Аналіз і аудит розрахунків по соціальному страхуванню

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз і аудит розрахунків по соціальному страхуванню

1. Суть та значення соціального страхування

Термін «страхування», на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова «securus» і «sine сига», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов'язують зі словом «страх».

Аналіз опублікованих визначень поняття «страхування» показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів» [2, 156].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.

Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, Діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Чим ця зацікавленість більша, тим і потреба у страхуванні вища. Саме в такій площині страхування розглядається у працях учених багатьох країн ринкової орієнтації. Поняття страхування є неповним і тоді, коли воно не передбачає надійності і превентивного спрямування захисту.

Отже, страхування - це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності [24, 157].

Право працівників установ на матеріальне забезпечення у старості, а також у випадку хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України й забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування. Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено принципи, а також правові, фінансові й організаційні основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Згідно з основами законодавства страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці, тобто установи, і застраховані особи - наймані працівники установ, а страховиками виступають цільові фонди:

* з пенсійного страхування;

* медичного страхування;

* страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

* страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

* страхування на випадок безробіття.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених наведеними далі законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (ЗДСС).

Основними законами, що регулюють питання загальнообов'язкового соціального страхування є [2, 158]:

1. Закон України від 18.01.2001 №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням» (зі змінами й доповненнями).

2. Закон України від 02.03.2000 №1533-Ш «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» (зі змінами й доповненнями).

3. Закон України від 23.09.99 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (зі змінами й доповненнями).

2. Особливості проведення розрахунків із соціального страхування

База для нарахування та розміри страхових внесків і страхових тарифів (табл. 1.1) визначається наведеними далі законодавчими актами [10, 278].

1. Закон України від 11.01.2001 №2213-111 «Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування».

База для нарахування та розміри страхових внесків і страхових тарифів

Категорії страхувальників	База для нарахування страхових внесків	Розмір страхових внесків (тарифів), %
		На ЗДСС у зв'язку з втратою працездатності	на ЗДСС на випадок безробіття	на ЗДСС від нещасного випадку
Бюджетна установа	Сума фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що охоплюють витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до Закону України «Про оплату праці», і обкладаються прибутковим податком із громадян	2,9	2,1	Від 0,2 до 13,8% залежно від класу професійного ризику виробництва (ст. 1-5 Закону «Про тарифи»). Бюджетні установи - 0,2
Наймані працівники	які мають зарплату менше як 150 грн.	Сума оплати праці, що охоплює основну й додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, що обкладаються прибутковим податком із громадян	0,25	0,5	X
	які мають зарплату менше як 150 грн.		0,5

2. Закон України від 22.02.2001 №2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності».

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 №225 «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати), з якого стягуються страхові внески (збори) у соціальні фонди».

Постановою Кабінету №225 визначено максимальний розмір фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників, на підставі яких розраховуються страхові внески.

Бюджетні установи як страхувальники сплачують до фондів соціального страхування різницю між нарахованими страховими внесками й витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Перерахування зазначених сум здійснюється один раз на місяць - у день, установлений для одержання в установах банків коштів на оплату праці за відповідний період.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок нарахування та сплати внесків (збору) на обов'язкове державне пенсійне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», ухваленим Верховною Радою України від 26.06.97 №400/97-ВР (зі змінами й доповненнями), та Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 3.06.99 №4-6. Згідно з зазначеним Законом бюджетні установи здійснюють нарахування збору до Пенсійного фонду в розмірі 32% об'єкта оподаткування - фактичних витрат на оплату праці працівників (витрати на виплату основної, додаткової заробітної плати, інших компенсаційних виплат і заохочень, з яких справляється прибутковий податок із громадян).

Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські організації, що використовують працю найманих працівників, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 3%.

Об'єктом нарахування збору є фактичні витрати на оплату праці, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян).

Облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюють на субрахунку 651 «За пенсійним забезпеченням». На кредиті субрахунку відображають суми нарахованих зобов'язань з пенсійного страхування, на дебеті - їхнє погашення.

Ставку збору до Пенсійного фонду встановлено в розмірі 1% сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 150 грн., і 2% - якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн. [10, 282].

Для працівників, які мають статус державного службовця чи обіймають посади, робота на яких зараховується до трудового стажу, який дає право на отримання більш високих пенсій (науково-педагогічних працівників, народних депутатів України, працівників митниць, прокурорів та ін.) передбачено диференційовані ставки утримань збору до Пенсійного фонду:

* 1% суми доходу, що не перевищує 150 грн.;

* 2% частини доходу в межах від 151 до 250 грн.;

* 3% частини доходу в межах від 251 до 350 грн.;

* 4% частини доходу в межах від 351 до 500 грн.;

* 5% суми доходу, що перевищує 501 грн.

Крім того, бюджетні установи є платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування в разі здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, відчуження легкових автомобілів, користування послугами стільникового мобільного зв'язку.

Збір на обов'язкове соціальне страхування. Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14. 01. 1998 р. №16 визначає правові, фінансові та організаційні принципи державного соціального страхування громадян.

Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11. 01. 2001 р. 2213-ІП встановлено розмір внесків на соціальне страхування:

- для роботодавців - 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

- для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян: 0,25% - для працівників, заробітна плата яких не перевищує 150 грн.; 0,5% - для працівників, заробітна плата яких вища за 150 грн.

Збір фонду оплати праці обчислюють множенням визначеної ставки 2,9% на суму нарахованої заробітної плати [10, 284].

Облік розрахунків за соціальним страхуванням здійснюють на субрахунку 652 «За соціальним страхуванням». На кредиті цього субрахунка відображають суми нарахованих зобов'язань зі збору на соціальне страхування, на кредиті - погашення та використання коштів страхування.

Збір на обов'язкове страхування на випадок безробіття. Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11. 01. 2001 р. №2213-ІП установлено розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

- для роботодавців з 09. 02. 2002 р. - 2,1%, від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які оподатковуються прибутковим податком з громадян.

Збір на фонд оплати праці нараховують множенням встановленої ставки 2,1% на суму нарахованої заробітної плати.

Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття обліковують на субрахунку 653 «За страхуванням на випадок безробіття». На кредиті субрахунки відображають суми нарахованого збору, на дебеті - сплату зобов'язань за збором на страхування на випадок безробіття. Збір на соціальне страхування на випадок безробіття сплачують одночасно з одержанням коштів на виплату заробітної плати в установах банку [10, 286].

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності. Матеріальне забезпечення працівників бюджетних установ та надання їм соціальних послуг через бухгалтерію за рахунок коштів фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюється у вигляді:

* допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

* допомоги з вагітності та пологів;

* допомоги в разі народження дитини;

* допомоги на поховання;

* забезпечення оздоровчих заходів.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, що пов'язані з народженням та похованням» від 18. 01. 2001 р. 2240-ІІІ визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового страхування громадян на випадок тимчасової непрацездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у випадку смерті, а також з надання послуг з санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їхніх сімей. Допомога за тимчасовою непрацездатністю надається застрахованій особі у вигляді матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітку у випадку:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що не пов'язана з нещасним випадком на виробництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- санаторно-курортного лікування та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставою для призначення грошової допомоги за тимчасовою непрацездатністю є виданий за встановленим порядком лікарняний листок (листок непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для призначення грошової допомоги.

Законом України від 11.01.2001 №2213-ІП «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» встановлено, що допомогу з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованим особам виплачує Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності, а перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачує бюджетна установа за рахунок бюджетних коштів [10, 288].

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №308 витрати, пов'язані з оплатою перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівників бюджетних установ, відносяться на їхні видатки за кодом економічної класифікації 1113 «Виплати за тимчасовою непрацездатністю». У разі нестачі передбачених кошторисом асигнувань за кодом 1113 на оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності з метою недопущення заборгованості з зазначених виплат до кошторису в установленому порядку можуть бути внесені зміни перерозподілом асигнувань між кодами 1111 «Заробітна плата» і 1113 «Виплати за тимчасовою непрацездатністю», тобто лікарняні можуть оплачуватися за рахунок економії фонду оплати праці.

Сума допомоги визначається згідно з чинним законодавством і залежить від страхового етапу, середньоденної (середньо-годинної) заробітної плати працівника за шість календарних місяців, що передують місяцю втрати працездатності (з першого по перше число), кількості невідпрацьованих робочих днів згідно з листком непрацездатності. Порядок розрахунку середньої заробітної плати для цього випадку регулюється Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою Кабміну України від 26.09.2001 №1266.

Залежно від страхового стажу допомога з тимчасової непрацездатності виплачується в таких розмірах:

* 60% середньої заробітної плати - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

* 80% середньої заробітної плати - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

* 100% середньої заробітної плати - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; застрахованим особам, віднесеним до І-IV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» [10, 292].

У разі обчислення середньої заробітної плати для оплати непрацездатності враховуються всі види заробітної плати, що не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки та подвійного посадового окладу, у межах її граничної суми.

Під час розрахунку всіх інших видів допомоги з тимчасової непрацездатності правило «п'яти днів» не застосовується, тобто допомога виплачується в повному обсязі за рахунок Фонду.

Допомога з вагітності та пологів виплачується працівницям за весь період декретної відпустки (70 календарних днів) до пологів та 56 (у випадку ускладнення пологів або народження двох або більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І-IV категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка з вагітності та пологів надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. На підставі листка непрацездатності допомога застрахованій особі надається в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу [10, 293].

Допомогу на поховання нараховують у випадку смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, якщо вони перебували на утриманні застрахованої особи. Підставою для виплати допомоги є свідоцтво про смерть, видане органом реєстрації актів громадського стану, і довідка з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

Суму допомоги на поховання встановлює Правління Фонду, при цьому вона не повинна бути меншою за розмір прожиткового мінімуму, установленого законом.

3. Методика проведення аудиту з розрахунків по соціальному страхуванні

3.1 Аудит повноти нарахування та своєчасності сплати пенсійного збору

Аудит повноти нарахування та своєчасності сплати пенсійного збору з фонду оплати праці.

Суб'єктами проведення аудиторської перевірки щодо повноти нарахування та сплати пенсійного збору можуть бути юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, які:

використовують працю найманих штатних працівників;

використовують працю фізичних осіб, залучених за договорами цивільно-правового характеру для виконання окремого об'єму робіт;

здійснюють операції з купівлі-продажу валют;

виробляють або імпортують тютюнові вироби (серед них юридичні особи-нерезиденти);

продають нерухоме майно (за винятком продажу нерухомого майна державним підприємствам, установам і організаціям за рахунок бюджетних коштів та громадянам, які купують житло і перебувають у черзі на одержання житла або купують житло вперше);

надають послуги стільникового рухомого зв'язку;

здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

здійснюють продаж легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди [6, 312].

Порядок нарахування та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регламентується Законом №400/97-ВР.

Зазначені вище суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати також спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до Указу №746/99 юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в якої середньооблікова чисельність працівників за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень, може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Нарахування та утримання внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування має свої особливості залежно від обраної системи оподаткування.

Тому до початку аудиторської перевірки повноти нарахування та сплати збору необхідно з'ясувати, яку саме систему оподаткування застосовує суб'єкт підприємницької діяльності - спрощену чи повну.

Для підприємств, що оподатковуються на загальних підставах, об'єкт нарахування та утримання внесків визначено статтею 2 Закону №400/97-ВР. Об'єктом нарахування збору є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема у натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №108/95-ВР (крім сум виплат, що не враховуються під час визначення бази нарахування страхових внесків, відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету №13-92, а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Визначаючи розмір фактичних витрат на оплату праці, аудитор повинен бути уважним, адже до них належать не лише суми заробітної платні, наведені у відомостях нарахування заробітної плати. У повсякденній діяльності трапляються різні операції, внаслідок яких особи, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктами підприємництва, набувають додаткових матеріальних благ. Суми, отримані у такий спосіб, теж належать до фактичних виплат на оплату праці і включаються до бази обчислення пенсійного збору. Найчастіше трапляються випадки безоплатного передання працівникам матеріалів, товарів, МШП, основних засобів, надання послуг, не пов'язаних із виплатою заробітної плати у натуральній формі. Бувають випадки видачі проїзних квитків на користування громадським транспортом, списання сум зворотної фінансової допомоги, наданої працівникам.

Також аудитор повинен стежити, щоб до складу фактичних витрат на оплату праці помилково не потрапили виплати, не пов'язані з оплатою праці. Відповідно до обмежень статті 5 Декрету №13-92 не нараховується збір на такі види виплат, що найчастіше трапляються у практиці аудиторських перевірок:

допомогу з державного соціального страхування і державного соціального забезпечення;

суми одержуваних аліментів;

компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні;

суми, одержані внаслідок відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержаних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності;

доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції її забою в сирому вигляді, а також у вигляді первинної переробки;

суми доходів, що направляються у джерела їх одержання на придбання акцій, та суми, інвестовані на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності;

вартість путівок на лікування, відпочинок та у дитячі оздоровчі табори, крім туристських і міжнародних;

суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах загальної середньої, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;

суми дивідендів, оподатковані під час їх виплати відповідно до Закону №334/94-ВР [6, 314].

Робота аудитора над визначенням фонду оплати праці є найбільш складною та трудомісткою. Окрім того, з визначеного фонду оплати праці необхідно вилучити суми заробітної плати окремих працівників, які перевищують максимальну величину витрат, з яких, стягуються внески на державне соціальне страхування та державне пенсійне страхування. Кабінетом Міністрів України, встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких відповідно до законів України стягуються внески на державне соціальне страхування та державне пенсійне страхування. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року №1064 (з урахуванням наступних доповнень) у період з 13 липня 2001 року по 28 лютого 2001 року максимальний розмір такої оплати праці становив 1000 грн. на місяць у розрахунку на кожного працівника, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2001 року №225 з 1 березня 2001 року - 1600 грн. на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу-платника внесків. З 1 травня 2002 року діяла межа 2200 грн. (Постанова Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №494), а з 1 червня 2003 року - 2660 грн. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року №605) [6, 314].

Необхідно також враховувати, що абзацом другим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування для платників пенсійного збору є сума грошових коштів, обумовлена розрахунково як добуток визначеного Законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких не нараховується заробітна плата. Конкретний порядок сплати збору встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Постанова №1740), а саме пунктами 15. 9,15.10 цього Порядку.

Отже, підприємство, що не здійснює витрат на оплату праці працівників, які перебувають із ним у трудових стосунках, зокрема й за сумісництвом (за винятком тих, хто на цей момент є у відпустці без збереження заробітної плати), зобов'язане нарахувати та сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з розрахунку 32 відсотки від мінімальної заробітної плати на кожного працівника.

Під час перевірки аудитор визначає базу нарахування пенсійних внесків додаванням фонду нарахованої платником оплати праці, зменшеного на суму перевищень максимальних розмірів оплати праці, та фонду оплати праці, визначеного розрахунковим шляхом. Згодом обчислену у такий спосіб базу аудитор порівнює із зазначеною у звітності, поданій платником до органів пенсійного фонду. На завершальному етапі перевірки обчислюються суми збору за встановленими ставками (як правило - 32 відсотки, 1 відсоток або 2 відсотки) множенням на визначену аудитором розрахунковим шляхом базу, а також порівнюється отримана величина із сумами, перерахованими суб'єктом підприємництва до Пенсійного фонду [6, 315].

Аудит повноти нарахування та своєчасності сплати пенсійного збору у разі купівлі іноземної валюти

Відповідно до Постанови №1740 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 24 листопада 1998 року №1852 і від 15 лютого 1999 року №179) юридичні особи одночасно з переказуванням коштів на купівлю іноземної валюти подають до банку платіжне доручення на суму збору, яку необхідно сплатити з купівлі іноземної валюти.

Це платіжне доручення здійснюється у той самий день, що й операція купівлі валюти.

Після здійснення банком операції купівлі іноземної валюти він переказує збір у сумі, пропорційній сумі витрат на купівлю валюти, на рахунки органів Пенсійного фонду [6, 316].

Особливості аудиту повноти нарахування та своєчасності сплати пенсійного збору у разі застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності

Проведення аудиту відрахувань на пенсійне страхування суб'єктів малого підприємництва, що обрали спрощену систему оподаткування, принципово відрізняється від перевірок інших підприємств тим, що у разі застосування єдиного податку пенсійний збір у розмірі 32 відсотків не сплачується (до 1 січня 2004 року). Юридична або фізична особа, що сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до пункту 6 Указу №746/99. Однак у листі Пенсійного фонду від 15 лютого 2001 року №04/696 зазначено що, у разі переходу на спрощену систему оподаткування від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування звільнені тільки платники єдиного податку (підприємства). Отже, вони не повинні сплачувати 32 відсотки із заробітної плати найманих працівників.

Наймані працівники підприємств-платників єдиного податку окремо визначені платниками збору згідно з пунктом 4 статті 1 Закону №400/97-ВР і не звільнені від його сплати за тарифом 1 або 2 відсотки (а відповідальним за їх стягнення є підприємство) [6, 317].

Загалом аудит повноти нарахування і сплати внесків на пенсійне страхування у розмірі 1 або 2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають на єдиному податку, нічим не відрізняється від аналогічних перевірок, які оподатковуються на загальних підставах.

3.2 Аудит повноти та своєчасності сплати суб'єктами підприємницької діяльності страхових внесків на випадок безробіття

Під час проведення перевірок повноти та своєчасності нарахування і сплати страхових внесків на випадок безробіття аудитор повинен керуватися такими нормативними актами:

Законом №1533-Ш (зурахуванням змін, внесених №2213-Ш) - діє з 1 січня 2001 року (крім ставок збору);

Законом №2213-Ш - діє з дати офіційного опублікування, тобто з 22 лютого 2001 року;

Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 року №339).

Внески сплачуються працедавцями (тобто юридичними особами, приватними підприємцями) і найманими працівниками, що працюють за трудовим договором (утримуються з їхніх доходів). Об'єктом (базою) нарахування внесків на соціальне страхування на випадок безробіття є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором (зокрема й на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня), що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні й компенсаційні виплати, серед них і натуроплата. Перелік таких виплат встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати (наказ Міністерства статистики України від 11 травня 1995 року №323).

Страхові внески нараховуються й утримуються із сум, що не перевищують максимальної величини, з якої стягуються внески, встановленої Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

пенсіонери, які ще працюють, та особи, в яких відповідно до законодавства виникло право на пенсію;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Від сплати внесків звільнено осіб у період відпустки для догляду за дитиною до трьох років і до шести років (за медичним висновком). Тобто у разі одержання ними доходу протягом вказаного періоду збір із нього не утримується (але працедавці нараховують і сплачують).

Не нараховується збір також на виплати за договорами цивільно-правового характеру (договорами підряду).

Ставки збору встановлені Законом №2213-Ш і змінювалися чотирикратно [6, 319]

Сплачувані підприємством від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників
із 22.02.2001 р. по 30.06.2001 р.	із 01.07.2001 р. по 07.02.2002 р.	із 08.02.2002 р. по 28.02.2003 р.	із 01.03.2003 р.
2,0%	2,5%	2,1%	1,9%

Внески, сплачувані з доходів працівників, обчислюються за ставкою 0,5 відсотка.

Страхові внески сплачуються (як нараховані, так і утримані) в день одержання працедавцями (тобто підприємствами) у банках коштів на оплату праці.

Аудиторська перевірка повноти обчислення та сплати збору на страхування на випадок безробіття проводиться за аналогією до перевірки повноти нарахування та сплати Пенсійного фонду з урахуванням зазначених вище особливостей, зокрема внески не нараховуються на виплати, проведені за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру.

3.3 Аудит повноти та своєчасності сплати страхових внесків на випадок тимчасової втрати працездатності

Під час проведення цієї перевірки аудитор повинен керуватися такими законодавчими актами:

Законом №2240-ІП - діє з дати офіційного опублікування, тобто з 28 лютого 2001 року;

Законом №2213-ІІІ - діє з дати офіційного опублікування, тобто з 22 лютого 2001 року.

Відповідно до Законів №2240-111 та №2213-Ш внески сплачують працедавці (тобто нараховують юридичні особи і приватні підприємці) та наймані працівники, які працюють за трудовим договором (тобто утримуються з їхніх доходів). Об'єктом (базою) нарахування внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які працюють за трудовим договором (зокрема й на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня), що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці включаються основна й додаткова заробітна плата, заохочувальні й компенсаційні виплати, серед них і натуроплата.

Аудиторська перевірка нарахування та сплати внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності проводиться за аналогією до перевірки відрахувань на обов'язкове пенсійне страхування. Але на відміну від Пенсійного фонду внески на соціальне страхування з ТВП не нараховуються на винагороди за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру (договір підряду).

3.4 Аудит правомірності відшкодування витрат на виплату допомоги за рахунок фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

На наступному етапі проведення аудиторської перевірки взаємовідносин із Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється перевірка правомірності відшкодувань підприємством за рахунок коштів Фонду сум допомог, передбачених чинним законодавством.

Насамперед аудитор з'ясовує такі питання:

якими видами допомоги, виплачуваної з бюджету соціального страхування, мали право скористатися працівники підприємства;

чи є лікарняні листки, довідки, заяви працівників та інші документи, що надають право на отримання допомоги.

Законодавчі документи, якими слід керуватися під час перевірки правильності виплати допомоги з соціального страхування: " Закон №2240-111;

Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми від 11 березня 1993 року №04-800;

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №270;

Порядок нарахування середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі-Порядок №1266) [6, 325].

Із бюджету державного соціального страхування виплачується така допомога:

у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

у зв'язку з вагітністю й пологами;

одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини;

одноразова допомога на поховання.

Серед зазначених видів допомоги найбільшу питому вагу має допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Аудитор перевіряє правильність обчислення середньомісячного заробітку, застосування відсотка середньої заробітної плати залежно від тривалості трудового стажу. Згідно з пунктом 4 Порядку №1266 для розрахунку виплат зі соціального страхування середня зарплата береться за шість попередніх календарних місяців (а не за два місяці, як було згідно з Порядком №100): «Розрахунковим періодом для застрахованих осіб служать останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок».

Пункт 7 Порядку №1266 вказує, що склад виплат для розрахунку середньої зарплати визначається згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом №323, за якими нараховувались страхові внески.

Аудитор під час перевірки повинен також враховувати, що допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю нараховується з розрахунку тих доходів, на які нараховується збір (тобто в межах максимальної суми, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України). Це потрібно брати до уваги під час обчислення середньої заробітної плати. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (крім виплат на догляд за хворою дитиною і у зв'язку з вагітністю та пологами) за перші п'ять днів непрацездатності виплачується за рахунок підприємства, із шостого дня - за рахунок коштів фонду соціального страхування. Допомога на догляд за дитиною і у зв'язку з вагітністю та пологами (так звані «декретні») повністю виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування.

3.5 Аудит повноти нарахування та своєчасності сплати відрахувань на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань

Нещодавно в Україні виник ще один фонд соціального страхування - Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності. Нормативними актами, що регулюють відносини суб'єктів підприємницької діяльності з фондом є:

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (із наступними змінами);

Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року №2272-111;

Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 року №1423.

Об'єктом (базою) нарахування цих внесків є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком. До складу витрат на оплату праці входять основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема й у натуральній формі. Перелік таких виплат встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати (наказ №323) [6, 326].

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, та розміру страхового тарифу. Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва наведено у додатку до Порядку визначення страхових тарифів. В основу класифікації професійного ризику покладено Загальний класифікатор галузей народного господарства.

Страхові внески нараховуються й утримуються із сум, що не перевищують максимальної величини, з якої стягуються внески, встановленої Кабінетом Міністрів України. Страхові внески сплачуються в день одержання працедавцями (тобто підприємствами) у банках коштів на оплату праці.

Аудиторська перевірка повноти обчислення та сплати внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань проводиться за аналогією до перевірки повноти нарахування та сплати Пенсійного фонду з урахуванням указаних вище особливостей.

страхування соціальний пенсійний аудит

Размещено на Allbest.ru