З кожним днем збільшується кількість керівників українських підприємств, які припиняють сумніватися в необхідності вести облік, відмінний від бухгалтерського, який практично повністю зосереджений на задоволенні потреб зовнішніх споживачів інформації. Управлінський же облік призначений для надання достовірної і повної інформації, яка необхідна для прийняття правильних та ефективних управлінських рішень самого підприємства. Але в практичній діяльності керівники українських компаній досі не мають чіткого розуміння цього виду обліку, що, мабуть, є головною проблемою процесу постановки системи управлінського обліку. Метою дослідження є аналіз основних тенденцій виникнення управлінського обліку, його значення у діяльності українських підприємств, впливу зарубіжного досвіду на формування системи управлінського обліку в Україні, а також аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що мають вплив на побудову системи управлінського обліку.

Найбільш актуальним питанням, яке постійно обговорюється науковцями та спеціалістами, є сутність управлінського обліку та проблеми підвищення ефективності його упровадження. Усе це вище сказане обговорюється в роботах закордонних та вітчизняних авторів, таких як Н.Чумаченко, І.Білоусова, Ф.Бутинець, Д.Хан, В.Ластовецький, Ч.Хорнгрен та ін. Вони, звісно, мають деякі розходження у поглядах на конкретні питання, але все ж одностайні, що упровадження управлінського обліку є необхідним для прийняття правильних та ефективних управлінських рішень. Для того, щоб у сучасних умовах ефективно управляти підприємством, необхідно чітко усвідомлювати "картину" його щоденного фінансового стану. Її практично неможливо одержати без використання спеціальних програмних продуктів, що реалізують не тільки облікові методології, але і планування виробничо-логистичної діяльності, моделювання реальних ситуацій і управління собівартістю відповідно до сучасних вимог. Реалізація цих систем і практика їхнього використання привели до створення зовсім нової моделі обліку для комерційного підприємства - управлінського.

Декілька років тому наша держава з метою підвищення якості облікової інформації реформувала принципи бухгалтерського обліку. Але на практиці це не було належним чином сприйнято керівниками та бухгалтерами. Причиною стало те, що бухгалтерський облік сприймається як необхідність з метою надання звітності у податкові органи, а не як джерело інформації, на підставі якої можуть прийматися правильні рішення. Також негативно впливає присутність податкового обліку, який, по-перше, відрізняється від бухгалтерського, а по-друге, його ведення є більш пріоритетним через те, що саме його найбільш контролюють податкові органи.

Тому, доки керівники не усвідомлять ряд переваг, що несе у собі управлінський облік, доти його повсюдне упровадження на українських підприємствах залишиться у мріях. Підприємство та його керівництво повинні самі для себе вирішити, чи потрібен їм такий вид обліку, чи бажають вони заробляти прибуток за будь-яких умов, чи при оптимальному використанні усіх своїх ресурсів та потужностей? Для цього і існує система управлінського обліку.

В Міжнародних стандартах фінансової звітності відображені загальні показники й основні принципи ведення управлінського обліку. Але останнім часом на Заході спостерігається помітний відхід від класичного підходу (облік основних кількісних показників) у бік якісних показників. До того ж, беруться до уваги зовсім нові фактори, на які раніше управлінці майже не звертали уваги: система бізнес-процесів усередині підприємства, конкурентне середовище, система взаємин із клієнтами (CRM) та ін. Це, звичайно, свідчить про новий рівень розвитку управлінського обліку. І, якщо говорити про вітчизняні підприємства, то це завтрашній день, хоча на даному етапі у нашій країні спостерігається посилення інтересу до цієї теми, а також збільшення продажів програмних продуктів по автоматизації системи управлінського обліку.

Ідею про встановлення системи управлінського обліку висувають, як правило, або керівники, яким стає недостатньо для прийняття рішень тієї інформації про стан підприємства, яку вони мають, або фахівці, які тільки-но закінчили вищі навчальні заклади і мають нові економічні погляди на функціонування підприємства. Як правило, для цього наймають кваліфікованого спеціаліста, бо можуть виникнути проблеми під час постановки системи управлінського обліку поряд з існуючим бухгалтерським, тому що вони мають за мету різні речі.

Приймаючи до уваги вітчизняний та світовий досвід, слід виділити три основні мети організації системи управлінського обліку:

1) інструмент проведення фінансово-економічних розрахунків, формування бази обґрунтування ефективних управлінських рішень;

2) інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів і інших об'єктів витрат для задоволення інформаційних нестатків фінансового менеджменту як системи управління прибутком підприємства через управління витратами;

3) інструмент реалізації концепції контролингу, що подає управлінську інформацію для планування, контролю, оцінки і безперервного удосконалення організації обліку та діяльності підприємства [4]. Управлінська інформація з'являється шляхом трансформації системою управлінського обліку звичайних даних і спрямована на окремого користувача, який оцінить її якість та корисність.

Щоб управлінська інформація була у нагоді, до неї висуваються деякі вимоги, адже вона повинна містити не тільки числові показники та фінансово-економічні розрахунки альтернативних варіантів дій, але ще й пропонувати висновки і надавати рекомендації щодо вибору найбільш привабливих з них.

Система управлінського обліку представляє собою систему численних взаємопов'язаних частин, що тісно функціонують одна з одною, а саме, люди, технології, мета, задачі, структура та функції.

Вплив великої кількості зовнішніх факторів на функціонування підприємства відіграє свою роль у процесі вибору альтернатив, які дозволяють з максимальною користю досягти цілей фірми.

Особливе значення мають зовнішні фактори, які впливають на побудову системи управлінського обліку на українських підприємствах. Як відомо, на території України відсутні в порівнянні з Заходом, корпорації, а переважають холдинги та інші структури. Тому в розвинених країнах пенсійні та інші різноманітні фонди поступово отримують велику владу над таким видом власності як корпорації, що знаходяться в суспільному володінні.

Українська економіка знаходиться в перехідному стані, тобто планової економіки, як такової, вже не існує, а ринкова не утвердилася остаточно. Звісно ж, вітчизняні компанії не мають достатнього досвіду роботи, до того ж, кожна має свій. За цих умов кожне підприємство підходить до процесу побудови системи управлінського обліку індивідуально.

Через все це сфера діяльності стосовно впровадження системи управлінського обліку на українських підприємствах є областю тільки теоретичних знань та припущень у сукупності з намаганнями фахівців випробувати світовий досвід.

На специфіку системи управлінського обліку впливають також внутрішні фактори. Серед них можна відзначити найвпливовіші, такі як:

1) технологія бізнесу (для безперервного виробництва витрати будуть класифікуватися на постійні і змінні, а для позамовного виробництва - на прямі і непрямі);

2) облікова політика підприємства ( у кожної фірми є своя облікова політика, свої методики та принципи ведення управлінського обліку); 3) організаційна структура підприємства (існують 2 відмінні системи управлінського обліку: при функціонально-орієнтованому управлінні (FBM-орієнтована СУО) - максимізація результатів діяльності всієї організації за рахунок окремих її підрозділів (центрів відповідальності), та при управлінні по видах діяльності (АBM-орієнтована СУО), яка передбачає управління видами діяльності, а не витратами) [2].

На Заході більше розповсюдження мала АВМ-орієнтована система управлінського обліку, але наші українські підприємства поки що застосовують більш просту FBM-орієнтовану СУО.

Що стосується упровадження системи управлінського обліку, то для успішного здійснення цього процесу необхідні 3 невід'ємні складові:

1. спеціальні ресурси для реалізації цієї задачі: якщо підприємство зважилося на виконання поставленої задачі, йому знадобиться багато як грошових витрат, так і витрат часу;

2. фахівці: керівництву слід усвідомлювати, що для постановки управлінського обліку йому слід наймати не бухгалтерів, а саме спеціалістів, у яких є такий досвід. Але варто розглянути ідею про залучення власних фахівців, а не тимчасових консультантів;

3. участь у процесі постановки: часто керівництво вважає, що не треба втручатися у ту сферу, де є власні спеціалісти. Але на це можна поглянути з іншого боку: як консультант чи фахівець будуть знати без активної участі керівництва про те, яку інформацію вони хотіли б бачити у себе на столі, щоб мати змогу приймати вірні управлінські рішення.

Таким чином, реорганізація системи управління виробничою діяльністю підприємства завдяки впровадженню системи управлінського обліку відкриває принципово нові можливості для українських підприємств і дає змогу не тільки одержувати інформацію про виробничі процеси, але й оперативно використовувати її при прийнятті управлінських рішень.

Характеристика по передільного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції

управлінський облік витрата собівартість

Об'єктом обліку та калькулювання є продукт чи група продуктів технологічного переділу. Після кожного переділу одержують напівфабрикат, який підлягає обробці в наступному переділі на даному підприємстві або може бути реалізований на сторону як готова продукція. При калькулюванні собівартості продукції застосовується еквівалент кількості зразків - це вимірювач продукції, обробленої за звітний період. Кількість таких зразків визначається добутком кількості оброблених виробів на відсоток їх готовності. Калькулювання по переділах включає такі етапи: 1. Розрахунок еквівалента кількості зразків готової продукції. 2. Визначення виробничих витрат за місяць. 3. Калькулювання собівартості еквівалента зразка готової продукції. 4. Калькулювання собівартості готової продукції та оцінка напівфабрикатів. ПРИКЛАД: Підприємство на протязі місяця виготовляло 400 од. продукції. 200 од. - завершені обробкою і прийняті на склад, 200 од. - напівфабрикати, з яких матеріали використані на 100%, оплата праці - на 50%, загальновиробничі витрати - на 50%. Розрахувати собівартість еквівалента зразка готової продукції, оцінити готову продукцію та напівфабрикати.

ГП = 200 х 55,67 = 11133 грн.

НЗВм = 200 х 20 = 4000 грн.

НЗВз/п = 100 х 21,67 = 2167 грн.

НЗВз/в = 100 х 14 = 1400 грн.

Сальдо рахунка 23 - 7567 грн.

При застосуванні попередільного методу обліку витрат використовують 2 підходи щодо оцінки готової продукції та напівфабрикатів:

1. Метод ФІФО.

2. Метод середньозваженої.

За використання методу ФІФО робиться припущення, що спочатку закінчуються обробкою одиниці продукції, що були в незавершеному виробництві на початок місяця, а потім ведеться облік витрат на витрати поточного місяця.

За використання методу середньозваженої робиться припущення, що одиниці напівфабрикатів на початок місяця обробляються одночасно з одиницями продукції, що введені в виробництво у поточному місяці. Застосування того чи іншого методу пов'язано з технологічним циклом обробки. Наприклад, макаронна промисловість - метод ФІФО (оскільки завершеність - 5-6 днів); сироробна промисловість - метод середньозваженої (оскільки завершеність технологічного циклу - 25-60 днів).

На основі теоретичного матеріалу за темою та методичних вказівок проаналізуйте матеріал таблиці.