Організація та методика аудиту операцій з векселями

Джерелами інформації, що використовуються з метою проведення аудиторської перевірки є:

ѕ виписки банків з відповідних рахунків із додатками документів, які є підставою для здійснення вексельних операцій;

ѕ первинні документи (договір купівлі-продажу продукції та вексель на суму отриманих матеріальних цінностей); книга реєстрації векселів, рахунок-фактура, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, акт прийому-передачі векселя; журнал № 3 по рахунку «Векселі видані»; журнал № 3 по рахунку «Векселі отримані».

Пропонується така робоча програма аудиторської перевірки підприємства (фірми) у вигляді переліку питань, що складається з трьох етапів.

Етап 1. Експертиза організації і стану бухгалтерського фінансового обліку, якості фінансової звітності, оцінка внутрішнього аудиту фірми.

Об'єкти експертизи:

* реальність балансових даних за статутним капіталом;

* вибіркова перевірка реєстрів синтетичного й аналітичного обліку;

* матеріали інвентаризації необоротних активів, запасів, коштів і розрахунків, зобов'язань, дебіторської і кредиторської заборгованості;

* акти податкової адміністрації й аудиторські висновки за попередні періоди;

* організація внутрішнього аудиту;

* дотримання законодавчих актів з обліку і фінансової звітності.

Етап 2. Аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності.

Об'єкти контролю:

* засновницькі (установчі) документи, у т.ч. статут підприємства;

* наявність і використання кредитних коштів;

* кошти у касі, на рахунках у банках;

* основні засоби і нематеріальні активи;

* товарно -матеріальні цінності;

* розрахунки з оплати праці, за податками і платежами та з підзвітними особами;

* власний капітал, витрати, доходи і фінансові результати та їх використання.

Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації щодо усунення виявлених недоліків з питань:

* організації і методології бухгалтерського фінансового обліку;

* використання поточного і перспективного аналізу для прогнозування подальшого функціонування підприємства.

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки.

1. Ознайомлення з персоналом і планом.

2. Отримання і документування інформації про клієнта, структуру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

3. Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

4. Проведення допоміжних перевірок засобів контролю (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків.

5. Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською перевіркою.

6. Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і оцінювання результатів аудиту.

7. Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю.

За результатами попередньої експертизи між аудиторською фірмою і клієнтом укладається угода. За угодою одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати відповідну роботу на завдання іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Угода вважається укладеною з часу досягнення сторонами згоди з усіх суттєвих пунктів, і від цього часу виникають права і обов'язки сторін. Виконуючи прийняту на себе за угодою роботу, виконавець зберігає самостійність, тобто сам організує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість окремих операцій тощо. Угода визначає основні права й обов'язки виконавця. Виконавець повинен організувати роботу і керувати нею. Він зобов'язаний виконати роботу протягом обумовленого терміну, який встановлюється згодою сторін. Основним обов'язком замовника є прийняття виконаної підрядником роботи відповідно до угоди. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцю передбачену угодою винагороду. Дія угоди припиняється від часу її виконання (процедури аудиту). Аудиторські процедури -- це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналітичного обліку і первинними документами. Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фінансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотримання прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними особами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах). Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.[ 5 ]

РОЗДІЛ III. Методика проведення аудиту

3.1 Планування аудиту вексельних операцій

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведенні. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Слід також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур. Після укладання договору на аудит і вивчення необхідної допоміжної інформації про підприємство-клієнта аудитор складає повний план аудиту і програму.Першочерговому плануванню підлягають баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. Надання аудиторських послуг планується за допоміжними договорами. Протягом всього терміну проведення аудиту його загальний план і програма переглядаються і уточнюються аудитором у зв'язку з імовірністю змін умов і напрямів аудиту і можливістю отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур. У нормативі № 9 не передбачено попереднього планування аудиту.

Процес планування може бути подано трьома етапами:1. попереднє планування аудиту;2. підготовка і складання загального плану аудиту;3. підготовка і складання програми аудиту.

Основними питаннями загального плану аудиту є:

1. обізнаність аудитора з бізнесом клієнта;

2. розуміння обліку і системи внутрішнього контролю;

3. визначення ризиків і їхньої суттєвості;. види, час проведення і повнота процедур;

4. інші питання.

5. координація, керівництво, супровід і нагляд;

При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.Загальний план аудиту включає такі питання:

* умови договору на виконання аудиту;

* зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;

* відповідальність аудитора згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність";

* відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;

* система і форма бухгалтерського фінансового обліку;

* фінансова звітність, використана для аудиту;

* виконавці аудиту;

* тривалість аудиторської перевірки;

* бюджет часу і затрат;

* вплив на аудит Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", нового Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових і законодавчих актів;

* визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

* ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;

* робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;

* сутність і обсяг аудиторських доказів;

* умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);

* аудиторський ризик;

* залучення експертів.

Об'єктами аудиту можуть бути:

* засновницькі (установчі) документи (статут, ліцензія, патент тощо);

* формування і зміни статутного (пайового) капіталу;

* наявність і використання кредитних ресурсів;

* необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, інвестиції);

* запаси (виробничі запаси, готова продукція, товари);

* кошти (каса, рахунки в банках, короткострокові векселі, інші активи);

* власний капітал (статутний, пайовий, додатковий, резервний, не-оплачений капітал);

* довгострокові й поточні зобов'язання;

* витрати, доходи, фінансові результати.

3.2 Методика здійснення аудиту

Поняття методології та методики.

Термін “методологія” - грецького походження. Він означає “вчення про метод” або “теорія методу”. Методологія займається теоретичними проблемами шляхів та засобів наукового пізнання, закономірностями наукового дослідження як творчого процесу. Виникла вона на основі аналізу наукової діяльності вчених, загальних особливостей методів та засобів, які застосовуються, їх порівнянні та систематизації. Тим самим методологія розкриває сутність наукової пізнавальної діяльності. Термін “метод” походить від грецького “methodos”, що означає “дорога за будь-чим”,“шлях”. Поняття “науковий метод” можна охарактеризувати як цілеспрямований підхід, шлях, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вирішується. Метод представляє собою комплекс різноманітних пізнавальних підходів та практичних операцій, спрямованих на отримання нових знань. В аудиті під методом розуміють систему основних підходів та способів дослідження фактів господарського життя, які відповідають предмету та завданням аудиту як галузі знань.

Аудит використовує наступні методи:

всезагальні, які характеризують філософську основу пізнання;

загальні, які конкретизують всезагальні методи стосовно аудиту;

спеціальні, які використовують аудитори, вивчаючи факти господарського життя.

Терміном “методика” позначають застосування в певному порядку різноманітних конкретних способів та прийомів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання господарських явищ і процесів. Тому, під “методикою ” розуміють сукупність правил здійснення конкретного дослідження, послідовність інструментів, що застосовуються при вивченні конкретних фактів.Враховуючи вище викладене, методика аудиту - це застосування сукупності способів і прийомів, які дають можливість провести аудит системно, в найбільш доцільній послідовності. Інакше кажучи, це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні господарсько-фінансової діяльності підприємств, що складається з трьох рівнів, які включають: об'єкти дослідження, джерела отримання інформації; прийоми і способи вивчення об'єктів.

Отже, методика аудиту дає можливість визначити реальний якісний та кількісний стан об'єктів, що вивчаються, виявити відхилення від базового або нормативного стану й оцінити ці відхилення за критеріями доцільності та законності. Сукупність способів та прийомів, що використовуються для дослідження стану об'єктів, можна об'єднати в наступні групи:

визначення кількісного та якісного стану об'єкта;

виявлення відхилень фактичного стану об'єкта від норм та нормативів, планових та інших показників;

оцінка стану об'єкта (у минулому і поточному періодах та визначення майбутнього стану).

Способи аудиту - це сукупність прийомів та засобів, спрямованих на отримання та обґрунтування знань про об'єкт, що досліджується. Способи, що застосовуються в аудиті, поділяють на такі групи:

загальні способи, що застосовуються в ході аудиту будь-яких об'єктів та підрозділів діяльності підприємства;

часткові спосби, що застосовуються для аудиту однорідних операцій або окремих ділянок діяльності підприємства;

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Після закінчення курсової роботи я змогла детальніше дізнатися про векселі. В своїй роботі я намагалася викласти як найбільше чіткої інформації.

Роблячи висновок треба зазначити, що вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний період зазначену суму грошей власникові векселя (векселеотримувач). Розрізняють прості та переказні векселі. У простому векселі міститься нічим не обумовлена обіцянка векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю суму боргу. Переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної сили.

Особливостями використання векселя як засобу платежу є те, що він може використовуватись для розрахунків між юридичними особами для оплати за товари, роботи (послуги), окрім векселів Міністерства фінансів, Національного банку України та комерційних банків.

Стан економіки України на етапі переходу до ринкових відносин не дозволяє швидко і в широких масштабах упроваджувати вексельний обіг. Головним чином це пов'язане з різким погіршенням фінансового стану переважної більшості суб'єктів господарювання в умовах інфляції і, як результат, - зниження їхньої взаємної довіри у сфері розрахунків. Взагалі, враховуючи унікальні правові можливості векселя як фінансового інструменту, можна зазначити, що обговорення різних аспектів використання векселів, його особливостей та специфіки складання, продажу та акцептування є наразі конче необхідним та нагальним.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. №3125-ХІІ

2. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 14.10.92р. № 2680-XII

3. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою введений Уніфікований закон про переказні й прості векселі» від 06.07.99 р. № 826-ХІУ // Все про бухгалтерський облік. -- 1999. -- № 113. -- с. 15.

4. Постанова ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.92 № 2470-ХІІ // Право України. -- 1992. --№ 11. --с. 79.

5. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності Навчальний посібник (рек. МОН України) Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерський Д.Є. / За заг.ред. Петрик О.А. К. КНЕУ 2008 472с

6. http://www.creditsvit.com.ua/audit-operacij-s-vekselyami-u-organizacii-prodavca/]

7. http://www.bestreferat.ru/referat-188942.html

8. http://referatu.net.ua/newreferats/7371/190736

9. http://pidruchniki.ws/12920522/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/planuvannya_konkretnoyi_auditorskoyi_perevirki#478

10. http://ua.textreferat.com/referat-2962-3.html

11. http://pulib.if.ua/part (наукова бібліотека)

12. http://bibliotekar.ru/audit-2/50.htm (електронна бібліотека)

13. http://www.referado.com/referat.php?id=6957

14. http://www.referado.com/referat.php?id=6354

15. Дорош Н.І. “Аудит методологія і організація” - К. -2001

Размещено на Allbest.ru