Характеристика ринку аудиторських послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика ринку аудиторських послуг в Україні

У ментальності українських бізнесменів за 19 років розвитку ринкових відносин аудит, здебільшого, перестав асоціюватися з функціями ревізора. Як і за часів гоголівського героя, ревізора з аудиторською перевіркою панічно бояться не менше податкового інспектора. Проте, праця лояльних «ревізорів» в позитивний бік змінила відношення до аудиторів. Тепер їх все частіше розглядають як незамінних помічників, порадників, професійних консультантів.

Ринок українського аудиту помітно розширився, і сьогодні охоплює окрім усіх галузей національного господарства, ще й державний сектор економіки. А з фінансової точки зору - це самостійний сегмент бізнесу з річним оборотом в десятки мільйонів гривень. Самі аудитори досить самокритично відносяться до своєї діяльності та вважають, що важливою якістю аудитора є уміння «тримати планку». Тобто чітко утримувати портфель клієнтських замовлень і надавати високоякісні послуги, що і забезпечить стійкі конкурентні позиції на ринку. У зв'язку з цим, багато аудиторів навчилися грамотно застосовувати ті прийоми, які в межах даного сегменту ринку, є основою ведення конкурентної боротьби: якість, професійність, глибоке володіння тонкощами чинного законодавства в області бухгалтерського, податкового, фінансового та управлінського обліку. Висока якість послуг може досягатись накопиченим досвідом роботи, стабільним штатом з високою кваліфікацією, володінням галузевими методиками і комерційних аспектів бізнесу, гнучкістю в реагуванні на усі зміни, що відбуваються в країні. І головне - конфіденційністю. Лише за дотримання таких вимог буде зростати довіра до порад аудиторів, що і спостерігається протягом останніх років у сфері великого, середнього і малого бізнесу України. Однак стверджувати, що вітчизняний ринок аудиторських послуг в повній мірі відповідає всім вимогам бізнесу ще зарано. Саме тому питання становлення та розвитку даного сектора ринку є актуальним.

Статистичні дані свідчать, що в Україні з 1993 року Аудиторська палата України (далі АПУ) видала 6496 сертифікатів аудиторів, у тому числі 259 сертифікатів аудиторів банків. Окрім цього в професійному аудиторському загалі працюють 242 особи із сертифікатом бухгалтера АССА (Великобританія) та 48 осіб із сертифікатом СІРА (США). В Реєстрі АПУ станом на 1.01.2010 року знаходиться 2307 аудиторських фірм, в яких працює 2390 сертифікованих аудиторів і 860 приватних аудиторських підприємств. Значна частина сертифікованих аудиторів об'єднані в професійну громадську організацію - Спілку аудиторів, яка має територіальні відділення у всіх регіонах держави. Важливою складовою національної системи розвитку і контролю аудиторської діяльності в Україні виступає АПУ. Крім аудиторів до її складу входять установи, які зазначені відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», а саме: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Державна податкова адміністрація, Національний банк України, Державний комітет статистики, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Рахункова палата та Державна контрольно-ревізійна служба.

На сьогодні на ринку аудиторських послуг України діє 2 293 зареєстровані суб'єкти аудиту, з них аудиторських фірм - 1596, аудиторів - приватних підприємців - 697. За структурою (розміром аудиторських фірм) ринок цих послуг поділяється на такі групи [50]:

Великі аудиторські фірми - до 20% загальної кількості, займають до 42% ринку послуг, середня кількість аудиторів - від 5 осіб, кількість працівників - від 15 осіб, ведуть бізнес на професійній основі.

Середні аудиторські фірми - до 40% загальної кількості, займають до 38% ринку послуг, середня чисельність аудиторів - 2-3, середня кількість працівників - від 5 осіб, намагаються вести бізнес на професійній основі.

Малі аудиторські фірми - до 30% загальної кількості, займають до 15% ринку послуг, середня кількість - 1 штатний аудитор плюс 1-2 особи за сумісництвом чи підрядом.

Приватні підприємці - аудитори - до 5% ринку послуг (їх особливістю є те, що вони є платниками єдиного податку).

Можна стверджувати, що розвиток аудиторської діяльності в Україні розпочався з її незалежністю. Саме тоді державний сектор потребував глобальної перевірки у зв'язку з масовою приватизацією її об'єктів та розвитком приватних підприємств, власники яких були невзмозі контролювати їх у повному обсязі. Особливо аудиторські послуги були потрібні спільним підприємствам, іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Однак юридично аудиторську справу в нашій країні було розпочато у 1993 р. з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність». Відтоді почали активно створюватися аудиторські фірми та практикувати незалежні сертифіковані аудитори - суб'єкти малого бізнесу.

В аудиторській діяльності України з 1993 року на сьогоднішній день відбулося багато змін: було прийнято велику кількість нормативних актів, положень, рішень, а також відбувся перехід від національних нормативів аудиту до міжнародних стандартів, що є безумовно позитивним кроком не лише в розвитку аудиторської діяльності, а й України в цілому.

Однак, на нашу думку, аудиторська діяльність в Україні ще далеко не на завершальному етапі розвитку, дане питання є актуальним і потребує вивчення, що і слугує метою нашої статті.

З прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року в Україні було створено Спілку аудиторів України (САУ) на яку були покладені організаційні питання становлення розвитку аудиторської діяльності в державі. На сьогоднішній день САУ налічує у своїх рядах близько 1500 членів, 12 аудиторських фірм - колективних членів САУ. Спілка має свої відділення в усіх обласних центрах України - 25 відділень.

До проблемних питань аудиту слід віднести:

* недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

* брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

* недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси - і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

* відсутність типових форм документів з аудиту;

* відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

* значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

* надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

* незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

* можливість вибору аудитора замовником тощо.

Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення проблем, які мають місце у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту.

Одна з таких проблем - це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора - це, по-перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов'язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

Серйозну стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог національних нормативів аудиту. Однак суворе дотримання нормативів пов'язане із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко відшкодовуються замовником.

Отже, основними напрямами розвитку аудиторської діяльності в Україні можуть стати:

1. Розробка механізму практичного застосування МСА в Україні, створення до них коментарів у повному обсязі.

2. Внесення необхідних змін і доповнень до Закону України «Про аудиторську діяльність» з метою приведення його у відповідність до інших законодавчих актів України, які прямо чи опосередковано впливають на регулювання аудиторської діяльності та розширення переліку підприємств, для яких щорічна аудиторська перевірка обов'язкова, а це, у свою чергу, збільшить ринок аудиторських послуг, а також введення додаткових положень, які б більш чітко унормували взаємовідносини аудитора та клієнта.

3. Використовуючи узагальнений практичний досвід роботи міжнародних і вітчизняних аудиторських фірм, розробка Типових методик аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств У розрізі галузей їх діяльності (банківська, торговельна, страхова, хімічна, металургійна, харчова, легка промисловості).

4. Поглиблення співпраці професійних аудиторських організацій України з міжнародними та європейськими професійними організаціями бухгалтерів і аудиторів.

5. Розробка механізму ціноутворення на аудит та аудиторські послуги на основі вивчення міжнародного досвіду з цього питання та ін.

З метою регулювання аудиторської діяльності для аудиторів і аудиторських фірм визначені Законом України «Про аудиторську діяльність» їхні права та обов'язки.

Аудитори і аудиторські фірми України мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду;

2) отримувати необхідні документи з предмета перевірки, які знаходяться у замовника або і у третіх осіб.

Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва господарюючого суб'єкта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

5) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1) належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

2) повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки у бухгалтерському обліку і звітності;

3) зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг. Не розголошувати відомостей, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України;

5) обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Спеціальні вимоги до аудиторів та аудиторських фірм

Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

3) аудитором-членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

4) аудитором-працівником господарюючого суб'єкта, що перевіряється;

5) аудитором-працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

Для України, яка нещодавно здобула незалежність, вибір концептуального підходу мав скоріше спонтанний характер, ніж усвідомлене рішення. Через 15 років після прийняття закону України «Про аудиторську діяльність» почалося дезавуювання обраного підходу в бік посилення ролі держави в процесах незалежного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.

Отже, різноманітність підходів до вибору концепції надання аудиторських послуг спричиняють дискусії з того, які саме види робіт слід вважати аудитом. На нашу думку, перевага має бути надана першому підходу, оскільки він передбачає не тільки досягнення конкретної мети, а й визначає принципи і підходи до проведення дослідження фінансової звітності.

Аудит як окрема сфера господарських відносин регулюється положеннями Господарського кодексу України. Статтею 362 дано визначення аудиторської діяльності - це діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Основними джерелами класифікації аудиторських послуг виступають:

Закон України «Про аудиторську діяльність»;

Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості;

Міжнародний стандарт аудиту 200 «Мета і загальні принципи аудиту»;

Рішення Аудиторської палати України від 27.09.2007 року №182/5 «Про затвердження Переліку послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми)».

Законом України «Про аудиторську діяльність» встановлені такі види послуг, які можуть надавати аудитори:

- аудит;

- послуги по веденню та відновленню бухгалтерського обліку,

- консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності;

- інші види економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості визначає наступні види послуг, що можуть надавати аудитори:

надання послуг з висловленням думки (надання впевненості);

надання послуг, що не передбачають висловлення думки (надання впевненості).

До переліку послуг, що можуть надавати аудитори згідно з рішенням Аудиторської палати України, відносять:

1. Завдання з надання впевненості, зокрема аудит історичної фінансової інформації (фінансової звітності), огляд історичної фінансової інформації, завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації (оцінка (перевірка) ефективності (відповідності) системи внутрішнього контролю (аудиту), використання виробничих потужностей, перевірка ефективності функціонування системи управління, системи матеріального стимулювання та оплати праці персоналу, систем управління персоналом, інформаційних систем (технологій), систем інформаційної безпеки діяльності підприємств тощо.

2. Супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг, зокрема, завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації та завдання з підготовки фінансової інформації.

3. Інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України «Про аудиторську діяльність».

4. Організаційне та методичне забезпечення аудиту, зокрема, розробка і видання методичних матеріалів (вказівок, рекомендацій, практичних посібників, внутрішніх стандартів, програмного забезпечення тощо); проведення професійних тренінгів для практикуючих аудиторів; здійснення заходів з контролю якості аудиторських послуг.

Оскільки аудит відноситься до завдань з надання впевненості, то визначимо основні вимоги до їх визнання.

Завдання з надання впевненості - це завдання, виконуючи які, аудитор висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результатів оцінки або порівняння предмету завдання з відповідними критеріями.

Концептуальною основою завдань з надання впевненості передбачено два їх типи залежно від рівня впевненості аудитора.

Обґрунтована впевненість висловлюється в тому випадку, коли аудитор отримав достатню кількість доказів і сформував думку щодо повноти і достовірності фінансової звітності. Цей вид послуг і є аудитом.

Обмежена впевненість надається в тому випадку, коли аудитор отримав достатню кількість доказів і сформував думку щодо окремих положень (елементів) фінансової звітності. І хоча він не отримав свідчень, які б стверджували, що перевірена інформація містить суттєві викривлення, обмежена кількість доказів не дають йому змогу поширити впевненість на усю інформацію, яку містить звітність суб'єкта господарювання.

До завдань з надання впевненості відносять такі, що містять наступні елементи: тристоронні відносини, предмет, критерії, докази та звіт із завдання.

В результаті проведеного дослідження щодо вибору концепцій до класифікації аудиторських послуг було визначено два основні підходи:

1) громадсько-орієнтований;

2) державно-орієнтований.

Вибір підходів залежить від конкретних умов розвитку суспільства та окремих його інституцій - бізнесу (та його моральності), громади (та її участі в процесах регулювання та контролю за господарською діяльністю), держави.

Встановлено, що у країнах із розвинутими ринковими відносинами аудиторська фірма розглядається в першу чергу не як інспектор, а як незалежний консультант, який поряд із перевіркою фінансової звітності дає професійну оцінку стану справ, знижує інформаційні ризики користувачів фінансових звітів, надає власникам впевненості щодо повноти і відповідності звітності встановленим критеріям (концептуальній основі).

Перспективи аудиторського ринку цілком залежать від перспектив підприємництва в Україні. Поряд з традиційними роботами по аудиту, аудиторські фірми України стали надавати аудиторські послуги по оцінці майна, що підлягає приватизації, комерціалізації торгівлі, корпоратизації та акціонуванню підприємств, перевірці податкової звітності.

Аудит за змістом слід розпочинати з перевірки відповідності даних статей форм звітності на початок звітного періоду даним цих форм на кінець попереднього звітного періоду. Наступною за описаною є безпосередня перевірка відповідності показників даних бухгалтерського обліку та інших документів підприємства.

Перш за все, перевіряється тотожність відображеної у звітності величини статутного капіталу даним засновницьких документів. У процесі вивчення аудитором засновницьких документів необхідно також визначити чи відповідають відображені у звітності види господарських засобів і джерел їх утворення передбаченому в установчих документах виду (чи видам) діяльності підприємства.

Особливій увазі підлягають відображені в обліку операції зі зменшення суми неоплаченого капіталу, тому важливо також перевірити доречність і правильність кореспонденцій рахунків, які відображають такі зміни неоплаченого капіталу. Після цього перевіряють чи ідентичні дані бухгалтерського обліку даним звітності підприємства. При здійсненні перевірки достовірності розміру та Сум власного капіталу, що відображений у фінансовій звітності, перевіряється чи передбачено у статутних документах існування можливості створення підприємством інших, крім статутного, видів власного капіталу в розмірі, відображеному у звітності. Визначення правильності та доцільності відображення у фінансовій звітності власного капіталу підприємства є частиною підтвердження якості показників звітності на підстав даних бухгалтерського обліку.

Аудитор, встановлюючи достовірність звітності порівнює дані бухгалтерського обліку та інших документів підприємства та показники звітності, використовуючи такий прийом документального контролю як взаємна перевірка. Вона полягає у порівнянні показників звітності підприємства з даними первинних документів і зведених облікових документів (журналів за кредитом субрахунків бухгалтерського обліку й відомостей до них, Головною книгою) про здійснені господарські операції підприємства. Для забезпечення ефективності проведення аудиту достовірності звітності за допомогою порівняння її показників з даними бухгалтерського обліку доцільно складати порівняльні таблиці, які будуть раціональними та зручними у використанні та забезпеченні раціонального оформлення робочих документів аудитору. За допомогою зведення результатів перевірки у таблицю перевіряється відповідність залишків рахунків бухгалтерського обліку за Головною книгою та обліковими регістрами показникам фінансової звітності.

За підсумками проведеного порівняння аудитору доцільно складати альтернативні форми фінансової звітності, для чого можуть використовуватися спеціальні комп'ютерні програми. Складання альтернативної звітності забезпечує правильність відображення залишків і оборотів за рахунками Головної книги у відповідних рядках фінансової звітності, впевнитися у тотожності контрольних величинтформ фінансової звітності.

При перевірці правильності показників дебіторської та кредиторської заборгованостей особлива увага приділяється реальності сум статей звітності за розрахунками з фінансовими, податковими органами, установами банків тощо.

У випадку виявлення сумнівної та безнадійної заборгованості аудитор зобов'язаний встановити причини утворення такої заборгованості, дату її виникнення та відповідальних за таку ситуацію посадових осіб.

У процесі дослідження дебіторської та кредиторської заборгованості, відображеній у балансі, встановлюються також суми несвоєчасно погашеної кредиторської заборгованості. Обов'язково з'ясовуються причини такого становища.

Одночасно з перевіркою відповідності звітності даним бухгалтерського обліку здійснюється перевірка належності підприємству активів, відображених у балансі. Для цього аудитором встановлюється наявність майнових прав юридичної особи на господарські засоби, відображені у звітності. У процесі вивчення належності підприємству майна перевіряється також законність та правильність документального оформлення здійснених ним операцій з придбання, зберігання, використання або реалізації господарських засобів відповідно до діючого законодавства.

Ще одним об'єктом дослідження аудитора при встановленні достовірності показників звітності є точність та об'єктивність бухгалтерського обліку результатів переоцінки майна; правильності класифікації активів і пасивів, їх розподілу на категорії, види, підвиди.

Окремою ділянкою перевірки аудитора є вивчення правильності складання кореспонденції рахунків із визначення результатів діяльності за звітний період, оскільки ці кореспонденції рахунків визначають той фінансовий результат, який буде відображений у звітності підприємства. Разом із тим, аудитором вивчається правильність визначення на підприємстві відстрочених податкових активів і зобов'язань.

Наступним етапом аудиту фінансової звітності є перевірка ув'язки показників різних форм фінансової звітності за один і той же звітний період. При проведенні аудиту фінансової звітності спочатку необхідно здійснювати перевірку достовірності відповідних показників звітності на підставі їх порівняння з даними синтетичних регістрів бухгалтерського обліку, а вже потім - ув'язку показників окремих форм фінансової звітності між собою.

При дослідженні відповідності форм звітності аудитору потрібно використовувати як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження: логічне мислення у поєднанні з методом порівняння, прийомами документального контролю, методами економічного аналізу. Як правило, для цієї перевірки використовуються таблиці, складені спеціалістами аудиторських фірм.

аудиторський обов'язок фірма ринок

Размещено на Allbest.ru