Вимірники бухгалтерського обліку господарських засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

вимірник господарський бухгалтерський собівартість

З розвитком людського суспільства все більше з'являлась необхідність у вимірюванні, реєстрації та систематизації фактів господарської діяльності. Облік поступово стає найважливішим інструментом управління.

Для забезпечення своїх потреб люди здійснюють господарську діяльність, яка пов'язана з матеріальним виробництвом, торгівлею, виконанням робіт, наданням послуг. Вона вимагає управління і контролю, що забезпечується за допомогою обліку. Отже, людство не може не вести облік, бо воно не може відмовитися від господарської діяльності. Вона створила господарський облік, який є необхідною умовою її здійснення. Кожна формація мала свій рівень розвитку, якому відповідав господарський облік.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники.

Для кількісного і якісного відображення господарських засобів, їх джерел, господарських процесів використовують такі види вимірників: натуральні, трудові, грошові.

Вимірники бухгалтерського обліку: натуральні, трудові та грошовий

Натуральні вимірники забезпечують не тільки кількісне відображення обліковуваних об'єктів (наприклад, виготовленої продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами тощо), що має велике значення для збереження господарських засобів. Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні -- в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності та ін.

Без натуральних вимірників неможливо скласти виробничий план, здійснити контроль за його виконанням, перевірити правильність використання матеріальних і трудових ресурсів та ін. Дані натурального обліку використовують для складання матеріальних балансів по окремих галузях і народному господарству в цілому.

Проте натуральні вимірники можна застосовувати для обліку тільки однорідних об'єктів. Вони не дають узагальненого уявлення про господарську діяльність підприємства в цілому, оскільки неможливо за допомогою натуральних вимірників відобразити сукупність господарських засобів підприємства або випуск всієї різноманітної продукції, якщо навіть її обліковують в одному вимірнику (не можна, наприклад, додавати кількість виготовлених або реалізованих верстатів і двигунів тощо).

Застосовують і комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах, що характеризують одночасно масу (вагу) вантажу і відстань, на яку його перевозять; використання обладнання -- в машино-годинах тощо.

Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу - днях, годинах, хвилинах. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними встановлюють і контролюють норми виробітку, визначають продуктивність праці (наприклад, за кількістю часу, витраченого на виробництво одиниці продукції), контролюють використання робочого часу і фонду оплати праці.

На відміну від натуральних, трудові вимірники дають можливість певною мірою узагальнювати і порівнювати між собою різнорідні величини (наприклад, при визначенні показників нормування часу на виробництво продукції). Проте в умовах існування товарно-грошових відносин трудові вимірники не можуть бути узагальнюючим показником.

Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їхнього формування, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній валюті України).

У бухгалтерському обліку обов'язково застосовують грошовий вимірник. Поряд з ним можуть бути використані також натуральні та трудові вимірники. Наприклад, в обліку відображають, що на підприємстві є готової продукції на 100 000 грн. Паралельно з цим можна деталізувати, що на підприємстві є готова продукція - столи в кількості 500 штук на суму 70 000 грн і стільці 300 штук на суму ЗО 000 грн, що разом становить 100 000 грн. Тобто грошовий вимірник у бухгалтерському обліку має бути завжди, а натуральні та трудові вимірники використовують при потребі.

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому.

Сутність вимірювання та види вимірників

Як уже зазначалося, одним із принципів бухгалтерського обліку є вимірювання усіх господарських фактів у натуральному (речовому або трудовому) і вартісному вимірниках. При цьому характеристика господарських фактів у бухгалтерському обліку вивчається у тісному взаємозв'язку натуральних і вартісних вимірників.

Таблиця. Порівняльна характеристика вітчизняної і світової практики побудови активу і пасиву балансу.

Натуральні вимірники -- це вимірники маси, об'єму (обсягу), площі, потужності, що прийняті в народному господарстві, з допомогою яких обчислюється кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей. Використання тих чи інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів господарювання. Так, тверде паливо вимірюється в тоннах, деревина--у кубічних метрах, урожай -- у центнерах (або тоннах), молоко -- у літрах і т. ін.

У деяких випадках застосовуються комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах.

Натуральні вимірники відображують обліковувані об'єкти не лише кількісно, а й якісно. Наприклад, сорт (перший, другий, вищий тощо), вміст корисних речовин (дегустація цукру в цукровому буряку, олійність).

Трудові вимірники -- це вимірники людської праці. їх виражають в одиницях часу -- днях, годинах, хвилинах. Цей вимірник має велике значення в оцінці економічного аспекту виробництва. Користуючись ним, визначають продуктивність праці, її інтенсивність, а обліковують також кількість витраченої на виконання роботи праці.

Трудовий вимірник є різновидом натурального.

Грошовий вимірник -- це вимірник вартості. У кожному господарстві застосовують передусім грошовий вимірник своєї країни. Крім того, можуть використовувати, особливо на спільних підприємствах, грошові одиниці інших країн.

Грошовий вимірник зумовлений існуванням вартості та ринкових відносин. На ньому ґрунтується метод оцінювання та калькулювання. Основним мірилом грошової оцінки є ціна.

Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку

Оцінювання -- спосіб вартісного визначення господарських фактів -- явищ і процесів. З допомогою оцінювання натуральні (речові та трудові) характеристики перетворюють на вартісні. Вартісне оцінювання господарських фактів -- явищ і процесів є передумовою їх запису у системі бухгалтерських доказів -- документів, реєстрів (рахунків) та звітності.

Основні прийоми оцінювання господарських фактів у господарському обліку регламентуються законодавством і є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій. Відповідна оцінка -- визначальна, і завдяки їй можна узагальнювати показники, дані різних підприємств у межах регіонів і держави.

У процесі господарювання застосовуються такі оцінювання господарських фактів: за історичною вартістю, ринковою вартістю; за фактичною собівартістю; за бізнес-плановою вартістю; за собівартістю; оптовими, договірними, роздрібними цінами; умовними цінами (у межах одного господарства); вартістю придбання -- початковою вартістю тощо.

У бухгалтерському обліку діє принцип оцінювання за фактичною (історичною) собівартістю. Вона найповніше розкриває індивідуальні витрати, чим забезпечується реальна основа об'єктивного відображення майнового стану господарства та визначення результатів його роботи. Фактична собівартість у бухгалтерському обліку -- основна оцінка господарських фактів.

Вартісна оцінка в бухгалтерському обліку є загальним вимірником, який дає змогу узагальнити всі господарські факти -- явища та процеси.

Вартісне оцінювання є складовою методу бухгалтерського обліку та його принципом, за відсутності якої бухгалтерський облік за двоїстою (подвійною) системою не може здійснюватися.

Положенням (стандартам) про бухгалтерський облік та фінансові звіти підприємствам і організаціям визначено такі грошові оцінки активів у звітах:

Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання.

Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент.

Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації.

Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як очікується, має генерувати об'єкт (стаття) під час звичайної діяльності підприємства.

Основою оцінювання активів для складання фінансових звітів є історична собівартість. Вона комбінується з іншими оцінками. Наприклад, запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок -- собівартістю або чистою вартістю реалізації; ринкові цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю. А довгострокові борги дебіторів відображаються за їх теперішньою вартістю. Деякі підприємства використовують як основу поточну собівартість у відповідь на нездатність облікової моделі історичної собівартості відображати вплив зміни цін на немонетарні активи. Тому найчастіше застосовують такі методи.

Основні засоби оцінюються за початковою вартістю (яка відповідає фактичній собівартості), але так, що в будь-який час можна визначити їх остаточну вартість, тобто відкинувши зношену частину основних засобів.

Товари на підприємствах роздрібної торгівлі оцінюються за роздрібними цінами, але так, щоб у будь-який час можна було визначити їх фактичну собівартість.

Незавершене виробництво оцінюється за фактичною собівартістю, а відходи виробництва -- за цінами можливого їх використання в господарстві або реалізації; сировина -- за цінами, передбаченими договором.

Сировина і матеріали (основні і допоміжні), паливо, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, товари на підприємствах оптової торгівлі, готова продукція оцінюються за фактичною собівартістю їх придбання або виробництва.

Проте в поточному обліку для спрощення техніки облікової реєстрації й одержання деяких додаткових відомостей ці цінності дозволяється обліковувати не лише за фактичною, а й за плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилень фактичної собівартості від планової) або за оптовими цінами (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат), тобто в такому порядку, який дає змогу на кінець звітного періоду (місяця, року) визначити їхню фактичну вартість. Грошова оцінка є передумовою, за наявності якої бухгалтерський облік може здійснюватись, і виконує функцію загального вимірника засобів, прийнятого в народному господарстві.

Методи визначення фактичної собівартості об'єкта обліку

В практичній діяльності історично склалися два основних методи (прийоми) визначення фактичної собівартості об'єкта обліку: простий та складний (розрахунковий), метод калькуляції (від лат. слова calkulatio -- обчислення, розрахунок).

Перший метод -- це метод оцінювання фактичної собівартості за ціною обміну (ціною купівлі).

Інший -- розрахунковий -- вимагає додаткових облікових процедур обчислення (калькулювання).

Оцінювання господарських фактів -- об'єктів обліку за простою системою -- однозначним актом прийому обміну (купівлі, придбання)

Сутність оцінки об'єктів обліку -- господарських фактів -- за простою системою полягає в тому, що вартість об'єкта для бухгалтерського обліку визначається простим методом -- оцінкою, визначеною в момент обміну (купівлі-продажу, вкладення тощо). Наприклад. Одноосібний засновник підприємства хоче відкрити торгове підприємство. Для забезпечення діяльності підприємства він вирішив вкласти в діяльність у формі статутного капіталу 3000 грн. Об'єктами, які забезпечують право власності у підприємстві, -- вкладеними засновником суть:

Наявні гроші готівкою -- 1000 грн.

Куплені (маються квитанції магазину):

Прилавок за 500 грн.

Шафа-полиця -- 400 грн.

Металевий сейф -- 600 грн.

Цемент марки 400 -- 500 грн.

Як бачимо, кожний об'єкт обліку має свою конкретну ціну, тому у бухгалтерському обліку господарські факти передачі кожного об'єкта будуть оцінені за однозначною простою ціною -- ціною купівлі.

Калькулювання як прийом вартісного вимірювання у бухгалтерському обліку

Вартісне оцінювання не завжди може бути визначена та здійснена в момент господарського факту. Особливо це стосується різних видів собівартості і передусім фактичної собівартості господарських фактів, явищ (основних засобів, матеріальних цінностей тощо) або процесів (заготівельної діяльності з придбання матеріалів, реалізації продукції).

Калькуляція як галузь економічних знань, в якій вивчаються способи (прийоми, методи) обчислення собівартості господарських фактів, є складовою частиною економічної теорії, елементом методу бухгалтерського обліку, без якого неможливе визначення собівартості. Різні методи калькулювання вивчаються спеціальною Дисципліною. За допомогою калькулювання визначається собівартість різних значень (планова, кошторисна, нормативна, фактична, виробнича, цехова, бригадна).

Калькуляція -- основа визначення цін: роздрібних, гуртових, договірних, розрахункових та ін.

Найбільш поширеним є два прийоми калькулювання: просте сумування різних затрат та комплекс математичних дій за допомогою різних розподільчо-розрахункових процедур.

Усі господарські факти реєструються спочатку у журналі реєстрації, а потім процес визначення вартісної оцінки об'єкта господарського факту реєструють обов'язково в калькуляційному розрахунку за прийнятою методикою.

Положенням про бухгалтерські звіти підприємств і організацій визначено такі грошові оцінки засобів. Основні засоби оцінюються за первинною вартістю (яка відповідає фактичній собівартості), але так, що в будь-який час можна визначити їх залишкову вартість, тобто за вирахуванням зношеної частини основних засобів.

Незавершене виробництво оцінюється за фактичною собівартістю, а відходи виробництва -- за цінами можливого їх використання в господарстві або цінами реалізації, але так, що у будь-який час можна було б визначити їх фактичну собівартість.

Проте в поточному обліку для спрощення техніки облікової реєстрації і одержання деяких додаткових відомостей ці цінності дозволяється облічувати не тільки за фактичною, а й за плановою собівартістю (з відокремленим обліком відхилень фактичної собівартості від планової, з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат), тобто в такому порядку, який дає змогу на кінець звітного періоду (місяця, року) визначити їх фактичну вартість. Грошова оцінка є передумовою, при наявності якої бухгалтерський облік може здійснюватись, і виконує функцію не методу, а загального вимірника засобів, прийнятого в суспільстві.

Оцінка й калькуляція є вихідною й складовою системами бухгалтерського обліку, без яких не може бути здійснене вартісне вимірювання господарських фактів, затрат і результатів, господарювання.

Висновок

Господарська діяльність включає господарські процеси: постачання (заготівля), виробництво, реалізація. Під час постачання підприємство закуповує сировину та інші матеріали, які в процесі виробництва перетворюються на новий продукт. У процесі реалізації він продається і підприємство отримує кошти для продовження діяльності та накопичення багатства. Облік забезпечує кількісну і якісну інформацію, необхідну для діяльності юридичних та фізичних осіб, які є суб'єктами господарської діяльності. При її здійсненні постійно мають бути господарські засоби, створені за рахунок певних джерел.

Бухгалтерський документ має складну структуру. Його створення потребує ґрунтовних знань, а саме -- знання змісту господарських фактів, явищ і процесів, які формують одиниці первинного спостереження, а також законодавства тієї чи іншої країни про порядок оформлення майнових та правових відносин, які пов'язані з господарським фактом.

Застосування в обліку всіх трьох вимірників у взаємозв'язку забезпечує повне і різнобічне відображення обліковуваних об'єктів, отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому.

Література

1.Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

2.Завгородний В.П. Бухгалтерський учёт в Украин. Для студентов вузов. К.: А.С.К., 1999.

3.Кротова Л.А. Бухгалтерський учт: основы теории. -М.: Аналітика,1999.

4.Хахонова. Основы бухгалтерського учета. - М.: СП „Триада НТТ», 1996.

Размещено на Allbest.ru