Основи організації обліку і аудиту грошових коштів

402-091

402-090

406-070

513-400

1

Повна собівартість

4,61

9,32

10,44

10,94

-

2

Об'єм випуску виробів (v), од.

90

80

48

105

-

3

Витрати на весь випуск (СС), тис. грн.

414,9

745,6

501,12

1148,7

2810,32

4

Прогнозований період розрахунків за зобов'язаннями (), днів, тис. грн.

60

60

150

180

-

5

Середній період одного кроку розрахунків (D1), днів

15

 

6

Кількість кроків відрахувань в прогнозованому періоді розрахунків (),тис. грн.

4

4

10

12

-

7

Величина відтоку платежів в сумі собівартості для одного кроку розрахунків (), тис. грн.

103,73

186,4

50,11

95,73

8

Інші виплати (),тис. грн.

1117,85

9

Необхідна сума відрахувань за прогнозований період (E), тис. грн.

3928,17

10

- порогова або мінімально допустима сума погашення заборгованості за собівартістю у будь-який момент часу, тис. грн.

441,92

745,6

200,44

382,92

1743,88

11

- порогова або мінімально допустима сума погашення іншої заборгованості у будь-який момент часу в межах періоду виробництва t, тис. грн.

1117,85

12

- порогова або мінімально допустима сума погашення загальної заборгованості у будь-який момент часу, тис. грн.

3487,76

Прогнозована сума відрахувань рівна загальній величині витрат на весь випуск (СС) у сумі з іншими відрахуваннями за весь прогнозований період (). До інших витрат може бути віднесена сума вірогідних грошових відрахувань по операційних і позареалізаційних витратах, а також витратах з чистого прибутку, передбачувані суми погашення кредитів, податки і відрахування за весь прогнозований період в цілому.

Маючи в своєму розпорядженні дані про інші виплати в цілому і, використовуючи результати розрахунків табл. 2.10, розрахуємо прогнозовану суму відрахувань:

Подальшим етапом дослідження, що проводиться, буде включення приведених виразів і розрахунків в загальну аналітичну модель співвідношень витрат і надходжень грошових коштів з урахуванням впливаючих чинників.

Опишемо основні умовні позначення для негативних потоків платежів:

- середня порогова або мінімально допустима величина витрачання засобів в сумі собівартості по видах продукції для одного кроку розрахунків.

- середній період одного кроку розрахунків по погашенню заборгованості підприємством в планованих кількостях, днів.

М - максимальна кількість інтервалів часу погашення зобов'язань підприємства по встановлених термінах протягом прогнозованого періоду (кроків) [або зобов'язань кількість кредиторів (кредиторів) і ін. статей витрат по інвестиціях, або розрахунки за постачання сировини по видах продукції (розрахунки за товари по групах)];

E - необхідна сума відрахувань за весь прогнозований період.

Для опису позитивних потоків платежів буде потрібно наступні показники:

- сума притоки платежів від реалізації по видах продукції для одного кроку розрахунків.

t - максимально допустимий середній інтервал (днів) надходжень сум на рахунки підприємства в прогнозованих кількостях (може бути одержаний емпіричним шляхом, тобто на основі планованих термінів надходжень засобів відповідно до договорів і інших джерел інформації, або прийнятий рівним часу звернення оборотних коштів звітного періоду);

N - кількість інтервалів часу надходження засобів на рахунки підприємства по встановлених термінах протягом прогнозованого періоду;

R - очікуваний притік грошових коштів за прогнозований період.

На основі наявних значень показників визначимо загальну суму надходжень R(t) у будь-який момент часу t прогнозованого періоду, а також порогову або мінімально допустиму суму погашення загальної заборгованості E(t) у будь-який момент часу t прогнозованого періоду.

Для цього потрібен розрахунок суми надходження засобів від реалізації товарів у будь-який момент t прогнозованого періоду. Ця величина рівна сумі добутків величин притоку платежів від реалізації товарів для одного кроку розрахунків по видах виробів j на момент часу розрахунку t, узятий в межах кількості кроків розрахунків в прогнозованому періоді надходжень по відповідних видах продукції j і визначається за формулою (2.7):

(2.7)

Далі для отримання необхідно визначити суму інших надходжень у будь-який момент часу t в межах періоду виробництва (випуску).

Оскільки в даному прикладі розрахунок ведеться щодо місячного об'єму продажів, прогнозований період інших надходжень буде рівний 30 дням. Обмеження періодом випуску обумовлене тим, що інші розрахунки не пов'язані безпосередньо з виробничими розрахунками і тому в прогнозованому періоді ми враховуємо розміри інших надходжень, що відносяться лише до досліджуваного періоду виробництва без включення в розрахунок додаткового часу погашення заборгованості за розрахунками, пов'язаними з виробництвом і реалізацією продукції, визначаємо за формулою (2.8).

(2.8)

Загальна сума надходжень у будь-який момент часу t протягом прогнозованого періоду визначається за формулою (2.9):

 (2.9)

Для розрахунків по формулах (2.5, 2.6, 2.7) потрібні дані про прогнозовані терміни. Ці дані керівництво задає в табл. 2.11, виходячи з моменту розрахунків, що цікавить.

Таблиця 2.11 - Додаткові початкові дані для моделювання

Кількість	місяців	днів	кроків
Досліджуваний період виробництва	1	30	2
Момент часу розрахунку (t)	2	60	4

Значення граф цієї таблиці взаємозв'язані, тобто кількість кроків в ній залежить від кількості днів в одному кроці, числа днів, а дні залежать від числа місяців і навпаки. Тому дані (табл. 2.11) можна побудувати в системі «Microsoft Excel» у розрахунковій залежності між собою, з дотриманням елементарних арифметичних співвідношень між ними.

Програма даної моделі автоматично використовує дані (табл. 2.11) в розрахунках і виведенні результатів таблиць 2.9 і 2.10 в системі «Excel». Слід мати на увазі, що при визначенні загальної суми надходжень для останнього моменту розрахунків, рівного максимальній кількості кроків розрахунків в прогнозованому періоді надходжень (в даному випадку 10), величина повинна бути рівна величині очікуваного притоку грошових коштів за прогнозований період (R). Невиконання цієї умови свідчить про допущені помилки.

Розглянемо приклад розрахунку сум надходжень за 4 кроки, що відповідає 60 дням або 2 місяцям. Підставимо одержані дані (табл. 2.9; 2.10) у вираз (2.8). По умові момент часу t = 4 кроки перевищує максимальний період надходжень по даній моделі двигуна = 2 кроки (табл. 2.9), отже, t приймаємо в межах , тобто рівним 2. Операцію вибору значення t в межах максимального періоду надходжень по даній моделі слід автоматизувати за допомогою функції «ЯКЩО». Таким чином, модель буде прорахована з автоматичним виконанням умов і обмежень, заданих виразами (2.8) і (2.9)

По решті моделей розрахунок проводимо аналогічно. Результати відображаємо в табл. 2.9.

Набутого значення по кожній моделі двигунів j (табл. 2.11) складаємо і таким чином знаходимо сумарну величину надходження засобів від реалізації товарів протягом 4 кроків розрахунків або 2 місяців прогнозованого періоду. Вона рівна:

Оскільки суми інших надходжень розраховані на місячний випуск, кількість кроків розрахунків для цих сум складе:

кроку.

Оскільки заданий момент часу для інших надходжень t = 4 кроки перевищує досліджуваний період виробництва =2 кроку розрахунків (табл. 2.5), отже, t приймаємо в межах , тобто рівним 2.

Як було відмічено, в грі можуть бути лише чотири результати. Окрім визначення умов вірогідного настання кожного з них керівництво цікавить очікувана ціна досягнення сприятливого результату, якій можна рахувати порогову або мінімально допустиму суму погашення загальної заборгованості у будь-який момент часу прогнозованого періоду.

Порогову або мінімально допустиму суму погашення загальної заборгованості E(t) у будь-який момент часу t прогнозованого періоду розраховуватимемо в наступному порядку.

Спочатку визначимо порогову або мінімально допустиму суму погашення заборгованості за собівартістю у будь-який момент t прогнозованого періоду. Ця порогова величина рівна сумі творів величин відтоку платежів в сумі собівартості для одного кроку розрахунків по відповідних видах виробів j на момент часу розрахунку t, узятий в межах кількості кроків відрахувань в прогнозованому періоді розрахунків () по відповідних видах продукції j і визначається за формулою (2.10):

(2.10)

Порогова або мінімально допустима сума інших відрахувань у будь-який момент часу t в межах періоду виробництва подібно до розрахунку інших надходжень визначається за формулою (2.11):

(2.11)

Складання набутого значення дасть порогову або мінімально допустиму суму погашення загальної заборгованості E(t) у будь-який момент часу t протягом прогнозованого періоду, яку визначаємо за формулою (2.12):

(2.12)

На основі наявних даних (табл. 2.3; 2.4) проведемо розрахунки по заданих виразах (2.11) - (2.12).

Подібно до розрахунків R(t) при визначенні порогової або мінімально допустимої суми погашення загальної заборгованості E(t) для останнього моменту розрахунків, рівного максимальній кількості кроків відрахувань в прогнозованому періоді розрахунків (в даному випадку 12), величина E(t) повинна бути рівна необхідній сумі відрахувань за прогнозований період (E). Невиконання цієї умови свідчить про допущені помилки.

Порогова або мінімально допустима сума погашення заборгованості за собівартістю протягом чотирьох кроків розрахунків прогнозованого періоду по моделі «типу 6 ТД» складе:

Аналогічно знаходимо для інших моделей. Результати заносимо в табл. 2.10

Складанням набутого значення по кожній моделі двигунів j (табл. 2.11) знаходимо сумарну порогову або мінімально допустиму суму погашення заборгованості протягом 4 кроків розрахунків або 2 місяців прогнозованого періоду. Вона рівна:

Порогова або мінімально допустима сума інших відрахувань у момент часу, рівний 4 крокам складе:

Тоді порогова або мінімально допустима сума погашення загальної заборгованості протягом 2 місяців рівна:

Порівняння планованих надходжень R(t) і порогових сум витрат E(t) дозволить виявляти запас (+) або недолік (-) засобів для розрахунків в будь-який момент прогнозованого періоду. В даному випадку для розрахунків четвертого кроку, тобто у момент 60 днів ( див. табл. 2,9) є запас в розмірі:

Ця різниця указує на суму, яка може бути використана додатково в обороті в розрахунках, термін відрахувань по яких рівний двом місяцям.

Слід зазначити, що запас засобів в розрахунках зростатиме при збільшенні термінів грошових відрахувань щодо термінів їх надходжень, навіть якщо суми позитивних і негативних потоків залишаться при цьому незмінними. При зворотній тенденції запас відповідно знижуватиметься.

При оперативному порівнянні даних таблиць 2.9 і 2.10, ми бачимо, що розміри надходжень засобів по моделях двигунів перевершують розміри відрахувань для одного кроку розрахунків. У результаті виручка від реалізації дозволяє покрити витрати, пов'язані з випуском всіх виробів (3024; 2810,32) Сума інших надходжень також перевищує суми інших виплат (1879,3; 1117,85). Тому загальний очікуваний притік грошових коштів покриває загальну необхідну суму відрахувань в прогнозованому періоді (R < E або 4903,3 < 3928,17) із запасом, рівним:

R - E = 4903,3 - 3928,17 = 975,13 тис. грн.

Для оцінки оперативної платоспроможності в заданий момент прогнозованого періоду (t) слід порівняти величини надходжень і мінімально допустимих сум (критичних) відрахувань , відповідних тому ж моменту часу. Оперативний стан розрахунків в четвертому кроці по окремих моделях (табл. 2.9 і табл. 2.10) має ті ж співвідношення, що і розрахунки для першого кроку.

Маючи дані про середній період одного кроку розрахунків (табл. 2.10) і набутого значення, можна визначити - максимально допустимий середній термін (днів) надходжень сум на рахунки підприємства в прогнозованих кількостях у будь-який момент часу tqs, де qs - прогнозований період, рівний максимальному терміну розрахунків зі всіх позитивних і негативних потоків платежів по видах виробів:

У даному прикладі прогнозований період рівний 12 крокам, що відповідає 6 місяцям, тобто qs=12 кроків (див.табл. 2.10), що розраховується за формулою (2.13):

(2.13)

Якщо по умові складає 0,5 місяців або 15 днів (табл. 2.4; 2.5), а даний момент часу t = 4 кроки (табл. 2.6), тоді для цього періоду буде рівним:

Округлення у бік зменшення в даній моделі підвищує гарантію прогнозу. Очевидно, при даному стані розрахунків (у днях), або 6460 (табл. 2.11), де заданий момент розрахунків t береться в межах максимальної кількості кроків надходжень N протягом прогнозованого періоду (2.14):

(2.14)

де кроків

При t=4 кроку або 60 днів (табл. 2.11) маємо:

= 68 - 60 = 8 днів.

Це означає, що надходження засобів (позитивні потоки) на період 4 кроки розрахунків випереджає їх витрачання (негативні потоки) на 8 днів.

Перевищення над числом днів даного моменту часу в днях указує на запас фінансування, а перевищення t (у днях) над - відображає нестаток фінансування. Розрахунок показує, що підприємство має запас фінансування витрат у вигляді тимчасово вільних грошових коштів, рівний 8 дням з розрахунку на 60 днів (табл. 2.12).

Обмеження (днів) у формулі (2.14) обумовлене наступними обставинами. При порівнянні максимально допустимого інтервалу часу надходжень в період (t), що перевищує максимальну кількість кроків надходжень N в прогнозованому періоді з числом днів в цьому максимальному періоді надходжень слід мати на увазі, що позитивна різниця є додатковим резервом оперативного фінансування, який теж потрібно врахувати. Тому заданий момент t (у днях) при порівнянні із слід брати в межах максимальної кількості кроків надходжень, вираженої в днях, що підтверджує вірність обмежень виразу (2.14). У даній ситуації момент необхідності вказаних обмежень наступає після 10 кроків.

Таблиця 2.12 - Запас оперативного фінансування в одному кроці розрахунків, тис. грн.

№	Найменування показника	Результат
1	Запас (нестача) засобів для покриття необхідної суми відрахувань (R-E) за прогнозований період	975,13
2	Запас (нестача) засобів для покриття порогової суми погашення відрахувань [R(t) - E(t)] у будь-який момент прогнозованого часу	475,82
3	Середній період одного кроку розрахунків (D1), днів	15
4	D2(t) - максимально допустимий середній інтервал (днів) надходжень сум на рахунки підприємства в прогнозованих кількостях у момент часу t=4 кроку днів за умови t 11;	68,12
5	Запас (недолік) фінансування витрат,	8,12

Вибір t в межах N також проводиться комп'ютером автоматично.

Одержану різницю запасу або недоліку оперативного фінансування слід зіставити з різницею між планованих надходжень R(t) і порогових сум витрат E(t) в досліджуваний момент часу прогнозованого періоду. Тобто якщо величина перевищення R(t) над E(t) указує на суму, яка може бути використана додатково в обороті у будь-який момент часу прогнозованого періоду, то позитивна різниця між і t в межах N (у днях) указує на період можливого використання суми запасу в обороті щодо цього моменту часу.

Загалом, запас (недолік) засобів для покриття необхідної суми відрахувань (R-E) за прогнозований період, запас (недолік) засобів для покриття порогової суми погашення відрахувань [R(t) - E(t)] у будь-який момент прогнозованого часу і запас часу фінансування витрат, де t виражене в днях, відображають запаси (резерви) оперативного фінансування ( див. табл. 2.6).

У даній ситуації керівництво може збільшити відрахування на виробничі потреби з метою підвищення об'ємів виробництва, або збільшити суму позикових коштів в межах запасів оперативного фінансування в кожному кроці розрахунків.

Таким чином, суми і періоди вкладень тимчасово вільних засобів в оборот можуть змінюватися лише на величину, яка не дозволяє зменшити запаси оперативного фінансування до нульового значення в кожному кроці розрахунків і на період запасу часу.

Таким чином, окремі показники резервів оперативного фінансування відображають ступінь ризику в прогнозованому періоді. Тобто вони виступають автоматизованими індикаторами допустимих меж зниження об'єму продажів, рівня витрат і інших чинників, що впливають на фінансовий стан організації у складі вхідних параметрів програмованої моделі.

Таким чином, в сукупності приведених розрахункових формул, об'єднаних в єдиній програмі, ми одержали частину моделі, яка дозволяє визначати результативні показники таблиць 2.9; 2.10; 2.11; 2.12 залежно від будь-яких змін в безлічі чинників, відображених у вигляді початкових даних в таблицях 2.9; 2.10 і 2.11.

Таким чином, при використанні представленої моделі, керівництво підприємства дістає можливість програвати різні ситуації у зв'язку з можливими змінами потоків платежів і бачити при цьому вірогідні результати. Таке програвання підприємницьких рішень дозволяє керівнику оцінювати ступінь їх допущення по критеріях стану розрахунків.

Щоб побачити готовий прогнозований результат за даними критеріям досить ввести зміни в початкові дані табл. 2.9, 2.10 і 2.11, пов'язані з ухваленням того або іншого рішення. Отримані результати імітації в їх зв'язку з початковими показниками моделі допоможуть підприємцю вибрати оптимальне рішення в плануванні, прогнозуванні або програмуванні грошових потоків.

2.4 Використання ПЕОМ для автоматизації обліку грошових коштів

Бухгалтерський облік є найскладнішим і трудомістким процесом обліку, тому використання комп'ютерних технологій при обробці інформації просто необхідне. По-перше, автоматизований облік полегшує роботу при обробці документів. По-друге, використання інформаційних систем підвищує ефективність і достовірність обліку, що грає дуже важливу роль в сучасному світі. У автоматизованому бухгалтерському обліку можна достатньо легко, швидко і точно одержати необхідну інформацію, сформувати форми бухгалтерської звітності, і так далі. Крім того підрахунок даних при автоматизованому обліку здійснюється швидше і точніше, ніж якби це робилося працівником вручну.

Бухгалтерський облік господарських операцій у фінансовій бухгалтерії здійснюється на основі бухгалтерських проводок, що формуються на підставі первинних облікових документів. Створення документів і їх віддзеркалення в бухгалтерському обліку розділені в часі і просторі.

Комп'ютерна система бухгалтерського обліку повинна забезпечувати виконання всіх функцій і вимог бухгалтерського обліку. Основою бухгалтерського обліку є облікова політика організації - сукупність правил ведення бухгалтерського обліку, первинного спостереження, вартісного вимірювання, угрупування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

Бухгалтерський облік забезпечує синтетичний і аналітичний облік .В комп'ютерних системах бухгалтерського обліку аналітичним рахункам відповідають довідники, картотеки, реєстри документів, облікові регістри. Вся облікова інформація про господарські операції у вигляді бухгалтерських проводок представлена в базі даних. Для кожного синтетичного рахунку субрахунки, аналітичного рахунку вводиться на початок першого облікового періоду початкове сальдо.

Сучасні інформаційні системи призначені для підвищення ефективності управління за допомогою інформаційних технологій підготовки і ухвалення рішень.

Автоматизація задач оперативного обліку саме грошових потоків підприємства має свої передумови. Вимогами часу продиктована оцінка фактичного (на певну дату чи навіть годину) стану коштів, оборотних активів, розрахунків тощо, причому і за абсолютними, і за відносними показниками. Крім того, аналітики схиляються до думки, що прийняттю рішень з управління грошовими потоками повинно передувати їх моделювання. Застосування різних видів моделювання дає змогу здійснювати непрямі експерименти без реальних економічних наслідків, формувати дані, максимально адекватні реальній економічній ситуації, моделювати випадкові процеси, програвати варіанти управлінських рішень тощо. Застосування певних математичних моделей особливо доцільне в розв'язанні задачі оптимізації залишку коштів.

Своєю чергою, аналіз руху коштів потребує залучення великого обсягу інформації облікових збутових, планових та інших служб підприємства. Тому вичерпності такого аналізу можна досягнути, побудувавши на підприємстві інформаційну систему на базі сучасних комп'ютерних технологій.

Для крупних підприємств, таких як ДП «Завод ім. В.О. Малишева» комп'ютерні системи бухгалтерського обліку є невід'ємною частиною інформаційних засобів підприємства, тому інформаційні технології комп'ютерних систем бухгалтерського обліку диктуються інформаційними засобами підприємства.

На великих підприємствах розробкою та використанням інформаційних технологій займається відділ автоматизованої системи управління підприємством (АСУП).

На ДП «Завод ім. В.О. Малишева» відділ АСУП є самостійним структурним підрозділом, створюється наказом директора й підкорюється заступникові директорові по економіці й фінансам. Структура АСУП відділу представлена на рис. 2.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 - Структура відділу АСУП

Ознайомившись із структурою даного відділу, доцільно розглянути завдання , які виконує відділ:

організація й проведення робіт з автоматизації процесів керування на основі використання сучасних технічних засобів по обробці;

обслуговування обчислювальної техніки підприємства;

забезпечення нормального технологічного процесу автоматизованої обробки інформації, видачі необхідних відомостей;

організація й ведення бази нормативно-довідкової інформації підприємства;

регламентація збору, обробки й видачі інформації;

навчання виробничого персоналу використанню документів і технічних засобів, застосовуваних АСУП.

У даний момент відділом АСУП автоматизовані наступні ділянки обліку:

розрахунок розгорнутого плану потреби деталей і складальних одиниць на товарний випуск продукції (для цехів основного виробництва);

розрахунок потреби основних матеріалів на плановий період (для цехів);

розрахунок потреби в допоміжних матеріалах на плановий період (для цехів), оперативний облік міжцехових поставок у натуральному вираженні (для цехів основного виробництва);

план-звіт цехів основного виробництва в натуральному вартісному вираженні;

облік виконання плану виробництва інструментальними цехами в натуральному й вартісному вираженні, план звіт цехів інструментального виробництва;

облік незавершеного виробництва у вартісному вираженні;

зведений облік руху матеріалів;

облік розрахунків з постачальниками матеріалів;

каса, банк і розрахунок з підзвітними особами;

облік основних фондів;

облік МШП;

облік устаткування.

На ДП «Завод ім. В.О. Малишева» доцільно використовувати програмний продукт «Галактика» 87. Функціональна структура системи «Галактика» охоплює:

контур адміністративного управління;

контур оперативного управління;

контур управління виробництвом;

контур бухгалтерського обліку.

Доцільно розглянути використання програмного продукту «Галактика» в обліку грошових коштів. КІС «Галактика» дозволяє автоматизувати облікові процеси що стосуються грошових коштів за допомогою певних модулів.

З позицій КІС автоматизації підлягають всі процеси фінансового відділу і реалізуються в контурах бухгалтерського обліку, керування персоналом, оперативного обліку, адміністративного керування, а також у модулі «Клієнт-банк», які дозволяють поряд з організацією виконання облікових функцій вирішити питання забезпечення (планування) ресурсів, а також синхронізувати плани фінансового відділу із планами підприємства [66]. Модуль «Клієнт-банк» дозволяє організувати автоматизовану передачу даних (платіжних документів Підприємства) з КІС «Галактика» у сторонню банківську систему електронних платежів. Також модуль забезпечує прийом даних (вхідні платіжні документи) у КІС «Галактика» зі сторонніх банківських систем електронних платежів 84.

Модуль «Каса» дозволить здійснювати облік: розрахунків наявними засобами з постачальниками й покупцями; відрядних витрат; всіх видів розрахунків з підзвітними особами; зарплати й виплат, виданих через касу; депонованої зарплати. Засоби модуля «Каса» дозволяють вести облік касових операцій як в національній, так і в іноземній валюті.

Проаналізувавши поточну організацію діяльності бухгалтерії, можна зробити наступні висновки:

відділ виконує деякі невластиві йому функції, виконання яких перед проведенням автоматизації необхідно буде передати в інші підрозділи;

за допомогою «Галактика» принципово можливо автоматизувати всі операції, виконувані у відділі.

Автоматизацію бізнесів-процесів бухгалтерії в концепції комплексної інформаційної системи керування забезпечують контур бухгалтерського обліку, контур керування персоналом, контур керування виробництвом і контур оперативного керування. При цьому забезпечується:

виключення дублювання виконуваних операцій (повторне уведення інформації з первинних документів);

зниження ймовірності появи помилок при формуванні проводок по рахунках бухгалтерського обліку;

оперативне формування необхідних звітів, використовуючи інформацію, введену в базу даних інформаційної системи в інших підрозділах підприємства.

Таким чином, при використанні інформаційної системи «Галактика», на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» може значно прискоритися документообіг, це в свою чергу дає змогу раціонально організувати систему ведення обліку оборотними активами на підприємстві. Інформація буде швидко надходити до аналітичного відділу і мобільно оброблятися.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Узагальнення результатів аудиту грошових коштів

З проведених досліджень в рамках обраної теми стає зрозуміло, що грошові кошти є критичним ресурсом для будь-якого господарюючого суб'єкта. Критичний характер цього ресурсу обумовлює не тільки важливість грошей для діяльності підприємства, а й явну недостатність джерел грошових коштів для реалізації планів розвитку підприємства. Обмеженість джерел залучення грошових коштів потребує постійного контролю за їх наявністю та ефективністю використання. Функція контролю на будь якому підприємстві забезпечується на основі використання даних поточного бухгалтерського обліку та фінансової звітності [77].

Грошові потоки, що фіксуються в бухгалтерському обліку, формуються на підприємстві від операцій купівлі та продажу. Бухгалтер, початковий грошовий притік, відображає як інвестиції. Надалі це надходження формує вкладений капітал. В процесі функціонування підприємства виникає кредиторська заборгованість яка також веде до припливу грошових коштів, відплив грошей виникає в результаті закупівлі матеріалів, основних засобів, праці. В подальшому використання цих ресурсів призводить до виготовлення готової продукції, а її реалізація, в наступних періодах, призводить до надходження грошових коштів.

Так як в фінансовій звітності прийнято відображати грошові потоки та їх рух залежно від видів діяльності підприємства, то і в поточному обліку грошових коштів їх варто розділяти за видами діяльності.

Як відомо, законодавство передбачає виокремлення трьох видів діяльності підприємств - операційна, інвестиційна, фінансова. Розділення грошових потоків в бухгалтерському обліку може бути представлене наступним чином. В розрізі синтетичних рахунків, що передбачені для обліку грошових коштів, слід відкрити аналітичні рахунки, що будуть фіксувати грошові потоки від різних видів діяльності [86]. Наприклад:

грошові кошти від операційної діяльності;

грошові кошти від фінансової діяльності;

грошові кошти від інвестиційної діяльності;

грошові кошти від надзвичайних подій.

Коди до субрахунків підприємство може відкрити самостійно, визначивши це в наказі про облікову політику. Як і на синтетичних рахунках за дебетом цих рахунків буде фіксуватися притік грошових коштів, а за кредитом - відтік. Також доцільним буде зазначення в первинних документах, що фіксують інформацію про грошові потоки, не тільки шифри кореспондуючих рахунків, а й субрахунків. Формування грошових коштів за видами діяльності можна представити у вигляді таблиці 3.1 [86].

Таблиця 3.1 - Формування грошових коштів за видами діяльності

Вид діяльності	Зміст господарської операції	Надход-ження	Витрача-ння
Операційна	Купівля сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів, та ін.		+
	Виплата заробітної плати, премій та ін. винагород		+
	Реалізація готової продукції, виконання робіт, надання послуг	+
	Виплата орендних платежів		+
	Надходження від операційної оренди, комісійних, процентів по виданим позикам, цінним паперам	+
	Реалізація інших оборотних активів	+
	Погашення заборгованості дебіторів	+
	Отримання позики банків	+
	Погашення кредиторської заборгованості		+
	Сумнівна заборгованість		+
	Штрафи, пені, неустойки: отримані сплачені	+	+
	Виплата податків, зборів, обов'язкових платежів		+
Інвестиційна	Закупівля основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів		+
	Інвестиції	+
	Продаж основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів	+
	Надходження грошових коштів в результаті повернення наданих позик	+
Фінансова	Фінансові вкладення		+
	Виплата процентів та дивідендів		+
	Отримання відсотків та дивідендів від інвестицій в інші підприємства	+
Надзвичайна	Витрати внаслідок надзвичайних подій		+
	Отримання страхових виплат	+

Використання в обліку даної класифікації потоків грошових засобів значно спрощує процедуру складання звіту про їх рух.

«Звіт про рух грошових коштів» в Україні складається на основі непрямого методу розрахунку грошових потоків. Використання цього методу вимагає формування в обліку джерела надходження грошових коштів та напрямів їх витрачання. Надалі проводиться розрахунок на основі даних «Балансу» та «Звіту про фінансові результати».

Джерелами збільшення грошового потоку є [87]:

чисте зменшення будь-якої статті активів (за виключенням готівки та основних засобів);

загальне скорочення основних засобів;

збільшення будь-якої статті зобов'язань;

доход від продажу акції;

грошові кошти, отримані в результаті господарської діяльності

Використання грошових засобів відображається [87]:

чистим збільшенням будь-якої статті активів (за виключенням готівки та основних засобів);

загальним збільшенням основних засобів;

чистим зменшенням будь яких зобов'язань;

погашенням та купівлею акцій;

виплатою дивідендів готівкою

Співставлення джерел та відповідних напрямів витрачання грошових коштів характеризує зміну грошових ресурсів за звітний період. Проте методологія складання «Звіту про рух грошових коштів» на основі використання непрямого методу вимагає виключати зміни, що відбулися в складі активів та пасивів під впливом не грошових операцій. Саме це зазвичай призводить до виникнення помилок та значно підвищує трудомісткість розрахунків. Тож, наявність інформації по фактичному грошовому потоку від кожного виду діяльності, що накопичується в системі бухгалтерського обліку, дає можливість контролювати правильність складання звіту, а постійне співставлення фактичних грошових потоків з їх прогнозними значеннями, надає можливість керівництву оцінити масштаби свого впливу на грошові потоки в різноманітних видах діяльності підприємства.

Аудит грошових коштів - особлива самостійна форма контролю. На сьогоднішній день цей вид послуг являється найбільш правдивою і достовірною перевіркою фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Висновок аудиторів здатний попередити підприємство про неправильність ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а отже і застерегти від небажаних наслідків, штрафних санкцій та витрачання грошових коштів, які завжди потрібні і яких ніколи не вистачає [71]. Аудит операцій з грошовими коштами досить трудомістка процедура, яка потребує від аудиторів значної уваги, знання нормативно-правової бази, яка регулює здійснення грошових операцій, а також впевненості в мінімізації ризику як зі сторони клієнта так і зі сторони аудитора.

Взагалі методика проведення аудиту каси і коштів на поточному рахунку мало в чому відрізняється від аудиту інших ділянок діяльності підприємства. Тобто перш за все визначається мета і завдання перевірки, вивчається нормативно-правова база, яка стосується регулювання фінансових взаємовідносин між різними контрагентами. Велика увага приділяється вивченню і оцінці системи внутрішнього контролю, так як від неї багато в чому залежить довіра аудитора до перевіряємого підприємства і можливість покладатися на свідчення персоналу. Отримавши інформацію, аудитор виконує основну частину перевірки: планує подальшу роботу і складає програму аудиторської перевірки.

Основні положення програми являються переліком процедур в ході яких аудитор перевіряє правильність, повноту відображення руху грошових коштів в касі і на поточному рахунку. Одержані дані аудитор фіксує в робочих документах, а свої думки викладає на завершальному етапі в аудиторському висновку. Цей висновок являється доказом того відповідає чи ні відображення руху грошових коштів чинному Положенню про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, обліковій політиці підприємства, іншим нормативно-правовим актам [42].

Метою аудиту «Звіту» є мінімізація інформаційного ризику для користувачів фінансової звітності підприємства, а це означає, що аудитор повинен переконатися, що «Звіт» містить повну, правдиву і неупереджену інформацію про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період, а також що сума залишку грошових коштів на початок і кінець звітного періоду є реальною [70].

Основними завданнями аудиту Звіту про рух грошових коштів є [71]:

перевірка дотримання підприємством-клієнтом форми «Звіту», затвердженої наказом Мінфіну України від 31.03.1999 р. № 87;

контроль достовірності і зіставності показників «Звіту»;

перевірка правильності визначення чистого руху грошових коштів від операційної діяльності;

перевірка правильності числення чистого руху грошових коштів від інвестиційної діяльності;

контроль реальності значення чистого руху грошових коштів від фінансової діяльності;

підтвердження загальної суми руху грошових коштів за звітний період по трьох видах діяльності;

перевірка правильності перенесення і визначення розрахунковим шляхом сальдо грошових коштів на початок і кінець звітного періоду;

переконатися в тому, що у випадку якщо рух грошових коштів в результаті однієї операції включає суми, які відносяться до різних видів діяльності, то ці суми підприємство повинне відобразити окремо у складі відповідних видів діяльності (наприклад, сплачені однією сумою відсотки за кредит і повернення самого кредиту повинні бути відображені підприємством відповідно у складі операційної і фінансової діяльності);

переконатися, що внутрішні зміни у складі грошових коштів (отримання грошових коштів в касу з банку, повернення грошової готівки на банківський рахунок) не включені в Звіт;

переконатися в тому, що в Звіті не відображені так звані негрошові операції (бартерні операції, придбання основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов'язань в капітал і т. п.);

проконтролювати правильність ув'язки Звіту про рух грошових коштів з іншими формами звітності (Балансом, Звітом про фінансові результати. Звітом про власний капітал);

переконатися в правильності визначення впливу зміни валютних курсів на залишок грошових коштів;

перевірити ведення поточного бухгалтерського обліку грошових коштів, правильність складання облікових регістрів синтетичного і аналітичного обліку;

переконатися в правильності переказу грошових коштів з іноземної валюти в національну;

проконтролювати повноту віддзеркалення необхідності інформації про грошові кошти в Примітках до звітності;

оцінити надійність системи внутрішнього контролю операцій з грошовими коштами.

Джерелами аудиторських доказів при перевірці Звіту про рух грошових коштів можуть бути: «Баланс»; «Звіт про фінансові результати»; «Звіт про власний капітал»; «Примітки до фінансової звітності»; Головна книга; первинні документи по касових і банківських операціях з грошовими коштами: облікові регістри поточного обліку операцій з грошовими коштами (відомості, книги); банківські виписки; договори, контракти, угоди, на підставі яких виконувалися платежі (надходження) грошових коштів; матеріали інвентаризації каси; відповіді на запит в банк, постачальникам, покупцям, страховим компаніям по підтвердженню здійснених платежів грошовими коштами; робочі документи внутрішнього аудитора; інформація юриста підприємства (наприклад, про наявність «заморожених» грошових коштів, якими підприємство не може розпоряджатися); інформація, одержана від керівництва підприємства-клієнта; дані із зовнішніх джерел про валютні курси і т.п [71].

Специфічними методами аудиторської перевірки Звіту про рух грошових коштів, які використовує аудитор, є: спостереження, опитування, анкетування, тестування, вибіркова документальна перевірка, аналіз, узагальнення. Послідовність основних елементів аудиторської перевірки Звіту про рух грошових коштів і окремі етапи аудиту зображена на рис. 3.1.

На підготовчому етапі аудитор знайомиться із загальним порядком складання фінансової звітності на підприємстві; з'ясовує, чи існує графік складання звітності і чи дотримується він; хто є відповідальною особою (виконавцем) за складання Звіту; вивчає результати аудиту «Звіту про рух грошових коштів» за попередній звітний період; проводить анкетування керівництва і головного бухгалтера з питань ведення обліку операцій з грошовими коштами, наявність їх внутрішнього контролю; одержує уявлення про основні види господарських операцій, по яких здійснюється розрахунок грошовими коштами. На підставі одержаних даних в процесі загального ознайомлення аудитор оцінює розмір аудиторського ризику перевірки операцій з грошовими коштами і «Звіту».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1 - Послідовність аудиторської перевірки «Звіту про рух грошових коштів»

Далі аудитор складає план і програму аудиторської перевірки, у відповідних розділах яких відображаються аудиторські процедури, пов'язані з перевіркою «Звіту про рух грошових коштів», визначаються терміни перевірки.

На проміжному етапі аудиторської перевірки аудитор детально вивчає елементи системи внутрішнього контролю операцій з грошовими коштами підприємства, складає тести контролю окремих ділянок діяльності, наприклад каси, оцінює надійність інформації внутрішнього аудитора, проводить принципову перевірку правильності побудови і дотримання облікових процедур, що стосуються обліку грошових коштів на підприємстві - клієнті. При виявленні істотних недоліків в облікових записах, порушень чинного законодавства аудитор у письмовій формі повідомляє про них керівництву підприємства і може запропонувати шляхи їх усунення.

На етапі фізичної перевірки аудитор або його асистент спостерігає за проведенням інвентаризації грошових коштів і їх еквівалентів, вибірково перевіряє результати перевірки і віддзеркалення наслідків в бухгалтерському обліку; перевіряє наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з обличчями, відповідальними за зберігання наявних грошових коштів і їх еквівалентів.

У випадках виявлення аудитором порушень встановленої процедури інвентаризації грошових коштів, неправильної методики підрахунку, застосованою інвентаризаційною комісією, неправильних облікових записів за наслідками інвентаризації або при невідповідності даних, одержаних аудитором при контрольному підрахунку грошових коштів, і даних інвентаризації керівництву підприємства-клієнта прямує лист з повідомленням про виявлені недоліки, зауваженнями, рекомендаціями.

Основним етапом аудиту є аудит рахунків. На цьому етапі виконується найбільша кількість аудиторських процедур, він є найвідповідальнішим при перевірці «Звіту про рух грошових коштів».

Перевірити і підтвердити «Звіт про рух грошових коштів» практично неможливо без аудиту самих операцій з грошовими коштами. Тому на основному етапі аудиту перевіряють і одержують наступну інформацію:

відповідність показників синтетичного і аналітичного обліку грошових коштів;

правильність складання первинних документів по операціях з грошовими коштами (прибуткових і витратних касових ордерів, платіжних доручень, платіжних вимог, чеків) і наявність на кожну операцію підтверджуючих документів;

зіставність показників синтетичного обліку грошових коштів з даними Головної книги, оборотної відомості, Балансу, Звіту про рух грошових коштів;

перевірка правильності застосування контрольно-касових апаратів (у випадках, передбачених законодавством) і касової дисципліни;

ознайомлення з договором банку про обслуговування банківських рахунків;

з'ясування того, скільки рахунків має підприємство і в яких банках вони відкриті;

отримання інформації про те, чи здійснює підприємство валютні операції;

контроль за правильністю складання бухгалтерських проводок по операціях з грошовими коштами;

перевірка повноти віддзеркалення операцій з грошовими коштами, контроль за тим, чи всі облікові записи відносяться до господарських операцій, що відбулися в звітному періоді, що перевіряється;

отримання відповідей на запит в банк і постачальникам, покупцям, іншим установам, з якими підприємство здійснювало операції, що приводили до руху грошових коштів, і зіставлення одержаних даних з даними обліку підприємства-клієнта.

Після здійснення вказаних процедур аудитор переходить безпосередньо до перевірки показників Звіту про рух грошових коштів. Таким чином з'ясовується різного роду порушення, крадіжки, навмисні зловживання, які в кінцевому привели б до відтоку грошових коштів, а в крайньому випадку - банкрутству підприємства. Це ще раз підтверджує необхідність та важливість зовнішнього контролю - аудит для забезпечення успішної фінансово-господарської діяльності.

Остання аудиторська перевірка бухгалтерської звітності «Завод ім. В.О. Малишева» була проведена в січні - лютому 2007 року. Перевірку здійснювала аудиторська фірма «Аудит Плюс».

Під час аудиту проведено дослідження шляхом вибіркової перевірки обґрунтованості сум та інформації, наведеної у звітності підприємства, а також здійснено оцінку відповідності застосованих принципів обліку вимогам законодавчих та нормативних документів щодо організації бухгалтерського обліку, чинних протягом періоду перевірки.

За результатами проведеного аудиту отримана достатня кількість аудиторських доказів, що містяться у звіті за наслідками аудиту, для надання оцінки про принципи діючої на підприємстві системи бухгалтерського обліку. До обов'язків аудиторського підприємства «Аудит Плюс» входить надання аудиторського висновку на основі інформації, отриманої в результаті аудиторської перевірки, а також оцінка використаних на підприємстві принципів бухгалтерського обліку і виявлення суттєвих помилок, допущених співробітниками підприємства, оцінка загальних тверджень фінансової звітності. Проведена аудиторська перевірка забезпечує основу для формування висновку.

Аудиторський висновок за наслідками перевірки достовірності бухгалтерської звітності, що стосується грошових коштів ДП «Завод ім. В.О. Малишева», є умовно позитивним і наведений в Додатку Ф. За період, що перевірявся, аудиторами було виявлено порушення операцій з грошовими коштами які мають обмежений вплив на фінансову звітність і не викривлюють загального фінансового стану підприємства.

3.2 Напрямки оптимізації руху грошових потоків та ефективності їх використання

Узагальнення результатів аналізу, порівняння декількох періодів діяльності підприємства дають змогу більш глибоко вивчити господарські процеси, зробити правильні висновки та надати компетентні рекомендації.

При аналізі грошових потоків застосовується ряд фінансових коефіцієнтів, які дозволяють узагальнити результати руху коштів підприємства: оцінити достатність чистого операційного грошового потоку, ліквідність операційного грошового потоку, ефективність грошового потоку. Проведемо узагальнюючий аналіз грошових коштів ДП «Завод ім. В.О. Малишева» за цими показниками за 2007 р.

Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку визначається за формулою (3.1):

КД = , (3.1)

де ЧРКОПЕР - чистий рух коштів від операційної діяльності;

ОА - абсолютний приріст оборотних активів;

ПП - сума податку на прибуток;

ПБ - сума погашення основного боргу за кредитами і позиками;

D - сума сплачених дивідендів;

ІП - сума інших платежів.

Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку визначається за формулою (3.2):

КЛ = , (3.2)

де НОПЕР - валовий додатний операційний грошовий потік (надходження коштів внаслідок операційної діяльності);

ВОПЕР - валовий від'ємний операційний грошовий потік (видаток коштів внаслідок операційної діяльності).

Коефіцієнт ефективності грошового потоку визначається за формулою (3.3):

КЕ = , (3.3)

де ЧРК - чистий рух коштів;

В - валовий від'ємний грошовий потік (видаток коштів).

Обчислення цих фінансових коефіцієнтів передбачає залучення інформації, що міститься у «Звіті про рух грошових коштів».

Таким чином, наведені коефіцієнти діяльності ДП "«Завод ім. В.О. Малишева» за 2007 рік дорівнюють:

КД =

КЛ =

КЕ =

Обчислення фінансових коефіцієнтів, наведених у таблиці 3.2, передбачає залучення інформації, що міститься у «Звіті про рух грошових коштів».

Для того щоб оцінити динаміку наведених показників приведемо їх значення, розраховані аналогічно за 2006 рік. Динаміку наведених вище коефіцієнтів відобразимо у таблиці 3.2 та наочно на рис. 3.2.

Таблиця 3.2 - Динаміка фінансових коефіцієнтів, що характеризують грошові потоки підприємства

Найменування показника	2006 рік	2007 рік	Абсолютне відхилення
1	2	3	4
Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку, %	98	66
Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку, %	200	170
Коефіцієнт ефективності грошового потоку, %	109	110
Довідково: Чистий рух коштів, тис. грн. Чистий рух коштів від операційної діяльності, тис. грн. Валовий додатний грошовий потік, тис. грн. у тому числі: операційний	60840,2 34111 77488,5 68283,7	63652,2 20114,1 59975,6 47014,8
Валовий від'ємний грошовий потік, тис. грн. у тому числі операційний Абсолютний приріст оборотних активів тис. грн. Сума погашення основного боргу за кредитами і позиками, тис. грн. Сума податку на прибуток, тис. грн.	55722,6 34172,7 16270 722,1 17896	56552,2 26900,7 13989,6 5000 11269,5

Рис. 3.2 - Динаміка фінансових коефіцієнтів, що характеризують грошові потоки ДП «Завод ім. В.О. Малишева»

Коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку характеризує співвідношення чистого руху коштів від операційної діяльності і суми поточних видатків, які є наслідком операційної та фінансової діяльності підприємства. За нормальних умов значення цього коефіцієнта має перевищувати 100 %.

В нашому випадку коефіцієнт достатності чистого операційного грошового потоку не перевищує 100 % і у звітному періоді значно знижується.

Тобто це є свідченням того, що коштів, які утворюються у результаті операційної діяльності, недостатньо для поточних потреб підприємства. Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку характеризує ступінь достатності грошових коштів, отриманих внаслідок операційної діяльності для погашення операційних витрат підприємства. У звітному періоді даний коефіцієнт заслуговує на позитивну оцінку, так як його значення перевищує 100%. Це означає, що надходження від операційної діяльності перевищують видатки на її здійснення і можуть використовуватись підприємством відповідно до стратегічної мети його розвитку.

Коефіцієнт ефективності грошового потоку характеризує фінансово - господарську діяльність з точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє зростанню вартості абсолютно ліквідних активів підприємства і потенційному підвищенню його платоспроможності.

Тож, проведений аналіз вказує на недостатньо ефективне управління грошовими коштами на підприємстві, а отже на необхідність оптимізації руху грошових потоків.

Щоб знизити дефіцит коштів, необхідно розробити шляхи збільшення їхнього припливу й зменшення відтоку.

Схематично зобразимо напрями оптимізації грошових потоків на рис. 3.3 [25].

Для того, щоб забезпечити додаткові грошові надходження, від основних коштів, необхідно: проаналізувати ступінь використання майна з метою визначення невикористовуваного в поточній господарській діяльності; визначити коло потенційних покупців (орендарів) зайвого майна; виконати процедури консервації майна; вивчити можливості переукладання орендного договору з нинішнім орендодавцем; розглянути варіанти централізації діяльності за рахунок переведення підрозділів в одне або меншу кількість місць розташування з метою уникнути дублювання господарських функцій у різних підрозділах й, таким чином, вивільнення додаткового майна для можливого продажу або здачі в оренду [25].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.3 - Шляхи оптимізації грошових потоків на ДП «Завод ім. В.О. Малишева»

Як заходи по стягненню заборгованості з метою прискорення оборотності коштів на ДП «Завод ім. В.О. Малишева» можна використати наступні: створення стимулів своїм клієнтам більш швидкої оплати шляхом надання спеціальних знижок; створення системи оцінки клієнтів, яка б підсумувала всі ризики, пов'язані з діловими партнерами; установлення формальних лімітів кредиту кожному клієнтові, які можуть визначатися загальними відносинами із цим клієнтом, потребами в коштах й оцінкою його фінансового становища; розгляд можливості продажу дебіторської заборгованості банку.

Рекомендації з розмежування виплат кредиторам за ступенем пріоритетності для зменшення відтоку коштів можуть бути такими: поділ постачальників на категорії по ступені їхньої важливості для діяльності й прибутковості підприємства; інтенсифікація контактів з найбільш важливими постачальниками для того, щоб зміцнити взаєморозуміння й прагнення до співробітництва; розробка різних схем платежів і пропозиція їхнім постачальникам; відкладення здійснення платежів менш важливим постачальникам; знаходження альтернативних постачальників, що пропонують більше вигідні умови.

Щоб зробити реорганізацію інвентарних запасів, доцільно виконати наступні процедури: рознести по категоріях запаси по ступені їхньої важливості для стабільності діяльності підприємства, проаналізувати оборот запасів по видах і зменшити обсяг тих видів запасів, які не є критичними для функціонування бізнесу; зменшити розміри непорушних запасів за рахунок досягнення домовленості про більше короткий строк виконання замовлення на поставку такого товару; поліпшити діяльність в області замовлень на постачання шляхом впровадження більше ефективних контрольних процедур; реалізувати залежані запаси зі знижками.

За рахунок перегляду планів капітальних вкладень можна збільшити приплив коштів шляхом: визначення видів капітальних інвестицій, які можна відкласти на більш пізній строк; призупинення інвестиційних проектів, які стали менш ефективними, і вивчення можливості повернення вкладених коштів; зміною графіка інвестицій так, щоб зменшити пікове навантаження на грошові потоки; відмови від тих капітальних витрат, які не можуть дати негайну віддачу підприємству.