаються до бухгалтерії у встановлені законодавством терміни: при відрядженні - протягом трьох робочих днів після повернення із відрядження; при здійсненні дрібних господарських витрат - наступного робочого дня після видачі грошей під звіт. Витрати підзвітних осіб на аналізованому підприємстві включаються до складу інших витрат операційної діяльності.

Виробничі витрати підприємства діляться на прямі витрати (матеріальні, на оплату праці та інші), тобто ті, що по документах первинного обліку (накладним, табелям обліку відпрацьованого часу або нарядам на виготовлення виробів) можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (виробові, послузі, замовнику, марці виробу), і загальновиробничі витрати, що накопичуються і розподіляються між об'єктами витрат відповідно до визначеного фактора.

На аналізованому підприємстві використовується нормативний метод обліку та калькулювання собівартості продукції. Відділом економіки та цінової політики розробляються норми та нормативи поточних витрат за прямими статями, кошториси загальновиробничих витрат, на підставі яких складається планова калькуляція собівартості продукції у розрізі виробів та статей калькуляції.

Всі витрати відносяться на собівартість продукції по фактичному обсязі в прийнятій оцінці. Так, витрачені на виробництво запаси, у відповідності П(С)БО 9 «Запаси» [18], повинні оцінюватися по одному з передбачених методів (середньозваженої собівартості, ФІФО тощо). Згідно облікової політики у ПП-фірма «Композіт» використовується метод ідентифікованої вартості. Однак зробити розрахунок за вибраним методом оцінки запасів можна тільки по закінченні місяця, якщо будуть відомі всі витрати, які включаються в їхню первинну вартість. До цього моменту відбуття запасів у поточному обліку необхідно здійснювати за обліковими цінами. Як облікові ціни можна використовувати покупні, фактичні минулого звітного періоду та інші.

У кожному разі облікові ціни будуть відрізнятися від виявлених первинних цін за окремими видами запасів. Тому наприкінці кожного місяця необхідно визначити і відображення в обліку різницю, тобто відхилення від облікових цін або транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ). Для такого розрахунку інформація про відхилення повинна постійно накопичуватися на відповідних рахунках і субрахунках класу 2 «Запаси».

Розрахунок відхилень повинен здійснювати по методу середнього відсотка з використанням таких формул:

Виявлені відхилення можуть бути зі знаком «плюс» або «мінус» залежно від співвідношення облікової та первинної вартості запасів. В обліку відхилення зі знаком «плюс» відображаються звичайним способом, а відхилення зі знаком «мінус» - способом червоного сторно, тобто негативними числами.

Виробничі витрати узагальнюються в бухгалтерії на рахунку 23 «Виробництво», до якого на підприємстві ПП-фірма «Композіт» відкриваються наступні субрахунки: 231 «Основне виробництво» і 232 «Допоміжне виробництво» та знаходять своє відображення в оборотній відомості за рахунком 23 (додаток Л). При цьому, прямі витрати відбиваються на рахунку 23 у міру виникнення. В повздовж звітного періоду на субрахунку 231 групуються усі витрати, що складають собівартість готової вугільної продукції, наприкінці звітного періоду визначається фактична собівартість продукції за вирахуванням незавершеного виробництва.

Таким чином, документальне оформлення і облік прямих витрат у ПП-фірма «Композіт» ведеться відповідно чинного законодавства та згідно положень П(С)БО 9 «Запаси» та П(С)БО 16 «Витрати».

5. Порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат

У виробничу собівартість крім прямих включаються загальновиробничі витрати. Загальновиробничі витрати - це накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, ділянками, відділеннями, бригадами і іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання і експлуатацію устаткування та машин.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» [17] загальновиробничі витрати підрозділяються на:

1. Постійні витрати на обслуговування й управління, які практично не змінюються, зі зміною обсягів виробництва. У свою чергу діляться на :

- які розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) пропорційно встановленим показникам. Вони включаються в виробничу собівартість продукції;

- які не розподіляються, а відразу в момент їхнього визначення включаються в собівартість реалізованої продукції.

2. Змінні - витрати, які змінюються прямо або майже прямо пропорційно обсягу виробництва. Всі ці витрати розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) і включаються в їх виробничу собівартість.

Звичайно на загальновиробничі потреби відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування та інші витрати, аналогічні елементам прямих витрат. Порядок їхньої оцінки та документального оформлення аналогічний порядку, застосовуваному для прямих витрат, і докладно розглянутий раніше.

Особливістю загальновиробничичх витрат є необхідність їхнього розподілу між об'єктами обліку та калькулювання, тобто між видами продукції (робіт, послуг). Причому постійні необхідно спочатку розділити на ті, які включаються у фактичну виробничу собівартість і ті, які відразу списуються на собівартість реалізованої продукції.

Подальший розподіл здійснюється щодо всієї суми загальновиробничих витрат, які включаються у виробничу собівартість. Вона складається з фактичної суми змінних загальновиробничих витрат і суми постійних, які підлягають розподілу між окремими видами продукції (робіт, послуг). Підприємства самостійно обирають критерії розподілу. Розподіл може здійснюватися пропорційно заробітній платі виробничого персоналу, загальній сумі прямих витрат, обсягу випуску продукції, і т.п. Головне, щоб критерій розподілу був обґрунтований. У ПП-фірма «Композіт» використовують заробітну плату виробничих працівників. Весь процес розподілу загальновиробничих витрат можна поділити на три етапи:

Отже розподіл загальновиробничих витрат відбувається на двох рівнях:

- між видами собівартості;

- між об'єктами обліку витрат та калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

Розглянемо більш докладно процес розподілу загальновиробничих витрат, регламентований П(С)БО 16 «Витрати» [17].

Спочатку необхідно визначити суму загальновиробничих витрат, які включаються у виробничу собівартість. З огляду на вимоги П(С)БО 16 [17] зрозуміло, що всі умовно-змінні загальновиробничі витрати включаються у виробничу собівартість. Їхня фактична сума визначається за даними бухгалтерського обліку.

Постійні витрати включаються у виробничу собівартість тільки з урахуванням фактичного обсягу виробництва та їх планової суми на одиницю нормальної потужності. Тому насамперед необхідно визначити яку суму постійних загальновиробничих витрат, які включаються у виробничу собівартість, так і суму, що відразу включається в собівартість реалізованої продукції. Із цією метою здійснюються такі розрахунки:

1. Визначається фактична сума постійних загальновиробничих витрат. Вона рівняється різниці між всією сумою фактичних загальновиробничих витрат і фактичною сумою змінних витрат.

2. Визначається сума постійних витрат, що підлягає включенню у виробничу собівартість. Вона є добутком від множення фактичного обсягу виробництва на планову суму постійних витрат на одиницю планового обсягу.

3. Визначається сума постійних загальновиробничих витрат, що відразу включається в собівартість реалізованої продукції (нерозподілені). Вона являє собою різницю між їхньою загальною сумою і частиною, що включається у виробничу собівартість (нерозподілені).

4. Визначається загальна сума загальновиробничих витрат, що включається у фактичну виробничу собівартість і підлягає розподілу між видами продукції (робіт, послуг). Вона рівняється сумі змінних витрат і сумі постійних витрат, що включається у виробничу собівартість.

Визначена сума загальновиробничих витрат підлягає розподілу між видами продукції, які виготовляються по заздалегідь установлених критеріях. У ПП-фірма «Композіт» - це заробітна плата виробничого персоналу. Для розподілу зробимо такі розрахунки:

1. Визначається середній відсоток загальновиробничих витрат, які включаються у виробничу собівартість щодо суми заробітної плати виробничого персоналу. Для цього загальну суму загальновиробничих витрат, що підлягає розподілу між видами продукції поділимо на загальну суму заробітної плати виробничих працівників.

2. Розраховується сума загальновиробничих витрат, які підлягають включенню у виробничу собівартість конкретного виду продукції. Для цього помножимо середній відсоток загальновиробничих витрат на сму заробітної плати виробничих працівників, нараховану за виробництво конкретного виду продукції.

На досліджуваному підприємстві загальновиробничі витрати не поділяються на постійні та змінні. Варіант, що використовується для розподілу загальновиробничих витрат на дуже спрощений та не відповідає методиці, запропонованої П(С)БО 16 [17].

Рис.3. Схема узагальнення інформації з обліку загальновиробничих витрат у ПП-фірма «Композіт»

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» (додаток М). Рахунок 91 зазвичай закривається щомісяця і сальдо не має. Але у виробництвах з тривалим циклом виробництва списання загальновиробничих витрат може здійснюватись не щомісяця. У такому випадку сальдо рахунку 91 додається до сальдо рахунку 23 «Виробництво» і відображається у 2 розділі активу балансу (рядок 120).

В кінці звітного періоду у ПП-фірма «Композіт» загальновиробничі витрати розподіляються між об'єктами витрат відповідно до заробітної плати виробничих робітників та списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво” та знаходять своє відображення в оборотній відомості за рахунком 91 (додаток М).

Підводячи підсумок вищевикладеному слід зазначити, що на аналізованому підприємстві бухгалтерський облік витрат на виробництво ведеться з деякими розбіжностями щодо вимог чинного законодавства. Варіант, що використовується для розподілу загальновиробничих витрат дуже спрощений та не відповідає методиці, запропонованої П(С)БО 16.

ВИСНОВКИ

На основі вивчених літературних джерел у відповідності до мети курсової роботи можна зробити деякі висновки-узагальнення.

Готова продукція -- це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Собівартість продукції -- це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розподілу полягає в тім, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати (ЗВВ), які для підприємства є накладними витратами. Загальновиробничі витрати належать до непрямих витрат. Непрямі витрати -- такі, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, у зв'язку з чим піддягають розподілу. У випадку, коли прямі витрати не можна віднести до певного виду продукції, вони розподіляються з застосуванням бази розподілу, установленої на підприємстві (базою розподілу може бути загальна сума прямих витрат, обсяг виробництва, ін.). Усі прямі витрати на виробництво продукції обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». У свою чергу загальновиробничі витрати підлягають розподілу, оскільки вони не можуть бути віднесені до конкретного виду продукції. Розподіл загальновиробничих витрат має деякі особливості. Основна частина ЗВВ після їх розподілу включається до собівартості конкретного виду продукції, а нерозподілена частина збільшує собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому такі витрати виникли (тобто списується на витрати в періоді їх виникнення). Методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції називається сукупність прийомів організації документування і відображення в обліку виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції. Залежно від характеру виробництва, технології та організації його для обліку витрат і калькулювання застосовуються різні прийоми у різному їх сполученні. Під прийомом розуміють вибір об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць; поточний контроль за дотриманням норм витрат і виявлення відхилень; порядок розподілу непрямих витрат; способи оцінки незавершеного виробництва; періодичність калькулювання та ін.

Для визначення собівартості продукції або послуг виробництва відповідні витрати групуються на рахунку 23 «Виробництво». Для обліку витрат, які були зроблені у звітному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, застосовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». На цьому рахунку обліковуються витрати до настання відповідних періодів, коли вони мають бути включені до собівартості. До складу цих витрат входять: оплата за телефон, орендна та інша плата, сплачена авансом та ін. В той самий час для більш рівномірного складання собівартості продукції протягом року на підприємствах створюються резерви для майбутніх витрат і платежів (рахунок 471 «Забезпечення виплат відпусток», 472 «Додаткове пенсійне забезпечення», 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»).

Список використаної літератури

1. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХР/ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

2. Указ Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку й статистики" № 303 від 23.05.92 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509).

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджено наказом Міністерства фінан¬сів України № 242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 750/4043).

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капі¬талу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.

6. Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтер¬ського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р.).