Расчет и оценка показателей выбросов углерода в атмосферу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з теми: «Господарський контроль і аудит стану облікової політики»

Зміст

Завдання. Прийоми і способи господарського контролю; основні відмінності аудиту від ревізії

Завдання. Процес аудиту та його складові; програма аудиторської перевірки

Завдання. Аудит стану організації облікової політики

Список використаної літератури

Завдання. Прийоми і способи господарського контролю; основні відмінності аудиту від ревізії

Складовими елементами економічного контролю є контрольні перевірки, аудит, ревізії та судово-економічні експертизи, які досліджують один і той же предмет (фінансово-господарську діяльність підприємств і організацій), використовують ті ж самі контрольні прийоми і процедури. Вони виявляють негативні явища у практиці господарювання з метою їх усунення та недопущення в майбутньому. Окрім того, вони використовують однакові джерела інформації (первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та звітність підприємств) та опираються на ті ж самі законодавчі й нормативно-правові акти з питань фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим між контрольною перевіркою, аудитом, ревізією та судово-економічною експертизою є суттєві відмінності, що обумовлені їх юридичною природою, метою та завданнями, які вони вирішують.

Контрольні перевірки проводяться з метою загального ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю перевіюваного об'єкта або з окремими її напрямками. Вони, як правило, не потребують використання складних методик і глибинних професійних знань та навичок контрольно-ревізійної роботи (наприклад, перевірка стану складського господарства підприємства). Висновки контрольних перевірок не мають юридичної сили, а пропозиції щодо усунення виявлених недоліків носять характер рекомендацій.

Аудит є незалежною формою контролю, який досліджує тільки питання, обумовлені у договорі з замовником. Науково обґрунтовані висновки аудитора використовуються власником для поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства та усунення виявлених недоліків, особливо у розрахунках з державним бюджетом. Для зовнішніх контрагентів висновок незалежного аудитора є однією із гарантій достовірності та об'єктивності інформації, виявленої під час аудиторської перевірки.

Ревізії проводяться згідно з чинним законодавством державними та відомчими контролюючими органами для виявлення недоліків у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств, які підлягають перевірці, та порушень чинних нормативно-правових актів. Висновки ревізій ґрунтуються на документально достовірних доказах, мають адресність щодо матеріальної та юридичної відповідальності, обов'язкові для виконання підприємствами, які перевіряються. контроль аудит ревізія політика облік

Судово-економічні експертизи є засобом використання спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, економічного аналізу та фінансово-господарського контролю у процесі дослідження окремих недоліків у діяльності перевіюваних підприємств, які виявлені ревізією, для документального обґрунтування позовних вимог, що подаються до слідчих або судових органів.

Економічний контроль, як самостійна функція управління, є єдиним та неподільним. Існування різних видів контролю обумовлено складністю його функцій на різних рівнях господарського управління. Кожний підрозділ має свою специфіку. Залежно від підпорядкування об'єкта та суб'єкта контролю його поділяють на два види: внутрішній і зовнішній.

Внутрішній контроль здійснюють спеціалізовані контролюючі органи конкретного відомства на підприємствах своєї системи, а також працівники економічних служб підприємств у процесі перевірки своїх структурних підрозділів.

Зовнішній контроль проводять органи державного, громадського та незалежного контролю на непідлеглих їм підприємствах.

За інформаційним забезпеченням економічний контроль розподіляють на документальний та фактичний.

Документальний контроль виявляє законність та достовірність господарських операцій тільки за даними первинної облікової документації, регістрів бухгалтерського обліку та звітності, в яких вони знайшли відбиття.

Фактичний контроль полягає у встановленні дійсного стану підконтрольного об'єкта шляхом вимірювання, зважування, лабораторних досліджень та ін.

Під формами економічного контролю слід розуміти конкретну організацію контрольних дій, направлених на здійснення функцій контролю. З цієї точки зору можна виділити такі форми контролю: попередній, поточний (оперативний) і заключний (ретроспективний).

Попередній контроль здійснюється перед виконанням господарських операцій з метою попередження незаконних дій і запобігання нераціональним витратам. Такий контроль здійснюється всіма органами державного і господарського управління, а також власниками. Функціональні служби підприємства попередньо перевіряють законність господарських операцій шляхом накладення відповідних віз на договори, кошториси, документи про витрачання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Власники підприємств на стадії проектування перевіряють розрахунки щодо конкурентоспроможності продукції, а державні контролюючі органи - економічну захищеність проектів.

Поточний (оперативний) контроль, здійснюється в процесі виконання господарських операцій з метою виявлення відхилень під час виконання прийнятих рішень для оперативного усунення негативних чинників. Найбільш повно відповідає вимогам оперативного (поточного) контролю нормативний метод обліку витрат на виробництво. Його головна особливість - регулярний аналіз співвідношень фактичних витрат з діючими нормами та оперативне виявлення відхилень від норм.

Найбільш повним та глибоким підходом до вивчення виробничої та фінансової діяльності підприємства відзначається ретроспективний (остаточний) контроль, який дозволяє виявляти та усувати недоліки попереднього і поточного контролю.

Ретроспективний контроль з точки зору глибини та охоплення різних сфер діяльності можна розподілити на: рахункові перевірки звітності, тематичні перевірки, ревізії.

Рахункова перевірка - це сукупність спеціальних методів контролю за достовірністю бухгалтерської звітності та балансів. Можна виділяти три основні стани контролю в процесі проведення рахункової перевірки:

1. перевірка узгодженості показників різних форм звітності;

2. відповідність звітних показників записам у регістрах бухгалтерського обліку;

3. перевірка обґрунтованості облікових записів даними первинних документів.

Така послідовність робить рахункові перевірки ефективним засобом контролю за станом бухгалтерського обліку на підприємстві, зміцненням звітної дисципліни та усунення недоліків у процесі організації обліку.

Тематичні перевірки (обстеження) проводяться з визначеного кола питань або одного питання (теми) шляхом ознайомлення на місці з окремими ланками господарської та фінансової діяльності підприємства. При цьому використовують різні прийоми контролю, не обов'язково вдаючись до перевірки первинних документів та облікових записів, з метою визначення законності та достовірності господарських операцій. Результати тематичних перевірок, як правило, оформляють довідками чи доповідними записками.

Ревізії ґрунтуються на перевірці первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської, оперативної та статистичної звітності, фактичної наявності грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Ревізія є методом остаточного (ретроспективного) контролю, який дає можливість здійснити всебічну оцінку виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства. Результати ревізії оформляються актом, що має юридичну силу доказу у слідчій та судовій практиці.

Економічний контроль охоплює господарську діяльність усіх напрямків народного господарства. Економічний контроль відповідно до його статусу в системі управління, який виражається в обсязі владних повноважень, можна поділити на такі типи: державний, муніципальний, громадський, контроль власника та незалежний.

Суб'єктами (органами) державного контролю є структури державної влади і управління, що мають певні контрольні повноваження, які носять законодавчий характер.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві органи самоврядування або утворені ними комісії.

Згідно з чинним законодавством, деякі громадські організації (трудові колективи, профспілки) також мають певні повноваження у сфері економічного контролю. В умовах ринкових відносин та реальної конкуренції втручання державних та інших органів у фінансову діяльність підприємств обмежено, що призводить до все більшого розповсюдження аудиту - незалежної форми контролю.

Роздержавлення економіки України призводить до створення об'єднань та асоціацій, заснованих на різних формах власності (державної, колективної, змішаної). Контрольні підрозділи цих структур здійснюють контроль власника.

Завдання. Процес аудиту та його складові; програма аудиторської перевірки

Фінансово-господарський контроль і аудит в усіх ланках народного господарства, насамперед у його основній ланці - підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних, аудиту та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур, становить контрольно-аудиторський процес. Усякий динамічний процес, пов'язаний із використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Щодо контрольно-аудиторського процесу такими стадіями є: організаційна, дослідна, узагальнення та реалізації результатів контролю. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-аудиторські підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції на підприємствах. Незалежний фінансово-господарський контроль проводиться аудиторськими фірмами, складається з трьох стадій: організаційної, дослідної, та стадії узагальнення та реалізації результатів контролю.

Організаційна стадія включає в себе вибір об'єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку.

Вибір об'єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об'єкта перевірки, тобто підприємства, яке в плані проведення аудиту за тривалістю між ревізійного періоду повинно підлягати комплексному аудиту або контрольній перевірці, окремі показники його діяльності (невиконання державного замовлення, нерентабельна робота, незабезпечення збереження цінностей та ін.) зумовлюють потребу у невідкладних контрольних діях. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю, визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату підприємства при внутрішньому аудиті для виконання контрольно-аудиторського процесу, тобто формують бригаду контролерів. Після цього видається організаційно-розпорядчий документ - наказ, розпорядження керівника організації. У цьому документі вказують найменування підприємства, яке контролюють, вид аудиту, період, за який перевіряють його діяльність, прізвище, ім'я та по батькові, посаду кожного члена аудиторської бригади, визначають її керівника, строк проведення аудиту. Керівником аудиторської бригади, як правило, призначають працівника контрольно-аудиторської служби, який має спеціальну освіту і практичний досвід контрольної роботи.

Організаційно-методична підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об'єкта аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об'єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план (бізнес-план) економічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статистичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прийнятих за ними рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також іншу інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.

На підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об'єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для вибіркового і суцільного контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різних об'єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки тощо. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо провадиться аудит великого об'єднання, підприємства, концерну, акціонерного товариства великим складом бригади аудиторів, то затрати часу доцільно розраховувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити весь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

Завершується організаційно-методична підготовка аудиту до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану аудитора, де кожний виконавець за виділеним йому керівником бригади об'єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи виконуваних робіт.

Такі організаційні процедури виконуються при внутрішньому аудиті, який провадиться на підприємствах вищим органом управління за підпорядкованістю.

Організаційні принципи зовнішнього аудиту, який провадять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених замовником на його вирішення, часом проведення тощо.

Дослідна стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об'єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів - перед дослідного і дослідного.

Перед дослідний етап включає низку процедур організаційного характеру, спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.

Дослідний етап - це виконання контрольно-аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ.

Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.

Узагальнення результатів контролю - це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обґрунтування, узагальнюють і відображують результати аудиту в акті (висновку).

Реалізація результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі. Бригада контролерів разом із керівництвом підприємства, де було проведено аудит, обговорюють результати контролю, доповідаючи про них на зборах акціонерів, засновників. Обговорення результатів аудиту оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об'єктивно визначити причини недоліків у діяльності підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.

При проведенні зовнішнього аудиту обговорення результатів контролю у колективі та розробка запобіжних заходів можуть відбуватися без участі аудиторів.

Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб'єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин.

Завдання. Аудит стану організації облікової політики

Завдання аудиторської перевірки стану обліку, звітності і внутрішньогосподарського контролю полягає у підвищенні ефективності превентивного (запобіжного) і поточного контролю виробництва і фінансово-господарської діяльності підприємств з метою недопущення виникнення втрат і перевитрат виробничих ресурсів, порушення трудової і виробничої дисципліни, нестач і крадіжок суспільної власності, а також інших негативних явищ у господарюванні.

Відповідно до завдань аудиту визначаються його об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми .

Об'єкти аудиту - облікова політика і стандарти, перспективні і поточні плани удосконалення обліку, превентивного і поточного контролю, їх обґрунтованість і прогресивність, виконання цих планів, організація і стан обліку та контролю, зміст і достовірність звітності, плани внутрішньогосподарського контролю, аудиту та їх виконання, застосування автоматизації обліку і контролю, плани підвищення кваліфікації працівників обліку, їх виконання.

Джерела інформації - законодавство з питань фінансово-господарської діяльності, обліку і контролю, нормативні документи про бухгалтерські звіти і баланси, державну контрольно-ревізійну службу, нормативно-методичні документи з інвентаризації, обліку, звітності і контролю, матеріали контрольних перевірок і рішень щодо них, рішення за результатами господарської діяльності, первинні документи і облікові регістри, поточна та річна звітність підприємства.

Особливості методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягають у суцільних і вибіркових перевірках стану оперативного (внутрішньогосподарського, управлінського), бухгалтерського і статистичного обліку, його організації і методології, а також безпосереднього контролю якості стану обліку і звітності.

Використовуються такі нормативні документи: План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція щодо його застосування; Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене Кабінетом Міністрів України, нормативні документи (стандарти) з обліку основних засобів, інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей та розрахунків, обліку праці та заробітної плати, обліку і калькулювання витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України, затверджений Національним банком України; Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств, об'єднань і організацій, затверджена Міністерством фінансів України, та нормативні документи з питань складання статистичної звітності.

Важливе місце у перевірці стану бухгалтерського обліку займає вивчення облікової політики, тобто взаємозв'язку обліку з управлінням виробництвом, зокрема його інформаційного забезпечення. При цьому з'ясовуються можливості інтеграції різних видів бухгалтерського, статистичного і оперативного (управлінського) в єдиній системі господарського обліку на базі швидкодіючої електронно-обчислювальної техніки, що дуже важливо в умовах створення АСОІ різних рівнів та АРМ бухгалтера. У цьому зв'язку аудит досліджує стан централізації обліку як у межах підприємства, так і створенням централізованої бухгалтерії для ряду однорідних малих підприємств, кооперативів, бюджетних організацій та інших, визначається доцільність різних форм централізації бухгалтерського обліку.

При перевірці облікової політики ставляться такі вимоги: достовірність, простота, відповідність облікових показників даним первинних документів з господарської діяльності, своєчасне забезпечення потреб управління в інформації про хід виробництва продукції, робіт та послуг. У процесі аудиту встановлюють: чи є на підприємстві інструкції щодо оформлення первинних документів на господарські операції і графіки документообороту, чи своєчасно складаються документи з надходження і витрачання цінностей комірниками, керівниками виробничих підрозділів та іншими особами, чи виконуються графіки надходження документів із складів, баз та інших підрозділів до бухгалтерії, а також обробки документів у бухгалтерії і на обчислювальному центрі та контроль достовірності відображення у документах господарських процесів.

Для встановлення своєчасності подання документів до бухгалтерії і на обчислювальний центр зіставляють дати фактичного надходження документів з датами, передбаченими у графіку документообороту. Одночасно перевіряють записи в оперативному і бухгалтерському обліку господарських операцій на основі суцільного і безперервного документування.

Список використаної літератури

1 Н. О. Бондаренко, В. Д. Понікаров, С. М. Попова «Аудит суб'єктів підприємницької діяльності». Київ 2004 р.

2. М. Т. Білуха «Курс аудиту». Київ «Вища школа» «Знання» 1999 р.

Размещено на Allbest.ru