Звітність бюджетної установи на прикладі Управління Пенсійного фонду в Корецькому районі Рівненської області

Размещено на http://allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність і призначення фінансової звітності

2. Аналіз нормативної бази для складання фінансової звітності бюджетних установ

3. Характеристика фінансової звітності бюджетних установ як об'єкту бухгалтерського обліку

3.1 Зміст та методика складання балансу підприємства

3.2 Зміст та методика складання звіту про фінансові результати

3.3 Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів

3.4 Зміст та методика складання звіту про власний капітал

3.5 Зміст та методика складання приміток до фінансової звітності

4. Організація складання фінансової звітності на основі інформаційних технологій

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Усі державні установи, видатки яких у межах затверджених кошторисів покриваються коштами Державного бюджету, мають назву бюджетних. Тож до бюджетних установ належать школи, клуби, музеї, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, дитячі будинки, лікарні, поліклініки, а також центральні та місцеві органи державної влади та державного управління .

Бюджетна установа згідно з Бюджетним кодексом України -- це орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими .

У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, яка б забезпечувала учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власний майновий і фінансовий стан, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів .

Метою даної роботи є детальне дослідження звітності бюджетної установи на прикладі Управління Пенсійного фонду в Корецькому районі Рівненської області.

Завданнями роботи є:

Дослідження класифікації звітності установи;

Огляд основних вимог до заповнення звітних форм бюджетною установою.

Вивчення методології складання кошторису як основного планового документа установи.

Дослідження основних вимог і методології до заповнення , термінів подання основних форм фінансової, податкової, статистичної та соціальної звітності.

Тема є надзвичайно актуальною, оскільки одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші зацікавлені особи , які повинні вміти читати і давати об`єктивну оцінку показників звітності установи.



1. Суть та призначення фінансової звітності

У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції виконує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об'єкта.

Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.

Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства -- підприємство, об'єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.

Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку -- бухгалтерського, статистичного й оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні й трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах.

Органічний зв'язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого -- звітність як елемент методу бухгалтерського обліку -- це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про господарську діяльність підприємства. Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(с)БО. Норми цього Закону та Положення слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств.

Фінансова звітність -- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Відповідно до ст. 1 Закону про бухгалтерський облік користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень (рис. 1).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та п. 4. П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприємство повинне дотримуватись вимог П(с)БО, а також Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, який визначає суб'єктів подання звітності, звітний період, склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе

керівництво підприємства.

Рис. 1. Групи користувачів бухгалтерської звітності

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

· придбання, продажу та володіння цінними паперами;

· участі в капіталі підприємства;

· оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

· забезпеченості зобов'язань підприємства;

· визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

· регулювання діяльності підприємства;

· інших рішень.



2. Аналіз нормативної бази для складання фінансової звітності бюджетних установ

Головні вимоги до звітності -- це обов'язковість подання, державна регламентація, своєчасність складання і подання, простота, зрозумілість і загальна доступність, достовірність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників за різні періоди, доречність, раціональність, економічність і дійовість.

Основні вимоги, що висуваються до звітності, наведені на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Вимоги для фінансової звітності

Фінансова звітність повинна містити дані про:

· підприємство;

· дату звітності та звітний період;

· валюту звітності та одиницю її виміру;

· відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

· облікову політику підприємства та її зміни;

· консолідацію фінансових звітів;

· припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

· обмеження щодо володіння активами;

· участь у спільних підприємствах;

· виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

· переоцінку статей фінансових звітів;

· іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).

Фінансова звітність в Україні формується з дотриманням тих десяти принципів, які сформульовані в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 18 П(с)БО 1 (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Принципи підготовки фінансової звітності



Крім фінансової звітності підприємства повинні подавати ще й інші форми звітності. З метою упорядкування та спрощення складання звітності її класифікують за певними ознаками, що унаочнено на рис.2.3.

Рис. 2.3. Класифікація звітності

Перед обліком виконання кошторисів у бюджетних установах поставлені такі завдання:

1. Забезпечити правильну організацію обліку, точність і своєчасність відображення всіх господарських операцій з виконання кошторисів (облік фінансування, грошових коштів, видатків, розрахунків, товарно-матеріальних цінностей, фондів тощо).

2. Забезпечити раціональне й ефективне використання коштів бюджетної установи за цільовим призначенням відповідно до затвердженого кошторису.

3. Забезпечити повноту і своєчасність проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.

4. Забезпечити повноту й достовірність складання звітності.

5. Забезпечити контроль за виконанням зобов'язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів.

6. Своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрігосподарських резервів.

7. Формування повної, достовірної інформації про господарські процеси й результати діяльності організацій, установи, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, статистичними й банківськими установами та іншими зацікавленими органами та організаціями.

Завданнями бюджетного обліку є повне, своєчасне відображення процесу виконання державного бюджету. Прийняті рішення будуть дійсні в тому випадку, коли вони своєчасні.

Значення бюджетного обліку:

1) служить інструментом, що дозволяє здійснювати керівництво процесом виконання бюджету, сприяє додержанню фінансової дисципліни й режиму економії у витрачанні бюджетних коштів; виявляє додатковий прибуток бюджету;

2) велика роль у бюджетному плануванні;

3) особлива роль у розвитку фінансової науки. Бухгалтерський облік виконання кошторисів видатків організацій здійснюється, як правило, централізованими бухгалтеріями, які створені при Міністерствах та відомствах, а також при центральних міських та районних лікарнях, органах ДПС.

Сукупність принципів, методів і процедур, що використовують централізовані бухгалтерії, визначають облікову політику бухгалтерії.

Облікова політика централізованих бухгалтерій базується на основних принципах бухгалтерського обліку.

Централізовані бухгалтерії ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом НБУ на дату здійснення операції або складання звітності.

Операції повинні бути відображені в обліку в тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, безнадійної заборгованості.

Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення взаємозаліку (крім випадків, передбачених чинним законодавством) активів і зобов'язань або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості юридичних та фізичних осіб;

- позик, депозитів й іншої кредиторської і дебіторської заборгованості одних і тих самих юридичних та фізичних осіб, що враховуються в різних валютах з різними строками погашення;

- депозитів та позик, наданих під заставу депозиту, якщо інше не визначене відповідними законодавчими актами.

Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного й майбутніх періодів, повинні бути описані із зазначенням їх причин і змін.

Не вважається зміною в обліковій політиці:

- нова облікова політика щодо операцій, які не є суттєвими;

- нова облікова політика щодо операцій, які відрізняються від попередніх і не здійснювалися раніше.

Нова облікова політика застосовується до подій та операцій з часу їх виникнення.

При централізації обліку за керівниками обслуговуючих організацій зберігаються права розпорядників кредитів: складати договори на поставку товарів і надання послуг та трудові угоди на виконання робіт, які повинні обов'язково реєструватись головним бухгалтером централізованої бухгалтерії; отримувати у встановленому порядку аванси на господарські та інші потреби й дозволяти видачу авансів своїм робітникам; дозволяти оплату видатків за рахунок асигнувань, які передбачені кошторисом, витрачати згідно з встановленими нормами матеріали, продукти харчування та інші матеріальні цінності на потреби організації; затверджувати авансові звіти підзвітних осіб, документи з інвентаризації, акти на списання основних засобів та інших матеріальних цінностей згідно з діючими положеннями.

Централізована бухгалтерія надає керівникам обслуговуючих організацій необхідні їм відомості про виконання кошторисів у строки, встановлені головними бухгалтерами централізованих бухгалтерій з погодженням керівників цих організацій.

Організації, підприємства використовують державні кошти згідно з цільовим призначенням у міру виконання заходів, які передбачені кошторисами, суворо дотримуючись фінансово-бюджетної дисципліни і максимальної економії матеріальних цінностей і грошових коштів.

Бухгалтерський облік повинен забезпечувати систематичний контроль за ходом виконання кошторису видатків, складанням розрахунків з підприємствами, організаціями й особами, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей.

Керівники міністерств, відомств і бухгалтерських служб фінансових управлінь здійснюють керівництво організацією бухгалтерського обліку та звітності, контроль за виконанням кошторисів і видатків організаціями всієї системи.



3. Характеристика фінансової звітності бюджетних установ як об'єкту бухгалтерського обліку

3.1 Зміст та методика складання балансу підприємства

Бухгалтерський баланс є основною формою фінансової звітності. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(с)БО 2 «Баланс».

Структура П(с)БО 2:

· загальні положення;

· визначення статей балансу;

· зміст статей балансу;

· оцінка та розкриття статей балансу.

В П(с)БО 2 використовуються такі терміни: активи, власний капітал, довгострокові зобов'язання, пов'язані сторони, зобов'язання, еквіваленти грошових коштів, фінансові інвестиції, поточні зобов'язання, необоротні активи, оборотні активи, операційний цикл.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Баланс є основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, дає можливість визначити ліквідність та оборотність ресурсів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості. За цими даними можна визначити інвестиційну привабливість суб'єкта господарювання, наскільки є надійно і ефективно вкладати у нього інвестиції, придбавати його акції, облігації. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Розрізняють бухгалтерські баланси таких видів: вступний, періодичний, річний, об'єднувальний, розподільчий, санований, ліквідаційний, зведений, консолідований.

Вступний баланс складають на початку діяльності підприємства. Він відображає активи і пасиви, які сформовані його засновниками на дату створення суб'єкта господарювання.

Періодичний баланс складається протягом календарного року за звітними періодами (місяць, квартал).

Річний баланс відображає фінансовий стан підприємства на кінець звітного року.

Об'єднувальний баланс складається у разі злиття кількох підприємств в єдине об'єднання на правах юридичної особи.

Розподільний баланс складається в разі реструктуризації великих підприємств, поділу їх на декілька менших за обсягом підприємств з правами юридичної особи.

Санований баланс найчастіше складається у тих випадках, коли підприємству загрожує банкрутство. Його складають із залученням незалежного аудитора ще до закінчення звітного періоду з метою показати реальний фінансовий стан підприємства.

Ліквідаційний баланс складається у разі ліквідації підприємства.

Зведений баланс складається підприємством, до складу якого входять реструктуризовані підприємства або окремі господарства, виділені на самостійний баланс.

Консолідований баланс передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому є:

· активи;

· зобов'язання;

· власний капітал.

Активи відображаються в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається у балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Статті Балансу згруповані в розділи -- три в активі Балансу та п'ять у пасиві (табл. 3.1.1).

В активі балансу подано розділи, у яких згруповані ресурси підприємства, що ними воно володіє на звітну дату.

У першому розділі активу Балансу відображається вартість необоротних активів: нематеріальних активів, основних засобів, капітальних інвестицій, довгострокових фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості.

У другому розділі активу відображається вартість оборотних активів: запасів; дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги; дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів тощо; поточних фінансових інвестицій; грошових коштів та їх еквівалентів. У третьому розділі відображаються витрати, які мали місце у попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів. У першому розділі пасиву вміщується інформація про власний капітал підприємства -- статутний, пайовий, додатковий вкладений, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) тощо.

У другому розділі пасиву відображається вартість сформованих резервів на забезпечення наступних витрат і платежів -- на виплату відпусток, додаткових пенсій, гарантійних зобов'язань, а також отримані цільові фінансування та надходження.

У третьому розділі пасиву наводиться інформація про довгострокові зобов'язання -- довгострокові кредити банків, отримані позикові кошти, заборгованість за виданими довгостроковими векселями тощо.



Таблиця 3.1.1.

Дата (рік, місяць, число)
Підприємство _____________________________________	за ЄДРПОУ
Територія _________________________________________	за КОАТУУ
Організаційно-правова форма господарювання __________	за КОПФГ
Орган державного управління ________________________	за СПОДУ
Вид економічної діяльності __________________________	за КВЕД
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума
Адреса __________________________________________

Баланс на ____________ 20__ р.

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	010
первісна вартість	011
накопичена амортизація	012
Незавершене будівництво	020
Основні засоби:
залишкова вартість	030
первісна вартість	031
знос	032
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	035
первісна вартість	036
накопичена амортизація	037
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	040
інші фінансові інвестиції	045
Довгострокова дебіторська заборгованість	050
Відстрочені податкові активи	060
Інші необоротні активи	070
Усього за розділом I	080
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100
Поточні біологічні активи	110
Незавершене виробництво	120
Готова продукція	130
Товари	140
Векселі одержані	150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	160
первісна вартість	161
резерв сумнівних боргів	162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом	170
за виданими авансами	180
з нарахованих доходів	190
із внутрішніх розрахунків	200
Інша поточна дебіторська заборгованість	210
Поточні фінансові інвестиції	220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230
в іноземній валюті	240
Інші оборотні активи	250
Усього за розділом II	260
III. Витрати майбутніх періодів	270
Баланс	280
Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал
Статутний капітал	300
Пайовий капітал	310
Додатковий вкладений капітал	320
Інший додатковий капітал	330
Резервний капітал	340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350
Неоплачений капітал	360	( )	( )
Вилучений капітал	370	( )	( )
Усього за розділом I	380
II. Забезпечення таких витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу	400
Інші забезпечення	410
Цільове фінансування	420
Усього за розділом II	430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків	440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання	450
Відстрочені податкові зобов'язання	460
Інші довгострокові зобов'язання	470
Усього за розділом III	480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
Векселі видані	520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів	540
з бюджетом	550
з позабюджетних платежів	560
зі страхування	570
з оплати праці	580
з учасниками	590
із внутрішніх розрахунків	600
Інші поточні зобов'язання	610
Усього за розділом IV	620
V. Доходи майбутніх періодів	630
Баланс	640



Аналіз ліквідності балансу підприємства

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої поточні зобов'язання. Ліквідність означає здатність перетворити активи у готівку або отримати грошові кошти. Короткостроковим періодом умовно визначається термін до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористуватися виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність обмежує свободу у виборі та свободу дій керівництва.

Більш значна недостатність ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових активів та вкладень, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власника підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У разі, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на її стосунки з клієнтами та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів, а це відсіває решта показників діяльності на другий план.

При проведенні аналізу балансу підприємства насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за ступенем їх ліквідності та пасивів - за терміновістю оплати (таб. 3.1.2.).

Таблиця 3.1.2. Класифікація активів для аналізу ліквідності балансу.

Групи активів за ступенем ліквідності	Умовне позначення	Хар-ка	Група пасивів за терміновістю оплати	Умовне позначення	Харак-ка
Високо ліквідні		Грошові кошти	Найбільш термінові		Кредиторська заборгованість
Швидко ліквідні		Дебіторська забор-ність	Короткострокові		Короткострокові кредити та позикові кошти
Повільно ліквідні		Матеріальні цінності	Довгострокові		Довгострокові кредити та позикові кошти
Важко ліквідні		Основні засоби	Постійні		Джерела власних коштів

Баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним, якщо:

; ; ; .

3.2 Зміст та методика складання звіту про фінансові результати

фінансовий бюджетний звіт кошторис

Наступним елементом фінансової звітності (згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності") є Звіт про фінансові результати. Загальні вимоги до розкриття статей даного звіту, а також форма та зміст звіту визначаються вимогами П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Міжнародними стандартами також передбачено складання Звіту про фінансові результати, але звітна форма, встановлена МСФЗ 1, має іншу назву - Звіт про прибутки і збитки. Крім назви, згадані звіти відрізняються за формою та змістом (табл. 3.2.1).



Таблиця 3.2.1. Порівняння національного та міжнародного стандартів з регулювання порядку складання Звіту про фінансові результати

Ознаки	П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати "	МСФЗ (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" (п. 78-95)
Визнання статей та їх відображення у Звіті	Визначається порядок оцінки, визнання, відображення в Звіті доходів, витрат, розподілу витрат за періодами. Встановлено форму та порядок заповнення статей Звіту	Порядок визнання доходів і витрат не передбачено, заборонено згортати статті доходів та витрат (за виключенням випадків, передбачених МСФЗ). Визначено, що Звіт про прибутки та збитки має містити певні рядки. Чіткі вказівки щодо заповнення Звіту відсутні
Відображення витрат	Розділ І містить інформацію про втрати за видами діяльності (наприклад, витрати на збут, адміністративні витрати), у Розділі II "Елементи операційних витрат" відображаються витрати за елементами	Передбачено два варіанти представлення витрат у Звіті (або за елементами, або за видами діяльності), а також подання аналізу витрат. Вимагається надання пояснення щодо невідповідності суми витрат за елементами та суми витрат за видами діяльності
Розрахунок показників прибутковості акцій	Передбачено розділ III Звіту "Розрахунок показників прибутковості акцій", порядок розрахунку показників чистого (скоригованого) прибутку на одну просту акцію визначається відповідно до П(С)БО 24 "Прибуток на акцію"	Визначено, що підприємство має розкривати або у Звіті про прибутки та збитки, або у Примітках до фінансової звітності суму дивідендів на акцію, оголошену за період, який охоплює фінансова звітність

Згідно з П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів:

1. Фінансові результати

2. Елементи операційних витрат

3. Розрахунок показників прибутковості акцій

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності.

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток. Згортання доходів та витрат підприємства у звіті не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2. Робоча таблиця зі складання Звіту про фінансові результати І. Фінансові результати

Найменування показника	Код ряд.	Джерела інформації
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	010	Кредитовий оборот (КО) 70
Податок на додану вартість	015	(КО 641) з дебетом pax. 70
Акцизний збір	020	(Д-т701 К-т642)
	025
Інші вирахування з доходу	030	(КО 704)
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	035	Ряд. 010-ряд.015-ряд.020- ряд.025- ряд. 030
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	040	(ДО 90)
Валовий:
прибуток	050	Ряд.035 - ряд. 040
Збиток	055	(ряд. 035 - ряд. 040)
Інші операційні доходи	060	КО 71 (без ПДВ в частині доходів від реалізації оборотних активів, оренди)
Адміністративні витрати	070	(ДО 92, списаний на pax. 79)
Витрати на збут	080	(ДО 93, списаний на pax. 79)
Інші операційні витрати	090	(ДО 94, списаний на pax. 79)
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	100	Ряд. 050 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 - - ряд. 090 або ряд. 055 + ряд. 060 - ряд. 070 - ряд. 080 - - ряд. 090
збиток	105	Ряд. 055 - ряд. 060 + ряд. 070 + ряд. 080 + + ряд. 090 або ряд. 070 + ряд. 080 + ряд. 090 - ряд. 050 -- ряд. 060
Доход від участі в капіталі	110	КО 72
ІНШІ фінансові доходи	120	К0 73
Інші доходи	130	КО 74 (без ПДВ в частині доходів від реалізації необоротних активів)
Фінансові витрати	140	(ДО 95, списаний на pax. 79)
Витрати від участі в капіталі	150	(ДО 96, списаний на pax. 79)
Інші витрати	160	(ДО 97, списаний на pax. 79)
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	170	РЯД. 100 +ряд. 110 +ряд. 120 +ряд. 130-ряд. 140 - ряд. 150 - ряд. 160 або Ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 - ряд. 105 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160
збиток	175	Ряд. 105 + ряд. 110 + ряд. 120 + ряд. 130 -ряд. 140-ряд. 150-ряд. 160 або ряд. 140 + ряд. 150 + ряд. 160 - ряд. 100 -ряд. 110-ряд. 120-ряд. 130
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	Сума витрат з податку на прибуток (рах. 98) за" звітний період, скоригована на відстрочені податкові активи та зобов'язання
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	190	Ряд. 170 - ряд. 180
збиток	195	Ряд.175
Надзвичайні:
доходи	200	КО 75
витрати	205	(ДО 99)
Податки з надзвичайного прибутку	210	(ДО 982)
Чистий:
прибуток	220	Ряд. 190 + ряд. 200 - ряд. 205 - ряд. 210 або ряд. 200 - ряд. 195 - ряд. 205 - ряд. 210
збиток	225	Ряд. 205 + ряд. 210 - ряд. 190 - ряд. 200 або ряд. 195 + ряд. 205 - ряд. 200 + ряд. 210

Із введенням в дію П(С)БО 17 "Податок на прибуток" для формування показника витрат з податку на прибуток у ф.2 (р. 180) недостатньо визначити добуток прибутку до оподаткування та ставки податку на прибуток.

Це пов'язано з тим, що відмінності у підходах визначення доходів і витрат підприємства між податковим законодавством і П(С)БО України призводять до різниці в сумах податку на прибуток, який обчислюється за кожним із вказаних порядків. Такі різниці потрібно враховувати, визначаючи витрати на прибуток. Податок на прибуток сплачується в сумі, визначеній за податковим законодавством - Д641 К 311. Відповідна величина зобов'язань повинна бути відображена в обліку.

При врегулюванні вказаних різниць застосовуються рахунки 17 і 54, а також зазнає змін величина витрат з податку на прибуток згідно з П(С)БО 17 "Податок на прибуток" .

Урегулювання описаних різниць відповідним чином знаходить своє відображення у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" фінансової звітності, де сума витрат з податку на прибуток збільшується або зменшується на відстрочені податкові активи та податкові зобов'язання.

Інформаційним джерелом для правильного визначення податку на прибуток і пов'язаних з ним податкових різниць є показники Декларації з податку на прибуток і розрахунки бухгалтерії. Узгодження даних фінансової й податкової звітностей відбувається в порядку, наведеному на рис. 3.2.3.

Рис. 3.2.3. Порядок формування інформації про податок на прибуток

Для виконання усіх описаних дій при складанні фінансової звітності та розрахунку суми витрат з податку на прибуток необхідно обов'язково використовувати Декларацію з податку на прибуток, щоб отримати суми поточного податку на прибуток. На підставі її даних необхідно визначити різницю між податком на прибуток за П(С)БО та відповідно до податкового законодавства. Наступним етапом є відображення змін відстрочених податкових активів і зобов'язань у ф. № 1 "Баланс", розраховану суму витрат з податку на прибуток у ф. № 2 "Звіт про фінансові результати" (ДО 98 - КО 98). Порядок трансформації податку на прибуток відображається у розділі XII ф. № 5 "Примітки до річної фінансової звітності" .

При формуванні показників розділу 2 Звіту про фінансові результати необхідно дотримуватися наступного порядку (див. табл. 3.2.4.).

Таблиця 3.2.4. Рекомендації щодо заповнення розділу ІІ ф. №2

Рядок ф. №2	Код рядка	Кореспонденція рахунків (субрахунків)
		дебет	кредит
Матеріальні витрати	230	ДО pax. 80
		23, 91,92, 93, 94 (крім субрахунків 942, 943)	20,21,22, 28, 37, 38, 63,68
		Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства
Витрати на оплату праці	240	ДО pax. 81
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	471,472,661
Відрахування на соціальні заходи	250	ДО pax. 82
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	471,472, 65
Амортизація	260	ДО pax. 83
		23,91,92,93,94 (крім субрахунків 942, 943)	13
Інші операційні витрати	270	ДО pax. 84
		23,91,92, 93,94 (крім субрахунків 942, 943)	10, 11, 12, 15, 20, 21, 22, 28, 30, 31, 33, 34, 36, 37, 38, 39, 473, 474, 50, 51, 60, 62, 63, 64, 65,68
		1. Обороти за дебетом 23, 91, 92 ,93, 94 і кредитом 23, 24, 25, 26, 27, 22 (власного виробництва) не використовуються, оскільки є внутрішнім оборотом підприємства
		2. Обороти за дебетом 942 і кредитом 33, а також за дебетом 943 і кредитом 20, 22 не використовуються, оскільки відображають відповідно списання балансової вартості реалізованої іноземної валюти та собівартість реалізованих виробничих запасів



3.3 Зміст та методика складання звіту про рух грошових коштів

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової звітності підприємства.

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів за загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С) БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Мета складання цього звіту полягає у наданні докладної інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові кошти підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у звіті в розрізі трьох видів діяльності операційної, інвестиційної та фінансової.

Саме виходячи з цього переліку видів діяльності та грошових потоків і складена форма звіту про рух грошових коштів. Розподіл діяльності підприємства на три види є елементом облікової політики.

Визначаючи грошові потоки, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельним, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб'єктів, а інше - розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших рівних умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображання галузевих особливостей діяльності підприємства.

Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для складання Звіту про рух грошових коштів можуть застосовуватись такі методи:

1) прямий метод - за яким розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання;

2) непрямий метод - за яким чистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

· операцій негрошового характеру;

· будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

· будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

· статей доходу або витрат, пов'язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

У П(С)БО 4 застосовується непрямий метод складання Звіту про рух грошових коштів щодо операційної діяльності іпрямий метод щодо інвестиційної і фінансової діяльності.

Згідно з непрямим методом Звіт про рух грошових коштів починається з показника чистого прибутку, який наведено у Звіті про фінансові результати. Наступним кроком є коригування цього показника (шляхом додавання чи вирахування) на величину доходів та витрат, які є наслідком негрошових операцій. Наприклад, витрати на нарахування амортизації необоротних активів необхідно додати до чистого прибутку, оскільки це є витрати негрошового походження, які зменшили величину чистого прибутку.

Узагальнено суть коригувань можна відобразити за допомогою такої таблиці:

У Звіті про рух грошових коштів, який складається за непрямим методом, основна увага зосереджується на розрахунку змін оборотних активів та поточних зобов'язань для визначення грошових потоків від операційної діяльності. Це є відповідальним етапом складання Звіту про рух грошових коштів, оскільки до такого розрахунку не включаються зміни, що відбулися у результаті не грошових операцій та операцій, пов'язаних з фінансовою та інвестиційною діяльністю.

Величина прибутку підприємства, обрахована за методом нарахування, розглядається як найкращий показник, що вимірює результативність діяльності підприємства. Однак такий показник не надає інформації щодо грошових потоків, що є результатом діяльності підприємства.

Для того, щоб перейти від прибутку за методом нарахування до прибутку за касовим методом, необхідно здійснити коригування.

Спрощено процедуру коригувань при складанні Звіту про рух грошових коштів за непрямим методом можна відобразити таким чином:



Порядок складання Звіту про рух грошових коштів

Джерелом інформації, яка необхідна для складання Звіту про рух грошових коштів, є:

· Баланс;

· Звіт про фінансові результати;

· Примітки до фінансової звітності;

· Аналітичні дані - інформація про обороти за рахунками, регістри бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами П(С)БО 4 у Звіті про рух грошових коштів інформація подається як за звітний (графи 3, 4), так і за попередній роки (графи 5, 6).

Вся інформація звіту розподіляється між графами Звіту:

· “Надходження”, яка має значення збільшення грошових коштів;

· “Видаток”, яка означає зменшення грошових коштів.

При заповнені рядків 030, 040, 050, 080, 090, 100, 110 показники, які відповідають значенню слів у дужках, наведених у графі 1 - найменування статей Звіту про рух грошових коштів, відображаються у графі “Видаток”.

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування (рядок 170 або 175 Звіту про фінансові результати) на суми:

· наведені в негрошових статтях;

· наведені в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей;

· змін оборотних активів та поточної кредиторської заборгованості, пов'язаних з операційною діяльністю, протягом звітного періоду.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на підставі аналізу змін, що відбулися, за статтями розділу І активу Балансу - “Необоротні активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на підставі аналізу змін, що відбулися, за статтями розділу І пасиву Балансу - “Власний капітал” та статтями, пов'язаними з фінансовою діяльністю.

· II розділ пасиву “Забезпечення наступних витрат і платежів”;

· III розділ пасиву “Довгострокові зобов'язання”;

· IV розділ пасиву “Поточні зобов'язання” (“Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”, “Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками” тощо).

3.4 Зміст та методика складання звіту про власний капітал

Майно підприємства складається з різноманітних об'єктів обліку-носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначається часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності. Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал

Під власним капіталом розуміють ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Цей підхід називають залишковим принципом визначення капіталу. Тобто підкреслюється, що зобов'язанням перед кредиторами відносно активів підприємства надається перевага порівняно з вимогами власників капіталу. Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринкового, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики, що стосується обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів та зобов'язань.

Власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

· Відповідальності та захисту прав кредиторів - показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;

· Довгострокового фінансування - перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

· Фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

· Самостійності і впливу - розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;

· Кредитоспроможність - при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства за рахунок залучених коштів в допустимих межах;

· Розподілу доходів і активів - частки окремих власників в капіталі є основою при розділі доходів та майна підприємства у випадках його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації і є метою складання звіту про власний капітал.

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображанням активів або зобов'язань, які призводять до зміни власного капіталу. Основними складовими власного капіталу є:

· Статутний капітал;

· Пайовий капітал;

· Додатковий вкладений капітал;

· Інший додатковий капітал;

· Резервний капітал;

· Нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

· Неоплачений капітал;

· Вилучений капітал.

Зміст по елементної розшифровки залишків власного капіталу наведено в таблиці 3.4.1.

Таблиця 3.4.1. Зміст складових власного капіталу.

п/п	Стаття власного капіталу	№ графи	Зміст
1.	Статутний капітал (рахунок 40)	3	Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для АТ і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в установчих документах
2.	Пайовий капітал (рахунок 41)	4	Сума пайових внесків спілок та інших підприємств, якщо це передбачено установчими документами
3.	Додатковий вкладений капітал (рахунок 421)	5	Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійн. доход)
4.	Інший додатковий капітал (рахунки 422-425)	6	Сума до оцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фіз-х або юрид-х осіб, інша види додаткового капіталу
5.	Резервний капітал (рахунок 43)	7	Сума резервів, створених АТ відповідно до чинного законодавства або статутних документів
6.	Нерозподілений прибуток (рахунок 44)	8	Прибуток, реінвестований у підприємство або непокритий збиток
7.	Неоплачений капітал (рахунок 46)	9	Заборгованість власників (учасників) по внескам до статутного капіталу.
8.	Вилучений капітал (рахунок 45)	10	Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів

Таким чином, ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 „Власний капітал і забезпечення зобов'язань” дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в звіт про власний капітал.

Таким чином, звіт показує за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства. Для забезпечення порівняного аналізу інформації в наступні звітні періоди підприємства повинна додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Окрім самої форми звіту про власний капітал, необхідно, у примітках до фінансової звітності розкривати додаткову інформацію відповідно до П(С) БО 5.

Використання звіту про власний капітал для потреб управління

Основними внутрішніми користувачами фінансової звітності, зокрема, звіту про власний капітал, є менеджери підприємства. Одним із напрямків їх діяльності є управління капіталом, що складається з управління власним капіталом та управління залученим капіталом.

Передусім необхідно здійснити оптимізацію структури капіталу, тобто визначити співвідношення використання власного та залученого капіталу, при якому забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, а саме максимізується ринкова вартість підприємства. Оптимізація структури капіталу здійснюється різними методами, основними з яких є: метод оптимізації структури капіталу за критерієм політики фінансування активів; метод оптимізації структури капіталу за критерієм його вартості; метод оптимізації структури капіталу за критерієм ефекту фінансового ліверджу.

Дані звіту про власний капітал використовують для аналізу стану та руху власного капіталу підприємства.

Розрахункові алгоритми

· вартість капіталу - ціна, яку підприємство платить за залучення капіталу із різних джерел;

· вартість власного капіталу, залучається за рахунок внутрішніх джерел, визначається нормою прибутку, яку бажають отримати власники підприємства, розраховується як відношення прибутку, що направляється власникам підприємства на вкладений ними капітал у формі дивідендів, відсотків тощо до суми власного капіталу;

· коефіцієнт автономії - показує, в які наступні активи, що використовуються підприємством, сформовані за рахунок власного капіталу, та наскільки підприємство незалежне від зовнішніх джерел фінансування; розраховується як відношення власного капіталу підприємства на певну дату та загальної вартості усіх активів підприємства на певну дату;

· коефіцієнт маневреності власного капіталу - показує, яку частку займає власний капітал, що інвестується в оборотні активи, в загальній сумі власного капіталу (тобто, характеризує ступінь мобільності, гнучкості використання власних коштів підприємства); розраховується як відношення робочого капіталу (чистих оборотних активів) до загальної суми власного капіталу підприємства;

· кількість оборотів власного капіталу за період - розраховується як відношення чистого доходу підприємства за період до середньої суми власного капіталу в періоді;

· тривалість обороту власного капіталу - розраховується як відношення кількості днів періоду до кількості оборотів власного капіталу за період;

· коефіцієнт рентабельності власного капіталу - характеризує рівень прибутковості власного капіталу, вкладеного в підприємство, розраховується як відношення суми загального прибутку підприємства до середньої суми власного капіталу підприємства в періоді.

3.5 Зміст та методика складання приміток до фінансової звітності