Особливості бухгалтерського обліку у сільськогосподарських підприємствах

Облік витрат на відхід за кагатами починаючи із січня і витрат на розкриття кагатів, вибір коренів, їхнє сортування й інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на якому списується після розкриття кагатів собівартість закладених на збереження коренів. У результаті сортування одержують буряк, придатну для висадження і забраковану, котру оцінюють по середній собівартості кормового буряка з урахуванням її якості, і визначається собівартість центнера буряка-висадження розподілом витрат (без вартості забракованого буряка) на фізичну масу отриманого буряка-висадження.

Вирощені насіння цукрового буряка і кормового буряка калькулюються в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.

Для визначення собівартості продукції льону і коноплі отримані насіння оцінюються по нормативно-розрахунковій (планової) вартості виходячи з витрат на підготовку й обмолот стебел, транспортування й обробку насінь. Інша частина загальної суми витрат на вирощування льону чи коноплі (без вартості насінь) відноситься на соломку. Собівартість соломки визначається розподілом витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи коноплі включає вартість соломки і витрати на її розстеляння, перекидання, підйом зі стелищ і т.п.

Собівартість центнера насінь соняшника визначається розподілом загальної суми витрат на вирощування і збір продукції (без вартості стебел соняшника і кошиків в оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насінь після їхньої доробки.

Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських і ефіромасляних культур витрати на вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами отриманої продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Для розрахунку собівартості центнера картоплі з загальної суми витрат на його вирощування і збір виключається вартість картоплі, відданого худобі, що оцінюється по собівартості кормового буряка з урахуванням поживності. Інша сума витрат поділяється на кількість повноцінної продукції.

Собівартість центнера продукції овочівництва відкритого і закритого ґрунту визначається розподілом витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічної вважається бадилля і продукція, не реалізована, скормлена худобі й оцінена по собівартості кормового буряка з урахуванням поживності.

При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розраховується середня собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості продукції окремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

У собівартість продукції теплиць включаються і витрати на зміст бджолиних родин для запилення (без вартості врученого меду й іншої продукції бджільництва за реалізаційними цінами).

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляються пропорційно вартості отриманої продукції за реалізаційними цінами.

Для розрахунку собівартості центнера продукції баштанних культур усі витрати поділяються на кількість оприбуткованої продукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних культур розподіляються між видами продукції пропорційно їхньої вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість центнера насінь овочевих і баштанних культур визначається розподілом витрат на їхнє вирощування, збір, сушіння і сортування (без вартості відходів і побічної продукції за цінами можливого використання) на кількість отриманої продукції.

Собівартість кормового буряка, а також цукрового буряка, вирощених для годівлі худоби, визначається розподілом витрат (без вартості бадилля по нормативно-розрахункових витратах) на кількість отриманої продукції.

Витрати на вирощування і збір кормових культур складають собівартість отриманої продукції (зеленої маси, сіна й ін.).

Витрати на вирощування і відхід за сіяними травами, поліпшеними і природними косовицями, культурними пасовищами, що використовуються для одержання одного виду продукції, цілком відносяться на її собівартість. При одержанні декількох видів продукції витрати на їхнє вирощування трав минулого і поточного років розподіляються пропорційно площам, використаним для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збір, транспортування, доробку визначеного виду продукції відносяться безпосередньо на її собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують кілька видів продукції, то витрати, віднесені на цю площу, розподіляються між видами продукції пропорційно кількості зібраної зеленої маси.

При зборі сіяних трав на насіння солома оцінюється по нормативно-розрахунковій вартості і виключається з загальних витрат, а інша сума буде складати собівартість отриманих насінь.

Витрати на вирощування багаторічних трав (підготовка ґрунту, посів багаторічних трав. вартість насінь та інші витрати) рівномірно розподіляються по роках у залежності від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року.

Витрати на поліпшення природних косовиць і створення культурних пасовищ (дискування, підсівши трав, вартість насінь і т.п.) розглядаються як витрати майбутніх періодів і розподіляються протягом наступних 3-4 років.

Собівартість центнера готового силосу і сінажу визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладки в силосне спорудження, трамбування (включаючи вартість використаної плівки, консервантів і інших компонентів). Загальна сума витрат поділяється на фізичну вагу отриманого готового чи силосу сінажу.

Побічна продукція, використана для чи силосування виготовлення сінажу (коренеплоди, солома, капустяні аркуші, кошики соняшника і т.п.), списується на виробництво силосу (сінажу) по їхній вартості відповідно до додатка 2.

Для визначення собівартості продукції садівництва і ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців, відсаджень, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними цінами, і падалиці, оціненої за цінами можливого використання.

Собівартість центнера плодів, ягід, винограду визначається розподілом загальної суми витрат на вирощування визначеної культури (а при необхідності -- по її видах і сортам) на кількість отриманої продукції.

У неспеціалізованих підприємствах витрати обчислюються в цілому по садівництву і калькулюється середня собівартість отриманої продукції. При необхідності визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподіляються між видами продукції пропорційно вартості за реалізаційними цінами.

Для визначення собівартості вирощеного посадкового матеріалу (саджанці зерняткових і кісточкових порід і т.п.) загальна сума витрат на вирощування окремих чи культур груп з кожного полючи (без витрат на викопування) розподіляється пропорційно кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених у ґрунті для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців необхідно до витрат, що приходяться на їхнє вирощування, додати витрати на викопування і загальну суму розділити на кількість викопаних саджанців.

Витрати на вирощування і збір і доробку хмелячи розподіляються між отриманою продукцією пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів ведеться по культурах, а собівартість продукції розраховується розподілом витрат на її кількість. У випадку вирощування декількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума витрат розподіляється між видами отриманої продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть у розрізі відкритого і закритого ґрунту; окремий рахунок відкривають для обліку витрат на вирощування насінь. Між видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

На підприємствах, що вирощують гриби, виробництво складається з двох переділів.

Продукцією першого є компост, собівартість якого визначається розподілом загальної суми витрат на кількість отриманого компосту.

Основною продукцією другого переділу є товарний гриб, собівартість якого визначається сумою витрат включаючи собівартість закладеного компосту, за мінусом вартості використаної побічної продукції, розподілом на кількість отриманих грибів.

Використаний компост і корінці розглядають як побічний продукт.

РОЗДІЛ 2 ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Для обліку витрат на виробництво у тваринництві використовується значна кількість різноманітних первинних документів. Розглянемо їх.

Основним документом для нарахування оплати праці працівникам тваринництва є табель обліку робочого часу (ф.64) і розрахунок нарахування заробітної плати працівникам тваринництва (ф.69).

Первинний облік витрат кормів на фермах проводять на підставі відомості витрат кормів (ф.94-АПК). Відомість є комбінованим накопичувальним документом, на підставі якого корми відпускаються на ферму, а також списуються на годівлю тварин. Зведений облік витрат кормів на фермі ведуть у журналі обліку витрати кормів (ф.35). У ньому для кожного виду кормів і групи тварин відводять окремі сторінки, на яких записують витрати кормів по їх видах у фізичній масі в перельоті на кормові одиниці і по змісту протеїну, а також кормодні.

Дезинфікуючі засоби, медикаменти, біопрепарати та інші матеріали відпускають на ферму по лімітно-забірним карткам на одержання матеріальних цінностей (ф.І7-АПК) і по накладних внутрішньогосподарського призначення (ф.87).

Послуги вантажного автотранспорту для тваринництва списують на підставі шляхового листа вантажного автомобіля (ф.2). (ДОДАТОК А)

Витрати на транспортні роботи тракторів списують відповідно до шляхового листа трактора (ф.68). (ДОДАТОК Б)

Списання з підзвіту керівників підрозділів витрачених малоцінних і швидкозношуваних предметів, спецодягу, спецвзуття, малоцінних необоротних активів проводять на основі активів на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних швидкозношуваних і предметів (ф.126).

При витратах товарно-матеріальних цінностей обов'язково перевіряють правильність застосування норм витрат, відповідність зазначеного поголів'я тварин фактичній наявності на кожну дату і т.п.

Використану воду у тваринництві списують по собівартості 1 відповідно до звіту про водопостачання, а електроенергію - по фактичній вартості її одержання з боку на підставі звіту про використання електроенергії (ф.127).

Основою для обліку послуг гужового транспорту є облікові аркуші праці і виконаних робіт (ф.66). Якщо ці послуги надані гужовим транспортом, закріпленим безпосередньо у тваринництві, то кількість конів-днів враховують на основі розрахунку нарахування заробітної плати працівникам тваринництва(ф,69).

Амортизацію основних засобів у тваринництві відносять на утрати виробництва на основі відповідних розрахунків нарахування амортизаційних відрахувань.

Загально-виробничі витрати відносять на витрати тваринництва відповідно до відомості розподілу.

Окремі витрати відносять на тваринництво на основі аркушів-розшифровок і інших документів.

Для обліку виходу продукції тваринництва також застосовуються різноманітні документи.

Надходження молока враховують у журналі обліку набриднувши молока (ф.112). Для обліку щоденного надходження і витрати молока протягом місяця на кожній фермі ведуть відомість руху молока (ф.114).

Приплід тварин прибуткують у день одержання на підставі актів на оприбуткування приплоду тварин (ф.95), У спеціалізованих господарствах на оприбуткування приплоду звірів складають накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів (ф.96). Приріст живої маси тварин враховують у відомостях зважування тварин (ф.3) і розрахунках визначення приросту (ф.8а).

Надходження вовни враховують у щоденнику надходження і відправлення вовни (ф.116). На підставі щоденника після закінчення стрижки овець складають акт настригу і приймання вовни (ф.115).

Надходження яєць враховують у щоденнику надходження сільськогосподарської продукції (ф.81). У спеціалізованих господарствах (на птахофабриках) надходження яєць враховують в обліковій картці руху дорослого птаха (ф.108). де щодня вказується їхній збір.

Первинний облік надходження інших видів продукції тваринництва (риби, меду, коконів шовкопрядів і т.п.) ведуть за допомогою накладних (ф,87) чи щоденників надходження сільськогосподарської продукції (ф.81) у залежності від кількості і маси продукції, що надійшла.

2.1 ВИЗНАННЯ, ОЦІНКА І РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВИТРАТИ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ

Порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства і розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". Пунктом 5.8 цього Положення регламентовані умови визнання витрат підприємства.

Витратами звітного періоду чи визнаються зменшення активів, чи збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його чи вилучення розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені. Витрати визнаються витратами визначеного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, що неможливо прямо зв'язати з доходом визначеного періоду, відбиваються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються в звіт про фінансові результати:

- платежі по договорах комісії, агентським угодам і іншим аналогічним договорам на користь комітента, принципала і т.п.;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення отриманих позик;

- інші зменшення чи активів збільшення зобов'язань, не відповідним ознакам витрат;

- витрати, що відбиваються шляхом зменшення власного капіталу відповідно до положень (стандартами) бухгалтерського обліку.

При віднесенні витрат на собівартість продукції варто керуватися нормами Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" і 9 Запаси".

Визначена інформація про витрати розкривається в примітках до фінансової звітності.

У примітках до фінансової звітності приводиться інформація про:

- складі і сумі витрат, відбитих у статтях "Інші операційні витрати" і "Інші витрати" звіту про фінансові результати;

- складі і сумі доходів і витрат по кожній надзвичайній події;

- складі і сумі витрат, що не включені в статті витрат звіту про фінансові результати, а відбиті безпосередньо в складі власного капіталу (крім вилучення капіталу і розподілу між власниками).

2.2 СИНТЕТИЧНИЙ І АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВИТРАТ У ТВАРИННИЦТВІ

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції тваринництва Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 23 "Виробництво", до якого відкривається субрахунок "Тваринництво".

Аналітичний облік по субрахунку "Тваринництво" рахунка 28 "Виробництво" ведеться по встановленої номенклатура об'єктів обліку і статтям витрат.

По дебету рахунка 23 "Виробництво" відбиваються прямі матеріальні, трудові й інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати і витрати від шлюбу продукції, по кредиту - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції.

Слід зазначити, що Інструкцією з застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій

підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 передбачене, що відкриття рахунків класу 8 "Витрати по елементах" проводиться по власному рішенню підприємства. Керуючись цим при складанні бухгалтерських проводок, у нашому прикладі рахунка класу 8 використовувати не будемо.

Таблиця 3

	Зміст господарської операції	Дт	Кт
1	Нарахована амортизація основних засобів і нематеріальних активів, які використовуються в тваринництві	232 (Тваринництво)	13
2	Списано товарно-матеріальні цінності на потреби тваринництва	232	20
3	Видано зі складу на потреби тваринництва малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП)	232	22
4	Надано послуги власного допоміжного виробництва для тваринництва	232	23
5	Оплачено підзвітними особами витрати тваринництва	232	372
6	Віднесена на витрати тваринництва частина витрат майбутніх періодів	232	39
7	Нарахована заборгованість постачальникам за послуги для потреб тваринництва	232	63
8	Нарахована заробітна платня виробничим працівникам тваринництва	232	66
9	Зроблено відрахування на соціальне страхування з зарплати згідно діючому законодавству	232	65
10	Відображено заборгованість перед іншими підприємствами за надані послуги для потреб тваринництва	232	685
11	Розподілені и списані загально-виробничі витрати тваринництва	232	91
12	Оприбуткована отримана продукція тваринництва	27	232
13	Оприбутковано приплід, приріст	21	232
14	Оприбутковано гній, що вивезли на поле	231	232
15	Розподілені витрати на утримання кормоцехів	232	233

При журнально-ордерній формі облік виробництва ведеться відповідно до Методичних рекомендацій з організації і ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 р. № 49.

Облік витрат виробництва у тваринництві ведуть у журналах-ордерах №№ 10.1 с.г 10.2 с.г. і10.3 с.г. (ДОДАТОК В)

Журнал-ордер № 10.1 с.г використовується для відображення зведень про виробничі запаси, МШП, напівфабрикатах, готовій продукції, продукції сільськогосподарського виробництва, товарів.

Журнал-ордер № 10.2 с.г. призначений для обліку нарахованої оплати праці і зв'язаних з нею сум відповідних відрахувань (у Пенсійний фонд, органи соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення), а також амортизаційних відрахувань і забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунка 13 "Знос необоротних активів", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 66 "Розрахунки по оплаті праці).

У журналі-ордері № 10.3 с.г. відбиваються кредитові обороти щодо виходу продукції по кредиту рахунків 23 "Виробництво" (по видах виробництв), 24 "Шлюб у виробництві". 39 "Витрати майбутніх періодів", 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати".

Первинні документи, накопичувальні і групувальні

відомості, бухгалтерські довідки. Зведена відомість нарахування і розподілу оплати праці і відрахувань з її по об'єктах обліку № 10.2.1 с.г. Відомість нарахування амортизації основних засобів і інших необоротних активів № 10.2.7 с.г. чи Відомість нарахування амортизації основах засобів по передбаченому податковим законодавством методу № 10.2.8 с.г. і т.п. є підставою для заповнення Виробничого звіту (реєстру аналітичного обліку;.

Для обліку основних виробництв (рахунок 23 "Виробництво") передбачене ведення Виробничого звіту № 10.За с.г. Виробничі звіти складаються за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку по відповідним статтях витрат.

Дані Виробничих звітів по кредиту аналітичних рахунків виробництв у межах структурних підрозділів і галузей виробництва переносять у Зведену відомість № 10.3 с.г., у Журнал-ордер № 10.3 с.г.

Підсумки Зведеної відомості з деталізацією сум м; синтетичним рахункам (субрахункам) переносять а Журнал-ордер № 10.3 с.г., а обороти по кредиту з Журналу-ордера - у Головну книгу.

Оборотна відомість по рахунках витрат виробництв № 10.3 с.г. передбачає відображення початкового залишку, обороту по дебету і кредиті, залишку на кінець (початок) звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку. Оборотна відомість складається на підставі даних Виробничих звітів.

РОЗДІЛ 3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТВАРИН НА ВИРОЩУВАННІ І ВІДГОДІВЛІ

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, до яких, зокрема, відносяться тварини на вирощуванні і відгодівлі, установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами і доповненнями (далі --П(С)БО 9 «Запаси»).

Для цілей бухгалтерського обліку й узагальнення інформації про наявність і рух тварин на вирощуванні і відгодівлі в Плані рахунків передбачений рахунок 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», що є свого роду аналогом «старого» рахунка 09.

Рахунок 21 призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух: тварин, що знаходяться на вирощуванні і відгодівлі, птаха, звірів, кроликів, родин бджіл, худоби відбракованого з основної череди і. реалізованого без постановки на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації.

По дебету рахунка 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» відбивається надходження (придбання, приплід молодняку і робочої худоби, відбракована з основної череди худоба для подальшої чи відгодівлі реалізації без відгодівлі) тварин на вирощування, що враховуються по первісній вартості; приріст ваги живої маси молодняку тварин; по кредиту -- вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі і т.п.

Рахунок 21 має наступні субрахунки:

211 «Молодняк тварин на вирощуванні»;

212 «Тварини на відгодівлі»;

213 «Птах»;

214 «Звірі»;

215 «Кролики»;

216 «Родини бджіл»;

217 «Доросла худоба, відбракована з основної череди»;

218 «Худоба, прийнята від населення для реалізації». На субрахунку 211 «Молодняк тварин на вирощуванні» ведеться облік наявності, надходження і вибуття молодняку великої рогатої худоби, свиней, овець, кози і коней. Аналітичний облік ведеться в розрізі матеріально відповідальних облич (ферм, відділень і т.п.) по наступним виробничий і віковим групи:

1. Велика рогата худоба: телички "(по роках народження); бички (по роках народження); ялівки; корови для реалізації.

2. Свині: поросята до двох місяців; поросята від двох до чотирьох місяців; свиноматки, що перевіряються; молодняк свиней на відгодівлі.

3. Вівці і молодняк народження поточного року; молодняк народження минулих років і ярки (до перекладу в основну череду). Облік по кожній групі ведеться окремо по рунях: тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубошерстні, грубошерсті.

4. Кози: молодняк народження поточного року; молодняк народження минулого року.

5. Коня: молодняк робочих коней (по роках народження і підлоги) і молодняк полонених коней (по роках народження і підлоги)..

На субрахунку 212 «Тварини на відгодівлі» ведеться облік наявності і руху дорослої худоби, переведеного з основної череди на відгодівлю і нагул. Аналітичний облік ведеться по видах худоби: велика рогата худоба на відгодівлі і нагулі; свині на відгодівлі; вівці на нагулі і відгодівлі; кози на нагулі і відгодівлі.

На субрахунку 213 «Птах» ведеться облік наявності і руху птаха як молодняку, так і дорослої. Аналітичний облік ведеться по наступним облікових групах:

1. Кури яєчного напрямку: молодняк; маткова череда несучок; промислова череда несучок; ремонтний молодняк.

2. Кури м'ясного напрямку: молодняк; м'ясні курчата (бройлери); маткова череда.

3. Качки: молодняк; доросла череда.

4. Гусаки: молодняк; доросла череда.

5. Індички: молодняк; доросла череда.

6. Цесарки: молодняк; доросла череда.

7. Переспівала: молодняк; доросле стадо. На спеціалізованих племінних підприємствах, птахофабриках, комплексах по виробництву продукції тваринництва на промисловій основі, м'ясокомбінатах облік худоби і птаха ведеться в розрізі вікових (технологічних)груп.

На субрахунку 214«Звірі» ведеться облік наявності і руху хутрових звіром. Аналітичний облік ведеться по

видам звірів окремо молодняку й основної череди.

На субрахунку .215 «Кролики» ведеться облік наявності і руху кроликів. Аналітичний облік ведеться по породах молодняку й основної череди.

На субрахунку 216 «Родини бджіл» ведеться облік наявності і руху бджолиних родин. Аналітичний облік ведеться по кількості родин, їхньої вартості в цілому по пасіці.

На субрахунку 217 «Доросла худоба, відбракована з основної череди» ведеться облік наявності і руху поголів'я і балансової вартості, відбракованих чи забитих на м'ясо в господарстві без постановки на відгодівлю продуктивного тварин і робітника худоби. Аналітичний облік ведеться по видах тварин.

На субрахунку 218 «Худоба прийнятий від населення для реалізації» ведеться облік руху тварин, прийнятих від населення для реалізації. Аналітичний облік ведеться по видах худоби.

При відображенні в бухгалтерському обліку надходження тварин на вирощування і відгодівлю варто керуватися положеннями П(С)БО 9 «Запаси».

Згідно п. 8 П(С)БО 9 «Запаси» придбані (отримані) чи зроблені запаси зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості.

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є їхня собівартість, що складається з наступних фактичних витрат:

-- сум, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю), за винятком непрямих податків;

-- сум ввізного мита;

-- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, відшкодованих підприємству;

--транспортно-заготівельних витрат (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахта) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, безпосередньо зв'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Постачальником тварин, крім сторонніх підприємств, може бути населення. Надходження тварин на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарські підприємства від населення відбивається в регістрах бухгалтерського обліку по дебету субрахунку 211 і кредиту субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». У випадку прийняття від населення худоби для реалізації, така операція в бухгалтерському обліку відбивається по дебету субрахунку 218 і кредиту субрахунку 685.

Крім того, тварини можуть надходити на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарське підприємство шляхом відбраковування їхній з основної череди. У даному випадку первісна вартість тварин списується з кредиту субрахунку 107 «Робітник і продуктивна худоба» у дебет субрахунку 211.

Нагромадження витрат на відгодівлю потрапивших на сільськогосподарське підприємство тварин варто робити на рахунку 23 субрахунок 232 «Тваринництво». Варто врахувати, що при формуванні витрат на вирощування, відгодівлю тварин і їхній вибій необхідно керуватися положеннями П(З)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами і доповненнями (далі -- П(З)БО 16 «Витрати»), Більш докладно порядок формування виробничих витрат сільськогосподарського підприємства з урахуванням вимог П(З)БО 16 «Витрати» буде розглянутий нижче, а поки представимо в таблиці кореспонденції рахунків, що відбивають операції по відгодівлі тварин і по оприбуткуванню приплоду худоби.

РОЗДІЛ 4. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ГОТОВОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції Планом рахунків передбачений рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського призначення».

На цьому рахунку враховують продукцію, отриману від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, призначену для продажу на сторону і для іншого невиробничого споживання (видачі і продажі працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, дитячі садки, їдальні і т.п.); продукцію, призначену для споживання у тваринницьких підрозділах як чи корму для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди і т.п., а також побічну продукцію і відходи, отримані при доведенні товарної продукції і насінь до необхідних кондицій; насіння і посадковий матеріал, включаючи саджанці, призначені для закладки і ремонту власних насаджень.

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року враховується по плановій собівартості, що наприкінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, виявлена наприкінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

По дебету рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відбивається надходження сільськогосподарської продукції, по кредиту -- її вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі і т.п.

Приведемо в таблиці кореспонденцію рахунків по основним господарський операціям, .зв'язаним з надходженням і вибуттям продукції сільськогосподарського виробництва.

РОЗДІЛ 5. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК РЕАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

У зв'язку з введенням у дію ряду П(С)БО, зокрема Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доход», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290, зі змінами і доповненнями (далі -- П(С)БО 15 «Доход»), порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій по реалізації продукції був істотно змінений.

По новій методології ведення бухгалтерського обліку поняття «реалізація сільськогосподарської продукції» нерозривно зв'язано з поняттям «доход».

Згідно П(С)БО 15 «Доход» доходи -- це збільшення економічних вигод у виді надходження чи активів зменшення зобов'язань, що приводять до росту власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Варто врахувати, що дія П(С)БО 15 «Доход» не поширюється на доходи, зв'язані з:

-- договорами оренди;

-- дивідендами, що підлягають одержанню

за результатами фінансових інвестицій і враховуються по методу участі в капіталі;

-- страховою діяльністю;

-- змінами в справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов'язань, а також з ліквідацією (продажем, погашенням) зазначених активів і зобов'язань;

-- змінами вартості інших поточних активів;

-- природним приростом поголів'я худоби, виходом продукції сільського і лісового господарства;

-- видобутком корисних копалин.

Не визнаються доходами наступні надходження від інших облич:

сума ПДВ акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню в бюджет і в позабюджетні фонди;

сума надходжень за договором комісії, агентському й іншому аналогічному договору на користь комітента, принципала і т.п.;

сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

сума задатку під чи заставу в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим обличчям;

надходження від первинного розподілу цінних паперів.

Доходи від звичайної діяльності підприємства класифікуються в бухгалтерському обліку по наступний групах:

а) доход (виторг) від реалізації продукції;

б) інші операційні доходи;

в) фінансові доходи;

г)інші доходи;

д)надзвичайні доходи.

Основний складової доходу, одержуваного сільськогосподарським підприємством, є доход (виторг) від реалізації сільськогосподарської продукції.

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про доходи від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходах від страхової діяльності, а також про суми знижок, наданих покупцям і іншим відрахуванням з доходів, новим Планом рахунків передбачений рахунок 70 «Доходи від реалізації», до якого відкриваються наступні субрахунку:

701 «Доход від реалізації готової продукції»;

702 «Доход від реалізації товарів»;

703 «Доход від реалізації робіт і послуг»;

704 «Відрахування з доходу».

Розглянемо наступні види операцій по реалізації сільськогосподарської продукції:

-- реалізація сільськогосподарської продукції за кошти;

реалізація сільськогосподарської продукції за бартерним контрактом.

Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
	дебет	кредит
Відвантажена продукція і відображено дохід від реалізації	361	701
Відображено податкові зобов'язання за ПДВ	701	641
Списана собівартість реалізованої готової с/г продукції	901	27
Сформовано фінансовий результат:
-- списана собівартість реалізованої готової с/г продукції	791	901
-- списано дохід від реалізації с/г продукції	701	791
Отримані грошові засоби за реалізовану с/г продукцію	311	361
Одержано передплату за продукцію	311	681
Відображено суму податкових зобов'язань з ПДВ	643	641
Відвантажено продукцію та відображено дохід від реалізації	361	701
Списана сума податкових зобов'язань з ПДВ	701	643
Списана собівартість реалізованої с/г продукції.	901	27

Варто врахувати, що відповідно до встановленого Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ш принципом нарахування і відповідності доходів і витрат одночасно з визнанням доходу від реалізації сільськогосподарської продукції визнаються і витрати, понесені підприємством у зв'язку з одержанням цього доходу (операція 1 і операція 3; операція 8 і операція 10).

Реалізація сільськогосподарської продукції за бартерним контрактом (договору)

У зв'язку з неплатоспроможністю як покупців сільськогосподарської продукції, так і самих сільськогосподарських підприємств, на практиці широке поширення одержали бартерні операції.

Відповідно до діючого в даний час методології бухгалтерського обліку розрізняють бартер подібними і бартер неподібними активами.

Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» подібні -- об'єкти, що мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість.

На практиці бартер подібними об'єктами здійснюється вкрай рідко, тому розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку бартеру неподібними активами.

При визначенні доходу за бартерним контрактом необхідно керуватися п. 23 П(С)БО 15 «Доход», відповідно до якого сума доходу за бартерним контрактом визначається по справедливій вартості активів, отриманих чи підлягаючих одержанню підприємством, зменшеної чи збільшеної відповідно на суму переданих чи отриманих коштів і їхніх еквівалентів.

У той же час при оприбуткуванні отриманих за бартерним договором запасів варто врахувати, що відповідно до п. 13 П(С)БО 9 «Запаси» первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін (частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливої вартості отриманих запасів, збільшених (зменшених) на суму чи коштів їхніх еквівалентів, передану (отриману) у процесі обміну.

З огляду на вищевикладені вимоги, приведемо числовий приклад відображення в бухгалтерському обліку сільськогосподарського підприємства бартерних операцій.

Сільськогосподарське підприємство зробило обмін зерна пшениці власного виробництва на мінеральні добрива. Балансова вартість зерна пшениці.-- 4200 грн. Договірна (справедлива) вартість складає 6200 грн., у тому числі ПДВ--1200 грн.

На закінчення даної публікації хотілося б відзначити наступне. При розгляді загальної схеми кореспонденції рахунків по відображенню в регістрах бухгалтерського обліку операцій, здійснюваних сільськогосподарськими підприємствами, стає очевидним, що вкрай необхідно реалізацію тих заходів, що були заплановані в постанові КМУ від 28.10.98 р. № 1706 «Про твердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку з застосуванням міжнародних стандартів», а саме:

-- удосконалення Типового положення № 452 по формуванню собівартості сільськогосподарської продукції (робіт, послуг);

прийняття методичних галузевих рекомендацій з обліку витрат на виробництво сільськогосподарської продукції (робіт, послуг).

Дані по реалізації с/г продукції заносяться у «Відомість обліку реалізації продукції, матеріалів, робіт і послуг сільськогосподарських підприємств»

РОЗДІЛ 6. ПОРЯДОК РОЗПОДІЛУ І ВИКОРИСТАННЯ МАЙНА РЕОРГАНІЗОВАНИХ КОЛЕКТИВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Загальні положення

Порядок розподілу і використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств розроблений відповідно до Цивільного кодексу УРСР, Законам України "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і іншим нормативно-правовим актам України, з метою забезпечення виконання Указу Президента України "Про заходи для забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки".

Порядок включає питання:

- формування груп майна колективних сільськогосподарських підприємств у тому числі реорганізованих;

- передачі майна підприємствам-правонаступникам під забезпечення кредиторської заборгованості;

- використання майнових паїв їхніми власниками;

- видачі підприємствами затребуваних паїв за вимогою чи співвласників їхніх спадкоємців;

- використання майна, не підмета паюванню;

- використання об'єктів соціальної інфраструктури.

Дія Порядку поширюється на підприємства, у тому числі реорганізовані, у яких не довершений процес паювання майна і не здійснене належне оформлення цього процесу і не реалізовані права селян відповідно до законодавства. собівартість продукція сільськогосподарський облік

Формування груп майна колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих

У процесі реорганізації підприємств, у тому числі при рішенні майнових питань, що належать їм активи, відбиті в загальному переліку на дату реорганізації, розділяються на наступні групи:

- активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, що передаються підприємству-правонаступнику;

- активи, не підмети паюванню;

- майно соціальної інфраструктури;

- активи пайового фонду.

Складання (уточнення) переліків активів і зобов'язань підприємств здійснюється комісією з організації рішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки - відповідно до Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки".

Визначення складу і вартості активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого КСП

У перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, включаються:

- активи, реалізовані підприємством-правотримачем. на суму фактично погашеної заборгованості за період між датою реорганізації і датою уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємства за умови, що ціни реалізації не нижче справедливої вартості;

- інші активи, реалізація яких дала би можливість підприємству-правонаступнику розрахуватися по зобов'язаннях попередника. - із загального переліку активів підприємства на дату реорганізації по їхній ринковій вартості за узгодженням між підприємством-правонаступником і співвласниками майна.

Перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затверджений загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна, і підписаний членами комісії і керівником підприємства-правонаступника, разом з витягом із протоколу зборів співвласників, яким затверджений цей перелік активів, є підставою для оформлення прав власності підприємства-правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.

Використання майнових паїв їхніми власниками

Кожний зі співвласників має право скористатися своїм майновим паєм одним з наступних способів:

- об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, одержати майно в натурі в спільну часткову власність і передати його в статутний (пайовий) фонд знову створюваної юридичної особи, у тому числі в обслуговуючий кооператив;

- об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, одержати майно в натурі в спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном і передати його в оренду;

- одержати свій майновий пай у натурі чи індивідуально разом із членами своєї родини і використовувати його за своїм розсудом;

- забрати пай яким-небудь способом у встановленому законом порядку.

Виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим чи власникам групам власників за їхнім бажанням у процесі рішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення збори співвласників.

З метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія:

- визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов'язання по виділенню майнових паїв співвласникам. Підставою для визначення користувача є: акти приймання-передачі майна при реорганізації КСП, розділові (передатні) баланси, інвентаризаційні чи описи установлений факт використання майна пайового фонду;

- приймає від власників майна заяви на ім'я керівника підприємства-правонаступника (користувача майна) про способи використання приналежних їм майнових паїв відповідно до пункту 8 дійсного Положення;

- на основі заяв формує групи співвласників, що виявили бажання одержати свої майнові паї в натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом, і список обличчя, що прийняли рішення одержати майно в індивідуальну власність;

- складає список облич, що по різних причинах не прийняли жодне з рішень щодо розпорядження приналежними їм майновими паями;

- для визначення розмірів майнових паїв членів реорганізованого підприємства і належного оформлення реалізації їхніх прав, по кожній з таких груп обчислює:

1) загальну вартість майнових паїв, що належать співвласникам, і загальний відсоток цих паїв у пайовому фонді реорганізованого підприємства, що записується у Свідченні про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат);

2) загальну вартість майнових паїв і загальний відсоток паїв обличчя в пайовому фонді реорганізованого підприємства, що виявили бажання одержати паї в індивідуальну власність;

3) загальну вартість майнових паїв і загальний відсоток незатребуваних паїв;

- визначає, виходячи з уточненої величини пайового фонду реорганізованого підприємства й у відповідності зі структурою пайового фонду, вартість майна по групах, відбитим у структурі пайового фонду;

- готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі окремо для кожної з груп співвласників, що виявили бажання одержати свої майнові паї в натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв обличчям, що виявили бажання одержати свої паї в індивідуальну власність, і для виділення незатребуваних паїв обличчям, що по різних причинах не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

З метою розподілу майна пайового фонду в натурі між групами співвласників структура пайового фонду може бути більш деталізована.

Наприклад, серед будинків і споруджень можуть бути виділені наступні підгрупи:

- тваринницькі приміщення;

- будинку для ремонту і збереження техніки;

- будинку для збереження і переробки зерна й іншої продукції;

- побутові, допоміжні будинки і лабораторії;

- конторські будинки;

- будинку торгових закладів.

Рухоме майно може бути класифіковано, наприклад, по наступним групах:

- автомобілі вантажні (по вантажопідйомності);

- самоскид (автомобілі-самоскиди);

- спеціальні автомобілі (молоковози, бензовози. рефрижератори і т.п.);

- причепи;

- легкові автомобілі;

- трактори важкі, легкі, колісні, гусеничні;

- причепи тракторні;

- комбайни зернові і спеціальні;

-- комбайни і причіпні кормозбиральні агрегати;

-- грунтообробне знаряддя і сівалки і т.п.;

-- інше майно (з урахуванням специфіки виробництва).

Збори співвласників після розгляду пропозицій комісії з визначення розмірів майнових паїв затверджує результати розподілу майна пайового фонду і переліки майна, що виділяється в натурі групам співвласників, а саме:

-- для кожної з груп співвласників, що виявили бажання одержати свої майнові паї в натурі в спільну часткову власність єдиним комплексом;

-- для виділення майнових паїв обличчям, що виявили бажання одержати свої паї в індивідуальну власність;

-- для виділення незатребуваних паїв обличчям, що по різних причинах не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження приналежними їм майновими паями.

Після твердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищевказаним групам співвласників комісія:

- визначає місцезнаходження майна і юридична особа - користувача майна, що виділено кожної з груп співвласників і до якого перейшли зобов'язання по виділенню майнових паїв у натурі співвласникам;

- передає не пізніше 10 днів із дня твердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників і переліки майна, призначеного для виділення кожної з груп, а копії цих документів в сільській раді.

У випадку невиконання рішень збори співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна в натурі власнику майнового паю подальший захист прав власника майнового паю зважується в судовому порядку.

Передача підприємствам-правонаступникам майна, не підмета паюванню

Майно, не підмет паюванню, зокрема. яке неможливо виділити в натурі в рахунок майнових паїв і розділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні спорудження, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, що знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам. Якщо трохи правонаступник-підприємства-правонаступників користаються таким майном, то конкретні чи об'єкти їхні частини зі складу такого майна можуть бути передані на баланс кожному з них за пропозицією комісії.

Між цими підприємствами повинний бути укладений договір про спільне використання і зміст такого майна.

Окремі об'єкти зі складу майна, не підмета паюванню, можуть бути передані на баланс органа місцевого самоврядування з його згоди.

Виділення майна в натурі окремим чи власникам групам власників

Виділення майнових паїв у натурі окремим обличчям, що виявили бажання одержати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна з переліку майна, виділеного на ці мети.

Визначення конкретного майна для виділення окремому чи власнику групі власників майнових паїв може бути здійснено одним з нижчеподаних способів за рішенням зборів співвласників:

- за структурою пайового фонду;

- конкретним майном по взаємній згоді співвласників;

на конкурентних початках шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками зважуються в судовому порядку.

Використання об'єктів соціальної сфери

Підприємство-правонаступник здійснює заходи щодо передачі майна соціальної інфраструктури на баланс органів місцевого самоврядування.

ВИСНОВОК

Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це витрати підприємства, зв'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг.

Планування (нормування) собівартості продукції (робіт, послуг) передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на підставі нормативів і забезпечення дії прибуткового механізму відповідно до технологічних умов і вимог охорони навколишнього середовища.

Метою обліку витрат і визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Витрати відбиваються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням чи активів збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду чи визнаються зменшення активів, чи збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його чи вилучення розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені.

Витрати визнаються витратами визначеного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені.

Витрати, що неможливо прямо зв'язати з доходом визначеного періоду, відбиваються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами звітного періоду:

а) платежі по договорах комісії, агентським угодам і іншим аналогічним договорам на користь комітента, принципала і т.п.;

6) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

в) погашення отриманих позик:

г) зменшення чи активів збільшення зобов'язань, що приводять до зменшення капіталу внаслідок його чи вилучення розподілу власниками.

Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинний забезпечувати оперативне, достовірне і повне надходження інформації щодо кількості і вартості отриманої продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних і грошових витрат на виробництво продукції по підприємству в цілому й окремим його структурним підрозділам (бригадам, цехам, фермам і т.п.).

Облік витрат і виходу продукції здійснюється в розрізі окремих об'єктів (виробництв, чи видів груп чи культур тварин).

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів. спрямованих на розвиток і удосконалення виробництва і для обґрунтування цінової політики підприємства.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, до яких, зокрема, відносяться тварини на вирощуванні і відгодівлі, установлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами і доповненнями (далі --П(С)БО 9 «Запаси»).

Для цілей бухгалтерського обліку й узагальнення інформації про наявність і рух тварин на вирощуванні і відгодівлі в Плані рахунків передбачений рахунок 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», що є свого роду аналогом «старого» рахунка 09.

Рахунок 21 призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух: тварин, що знаходяться на вирощуванні і відгодівлі, птаха, звірів, кроликів, родин бджіл, худоби відбракованого з основної череди і. реалізованого без постановки на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації.

По дебету рахунка 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» відбивається надходження (придбання, приплід молодняку і робочої худоби, відбракована з основної череди худоба для подальшої чи відгодівлі реалізації без відгодівлі) тварин на вирощування, що враховуються по первісній вартості; приріст ваги живої маси молодняку тварин; по кредиту -- вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі і т.п.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух сільськогосподарської продукції Планом рахунків передбачений рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського призначення».

На цьому рахунку враховують продукцію, отриману від власних рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів підприємства, призначену для продажу на сторону і для іншого невиробничого споживання (видачі і продажі працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, дитячі садки, їдальні і т.п.); продукцію, призначену для споживання у тваринницьких підрозділах як чи корму для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, вирощену для худоби, наприклад, зелену масу, корм, плоди і т.п., а також побічну продукцію і відходи, отримані при доведенні товарної продукції і насінь до необхідних кондицій; насіння і посадковий матеріал, включаючи саджанці, призначені для закладки і ремонту власних насаджень.