Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік основних засобів

1. Визнання та оцінка основних засобів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первинною вартістю під якою розуміють фактичну собівартість спорудження, виготовлення або придбання об'єктів основних засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію.

Згідно з Положенням (стандартом) 7 до первинної вартості придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати:

суми, сплачені згідно з договором постачальнику;

суми, сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами будівельного підряду;

реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів;

сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству;

винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які було придбано об'єкт основних засобів;

витрати по страхуванню ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;

витрати на встановлення, монтаж, наладку основних засобів;

адміністративні та інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів і приведенням їх до робочого стану.

У випадку, якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою грошовими коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які виконують однакову функцію і мають однакову вартість.

Первинна вартість основних засобів, придбаних в результаті обміну на подібній об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Проте якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то такий об'єкт приймається на облік за його справедливою вартістю з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

При придбанні основних засобів у порядку обміну на неподібний об'єкт переданий об'єкт основних засобів приймається на облік за його справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму доплати, яка була передана (одержана) під час обміну.

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних засобів, а також отриманих у результаті об'єднання підприємств є їх справедлива вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, через яку може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами.

Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у разі:

реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;

переоцінки балансової вартості основних засобів;

часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Первинна вартість основних засобів, за вирахуванням суми зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

Під відновною вартістю основних засобів розуміють вартість відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах при сучасному рівні цін, норм і розцінок. Інформація про відновну вартість основних засобів має велике значення для планування подальших капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від їх використання.

2. Облік надходження та вибуття основних засобів на підприємство

Надходження основних засобів

Основні засоби підприємств формують в результаті:

капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення);

внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства;

в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

По дебету рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

надходження основних засобів (придбаних, створених, безоплатно отриманих), зарахованих на баланс підприємства;

сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта;

сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів.

По кредиту рахунка 10 «Основні засоби» відображаються:

вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

часткова ліквідація;

сума уцінки вартості основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» ведеться за субрахунками:

101 «Земельні ділянки»,

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки і споруди»,

104 «Машини й обладнання»,

105 «Транспортні засоби»,

106 «Інструменти, прилади та інвентар»,

107 «Робоча і продуктивна худоба»,

108 «Багаторічні насадження»,

109 «Інші основні засоби».

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять до складу об'єктів, які відображаються на рахунку. 10 «Основні засоби», Планом рахунків передбачений рахунок II «Інші необоротні матеріальні активи», який ведеться за субрахунками:

111 «Бібліотечні фонди»,

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»,

113 «Тимчасові (нетитульні споруди)

114 «Природні ресурси»,

115 «Інвентарна тара»,

116 «Предмети прокату»,

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

На субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» ведуть облік предметів, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, вартість яких погашається шляхом нарахування зносу за встановленою підприємством нормою з урахуванням очікуваного строку використання таких об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту таких активів.

Вибуття основних засобів

Об'єкт основних засобів виключається з активів (списується з балансу) у випадку його вибуття внаслідок:

ю продажу;

ю безкоштовної передачі;

ю невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається відрахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Вибулі регістри аналітичного обліку основних засобів (ф. 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів», Ф. 03-3 «Акт списання основних засобів») додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості і зносу ліквідованої частини об'єкта.

У випадку вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Таким чином, сума, що враховується у складі додаткового капіталу, буде включати тільки суми дооцінки тих основних засобів, які перебувають на обліку підприємства.

Первісна (переоцінена) вартість і сума зносу вибулих основних засобів в обов'язковому порядку відображається в примітках до фінансової звітності при розкритті інформації про основні засоби.

Оформлення в обліку операції вибуття об'єкта основних засобів (постачальник й одержувач - платники ПДВ)

Зміст господарської операції	Дт	Кт
1. Продаж основних фондів
Отримано доход від реалізації об'єкта основних засобів	377	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	641
Списано суму нарахованого зносу проданого об'єкта основних засобів	13	10
Залишкова вартість проданого об'єкта основних засобів включена до складу витрат	972	10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат	742	793
Собівартість реалізованого об'єкта віднесена на фінансовий результат	793	972
Отримано оплату від покупця	31	377
2. Продаж основних фондів після одержання авансу
Отримано аванс від покупця об'єкта основних засобів	31	685
Відбито суму податкових зобов'язань по ПДВ в отриманому авансі	643	641
Передано об'єкт основних засобів покупцеві, відображено доход від реалізації об'єкта основних засобів	685	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	643
Списано суму нарахованого зносу проданого об'єкта основних засобів	13	10
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат	742	793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
3. Вибуття основних фондів внаслідок безкоштовної передачі
Передано об'єкт основних засобів новому власникові об'єкта основних засобів по залишковій вартості	377	10
Нараховано податкові зобов'язання на суму ПДВ виходячи зі звичайної ціни (залишкової вартості)	377	641
Списано суму нарахованого зносу переданого об'єкта основних засобів	13	10
Відбито балансову вартість переданого об'єкта й витрати, які пов'язані з передачею (ПДВ)	972	377
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
4. Вибуття основних фондів через ліквідацію
Списано нарахований знос об'єкта основних засобів, що ліквідується	13	10
Списано об'єкт основних засобів у частині залишкової вартості	976	10
Нараховано витрати, пов'язані з ліквідацією об'єкта основних засобів	976	661 (65,68)
Віднесені на фінансовий результат витрати по списанню ліквідованого об'єкта	793	976
Оприбутковано матеріали, які отримані в результаті ліквідації об'єкта основних засобів	209	746
Визнаний доход від ліквідації віднесений на фінансовий результат	746	793
5. Вибуття основних фондів, якщо сума дооцінки перевищує суми уцінок
Отримано доход від реалізації об'єкта основних засобів	377	742
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	641
Списано нарахований знос реалізованого об'єкта основних засобів	13	10
Списано залишкову вартість реалізованого об'єкта основних засобів	972	10
Віднесено доход від реалізації на фінансовий результат	742	793
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972
Зменшено додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об'єкта основних засобів	423	441

Приклад оформлення в обліку операції вибуття об'єкта основних засобів, у випадку якщо сума дооцінок перевищує суми уцінок

Господарська операція	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.	Сальдо рахунків
	Дт	Кт		Дт	Кт
Дані у фінансовій звітності на початок періоду до переоцінки
Переоцінена вартість			200	10	-
Сума дооцінки (у минулому)		-	50		423
Сума нарахованого зносу	-	-	100		13
Залишкова вартість		-	100		-
Проведення й оформлення переоцінки
Отримано доход від реалізації об'єкта основних засобів	377	742	360		-
Зменшення доходу на суму ПДВ	742	641	60		-
Списано нарахований знос реалізованого об'єкта основних засобів	13	10	100	-	-
Списано залишкову вартість реалізованого об'єкта основних засобів	972	10	100
Доход від реалізації віднесений на фінансовий результат	742	793	300	-	-
Віднесена на фінансовий результат собівартість реалізованого об'єкта	793	972	100	-	-
Зменшено додатковий капітал на величину перевищення всіх попередніх дооцінок над всіма проведеними уцінками даного об'єкта основних засобів	423	441	50		441
Дані у фінансовій звітності на кінець періоду після переоцінки
Первісна (переоцінена) вартість	-	-	-	-	-
Сума нарахованого зносу	-	-	-	-	-
Нерозподілений прибуток на суму списаного додаткового капіталу	-	-	50	-	441

3. Облік капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством).

Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками:

151 «Капітальне будівництво»;

152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;

155 «Формування основного стада».

По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту - списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.

На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.

При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник у цьому разі здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.

Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість виконаних будівельно-монтажних і прийнятих за актами робіт робить запис по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Така сама проводка складається на вартість придбаних об'єктів основних засобів, які не потребують монтажу (транспортні засоби, верстати, вимірювальні прилади, інвентар тощо).

Облік обладнання, яке потребує монтажу, ведеться в складі виробничих засобів на субрахунку 205 «Будівельні матеріали». Вартість такого обладнання, переданого в монтаж, списується на дебет рахунка 151 «Капітальне будівництво» з кредиту рахунка 205 «Будівельні матеріали».

Сума ПДВ, включена в рахунки підрядних організацій за виконані будівельні роботи, постачальників за придбані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, відображається записом по дебету рахунка 641 «Розрахунки по податках» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Погашення заборгованості підрядним організаціям за виконані роботи і постачальникам за поставлені основні засоби, інші необоротні матеріальні і нематеріальні активи (включаючи ПДВ) відображається записом по дебету рахунка 63 «Рахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт затрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відображає на дебеті рахунка 15 «Капітальні інвестиції» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків:

205 «Будівельні матеріали» (на вартість витрачених будівельних матеріалів і обладнання, переданого для монтажу, на об'єктах будівництва);

66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої робітникам, що зайняті на будівельних роботах, і нарахованих сумах збору на соціальні заходи) та ін.

За даними рахунками 15 «Капітальні інвестиції» визначають фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, придбання). Введення в експлуатацію кожного об'єкта оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. №03-І), який є підставою на списання вартості об'єктів капітальних інвестицій на закінчені об'єкти, а також зарахування їх на баланс до складу основних засобів.

Оприбуткування на баланс введених в експлуатацію основних засобів за фактичною собівартістю, їх будівництва (виготовлення, придбання) в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» в кореспонденції з кредитом рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

Оприбуткування на баланс об'єктів основних засобів, внесених учасниками (засновниками) до статутного капіталу підприємства, за справедливою вартістю, узгодженою сторонами, відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 40 «Статутний капітал».

Основні засоби, одержані від інших юридичних осіб у порядку безоплатної передачі, в бухгалтерському обліку відображаються записами:

на справедливу вартість прийнятих об'єктів (за даними сторони, яка передає):

Д-т рах. 10 «Основні засоби»

К-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

на суму витрат по доставці:

Д-т рах. 15 «Капітальні інвестиції»

К-т рах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін.

на суму визнаного доходу (в міру нарахування амортизації) по безоплатно одержаних об'єктах основних засобів:

Д-т рах. 424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

К-т рах. 745 «Доход від безоплатно одержаних активів».

Кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об'єкта, відображаються по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 205 «Будівельні матеріали») і кредиту рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика й об'єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта забудовник на відповідну вартість відображає використання коштів за цільовим призначенням записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» в кореспонденції з кредитом рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

Пайовик передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об'єкта відображає по дебету рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». Після одержання належно оформлених документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта (квартиру, нежитлове приміщення) робить запис по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і кредиту рахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Зарахування на баланс власної частки збудованого об'єкта відображається записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

4. Облік зносу та амортизації основних засобів

основний оцінка вибуття засіб

Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися ще у 1997 р. заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі «потерпілого». Намагаючись з'єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у «жертву» економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об'єднання привели до того, що при продажу об'єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об'єкту тощо. Нововведення поставили бухгалтерський облік основних засобів з ніг на голову. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.

З 1 липня 2000 р. зі вступанням у силу довгоочікуваного П(С) БО №7 «Основні засоби» підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин. Так як податковий облік основних засобів регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби».

Таким чином, у наданій роботі поряд з визначенням концепцій амортизації розглядається порядок нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку, а також питання розрахунку та відображення сум амортизації і у регістрах бухгалтерського обліку відповідно до П(С) БО №7 «Основні засоби». Також значна увага приділяється впливу амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності промислових підприємств та проблемам обліку амортизації в Україні та шляхам їх подолання.

Спираючись на це, робота має п'ять розділів, перший з яких носить теоретичний характер. У ньому розглядається економічна сутність понять амортизації та зносу.

В основному розділі розглядаються методи нарахування амортизації, що передбачені П(С) БО №7 серед яких і податкові методи, що регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку». Також у цьому розділі ми навели приклади зі світової практики, тобто методи, що передбачені стандартами GAAP.

Питання, що мають дискусійні моменти також розглядаються у відокремлених розділах.

При написанні роботи були використані навчальні посібники з бухгалтерського обліку, фінансам, економіки підприємств та монографії, що присвячені обліку основних засобів. Також значну кількість джерел представляють періодичні видання з відповідних дисциплін.

5. Економічна сутність амортизації та зносу

Вартість виробничих потужностей адекватна функціональній (виробничій) корисності предметів протягом усього строку їх експлуатації (тобто періоду, протягом якого майно, що відноситься до основних засобів, здатне виконувати функції, що приносять прибуток їх власнику).

Відповідно з принципами бухгалтерського обліку вартість виробничих потужностей повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності будуть мати виробничу корисність (знос). Його мета - розподілити вартість матеріальних активів довгострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки. У наданому визначенні є кілька значних моментів:

По-перше, усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос (застаріння).

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не лише у процесі їх функціонування, але й при їх бездійності (зруйнування від зовнішніх впливів, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних засобів залежить від якості основних засобів, їх технічної удосконаленості (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів); особливостей технологічного процесу (величина швидкості та сили різання, подачі тощо); по часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін у добу, годин праці у зміну); ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов (спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування, від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.

Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних засобів. Розрізняють повний та частковий знос основних засобів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються та замінюються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношених основних засобів). Частковий знос виправляється за допомогою ремонту. Але все ж таки і кожна будівля, і кожна машина повинна прийти до непотребу. Необхідність амортизації не може бути виключена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні засоби стають відсталими по своїй технічній характеристиці та економічної ефективності.

У сучасних умовах все більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.

Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.

По-друге, термін «амортизація», що використовується у обліку, розуміється ні як фізичний знос або зниження ринкової вартості об'єкту протягом даного часу, а як списання вартості виробничих активів протягом часу їх корисного функціонування. Термін застосовується для відображення поступового списання вартості основних засобів на витрати.

По-третє, амортизація не є процесом оцінки вартості. Бухгалтерські записи ведуть відповідно з принципами визначення собівартості; таким чином, вони не можуть служити індикатором зміни рівня цін. Навіть якщо у результаті вигідної угоди та специфічних особливостей кон'юнктури ринкова ціна будови або іншого активу може піднятися, не дивлячись на це амортизація повинна продовжувати нараховуватися, бо є слідством розподілу раніше понесених витрат, а не оцінки.

В основі діючої зараз в Україні системи амортизації лежить ідея поступової заміни самого амортизуємого об'єкту, його відтворення, тобто відтворення зношених фондів, а не створення вільних грошових коштів для розвитку його виробничої бази. Прийнятий у П(С) БО №7 термін амортизації суперечить прийнятої у світовій практиці концепції амортизації, згідно з якою амортизація вважається не оцінкою або способом відновлення основних засобів (тобто мета відрахувань не зводиться строго до відновлення активу), а лише методом розподілу витрат на придбання активу (або будь-якої іншої прийнятої за базову вартість) по рокам строку його служби. Сучасна українська концепція амортизації була у свій час охарактеризована як «натуралістична», що направлена на відновлення основних засобів у натуральній формі.

У класичному розумінні амортизація представляє собою відновлення грошових коштів підприємства, які воно витратило, придбаючи або створюючи довгострокові активи. Такі активи переносять свою вартість на готовий продукт частинами залежно від періоду фізичного та морального зносу.

Активи, що амортизуються, в принципі призначені для використання більш ніж в одному виробничому періоді. Вони мають обмежений час корисного функціонування, протягом якого підприємство використовує їх у виробництві або для поставки товарів (послуг), здавання в оренду або для адміністративних цілей.

Оскільки витрати на основні засоби представляють собою відкладені витрати у діяльності підприємства, що реалізуються по мірі продажу продукції (послуг), амортизація виступає як розподілена на кілька фіскальних періодів ціна (або будь-яка оцінка, що прийнята за базову) основних засобів. Амортизаційні відрахування є формою використання подібних активів та включення їх використаних частин, що перейшли із складу активу у склад собівартості, у частину, що відіймається з валового прибутку підприємства.

З моменту введення у США податку на прибуток у 1909 р. податкові правила передбачають розумну (обґрунтовану) знижку для вартості, що амортизується, що виключається з доходу до розрахунку податку. Амортизація у наданому випадку розуміється не як відрахування для фінансування відновлення активу або його оцінки (подібне трактування можна знайти вже у монографіях 40-50-х років). Амортизацією вважається розміщення витрат або іншої базової оцінки дотикового активу (групи активів) систематичним та раціональним способом. Це процес розміщення, а не оцінку. Надане пояснення спирається на звіт про фінансові результати, у якому проти доходів облікового періоду виставляються минулі витрати (собівартість), у тому числі одна з їх частин - амортизаційні відрахування.

Друга концепція амортизації як способу зменшення вартості активу (між двома моментами часу) з метою заміни його у майбутньому виходить з балансу підприємства, де такий актив з кожним роком відображається по все меншій вартості. Ця оцінка носить назву «книжкової», або бухгалтерської (book value).

Різниця між двома наданими підходами можна краще зрозуміти з точки зору амортизаційної політики самого підприємства. В одному випадку власник підприємства хоче адекватно відобразити витрати періоду з метою правильного (обґрунтованого) розрахування оподатковуємого прибутку, тобто частини валового доходу, що звільнюється від собівартості (концепція «розміщення витрат»); у другому отримати амортизаційний фонд (резерв) з єдиною метою - відновити розглядаємий актив у майбутньому (концепція «втрати вартості»). Реально тут можна простежити три виробничих ефекти одноразово: накопичення витрат, оцінка та відновлення. Але ж особлива увага повинна приділятися першому з них, щоб полегшити для підприємства використання звільнених від оподаткування грошових коштів. Важливе не те, буде чи ні відновлений актив у майбутньому, а те, чи дозволено підприємству окупити зроблені у свій час інвестиції у капітальні активи. Тому, наприклад, Міжнародний стандарт №4 «Облік амортизаційних відрахувань» зобов'язує списувати амортизацію (тобто нарахування суми зносу активів протягом передбаченого строку корисного використання) за кожний обліковий період прямо чи опосередковано у зменшення доходу на систематичній основі.

Амортизаційні відрахування - частина виробничого капіталу, що переходить у форму товарного, або частину вартості основних засобів, що поступає з виробництва в обіг. Для будь-якого підприємства амортизаційні відрахування представляють собою спосіб поступового повернення іммобілізованих коштів (які у свій час підприємство витратило на придбання та створення амортизуємого активу) у зворотні.

Неможливо достовірно визначити, на які цілі підприємство направляє суми амортизаційних відрахувань, що попали у зворотні кошти. Вони починають власний рух, не пов'язаний з основними засобами, на які вони нараховуються. Вони можуть бути вкладені у ті ж самі або інші необоротні активи, а також у інші (не грошові) види зворотних засобів. Податкові органи повинні цікавитися виключно розміром амортизаційних відрахувань, а не їх подальшим використанням.

Отже, усі основні засоби, крім землі підвернені фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об'єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє «натуралістична» концепція.

Література

1. В.М. Пархоменко, П.П. Баранцев «Реформування бухгалтерського обліку в Україні».

2. Грабова Н.М., Добровський В.М. «Бухгалтерський облік на виробничих і торгівельних підприємствах».

3. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. «Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках».

4. Ткаченко Н.М. «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах».

5. Завгородній В.П. Бухгалтерский учет в Украине (С использ. Нац. Стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. И перераб. - К.: А.С.К., 2001. - 848 с. - (Экономика. Финансы. Право.)

6. Сердюк В.Н. Бухгалтерский учет: Учебно - практическое пособие. - 4-еизд., изм. и доп. - Донецк: Дон НУ, 2002. - 448 с.

7. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця-3-вид., перераб. і доп. - Житомір: ЖІТІ, 2001.-672 с.

8. Экономика предприятия: Учебник для вузов/ В.В. Горфынкель Е.М. Купряков, В.П. Просолов и др., под ред. Проф. В.Я. Горфинкеля, проф Е.М. Купрякова, - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-367 с.

9. Нидлз Б. И др. Принципы бухгалтерского учета/ Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл: Пер. с англ./ Под ред. Я.В. Соколова. - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 496 с.: ил. - (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту).

10. Котик Н.С. Амортизационные отчисления: налоговый и бухгалтерский учет. - Х.: Фактор, 2000.-40 с.

11. Афанасьев Мст., Кузнецов П. Забытая амортизация // Экономист. - 2001. - №8 с. 105.

12. Губачева О. Выбираем метод начисления амортизации // Бухгалтерский учет и аудит. - 2000. - №11.-с. 42.

13. Р. Грачева «Основные средства в бухгалтерском учете». // Д^т-К^т (специальное приложение к журналу), 2001 р.

Размещено на Allbest.ru