застосування пестицидів для боротьби з шкідниками, хворобами рослин і бур'янами;

розширення посівів високопродуктивних сортів і гібридів, використання якісного насіння;

застосування в господарстві сівозмін;

проведення сільськогосподарських робіт в оптимальні періоди;

запобігання втратам врожаю під час збирання, перевезення та зберігання продукції.

Всі ці заходи призведуть до збільшення кількості та якості продукції технічних культур, а сама продукція достатньої споживчої якості користується на ринку підвищеним попитом. Отже, збільшиться і прибуток СФГ "Кондор", що буде використовуватися не тільки для функціонування підприємства, а й для розширеного відтворення та поліпшення соціальних умов працівників аграрної сфери.

2.2 Організація облікової політики на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах України залежить від багатьох юридичних та фінансових чинників: організаційно-правової форми та форми власності, виду діяльності, організаційної структури, а також безпосередньо правильно розробленої облікової політики. Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання діяльність підприємств лісового господарства, в першу чергу, залежить від правильної організації бухгалтерського обліку не лише в галузі, а й безпосередньо на самому підприємстві. Порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України регламентується як зовнішньо - через комплекс нормативно-правових актів, так і внутрішньо - через розпорядчий документ підприємства, тобто Наказ про облікову політику. Правильна розробка та встановлення облікової політики, перш за все, цікавлять власника, оскільки на її основі складається фінансова звітність підприємства. І це не лише вимоги Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а й вимога часу.

У практиці господарювання підприємств різних галузей економіки розробкою та складанням наказів займається юридичний відділ чи юрисконсульт, але щодо Наказу про облікову політику, то слід зазначити, що цей документ розробляється виключно головним бухгалтером підприємства, який повинен відповідно до чинних нормативно-правових актів України запропонувати певний комплекс облікових методів і процедур, які є індивідуальними для підприємства, що, на нашу думку, дає можливість скласти Наказ про облікову політику не лише з врахуванням загальнопоширених принципів і норм бухгалтерського обліку, але й специфіки діяльності підприємства.

Дослідження вітчизняної нормативно-правової бази у галузі бухгалтерського обліку показало, що поняття “облікова політика” є ідентичним як у ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, так і в П (С) БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”: “облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності”. У той же час міжнародні стандарти пропонують дещо інше трактування облікової політики. Так, відповідно до МСБО 1 “Подання фінансових звітів” “облікова політика - це певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів”. Вважаємо, що подібність визначення “облікової політики” пояснюється інтеграцією національного законодавства у галузі бухгалтерського обліку з відповідним міжнародним.

Вивчення законодавчо-нормативної бази та економічної літератури дає можливість стверджувати, що облікова політика має забезпечувати:

повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх факторів діяльності підприємств лісового господарства;

своєчасність відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства лісового господарства;

відображення в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності не лише виходячи з їх правової форми, а й з урахуванням їх економічного змісту;

відображення доходів і витрат у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від надходження чи сплати грошових коштів;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам на рахунках синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця;

раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з величини підприємства та умов діяльності.

Слід зазначити, що облікова політика підприємства являє собою розпорядчо-обліковий документ, обов'язковість складання якого, зазначена у ст.8 п.5 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, де зазначено: “Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства.". Тобто незважаючи на відсутність чіткого порядку складання Наказу про облікову політику, все ж таки він має бути наявним на кожному підприємстві.

Вивчення спеціальної літератури та законодавчо-нормативних документів показало, що застосування облікової політики підприємством - це також дотримання підприємством принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу послідовності, що передбачено у ст.4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: “…послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності…”. Прослідкувати за змістом облікової політики підприємства у деякій мірі можна лише з інформації, наведеної у формі № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”.

Як показує практика діяльності даного підприємства, у більшості випадків облікова політика не розробляється і відповідно не затверджується. З врахуванням чинної нормативно-правової бази у галузі бухгалтерського обліку важливо зазначити, що наказ про облікову політику доцільно затверджувати з початку року і, відповідно, вносити зміни варто також з початку року для того щоб дотримуватися такого принципу бухгалтерського обліку як послідовність. Тому вважаємо за доцільне дослідити та сформувати основні елементи облікової політики що безпосередньо будуть впливати на методику обліку і контролю витрат.

Дослідження економічної літератури та нормативно-правової бази показало, що в обліковій політиці повинні відображатися такі питання бухгалтерського обліку (елементи облікової політики) щодо яких існує більше, ніж один варіант їх застосування. Одноваріантні питання щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві, на мою думку, не є доцільним відображати в обліковій політиці. Важливе значення при розробці облікової політики відіграють інформативні додатки, наприклад, додаток, де відображено робочий план рахунків підприємства, що враховує організаційно-технологічні особливості підприємства.

Під час розробки та затвердження облікової політики необхідно також у Додатку відобразити робочий план рахунків СФГ "Кондор" з відповідними аналітичними та синтетичними рахунками. Наприклад, враховуючи організаційно-технологічні особливості підприємств, вважаю за доцільне до рахунку 23 “Виробництво” використовувати такі субрахунки:

231 "Рослинництво";

232 "Тваринництво";

233 "Допоміжне виробництво";

234 "Ремонт основних засобів";

235 "Машино-тракторний парк";

Слід зазначити, що важливим елементом облікової політики є інформація щодо відображення в бухгалтерському обліку біологічних активів відповідно до П (С) БО 30 “Біологічні активи”. Перш за все, в обліковій політиці потрібно визначити:

1) об'єкт бухгалтерського обліку біологічних активів (окремий вид, група);

2) методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорення зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий, передбачений податковим законодавством);

3) перелік та склад статей калькуляції витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів;

4) база розподілу загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат рослинництва.

Останні два елементи облікової політики в стандарті не регламентовані, тому визначаються підприємством самостійно.

Враховуючи організаційно-технологічні особливості підприємства розглянемо основні елементи облікової політики, що впливають на побудову обліку витрат на підприємстві СФГ "Кондор".

Враховуючи склад основних елементів витрат вважаємо за доцільне розглянути відображення в обліковій політиці такого елементу витрат як “Амортизація” (рах.13). Згідно з П (С) БО 7 “Основні засоби” у практиці діяльності підприємств можуть застосовуватися такі методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Також відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено податковий метод нарахування амортизації. Враховуючи специфіку діяльності вважаємо за доцільне передбачити в обліковій політиці підприємства застосування прямолінійного методу нарахування амортизації, хоч в практиці найбільш поширеним є, саме податковий метод без достатнього обґрунтування.

Відповідно до нормативно-правових актів порядок обліку транспортних витрат передбачає П (С) БО 9 “Запаси”, в якому передбачено, що підприємство може застосовувати окремий субрахунок для обліку транспортних витрат у торгівлі. Враховуючи організаційно-технологічні особливості нашого підприємства вважаю за доцільне транспортні витрати обліковувати на окремому субрахунку другого порядку, наприклад 201.2 “Транспортні витрати" і в кінці місяця розподіляти їх між реалізованою продукцією і залишком продукції на складі, оскільки це дозволить визначати більш реальну собівартість продукції, посилити контроль за витратами та відповідальність працівників, які повинні вибирати найбільш оптимальні шляхи просування продукції до верхнього і нижнього складів, що в кінцевому результаті призведе до зниження її собівартості.

Методи калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у більшості випадків самостійно обираються підприємством відповідно до П (С) БО 16 “Витрати”. Вивчення Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) показало, що для підприємств запропоновано такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції: простий (однопередільний), позамовний, попередільний, попроцесний та нормативний. Вважаю за доцільне запропонувати для використання у господарській діяльності підприємства такий метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції як попередільно-нормативний метод, який враховує організаційно-технологічні особливості діяльності підприємства і поєднує два із вищезазначених методів, а саме: попередільний і нормативний, тому що виробництво здійснюється за переділами (стадіями), а також підприємство здійснюючи вирощування технічних культур дотримуються принципів групування витрат і здійснюють оперативний поточний контроль за дотриманням норм витрат.

Перелік і склад калькуляційних статей витрат в основному розробляються підприємством самостійно. Але для нашого підприємства такі статті передбачені Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) С.Г. підприємств, де у розділі 4 “Групування витрат за статтями калькуляції" наведено перелік і зміст калькуляційних статей.

Перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат визначається підприємством з врахуванням організаційно-технологічних особливостей діяльності. Затвердженого переліку змінних і постійних загальновиробничих витрат у більшості випадків на підприємстві, тому пропонуємо такий поділ витрат, що зображений у табл.2.6.

Таблиця 2.6

Перелік змінних і постійних загальновиробничих витрат

Бази розподілу загальновиробничих змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат визначаються підприємством самостійно. Підприємству слід вибрати за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. Базами розподілу, при цьому, можуть бути години роботи, основна заробітна плата робітників, прямі витрати, обсяг діяльності. Як показали дослідження, обсяг діяльності, як база розподілу загальновиробничих витрат, є найбільш оптимальною для підприємства.

Важливе значення при розробці облікової політики мають також і додатки, які будуть відображати детально інформацію щодо особливостей обліку на підприємстві. Вивчення діяльності підприємства показало, що у своїй виробничій діяльності для документального відображення руху продукції, а також витрат, що безпосередньо з нею пов'язані підприємства можуть використовувати спеціальні первинні документи. На мою думку, обов'язковість застосування первинних документів згідно з галузевою інструкцією також необхідно зазначити в наказі про облікову політику, для того щоб таке документальне оформлення було рекомендоване не лише на рівні галузі, а й на рівні підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації обліку на підприємстві належить до компеиенції його власника.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку документів.

У СФГ "Кондор" працює бухгалтерський відділ. Очолює бухгалтерський відділ головний бухгалтер Ткаченко Н.І. Список штатних працівників наведені в таблиці 27.

Таблиця.2.7

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише у випадку:

1. зміни статутних вимог;

2. зміни вимог органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

3. забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Вплив зміни облікової політики на події й операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:

коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

повторного надання порівняльної інформації попередніх звітних періодів.

Проведені дослідження показують, що важливе значення має формування облікової політики і при автоматизованому способі ведення бухгалтерського обліку Зокрема при застосуванні підприємствами програми “1С: Підприємство” вибір облікової політики відбувається через застосування констант, які не змінюються або змінюються дуже рідко і відображають окремі елементи облікової політики, наприклад, які класи витрат використовує підприємство: тільки 8, тільки 9, 8 і 9 класи; встановлений перелік статей калькуляції та ін.

Таким чином, розробка та затвердження облікової політики є важливим етапом під час створення будь-якого підприємства, для того щоб правильно організувати бухгалтерський облік не лише на рівні галузі, але й безпосередньо на самому підприємстві. Наявність наказу про облікову політику є одним з факторів щодо підтвердження правильності складання фінансової звітності підприємства.

Розділ ІІІ. Облік витрат і виходу продукції технічних культур та калькуляція її собівартості

Усі записи у бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції в галузі вирощування технічних культур проводять на підставі відповідних первинних документів. Можна виділити такі групи документів:

· з обліку витрат праці;

· з обліку витрат предметів праці;

· з обліку витрат засобів праці;

· з обліку інших витрат;

· з обліку виходу продукції.

Документи з обліку витрат праці фіксують трудові затрати на виконання конкретних робіт по вирощуваних культурах і нарахованих при цьому оплату. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу. Він складається в одному примірнику протягом місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Табельний облік у відділках, на фермах, у бригадах, ремонтних майстернях та інших виробничих підрозділів ведуть спеціально призначені працівники або керівники підрозділів. Для кожного працівника в табель відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазначають причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні - "ВС", відпустка - "ЧВ", дні хвороби - "Х", відрядження - "СВ" тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його склад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного і аналітичного обліку. Наприкінці місяця табель передають у бухгалтерію для нарахування оплати праці.

На механізованих роботах застосовують Облікові листи тракториста-машиніста застосовується для обліку робіт тракториста-машиніста протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображаються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів до нього додаються другі екземпляри реєстрів, путівок чи талонів на вивезення продукції з поля.

Незалежно від форми організації механізованих робіт на кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни - двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов'язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам. Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа тракториста. Листок розраховано приблизно на п'ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.

Кожен механізатор після закінчення зміни повинен мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа. У встановлені в господарстві терміни (через 10-15 днів) облікові листи, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у Накопичувальній відомості обліку використання машино-тракторного парку і Журналі обліку робіт і витрат. Слід мати на увазі, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи.

Витрати на оплату праці трактористів-машиністів узагальнюються в Накопичувальній відомості обліку використання машино-тракторного парку, підсумкові дані якої переносяться до Журналу обліку робіт і витрат. У ній на кожного тракториста-машиніста відкривається сторінка, на якій послідовно записують: прізвище, ім'я та по батькові механізатора, його класність і стаж роботи, марку та господарський номер трактора. У цей журнал записуються дані облікових листів праці і виконаних робіт, а також Накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту побудована за тим самим принципом, що і накопичувальна відомість обліку використання машинно-тракторного парку. В цій відомості за кожним автомобілем та водієм накопичуються дані із подорожних листів про виконані роботи і нараховану заробітну плату. В окремих графах виконанні роботи (у тоннах і тонно - кілометрах) розподіляють за споживачами послуг автопарку.