Фінансовий облік переоцінки основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Основні засоби: визначення, класифікація, оцінка

1.2 Документальне оформлення руху основних засобів

1.3 Аналітичний облік основних засобів

1.4 Синтетичний облік основних засобів

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Облік переоцінки основних засобів

2.2 Здійснення переоцінки основних засобів на підприємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Виробничий процес в індустріальних та постіндустріальних державах неможливо уявити без такої складової, як основні засоби, або, іншими словами, технічна база підприємства. Саме вона визначає сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важкої рутинної роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість.

Основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об'єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів, а також переоцінки.

За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

До основних засобів, завдяки яким у процесі виробництва працівник впливає на матеріальні ресурси, відносяться матеріальні об'єкти (виробничі будинки, споруди, машини, транспортні засоби), а також комунікації, що забезпечують виробничий процес (шляхи сполучення, мости, лінії електропередач та ін.).

Обслуговуючи виробництво і невиробничу сферу протягом тривалого часу, основні засоби поступово зношуються, переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами в міру зношування і зберігають свою натуральну форму до кінця строку служби.

Від рівня забезпеченості підприємства основними засобами залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу. Сукупна вартість основних засобів визначає виробничу потужність підприємства, рівень фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності й ряд інших техніко-економічних показників діяльності підприємства.

Фінансовий облік засобів праці повинен забезпечити таку інформацію: точну величину надходження, вибуття і переміщення основних засобів; своєчасне і правильне нарахування амортизації; визначення результату від реалізації і ліквідації окремих об'єктів; розрахунок витрат на ремонти; отримання даних про рух основних засобів, їх початкову і залишкову вартість та інші показники використання основних засобів.

Реформи у системі фінансового бухгалтерського обліку, що почалися ще у 1997р. заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на фінансовий бухгалтерський облік основних засобів. Намагаючись з'єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у “жертву” економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об'єднання привели до того, що при продажу об'єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об'єкту тощо.

З 1 липня 2000р. зі вступанням у силу довгоочікуваного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Так як податковий облік основних засобів регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: “Фінансовий облік переоцінки основних засобів”.

Мета дослідження - розглянути порядок обліку основних засобів, а також їх переоцінку на підприємстві.

Згідно з метою дослідження було визначено такі завдання:

вивчити теоретичні основи обліку основних засобів;

розглянути документальне оформлення руху основних засобів;

дослідити аналітичний облік основних засобів;

вивчити синтетичний облік основних засобів;

розглянути переоцінку основних засобів;

проаналізувати фінансовий облік переоцінки основних засобів на підприємстві.

Таким чином, у даній роботі поряд з визначенням концепцій обліку основних засобів, розглянуто переоцінку основних засобів.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені обліку основних засобів. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

переоцінка облік основний засіб

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Основні засоби: визначення, класифікація, оцінка

Основні засоби розрізняються за призначенням та функціональною роллю у виробничому процесі, що викликає необхідність відповідної їх класифікації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше значення має класифікація основних засобів, яка передбачена стандартом 7 «Основні засоби».

Основні засоби поділяються на такі групи і підгрупи:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мости, греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабельні лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).

4. Машини й устаткування, які поділяються за видами:

а) силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати, турбоагрегати, газотурбінні установки, двигуни внутрішнього згорання, трактори, електротехнічне устаткування);

б) робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й устаткування, насоси, вантажно-розвантажувальні машини й устаткування для земельних і кар'єрних робіт);

в) вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устаткування (контрольно-вимірювальна апаратура, геодезичні прилади, вагове устаткування, обчислювальна техніка);

г) інші машини й устаткування комунального господарства, спортивне, театральне, музичне устаткування.

5. Транспортні засоби {залізничний рухомий склад - електровози, тепловози, паровози, дизель-поїзди, вагони; транспортні судна морського та річкового флоту; рухомий склад автомобільного транспорту; виробничий та комунальний транспорт).

6. Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, вібратори, інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універсальні, меблі залів театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен, інвентар готелів) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).

7. Робоча і продуктивна худоба.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків).

За характером участі у процесі виробництва основні засоби поділяються на групи: виробничі і невиробничі. Виробничі основні фонди призначені для використання у сфері матеріального виробництва, а невиробничі (об'єкти житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, культури, освіти, спорту та ін.) - для обслуговування колективів підприємства.

Важливою є класифікація основних засобів за галузями економіки:

1) промисловість;

2) сільське господарство;

3) лісове господарство;

4) транспорт;

5) зв'язок;

6) будівництво;

7) торгівля і громадське харчування;

8) матеріально-технічне постачання і збут;

9) заготівля та інші виді діяльності сфери матеріального виробництва (редакції, видавництва, кіностудії, будинки звукозапису, заготконтори зі збору металобрухту й утилю, організації зі збору декоративних і лікарських рослин, плодів та ін.);

10) житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення;

11) охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення;

12) освіта;

13) культура;

14) мистецтво;

15) наука і наукове обслуговування;

16) кредитування і державне страхування;

17) управління;

18) партійні й громадські організації.

За рівнем використання основні засоби поділяються на діючі і недіючі. Діючі засоби беруть участь у виробничому процесі або в обслуговуванні колективу, а недіючі знаходяться в запасі, реконструкції, на консервації тощо. З економічної точки зору така класифікація дозволяє правильно організовувати нарахування амортизації (зносу) та включати витрати у собівартість продукції. Якщо амортизація на діючі основні засоби нараховується, то на засоби, які знаходяться в процесі реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та на консервації, не нараховується.

Залежно від права власності основні засоби поділяються на власні й орендовані. Власні засоби відображаються в балансі і звітності даного підприємства, орендовані - в них не показуються [4, 235].

Основні засоби відображаються в балансі і звітності в грошовому вимірнику, що дає можливість визначити їх загальний обсяг, структуру, амортизацію, знос, зміни у складі окремих груп в динаміці та ряд техніко-економічних показників.

Основні засоби відображаються у балансі в першому розділі активу - «Необоротні активи». Крім них, у цьому розділі показуються також необоротні матеріальні активи (рядки балансу 030-032), до яких відносяться:

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Природні ресурси.

5. Інвентарна тара.

6. Предмети прокату.

7. Інші необоротні матеріальні активи.

За цими групами необоротних активів облік ведеться окремо від основних засобів.

Будь-який об'єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року.

Створені (побудовані) або придбані основні засоби у балансі відображаються за їх первинною вартістю, яка складається з таких елементів:

- сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно-монтажні роботи та постачальникам за придбані об'єкти (без податків);

- реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують право власності на об'єкт; сум ввізного мита;

- витрат зі страхування ризику доставки об'єктів;

- сум податків у зв'язку з придбанням об'єктів (якщо податки не

відшкодовуються підприємству);

- витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об'єктів; ^ інших витрат, які пов'язані з доведенням об'єкта до стану, в

якому його можна експлуатувати.

Якщо надходить партія однотипних основних засобів (Інвентар, прилади), то вартість одного об'єкта визначається діленням загальних витрат на їх придбання на кількість об'єктів.

При обміні подібних об'єктів первинна вартість отриманого об'єкта дорівнює його залишковій вартості, а у випадку перевищення справедливої вартості об'єкта над його залишковою вартістю оцінка здійснюється за справедливою вартістю з включенням різниці до витрат звітного періоду. Обмін неподібними об'єктами здійснюється за їх справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первинна вартість необоротних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних Із модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням та реконструкцією. При частковій ліквідації об'єкта первинна вартість об'єкта зменшується на суму ліквідованої частини. Витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта в робочому стані (ремонтні роботи, профілактичні огляди тощо), включаються до складу витрат поточного періоду.

Первинна вартість основних засобів показує вартість кожного об'єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про вартість об'єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості - інвентарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом тривалого часу. Первинна вартість може змінюватись лише при переоцінці, добудові, модернізації і реконструкції об'єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінки засобів праці і дає можливість проведення аналізу їх використання у порівнянних цінах.

Залишкова вартість показує ту частину вартості, яка ще залишилась після перенесення на готовий продукт вартості об'єкта внаслідок використання у виробничому процесі. Чим довше служить об'єкт і бере участь у виробництві, тим менша залишкова вартість.

Залишкова вартість основних засобів - це різниця між первинною вартістю об'єктів і нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського обліку. Знос визначається бухгалтером виходячи зі строку і норм амортизації [4, 237].

Наприклад, строк служби об'єкта - 6 років і 5 місяців, річна норма амортизації - 12%. Вартість об'єкта - 800 000 грн. Визначаємо суму зносу:

Знос дорівнює 616 000 грн.

Залишкова вартість складе 184 000 грн. (800 000 - 616 000).

Відновлювальна вартість основних засобів - це вартість відтворення об'єктів в сучасних умовах виробництва і діючих у даний момент цінах. Відновлювальна вартість вимагає переоцінки основних засобів на певну дату. Відомо, що при оцінці основних засобів за початковою вартістю в різний час діють різні ціни, отже у балансі вони показуються у непорівнянному вигляді.

Після проголошення Україною незалежності у 1991 р. почалась гіперінфляція, що призводило до постійного знецінювання основних засобів та необхідності періодичного уточнення балансової вартості об'єктів. З цією метою періодично проводиться індексація, при якій первинна вартість об'єкта, визначена раніше, множиться на коефіцієнт індексації і таким чином визначається нова індексована вартість. Сума зносу також уточнюється виходячи з коефіцієнта індексації.

Наприклад: токарний верстат має первинну вартість 500 000 грн., а знос дорівнює 100 000 грн. Індекс дооцінки становить-19,5%. Робимо розрахунок індексованої вартості:

500 000 грн. х 119,5% = 597 500 грн.

100 000 грн. х 119,5% = 119 500 грн.

Сума дооцінки об'єкта дорівнює 97 500 грн. (597 500 - 500 000).

Сума дооцінки зносу - 19 500 грн. (119 500 - 100 000).

1.2 Документальне оформлення руху основних засобів

Джерелом поповнення основних засобів є, насамперед, капітальні інвестиції (будівництво нових об'єктів, основних засобів реконструкція та розширення існуючих основних засобів, придбання машин й устаткування). Існують й інші джерела - надходження від інших організацій (передача з балансу на баланс, придбання у державних і кооперативних організацій, оприбуткування лишків, виявлених при інвентаризації та ін.).

Надходження основних засобів у всіх названих випадках оформляється «Актом прийому-передачі основних засобів» (ф. 03-1), у якому вказуються: номер, дата оформлення, комісія, яка приймає об'єкт, його найменування, коротка технічна характеристика, результати випробування, висновки комісії про випробування об'єкта в роботі, початкова вартість і норма амортизації на повне відновлення, відмітка про відкриття інвентарної картки. До акту прикладається технічна документація і паспорт на об'єкт. В акті, як правило, вказується лише один об'єкт. Загальний акт для декількох однотипних об'єктів, які мають однакову вартість і прийняті в експлуатацію одночасно може виписуватися лише на інструменти, інвентар або верстати.

Принципове значення має визначення об'єкта, який відображається в інвентарній картці на кожний об'єкт основних засобів (ф. 03-6). Так, у групі «будинки» об'єктом обліку є кожний окремий будинок. Зовнішні прибудови до нього, які мають самостійне значення, а також відокремлені будинки котельних складів, гаражів виступають самостійними об'єктами обліку.

У групі «споруди» об'єктом обліку є кожна споруда з усіма пристроями, як одне ціле - естакада, підвісна дорога, сховища (баки басейни, цистерни на фундаментах), артезіанські свердловини та ін.

У групі «передавальні пристрої» об'єктами обліку є лінії електромереж від розподільного пристрою приймальних підстанцій або від клем генераторів до розподільних пристроїв приймальних підстанцій (фідерних і трансформаторних приміщень), трубопроводи, які мають самостійне значення, паропроводи, водорозподільне мережі водоканалу, каналізації та ін [6, 61].

Об'єктом обліку для групи «машини й устаткування» є кожна окрема машина, включаючи пристосування, прилади, індивідуальні огорожі і фундамент.

За такими групами основних засобів, як транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар, робоча і продуктивна худоба об'єктом обліку є кожна окрема одиниця.

У групі «багаторічні насадження» об'єктом обліку виступають зелені насадження (молоді, а також ті, що досягли повного розвитку) по кожному парку, саду, скверу, бульвару, території незалежно від кількості, віку і породи насаджень.

Приймаючи основні засоби в експлуатацію, комісія повинна в акті приймання-передачі основних засобів (ф. ОЗ-1) дати детальне пояснення об'єкта, щоби на основі цього документа можна було відкрити інвентарну картку. Акт за формою ОЗ-1 виписується в одному примірнику, затверджується керівником організації і служить для бухгалтерської проводки з оприбуткування основних засобів і нарахування амортизації.

У фінансовому обліку відображаються операції, які пов'язані з підтриманням основних засобів у робочому стані. Беручи участь у виробничому процесі, основні засоби зношуються, що вимагає заміни окремих частин, тобто ремонту. Операції з ремонту основних засобів повинні знайти відображення в обліку. Зрозуміло, що на час ремонту вони тимчасово вилучаються з процесу виробництва, а після його проведення знову відображаються у складі основних засобів.

При зупинці об'єкта на ремонт оформляється «Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів» (ф. ОЗ-2). Він підписується працівником цеху (господарства), уповноваженим приймати основні засоби, і представником, який здає основні засоби на ремонт, реконструкцію чи модернізацію. В акті вказується номер, дата, технічна характеристика, вид ремонту, вартість об'єкта [5, 231].

Якщо ремонт виконується власними силами, то акт виписується в одному примірнику, а при виконанні робіт сторонніми організаціями - у двох. Один із них передається в бухгалтерію даної організації", а другий - організації, яка виконує роботи.

При передачі основних засобів виписується акт здачі, а при прийманні з ремонту - акт приймання. На підставі вказаних документів (ф. 03-2) бухгалтерія робить запис в інвентарних картках про виконання капітального ремонту, реконструкцію чи. модернізацію, а в технічному паспорті зазначаються зміни у характеристиках об'єкта, які пов'язані з виконанням ремонтних робіт.

Передача та продаж основних засобів відображається актом передачі (ф. 03-1), а ліквідація - актом на списання (ф. 03-3). Морально застаріле, зношене і непридатне для подальшого використання устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент списуються з балансу в тому випадку, коли вони не можуть бути відновлені, реалізовані або передані іншим організаціям.

З балансу можуть списуватись об'єкти - будинки, споруди, які зносяться у зв'язку з новим будівництвом, а також об'єкти, які повністю амортизувалися.

Для визначення придатності основних засобів до подальшого використання, неможливості реалізації і неефективності їх відновлення створюється комісія. Комісія обстежує об'єкт, який підлягає списанню, встановлює його фізичний стан і можливість подальшої експлуатації, з'ясовує причини, які обумовили непридатність (знос, порушення правил експлуатації, аварія), винних осіб, можливість використання окремих вузлів, матеріалів і здійснює їх оцінку.

1.3 Аналітичний облік основних засобів

Аналітичний облік є основною моделлю обліку основних засобів, оскільки у повсякденній роботі доводиться мати справу з окремими об'єктами щодо: оприбуткування, списання, переміщення, реалізації, а також нарахування амортизації, проведення капітального і поточного ремонту тощо. Отже, необхідно мати всі довідкові дані про кожний об'єкт основних засобів. Виходячи з цього й організовується аналітичний облік.

Для контролю за збереженням основних засобів та організації облікового процесу кожному об'єкту присвоюють інвентарний номер, незалежно від перебування його в експлуатації чи в запасі.

Інвентарний номер об'єкту доцільно присвоювати за шестизначним кодом, у якому перші три цифри означають групу основних засобів, а наступні - номер об'єкта. Наприклад, 103078 читається так: група основних засобів 103 - «будинки», 078 - приміщення складу готової продукції. Інвентарний номер повинен позначатися фарбою або прикріпленням до об'єкта металевого жетона. Не мають інвентарного номера лише земельні ділянки, багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель. Якщо об'єкт складний, то інвентарний номер позначається на всіх його відокремлених елементах [7, 145].

Інвентарні номери основних засобів залишаються незмінними протягом усього строку експлуатації, а при їх вибутті не повинні присвоюватись іншим об'єктам, що надійшли протягом даного часу (не менше 3-х років).

В інвентарній картці вказується номер, назва об'єкта, його адреса, місце експлуатації, початкова вартість, норма амортизації, дата і номер наказу про введення в експлуатацію, відмітка про оприбуткування та про вибуття, бухгалтерські записи про добудову, реконструкцію, капітальний ремонт, джерело придбання.

Для машин, устаткування, інструменту, виробничого і господарського інвентарю відкриваються інвентарні картки із зазначенням назви і призначення об'єкта, найменування заводу, що випускає основні засоби, паспорта, креслень, заводського номера, моделі, типу, марки, дати випуску.

У місцях експлуатації основних засобів облік ведеться в інвентарних списках (ф. 03-9), в яких вказується місце експлуатації, назва класифікаційної групи основних засобів, номер інвентарної картки, інвентарний номер, повна назва об'єкта, початкова вартість, вибуття (номер і дата документа, причина).

На підприємствах із невеликою кількістю об'єктів основних засобів замість інвентарних карток дозволяється вести інвентарну книгу основних засобів, в якій відображається перелік груп основних засобів із зазначенням інвентарних номерів і назв об'єктів, місця їх знаходження.

1.4 Синтетичний облік основних засобів

Для відображення операцій, пов'язаних і надходженням та вибуттям основних засобів, призначений рахунок 10 «Основні засоби». В ньому вказується рух і наявність власних основних засобів, орендованих на умовах фінансової оренди, орендованих цілісних майнових комплексів, що входять до складу основних засобів.

Призначенням синтетичного обліку є систематизація господарських операцій, які відносяться в дебет і кредит рахунка 10 «Основні засоби». Зібраний масив первинних документів групують за джерелами надходження чи причинами вибуття основних засобів, для чого бухгалтеру необхідно розробити відомість їх руху. У ній передбачається виділення власних основних засобів, орендованих на умовах фінансової оренди та орендованих цілісних комплексів, потім - окремих аналітичних груп, а всередині цих груп систематизація даних операцій з надходження та вибуття основних засобів, що важливо для складання проводок та їх запису в журнал 4 по кредиту рахунка 10 «Основні засоби». Оскільки синтетичний облік та відображення його даних у журналі 4 є завершальною стадією поточного обліку, треба обов'язково перевірити відповідність даних синтетичного й аналітичного обліку за допомогою оборотної відомості.

Дані синтетичного обліку переносяться в журнал 4 загальними сумами за кожним кореспондуючим рахунком окремо.

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1 Облік переоцінки основних засобів

Інфляційні процеси в економіці країни викликають знецінення основних засобів, а стандартом обліку 7 «Основні засоби» передбачено забезпечити облік за справедливою вартістю на дату складання балансу. Отже, виникає необхідність у переоцінці основних засобів.

У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об'єкта основних засобів помітно відрізняється від його справедливої вартості, підприємство, згідно з П(С)БО 7, має право здійснювати переоцінку.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої при складанні балансу. Значним відхиленням від справедливої вартості вважається таке, що перевищує 10%. Переоцінці підлягають всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. З цієї вимоги стандарту виходить, що при рівні інфляції меншому 10% переоцінку не проводять.

Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), суму дооцінки відображають у статті «Інший додатковий капітал», якщо зменшується (уцінка) -- суму уцінки відображають як витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка балансової вартості, наступну дооцінку визнають як прибуток у розмірі попередньої уцінки.

В обліку операції з переоцінки основних засобів відображають такими проводками:

Дт 10 «Основні засоби» на суму дооцінки

Кт 423 «Дооцінка активів» основних засобів.

Дт 423 «Дооцінка активів» на суму зносу дооцінки

Кт 131 «Знос основних засобів» основних засобів.

У разі вибуття основних засобів суми дооцінки відображають проводкою:

Дт 423 «Дооцінка активів»;

Кт 441 «Прибуток нерозподілений».

Відображення результатів уцінки основних засобів:

Дт 131 «Знос основних засобів»;

Кт 10 «Основні засоби»;

Переоцінена вартість та знос об'єкта основних засобів визначаються множенням їх суми на індекс переоцінки, який розраховується діленням справедливої вартості об'єкта на його залишкову вартість [19, 36] .

2.2 Здійснення переоцінки основних засобів на підприємстві

Автозаправне устаткування (АЗУ) було зараховано на баланс за первісною вартістю 21 200 грн. у грудні 1999 року. На дату проведення першої переоцінки (31. 12. 2 000) справедлива вартість такого АЗУ становила 24 000 грн., на дату другої (31. 12. 2001) -- 18 000 грн., на дату третьої (31. 12. 2002) -- 30 000 грн. Підприємство застосовує метод прямолінійного списання для нарахування амортизації, виходячи з терміну корисного використання 10 років і нульової ліквідаційної вартості.

Суму переоцінки і відображення результатів у реєстрах бухгалтерського обліку здійснюють у такий спосіб.

Передусім визначають індекс переоцінки за формулою:

Переоцінену первісну вартість визначають за формулою:

Первісна вартість (переоцінена) = Первісна вартість (до переоцінки) х І переоц

Переоцінену амортизацію визначають за формулою:

Амортизація (переоцінена) = Амортизація (до переоцінки) х І переоц

Балансову вартість після переоцінки визначають на рівні справедливої вартості.

Отримані результати заносять у таблицю (табл. 1).

Таблиця 1

Дата	Справедлива вартість	Балансова вартість до переоцінки	Індекс переоцінки	Первісна вартість після переоцінки	Амортизація до переоцінки	Амортизація після переоцінки	Балансова вартість після переоцінки	Сума переоцінки балансової вартості	Сума переоцінки амортизації
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
31.12.00	-	21200	-	-	-	-	-	-	-
31.12.01	24000	19080	1,25	26666	2120	2666	24000	4920	546
31.12.02	18000	21334	0,84	22498	5332	4498	18000	-3334	-834
31.12.03	30000	15752	1,90	42846	6746	12846	30000	14248	6100

Ще один приклад, об'єкт вартістю 217 590 грн. має знос 98 116 грн. Його справедлива вартість становить 180 000 грн. На основі цих даних необхідно зробити переоцінку.

Знаходимо залишкову вартість об'єкта:

217 590 - 98 116 = 119 474 грн.

Визначаємо індекс переоцінки:

180 000 / 119 474 = 1,507.

Проіндексована сума об'єкта:

а) вартість об'єкта (217 590 х 1,507 = 327 908 грн.);

б) знос (98 116 х 1,507 - 147 861 грн.).

У наступному періоді здійснено дооцінку основних засобів, що відображається проводкою:

Д 10 «Основні засоби» - на суму зносу об'єкта (327 908 - 217 590 = 110 318 грн.);

К 423 «Дооцінка активів», на суму зносу:

Д 423 «Дооцінка активів» - на суму зносу об'єкта (147 861 - 98 116 = 49 745 грн.);

К 131 «Знос основних засобів».

Аналогічно здійснюється розрахунок уцінки основних засобів, але кореспонденція рахунків буде такою:

Д 131 «Знос основних засобів» - на суму зносу об'єкта;

К 10 «Основні засоби», й одночасно:

Д 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» - на суму уцінки вартості;

К 10 «Основні засоби».

У випадках, коли залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю, його переоцінена залишкова вартість розраховується додаванням справедливої вартості до залишкової без зміни суми зносу об'єкта.

При цьому складається запис:

Д 10 «Основні засоби» - на суму справедливої вартості;

К 423 «Дооцінка активів».

Якщо у попередні періоди сума дооцінок основних засобів перевищувала суму уцінок залишкової вартості об'єкта, то різниця між черговою уцінкою його залишкової вартості і попереднім перевищенням дооцінок списується на витрати;

Д 131 «Знос основних засобів» - уцінка зносу об'єкта;

Д 423 «Дооцінка активів» - уцінка залишкової вартості об'єкта;

Д 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій» - різниця між попередньою сумою перевищення дооцінки над уцінкою і теперішньою уцінкою;

К 10 «Основні засоби».

Якщо у попередні періоди сума уцінок основних засобів перевищувала суму дооцінок залишкової вартості об'єкта, то різниця між черговою дооцінкою його залишкової вартості і попереднім перевищенням уцінки включається до складу доходів звітного періоду:

Д 10 «Основні засоби» - різниця між попередньою сумою перевищення уцінок над дооцінкою і теперішньою дооцінкою;

К 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Одночасно на теперішню дооцінку робиться запис:

Д 10 «Основні засоби»;

К 423 «Дооцінка активів» - дооцінка залишкової вартості об'єкта.

На знос:

Д 423 «Дооцінка активів» - на дооцінку зносу об'єкта;

К 131 «Знос основних засобів».

У випадках вибуття основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумами попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу:

Д 423 «Дооцінка активів»;

К 441 «Прибуток нерозподілений».

ВИСНОВКИ

У процесі господарської діяльності, якщо балансова вартість об'єкта основних засобів помітно відрізняється від його справедливої вартості, підприємство, згідно з П(С)БО 7, має право здійснювати переоцінку.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої при складанні балансу. Значним відхиленням від справедливої вартості вважається таке, що перевищує 10%. Переоцінці підлягають всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. З цієї вимоги стандарту виходить, що при рівні інфляції меншому 10% переоцінку не проводять.

Якщо внаслідок переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), суму дооцінки відображають у статті «Інший додатковий капітал», якщо зменшується (уцінка) -- суму уцінки відображають як витрати. Однак коли за результатами першої переоцінки відбулася уцінка балансової вартості, наступну дооцінку визнають як прибуток у розмірі попередньої уцінки. Якщо за результатами першої переоцінки відбулася дооцінка балансової вартості, то наступна уцінка зменшує статтю «Інший додатковий капітал» на розмір попередньої дооцінки.

У випадках, коли залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю, його переоцінена залишкова вартість розраховується додаванням справедливої вартості до залишкової без зміни суми зносу об'єкта.

Якщо у попередні періоди сума дооцінок основних засобів перевищувала суму уцінок залишкової вартості об'єкта, то різниця між черговою уцінкою його залишкової вартості і попереднім перевищенням дооцінок списується на витрати.

У випадках вибуття основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумами попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. - 512 с.

2. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. - 768 с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -3-тє вид., перероб. і доп. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 672 с.

4. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) /За ред. проф., д-ра екон. наук В.В. Сопка та О.В. Бойка. -К.: «Фенікс», 2001. - 468 с.

5. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ, О. Мінін, О. Ткач. - К.: Основи, 1997. - 943 с.

6. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. - К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. - 544 с.

7. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

9. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.: Бухгалтерия, 2000. - 256 с.

8. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособие для студентов вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2000. - 624 с.

9. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВРУ 16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

10. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. -К.:КНЕУ, 2001. - 334 с.

11. Положение (стандарт) бухгалтерского учета №7 «Основные средства», утвержденное приказом Министерства Фынансов Украины от 27.04.2000 г. - № 92.

12. Филимонова Л. Бухгалтерский учет основных фондов //Атланта. Налоги и бухгалтерский учет. - 2000. - № 50. - с. 31.

Размещено на Allbest.ru