Економічний зміст дебіторської заборгованості; її класифікація та оцінка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний зміст дебіторської заборгованості її класифікація та оцінка

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Тому протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Облік розрахунків з дебіторами регламентується ПБО10 «Дебіторська заборгованість».

За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи: за товарними операціями; за нетоварними операціями.

Грошові розрахунки здійснюються або у формі безготівкових платежів або у формі платежів готівкою. Всі безготівкові розрахунки виконуються через банки, а готівкові через касу. В основному здійснюються безготівкові розрахунки та бартерні операції.

Безготівкові розрахунки між підприємствами виконуються за платіжними дорученнями, акредитивами, особливими рахунками, чеками, векселями тощо.

Під дебіторською заборгованістю розуміють заборгованість організацій, фізичних осіб даної організації. Організації та особи, що є боржниками даної організації, називаються дебіторами.

Дебіторська заборгованість виникає при перерахуванні грошей за майбутні поставки цінностей і послуги, перерахування платежу зразу за кілька місяців, а також в зв'язку з заборгованістю окремих осіб по нестачах і розкраданням.

В бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають по її видам. Облік дебіторської заборгованості при розрахунках з покупцями ведеться по ціні реалізації продукції.

В деяких випадках необхідно визначити реальність дебіторської заборгованості. Останнє може бути реальною, спірною і безнадійною.

Для визначення реальності боргу необхідні підтвердження дебітора, дані про існування боржника, документальне обґрунтування боргу і дані про його тривалість.

Спірною називається заборгованість, по якій пред'явлені позови і претензії; безнадійною, - по якій немає перспектив отримання, через що вона буде списана у збиток. Сюди відносяться борги, утримати які відмовились судово-арбітражні органи; борги, по яким сплинув строк позовної давності, борги відповідних підприємств і безвісті загинувших чи незаможних осіб, борги, що не мають документального обґрунтування для пред'явлення позову, недостачі понад норми природного збитку при відсутності винного.

Дебіторська заборгованість, з точки зору її реальності, може бути проаналізована тільки шляхом використання первинних документів і даних аналітичного бухгалтерського обліку. Особливо розглядається по цим даним склад іншої дебіторської заборгованості, що може складатися із заборгованості законної і незаконної.

Дебіторська заборгованість приводить до позапланового перерозподілу засобів між підприємствами, вона викликає погіршення фінансового стану підприємства, так як йому стає важче маневрувати засобами через тимчасове вилучення їх з обороту. Дебіторська заборгованість послаблює господарський розрахунок. Крім того, дебіторська заборгованість створює ряд платежів, що створюються в зв'язку з розрахунковими взаємовідносинами з підприємством-платником. Навпаки, погашення заборгованості одним підприємством створює можливість ліквідації кредиторської заборгованості і для ряду інших.

Зниження дебіторської заборгованості показує, що підприємство приймає міри щодо утримання, а ріст - означає ослаблення фінансової роботи. Причиною дебіторської заборгованості частково являються платежі покупців.

Відображення інформації про отримані кредити банків на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті отриманого кредиту. Згідно з Положенням бухгалтерського обліку зобов'язання підприємства поділяються на довгострокові зобов'язання і поточні зобов'язання.

Отже, дебіторська заборгованість є заборгованістю організацій, фізичних осіб даній організації.

Відповідно до ПБО 10, дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

.

Класифікація дебіторської заборгованості

Відповідно до ПБО 2 «Баланс» під поточними зобов'язаннями розуміють зобов'язання, котрі будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати Балансу. Всі інші зобов'язання, які не є поточними відносять до довгострокових.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість, покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість. Покупці - це фізичні або юридичні особи, які придбають товари. Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги виконуються роботи іншим учасником договору. На сьогоднішній день в Україні розповсюджений такий вид розрахунків, як бартерні операції. Товарообмінна операція це господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачає розрахунок за продану продукцію в іншій, ніж грошовій, формі, включаючи різні види погашення взаємозаборгованості між і сторонами господарської операції без проведення грошових розрахунків. Тобто розрахунок між суб'єктами товарообмінної операції передбачає еквівалентний за вартістю обмін одних товарів на інші.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Строки оплати дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги визначаються умовами заключених договорів с дебіторами або виставленим ним рахункам. Згідно практики, яка на даний момент часу склалася на України нормальним строком протягом якого відбувається погашення дебіторської заборгованості є 30 днів з дати відвантаження продукції, товарів, робіт та послуг. Якщо після завершення цього терміну заборгованість не погашається клієнтом, то у підприємства продавця може виникнути сумнів що до оплати такої заборгованості. На суму такої заборгованості підприємство створює резерв сумнівних боргів. Згідно ПБО 10 підприємства мають можливість формувати резерв сумнівних боргів двома способами:

1. Виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

2. На основі класифікації дебіторської заборгованості;

Метод, основою класифікації якого являється платоспроможність окремих дебіторів заклечається в наступному: якщо одним дебітором не оплачено декілька рахунків рахунок протягом певного періоду часу, то заборгованість такого дебітора може бути визнана сумнівною. На суму такої заборгованості має створюватися резерв сумнівних боргів. Єдиним та основним недоліком цього способу формування резерву сумнівних боргів є те, що такий метод доцільно застосовувати на підприємствах, що мають невелику кількість дебіторів. Перевагою цього способу є те, що згідно нього можна легко аналізувати заборгованість кожного із дебіторів.

Проте на підприємствах, кількість дебіторів якого є значною, доцільніше використовувати метод класифікації дебіторської заборгованості. Суть цього методу заключається в наступному: вся дебіторська заборгованість, термін якої не перевищує 3 роки може бути класифікована на наступні групи:

- 1 - 30 днів з дати виникнення.

- 31 - 60 днів з дати виникнення заборгованості.

- 61 - 90 днів з дати виникнення заборгованості.

- 91 - 365 днів з дати виникнення заборгованості.

- 365 днів - 3 роки з дати виникнення заборгованості.

При визначенні сум сумнівної заборгованості підприємство самостійно визначає коефіцієнт сумнівності для кожної з груп. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності від повідної групи.

Коефіцієнт сумнівності, в фінансовому обліку, відіграє дуже важливу роль. Він дозволяє відносити частинами, протягом певного періоду часу, відносити на витрати підприємства сумнівну заборгованість. Така методика дозволяє полегшити підприємству втрати від сумнівної та безнадійної заборгованості, тобто вона списується протягом 3 років, а не відразу, що безперечно полегшує фінансові втрати підприємства.

Коефіцієнт сумнівності відповідної групи дебіторської заборгованості може визначатися за такою формулою:

де S - це сума;

Бзн - фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи за n-ний місяць обраного для спостереження періоду;

Дзн - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи на кінець n-го місяця обраного для спостереження періоду;

і - кількість місяців в обраному для спостереження періоді.

В ПБО 10 приведено наступне визначення безнадійної заборгованості:

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

У Податковому кодексі термін «безнадійна заборгованість» і причини її виникнення визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ. Виходячи з цих критеріїв, ідеться про заборгованість, ймовірність стягнення якої втрачено через різні обставини, однією з них є строк позовної давності. Строк позовної давності - це строк, протягом якого кредитор може звернутися до суду з вимогами про стягнення боргу з боржника. Цей строк у загальному випадку становить три роки згідно з Цивільним кодексом України або 1095 днів згідно з пп. 102.1 статті 102 ПКУ.

До ознак безнадійної заборгованості належить дебіторська заборгованість, яка виникає у платника податку - продавця внаслідок недостатності активів покупця, до якого застосовуються процедури банкрутства або внаслідок списання такої заборгованості у випадку укладення мирової угоди. Регулювання такої безнадійної заборгованості здійснюється абзацами «в», «г» пп. 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пп. 159.1.6 пункту 159.1 статті 159 ПКУ, а також законодавством з питань банкрутства.

Поняття «сумнівна заборгованість» визначено згідно з наказом ДПА №346 як заборгованість за відвантажені товари або заборгованість сплати відсотків, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником і яка відрізняється від безнадійної заборгованості. У такий засіб можливість стягнення такої заборгованості ще не втрачено, але є підстави вважати, що вона може перетворитися у безнадійну.

Порядок урегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості визначено у Податковому кодексі у ст. 159 «Безнадійна та сумнівна заборгованість». Дебіторська, сумнівна або безнадійна заборгованість може виникнути як у продавця товарів, робіт, послуг, так і у їх покупця.

У платника податку - продавця сумнівна дебіторська заборгованість виникає, якщо він відвантажив товар, виконав роботи, надав послуги, а покупець порушив строки оплати по договору. У платника податку - покупця дебіторська заборгованість виникає у тому випадку, коли він перерахував попередню оплату продавцю, а той порушив договірні строки поставки товарів.

Правила регулювання сумнівної заборгованості стосуються ситуації, коли відвантажено товари і за них не отримано вчасно оплату, тобто заборгованість має грошовий вираз. У 1 ст. 136 та ст. 139 Податкового кодексу України наведено, що отримані та перераховані аванси за товари не включаються до складу доходів і витрат для розрахунку оподаткованого прибутку, напевно, тому аванси у порядку регулювання сумнівної і безнадійної заборгованості не застосовуються. Розглядається дебіторська заборгованість у платника податку - продавця, покупець виступає як боржник, тому далі будемо використовувати такі терміни: платник податку - продавець, платник податку - покупець.

Загалом, згідно з ст. 159, порядок урегулювання сумнівної заборгованості здійснюється у продавця шляхом одночасного зменшення доходів на вартість відвантажених товарів та водночас витрат у сумі собівартості таких товарів, внаслідок чого зменшується сума прибутку, яка оподатковується. Як заходи щодо стягнення боргу з покупця - зменшуються витрати на суму невчасно сплаченої заборгованості, що зумовлює збільшення оподаткованого прибутку. Умови, завдяки яким відбуваються зміни доходів і витрат у продавця і витрат у покупця, розглянемо докладніше.

У випадку виникнення сумнівної дебіторської заборгованості у сумі вартості відвантажених товарів у поточному або попередніх звітних податкових періодах платник податку - продавець має право зменшити дохід на цю суму та одночасно повинен зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів. Таким чином, у продавця у звітному періоді зменшиться сума оподаткованого прибутку за рахунок означених змін у доходах і витратах товарів.

Продавець має право зменшити дохід та відповідну суму витрат до закінчення терміну позовної давності, якщо він провів позовну роботу щодо дебітора-покупця:

- звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з покупця;

- ініціював провадження справи про банкрутство покупця;

- нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна.

Суми ПДВ, отримані/нараховані на вартість продажу товарів, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, тому зменшення доходу відбувається на суму вартості товарів, які відвантажені, без суми ПДВ.

Регулювання сумнівної заборгованості в податкових розрахунках покупця здійснюється відповідно до підпункту 159.1.2. статті 159.

Згідно з цією статтею покупець зменшує витрати на вартість заборгованості у таких випадках:

- заборгованість покупця визнана судом повністю або частково;

- згідно з виконавчим написом нотаріуса про стягнення заборгованості з такого покупця або стягнення заставленого майна.

Строк, коли покупець зменшує витрати, а внаслідок цього збільшує прибуток, який оподатковується, наступає з дня набрання чинності рішення суду про визнання такої заборгованості або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Рішення суду набуває чинності в строк, що визначається відповідно до законодавства і становить 10 днів від повного рішення суду.

В цілому питання дебіторської заборгованості є дуже важливими для функціонування любого підприємства, особливо в сучасних українських умовах ведення бізнесу. Питання дебіторської заборгованості впливає на економічну діяльність любого підприємства особливим чином: дебіторська заборгованість, яка протягом тривалого часу не повертається перш за все погіршує фінансовий стан підприємства, тобто відбувається погіршення платоспроможності підприємства, внаслідок недоотримання грошових коштів. Крім усього зазначеного відбувається погіршення оборотності грошових коштів. Внаслідок дії цих факторів може збільшуватися кредиторська заборгованість підприємства перед своїми постачальниками. Погіршення платоспроможності підприємства ставить загрозу, що до банкрутства підприємства, чи у кращому разі, погіршення результатів діяльності. Тобто на даному спрощеному прикладі можна досить чітко простежити ті негативні явища, які в собі може нести сумнівна чи безнадійна дебіторська заборгованість. Окрім негативних наслідків для підприємств, існують такі ж негативні наслідки для державного бюджету та фондів соціального страхування, внаслідок збільшення безробіття, зменшення платежів у вигляді податків та зборів. Докладно даний приклад можна простежити на наступній схемі.

Розрахунки з дебіторами відображаються кожною стороною у своїй звітності в сумах, що випливають з бухгалтерських записів i визнаються нею правильними.

Вплив збільшення дебіторської заборгованості на фінансово-господарську діяльність підприємства

При розбіжностях заінтересована сторона зобов'язана в установлені терміни передати необхідні матеріали на розгляд органам, уповноваженим вирішувати відповідні спори. Дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності. Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника не є підставою для скасування заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися за балансом не менше п'яти років з часу списання для спостереження за можливістю її справляння у випадку зміни майнового стану боржника.

Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні - залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємства виникає поточна дебіторська заборгованість, яка не пов'язана з реалізацією товарів, робіт та послуг. Для розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами, за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями та іншими операціями використовується рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами» та відповідними субрахунками. Ці субрахунки об'єднуються у відповідні статті, які відображаються у Балансі за встановленою ПБО 2 формою.

Взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу, за яким відображається різна дебіторська заборгованість

заборгованість дебіторський баланс

У процесі діяльності підприємства виникає поточна дебіторська заборгованість, яка не пов'язана з реалізацією товарів, робіт та послуг. Для розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами, за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями та іншими операціями використовується рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Облік розрахунків за авансами виданими. У ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.

Аванс е грошовою сумою, або іншою майновою цінністю, яка передається в рахунок виконання договірного зобов'язання. Це повний або частковий платіж. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.

Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей, а також з оплат продукції та робіт, прийнятих замовником за частковою готовістю, передбачено рахунок 371 «Розрахунки за авансами виданими».

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком бухгалтерії.

Облік розрахунків з підзвітними особами. У процесі господарської діяльності у підприємств виникає поняття необхідність видачі з каси готівки працівникам підприємства під звіт на господарські витрати та службові відрядження. У цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом керівника підприємства.

На підприємстві складається і затверджується наказом керівника список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Строк поїздки Україною не може перевищувати 30-ти днів, а за кордон - 60-ти, однак існують винятки, передбачені законодавством.

Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом. У разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний Митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.

Підприємство, що відправляє працівника у відрядження, зобов'язані забезпечити його коштами у межах можливих затрат на оплату проїзду та наймання житлового приміщення, а також добових витрат. Суму авансу на відрядження, що видається під звіт, визначають на підставі попереднього розрахунку у кошторисі витрат. При цьому аванс на закордонне відрядження повинен видаватися у валюті тієї країни, до якої працівник відряджається, або у вільноконвертованій валюті в розмірах, зумовлених реальними потребами в країні перебування з дотриманням вимог НБУ щодо вивезення іноземної валюти за кордон. Аванс може видаватися готівкою, передачею в користування корпоративної картки або перерахуванням на особисту платіжну картку.

Видані під звіт суми повинні витрачатися тільки за призначенням Передача їх однією особою іншій забороняється. Видача готівки підзвіт проводиться за умови повного відзвітування конкретної підзвітної особи за раніше виданий їй аванс. Залишок коштів понад суму, використану згідно з звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником до каси підприємства одночасно з Поданням зазначеного звіту.

Для відображення розрахунків підприємства за належними до отримання відсотками, дивідендами, роялті й іншими доходами від вкладень в інші підприємства, а також доходів від передачі в оренду майна призначений рахунок 373 «Розрахунки за нарахованими доходами».

Дебіторською заборгованістю за нарахованими відсотками визнається різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, яка виникла внаслідок відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги.

Облік розрахунків за претензіями. У процесі придбання товарно-матеріальних цінностей і взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних умов, письмова згода постачальників на пред'явлені претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку задоволення претензій.

Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків. Підприємства ведуть розрахунки зі своїми працівниками з відшкодування матеріальних збитків, завданих ними в результаті недостач і розкрадань грошових і товарно-матеріальних цінностей, виявлених втрат від псування майна та матеріалів, допущеного браку, а також інших видів шкоди.

Економічна сутність відшкодування збитків полягає не в тому, що винна особа компенсує підприємству облікову вартість, наприклад, викраденого активу, а в тому, що вона покриває витрати на його повне оновлення. Тому при розрахунку суми відшкодування збитку, нанесеного навмисними діями, використовують коефіцієнт кратності, при цьому розмір збитків може у кілька разів перевищувати розмір прямої дійсної шкоди.

Для обліку розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті недостач і розкрадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено, призначено рахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».

Покриття працівниками шкоди в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, відбувається за розпорядженням власника як уповноваженої ним особи, а в інших випадках - шляхом подання власником позову до районного суду. Тому підставами записів сум за дебетом рахунку будуть наказ керівника або відповідне рішення суду, а їх списання з кредиту - документи, що підтверджують погашення заборгованості або утримання сум із заробітної плати.

Облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок. Для здійснення кредитування членів кредитних спілок створюються кредитні спілки. Члени кредитної спілки з обумовленою в договорі періодичністю вносять членські внески, за рахунок яких за погодженою схемою кредитування здійснюється видача фінансового кредиту одному або декільком членам кредитної спілки.

Облік розрахунків за цими видами позик у кредитних спілках ведеться на рахунку 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок». Підставою для записів за дебетом рахунку є договір між членами кредитних спілок, ВКО, платіжні доручення, за кредитом - авізо щодо оприбуткування майна учасником, який веде спільні справи, накладна, прибутковий ордер тощо).

Облік розрахунків з іншими дебіторами. Облік розрахунків за іншими операціями, які не відображаються на розглянутих вище субрахунках рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами», зокрема: розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності, усі види розрахунків з працівниками, інші розрахунки, ведеться на рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»,

Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором, видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення.

Заборгованість, яка відображається на цьому рахунку, включає в себе різні за своїм економічним змістом розрахунки з юридичними та фізичними особами.

Економічний зміст розрахункових операцій за рахунком 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

На рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» також обліковуються розрахунки з працівниками підприємства за товари, продані в кредит, за надані позики. Позики можуть надаватися на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво, придбання або будівництво присадибних будинків і благоустрій присадибних ділянок тощо.

З метою управління суми дебіторської заборгованості використовуються при аналізі фінансового стану підприємства, зокрема, при розрахунку показників ліквідності підприємства.

Размещено на Allbest.ru