Метою аудиту фінансового стану підприємства є підготовка висновку про його платоспроможність та фінансове становище на момент проведення перевірки.

Основною базою для аудиту фінансового стану є Баланс за минулий і поточний роки з необхідними розшифровками дебіторської та кредиторської заборгованості, Звіт про фінансові результати підприємства, дані про рух грошових коштів по всіх рахунках за минулий і поточний роки (обороти по дебету та кредиту, основні статті надходжень і витрат), а також установчі документи, аналітичні огляди тощо.

Схематично особливості аудиту фінансового стану підприємства можна представити в наступному вигляді (рис. 2).

Рис 2. Загальний аудит фінансового стану господарюючого суб'єкта

Аудит фінансового стану підприємства можуть здійснюватись за наступними напрямками:

1. Перевірка достовірності звітної та фінансової документації. В процесі оцінки фінансового стану важливо впевнитись у правильності складання наданої звітності. Недостовірна інформація не дає можливості виявити реальний фінансовий стан господарюючого суб'єкта.

2. Аналіз фінансового стану за допомогою коефіцієнтів. Крім традиційних показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності та фінансової незалежності можна використовувати коефіцієнти дослідження прибутку на чутливість та визначення точки беззбитковості.

Визначаючи платоспроможність підприємства слід враховувати, що платоспроможним можна вважати підприємство, у якого сума поточних активів (матеріальні запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, виконані послуги і роботи) є більшою або дорівнює його платіжним зобов'язанням (зовнішній заборгованості різним кредиторам-постачальникам, бюджету, банкам тощо).

Оцінка платоспроможності підприємства здійснюється методами аналізу обсягів платіжних зобов'язань і поточних активів, особливо платіжних засобів за даними балансу на початок та кінець звітних періодів. Перевищення першочергових платіжних зобов'язань над платіжними засобами свідчить про напружений фінансовий стан. Аудитор вивчає платоспроможність, виходячи зі стану ліквідності поточних активів у формі матеріальних запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів (частина їх може бути просто неліквідною, не мати попиту на ринку для збуту за обліковою вартістю). При цьому підвищення або зниження рівня платоспроможності встановлюється за зміною обсягів оборотного капіталу.

Можливість повернення підприємством короткострокових боргових зобов'язань визначається як співвідношення швидколіквідних активів (коштів і дебіторської заборгованості) та короткострокових термінових зобов'язань.

Вивчення структури та обсягів джерел засобів підприємства щодо складу власного капіталу, його рівня, складу залучених позикових коштів дає можливість мати інформацію про розширення або звуження діяльності підприємства.

Такі розрахунки дозволяють зробити висновки не тільки про минулий фінансовий стан підприємства, але й оцінити перспективи його розвитку в майбутньому. Важливо при цьому не тільки одержати абсолютні значення наведених показників, але й порівняти їх з показниками інших підприємств галузі, в якій функціонує досліджуване підприємство.

3. Перевірка наявності та використання власних обігових коштів. Джерелами формування обігових коштів підприємства є власні і позикові кошти. Контролер повинен оцінити, чи забезпечує підприємство покриття нормативних резервів матеріальних запасів власними коштами, і стан збереження власних обігових коштів. Основними факторами, які впливають на зменшення власних коштів, є прямі збитки минулих років і поточного року, низький рівень прибутковості з причини спаду обсягів виробництва і попиту покупців.

Оптимальною структурою фінансових ресурсів підприємства вважається формування за рахунок власних коштів лише необоротних активів, а оборотних - за рахунок кредитів банку. При цьому слід мати на увазі, що при перевищенні процентів за банківський кредит середнього прибутку з 1 грн. поточних активів підприємству вигідніше нарощувати власний капітал. Використання обігових коштів характеризується: коефіцієнтом оборотності, тривалістю одного обороту і коефіцієнтом завантаження коштів в обігу.

Прискорення обігу коштів поліпшує фінансовий стан підприємства, є найважливішою умовою економії та їх раціонального використання. Збільшення запасів матеріальних активів, затримка реалізації продукції, робіт (послуг) призводять до уповільнення обігу коштів.

4. Аналіз грошових потоків і вивчення стратегії та фінансових планів підприємства. Ретельне вивчення грошових потоків потребує чіткого розуміння деталей діяльності господарюючого суб'єкта та передбачення змін у його фінансовому стані. Важливе значення мають прогнози термінів надходження коштів та здійснення платежів (податків, дивідендів, виплати боргу та інші, які дозволяють оцінити доцільність надання та погашення кредиту, а також реальні прогнози щодо затримки його погашення.

По результатах проведеного аналізу аудитор вивчає виявлені проблеми, пов'язані з грошовими потоками, і розробляють заходи для стабілізації і зміцнення системи фінансів підприємства (рис. 3).

Рис 3. Шляхи покращення системи фінансів підприємства

При аудиті фінансового стану підприємства окрема увага приділяється вивченню стану розрахунків по довгострокових і короткострокових позиках банків, особливо за умови наявності пролонгованих прострочених позик (рівень плати за користування позиками, цільове використання коштів, оцінка вартості застави майна).

Також проводиться перевірка дотримання розрахунково-платіжної дисципліни з метою виявлення причин низької платоспроможності підприємства. При цьому вивчається динаміка складу кредиторської і дебіторської заборгованості, особливо неправомірної, з термінами оплати, що минули, досліджується організація розрахунків з покупцями, оскільки від неї залежать обсяги реалізації продукції, стан дебіторської заборгованості, надходження оплати грошовими коштами.

Негативний вплив на стан розрахунково-платіжної дисципліни справляє навіть тимчасове вкладення обігових коштів у необоротні активи (зайві внески коштів до бюджету у зв'язку із завищенням авансових платежів, застосуванням штрафних економічних санкцій, витратами на придбання основних засобів при відсутності або недостатності спеціальних джерел фінансування, що утворюються за рахунок прибутку тощо).

Систематизуючи матеріали про фінансовий стан підприємства, аудитор повинен узагальнити причини напруженого фінансового стану, виявити такі показники фінансової діяльності, як використання обігових коштів не за призначенням, вилучення їх з обороту, недостача обігових коштів (визначається шляхом порівняння наявності власних обігових коштів з їх нормативом та обсягами іммобілізації обігових коштів станом на початок року та в розрізі квартальних звітних дат).

Завершуючи контроль по даному розділу, аудитор за участю керівних спеціалістів підприємства розробляють конкретні пропозиції щодо усунення причин допущених недоліків, покращання стану розрахунково-платіжної дисципліни, стабілізації фінансового стану підприємства.

Система показників, що характеризує ліквідність, платоспроможність підприємства включає у себе :

Загальний коефіцієнт покриття (ліквідності).

Характеризує обсяг поточних зобов'язань по кредитах і розрахунках усіх мобілізованих коштів. Оптимальне значення цього показника (3, але не менше за 1), що свідчить про мінімальний рівень платоспроможності підприємства. Проаналізуємо вищевказані показники за 2001 - 2003 роки:

Кп = Оборотні активи (260 + 270)/ Поточні зобов'язання (620)

Кп 1=30129 / 7635=3,94;

Кп 2 = 28341,8 / 8092,6 = 3,5;

Кп3 = 27022,4 / 7090,7 = 3,81.

Розрахунковий загальний коефіцієнт покриття ВАТ „Володарка” за 2001, 2002 та 2003 роки дорівнює 3,94; 3,5; 3,81 відповідно, це говорить про те, що товариство є платоспроможним. Але оборотний капітал використовується нераціональну у зв`язку з тим, що коефіцієнт покриття за всі три роки перевищує максимальне теоретичне значення - 3.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Характеризує частину поточних зобов'язань, яка може бути негайно покрита коштами у касі, на поточному рахунку та інших рахунках у банку.

Ка.л. = Грошові кошти та їх еквіваленти (230 + 240) / Поточні

зобов'язання (620)

Ка.л.1 = 348,1 / 7635 = 0,045;

Ка.л.2 = 752,7 / 8092,6 = 0,093;

Ка.л.3 = 540,8 / 7090,7 = 0,076.

Теоретичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності - 0,2 - 0,35. У нашому випадку показники абсолютною ліквідності нижче теоретичного значення, що свідчить про недостатню можливість своєчасно розрахуватись зі своїми партнерами, працівниками та з бюджетом.

3. Проміжний коефіцієнт ліквідності. Теоретичне значення 0,7 - 0,8.

Кпр. = Грошові кошти та їх еквіваленти (230+240) + Дебіторська

заборгованість (160+200+170+210) / Поточні зобов'язання (620).

Кпр. 1 = 15979,8 / 7635 = 2,09;

Кпр. 2 = 16545,1 / 8092,6 = 2,04;

Кпр.3 = 13822,1 / 7090,7 = 1,95.

У 2001 році даний коефіцієнт становив 2,09, у 2002 році - на 0,05 менше, а у 2003 році зменшився порівняно з 2002 роком на 0,09. Проміжний коефіцієнт ліквідності на ВАТ „Володарка” дуже високий у порівняні з теоретичним значенням даного показника, тому його зниження у 2003 році у порівняні з попередніми роками є позитивною тенденцією.

Отже, ВАТ „Володарка” має нормальні можливості забезпечення платежів по своїх поточних зобов`язаннях.

За даними аналізу можна зробити висновки, що фінансовий стан підприємства являється стійким і має тенденцію до покращення, про що свідчить досить високий рівень обчислених коефіцієнтів.

Показники ліквідності досліджуваного підприємства за 2001 - 2003 роки можуть бути представлені аудитором у вигляді аналітичної таблиці (Додаток 7).

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, є такі:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії,

незалежності) = власний капітал / Активи підприємства = ряд. 380 /

/ ряд. 280.

К а.1 = 50067,6 / 57708,3 = 0,86;

Ка.2 = 50508,9 / 58601,5 = 0,86;

Ка.3 = 50169 / 57199,7 = 0,88.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу = Позиковий капітал /

/ Активи підприємства = (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620) / ряд. 280.

К к.п.к 1= 7640,7 / 57708,3 = 0,14;

Ка.2 = 8092,6 / 58601,5 = 0,14;

Ка.3 = 7090,7 / 57199,7 = 0,12.

Сума цих двох коефіцієнтів повинна становити 1.

3. Коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства і характеризує залежність підприємства від зовнішніх займів.

Коефіцієнт співвідношення = Позиковий капітал / власний капітал =

= (ряд. 430 + ряд. 480 + ряд. 620) / ряд. 380.

К співвідн.1 = 7640,7 / 50067,6 = 0,15;

К співвідн.2 = 8092,6 / 50508,9 = 0,16;

К співвідн.3 = 7090,7 / 50169 = 0,14.

Теоретичне значення цього показника повинно бути меншим за 1. Збільшення його величини свідчить про втрату фінансової стійкості підприємства.

Порівнюючи розрахункові показники співвідношення позикового та власного капіталу можна сказати, що підприємство є доволі фінансово стійким і незалежним.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні оборотні активи

/ Власний капітал = ряд. 260 / ряд. 380.

К м.в.к.1 = 30129 / 50067,6 = 0,6;

К м.в.к.2 = 28341,8 / 50508,9 = 0,56;

К м.в.к.3 = 27022,4 / 50169 = 0,54.

Теоретичне значення коефіцієнту маневреності становить 0,4-0,6.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників. Тому для організаційно-економічної характеристики ВАТ „Володарка” було проведено аудит його фінансової стійкості (Додаток 8).

Після проведення аудиту фінансового стану підприємства можна зробити пропозицію щодо покращення результатів фінансово-господарської діяльності підприємства: необхідно провести заходи по ліквідації дебіторської та кредиторської заборгованості, по освоєнню нових ринків виробництва та збуту шляхом проведення маркетингових досліджень.

3. Документальне оформлення аудиту фінансового стану підприємства

фінансовий аудит ліквідність платоспроможність

Документальне оформлення аудиторської перевірки проводиться на підставі статей 7, 21 Закону України "Про аудиторську діяльність", ННА

- №6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки";

- №26 "Аудиторський висновок";

- №28 "Аудиторські висновки спеціального призначення";

— №29 "Оцінка перспективної фінансової інформації".

Згідно з цими документами документальне оформлення аудиту складається із двох видів документів: робочого та підсумкового.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту (Додаток 7, 8).

Робочі документи є власністю аудитора, вони мають містити всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного виконання перевірки. Ця інформація повинна підтвердити висновок аудитора.

Робочі документи виконують такі функції:

- забезпечення обґрунтованості аудиторського висновку;

- засвідчення відповідності проведення аудиту стандартам;

- обґрунтованість планування, контролю якості проведення аудиту;

- проведення аудиту на єдиних методологічних принципах;

- слугувати інструментарієм для аудиторів.

Робоча документація має відображати такі відомості про кожний з об'єктів перевірки:

- використані методики і тести;

- одержана інформація;

- висновки.

Робочі документи розробляються кожним аудиторським підприємством з урахуванням фахової підготовки аудиторів, їх досвіду, прийнятої організації аудиторського процесу.

Кожний робочий документ повинен бути належним чином оформлений:

- мати реквізити аудиторської фірми, номер і дату договору, на підставі якого проводиться перевірка;

- мати реквізити суб'єкта, що перевіряється;

- мати ідентифікаційний номер і пронумеровані сторінки;

- бути засвідченим аудитором, що проводив перевірку із зазначенням дати проведення аудиту.

Після закінчення перевірки робочі документи залишаються у аудитора, власністю якого вони є.

По закінченні аудиту робоча документація підлягає здачі для обов`язкового збереження в архів аудиторської організації.

Робочі документи можуть бути вилучені в аудитора за рішенням слідчих органів або суду.

Підсумкова документація складається з:

1. Аудиторського звіту та додаткової документації, що передається замовникові.

Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова документація не є самостійним документом.

2. Аудиторський висновок.

Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог збереження та конфіденційності.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність" (ст. 7, 21) та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності (Додаток 9).

Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Висновок може бути:

1. Безумовно позитивним висновком, складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови: аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту; інформація цілком достатня для відображення реального стану суб'єкта перевірки; наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовірності й повноти змісту інформації; фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задовольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги; звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою; звітність складена належним чином за затвердженою формою.

2. Умовно - позитивний (із застереженнями) висновок - може бути сформульований при наявності нефундаментальних непевностей та (або) незгод.

У випадку, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для видання умовно - позитивного висновку.

Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням ліквідації цих відхилень станом на відповідну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).

3. Негативний висновок. Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання негативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку;

4. Аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі. Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звітність, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.

В усіх випадках формулювання висновку, який відрізняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини свого судження (непевностей та незгод).

Висновки та пропозиції

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами.

Метою аудиту фінансового стану підприємства є підготовка висновку про його платоспроможність та фінансове становище на момент проведення перевірки.

Аудитор підтверджує фінансову звітність, що готується згідно з одним із наступних правил, або декількома правилами:

а) чинної в Україні інструкції із складання фінансової звітності;

б) міжнародними обліковими стандартами (МОС);

в) іншими існуючими затвердженими загальними вимогами до фінансової звітності, яка має бути представлена її користувачам і розцінюватиметься як фінансова звітність.

Фінансовий облік та фінансова інформація у вигляді бухгалтерської звітності взагалі призначена для потреб стороннього користування. До таких користувачів фінансової інформації відносяться: урядові заклади, інвестори, банки, кредитори, клієнти, робітники підприємства, суспільство.

Найбільш повну інформацію про фінансовий стан підприємства несуть у собі форма №1 „Баланс” та форма №2 „Звіт про фінансові результати”, які є основою всієї фінансової звітності підприємства.

Однією з основних характеристик фінансового стану підприємства є платоспроможність - це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги про сплату з боку усіх кредиторів.

Ліквідність - це показник, який свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов'язань.

Першим кроком при підготовці до написання курсової роботи було ретельне вивчення та опрацювання законодавчих та нормативних актів, законів, виділення необхідної та корисної інформації. В процесі виконання курсової роботи була вивчена спеціальна теоретична література з питань аудиту фінансового стану підприємств.

Об`єктом дослідження з метою написання курсової роботи мною було обрано відкрите акціонерне товариство „Володарка” (ВАТ „Володарка”), яке діє на основі і у відповідності із Законами України „Про власність”, „Про підприємства в Україні”, ”Про підприємництво”, „Про господарські товариства” та іншими законодавчими та нормативним актами і статутом.

Документальне оформлення аудиту складається із двох видів документів: робочого та підсумкового. Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і висновки, винесені в результаті проведення аудиту.

Аудиторський висновок відноситься до підсумкової документації. Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність" (ст. 7, 21) та національних нормативів аудиту.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Важливе значення для удосконалення аудиту фінансового стану підприємства має автоматизація обробки інформації на підприємстві. Тут слід зазначити, що аудит фінансового стану є важливим елементом аудиту фінансової звітності підприємства. Тому впровадження автоматизації аудиту фінансового стану доцільно за умови, якщо на підприємстві автоматизований облік основних господарських операцій. Підприємству можна запропонувати застосовувати прийоми та процедури аудиту фінансового стану під час здійснення внутрішньогосподарського контролю на підприємстві.

Список використаних джерел

1. Про підприємства в Україні: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 27 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №14 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Про власність: Закон України, прийнятий Верховною Радою України 26 березня 1991 р. // Галицькі контракти. - 1996. - №42 (з наступними змінами і доповненнями).