Размещено на http://www.allbest.ru/

Порядок призначення і проведення ревізії

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом.

У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи (рис. 1):

-- планування ревізії;

-- підготовка до ревізії;

-- складання завдання (програми) проведення ревізії;

-- організація роботи на місці (об'єкті) ревізії;

-- документальна й фактична перевірка;

-- систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій;

-- узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

-- затвердження матеріалів ревізії;

-- контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріаламої ревізії.

Міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання, які мають у своєму складі контрольно-ревізійний! апарат, складають перспективні й поточні плани проведення ревізій і тематичних перевірок у підвідомчих підприємствах, установах і організаціях.

Перспективні плани складають переважно на п'ять років, поточні -- на наступний календарний рік. Слід врахувати, що Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" № 1031/2000 передбачено періодичність проведення державною контрольно-ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії й завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.



Блок-схема планування і проведення ревізійного процесу

Під час ревізії руху матеріальних цінностей слід, насамперед, за книгою реєстрації доручень перевірити наявність у ній невідмічених документів про отримання за ними матеріальних чи інших цінностей. Якщо такі документи є, слід вимагати пред'явлення невикористаних доручень або прибуткових документів на отримані цінності. В організаціях, куди видані доручення, доцільно зробити перевірки про видані товарно-матеріальні цінності.

З метою перевірки достовірності відображення за даними бухгалтерського обліку руху матеріальних цінностей ревізор повинен скласти баланс руху матеріальних цінностей за їх видами з виведенням залишку матеріальних цінностей на момент інвентаризації і зіставити дані залишку балансу руху матеріальних цінностей з фактичною наявністю матеріальних цінностей.

У разі перевищення даних залишків балансу руху матеріальних цінностей над даними інвентаризації можна зробити висновок, що матеріальні цінності при надходженні не оприбутковувалися.

Якщо матеріально відповідальною особою не велось щоденного обліку руху матеріальних цінностей, то його слід поновити.

У разі встановлення фактів списання матеріальних цінностей в обсягах, не передбачених технологічним процесом, ревізор повинен перерахувати собівартість на суму незаконно списаних матеріальних цінностей та ставити питання про відшкодування вартості цих цінностей згідно з положенням про Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

На підставі журналу реєстрації довіреностей та первинних документів ревізор перевіряє своєчасність оприбуткування матеріальних цінностей. Важливим завданням ревізії є перевірка повноти оприбуткування матеріальних цінностей. При надходженні матеріальних цінностей зіставляють назву та кількість оприбуткованих матеріальних цінностей з даними супроводжувальних документів. У разі виявлення недостачі складають акт прийому, який підписується представником постачальника та незацікавленою особою. Ревізор зобов'язаний звернути увагу на випадки складання прийомних актів та перевірити їх обґрунтованість. Акти вважають обґрунтованими, якщо вони приймаються постачальником або задовольняються арбітражним судом. У всіх інших випадках дані акти вважаються безпідставними. Особливо детальній перевірці підлягають операції, які пов'язані з придбанням матеріальних цінностей підзвітними особами. Практика роботи показує, що на цій ділянці є значні зловживання.

Ревізор перевіряє правильність визначення первісної вартості запасів, що надходять на підприємство.

Відповідно до П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

- інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

За кожним ревізором закріплюються об'єкти ревізії на наступний рік з таким розрахунком, щоб не менше 2/3 робочого часу відводилось на ревізії, звіт і підготовку до наступної ревізії. Водночас слід зарезервувати час для виконання позапланових ревізій (наприклад, на вимогу судово-слідчих органів).

При плануванні комплексних ревізій слід вирішити низку організаційних питань. У зв'язку з цим плануванню ревізій повинно передувати глибоке вивчення підвідомчих підприємств, що дасть змогу правильно встановити послідовність і порядок проведення ревізій.

Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій тощо.

Ревізори ознайомлюються із Законами України з питань оподаткування, розрахунково-платіжної та фінансової дисципліни, праці та заробітної плати, з іншими нормативними актами, з'ясовують, як виконано пропозиції за результатами попередньої ревізії. Таке попереднє вивчення дає можливість ревізору заздалегідь визначити найбільш неблагополучні ділянки в роботі цього підприємства, а отже, окреслити основний напрям роботи під час ревізії.

Перед виїздом на об'єкт керівник вищестоящої організації, від імені якої проводиться ревізія, видає ревізору (керівнику бригади) розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказуються назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку і закінчення ревізії. Розпорядження реєструється в журналі обліку ревізій, який містить майже всі ті самі реквізити, що і розпорядження.

На підставі вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) складає програму ревізії. Програма включає перелік конкретних питань, що підлягають перевірці, період, за який має бути проведена ревізія, а також опис процедури її здійснення.

Програма ревізії затверджується керівником контрольно-ревізійного апарату організації, яка призначила ревізію. Один примірник програми вручають керівнику ревізійної групи (ревізору), а другий залишається у справах організації й служить для контролю виконання.

Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади зі змістом програми і розподілити завдання між ними. Відтак члени бригади (ревізор) складають робочі плани проведення ревізії, які затверджуються керівником ревізійної групи (бригадиром).

Робочий план включає перелік робіт, які підлягають виконанню під час ревізії, строки їх виконання та спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), термін закінчення ревізії. Прибувши на об'єкт, ревізор (керівник ревізійної групи) разом із керівництвом підприємства організовують проведення раптових інвентаризацій каси, матеріальних цінностей. Керівник ревізійної групи (ревізор) встановлює зв'язок з місцевими органами (державною податковою адміністрацією, банком, Пенсійним фондом, антимонопольним комітетом, інспекцією у справах захисту прав споживачів, прокуратурою тощо). Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірки. Протягом ревізії на окремих аркушах паперу (або в робочому зошиті чи журналі) ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживань, групуючи їх за однорідними ознаками і відповідно до структури основного акта ревізії, тобто за його розділами.

Наслідки ревізії оформляються актом. Акти ревізії поділяються на основні й проміжні.

Основний акт ревізії -- це документ, де в узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства, що ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи недоліків в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти тощо. Проміжні акти -- це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення.

Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії -- це наказ за її результатами. Він видається як у тому підприємстві, де проводилася ревізія, так і в тій організації, яка призначила ревізію.

Останній етап ревізії -- контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. Виконання прийнятих рішень за результатами ревізії контролюється шляхом одержання інформації від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків і порушень під час проведення наступної планової ревізії.

Кваліфіковано провести ревізію, об'єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, -- важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушень надалі.

За умови виявлення ревізією грубих порушень чинних нормативних актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знайти причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати, на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (номер і число наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано).

Від кожної винної у зловживанні особи треба отримати відповідне письмове пояснення з вичерпними, точними й обґрунтованими поясненнями фактів, що відображені в акті. Після викладення кожного факту порушень необхідно обов'язково назвати документи, що підтверджують цей запис і додаються до акту.

У разі виявлення зловживань ревізор має одержати від посадових осіб підприємства, установи або організації, що ревізується, копії документів, які свідчать про зловживання, а у разі необхідності -- вилучити потрібні йому документи до закінчення ревізії чи перевірки, залишивши у справах акт про вилучення документів та їхні копії

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт -- двосторонній документ, у якому мають бути об'єктивно відображені наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності перевіреного підприємства, установи чи організації, наведено перелік фактів виявлених порушень та хиб у їхній роботі. Форма складання акта затверджується відомчими положеннями й інструкціями.

Ревізія, призначена на вимогу осіб, що проводять дізнання, слідчих, прокурора чи суду у справах, що перебувають в їх провадженні, є ефективним засобом збирання доказів, які зафіксовані в документах і мають бути виявлені під час документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Мета такої ревізії -- за ревізованими документами встановити, чи законні й доцільні проведені підприємством операції, чи свідчать вони про нестачі, розтрати, привласнення грошових коштів і матеріальних цінностей, інші господарські злочини та фінансові зловживання. Інколи паралельно (і дуже зрідка самостійно) можуть ставитися завдання і щодо перевірки законності тих чи інших операцій і правильності ведення бухгалтерського обліку (у випадках, коли це може стосуватися фак-тів розкрадання та інших економічних злочинів).

Необхідно розрізняти ревізію, що призначається у зв'язку з кримінальною справою, і ревізію, яка призначається вищою організацією відносно конкретного підприємства, фірми, установи, організації. Ці ревізії в економічній літературі прийнято відрізня-ти за такими критеріями (табл. 1.1).

перевірка акт документальний ревізія

Таблиця 1.1 - ВІДМІННОСТІ МІЖ ТИПАМИ РЕВІЗІЇ

№	Ревізія, призначена вищою організацією	Ревізія, призначена слідчим (судом)
1	Юридичною підставою призначення ревізії є Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ	Юридичною підставою призначення ревізії є розд. 5, ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, п. 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію" і постанова слідчого (суду)
2	Призначається за рішенням керівника організації	Призначається на вимогу слідчого (суду)
3	Є обов'язком вищої організації	Фактична підстава -- наявність у кримінальній справі даних, що свідчать про можливість виявлення певних злочинних фактів
4	Є методом управлінського господарства	Є способом збирання доказів
5	Завдання ревізії -- перевірка законності операції взагалі, дотримання фінансової дисципліни, правильності постановки бухгалтерського і матеріального обліку, наявності первинних доброякісних документів	Завдання ревізії обмежується встановленням і (рідше) перевіркою фактів розкрадань і інших зловживань

Право слідчого вимагати призначення ревізії передбачене кримінально-процесуальним кодексом України і обумовлене необхідністю повноти дослідження.

Слідчий, вимагаючи призначення ревізії, переслідує конкретні цілі. Вони спрямовані на виявлення або перевірку фактів злочинів або обставин, що сприяли їхньому виникненню.

Документальна ревізія, що проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, залишаючись методом фінансово-економічного контролю, водночас є способом збирання доказів.

Проведення документальної ревізії за ініціативою органів внутрішніх справ уважається необхідним у таких практичних ситуаціях: якщо в результаті аналізу обліково-бухгалтерської документації встановлено сліди або окремі факти злочинної діяльності посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства і є підстави вважати, що на підприємстві скоєно й інші (ще не викриті) злочини;

якщо виявлено злочинні зв'язки об'єкта господарювання, що перевірявся, з іншими підприємствами або організаціями;

коли доведено, що підозрювана (звинувачувана) особа скоїла корисливий злочин на даному підприємстві і є підстави вважати, що, працюючи на попередньому місці роботи на такій самій посаді, вона скоїла злочин і там;

якщо дізнавач або слідчий має матеріали інвентаризації, які свідчать, що в результаті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів викриті великі нестачі або лишки;

якщо дізнавач або слідчий має матеріали комплексної ревізії, в яких містяться дані про факти порушень корисливої спрямованості, і які потребують додаткової перевірки діяльності певних посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства.

Ревізія, що проводиться на вимогу слідчого, як правило, обмежується перевіркою лише окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи. Слідчий повідомляє ревізору про вже відомі методи здійснення злочину, що залишили сліди в тих чи інших документах.

Вимоги про проведення документальної ревізії згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України мають бути обов'язковими до виконання. Рішення слідчого про призначення ревізії згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України має бути оформлене відповідною постановою.

Постанова про призначення ревізії складається з таких частин: описова; ухвалююча. В описовій частині наводяться вимоги слідчого про проведення ревізії та вказуються підстави для її проведення.

В ухвалюючій (основній) частині формулюється коло конкретних питань, на які ревізор повинен дати повні, точні й обґрунтовані відповіді. Підставами для вимог слідчого призначити ревізію є:

* наявність у справі даних про окремі порушення законодавства України;

* умотивоване клопотання звинувачуваного про перевірку за допомогою дослідження бухгалтерських документів його свідчень, які спростовують пред'явлені звинувачення;

* необхідність перевірити за обліковими даними зізнання зви-нувачуваного в здійсненні злочинів, під час яких використовувались бухгалтерські документи;

* обґрунтована думка бухгалтера-експерта про неможливість дати висновок згідно з поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.

Таким чином, питання про призначення ревізії може бути поставлене з ініціативи як слідчого, прокурора, суду, особи, яка провадила дізнання, так і обвинувачуваного.

Вимога про призначення ревізії правоохоронними органами повинна ґрунтуватися на конкретних матеріалах:

виявлення у справі окремих фактів -- злочинів, з яких випливає необхідність документальної перевірки всієї діяльності окремих підрозділів підприємства або певної посадової особи (необхідність виявлення окремих фактів розкрадань з використанням первинних документів, установлення фактів обманювання покупців тощо);

обґрунтована вимога звинувачуваного про перевірку його свідчень, що суперечать звинуваченням, через дослідження первинних документів та облікових регістрів (конкретні посилання на незадовільний стан обліку та звітності на цьому підприємстві тощо);

необхідність перевірки за первинними документами зізнання звинуваченого про скоєння зловживань з використанням бухгалтерських документів;

обґрунтований висновок бухгалтера-експерта про неможливість надати висновок за поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.

Правоохоронні органи, як правило, звертаються до контроль-но-ревізійних органів, податкових інспекцій та аудиторських служб з умотивованою постановою про проведення ревізії. У свою чергу, керівники служб зобов'язані забезпечити проведення таких ревізій у терміни, узгоджені із судовими органами, органами прокуратури, слідства та дізнання. Проведення ревізій з ініціативи правоохоронних органів відповідно до чинного законодавства покладене на Державну контроль-но-ревізійну службу України. Проте до проведення таких ревізій можуть залучатися й інші державні контролюючі органи (митні, податкові, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування України), а також незалежні спеціалісти. Основними вимогами, які пред'являються особам, що беруть участь у ревізії, є компетентність і професіоналізм, об'єктивність і неупередженість.

Важливо, щоб ревізор чітко уявляв собі загальну картину роз-слідуваних зловживань. А тому до початку ревізії корисно ознайомити ревізора з матеріалами справи, попередньо роз'яснивши йому зміст ст. 387 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання: розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -- карається штрафом від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років;

розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -- карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Після призначення ревізії слідчий повинен установити тісний контакт з ревізором. У свою чергу в процесі проведення ревізії ревізор тісно взаємодіє з органом дізнання або слідчим.

Підсумковим документом, що завершує проведену ревізію, є акт, що прилучається до кримінальної справи. У ньому мають бути повно й об'єктивно відбиті результати проведеної ревізії.

Акт ревізії має відповідати таким вимогам:

він ґрунтується тільки на даних первинних документів, записах в облікових регістрах і звітності підприємства, містить посилання на них; у ньому описуються конкретні факти і дії певних посадових осіб; усяке порушення законодавства має бути всебічно досліджене, мають бути виявлені причини і винуватці порушень у тих межах, у яких це може бути встановлено засобами ревізії;

акт має бути оформлений належним чином, написаний чітко і грамотно.

Щоб підсумковий акт ревізії не був перевантаженим однаковими фактами, їх необхідно оформити в спеціальних відомостях, довідках, актах, а саме:

акт перевірки наявних грошових коштів у касі;

акти інвентаризації матеріальних цінностей;

довідки про необґрунтоване списання цінностей понад норми природних втрат;

відомість перевищення ліміту залишків наявних грошей у касі;

відомість використання грошових коштів не за призначенням;

відомість перевищення ліміту готівкового грошового обігу;

відомість переплати за авансовими звітами;

відомість неповного відрахування податків із заробітної плати;

розрахунок сум штрафних санкцій за порушення валютного і податкового законодавства тощо .

Перелічені відомості, акти і довідки мають бути підписані ревізором, керівником і головним бухгалтером підприємства, організації чи установи, що перевіряються, і додані до підсумкового акта ревізії.

У випадках, коли виявлені порушення можуть бути приховані чи коли за встановленими фактами необхідно вжити термінових заходів для усунення порушень і притягнення до відповідальності винних осіб, коли виявлені обставини неможливо підтвердити іншими документами, а також на вимогу правоохоронних органів складають проміжний акт.

Проміжний акт підписують керівник ревізійної бригади і посадові особи підприємства, що перевіряється, котрі брали участь у перевірці й були присутні під час проведення контрольних дій. У ньому в обов'язковому порядку вказуються посади, прізвища та ініціали осіб, відповідальних за діяльність ділянки роботи, що перевіряється. Зафіксовані в проміжному акті порушення і зловживання коротко викладаються в підсумковому акті ревізії, а сам проміжний акт при цьому розглядається як підтверджуючий їх документ.

Проміжний акт разом із підтверджуючими документами і по-ясненнями відповідних посадових і матеріально відповідальних осіб негайно, не чекаючи завершення ревізії, направляється правоохоронному органу, з ініціативи якого проводиться перевірка.

Термін проведення ревізії, організованої за постановою прокурора чи слідчого, не має перевищувати одного місяця, а строк проведення суцільної ревізії чи ревізії, що потребує зустрічних перевірок, -- трьох місяців. У виняткових випадках через особливу складність і важливість висновків цей термін може бути продовжений за узгодженням із правоохоронним органом, що призначив ревізію.

Після одержання матеріалів документальної ревізії слідчий повинен їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України. Матеріали ревізії ретельно перевіряються та вивчаються з позиції правових вимог та за суттю. За результатами оцінки матеріалів ревізії слідчий або дізнавач можуть зробити висновок про необхідність проведення додаткової або повторної ревізії. Причому для з'ясування окремих питань, що виникнуть під час аналізу й оцінювання матеріалів ревізії, слідчий або дізнавач можуть залучати не лише ревізора, а й іншого спеціаліста, котрий запрошується як консультант.

Акти ревізії належать до доказів, за допомогою яких слідчий або суд установлюють фактичний стан речей у сукупності з іншими доказами по справі. Власне кажучи, слідчий або суд звичайно допитують ревізора як свідка й одночасно з'ясовують правильність складання акта і проведення ревізії. Частина документів, що являє собою речовинні докази, разом з актом, протоколом огляду і відповідними постановами долучаються до справи. Якщо ж питання за матеріалами справи не можуть бути вирішені згаданими способами, а потребують офіційного висновку неупередженого і кваліфікованого спеціаліста у сфері бухгалтерського обліку й аналізу господарської діяльності, призначається судово-бухгалтерська експертиза.

У спеціальній літературі практично не висвітлюються відмінності ревізій, що призначаються і проводяться на вимогу правоохоронних органів, від тих, що здійснюються планово.

Використана література

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996- XIVII //Відомості Верховної Ради (ВВР)

Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольної ревізійної служби від 03.10.1997 р. №121

Постанова "Про затвердження Порядку складання, розвитку, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" від 28.02.2002 р. №228

Крисюк В. І., Кашенський М.М., Юрченко О. В. "Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної сфери": Навч. посібник.- К.: Видавництво Європейського університету фінансів, інформаційних систем менеджменту і бізнесу - 148 ст.

Контроль і Ревізія. Романів С. Львів . - 2002 - 456 с.

Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. - Житомир, 2001р.

Бухгалтерськийоблік в Україні. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Р.Л. Хом'яка. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕК +" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2001р.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів економічної спеціальності. - Вид. 5-е, доп. й перероб. - К.: А.С.К., 2000р.

Камлик М.І. Особливості обліку і використання обліково-бухгалтерських документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів угалузях економіки. Судова бухгалтерія. -К.: 1995. -256 с.

Романів Є.М. Хом'як Р.Л. Мороз А.С. Озеран В.О. Контроль і ревізія. Львів: Інтелект-Захід, 2004 р. - 328 с.

Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі Курс лекцій. Навчальний посібник. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. Житомир:ЖІТІ, 2000. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru