Організація і методика аудиту виробничих запасів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

22

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра Обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Організація і методика аудиту”

на тему „Організація і методика аудиту виробничих запасів підприємства”

Виконав:

Студент V курсу

Групи ЗОА - 03 - 4с

Шпак Олексій Юрійович

Прийняв:

Шигун М.М.

Житомир 2005

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації аудиту виробничих запасів

1.1 Аналіз основних понять і наднових методів аудиту виробничих запасів

1.2 Порядок складання договору на проведення аудиту виробничих запасів

Розділ 2. Організаційно-методичні аспекти перевірки операцій з виробничими запасами в ході аудиту

2.1 Вивчення системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку

2.2 Планування аудиторської перевірки виробничих запасів

2.3 Методика перевірки виробничих запасів в ході аудиту

Розділ 3. Документальне оформлення процесів і результатів аудиту виробничих запасів

3.1 Формування робочих документів аудитора

3.2 Підготовка підсумкової документації аудиту виробничих запасів

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В умовах переходу до ринкової економіки для забезпечення безперебійної роботи підприємства на його складах завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою даного підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво та для реалізації. Виробничі запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом доволі короткого терміну.

Правильна та раціональна організація виробничих запасів забезпечується чіткою системою документообігу та суворим порядком оформлення операцій щодо їх руху. Під час роботи підприємства в умовах ринкових відносин бухгалтер (керівник) повинен вміти прогнозувати використання виробничих запасів і на цій основі приймати управлінські рішення, як на рівні виробничих одиниць так і в цілому по підприємству.

Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами матеріальних ресурсів на складах, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Виявленню та використанню внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобіганню зловживанням та перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельності виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг), досягненню комерційного успіху сприяє чітко налагоджений контроль ефективності використання матеріальних ресурсів.

Найбільш поширеними видами виробничих запасів є сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, запаси товарів, компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини тощо. Елементи, які включаються до складу виробничих запасів, залежать від особливостей підприємства.

Розвиток вільного економічного підприємництва з різними формами власності в Україні зумовив формування одного з видів економічного контролю - незалежного аудиторського контролю.

Аудит - це метод наступного контролю, що складається із сукупності методичних прийомів, застосування яких дозволяє визначити достовірність звітності, обліку, їх повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Суть аудиту полягає в перевірці публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації відносно фінансово - господарської діяльності суб`єктів ведення господарства.

Зміст цього виду контролю включає з одного боку, прогнозування економічної активності суб`єкта підприємницької діяльності, а з другого - контроль їхньої фінансово - господарської діяльності. Внутрішній аудит, серед інших своїх завдань, вивчає систему контролю за запасами, дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам, але він не підміняє внутрішньогосподарського контролю.

Важливим інструментом пошуку внутрішньовиробничих резервів, економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз.

В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичних розмірів виробничих запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. Аналітичний метод може бути використаний під час проведення аудиту виробничих запасів.

Теоретичною базою написання курсової роботи стали відомі наукові роботи з питань контролю, аналізу та аудиту, зокрема, роботи Білухи М.Т., Бутинця Ф.Ф., Івахненко В.М., Ткаченко Н.М. та інших авторів у вигляді підручників, навчальних посібників і монографій.

Методологічною основою дослідження стала законодавча база з питань обліку та аудиту. Зокрема, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку, Закон України „Аудиторську діяльність”, Національні нормативи аудиту, „Кодекс професійної етики аудиторів України”.

Виходячи з вищенаведеного можемо зробити висновок, що обрана нами тема курсової роботи „Організація і методика аудиту виробничих запасів підприємства” є на даному етапі розвитку економіки дуже важливою та актуальною у зв`язку з тим, що в умовах ринкової економіки контроль, як одна із функцій управління підприємством, яка забезпечує відповідне функціонування конкретного об`єкта і направлена на успішне досягнення поставленої мети є дуже важливим завданням, яке може бути виконано у вигляді аудиту господарської діяльності, в тому числі аудиту виробничих запасів.

Отже, тема курсової роботи актуальна. Мета курсової роботи полягає у вивченні законодавчих та нормативних актів, інструктивних матеріалів, теоретичної літератури, проблемних статей з питань дослідження, а також у вивченні фактичної організації та методики проведення аудиту виробничих запасів.

Об'єктом дослідження було обране акціонерне товариство «Бродецьке», в якому вивчалися питання практичної організації процесу аудиту виробничих запасів.

В процесі написання роботи застосовувались методи економічного аналізу, метод інвентаризації, власні методи аудиторської перевірки.

Курсова робота виконана на 41 сторінці машинописного тексту, складається зі Вступу, 3 розділів, Висновків та пропозицій, Списку використаної літератури, вміщує 6 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел налічує 26 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації аудиту виробничих запасів

1.1 Аналіз основних понять і наднових методів аудиту виробничих запасів

У теперішній час видається багато нових підручників, практичних посібників та періодичних видань з питань організації та методики проведення аудиту виробничих запасів та з питань бухгалтерського обліку їх надходження, руху та вибуття на підприємствах (таблиця 1). Кожен автор висловлює свою думку з приводу цього питання, посилаючись на чинні законодавчі і нормативні акти.

Вітчизняні вчені - економісти багато своїх праць присвятили удосконаленню бухгалтерського обліку виробничих запасів, охопили велике коло питань, які мають проблемний характер, серед яких: покращення методів ведення обліку виробничих запасів, посилення його конкретних функцій, перебудова в умовах автоматизації облікового процесу. В своїх працях вчені по-різному вказують на важливість підвищення наукового рівня бухгалтерського обліку виробничих запасів.

Отже, проблема аудиту виробничих запасів підприємства на сьогоднішній день є дуже актуальною та вимагає глибокого опрацювання, про що свідчить перегляд літературних джерел та періодичних видань.

Наступним кроком при підготовці до написання курсової роботи на тему „Організація і методика проведення аудиту виробничих запасів підприємства” є ретельне вивчення та опрацювання законодавчих та нормативних актів, законів, які регламентують облік виробничих запасів на підприємствах різних форм власності та організацію і проведення аудиту виробничих запасів, виділення необхідної та корисної інформації

При вивчені теми були використані наступні законодавчі та нормативні документи, перелік яких та короткий зміст подані у вигляді таблиці 2.

Таблиця 1. Характеристика спеціальної літератури, використаної в аудиті виробничих запасів підприємства

№ з/п	Джерело	Примітки
1	2	3
1	Бутинець Ф.Ф. Аудит. - Житомир: ПП «Рута», 2002.	Економічні основи організації та здійснення аудиту виробничих запасів на підприємствах всіх форм власності
2	Бутинець Ф.Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Житомир: ПП Рута, 2001.	Методика аудиту та контролю виробничих запасів підприємства
3	Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів: Підручник. - К.: А.С.К., 2001.	Зазначається, що нині особливо зросло значення виробничих запасів як синтетичного показника рівня управління підприємством. Керівництво приділяє недостатню увагу питанням визначення собівартості виробничих запасів та її формуванню протягом року
4	Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский учет, контроль и аудит в условиях рынка: Учебное пособие. - Киев: Ди-Кси, 1997.	Комплексно висвітлено питання бухгалтерського обліку виробничих запасів на основі Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, П(с)бо та інших нормативних документів. Наведення класифікації виробничих запасів, основних методів обліку виробничих запасів із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій дозволяють застосувати їх у практичній діяльності підприємства
5	Кім Г. Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: К.: Центр навчальної літератури, 2004. [64, с. 354]	Розглянуто основні види первинних документів з обліку виробничих запасів та порядок заповнення
6	Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту. - Львів: „Новий світ - 2000”, 2002.	Висвітлені питання організації, методології аудиту підприємств. В доступній формі висвітлюється методика аудит виробничих запасів, що дозволяє застосовувати його у практичній діяльності
7	Лісанський Ю. "При відпуску виробничих запасів податкова накладна видається фізичній особі за наявності довіреності"// Все про бухгалтерський облік №24, 2000	В даній статті даються роз'яснення з приводу того, чи має право фізична особа, яка купує товар вимагати виписати видаткову і податкову накладну на будь - яку юридичну особу. Зокрема автори дають пояснення, що платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну
8	Ніколаєнко Н. "Як провести переоцінку товарно-матеріальних цінностей”// Все про бухгалтерський облік №122, 1999.	Розглядаються особливості переоцінки виробничих запасів. У статті говоритьсь про те, що необхідно не тільки піднімати ціну на товари або знижувати її. Автор статті говорить, що дані операції повинні оформлятися відповідними документами згідно з П(С)БО в Україні
9	Пилипенко І.І. Аудит. Методика документування. Київ, 2003	В даному навчальному посібники докладно розглянуто методику документування аудиту виробничих запасів
10	Усач Б.Ф. Аудит. - К.: Знання - прес, 2003.	Розглядаються особливості нової системи бухгалтерського обліку господарської діяльності підприємств із врахуванням введення Національних стандартів бухгалтерського обліку і Плану рахунків бухгалтерського обліку та порядку проведення аудиту виробничих запасів підприємства

Таблиця 2. Перелік законодавчо-нормативної бази з питань дослідження

№ з/п	Назва документа	Коли і ким затверджено	Основний зміст документа та сфера застосування
1	2	3	4
	Господарський кодекс України	Президент України від 16.01.03 р. №436 - IV	Встановлює згідно Конституції України правові засади господарської діяльності, які базуються на різноманітті суб`єктів господарювання різних форм власності.
	"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"	Закон України Від 16.06.99	Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
	"Про оподаткування прибутку підприємств" Закон України	22.05.97 №283/97-ВР	Оподаткування прибутку підприємства.
	Законом України "Про аудиторську діяльність"	Вводиться в дію Постановою ВР №3126-XII від 22.04.93	Аудиторська діяльність регулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України.
	План рахунків бух. обліку та інструкція по його застосуванню	Наказ Мінфін України, 30.11.99р. №291	План рахунків, згідно з яким працюють підприємства України з 2000 року.
	Національні нормативи аудиту	Аудиторська палата України №73 від 18.12.1998	"Національні нормативи аудиту" разом із Законом України "Про аудиторську діяльність" та "Кодексом професійної етики аудиторів України" регулюють порядок проведення аудиту.
	П(с)бо 2 „Баланс”	N 87 від 31.03.99р.	Цим положенням регламентується зміст (зокрема інформація про оборотні активи підприємства) і форма Балансу та загальні вимоги розкриття його статей
	Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку	Наказ МФУ від 24.05.95р. №88	Визначає порядок відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами.
	П(с)бо 9 „Запаси”	Наказ МФУ, 31.01.99р. №318	Це Положення (Стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття фінансовій звітності.
	Про затвердження типових форм первинного обліку	Наказ Держкомстату України від 27.07.98р. №263	Відображені форми первинного обліку які забезпечують загальну інформацію про діяльність підприємств різних форм власності
	"Кодексом професійної етики аудиторів України"	АПУ №73 від 18.12.1998	Справжній Кодекс запроваджує: правила надання аудиторських послуг; фундаментальні принципи етики, яких має дотримуватися аудитор.

Отже, кожне підприємство повинно керуватися основними законодавчими актами, положеннями та нормативами, спираючись на них та використовуючи основні. Також підприємства повинні самі обирати систему обліку та формування вартості оборотних активів, яка б підходила для кожного конкретного підприємства.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те, що перелічені Закони, Інструкції, Положення створюють рівні правові умови для діяльності аудиторських підприємств та незалежних аудиторів під час перевірки надходження, наявності, руху та оцінки виробничих запасів на підприємстві.

1.2 Порядок складання договору на проведення аудиту виробничих запасів

Аудит - це підприємницька діяльність, яка здійснюється на підставі договору (Додаток 1), який заключний між Аудиторською фірмою «Служба аудиту» в особі директора Якимчук В. І., яка діє відповідно до Статуту фірми та здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про внесення в Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності №1931 (виданого згідно з рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001р. №98) з однієї сторони, та підприємством АТ «Бродецьке» в особі директора Суховатого Л.С., який діє на підставі Статуту підприємства з другої сторони.

Клієнтами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що функціонують на території України і потребують аудиторських послуг.

Процедура вибору клієнта та укладання договору:

1. Проводиться попередня усна узгодженість між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором);

2. Після цього клієнт надсилає на її (його) адресу листа з проханням про проведення аудиту, в якому зазначає:

а) мету проведення аудиту;

б) завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту;

в) бажаний масштаб аудиторської перевірки.

3. Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь, в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи.

4. Після обміну листами між аудитором та його клієнтом укладається договір на проведення аудиту.

Договір на проведення аудиторської перевірки є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини "клієнт-аудитор", і в загальних рисах не відрізняється від звичайних договорів, що використовуються в підприємницькій діяльності.

Одна з основних відмінностей договору на проведення аудиту від інших договорів, які використовуються в підприємництві, це врахування інтересів третьої сторони (споживачів інформації фінансової звітності), яка не бере участі в укладанні договору та перед якою аудитор фактично несе відповідальність (в тому числі матеріальну) при завданні збитків в результаті неякісної перевірки.

Укладання договору регламентується національним нормативом аудиту №4 "Договір на проведення аудиту".

Спочатку у договорі зазначають його номер, місце і дату підписання, наводять назви сторін, які уклали договір (замовник та виконавець), а також прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.

1. Розділ "Предмет договору" містить назву аудиторської послуги ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мету аудиту та характеристику масштабу аудиту.

2. Розділ "Права і обов'язки аудиторської фірми" повинен містити перелік та характеристику зобов'язань, які бере на себе аудиторська фірма.

Перелік зобов'язань аудитора повинен містити:

* дотримання умов конфіденційності інформації та інших принципів аудиту;

* опис форми, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовнику документації);

* дотримання вимог до якості у відповідності до національних нормативів аудиту, законодавчих актів та інших критеріїв (вказати, яких саме);

* зобов'язання інформувати замовника у випадку, якщо в процесі роботи виявиться її недоцільність;

* інші зобов'язання.

3. Розділ "Права і обов'язки замовника"

Перелік зобов'язань замовника повинен містити наступні положення:

* надання аудитору можливості доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірки;

* відмова від будь-яких дій, які здійснюються з метою впливу на думку аудитора;

* зобов'язання щодо приймання та оплачування робіт;

* інші зобов'язання.

4. Розділ "Термін проведення аудиту" повинен містити тривалість виконання роботи, дати її початку і закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

5. Розділ "Розміри та порядок оплати" містить відомості про розмір та порядок оплати виконаних робіт.

Для визначення вартості аудиторських послуг застосовуються діючі на даний час в Україні форми і види їх оцінки, а саме:

* акордна оплата - сума оплати за всю роботу визначається після ознайомлення аудитора з особливостями діяльності клієнта, оцінки орієнтовного аудиторського ризику і приблизної трудомісткості роботи;

* погодинна оплата - базується на оцінці вартості однієї години (дня) роботи аудитора і залежить від його кваліфікації. Найбільш розповсюджена на ринку аудиторських послуг у всіх країнах.;

* відрядна оплата - розрахунок проводиться, виходячи із визначення вартості однієї операції, виконаної аудитором, або вартості однієї операції звітності. Застосовується, як правило, при відновлюванні бухгалтерського обліку.;

* оплата за результатами - аудитор відмовляється від раніше визначеної суми за надану послугу, а встановлює оплату у вигляді частки від зекономлених для клієнта фінансових ресурсів, що були виявлені в результаті визначення помилок і неточностей при веденні бухгалтерського обліку, оформленні документації, сплати податків тощо. Як правило, встановлюється визначений відсоток від економії;

* комбінована оплата - це будь-які комбінації із вищенаведених форм і видів оплати аудиторських послуг. Наприклад, в угоді, крім акордної оплати визначений відсоток від економії або резерв на непередбачені обставини тощо.

Також даний розділ повинен містити перелік, характеристику та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника від приймання виконаної роботи.

6. Розділ "Відповідальність сторін" містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки тягнуть настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність).

Під відповідальністю аудитора розуміють моральні і матеріальні зобов'язання аудитора перед клієнтом у відповідності з чинним законодавством та договором сторін. Аудитор несе відповідальність за свій висновок про повноту і достовірність фінансової звітності.

Під відповідальністю клієнта розуміють його зобов'язання надавати повну інформацію для аудиторської перевірки, складати фінансову звітність, що відповідає чинному законодавству і нормативним документам, та використовувати аудиторський висновок за призначенням.

В цьому розділі обумовлюється відповідальність за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором. У даному розділі також повинно міститись зауваження щодо терміну дії відповідальності.

7. Розділ "Термін дії договору" містить дати початку та закінчення дії договору.

8. Розділ "Реквізити сторін" містить юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

9. Розділ "Особливі умови" містить положення, які сторони вважають за необхідне обумовити та які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Тут, зокрема, подається: зауваження про те, що будь-які, навіть суттєві помилки, можуть залишитись невиявленими; умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі; умови продовження терміну виконання робіт; посилання на будь-які додаткові угоди до даного договору, а також на додатки до договору; порядок розв'язання спорів за даним договором та інші умови.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами.

Отже, під час прийняття рішення про проведення аудиторської перевірки виробничих запасів укладається договір на проведення аудиту, який в загальних рисах практично не відрізняється від будь - якого договору, який заключається при здійсненні фінансово - господарських операцій.

Розділ 2. Організаційно-методичні аспекти перевірки операцій з виробничими запасами в ході аудиту

2.1 Вивчення системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку

Внутрішній контроль - це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю АТ «Бродецьке» - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Якщо аудитор впевнюється, що він може покластися на внутрішній контроль, він отримує можливість:

- проводити аудиторські процедури менш детально і більш вибірково;

- внести зміни до суті аудиторських процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення.

Аудитор повинен впевнитись в тому, що засоби контролю економічного суб'єкта, що перевіряється, досягають наступних цілей:

1. господарські операції виконуються за згодою керівництва як в цілому, так і в конкретних випадках;

2. всі операції фіксуються в бухгалтерському обліку в правильних сумах, на належних балансових рахунках, в межах того періоду часу, коли були здійснені, у відповідності з прийнятою в клієнта обліковою політикою і забезпечують можливість підготовки достовірної бухгалтерської звітності;

3. доступ до активів стає можливим тільки з дозволу відповідного управлінського працівника;

4. відповідність зафіксованих в бухгалтерському обліку і фактично наявних активів визначається керівництвом із встановленою періодичністю, а у випадку розходжень, керівництвом застосовуються належні дії.

Маючи у своєму розпорядженні матеріали дослідження, виконаного перед укладанням договору, звіт попереднього аудиту, аудитор проводить вивчення системи внутрішнього контролю шляхом:

- опитування персоналу замовника;

- проведення власного спостереження;

- спілкування з попереднім аудитором;

- вивчення організаційно-розпорядчої і облікової документації на місці;

- вивчення результатів ревізій і перевірок всіх перевіряючих органів тощо.

У системі внутрішнього контролю значне місце займає система бухгалтерського обліку, аудитору слід окремо виділити питання з її вивчення та оцінки.

При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використати наступні оцінки якості внутрішнього контролю: висока; середня; низька.

Всі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватись із зазначенням аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності всієї системи чи окремим засобам контролю або приймаючи рішення, яке вплине на планування аудиторських послуг.

Аудит - це складний процес, який направлений на захист інтересів власника та зменшення до прийнятного рівня (але не повністю) інформаційного ризику для інших користувачів бухгалтерської звітності.

Класифікація ризиків в аудиті:

І. Інформаційний ризик - це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачам, містить суттєві відхилення і не відповідає дійсності.

ІІ. Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

- бухгалтерського обліку підприємства;

- надійності систем контролю;

- аудиторських процедур.

В залежності від цих факторів виділяють три складові аудиторського ризику:

1. Властивий ризик - це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

2. Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю - це ризик неефективності внутрішнього контролю, який полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом підприємства.

Ризик, пов`язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю складається з 2 компонентів:

1.) Ризик системи бухгалтерського обліку, який складається з того, що можливо будуть допущені обман або помилки внаслідок неправильного документування господарських операцій, відображення їх в бухгалтерських регістрах та звітності;

На даний вид ризику мають вплив: особливості діяльності підприємства, ділове оточення, стиль керівництва і кваліфікація персоналу, економічна ситуація в галузі та в країні.

Аудитор не може уникнути чи змінити внутрішній ризик обліку. Він може лише оцінити його розмір відповідно до кожного рахунку.

2.) Ризик внутрішнього контролю - передбачає, що система внутрішнього контролю підприємства не може виявити помилки, які було допущено в системі бухгалтерського обліку.

Аудитор не може впливати на ризик контролю, а може тільки оцінити його, вивчаючи ефективність системи контролю. Форми і методи оцінки ризику внутрішнього контролю визначається аудитором, виходячи з розміру підприємства, його діяльності, організаційної структури тощо.

Чим вище рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижче ризик аудитора. Але аудитор ніколи не повинен у повній мірі покладатись на систему внутрішнього контролю клієнта. Помилки в бухгалтерському обліку завжди можливі, оскільки жодна система контролю не може бути ефективною на 100%.

3. Ризик невиявлення - це суб'єктивна ймовірність того, що процедури, які застосовуються аудитором в процесі перевірки, не дозволять виявити існуючі в організації суттєві порушення.

Цей вид ризику повністю залежить від аудитора.

Значення ризику невиявлення визначається величиною ризиків обліку і контролю. Чим вище ризик обліку і контролю, що означає низький ступінь довіри аудитора до них, тим нижчий ризик невиявлення необхідно встановити.

Ризик невиявлення - це та частка похибки у проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при існуючих у клієнта системах обліку і внутрішнього контролю, при додержанні умови якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудиторським нормативам.

За ризик невиявлення аудитор несе повну відповідальність, тобто він визначає ступінь якості, рівня його діяльності.

Єдиної методики розрахунку ступеня ризику не існує.

Кожна аудиторська фірма самостійно розробляє ці методики.

ІІІ. Підприємницький ризик аудитора - це небезпека виставлення претензій клієнтами та іншими сторонами, зацікавленими в результатах аудиту; - небезпека виникнення фінансових втрат від заняття аудиторською діяльністю.

Отже, у зв'язку з наявністю великого ризику в аудиторській діяльності, є необхідність проводити тестування системи внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку для його мінімізації та здійснення науково обґрунтованого планування аудиту виробничих запасів на підприємстві.

2.2 Планування аудиторської перевірки виробничих запасів

Аудиторська діяльність - це організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.

Найважливішим методологічним принципом аудиту виробничих запасів є планування. Метою планування аудиту є концентрація уваги аудитора на найважливіших напрямках аудиту, виявленні проблем, які слід перевірити найбільш детально.

Аудитор повинен ретельно планувати свою роботу, контролювати свою діяльність, вести облік виконаної роботи (3 функції управління).

Планування в аудиті слід розглядати як планування:

1. Аудиторської діяльності (складання стратегічних планів аудиторської діяльності на декілька років та поточних бізнес - планів на поточний рік);

2. Планування конкретної аудиторської перевірки. При оперативному плануванні складається: загальний план конкретної аудиторської перевірки, програма конкретної аудиторської перевірки, здійснюється коригування планових завдань і внесення зміни до плану і програми аудиторської перевірки.

Планування аудиту виробничих запасів повинно здійснюватися на підставі ННА №9 "Планування аудиту", №10 "Знання бізнесу клієнта", №11 "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки", №12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", інших нормативних і законодавчих актів.

Планування аудиторської перевірки здійснюється на основі даних попереднього аналізу і повинно забезпечувати:

- отримання необхідної інформації про стан бухгалтерського обліку і ефективність внутрішнього контролю;

- встановлення очікуваного рівня довіри внутрішньому контролю;

- визначення змісту, часу проведення і обсягу контрольних процедур, які підлягають виконанню на наступному етапі аудиторської перевірки;

- координацію виконуваних робіт зі збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності і законності господарсько-фінансових операцій, достовірності бухгалтерського балансу і фінансових звітів.

Планування аудиту повинно оформлятися документально: Складаються два документи: загальний план та програма аудиту.

Також за необхідності складається порядок змін та уточнень у загальному плані та програмі аудиту.

Кожна аудиторська перевірка складається з таких стадій:

1. Дослідницька стадія передбачає вивчення:

- особливостей підприємства: організації, структури, номенклатури продукції, видів послуги;

- перспектив розвитку підприємства;

- обліково-аналітичного і контрольного процесу на підприємстві;

- загального підходу до проведення аудиту, включаючи можливе використання внутрішнього контролю, проблемних напрямків аудиту;

- оцінки ступеня ризику;

- попереднього варіанта загального плану і програми аудиторської перевірки, визначених обсягів робіт, конкретних виконавців;

- встановлення планового рівня суттєвості.

2. Підготовчо-узгоджувальна стадія зосереджується на:

- узгодженні із замовником плану перевірки, обсягу робіт, термінів її проведення, форми представлення результатів аудиту;

- узгодженні рівня відповідальності аудиторського підприємства і замовника, визначенні вартості аудиторських послуг;

- закріпленні досягнутих домовленостей між аудиторською фірмою і замовником шляхом підписання необхідних документів (договір, програма аудиту тощо);

- підготовці необхідної нормативно-правової бази для перевірки.

3. Основна стадія зводиться до такого:

- проводиться аудит (виконуються аудиторські послуги);

- готується підсумкова аудиторська документація.

4. На завершальній стадії:

- обговорюється додаткова документація, що передається замовнику;

- передача аудиторський висновок оформлюється актом (Додаток 2).

Аудиторська програма (Додаток 3) розробляється після розробки загального плану аудиту.

В аудиторську програму також вносять:

- перелік об'єктів аудиту за його напрямками;

- терміни проведення;

- оцінюється ризик внутрішнього контролю і ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності.

У зв'язку з тим, що планування є однією з основних функцій управління, проведення аудиторської перевірки не можливе без складання плану та програми аудиту.

Стандарти, щодо кількості, якості та процедур одержання аудиторських доказів встановлені у ННА "Аудиторські докази" №14.

Об'єктивна істина повинна бути підтверджена доказами.

Докази - це свідчення, які констатують будь-який факт і є незаперечними.

Аудиторські докази - це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії чи події господарюючого суб'єкта.

Джерелами аудиторських доказів можуть бути:

- облікова система;

- підтверджуюча документація;

- матеріальні активи;

- адміністрація і персонал підприємства;

- клієнти, постачальники, а також треті особи.

Ступінь достовірності аудиторських доказів залежить передусім від джерела їх отримання:

* зовнішній доказ (наприклад, отримане підтвердження від третьої сторони) є більш достовірним, ніж внутрішній;

* внутрішній доказ є більш достовірним, коли супутній вид внутрішнього контролю задовільний;

* доказ, отриманий самим аудитором, є більш достовірним, ніж отриманий від підприємства;

* доказ, отриманий у формі документів і письмових свідчень є більш достовірним, ніж усні свідчення.

Докази в аудиті можна класифікувати:

1. відповідно до правил подачі інформації:

- прямі - це докази, які підтверджуються первинними документами та обліковими регістрами. (факт нестачі матеріалів, підтверджений інвентаризаційними описами).

- непрямі - це свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з даного питання. (надійність системи внутрішнього контролю може виступати непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності).

2. В залежності від джерела одержання інформації аудиторські докази можуть бути:

- внутрішні - інформація одержана від клієнта;

- зовнішні - інформація одержана від третіх осіб;

- змішані (комбіновані) - це докази, отримані від клієнта і підтверджені зовнішніми джерелами.

Вимоги до аудиторських доказів:

Аудитор, маючи відповідну інформацію, повинен бути повністю переконаний у тому, що його думка абсолютно правильна і справедлива. Для цього він повинен вирішити, чи є його докази достатньо переконливими та релевантними.

Релевантні - це докази, які мають цінність для вирішення поставленої проблеми.

Аудиторські докази отримують шляхом фактичного, документального і комбінованого контролю.

До прийомів контролю, результати якого використовуються як аудиторські докази, відносяться: інвентаризація; обмір виконаних робіт; огляд і обстеження; контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент); лабораторний аналіз; пояснення і довідки; письмовий запит.

Основним зобов'язанням аудитора, є отримання достатньо обґрунтованих аудиторських доказів щодо реальності статей балансу, які характеризують наявність матеріально-виробничих запасів і стан розрахунків на підприємстві, що перевіряється.

2.3 Методика перевірки виробничих запасів в ході аудиту

Методики аудиту в різних розділах обліку, у тому числі обліку виробничих запасів, повинні розроблятися за єдиною схемою та охоплювати такі положення:

1. Вивчення основних нормативних документів (Закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції ДПА, якими повинен керуватись аудитор при перевірці відповідного розділу обліку);

2. Опис альтернативних облікових рішень (опис різних варіантів рішень, які можна порівняти з варіантом, який використовує клієнт, та виконати необхідний аналіз або дати рекомендації щодо покращення ведення обліку);

3. Перелік первинних документів (наводиться по кожному розділу обліку, що дозволяє аудитору зробити висновок про стан реєстрації господарських операції в первинному обліку);

4. Регістри синтетичного та аналітичного обліку та звітності (форми №1 «Баланс» (Додаток 6), форми №2 «Звіт про фінансові результати (Додаток 7). Представляється їх опис для відповідних форм обліку. Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їх відповідність у клієнта загальноприйнятим та, при необхідності, надити відповідні рекомендації;

5. Класифікатор можливих порушень (містить перелік порушень, які найчастіше трапляються по відповідних розділах обліку);

6. Довідник аудитора для складання програми перевірки (містить необхідні питання, які потрібно включити до плану перевірки. Ці питання направлені на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів, доповненні звітності, внутрішнього контролю);

7. Методи збирання аудиторських доказів, що застосовуються при перевірці

Використовується вісім основних методів:

- спостереження за інвентаризацією або участь в ній,

- спостереження за виконанням господарських або бухгалтерських операцій,

- усне опитування,

- одержання письмових підтверджень,

- перевірка документів, одержаних клієнтом від третіх осіб,

- перевірка документів клієнта,

- перевірка арифметичних розрахунків,

- проведення аналізу.

8. Опис контрольних процедур. Використовується для виявлення можливих порушень або зловживань по відповідному розділу обліку.

Всі процедури будуються за єдиною схемою та включають:

- назву контрольної процедури,

- мету проведення контрольної процедури,

- перелік засобів необхідних для виконання процедури (первинні документи, регістри аналітичного та синтетичного обліку клієнта, норми, нормативи, різноманітна довідкова інформація),

- опис техніки виконання процедури,

- опис форми надання результатів проведеної процедури головуючому аудитору.

Як методичним прийомом аудиту запасів на підприємстві може бути використана інвентаризація матеріальних цінностей.

Інвентаризація - перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі матеріальних ресурсів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення їх наявності з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані.

Аудит запасів охоплює перевірку стану та руху активів, які:

1. Утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

2. Знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3. Утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також для керівництва підприємством.

Аудит визнання запасів передбачає перевірку правильності їх оцінки.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" значна увага приділена питанням оцінки запасів. Згідно з положенням оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні запасів; при вибутті запасів; на дату складання звітності.

Оцінка запасів при їх надходженні. Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення. П(С)БО 9 визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів.

При надходженні запасів на підприємство їх первісна оцінка формується наступним чином (таблиця 3)

Здійснення аудиту запасів спирається на використання інформації, нагромадженої на рахунках, що застосовуються для обліку запасів: 20 ”Виробничі запаси”, 22 ”Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 23 ”Виробництво”, 24 ”Брак у виробництві”, 25 ”Напівфабрикати”, 26 ”Готова продукція”, 28 ”Товари”.

Оцінка вибуття запасів. В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство АТ «Бродецьке» одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Тому постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті згідно п.16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється на АТ «Бродецьке» за методом середньозваженої собівартості виробничих запасів.

Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Тобто, допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Вибір методу оцінки використаних запасів може суттєво впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприятиме збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства. Підприємство повинно використовувати обраний метод постійно.

Операції з запасами оформлюються документами типових форм, які повинні застосовуватись без змін на підприємствах (таблиця 4).

Можливі порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, що можуть бути виявлені аудитором при дослідженні документів, операцій і записів, наведено в таблиці 5.

Аудит запасів здійснюється відповідно до програми, яка включає наступні питання (табл. 6)

З метою виконання програми аудиту співробітники аудиторської фірми систематизують інформацію, результати вивчення якої необхідно документувати в робочих документах довільної форми.

Таблиця 3. Формування первісної вартості запасів

Шляхи надходження запасів	Формування первісної вартості запасів
1	2
Придбання	Первісною вартістю запасів є собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат
Виготовлення власними силами	Первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за положенням (стандартом) 16 "Витрати"
Внесення до статутного капіталу	Первісною вартістю визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість
Одержання безоплатно	Первісною вартістю визнається їх справедлива вартість
Придбання в результаті обміну	Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду

Таблиця 4. Документи для оформлення операцій з запасами

№ форми	Назва форми	Призначення документу
1	2	3
М-1	Журнал обліку надходження вантажів	Застосовується для реєстрації транспортних документів, пов'язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад підприємства.
М-2	Довіреність	Призначено для оформлення права окремої посадової особи виступати довіреною особою підприємства при отриманні запасів.
М-3	Прибутковий ордер	Призначений для оприбуткування матеріалів, які надійшли на підприємство від постачальників або з переробки. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей з документами постачальника, а також при оприбуткуванні запасів з переробки. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів.
М-5 М-6	Товарно-трансп. накладна	Призначена для обліку поставок запасів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом
М-7	Акт про приймання матеріалів	Застосовується для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів.
М-10	Акт-вимога на заміну матеріалів	Заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих потреб
М-12	Накладна на внутрішнє переміщення матеріалів	Застосовується для обліку руху матеріалів всередині підприємства. Використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного і синтетичного обліку руху запасів в бухгалтерії.
М-13	Реєстр приймання здачі документів	Оформлюється приймання - передача первинних документів. Складається в 2-х примірниках матеріально відповідальною особою. 1-й примірник передається до бухгалтерії підприємства разом з первинними документами і необхідними додатками. 2-й примірник залишається у матеріально-відповідальної особи.
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі	Складається на основі матеріальних звітів матеріально-відповідальної особи і відображає рух виробничих запасів цінностей на складі за день.

Таблиця 5. Перелік порушень в обліку операцій з запасами

№ з/п	Можливі порушення	Пункт П(С)БО 9
1	2	3
1	Неправильне визначення первісної вартості запасів при їх придбанні: - завищення первісної вартості; - витрати, що включені до первісної вартості документальне не обґрунтовані або не передбачені П(С)БО 9	п.п. 9, 14
2	Включення адміністративних витрат до первісної вартості готової продукції	п. 10
3	Застосування кількох методів оцінки при відпуску запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання	п. 16
4	Неправильне визначення норм витрат на одиницю продукції	п. 21
5	Неправильний розрахунок торговельної надбавки на реалізовані товари	п. 22
6	Відображення в балансі (рахунок 22) МШП, які передані в експлуатацію (завищення вартості активів	п. 23
7	Неналежна організація обліку сум уцінки, що підлягають відшкодуванню винними особами
8	Приведення до оцінки запасів після їх уцінки до чистої вартості реалізації на суму, що перевищує первісну вартість (завищення вартості активів, порушення принципу обачності)	п. 28

Таблиця 6. Основні питання, що входять до програми аудиту запасів

Досліджене питання	Джерело інформації
1	2
Перевірка повноти оприбуткування запасів	Накладні, товарно-транспортні накладні, акти виготовлення, картки обліку запасів, відомості, журнали, машинограми
Перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх придбанні	Рахунки - фактури, накладні, акти виконаних робіт, накладних послуг
Перевірка фактичної наявності запасів	Інвентаризаційні описи та інвентарні картки обліку запасів
Перевірка законності списання запасів	Договори на продаж, норми витрат на виробництво, норми природного убутку, акти непридатності
Перевірка методів оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продаж або інше вибуття	Наказ про облікову політику, відомості розрахунку, фактичне списання

Розділ 3. Документальне оформлення процесів і результатів аудиту виробничих запасів

3.1 Формування робочих документів аудитора

Документальне оформлення аудиторської перевірки виробничих запасів проводиться на підставі статей 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність" та національних нормативів аудиту:

- №6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки";

- №26 "Аудиторський висновок";

- №28 "Аудиторські висновки спеціального призначення";

— №29 "Оцінка перспективної фінансової інформації".

Згідно з цими нормативними актами документальне оформлення аудиту виробничих запасів складається із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту.

Робочі документи є власністю аудитора, вони мають містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок аудитора.

Робочі документи виконують такі функції:

- забезпечення обґрунтованості аудиторського висновку;

- засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;

- обґрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;

- проведення аудиту на єдиних методологічних принципах;

- слугувати інструментарієм для аудиторів.

Робоча документація має відображати такі відомості про кожний з об'єктів перевірки:

- використані методики і тести;

- одержана інформація;

- висновки.

Робочі документи розробляються кожним аудиторським підприємством з урахуванням фахової підготовки аудиторів, їх досвіду, прийнятої організації аудиторського процесу.

Кожний робочий документ повинен бути належним чином оформлений (Додаток 4):

- мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі якого проводиться перевірка;

- мати реквізити суб'єкта, що перевіряється;

- мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки;

- бути засвідченим аудитором, що проводив перевірку із зазначенням дати проведення аудиту.

Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є.

По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для обов`язкового збереження в архів аудиторської організації.

Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням слідчих органів або суду.

Робочими документами при проведенні аудиторської перевірки виробничих запасів підприємства є:

- звірка залишків запасів, в якому відображається інформація про вартість виробничих запасів, яка відображена у головній книзі підприємства та в журналах - ордерах (регістри бухгалтерського обліку. Також у даному документі відображається різниця між даними, які наведені у головній книзі та у журналах - ордерах. Також підраховується загальна сума відхилень вартості виробничих запасів по аналітичних та синтетичних регістрах бухгалтерського обліку та головній книзі;

- перевірка договорів про повну матеріальну відповідальність;

- тест контролю інвентаризаційних описів на відповідність;

- вибірка результатів інвентаризації виробничих запасів;

- перевірка елементів витати підприємства на придбання виробничих запасів;

- відомість переоцінки виробничих запасів;

- розподіл транспортно-заготівельних витрат (Додаток 4);