Принципи проведення та завдання податкового аудиту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

Реферат

На тему

«Принципи проведення та завдання податкового аудиту в Україні»

Виконала

студентка групи Екф-46

Коваль Марія Петрівна

Перевірила

Жмурко Наталія Володимирівна

Львів - 2012р.

1. Сутність і значення податкового аудиту в Україні

Необхідність та стабілізація фінансової системи, забезпечення стійкого надходження податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів, дотримання податкової дисципліни як умови якісного виконання фізичними і юридичними особами зобов'язань перед державою обумовили створення особливого напрямку державного фінансового контролю - податкового контролю. Відповідно до цього в Україні з самого початку побудови нової податкової системи був узятий фіскальний орієнтир. Як результат не виваженої податкової політики, неправильного розподілу доходів підприємств відбулося гальмування інноваційних та інвестиційних процесів.

Однією з важливих і водночас складних проблем у процесі подальшого реформування української економіки залишається питання удосконалення податкового контролю. Адже ефективна організація податкового контролю за своєчасністю сплати та правильністю нарахування податкових платежів здатна забезпечити розв'язання проблеми - наповнення дохідної частини державного бюджету, що особливо актуально в період розгортання в Україні фінансової кризи та зростання бюджетного дефіциту.

Вітчизняна економічна література зміст податкового контролю зводить виключно до проведення податкових перевірок дотримання платниками законодавства про оподаткування та підприємницьку діяльність. У зарубіжній практиці прийнято трактувати податковий контроль дещо ширше не лише як проведення податкових ревізій і перевірок, а й як систему спостереження за платниками податків. Метою такого спостереження є оцінка дотримання встановлених правил реєстрації та взяття на облік, легітимності господарської та фінансової діяльності, повноти обліку здійснених операцій, правильності обчислення об'єкта оподаткування, визначення податкових зобов'язань і декларування платежів, вивчення податкової поведінки тощо. Податковий контроль можна розглядати з двох сторін: як функцію державного управління економікою і як особливу діяльність щодо виконання податкового законодавства України. Обидві сторони податкового контролю знаходяться в нерозривній єдності, безупинному розвитку та удосконаленні. Якість податкового контролю, що включає рівень, повноту, достатність, порядок виконання податковими інспекторами як суб'єктами контролю роботи із забезпечення його цілей, реалізації окремих процедур, є досить важливою умовою ефективності діяльності податкових служб. Для цього першочергового вирішення потребують питання оптимізації процедур податкового контролю, підвищення якості проведення податкових перевірок та забезпечення контролю за роботою податкових інспекторів.

Одним із найефективніших методів контролю з боку державних органів є податковий аудит (податкова перевірка), який здійснюється структурними підрозділами податкового аудиту.

Податковий аудит - це процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю та повнотою сплати податків, зборі та інших обов'язкових платежів, законністю здійснення операцій, пов'язаних із одержанням доходів і здійсненням розрахунків . Таким чином, мета проведення податкового аудиту - попередити порушення, а не застосувати фінансові санкції.

Для досягнення максимальної результативності своєї роботи підрозділи аудиту часто взаємодіють зі співробітниками податкової міліції. У підсумку така тісна співпраця є плідною - нерідко виявляються резонансні порушення законодавства. Як відомо, податкові перевірки це один із інструментів податкового контролю. Тому однією з умов функціонування податкової системи є ефективний податковий контроль, здійснюваний, у тому числі, і шляхом проведення податкових перевірок. Разом з тим, глава 8 Податкового Кодексу вдосконалює механізм організації та проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності та налагодження цивілізованих відносин між податковими органами і платниками податків.

Податковий кодекс визначає порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Зокрема, встановлюється перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб'єктів господарської діяльності. Визначені форми проведення податкового контролю, загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних), встановлені терміни тривалості податкових перевірок, закріплені права та обов'язки службових осіб податкових органів. Актуальною проблемою сьогодні є підвищення ефективності проведення податкових перевірок, зниження кількості помилок при їх проведенні та прийняття вмотивованих рішень за їх результатами.

Згідно зі ст. 82. Податкового кодексу тривалість документальної планової перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва 10 робочих днів, інших платників податків 20 робочих днів; тривалість позапланової документальної перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів; тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб.

В ст. 75 Податкового кодексу прописані види податкових перевірок камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться

у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Проте, слід відмітити, що на сьогодні вимагається разом з податковими деклараціями до органів податкової служби подавати річну та квартальну фінансову звітність, що значно підвищує імовірність виявлення помилок стосовно нарахування та сплати податку на прибуток.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку та податкових розрахунках і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Податковим законодавством виділяються такі види документальних перевірок: планова перевірка, позапланова перевірка, виїзна перевірка та невиїзна перевірка. Крім документальної перевірки, визначають також фактичну, якою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Виходячи з даного підходу до розуміння природи податкового аудиту, система податкового аудиту складається із зовнішнього і внутрішнього податкового аудиту, які можуть здійснюватися як незалежними (без фінансового інтересу), так і залежними (з наявністю фінансового інтересу) суб'єктами. Як залежні суб'єкти податкового аудиту, в цьому випадку, виступають податкові та правоохоронні органи, що представляють інтереси держави, а тому мають непрямий фінансовий інтерес, а також структурні підрозділи організацій (відділи внутрішнього аудиту)

податковий аудиторський процедура

2. Основні принципи і завдання податкового аудиту

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулюють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит.

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Од­нією із основоположних є міжнародна норма аудиту (МНА) № 3, в якій вказані основні принципи, що регулю­ють аудит. Вони є основою всіх міжнародних нормати­вів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит.

Основні принципи аудиту:

- Цілісність, об'єктивність і незалежність.

- Конфіденційність.

- Майстерність і компетентність.

- Документування.

- Планування.

- Одержання аудиторських свідчень.

- Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.

- Суттєвість.

- Аудиторський висновок і складання звіту.

Зміст принципу цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чес­ним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об'єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об'єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податко­вого законодавства. Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним умінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні.

Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адек­ватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання -- провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур. Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських проце­дур, що дозволяють аудитору скласти обґрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об'єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. Якщо, наприклад, аудитор переконався, що інвентаризація проводилась не формально, а відповідно до прийнятого порядку, то вік може не проводити її, а довіритись даним результатів інвентаризації. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть вико­нуватись у меншому обсязі.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на під­ставі яких буде грунтуватись висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про досто­вірність фінансової інформації.

Міжнародні стандарти поділяють на три групи: загальні стандарти, стандарти практичної роботи, стандарти складання звіту аудитора (аудиторського висновку).

Робочі стандарти містять правила, якими належить ко­ристуватись аудитору при виконанні перевірок. Вони вклю­чають підготовку до аудиту, планування, збір інформації, використання робочих документів, одержання аудиторських доказів (свідчень), їх оцінку й аналіз, застосування відпо­відних прийомів і способів перевірки, комп'ютерні методи аудиту та ін.

Що ж стосується основних завдань податкового аудиту, то виділяють такі:

1. Розробка пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення існуючої системи оподатковування підприємства.

2. Розробка оптимальних механізмів нарахування податків з урахуванням особливостей діяльності платника податків.

3. Вироблення рекомендацій з повного й правильного використання підприємством податкових пільг з податку на прибуток.

4. Розробка комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію податків у межах чинного законодавства.

5. Попередній розрахунок податкових платежів при різних варіантах договірних відносин підприємства й видах діяльності.

6. Розробка рекомендацій з досягнення відповідності принципів податкових розрахунків, застосовуваних окремими підрозділами й філіями, єдиній системі податкового планування, яка створена підприємством.

7. Розробка пропозицій по створенню у підприємства системи внутрішнього контролю за правильністю нарахування податків і зборів.

8. Розробка пропозицій з адаптації діючої системи податкового планування й обліку до можливих змін вимог податкового законодавства.

9. Постановка податкового обліку.

10. Податкове планування й оптимізація оподатковування.

11. Податковий супровід у вигляді поточного консультування з питань застосування норм податкового законодавства тощо.

Удосконаленні процедури податкового контролю сприятимуть зменшенню державного втручання у підприємницьку діяльність та звуженню «тіньового» сектору економіки, виконання податковими органами своїх контрольних функцій у відповідності до вимог Конституції України, налагодженню партнерських взаємовідносин між податковими органами та платниками податків. Всі ці чинники позитивно вплинуть на динаміку економічного зростання в Україні та підвищать соціальну та політичну стабільність в державі.

Податковий контроль України також доцільно вводити поетапно, залежно від опрацювання окремих його частин. Спочатку слід затвердити загальні положення, а потім - решту норм. Необхідно зауважити, що реформування податкової системи України, яке давно перейшло в площину розроблення та прийняття Подакового кодексу, дуже запізнилося. Незважаючи на проголошені податкові канікули для підприємців та зниження податкового тиску, відображеного в проекті Податкового кодексу, який за три роки пройшов два читання у Верховній Раді, в житті все відбувається навпаки. Щодо впливу методів з арсеналу державного регулювання, то грошово-кредитна та бюджетно-податкова політики поки що не стали засобами подолання економічної кризи в Україні.

Размещено на Allbest.ru