Поняття амортизації, сутність та функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття амортизації, сутність та функції

1. Сутність відтворення основних фондів. Необхідність обліку ступеня спрацювання та амортизації

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань яке треба розглядати у період ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Для підвищення ефективності використання основних фондів на підприємстві, першочергове значення має їх відтворення.

Відтворення основних виробничих фондів - це процес безперервного їх оновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних фондів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних фондів або придбання нових основних фондів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих фондів має низку характерних ознак, зокрема:

основні виробничі фонди поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих фондів на готову продукцію нарахуванням амортизаційних відрахувань;

основні виробничі фонди оновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих фондів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі фонди в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих фондів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих фондів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії формується амортизаційний фонд.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається оновлення споживної вартості частини основних виробничих фондів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих фондів на нові за рахунок амортизаційного фонду.

Просте відтворення основних виробничих фондів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих фондів; 2) капітальний ремонт діючих основних фондів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих фондів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних фондів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих фондів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих фондів за ринкових відносин визначається передусім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих фондів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих фондів.

У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються.

Розрізняють два види зносу основних фондів - фізичний і моральний.

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

Необхідною умовою відновлення засобів праці у натуральному вигляді є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Відповідно до ПБО №7 [2] амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

До складу амортизаційних витрат включають:

* витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, в тому числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

* на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

* витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для реалізації;

* витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема, підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.

У наслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується розмір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

А = Ба * Н

де А - сума амортизаційних відрахувань (гривень);

Б_а - балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду (гривень);

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів (%).

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів.

Слід зазначити, що Верховна Рада України має право коригувати норми амортизації на поправочний коефіцієнт під час затвердження Державного бюджету України.

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

З метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень та підвищення заінтересованості підприємств у поновленні активної частини основних фондів підприємства мають право самостійно застосовувати прискорену амортизацію основних фондів.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням. При цьому не враховується сплачений податок на додану вартість, якщо конкретне підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Якщо підприємство самостійно виготовляє основні фонди для власних виробничих потреб, балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених підприємством в період виготовлення таких основних фондів, у тім числі на суму витрат, пов'язаних з введенням таких основних фондів в експлуатацію.

2. Економічна сутність амортизації та зносу

Зміст амортизаційної політики підприємства та держави складає взаємодія економічних категорій та важелів, які виявляють свою дію через сутність і функції амортизації. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівні, тобто на рівні підприємств та на загальнодержавному рівні.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

На мікроекономічному рівні під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є у розпорядженні підприємств.

Необхідно зосередити свою увагу на тому, що управління амортизаційною політикою являється найважливішою сферою діяльності будь-якого суб'єкта ринкового господарства. Передусім це зумовлено швидкими змінами у технології виробництва, у якій основу складають сучасні обладнання. Для розв'язання існуючої проблеми в амортизаційній політиці, необхідно опиратися на сам термін «амортизація», а потім вже починати з відповідних рахунків проведених за період визначеного моменту часу. І це не випадково, тому що багато хто із фахівців цього напрямку і досі не мають навіть єдиної точки зору щодо визначення поняття «амортизація» яке представляє собою основу амортизаційної теорії економічного розвитку. Більшість розвинутих індустріальних країн світу вже перейшли до застосування нового типу амортизаційного розвитку економіки.

В дискусії про економічну сутність амортизації виділяють три основні позиції, а саме:

одна група вчених вважає, що амортизація - це просто грошовий вираз зносу основних засобів;

прихильники другої позиції вважають амортизацією не що інше, як процес перенесення вартості зносу основних засобів на собівартість продукції;

третя група вчених стверджує, що амортизація - це прийом або метод бухгалтерського обліку.

Однак, не дивлячись на неоднозначне трактування поняття амортизації, єдиної точки зору до цього часу не існує, хоча принципові вирішення цього питання є досить важливим. Найбільш поширеним у вітчизняній літературі зустрічається наступне трактування цього поняття, а саме що амортизація - це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлену продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Амортизацію також можна трактувати як процес послідовного перенесення вартості засобів праці, авансованої в їх придбання та в міру їх зношення на вироблену продукцію з метою формування грошового фонду для подальшого відтворення зношених основних засобів в натуральній формі. При цьому мова не йде про технічну прив'язку процесів відтворення використаних в процесі виробництва засобів праці до їх попередньої натуральної форми.

Сучасний підхід розкриття сутності амортизації не перешкоджає переливу амортизаційних відрахувань в будь-які нові натуральні форми основного капіталу при умові збереження, принципу цільового використання амортизаційних відрахувань на відтворення засобів праці, а не для використання їх, як показує вітчизняна практика, на покриття дефіциту підприємств в оборотних активах. Науково-технічний прогрес вимагає відтворення основних засобів на новій технічній основі.

Основою амортизації являється зношення основних засобів. Поняття зношення і зносу не є ідентичними. Знос - це втрата засобами праці своїх властивостей чи характеристик внаслідок певних обставин (експлуатації, впливу науково-технічного прогресу і т. п.), тобто це об'єктивно існуюче явище. Зносу підлягають всі засоби праці як діючі, так і не діючі, незалежно від їх участі в процесі виробництва (виробничі і невиробничі). Зношення - це економічний процес, відображення зносу в економічній дійсності. Зношення представляє собою процес втрати засобами праці своєї вартості. Причиною зношення може бути як фізичний так і моральний знос.

Необхідно відмітити, що при розгляді питання амортизації в основному економісти приділяють увагу тільки фізичному та моральному зносу. Зустрічаються роботи в яких по різному трактують назву того чи іншого виду зносу, але сутність їх однакова.

Економічна (бухгалтерська) концепція амортизації ґрунтується не на потребах відтворення, а на необхідності перенесення частини вартості основних засобів на вартість продукції, виробленої за їх допомогою у такій величині, яка б точно відображала втрату вартості засобів праці в процесі виробництва та внаслідок морального зносу. Економічна концепція менш вимоглива стосовно критеріїв ефективності використання амортизаційного фонду. Її завданням є покриття затрат понесених на виготовлення продукції.

Таким чином, можна відмітити наступні риси амортизації:

1. Амортизація являється найбільш важливішим моментом кругообігу основних засобів.

2. Амортизація представляє собою процес перенесення вартості засобів праці на заново створений продукт, а амортизаційні відрахування являються вартісним вираженням втраченої вартості основних засобів в процесі виробництва продукції та внаслідок їх морального зносу.

3. Завдячуючи амортизації як економічному процесу, втрачена вартість основних засобів в процесі виробництва продукції, не втрачається, а зберігається, акумулюючись в амортизаційному фонді.

3. Функції амортизації

У сучасній економічній літературі немає єдиного трактування сутності функцій амортизації. Так, Т.Д. Косова [18, с. 159 - с. 160] розглядає чотири функції амортизації: відтворювальну, розподільчу, стимулюючу та фіскальну. Вона дуже стисло характеризує кожну з цих функцій. Відтворювальну та розподільчу функції амортизації вона розглядає стосовно до амортизаційного фонду. Поняття «амортизаційного фонду» залишилось у тому періоді часу, коли діяла тільки державна форма власності. Стимулююча функція амортизації проявляється, на її погляд, як «створення умов для прискорення темпів науково-технічного прогресу», а фіскальна функція визначена як «елемент податкової політики держави» [25, с. 159].

Автори В.К. Орлова, С.В. Сенчішак [23, с. 360 - с. 362] говорять про дві функції амортизації. Вони, нажаль, не дають назву цим двом функціям амортизації [23, с. 362], а лише визначають їх зміст:

першої функції - як «виведення з оподаткування витрат, понесених на придбання необоротних активів» у податковому обліку;

другої функції - як перетворення необоротних активів в оборотні внаслідок нарахування амортизації у фінансовому обліку.

Такі розбіжності в класифікації функцій амортизації як за формою, так і за змістом, суттєво ускладнюють застосування фінансового механізму управління амортизацією. Тому виникає потреба у такій класифікації, яка б узгоджувалась з чинною законодавчо-нормативною базою.

Амортизація виконує дві узагальнюючі функції: податкову (фіскальну) та економічну.

Податкова (фіскальна) функція виявляється через податкову амортизацію, яка є елементом податкової політики держави. Ця функція амортизації реалізується завдяки нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума податкової амортизації, нарахованої відповідно до норм цієї статті, не включається в загальну суму валових витрат, а є самостійним показником, що бере участь (нарівні з валовими витратами) в розрахунку оподатковуваного прибутку. Тобто поступово зменшується скоригований валовий дохід у межах сум нарахованої амортизації. Нараховується податкова амортизація згідно з цим законом щокварталу.

Економічна функція амортизації виявляється через механізм економічної амортизації і полягає в тому, що завдяки амортизації кошти з необоротних активів перетворюються в оборотні. Ця функція амортизації безпосередньо витікає з бухгалтерського (фінансового) обліку. У цьому обліку відповідно до П(С) БО 7 «Основні засоби» під терміном «амортизація» слід розуміти систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Амортизація згідно П(С) БО 16 «Витрати» та п. ЗО П(С) БО 7 «Основні засоби» відноситься до складу витрат. Згідно П(С) БО 7 амортизація нараховується щомісяця.

Сучасна теорія амортизації повинна розглядати набагато більшу кількість функцій. До них можна віднести інвестиційну, відтворювальну, стимулюючу, інноваційну, науково-технічну, калькуляційну, податкову.

Інвестиційна функція амортизації передбачає акумулювання в амортизаційному фонді амортизаційних відрахувань як фінансового ресурсу відтворення основних засобів, тобто забезпечення процесу кругообігу засобів праці грошовими засобами, необхідними для їх відтворення. Інвестування може бути як на просте відтворення так і на розширене.

Відтворювальна функція регулює відповідність нарахованої амортизації рівню зношення основних засобів. Вона виникає внаслідок втрати засобами праці в процесі виробництва своєї вартості і має за ціль забезпечення подальшого процесу виробництва. Відтворювальна функція амортизації повинна враховувати розвиток науково-технічного прогресу, оскільки останній збільшує розрив між фактично перенесеною вартістю на заново створену продукцію та моральним зносом.

Стимулююча функція амортизації проявляється в створенні умов для прискореного оновлення основних засобів. Ця функція базується на тому, що амортизаційний фонд являється власним джерелом грошових засобів підприємства, яке має своє цільове призначення - відтворення основних засобів. Крім цього, на величину нарахованої амортизації зменшується розмір отриманого прибутку, що підлягає оподаткуванню. Стимулююча функція знаходить свій прояв у застосуванні прискорених методів амортизації та наданні державою різного роду податкових пільг. Це дає змогу підприємствам акумулювати в своєму розпорядженні більше грошових ресурсів, що покращує їх фінансове становище та посилити виробничо-технічний потенціал.

Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні у відповідності із розвитком науково-технічного прогресу. На сьогоднішній день, реалізація цієї функції вимагає, прискореного кругообігу основних засобів, оскільки за останні роки суттєво зросли темпи розвитку науково-технічного прогресу.

Науково-технічна функція полягає в сприянні розвитку та прискорення темпів науково-технічного прогресу. Ефективний амортизаційний механізм та раціональна амортизаційна політика забезпечують відтворення основних засобів на новій, більш досконалій основі, що в свою чергу сприяє подальшому розвитку виробничо-технічного потенціалу як окремих підприємств, так і держави в цілому.

Калькуляційна функція полягає у визначенні витрат на виробництво та реалізацію продукції. У собівартість виробленої продукції включається частина вартості засобів праці, яка була втрачена в процесу виробництва цієї продукції.

Податкова функція амортизації реалізовує взаємовідносини підприємств та державної влади з питань розподілу прибутку.

Правильне розуміння економічної природи, концепцій і функцій амортизації та усвідомлення її значення дозволить обґрунтовано вирішувати проблеми, які пов'язані з оцінкою засобів праці, встановленням оптимальних строків використання основних засобів, визначенням методів нарахування амортизації, розробленням норм амортизаційних відрахувань, формуванням та використанням амортизаційного фонду, тобто дозволить проводити ефективну амортизаційну політику.

4. Сутність амортизації як джерела оновлення основних фондів

В умовах ринкової економіки назріла необхідність переосмислення категорій і методів бухгалтерського обліку з метою визначення їх актуальності в ринковій економіці.

Однією з найважливіших економічних і облікових категорій є амортизація. Деякі її питання в сучасних умовах не розкриті. У зв'язку з цим В. Палій говорить про те, що не до кінця визначені економічна і фінансова природа амортизації, методика обліку амортизаційного фонду, техніка розрахунків та інше.

Справедливість даного вислову підтверджує дискусія щодо суті амортизації і доцільності контролю використання амортизаційних відрахувань, яка знайшла своє продовження в статтях Н. Чумаченко, С. Голова, І. Чалого та інших авторів.

На думку Н. Чумаченко, принципові відмінності при визначенні функції амортизаційних відрахувань виникає у зв'язку з тим, що багато авторів виходять з облікової концепції витрат без урахування економічного, фінансового і правового аспектів амортизації.

Звісно, амортизація є багатоаспектною категорією. У зв'язку з цим, зокрема, можна говорити про обліковий, економічний правовий аспектах амортизації.

Проте різні аспекти амортизації припускають і різні підходи до її визначення та інтерпретації. Тому перше принципове питання полягає у виборі алгоритму розрахунку амортизації залежно від поставленої мети.

Деякі вчені (наприклад такі як С. Голов та І. Чалий) і відкидають призначення амортизаційних відрахувань для відновлення зношених основних засобів. С. Голов робить висновок, що «темпи реформування системи бухгалтерського обліку нині випереджає темпи реформування інших складових управління». До такого зрушення в реформуванні бухгалтерського обліку він відносить «облік амортизації на основі концепції витрат».

Академік Н. Чумаченко вважає, що амортизаційні відрахування виконують двояку функцію: з одного боку, вони є розрахунковими витратами в собівартості продукції, з другого боку - їх сума у виручці від реалізації продукції є джерелом фінансування інвестицій підприємства.

Багато вчених (у т.ч І. Чалий) дотримуються думки, що амортизація - це не фонд-джерело, а звичні витрати, що включаються в собівартість. Вона показує в звітності, яка частина первинної вартості основних засобів вже віднесена на витрати.

У літературі можна зустріти принципові розбіжності у визначенні функцій амортизаційних відрахувань виникають у зв'язку з тим, що деякі автори виходять з облікової концепції витрат без урахування економічного, фінансового і правового аспектів амортизації.

Амортизаційні відрахування відображають знос основних засобів. Розмір відрахувань визначається терміном корисної дії кожного об'єкту основних засобів і їх первинною вартістю з тим, щоб за період їх експлуатації вона була перенесена на собівартість випущеної продукції. Оскільки ці відрахування є не фактичними, а розрахунковими витратами, вони повертаються підприємству у вигляді виручки від реалізації продукції і, таким чином, утворюють власні засоби підприємств для фінансування інвестицій. І в умови, коли при досягнутому рівні зносу основних засобів у всіх галузях економіки країни і різкому скороченні фінансуванні інвестицій з централізованих джерел необхідно максимально використовувати всі інвестиційні можливості підприємств на оновлення основних засобів.

В умовах гострої потреби зростання інвестицій в основний капітал підприємства не використовують повністю амортизаційні відрахування. У цьому виявляються і інерційність мислення вітчизняних менеджерів і недостатнє знання вимог сучасних ринкових відносин, і слабкість стратегічного мислення. Ці обставини, мабуть, і привели до рішення Кабінету Міністрів України про необхідність державного контролю з боку центральних і регіональних органів управління за використання підприємствами цього важливого джерела інвестицій і відповідних рекомендацій корпораціям, підприємствам організаціям. Таким чином, за допомогою даних бухгалтерського обліку Уряд країни намагається посилити контроль за формуванням і використанням амортизаційних відрахувань.

За відсутності централізованого фінансування внутрішнє джерело інвестицій у вигляді амортизаційних відрахувань повинне використовуватися в першу чергу.

Таким чином амортизаційні відрахування на кожному підприємстві є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації - джерелом фінансування інвестицій підприємства.

Для того, щоб не було істотних розбіжностей у виділенні функцій амортизаційних відрахувань необхідно враховувати їх різні аспекти.

Економічний аспект амортизаційних відрахувань був головним поштовхом до виникнення цієї економічної категорії. Її виникнення відноситься до давніх часів після переходу від натурального обміну до товарного виробництва, виникнення грошових відносин і ін.

Відомо, що при виробництві товару і його реалізації здійснюється процес відтворення, виражається в поверненні виробнику вартості витрат і додаткової вартості у вигляді прибутку. Проте якщо витрати матеріалів і нарахованої заробітної платні повертаються за один виробничий цикл повністю, то витрати основних засобів (основного капіталу) - тільки частково у міру фізичного зносу (амортизації).

Таким чином, «резервний грошовий фонд» створюється з виручки за проданий товар для відтворення зношених основних засобів.

У сучасній економічній енциклопедії приводиться наступне визначення: «Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних засобів (зарахування її у витрати виробництва або обігу) у міру їх зносу на виготовлення продукції і використання цієї вартості для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці».

Таким чином, відтворювальна функція амортизації основних засобів зберігалася впродовж всієї історії товарного виробництва і ринкових відносин. Частина виручки від реалізації виробленого товару, яка дорівнює сумі нарахованої амортизації, може бути перерахованою на спеціальний рахунок в банку, може вкладатися в цінні папери, може залишатися у складі оборотних коштів підприємства і враховуватися при розробці фінансового плану підприємства. Проте при будь-якому варіанті накопичення амортизація основних засобів використовується тільки на їх відновлення як джерело інвестицій. Економічний зміст цієї частини виручки від прийнятого варіанту використання не міняється.

На практиці важко або навіть неможливо знайти підприємство, яке б накопичувало засоби амортизаційного фонду для заміни конкретних одиниць устаткування, які вибувають, або інших об'єктів основного капіталу до їх вибуття. Кожне підприємство прагне до розширеного відтворення і це можливо тільки за наявності засобів для інвестицій. І ніякий підприємець не шукатиме додаткового джерела інвестицій для розширення виробництва, а використовуватиме раніше всього засобу амортизаційного фонду. Якщо взяти до уваги стан основних засобів в Україні, гостру потребу в інвестиціях, то практично кожне підприємство в поточному порядку використовує засоби амортизаційного фонду, відрахування від прибутку і доповнює при необхідності кредитами банків.

Таким чином, економічний аспект амортизаційних відрахувань показує, що ці відрахування відображають дійсні витрати основних засобів у вироблену продукцію (в межах правильності визначення терміну корисної експлуатації кожного об'єкту основних засобів). Ці відрахування повертаються підприємству при реалізації продукції у виручці без оподаткування для відтворення зношених основних засобів.

Фінансовий аспект пов'язан з її важливістю в процесі акумуляції грошових коштів для заміни зношених об'єктів основних засобів.

Роль амортизації у фінансовій діяльності підприємства полягає у тому, що він є одним з найдоступніших фондів, які використовуються для інвестицій в нові активи.

Амортизаційний фонд може бути використаний, по-перше, для заміни зношеного і застарілого устаткування і, по-друге, в залишковій частині для придбання нових активів або для виплати доходу власникам. Акумуляція цих засобів на окремому банківському рахунку не обов'язкова. Деякі учені (у т.ч С. Голів) погоджуються з цим, інші ж вважають, що без такого депонування не можна говорити про наявність амортизаційного фонду, і мотивують це тим, що практично неможливо знайти діюче підприємство, яке на введені в експлуатацію нові основні засоби нараховану амортизацію заносило на депозитний рахунок, а поточні потреби в інвестиціях задовольняло за рахунок інших джерел, включно з кредитами банків.

Фізичний стан основних засобів вимагає поточних інвестицій для підтримки їх в робочому стані. Для здійснення інвестицій на ці потреби підприємство використовує власні ресурси (амортизація, відрахування від прибутку і виручка за реалізацію діючих основних засобів), а при додатковій потребі - кредити банків. Тому незалежно від того, відкривається окремий рахунок чи ні, амортизаційні відрахування акумулюються не абстрактно, а фактично використовуються для фінансування інвестицій в основні засоби.

Правовий аспект амортизаційних відрахувань полягає по суті чинних нормативних актів, які визначають роль цих відрахувань в суспільстві. Одним з основних нормативних актів слід рахувати Господарський кодекс України. У п. 2 ст. 10 Кодексу указується, що основними напрямами економічної політики, які визначаються державою, є:… амортизаційна політика, направлена на створення суб'єктам господарювання найсприятливіших і рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі.

З цією метою інвестиційна політика держави направлена на створення суб'єктам господарювання необхідних зусиль для залучення і концентрації грошових коштів для потреб розширеного відтворення основних засобів виробництва, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих грошових коштів і здійснення контролю за ними.

Як витікає з попереднього розгляду економічного і фінансового аспектів амортизаційних відрахувань, положення Кодексу досить правильно відображає економічну політику держави. Якщо підприємство будь-якої форми власності відступить від відтворювальної функції амортизаційних відрахувань, воно приречене на припинення власної господарської діяльності. І це відбуватиметься в умовах, коли інвестиційна політика держави, визначена в Кодексі, «направлена на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації засобів на потребі розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно в галузях, розвиток яких визначений як пріоритети структурно-галузевої політики, а також на забезпечення ефективного і відповідального використання цих засобів і здійснення контролю за ним».

В умовах, коли в результаті тривалої економічної кризи в період переходу до ринкових відносин в країні відбувався різкий спад інвестування, необхідно визнати роль амортизаційних відрахувань в інвестиційній діяльності підприємств.

У цих умовах, коли діючі основні засоби украй зношені, Кабінет Міністрів України стурбований ситуацією з використанням ресурсів фінансування інвестиційної діяльності, учені-економісти повинні знайти ці ресурси.

Міністерством фінансів України було ухвалено рішення про введення додаткового забалансового рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» для контролю за використовуванням засобів амортизаційних відрахувань, який застосовується у всіх видах діяльності для обліку наявність і використання амортизаційних відрахувань.

На забалансовому рахунку є можливість враховувати як загальну суму амортизації, так і її змінну частину, що підлягає оподаткуванню.

Уряд України повинен сприяти стимулюванню інвестиційної діяльності. Важливою умовою реалізації інвестиційної політики держави є його податкова система, яка повинна сприяти швидшому оновленню підприємствами, перш за все активної частини основних засобів.

Україна вийшла з економічної кризи і йде по шляху стабільного економічного розвитку. Проте економічні втрати за період кризи такі, що потрібні подальші величезні зусилля.

Таким чином в нових умовах самостійності підприємств керівництво повинне перебудовуватися стосовно умов ринкових відносин, покладатися перш за все на власні можливості. При недостатньому централізованому фінансуванні підприємств їх внутрішнє джерело інвестицій у вигляді амортизаційних відрахувань повинне використовуватися в першу чергу.

Список джерел

амортизація основний фонд спрацювання

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV із змінами і доповненнями / Реформування бухгалтерського обліку в Україні. План рахунків / За ред. В.М. Пархоменко. - Луганськ: Лугань, 2000.-с. 30-39.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №304, від 25.11.2002 р. №989 // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №12. - с. 33-36.

3. Азаренкова Г.М. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник. - К.: Знання, 2004. - 415 с.

4. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / 3-тє вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 444 с.

5. Голов С. Концепції амортизації і їх вплив на облік і управління в сучасних умовах // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004. - №8. - з. 9-15.

6. Горицкая Н.Г. Особенности бухгалтерского учета в современных условиях. Национальные стандарты. Международные стандарты. Финансовый анализ. - К.: Ред. газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2002. - 352 с.

7. Городянская Л. Налог и бухгалтерский учет амортизации на предприятии // Бухгалтерский учет и аудит. - 2003. - №2. - с. 12-18.

8. Городянська Л. Особливості нарахування і використання амортизації в обліково-аналітичній і податковій системах // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №2 (56). - с. 101-112.

9. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учебное пособие для студентов вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2001. - 624 с.

10. Гричай А. Как амортизировать основные фонды после отказа от единого налога // Все о бухгалтерском учете. - 2004. - №46 (20 мая). - с. 42-44.

11. Верига Ю.А. Бухгалтерська фінансова звітність підприємства: Навч. посібник. - К.: НМЦ «Укрспілка», 2002. - 320 с.

12. Економічна енциклопедія: У 3-х т. - Т.1. - ДО., 2000. - 864 с.

13. Житный П. Концепция формирования амортизационной политики в условиях рыночной экономики // Бухгалтерский учет и аудит. - 2004. - №3. - с. 13-17.

Размещено на Allbest.ru