Методи обліку. Розрахунок бюджетів
Організація зведеного обліку і витрат при різних методах обліку. Окремі відособлені технологічні стадії виробництва. Нормативний і управлінський облік. Порядок складання і призначення бюджету продажів, виробництва, придбання і використання матеріалів.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2012 |
| Размер файла | 26,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
- Організації зведеного обліку і витрат при різних методах обліку
- Організації зведеного обліку і витрат при різних методах обліку
Отже, одним із основних завдань управлінського обліку є визначення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).
Слід зазначити, що об'єктивною обставиною, яка унеможливлює безпосереднє визначення питомих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) є те, що більшість витрат можна з певною достовірністю відобразити за різними центрами відповідальності, але їх неможливо відразу віднести до конкретного виду продукції. Хоча здебільшого це стосується непрямих витрат, однак навіть прямі витрати не завжди можна безпосередньо віднести до виробництва конкретного виду продукції (робіт, послуг), особливо тоді, коли з вихідної сировини отримують два і більше види продукції. Наприклад, вихідною сировиною у виробництві цукру в Україні є цукрові буряки, а готовою продукцією -- цукор, меляса, жом; у видобувних кар'єрах нерідке одночасно отримують два-три найменування продукції; під час вирощування зернових у сільському господарстві одержують повноцінне зерно, зерновідходи, солому й полову. Отже, об'єктивно необхідним є застосування певних методів обліку витрат і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), які дають змогу обґрунтовано відносити витрати до конкретного найменування з урахуванням технологічних та організаційних особливостей виробництва і відображення в обліку формування їхніх споживних властивостей. При цьому вибір методу не може бути довільним, а має враховувати об'єктивні умови конкретного виробництва, зокрема, тривалість виробничого циклу, кількісні та якісні характеристики продукції6, можливість розмежування витрат за елементами.
В управлінському обліку застосовують різні методи обліку витрат і калькуляції собівартості продукції. Зокрема, на підприємствах, де сировину й оплату праці, інші витрати порівняно легко можна віднести до виробництва конкретного виду продукції (робіт, послуг), застосовують позамовний метод. Цей метод зазвичай використовується в машинобудуванні, будівництві, під час виконання ремонтних робіт, у літакобудуванні тощо7. При цьому варто зауважити, що йдеться не про обов'язкову наявність конкретних замовлень, під якими в нас розуміють відповідно оформлені документи від зовнішніх замовників -- фізичних осіб чи підприємств, хоч у таких випадках цей метод також може застосовуватися. Проте це не означає, що за наявності замовлень зі сторони обов'язково використовується саме позамовний метод обліку витрат і калькуляції собівартості продукції. Так, замовлення на серійну продукцію: металопрокат різних профілів і сортаментів, текстильні вироби різних найменувань надходять на відповідні підприємства серійного виробництва такої продукції майже безпосередньо, із дня на день. Однак облік витрат і калькуляція собівартості продукції тут здійснюється не за окремими замовленнями, а, наприклад, за попередільним методом.
У принципі позамовний метод означає групування витрат за окремими об'єктами їхнього обліку, які мають відмінні якісні параметри від іншої продукції, що виробляється у цьому центрі відповідальності. У низці випадків цей метод ідентичний простому методу обліку витрат і калькуляції собівартості продукції, який застосовується зазвичай тоді, коли об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом калькуляції. В такому разі немає потреби розподіляти витрати між різними видами продукції, оскільки їх відразу можна поділити на кількість вироблених одиниць.
Варто звернути увагу, що хоч у науковій літературі не проводять розмежування між категоріями метод обліку витрат і метод калькуляції, на практиці їхнє застосування часто не збігається. Трапляються випадки, коли один метод обліку витрат доповнюється під час калькуляції іншими методами. Тому думка про те, що позамовний, попередільний, нормативний методи є основними і спільними як для обліку витрат, так і для калькуляції собівартості продукції8, на наш погляд, є доволі спірною. Наприклад, у разі застосування позамовного методу обліку витрат на виготовлення столярних виробів, навіть за наявності замовлення на невеликі партії, доводиться калькулювати собівартість конкретних найменувань за допомогою нормативного методу. При виробництві молока облік витрат ведуть за простим методом, а калькуляцію собівартості продукції -- за комбінованим, який включає розподіл витрат на молоко, та нормативним -- для визначені ня собівартості приплоду і побічної продукції.
В ідеалі, звичайно, позамовним (як і простим водночас) можна було б вважати метод обліку витрат і калькуляції в разі індивідуального виробництва. Це теоретично дає підстави вважати, що основною умовою застосування позамовного методу є можливість виділити та індивідуалізувати виготовлення унікального або виконаного за спеціальним замовленням виробу чи невеликої партії виробів і отримати інформацію не про середню, а про індивідуальну собівартість одиниці продукції9. На практиці ж цей метод охоплює не тільки означені ситуації, а набагато ширшу сферу, тому, крім індивідуальних замовлень у буквальному розумінні, замовленнями вважають будь-які інші, навіть формально не задокументовані.
Облік витрат за окремими переділами застосовується на підприємствах, де виробництво продукції є серійно-масовим і здійснюється за кількома стадіями (переділами). Цей метод називають попроцесним10. Щодо калькуляції собівартості продукції, то однозначно вважати, що за умови застосування попередільного (попроцесного) методу обліку витрат він автоматично застосовується і під час калькуляції, на наш погляд, не можна. Так, при випалюванні цегли витрати, які обліковують за третім переділом (перші два -- заготівля глини, піску та виготовлення цегли-сирцю), доводиться розподіляти мінімум між двома сортак;: цегли -- цілою і битою, що можливе завдяки застосуванню нормативного методу калькуляції собівартості продукції. Так само ускладнюється калькуляція собівартості продукції за наявності незавершеного будівництва, яке, по суті, стає окремим переділом. Тому погоджуємося з думкою про те, що хоча позамовний та по-процесний методи є популярними, однак на практиці під час калькуляції немає суворого розмежування між ними, і можна зустріти багато гібридних методів11. Це ще раз підкреслює творчий характер управлінського обліку і неможливість його жорсткої регламентації. Щодо калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), визначальним має бути забезпечення такої інформації, яка дає менеджерам можливість сформувати об'єктивне і достовірне уявлення про результати діяльності центру відповідальності, а не пристосування до будь-якого загального методу.
У низці випадків навіть за наявності переділів недоцільно обліковувати витрати за ними, оскільки тривалість технологічного процесу невелика, і в кінцевому підсумку витрати за кожною окремою стадією повною сумою входять до собівартості готової продукції. Наприклад, у м'ясо переробній галузі можна виділити переділи: жилкування м'яса й виготовлення фаршу; варіння ковбас; копчення ковбас; охолодження і зберігання ковбас. Проте зазвичай в управлінському обліку витрат такого поділу не роблять, хоча під час нормування враховують втрати за кожним переділом. При визначенні відхилень їх контролюють теж за кожним переділом, але лише за кількісними параметрами, оскільки нормативи витрат у вартісному вираженні визначені у розрахунку на одиницю готової продукції. Отже, тут застосовується облік витрат не за процесами, а за виробництвом загалом.
Слід зауважити, що виробництво рідко не має окремих відособлених технологічних стадій (процесів), які б могли бути основою для управлінського обліку витрат за попередільним методом. Хоча вважають» що попередільний метод може застосовуватися лише в промисловості, однак у будівництві він також практично використовується, щоправда, як облік витрат за етапами робіт- Технологія виробництва сільськогосподарської продукції також має чітко виражені стадії: підготовка ґрунту; посів; догляд за культурами; збирання. У видобутку корисних копалин розрізняють розкри-валькі роботи, підготовчі роботи, власне видобуток і транспортування покладів. Однак тут управлінський облік витрат не завжди ведуть за окремими технологічними стадіями (переділами), хоча це, на наш погляд. є доцільним. облік витрата бюджет виробництво
Основною причиною відсутності у таких випадках попроцесного обліку витрат є незбіганя робочого й календарного періодів виробництва, що, за налаштованості звітності за центрами відповідальності на місячний звітний період, якраз і зумовлює розбіжності даних про витрати на відповідні переділи. Однак слід мати на увазі, Що управлінський облік призначений для більш глибокого аналізу, а тому систематизації записів про витрати у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку за місяць, як це передбачено у фінансовому обліку, тут недостатньо. Тому запровадження попроцесного методу управлінського обліку витрат виробництва, на нашу думку, має бути ширшим і знайти своє застосування в інших, крім промисловості, галузях народного господарства.
Упродовж тривалого періоду у вітчизняній економічній науці найпрогресивнішим вважали нормативний метод обліку витрат та нормативну калькуляцію собівартості продукції. Окремі вчені навіть стверджували, що існує два основних методи обліку витрат -- нормативний і ненормативний12. Були спроби, в основному невдалі, запровадження нормативного методу обліку витрат в усіх без винятку галузях народного господарства.
З позицій сьогоднішнього досвіду можна зазначити, що нормативний метод обліку має право на існування нарівні з іншими, але не більше. Тому його не слід переоцінювати, тим паче, що в країнах ринкової економіки застосовуються
досконаліші методи (стандарт-кост, директ-костинг, абзор-пшен-костинг), в основу яких покладено ті самі підходи, тобто нормування витрат та облік відхилень від них.
Суть нормативного методу обліку витрат і калькуляції собівартості продукції полягає в тому, що бюджети (кошториси) центрів відповідальності формуються на основі норм і нормативів (вартісного вираження норм) витрат сировини, оплати праці, інших елементів. Тут попередньо визначають собівартість одиниці продукції на основі нормативних калькуляцій. Видача матеріальних ресурсів на виробництво здійснюється за документами, в яких обґрунтована потреба за нормами і нормативами. Всі відхилення від норм відображують на рахунках обліку як збільшення чи зменшення результату діяльності центру відповідальності.
Взагалі нормативний і управлінський облік прийнято розглядати як систему планування й обліку витрат, яка складається з таких елементів: нормування термінів виробництва продукції, її складу та якості; нормативне обґрунтування потреби, витрачання й використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, а також засобів виробництва; планування, облік і оцінка економічної ефективності на основі норм і нормативів.
Порядок складання і призначення бюджету продажів, бюджету виробництва, бюджету придбання і використання матеріалів, бюджету трудових витрат, бюджету загально виробничих витрат, бюджету адміністративних витрат і бюджету на збут
Головне завдання бюджету -- планування обсягів і термінів надходження коштів та здійснення витрат, розрахунок достатності власних грошових коштів для їх фінансування й визначення потреби у кредиті. Бюджет також допомагає у проведенні оцінки ліквідності підприємства та показує, чи зможе господарство вчасно повернути кредити і розрахуватися за іншими своїми зобов'язаннями. З погляду фінансово-кредитних установ бюджет є одним з необхідних інструментів для обґрунтування спроможності підприємства повернути залучені кошти.
Крім того, бюджет руху готівки забезпечує ефективність управління фінансовою діяльністю підприємств у таких напрямах:
Планування руху готівки допомагає здійснити правильний вибір часу придбання товарно-матеріальних цінностей та строків повернення боргів для зведення розмірів позичкового капіталу до мінімуму. Наприклад, капітальні витрати й страхові платежі можуть (і за можливості повинні) бути перенесені на той час, коли очікуються значні готівкові надходження.
Бюджет використовується для аналізу платоспроможності господарства, тобто можливості вчасно виплачувати заробітну плату працівникам, борги -- постачальникам, платежі -- до бюджету та позабюджетних фондів. Таким чином, за його допомогою наочно показано зростання чи зменшення загальної заборгованості підприємства на кінець планованого періоду.
Прогнозування руху грошових коштів може допомогти у визначенні шляхів зменшення загальної суми податків завдяки правильному вибору часу реалізації продукції та придбання ресурсів.
Завдяки прогнозуванню періоду отримання грошових надходжень виникає можливість одержання знижок при купівлі матеріальних ресурсів у цей період шляхом сплати за них готівкою.
Бюджет допомагає уникнути залучення надлишкових кредитів і демонструє можливість економії коштів на відсотках за кредитами за умови їх якнайшвидшого повернення.
Планування руху готівки допомагає прийняти рішення щодо вибору виду кредиту: коротко-, середньо- чи довгострокового. Наприклад, завелика сума короткострокового кредиту порівняно із середньо- або довгостроковим може призвести до виникнення проблеми наявності грошей у майбутньому. Якщо така проблема вже існує, бюджет може підказати шляхи виправлення ситуації.
Отже, за допомогою бюджету руху готівки забезпечується фінансове обґрунтування господарських планів підприємства. При цьому слід мати на увазі, що цей інструмент не можна використовувати для прогнозування прибутку, тому що в нього не включаються такі негрошові витрати, як амортизація та бартерні операції, які впливають на прибуток. Водночас тут відображаються деякі грошові витрати, які не мають прямого впливу на прибуток, а саме: повернення кредитів, капітальні витрати. Отже, бюджет руху готівки не відображає результатів діяльності підприємства за рік, а лише показує, скільки підприємство має готівки та яка кількість коштів надходить і знімається з банківських рахунків щомісяця. Особлива важливість бюджету для сільськогосподарських підприємств, діяльність яких пов'язана із сезонністю виробництва, полягає в тому, що він допомагає вирішити проблему розриву між часом сплати боргів та одержання готівкових надходжень.
Під час здійснення виробничої діяльності спеціалісти господарства повинні ретельно обліковувати фактичні готівкові потоки, зіставляти їх із запланованими й коригувати плани залучення чи виплати грошових коштів, якщо фактичні дані значно відхиляються від запланованих. Фактичні дані руху грошових коштів є ключовим елементом системи фінансового менеджменту. Вони забезпечують механізм проведення постійного поточного контролю за виконанням планів та ефективністю роботи підприємства. Інше важливе використання фактичних даних по грошових потоках полягає в розробці й коригуванні на їх основі виробничих бюджетів на наступний рік.
Складаючи бюджет руху готівки, необхідно пам'ятати, що всі грошові надходження та витрати плануються за фактом здійснення платежу, а не за фактом їх виникнення чи нарахування, тобто всі дані вводяться на основі обґрунтованих припущень, коли саме буде отримано гроші або здійснено платежі.
Формування бюджету -- це складний процес, який потребує залучення великої кількості різних джерел інформації. Значна кількість даних та їх взаємопов'язаність вимагають високої точності, тому що в іншому випадку це призведе до неправильності всього бюджету. Точність вхідних показників може бути забезпечена лише за умови їх детального обґрунтування. Тому, складаючи бюджет руху готівки, необхідно використовувати загальний бюджет господарства, бюджети за видами продукції, аналіз дебіторів і кредиторів, які допоможуть визначити суми витрат та надходжень від кожного виду діяльності, а також терміни сплати боргів і отримання грошей від боржників.
Процес бюджетування на підприємстві поєднує роботу зі складання оперативного, фінансового і загального бюджетів, керування і контролю за виконанням бюджетних показників.
Бюджет - це кількісне втілення плану, що характеризує доходи і витрати на визначений період, а також капітал, який необхідно залучити для досягнення заданих планом цілей. Дані бюджету планують майбутні фінансові операції, тобто бюджет створюється до виконання передбачуваних дій. Це і визначає роль бюджету як основи для контролю й оцінки ефективності діяльності підприємства.
Бюджети мають безліч видів і форм, окремі бюджети, що характеризують проміжні операції (закупівля сировини і матеріалів, бюджет виробництва і т.д.), можуть нести інформацію тільки про витрати чи тільки про доходи (бюджет продажів), а укрупнені бюджети (бюджетний звіт про прибутки і збитки, бюджет коштів) показують як витрати, так і доходи організації.
Основні вимоги до інформації, що міститься в бюджеті, наступні: достатність, ненадмірність, ясність і доступність. Конкретні форми складання бюджету кожне підприємство вибирає самостійно.
Бюджетний період, як правило, охоплює короткостроковий аспект планування (рік, квартал), однак бюджети, пов'язані з капітальними вкладеннями, складаються і на більш тривалий період -- п'ять, десять років.
Роль і місце бюджетування в загальній системі фінансового управління досить повно розкриваються при розгляді його функцій:
- планування (складання бюджету ґрунтується на уточненні та деталізації стратегічних планів на бюджетний період, визначенні ефективності планованих заходів та відповідності планованим витратам і доступним ресурсам);
- координація (комунікація та координація різних підрозділів підприємства, їх видів діяльності, що передбачають узгодження інтересів окремих робітників і груп у цілому по підприємству для досягнення поставлених цілей. Бюджетування сприяє виявленню слабких ланок в організаційній структурі, розв'язанню проблем комунікації та розподілу відповідальності між виконавцями);
- контроль (контроль поточної діяльності на основі бюджетних даних, забезпечення планової дисципліни).
Процес бюджетування допомагає керівництву підприємства координувати зусилля з огляду на взаємодію між підрозділами. Саме бюджетний процес дає змогу виявити можливі конфлікти та неефективне використання ресурсів. Розроблені бюджети розглядаються як орієнтири, з якими порівнюються реальні результати. Відстеження різниці у фактичних і бюджетних даних дає можливість своєчасно вжити заходів чи здійснити коригування бюджету й змінити тактичні завдання всіх підрозділів.
Фінансовий бюджет -- це план, у якому відображаються обсяг і структура передбачуваних джерел коштів і плановані напрямки їх використання. Фінансовий бюджет складається з бюджету коштів, бюджету капітальних вкладень і бюджетного балансу. Фінансовий бюджет складається з врахуванням інформації, що міститься в бюджетному звіті про прибутки і збитки.
Бюджет руху коштів -- це план грошових надходжень і платежів. При розрахунку бюджету руху коштів принципово важливо визначити час фактичних надходжень і платежів, а не час виконання господарських операцій.
Не применшуючи важливості кожного етапу бюджетування та доцільності складання оперативного бюджету на підприємстві, особливу увагу слід приділяти бюджетуванню капіталовкладень.
Протягом свого життєвого циклу підприємство приймає різні проектні пропозиції, кожна з яких потребує розробки бюджету. Ці пропозиції можна класифікувати таким чином:
- капіталовкладення, що зменшують поточні витрати на виробництво продукції;
- капіталовкладення, що розширюють обсяги виробництва існуючої продукції чи сприяють впровадженню нової;
- капіталовкладення, що пов'язані із заміною обладнання;
- капіталовкладення, що дають переваги чи додаткові вигоди.
Капіталовкладення як на практиці, так і в теорії становлять ядро будь-якого бізнесу. Приріст обсягів виробництва та підвищення продуктивності залежать безпосередньо від ефективності капіталовкладень. Підприємство, яке не має бюджету з капіталовкладень, нераціонально використовує кошти через вкладання їх у всі можливі справи - фінансування малоперспективних проектів і відкладання на потім програм із високим потенціалом.
Завершальним кроком у процесі підготовки загального бюджету служить розробка бюджетного бухгалтерського балансу, що характеризує зміни у фінансовому і майновому становищі підприємства за умови виконання запланованих у попередніх бюджетах господарських і фінансових операцій.
Для управління грошовими потоками важливе значення має аналіз та планування руху грошових коштів, що дозволяє деталізувати джерела одержання капіталу і напрямки його використання за відповідний період. З метою одержання інформації при формуванні бухгалтерської звітності передбачено складати “Звіт про рух грошових коштів” (РГК). У ньому наводяться дані про рух коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Усі три розглянутих види діяльності формують єдину суму грошових ресурсів підприємства, нормальне функціонування якого неможливо без постійного переливання грошових потоків з однієї сфери в іншу. Саме існування трьох сфер діяльності організації спрямоване на забезпечення її працездатності. Навіть прибуткова виробничо-господарська діяльність не завжди може приносити достатню суму грошей для придбання позаоборотних засобів (чи нерухомості, устаткування). У подібній ситуації необхідні нові позики, вартість яких повинна компенсуватися майбутніми доходами від інвестицій. В умовах кризи неплатежів підприємства змушені вишукувати додаткове короткострокове фінансування оборотного капіталу. Але витрати на подібні заходи не можуть компенсуватися майбутніми доходами, тому що гроші не були використані для інвестицій.
Існує два способи складання Звіту про РГК: прямий і непрямий. Прямий метод вважається більш складним, але більш інформативним, тому що він заснований на вивченні всіх грошових операцій і визначенні, до якого виду діяльності вони належать: основного, інвестиційного чи фінансового. Непрямий метод простіший, оскільки він оперує змінами даних, що відображені у балансі та звіті про фінансові результати.
Проведемо розрахунок руху грошових коштів на умовному прикладі з метою оцінки фінансової привабливості підприємства в 2000 році.
Завдання 1
Ціна реалізації продукції - 265 грн.
Змінні витрати на одиницю продукції -175,0 грн.
Загальні постійні витрати 23850,0 грн.
Цільовий прибуток 49950,0 грн
Плановий обсяг реалізації 348475,0 грн.
Необхідно
1. Визначити маржинальний дохід на одиницю продукції
2. Визначити точку беззбитковості у натуральних одиницях та у грошовому виразі
3. Визначити обсяг реалізації у натуральних та у вартісних показниках, який забезпечить цільовий прибуток
4. Який прибуток отримає товариство за умови досягнення обсягів реалізації згідно показників
5. визначити запас міцності за умови досягнення планових обсягів реалізації
Маржинальний дохід визначається як різниця між чистим доходом та змінними витратами
Пм = Чд - Сзм
Пм = 265,0-175,0 = 90,0 грн.
2. Точка беззбитковості у натуральному вираженні
Q = Cпост / (Ц - Сзмін) =
Постійні витрати / (цін реалізованої продукції - змінні витрати)
Q = 23850,0 / (265,0 - 175,0) = 265,0 од.
3. Точка беззбитковості у грошовому виразі
Qгр = Постійні витрати / коефіцієнт маржинального доходу
4. Коефіцієнт маржинального доходжу = маржинальний дохід / ціна реалізації
Км.д = 90 / 265 = 0,34
Qгрн. = 23850/0,34 = 70147,0 грн.
5. Обсяг реалізації для цільового прибутку в натуральних вимірах
Q = обсяг реалізації / ціна продажу одиниці продукції = 348475 / 265 = 1315 одиниць
6. Обсяг реалізації у вартісних показниках для цільового прибутку
Q = (постійні витрати + заплановиний прибуток ) / коефіцієнт маржинального доходу =( 235485 + 49950 )/0,34 = 217059 грн.
7. Величина прибутку
((Постійні витрати + запланований прибуток) / (ціна продажу - змінні витрати на одиницю))/ ціна продажу = (23850 + 49950) / 90 / 265 = 3,1 грн.
8. Операційний прибуток = дохід від запланованого обсягу продажу * коефіцієнт маржинального доходу - постійні витрати = 348475 * 0,34 -23850 = 93631,5
9. Запас міцності = фактичний обсяг продажу - точка беззбитковості = 348475 - 217059 = 131416
10 Коефіцієнт запасу міцності = запас міцності / фактичний обсяг продажу = 131416 / 348475 = 0,38
Завдання 2
І. Обсяг реалізації
Продукція А 45 000 грн.
Продукція Б 70 000 грн.
Продукція В 35 000 грн.
Разом 150 000 грн.
ІІ. Прямі витрати сировини і матеріалів, грн.
Продукція А 15750,0
Продукція Б 31500,0
Продукція В 12250,0
Разом 59500,0
ІІІ. Пряма заробітна плата з нарахуванням
Продукція А 11250,0
Продукція Б 24500,0
Продукція В 8750,0
Разом 44500,0
IV. Змінні накладні виробничі витрати
Продукція А 2250,0
Продукція Б 3500,0
Продукція В 1750,0
Разом 7500,0
V. Постійні накладні загально виробничі витрати
Продукція А 7875,0
Продукція Б 17150,0
Продукція В 6175,0
Разом 31200,0
VІ. Загальна сума витрат
Продукція А 37125,0
Продукція Б 76650,0
Продукція В 28925,0
Разом 142700,0
Прибуток + Збиток -
Продукція А 7875,0
Продукція Б -6650,0
Продукція В 6075,0
Разом 7300,0
1. Розрахувати маржинальний дохід та прибуток (збиток) після прийняття рішення
2. Визначити загальну суму прибутку (збитку) яку отримає підприємство бухгалтерським методом, шляхом розподілу непрямих витрат між видами продукції, які залишилися із подальшим визначенням загальних витрат та прибутку.
3. Охарактеризувати вплив рішення щодо ліквідації сегменту діяльності на фінансовий результат п-ва
4. Ухвалити рішення щодо доцільності чи недоцільності ліквідації збиткового сегменту
Розв'язування
Маржинальний дохід та прибуток після прийняття рішення
Дохід (реалізація) продукції А і Б = 45 000,0 + 35 000,0 = 80 000,0 грн.
Сума змінних витрат продукції А і Б
15750,0 + 12250,0 + 11250,0 + 8750,0 + 2250,0 + 1750,0 = 52 000,0 грн.
Маржинальний дохід = різниця між доходом та змінними витратами
Мд = 80 000,0 - 52 000,0 = 28 000,0 грн.
Ставка розподілу накладних витрат
К = 31200,0 / 150 000,0 = 0,21
Сума накладних витрат, що припадає на продукцію А
45 000,0 * 0,21 = 9450,0 грн.
На продукцію В
35 000,0 *0,21 = 7350,0 грн
Сума загального прибутку на продукцію А
45 000,0 - 15750,0 - 11250 - 2250,0 - 9450,0 = 6300,0 грн.
На продукцію В
35 000,0 - 12250,0 - 8750,0 - 1750,0 - 7350,0 = 4900,0 грн.
Всього 6300,0 + 4900,0 = 11200,0 грн.
Дохід від реалізації продукту Б
31500,0 - 24500,0 - 3500,0 - (70 000*0,21) = - 11200,0 грн.
Рішення щодо ліквідації продукції Б є правильним. Від реалізації продукції Б немає ні доходу ні прибутку.
Використана література
1. Аген Джон В., Амстронг Девид. Основи свободного предприниматель-ства.-К., 1992.
2. Волков Н. В. Сто страниц о бизнесе. - М., 1991.
3. Кісельов А. П. Бізнес як форма прояву практичної функції політекономії // Проблеми викладання дисциплін економічної теорії: 36. - К,, 1994.
4. Киселев А. П. Теория й практика современного бизнеса. - К., 1995.
5. Рубин Ю. В. Бизнес й зкономика. - М., 1991.
6. Панченко Е. Управління в ринковій економіці. Менеджмент // Економіка України.- 1992. -№ 12.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття прямих та непрямих витрат. Об’єкт обліку виробничих затрат. Складання звітної калькуляції та відомості обліку витрат на виробництво. Розрахунок собівартості продукції на підставі змінних витрат. Складання бюджету закупівлі сировини і виробництва.
контрольная работа [28,5 K], добавлен 15.06.2011Теоретичні основи обліку витрат виробництва. Аналіз стану організації обліку витрат виробництва і виходу картоплі в Агрофірмі "Косівщинська", шляхи його вдосконалення. Методика обліку витрат на виробництво і виходу картоплі в сільському господарстві.
курсовая работа [226,9 K], добавлен 12.07.2010Призначення управлінського обліку, його методи та способи. Проблеми управлінського обліку в Україні. Організація управлінського обліку на прикладі підприємства ПАТ "Комсомолець". Проблеми вдосконалення управлінського обліку та аналізу на підприємствах.
курсовая работа [240,7 K], добавлен 28.05.2013Мета та етапи обліку витрат виробництва. Характеристика обліку витрат на державному підприємстві "Черкаське лісове господарство". Інвестиційний проект зниження собівартості продукції, розрахунок економії і витрат на проведення автоматизації виробництва.
курсовая работа [92,1 K], добавлен 26.02.2012Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції, загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції, робіт і послуг. Групування витрат за статтями калькуляції. Організація аналітичного обліку основного виробництва.
курсовая работа [465,6 K], добавлен 04.08.2010Виникнення витрат на виробництво продукції. Витрати в бухгалтерському розумінні. Формування бухгалтерського обліку. Значення і завдання обліку загальновиробничих витрат. Прийоми і методи дослідження в обліку, аналізі і аудиті загальновиробничих витрат.
дипломная работа [840,9 K], добавлен 24.02.2012Законодавчо-нормативне регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Особливості організації обліку необоротних матеріальних активів, витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції. Облік надходження, вибуття запасів та бартерних операцій.
курсовая работа [38,4 K], добавлен 19.08.2010Сутність і синтетичний облік витрат підприємства. Облік доходів та результатів діяльності. Документальне оформлення обліку витрат і доходів на ВАТ "Вінтер". Інформація про види продукції та послуг. Методика і організація обліку витрат на інновації.
магистерская работа [294,7 K], добавлен 26.12.2010Організаційно-правова характеристика підприємства. Управлінський облік та класифікація витрат виробництва. Документальне оформлення операцій з реалізації продукції. Оптимізація та контроль витрат і доходів у підсистемі внутрішньогосподарського обліку.
курсовая работа [182,4 K], добавлен 20.07.2011Аналіз облікової політики ТОВ "Агрофірма "Колос". Завдання обліку процесу виробництва. Стан первинного обліку витрат і виходу продукції. Організація синтетичного і аналітичного обліку процесу виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос".
курсовая работа [62,5 K], добавлен 13.08.2010
