Використання прибутку підприємства та його облік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО ОБЛІК

Вступ

Майно підприємства складається з різних об'єктів обліку - носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені в бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав - одне з найважливіших завдань фінансової звітності.

Гарантією захищеності прав власності підприємства є власний капітал, зокрема зареєстрована його частка - статутний капітал.

Поняття «капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений у активах, інвестованих засновниками (учасниками), і оцінюється вартістю майна підприємства.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже, не відображає поточної вартості прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов'язань.

Водночас власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокове фінансування - знаходиться в розпорядженні підприємства необмежений час;

2) фінансування ризику - використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на які можуть не погодитися кредитори;

3) самостійність і влада - розмір власного капіталу визначає міру незалежності та впливу його власника;

4) розподіл доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є підставою для розподілу фінансового результату, а також майна у разі ліквідації підприємства.

У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

Головною метою підприємства є отримання прибутку, і реалізувати її воно може лише за збереження власного капіталу.

Згідно з концепцією збереження фінансового капіталу підприємство отримує прибуток за умови, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Облік власного капіталу та розподілу прибутків».

Мета дослідження - розглянути порядок обліку власного капіталу та розподілу прибутків у зарубіжних країнах.

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути сутність та класифікацію власного капіталу;

2) вивчити особливості обліку власного капіталу в США;

3) дати розкриття інформації щодо обліку власного капіталу у звітності;

4) дослідити облік використання прибутку підприємства;

5) розглянути відображення прибутків у бухгалтерському балансі в США.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку та фінансів у зарубіжних країнах, а також монографії, що присвячені обліку власного капіталу. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

1. Класифікація власного капіталу та його облік

1.1 Сутність та класифікація власного капіталу

звітність власний капітал облік

Згідно з «Концептуальною основою МСФЗ власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов'язань.

До міжнародних стандартів, які стосуються питань обліку власного капіталу належать:

- Концептуальна основа складання та подання фінансової звітності;

- МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів»;

- МСФЗ 32 «Фінансові інструменти; розкриття та подання».

Відповідно до Концептуальної основи МСФЗ власний капітал поділяється на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має такі підкласи: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереженого капіталу. Така класифікація необхідна для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності підприємства розподіляти і використовувати власний капітал. Вона може також відображати той факт, що сторони з частковою власністю у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Торговельна, виробнича та підприємницька діяльність здійснюється підприємствами, які мають різні форми власності: приватні підприємства, товариства, трасти та різноманітні державні підприємства. Правова і регулююча основа для таких підприємств часто відрізняються від тієї, яку використовують акціонерні товариства. Наприклад, може існувати кільки обмежень щодо виплати власникам або іншим бенефіціарам сум з власного капіталу. Однак визначення власного капіталу та інші аспекти цієї Концептуальної основи, які стосуються власного капіталу, є прийнятними ї для таких підприємств.

Особливості в розумінні власного капіталу та його складових в різних країнах наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Визначення та складові капіталу в різних країнах

Країна	Визначення
Великобританія	Власний або акціонерний капітал по звичайних акціях складається з суми акціонерного капіталу по звичайних акціях, резервів та довгострокової заборгованості
Гвінея-Бісау	Власний капітал представлений капіталом, резервами переоцінки (фінансовими інвестиціями, матеріальними активами та іншими активами), обов'язковими резервами (законними резервами, статутними резервами, договірними резервами, оціночними резервами), спеціальними резервами (субсидіями для капіталовкладень та безкоштовною передачею)
Естонія	Власний капітал - майно особи, зобов'язаної вести бухгалтерський облік, з якого вирахувані її зобов'язання. Власний капітал в акціонерних товариствах або пайових товариствах складається з: - акціонерного або пайового капіталу за номінальною вартістю - ажіо (перевищення / зниження номінальної вартості) - капіталу, переданого за договором дарування - резерву переоцінки - резервів - прибутку, нерозподіленого в минулі періоди - прибутку (збитку) звітного року - власних акцій або власних паїв (мінус)
Польща	Капітал (власний фонд) включає в себе: - статутний капітал - неоплачений капітал - додатковий капітал - резерви на переоцінку активів - інший резервний капітал - нерозподілений прибуток - чистий прибуток або збиток фінансового року
Росія	Власний капітал включає в себе статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення та споживання, нерозподілений прибуток минулих років та звітного року
Франція	Власний капітал складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату, резервів

Капітал у Франції містить деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах: інвестиційні гранти і спеціальні податкові знижки. Урядові інвестиційні гранти відображаються в складі капіталу, а також в звіті про прибутки і збитки разом із амортизацією капіталу, з якого надано грант. До спеціальних податкових знижок, відносять дозвіл на прискорену амортизацію, податкові пільги для експортних операцій тощо. Загальний план рахунків (ЗПР) Франції передбачає виділення із номінальної величини акціонерного капіталу показника «чиста ситуація», що не включає ці елементи.

Чиста ситуація складається з наступних показників: прибуток на акції, резерв на переоцінку; інші резерви (законодавчі, договірні, регульовані на доходи від капіталу, інші), нерозподілений прибуток, а також прибуток і збиток за період.

Оскільки переоцінка активів зазвичай призводить до появи податкових зобов'язань, створюються резерви на переоцінку. Іноді уряд дозволяє переоцінювати основні засоби без податкових наслідків. Товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язані створювати мінімальний законодавчий резерв в розмірі 10% від акціонерного капіталу. Договірними називаються резерви, які передбачені установчими документами і створюються в добровільному порядку. Створення регульованого резерву на доходи від капіталу обумовлено наявністю податкових пільг: коли компанія отримує дохід від вибуття активу, вона може застосувати до утвореного прибутку ставку податку в розмірі 18% за умови, що з цього прибутку буде сформовано резерв. Якщо компанія бажає розподілити вказаний прибуток, останній підлягає оподаткуванню в загальному порядку. Типи резервів, що створюються у Франції, наступні:

- Амортизаційний - відображає будь-яке зменшення оцінки активу (наприклад, резерв сумнівних боргів);

- Податковий - є спеціальними податковими пільгами і не пов'язаний з економічною оцінкою компанії (відображається в складі капіталу);

- Провізорний - відображається як окрема позиція в балансі, що поділяється на дві частини:

· - резерв на умовні фактори господарської діяльності, що включає суми з тривалих судових розглядів, ризиків валютно-обмінних операцій, по гарантіях тощо;

· резерв на витрати, який може включати резервування відстрочених витрат, пенсійних зобов'язань та інших аналогічних об'єктів.

Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки за певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні акціонерного капіталу або з метою регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістінгу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10% акцій). Викуплені власні акції відображаються в балансі як актив.

Для обліку капіталу у Франції використовують клас, 1 «Рахунки капіталів», який містить наступні рахунки: 10 «Капітал», 11 «Результат минулого року», 12 «Результат звітного періоду», 13 «Субсидії для детальних вкладень», 14 «Регламентовані оцінки резервів», 15 «Оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків».

Облік власного капіталу у Франції ведеться на рахунках 1-го кдасу (10-18 рахунки). Капітал, як правило, тут виступає колективною власністю. Субрахунки першого порядку призначені для обліку статутного капіталу, засновницького прибутку, фонду дотацій тощо. Субрахунки другого порядку використовуються для обліку статутного капіталу, мобілізованого фірмою капіталу, до якого відносяться акції та облігації, по яких проведено підписку,

та, нарешті, для обліку оплаченого капіталу. Основною особливістю є те, що, на відміну від нашого обліку, операції, пов'язані з введенням та виведенням; основних засобів з експлуатації, не впливають на власний капітал.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті. Капітал, який називають власним фондом, складається з статутного, підписаного (неоплаченого) додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року.

Резерви, утворені для оподаткування доходів організації або фізичних осіб, слід відрізняти від інших резервів. Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку і інструктивних матеріалів з оподаткування доходів перша група-резервів призначена «згладжувати» тимчасову різницю, яка виникає із визнанні одержаного доходу або витрат, понесених в різних періодах. Даний резерви повинен бути утворений для відстрочки податкових платежів.

Інші резерви призначені для захисту від різних ризиків, потенційних витрат, фінансових наслідків інших інцидентів. В тому числі, резерв створюють на прострочену дебіторську заборгованість (наприклад, яка виникла з причини банкрутства контрагента або неплатежів з боргових зобов'язань більше 6 місяців), сумнівні борги.

В Естонії до власного капіталу належить акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал, переданий у дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї (див. рис. 1.1).

В плані рахунків Естонії для обліку власного капіталу використовується рахунок 26, який має назву «Пов'язаний власний капітал».



Рис. 1.1. Складові власного капіталу в товариствах Естонії

У Великобританії за сучасних ринкових умов, як і в більшості розвинутих західних країн, переважають такі організаційно-правові форми підприємств, як корпорації та партнерства. Це свідчить про переважання власному капіталі частки інвестованих вкладів. Тому часто власний капітал розглядаються як позичений фірмою та який необхідно повернути в майбутньому. Джерела утворення засобів поділяють на дві групи - власний (акціонерний) капітал та позиковий (залучений) капітал. І той, і інший є зобов'язаннями, боргами підприємства, тому що рано чи пізно отриманні засоби необхідно повернути.

Відповідно до італійського законодавства компанія може володіти (мати в активі) не більше ніж 10% від всього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів, а права голосу резервуються доти, доки акції не перейдуть до нового власника. В звітності їх відображають за ціною придбання.

Консолідація капіталу у Швейцарії відбувається за двома альтернативними методами (рис. 1.2.)

Рис. 1.2. Методи консолідації капіталу у Швейцарії

У Німеччині компанії переважно схильні до довгострокового фінансування (зовнішнє - за рахунок банківських кредитів, внутрішнє - через пенсійні схеми). Протягом останніх років середня для Німеччини частка власних засобів в загальній сумі активів не перевищувала 20%. Це пояснюється в основному податковими особливостями. Виходячи з них акціонери часто намагаються вкласти частину своїх інвестицій в компанію як кредити, навіть якщо поверненість таких кредитів обмежена/ Для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю законом встановлені мінімальні розміри статутного капіталу, обумовлені права з викупу власних акцій. Правила утворення резервів встановлені тільки для юридичних осіб. Резерви призначені в основному для покриття можливих збитків або збільшення статутного капіталу.

В Нідерландах встановлюється мінімальний розмір резерву переоцінки, що є обов'язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку, коли активи та пасиви оцінюються за поточною вартістю. Коли компанія перераховує свої активи (в бік збільшення), вона повинна відобразити на балансі резерв переоцінки, який дорівнює різниці між балансовою вартістю активів до та після переоцінки. Такий резерв можна списувати на акціонерний капітал. Коригування в бік зменшення вартості активів зменшують суму резерву переоцінки. Якщо його величина недостатня, зменшення вартості відображають окремо в звіті про прибутки та збитки. По активах, які належать компанії на дату складання балансу, резерв переоцінки не може бути менше суми переоцінки (мінімальний резерв переоцінки). Також до обов'язкових резервів відносять:

- резерв капіталізованих засновницьких витрат на випуск акцій, а також капіталізовані науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- резерв нерозподіленого прибутку дочірніх та асоційованих компаній, що обліковуються за методом власного капіталу, якщо прибуток не може бути розподілений компанією та отриманий без будь-яких обмежень;

Зменшення обов'язкових резервів в результат амортизації капіталізованих витрат або розподілу прибутку можна списувати на добровільні резерви або включати до розподіленого прибутку.

1.2 Особливості обліку власного капіталу в США

В США капітал власників - це фактична чиста вартість підприємства. В залежності від організаційно-правової форми розрізняють різні терміни: «капітал власника» - для індивідуального бізнесу, «капітал власників» (або партнерів) для товариства; «акціонерний капітал» - для корпорації.

Акціонерний капітал складається з:

- внесеного (сплаченого) капіталу;

- нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам);

- акціонерного капіталу (суми інвестицій акціонерів та нерозподіленого доходу).

В США під капіталом зазвичай розуміють чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов'язань).

Є кілька міжнародних стандартів, котрі стосуються обліку капіталу, зокрема стандарт 5 «Інформація, яка повинна бути розкрита у фінансовій звітності», стандарт 32 «Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації». Інші міжнародні стандарти визначають капітал як залишок частини активів підприємства після відрахувань усіх зобов'язань.

Капітал поділяється в балансі на кілька складових:

1. Капітал, вкладений акціонерами.

2. Капітал додатковий, що отриманий понад номінал акцій, або емісійний дохід.

3. Резерви.

4. Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток.

5. Резерви, що утворилися шляхом розподілу нагромадженого чистого прибутку.

6. Резерви, що є результатом корегування для підтримки капіталу.

7. Додатковий капітал від переоцінки.

8. Деякі курсові різниці.

Відповідно до стандарту 5 у звітності компаній має бути розкрита інформація, яка стосується власного капіталу, а саме:

- кількість дозволених до випуску та випущених акцій;

- кількість акцій в обігу;

- частка неоплаченого капіталу;

- номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій;

- зміна рахунків акціонерного капіталу за період;

- права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів;

- викуплені акції;

- акції, зарезервовані для майбутніх випусків, і додатковий капітал (емісійний дохід);

- додатковий капітал від переоцінки;

- резерви та нагромаджений чистий прибуток.

Власний капітал компаній США складається з двох частин:

- авансованого, тобто вкладеного капіталу - інвестицій, зроблених акціонерами. Тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений звичайними чи привілейованими акціями за їх номінальною (чи оголошеною) вартістю і капіталом, оплаченим понад номіналу, який в свою чергу, також може бути поділений за джерелами утворення;

- реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку - частина прибутку, отримана від ведення комерційної діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками (акціонерами), тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку представляє собою збиток та відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

Американські спеціалісти підкреслюють, що реінвестований прибуток не є активами підприємства. Його наявність свідчить про те, що активні компанії були збільшені за рахунок операцій, по яких отриманий прибуток.

При реєстрації статуту корпорації обов'язково вказується максимальна кількість акцій, які дозволено випускати цій компанії. Коли відразу випускається кількість акцій, що дозволена до випуску, то за необхідності проведення нового випуску компанія зобов'язана змінити статут і подати заявку на збільшення кількості акцій. Статутом також обумовлена номінальна вартість однієї акції. Номінальна вартість акцій становить юридичний капітал корпорації.

Звичайні акції - це акції, що дають їх власникові право голосу та дивіденди, які нараховуються залежно від прибутку компанії. Часто звичайні акції називають залишковим капіталом. Під дивідендами розуміють розподіл активів компанії між її акціонерами. Дивіденди можуть виплачуватися щоквартально, один раз на півроку і один раз на рік. Оголошуються дивіденди радою директорів. У більшості штатів США рада директорів не має права оголошувати дивіденди, які перевищують нагромаджений нерозподілений чистий прибуток. Таке оголошення можливе лише тоді, коли компанія згортає свою діяльність; у такому випадку дивіденди є ліквідаційними.

Із дивідендами пов'язано три дати:

- дата, оголошена радою директорів, після якої в компанії виникають зобов'язання щодо їх виплати;

- дата реєстрації, яка визначає право на акції, тобто право на отримання дивідендів: власники акцій на дату реєстрації будуть отримувати дивіденди; якщо ж акції продаються після цієї дати, то право на отримання дивідендів залишається у попереднього власника;

- дата виплати, на яку проводиться виплата дивідендів зареєстрованим акціонерам.

Як правило, дивіденди виплачують грошима. На дату оголошення складають проводку:

Д-т «Оголошені дивіденди»;

К-т «Дивіденди до виплати».

На дату реєстрації проводку не складають, а на дату виплати проводка має вигляд:

Д-т «Дивіденди до виплати»;

К-т «Грошові кошти».

Наприкінці звітного періоду рахунок «Оголошені дивіденди» закривається на рахунок «Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток», що відображають такою проводкою:

Д-т «Нагромаджений нерозподілений прибуток»;

К-т «Оголошені дивіденди».

Привілейовані акції не дають права голосу їх власникові, але мають певні переваги порівняно зі звичайними акціями. По-перше, це перевага в отриманні дивідендів. Власники привілейованих акцій отримують певну суму дивідендів швидше, ніж власники звичайних акцій. Ця сума визначається як фіксована сума доларів на одну акцію або як процент від номінальної вартості. Визначена сума не означає, що власники привілейованих акцій отримують її завжди: в компанії має бути нагромаджений чистий прибуток, а рада директорів зобов'язана оголосити дивіденди на привілейовані акції. Дивіденди на звичайні акції не можуть бути оголошені до того часу, поки компанія не оголосить їх на привілейовані акції.

По-друге, перевагою привілейованих акцій над звичайними є право їх власників на активи компанії у випадку її ліквідації.

По-третє, перевагу надає також право конвертації. Конвертовані привілейовані акції дають власнику право за бажанням обміняти свої акції на звичайні за коефіцієнтом, який вказаний в умовах контракту.

Компанії можуть випускати акції, що мають номінальну вартість, і такі, які її не мають. В акціях, що мають номінальну вартість, вона вказана безпосередньо на сертифікаті акції. Якщо компанія, випускаючи акції, отримує більшу суму, ніж номінал, то ця сума називається додатковим капіталом.

Сума випущених за номіналом акцій і додатковий капітал становлять вкладений капітал. Акції, що не мають номінальної вартості, можуть не мати жодної присвоєної вартості чи мати оголошену вартість.

Оголошена вартість - це вартість, присвоєна акції за рішенням ради директорів. Вона може бути встановлена як до, так і після випуску акцій, коли це дозволено законом штату. Відсутність номінальної вартості пояснюється тим, що в багатьох штатах заборонено випускати акції нижчі від номіналу.

Можливий також варіант випуску акцій за передплатою. Підписку оформляють контрактом, за яким інвестор зобов'язується оплатити акції до вказаної дати за погодженою ціною. У контракті вказують, на які акції проведено передплату - звичайні чи привілейовані. До моменту отримання всієї оплати акції не вважаються випущеними.

Для відображення передплати в обліку використовують два рахунки:

1. Акції за передплатою. Цей рахунок виступає як зобов'язання корпорації щодо випуску підписаних акцій при отриманні всієї оплати.

2. Передплата до отримання. Цей рахунок відображає суму, яку має внести сторона, що здійснила передплату.

Передплата до отримання трактується неоднозначно. Одні вважають, що її треба відображати в активі балансу як дебіторську заборгованість, інші вважають, що вона має зменшувати акціонерний капітал. У США сьогодні поширеніший інший підхід, оскільки Комісія з цінних паперів і бірж вимагає його дотримання.

Акції за передплатою трактуються в більшості штатів аналогічно, як і випущені акції, бо всі права а них такі самі, що й у власників звичайних акцій.

Акції також можуть випускатися в обмін на негрошові активи, під якими розуміють основні засоби, нематеріальні активи, послуги тощо.

Часто акціями оплачують землю, будівлі, послуги адвокатів.

Наприклад, компанія А під час свого формування випустила 1000 акцій номіналом 5 дол. для оплати послуг адвоката, який за аналогічні послуги виставив рахунок на 6000 дол. Ця операція в обліку відображається так:

Д-т «Організаційні витрати» - 6000 дол.;

К-т «Звичайні акції» - 5000 дол.;

К-т «Додатковий капітал» - 1000 дол.

Є два основних методи для відображення випуску акцій: перший - відображення викуплених акцій за фактичною вартістю придбання чи викупною ціною; другий - відображення викуплених акцій за номінальною вартістю.

Є також два типи погашення акцій: фактичний і конструктивний. При фактичному погашенні подається формальний документ у державні органи, а при конструктивному - достатньо рішення ради директорів. В обліку вони відображаються однаково. Облік погашення акцій залежить від того, який метод використовувався для відображення випуску акцій.

Друга частина власного капіталу компанії - чистий прибуток; не розподілена частина між акціонерами, а реінвестована в підприємство. Вона є заробленим капіталом, який відображається в рахунку «Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток» і, як правило, має кредитове сальдо.

Очевидно, що основні зміни за кредитом цього рахунку відбуваються в результаті нагромадження чистого прибутку за визначений період, а зміни за дебетом - у результаті виплати дивідендів.

Компанія може виплачувати дивіденди у вигляді грошових коштів, інших активів, боргових зобов'язань, власних акцій.

1.3 Розкриття інформації щодо обліку власного капіталу у звітності

МСФЗ передбачають відображення в балансі підприємства інформації про власний капітал, зокрема, про випущений капітал та резерви. Ця інформація необхідна користувачам для аналізу різних видів сплаченого р - капіталу, премій за акціями та резервів.

Власний капітал та резерви для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів в балансі або у примітках акціонерних компаній повинні розкрити наступну інформацію (рис. 1.3).



Рис. 1.2. Інформація, що наводиться в балансі або примітках до фінансової звітності акціонерних підприємств згідно з МСФЗ

Відповідно до МСФЗ 1, в звітності компанії повинна бути розкрита наступна інформація, яка стосується власного капіталу компанії: кількість акцій, які дозволені до випуску, випущені та знаходяться в обігу; частка неоплаченого капіталу; номінальна чи юридично визначена (об'явлена) вартість акцій; зміни рахунків акціонерного капіталу за період; права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів та оплати капіталу; відкладені дивіденди за привілейованими кумулятивними акціями; викуплені акції, акції, зарезервовані для майбутніх випусків, відповідно до опціонних та продажних контрактів, включаючи їх умови та суми; додатковий капітал (емісійний дохід); додатковий капітал від переоцінки; s резерви та накопичений (нерозподілений) чистий прибуток.

Підприємство, що не є акціонерним товариством, розкриває інформацію, еквівалентну представленій вище: відображає зміни протягом періоду по кожній категорії частки в капіталі та права, привілеї, а також обмеження, пов'язані з кожною категорією частки в капіталі.

Сума, за якою власний капітал відображається в балансі, залежить від оцінки активів та зобов'язань. Як правило, сукупна сума власного капіталу тільки за збігом відповідає сукупній ринковій вартості акцій підприємства чи

сумі, яку можна отримати шляхом продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому на засадах принципу безперервності.

Власний капітал американської, англійської, німецької чи французької компанії трактується аналогічно міжнародних стандартів. Ця інформацію відображається в останньому розділі балансу зарубіжних компаній. В звіті про фінансовий стан, як ще інколи називають бухгалтерський баланс в зарубіжній практиці, власний капітал може бути представлений у розділі зобов'язань або ж відразу після активу (як, наприклад, це зроблено в щорічному фінансовому звіті голландської групи «Філіпс». Розміщення статей балансу, які представляють власний капітал, не впливає на оцінку цих статей та відображення їх в звітності (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Розкриття інформації про власний капітал у балансах зарубіжних країн

Країна	Назва розділу, підкласи
Великобританія та Австралія	Капітал і резерв - Оголошений акціонерний капітал - Лаж на акції - Резерв переоцінки - Інші резерви (резерв викупу капіталу; резерв власних акцій; резерви відповідно до статуту та інші) - Рахунок прибутків і збитків
Німеччина	Власний капітал - Статутний капітал - Резервний капітал - Резерви прибутку (передбачений законом резерв; резерв для власної пайової участі; резерви, передбачені статутом; інші резерви з прибутку) - Перенесення прибутку/збитків на наступний господарський рік
Польща	Власний капітал (фонд) - Засновницький капітал (фонд) - Належні до сплати внески до статутного капіталу - Капітал (фонд) резервний (запасний) - Капітал (фонд) резервний - Залишковий резервний капітал (фонд) - Нерозподілений фінансовий результат минулих років - Фінансовий результат - нетто оборотного року (прибуток-нетто, збиток-нетто, вирахування та покриття від фінансового результату поточного оборотного року)
Україна	Власний капітал - Статутний капітал - Пайовий капітал - Додатково вкладений капітал - Інший додатковий капітал - Резервний капітал - Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - Неоплачений капітал - Вилучений капітал

Відмітимо, що безпосередньо в балансі зарубіжної (переважно американської чи британської) компанії міститься досить загальна Інформація про вкладений капітал: вид акцій, їх номінальна вартість, кількість дозволених до випуску та випущених акцій тощо.

Отже, облік власного капіталу в кожній країні унікальний. Але є й спільні риси: у більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний капітал, нерозподілені прибутки та резерви. Обов'язковим за МСФЗ є розкриття інформації про випущений капітал та резерви.

2. Використання прибутку підприємства та його облік

2.1 Облік використання прибутку підприємства

В усіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є чистий прибуток (збиток) визначення якого в бухгалтерському обліку передбачається послідовне порівняння всіх доходів і витрат звітного періоду.

Кінцевий фінансовий результат підприємства визначається як різниця між різними видами доходів і прибутків, які обліковуються за кредитом рахунку «Фінансові результати», і відповідно, витратами й збитками, які обліковуються за дебетом даного рахунку (рис. 2).

Рис. 2. Порядок формування кінцевого фінансового результату

Отже, якщо кредитовий оборот рахунку «Фінансові результати» більше за дебетовий, то підприємство на суму різниці різниці отримує нерозподілений прибуток звітного періоду. Якщо дебетовий оборот рахунку «Фінансові результати» більше кредитового обороту даного рахунку, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходу, то підприємство на суму різниці має непокритий збиток.

Нерозподілений прибуток - це сума чистого прибутку, отриманого за певний період, який підлягає розподілу. У момент виникнення весь чистий прибуток за звітний період може бути визначений як нерозподілений.

Для обліку нерозподіленого прибутку або непокритих збитків передбачено пасивний рахунок «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Кредитове сальдо рахунку «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» означає наявність нерозподіленого прибутку, а дебетове сальдо - непокритого збитку.

Із закриттям рахунку «Фінансові результати» на рахунок «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» при підготовці річної фінансової звітності та покриттям за рахунок нерозподіленого прибутку Цвітного періоду (або минулих років) збитків звітного періоду (або минулих років) тісно пов'язане поняття реформації балансу. Сальдо рахунку «Фінансові результати» після реформації балансу буде нульовим. Для відображення розглянутих операцій у бухгалтерському обліку здійснюються наступні записи (табл. 2.1) [4, 325].

Таблиця 2.1. Облік чистого прибутку (збитку)

№ оп	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Відображено суму чистого прибутку звітного періоду	«Фінансові результати»	«Прибуток нерозподілений»
2	Віднесено суму чистого збитку звітного періоду	«Непокриті збитки»	«Фінансові результати»
3	Спрямовано суму нерозподіленого прибутку звітного року на покриття збитків минулих років (або спрямовано суму нерозподіленого прибутку минулих років на покриття збитку звітного року)	«Прибуток, використаний у звітному періоді»	«Непокриті збитки»

Якщо суми нерозподіленого прибутку минулих років недостатньо для покриття збитку звітного періоду, то він покривається за рахунок резервного або додаткового капіталу (за винятком сум дооцінки майна при переоцінці).

Фінансовий результат, який призводить до збільшення власного капі галу, тобто прибуток, може залишатися нерозподіленим протягом певного періоду. Однак, частіше його розподіляють за напрямами майбутнього використання, які визначає власник (власники, учасники) підприємства або уповноважений орган згідно з установчими документами підприємства.

Чистий прибуток, одержаний підприємством після сплати податків до бюджету, а також інших платежів, може розподілятися на виплату дивідендні учасникам товариства в розмірі, обумовленому зборами акціонерів, поповнення статутного капіталу, створення резервного капіталу тощо.

Можливість збільшення розміру статутного капіталу підприємства передбачена Законом України «Про господарські товариства», згідно з яким підприємство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Зміна розміру статутного капіталу підприємства повинна супроводжуватися внесенням відповідних змін до установчих документів.

Розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання в поточному періоді відображається за дебетом рахунку «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Аналітичний облік на рахунку «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться за оборотами звітного року (напрямами використання). На рахунок можна виділити наступні аналітичні позиції:

¦ чистий прибуток звітного періоду;

¦ відрахування до статутного капіталу;

¦ відрахування до резервного капіталу;

¦ дивіденди, нараховані за минулі звітні періоди; ^

¦ дивіденди, нараховані за звітний період тощо.

За всіма аналітичними позиціями облік ведеться наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

Первинними документами при відображенні інформації про використання прибутку є розрахунки та довідки бухгалтерії.

Дані рахунку «Прибуток, використаний у звітному період відображаються у Звіті про власний капітал.

Типова кореспонденція рахунків з обліку використання нерозподіленої прибутку наведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Облік використання нерозподіленого прибутку

№ оп	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Спрямовано частину пайового капіталу на покриття збитків звітного періоду	«Пайовий капітал»	«Непокриті збитки»
2	Спрямовано на покриття збитків звітного періоду частину додаткового капіталу	«Інший вкладений капітал»	«Непокриті збитки»
3	Спрямовано на покриття збитків звітного періоду частину резервного капіталу	«Резервний капітал»	«Непокриті збитки»
4	Відображено частину прибутку, спрямованого на збільшення розміру статутного капіталу	«Прибуток, використаний у звітному періоді»	«Статутний капітал»
5	Відображено частину прибутку, спрямованого на збільшення розміру пайового капіталу	«Прибуток, використаний у звітному періоді»	«Пайовий капітал»
6	Відображено частину прибутку, спрямовану на формування резервного капіталу	«Прибуток, використаний у звітному періоді»	«Резервний капітал»
7	Списано частину прибутку, використану в звітному періоді на виплату дивідендів і формування резервного капіталу	«Прибуток, нерозподілений»	«Прибуток, використаний у звітному періоді»
8	Нараховано дивіденди за результатами звітного періоду	«Прибуток, використаний у звітному періоді»	«Розрахунки за нарахованими дивідендами»

До операцій, пов'язаних з використанням прибутку, з наведених вище способів збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, можна віднести збільшення статутного капіталу за рахунок збільшення номінальної вартості акцій. Такі операції у регістрах бухгалтерського обліку відображаються наступним чином: Д-т «Прибуток, використаний у звітному періоді», К-т «Статутний капітал».

Нерозподілений прибуток може використовуватися підприємствами як джерело для нарахування частини премій за облігаціями (решта нараховується за рахунок фінансових витрат підприємства). У бухгалтерському обліку робиться наступний запис: Д-т «Прибуток, використаний у звітному періоді», К-т «Премія за випущеними облігаціями».

2.2 Відображення прибутків у бухгалтерському балансі

Бухгалтерський баланс фірми є документом, який відображає у вартісному вимірі її активи та джерела їх формування на певну облікову дату (місяць, квартал, рік). Баланс дає змогу проводити аналіз залежності фірми від зовнішніх джерел фінансування, структури власного та залученого капіталу, а також його використання в господарському обороті.

Американські бухгалтери дотримуються погляду, згідно з яким баланс - це звіт про активи, пасиви та власний капітал фірми. У лівій частині цього звіту показують, як розподіляються поточні активи на готівку й інші складові.

У правій частині балансу показують поточні пасиви, що складаються з кредиторської заборгованості постачальникам, короткотермінових позик та іншої короткотермінової заборгованості (див. додаток). Далі в балансі відображається довготермінова заборгованість із терміном погашення не менше одного року. Якщо відняти суму заборгованостей фірми від суми її активів, одержимо власний капітал або капітал акціонерів фірми. Складові власного капіталу становлять випущені звичайні акції, акційний капітал від продажу акцій понад номінал і нерозподілені прибутки, що нагромадилися за попередні роки з прибутків після сплати податків і дивідендів. Після ліквідації фірми та сплати всіх претензій кредиторів власний капітал завжди розподіляється серед акціонерів.

Рахунок прибутків і збитків відображає результати господарської діяльності фірми за звітний період і разом із балансом є однією з важливих форм фінансової звітності акціонерних товариств. Такий звіт, звичайно, складають один раз на рік і публікують разом із балансом, оскільки ці два документи доповнюють один одного.

Розрізняють дві основні форми складання рахунку прибутків і збитків: одноступеневу та багатоступеневу. У першому випадку спочатку наводяться всі надходження та доходи, а далі з їх загальної суми віднімаються всі витрати виробництва та різні видатки; у результаті отримують чистий прибуток. Така форма звіту застосовується у фірмах з одним напрямком діяльності. Схематично одноступенева форма рахунку прибутків і збитків має вигляд:

- Доходи.

- Чистий продаж.

- Інші доходи.

- Витрати виробництва й інші видатки.

- Витрати на збут.

- Адміністративні видатки.

- Сплачені проценти.

- Інші видатки.

- Чистий прибуток.

- Податок на прибуток.

При багатоступеневій формі рахунку з кожної категорії надходжень і доходів мінусують відповідні витрати і зазначають проміжні підсумки результатів діяльності. Різниця між усіма надходженнями й усіма відрахуваннями з них є сумою чистого прибутку чи збитків.

Схема багатоступеневої форми складання рахунку прибутків і збитків:

- Продаж.

- Мінус повернення та знижки.

— Чистий продаж.

- Мінус витрати виробництва.

- Разом валовий прибуток від реалізації і

- Мінус витрати.

- На збут продукції.

- Адміністративні та загальні.

- Разом прибуток від операцій.

- Мінус інші видатки.

- Інші видатки.

- Чистий прибуток.

— Податок на прибуток.

2.3 Типи компаній і їх вплив на процес складання звітності

Розрізняють три типи компаній:

- індивідуальне (приватне) підприємство;

- партнерство (товариство);

- корпорація.

Індивідуальне (приватне) підприємство. Це приватне підприємство, власник якого - приватна особа, котра створила це підприємство для одержання прибутку. Воно не є юридичною особою і згідно із законодавством не віддільне від його власника. Всі доходи підприємства - доходи його власника, а, відповідно, прибуток включається в декларацію про доходи власника. Тільки в бухгалтерському обліку підприємство відділене від власника і трактується як окрема господарська одиниця.

У балансі розділ III «Власний капітал» складається з одного рядка - власний капітал власника (нерозподіленого прибутку немає). Власник може вилучати гроші з бізнесу на власні потреби, що є аналогом виплати дивідендів у корпораціях. Ці вилучення протягом звітного періоду відображають на контр-пасивному рахунку «Вилучення», який є регулюючим до рахунку «Власний капітал». Термін діяльності таких підприємств залежить від бажання власника чи у зв'язку з його смертю. Продаж підприємства веде до виникнення нового підприємства.

Партнерство (товариство). Належить двом чи більше особам й управляється ними на основі письмової угоди. Вона визначає права та відповідальність партнерів, порядок розподілу прибутків і збитків, процедуру ліквідації. Партнерство також не є юридичною особою, прибуток включається в персональні декларації про доходи власників. У бухгалтерському обліку партнерство трактується як господарська одиниця.

У розділі III балансу «Власний капітал» капітали всіх партнерів подані окремо. Капітал партнера показаний як величина вкладення капіталу, частка прибутку, що належить партнеру, зарплата. Партнерство є підприємством із необмеженою відповідальністю, і для сплати боргів може бути вилучена особиста власність кожного партнера, незалежно від частки участі. Ці підприємства, як і індивідуальні, мають невелику можливість для залучення капіталів.

Корпорація. Це окрема юридична особа, що має свої права й обов'язки незалежно від прав і зобов'язань власників. Реєструється корпорація на підставі статуту. Капітал розподіляється на акції, а кількість власників визначається кількістю цих акцій. Право власності передається шляхом продажу акцій. Термін дії корпорації не обмежений. Є можливість додаткового залучення капіталу.

Основний недолік корпорацій - це подвійне оподаткування:

- прибуток оподатковується податком на прибуток для юридичних осіб;

- дивіденди, отримані в результаті розподілу прибутку, оподатковуються податком на доходи приватних осіб.

У балансі розділ III «Власний капітал» складається з двох частин: інвестований капітал (акціонерний капітал) і нерозподілений чистий прибуток.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах - облік власного капіталу та розподілу прибутків. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Облік власного капіталу в кожній країні унікальний. Але є й спільні риси: у більшості зарубіжних країн до складових власного капіталу відносять статутний капітал, нерозподілені прибутки та резерви. Обов'язковим за МСФЗ є розкриття інформації про випущений капітал та резерви.

Згідно з «Концептуальною основою МСФЗ власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов'язань.

Власний капітал компаній США складається з двох частин:

- авансованого, тобто вкладеного капіталу - інвестицій, зроблених акціонерами. Тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений звичайними чи привілейованими акціями за їх номінальною (чи оголошеною) вартістю і капіталом, оплаченим понад номіналу, який в свою чергу, також може бути поділений за джерелами утворення;

- реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку - частина прибутку, отримана від ведення комерційної діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками (акціонерами), тобто прибуток за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку представляє собою збиток та відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

В США капітал власників - це фактична чиста вартість підприємства. В залежності від організаційно-правової форми розрізняють різні терміни: «капітал власника» - для індивідуального бізнесу, «капітал власників» (або партнерів) для товариства; «акціонерний капітал» - для корпорації.

Звичайні акції - це акції, що дають їх власникові право голосу та дивіденди, які нараховуються залежно від прибутку компанії. Часто звичайні акції називають залишковим капіталом. Під дивідендами розуміють розподіл активів компанії між її акціонерами. Дивіденди можуть виплачуватися щоквартально, один раз на півроку і один раз на рік. Оголошуються дивіденди радою директорів. У більшості штатів США рада директорів не має права оголошувати дивіденди, які перевищують нагромаджений нерозподілений чистий прибуток. Таке оголошення можливе лише тоді, коли компанія згортає свою діяльність; у такому випадку дивіденди є ліквідаційними.

Важливим якісним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Від розміру одержаного прибутку залежить формування власних оборотних коштів, виконання зобов'язання перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, платоспроможність підприємства.

Основну масу прибутку підприємства одержують від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В міру реалізації продукції в оборот підприємства входить і сума прибутку. З одержаного прибутку підприємства сплачують до бюджету податок на прибуток та поповнюють власний капітал, створюють резервні фонди, виплачують дохід (дивіденди) учасникам та здійснюють інші заходи, передбачені законодавством і установчими документами.

Одержаний прибуток, який накопичується на рахунку «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», підприємства відображають зростаючим підсумком з початку року - до його розподілу і списанням після закінчення року.

З метою одержання інформації про суму одержаного і використаного протягом звітного періоду прибутку Планом рахунків до зазначеного рахунка передбачено ведення субрахунків: «Прибуток нерозподілений», «Непокриті збитки», «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Використання прибутку протягом звітного періоду відображають на дебеті рахунка «Прибуток, використаний у звітному періоді» в кореспонденції з кредитом рахунків: «Статутний капітал», «Резервний капітал» - на суму прибутку, спрямованого до статутного та резервного капіталу підприємства; «Розрахунки з учасниками» - на суму доходів (дивідендів), нарахованих учасникам за рахунок прибутку. При складанні річного звіту сума використаного підприємством протягом звітного року прибутку списується на зменшення одержаного (невикористаного) прибутку записом:

Д-т рах. «Прибуток нерозподілений»

К-т рах. «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Після цього запису субрахунок «Прибуток, використаний у звітному періоді» закривається (залишку на 1 січня наступного за звітним року немає), а на субрахунку «Прибуток нерозподілений» кредитове сальдо відображають залишок невикористаного на звітну дату прибутку.

Якщо в результаті господарської діяльності, за звітний період підприємство мало непокритий збиток, то його сума списується за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного капіталу.

Розрізняють дві основні форми складання рахунку прибутків і збитків: одноступеневу та багатоступеневу. У першому випадку спочатку наводяться всі надходження та доходи, а далі з їх загальної суми віднімаються всі витрати виробництва та різні видатки; у результаті отримують чистий прибуток.

При багатоступеневій формі рахунку з кожної категорії надходжень і доходів мінусують відповідні витрати і зазначають проміжні підсумки результатів діяльності. Різниця між усіма надходженнями й усіма відрахуваннями з них є сумою чистого прибутку чи збитків.

Список використаної літератури

1. Баб'як Н.Д. Фінансові результати підприємства // Фінанси України. - 2001. - №11. - с. 34.

2. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. - 512 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

4. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ, О. Мінін, О. Ткач. - К.: Основи, 1997. - 943 с.

5. Вильямс Я. Справочник GAAP с комментариями. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 149 с.

6. Гейс Дж., Американские программы акционирования работников: политические, правовые, налоговые аспекты // Экономика. - 1992. - №9. - С. 13-23.

7. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

8. Губачева О. Финансовые результаты // Бухгалтерский учет и аудит. - 2000. - №11. - с. 42.

9. Линнакс Е.Л. Финансовый учет акционерного общества США. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 102 с.

10. Лучко М.Р. Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом: Зарубіжний досвід. - К.: Облікінформ, 1997. - 144 с.

11. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 311 с. - (Вища освіта XXI століття).

12. Международный бухгалтерский учет GAAP и IAS: Справочник. - М., 1998. - 192 с.

13. Михалкевич А. Бухгалтерский учет на предприятиях зарубежных стран. - Минск: ООО «Мисанта», 1998. - 109 с.

14. Міжнародні бухгалтерські стандарти. Методичні вказівки: Збірник ТАНГ. - Т.: «Орієнтир» ЛТД, 1993. - 64 с.

15. Нарибаев К.Н. Организация бухгалтерского учета в США. - М.: Финансы и статистика, 1979.

16. Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах. - Минск: ИП «Экоперспектива», 1998. - 238 с.

17. Радуцкий А. Концепция финансовой отчетности в США // Бухгалтерский учет. - 1997. - №11. - С. 34-37.

18. Соловьева О.В. Зарубежные стандарты учета и отчетности. - М.: Аналітика-Пресс, 1998. - 288 с.

19. Энтони Р. Самоучитель по бухучету: международный стандарт. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 292 с.

Размещено на Allbest.ru