Права користування природними ресурсами виникають у суб'єктів підприємницької діяльності з моменту одержання ними спеціальних дозволів (ліцензій), термін дії яких, відповідно до ст. 15 Кодексу України „Про надра” може бути необмеженим (постійним) і тимчасовим (до 20 років). Ці дозволи (ліцензії) відповідно до ст. 16 Кодексу, видаються Державним комітетом України по геології і використанню надр за узгодженням із Міністерством навколишнього природного середовища України.

Кодексом визначені такі види користування надрами:

– геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

– видобуток корисних копалин;

– будівництво й експлуатація підземних споруд, не пов'язаних із видобутком корисних копалин, у тому числі споруд для підземного збереження нафти, газу й інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

– створення геологічних територій і об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятники природи, лікувальні, оздоровчі установи й ін.).

На кожний вид діяльності щодо користування надрами в межах відведеної ділянки видається окрема ліцензія, а у випадку зміни користувача надр видається нова ліцензія.

Згідно статті 28 Кодексу, плата за користування надрами стягається у виді:

платежів за користування надрами;

ідрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

акцизного збору (по окремих видах мінеральної сировини).

Оскільки відрахування за геологорозвідувальні роботи й акцизний збір ставляться до обов'язкових бюджетних платежів, то в нематеріальні активи, очевидно, зараховуються платежі за користування надрами і сплата збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій). Звичайно, якщо вартість такої ліцензії настільки істотна, щоб зараховувати її до складу вартості необоротних активів. Також варто враховувати, що платежі за користування надрами бувають щорічними й одноразовими. Тому в такі нематеріальні активи повинні зараховуватися тільки одноразові платежі на тривалий (більше року) термін користування надрами, або ті щорічні, що здійснені на декілька років уперед.

Рахунок 122 „Права користування майном”

„Права користування майном” -- рахунок, на якому показується вартість прав на користування земельною ділянкою, будинком, прав на оренду приміщень і т. п.

Право користування майном, що знаходиться в державній або комунальній власності, набувається суб'єктами підприємництва, як правила, шляхом участі в конкурсних торгах (аукціонах), що влаштовуються державними і місцевими органами самоврядування. Новий НМА зараховується на баланс по вартості придбання таких прав.

Право користування майном, що знаходиться у власності інших суб'єктів підприємництва (державних і приватних) або у власності фізичних осіб, набувається шляхом укладання відповідної угоди про передачу прав на певний термін. Контрактна вартість придбаних у такий спосіб прав разом із витратами, що супроводжують таке придбання, буде вважатися їх початковою вартістю. Цей НМА (права користування майном) списується з балансу після закінчення терміну дії прав, зазначеного в договорі з власником матеріального об'єкта.

У випадку одержання майна в безстрокове користування даний НМА повинний амортизуватися протягом не більше, ніж 20 років, після чого на балансі даний НМА залишається з рівнозначною сумою зносу. Але оскільки права продовжують діяти стільки, скільки діє підприємство, що ними користується, то ні початкова вартість, ні сума зносу не списуються з балансу, якщо немає підстав вважати, що права не приносять економічні вигоди.

Якщо договором із власником матеріального об'єкта прав надалі передбачалася передача їхній третій особі з рук першого одержувача, то такий одержувач (підприємство) може нараховувати амортизацію даного НМА не до нуля, а до ліквідаційної вартості.

Рахунок 123 „Права на знаки для товарів і послуг”

„Права на знаки для товарів і послуг” -- рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість придбаних (отриманих) прав на користування знаками, під якими випускається (реалізується) продукція підприємства.

Товарний знак (торгова марка) і знак обслуговування -- це один із видів маркування продукції, за допомогою яких відрізняються і розпізнаються споживачами товари і послуги одних виробників від аналогічних товарів і послуг, запропонованих на ринку іншими виробниками. Товарні знаки і знаки обслуговування виконують подвійну корисну функцію: з одного боку, забезпечують виробнику певний обсяг продажів, з іншого боку -- певною мірою забезпечують захист прав споживачів і тим самим знову і знову генерують новий попит. А новий попит, у свою чергу, підвищує рівень продажів виробника і, відповідно, -- прибутку. І так далі по колу.

Використання торгових марок (товарних знаків і знаків обслуговування) у господарській діяльності підприємства і віднесення прав на ці знаки до складу нематеріальних активів підприємства завжди потребує відповідних витрат: оплата послуг дизайнерів, що брали участь в розробці товарних знаків, патентних повірених по підготовці документів на реєстрацію цих знаків у якості товарних у Патентному відомстві, сплата мита за подачу заяви, одержання свідоцтва, підтримку реєстрації в силі і таке інше. Права на товарні знаки відображаються у бухгалтерському обліку по вартості, що складається із суми витрат на їх придбання, виготовлення і доведення до стану, придатного для використання.

В обліку товарних знаків є одна невизначеність. Якщо права на користування торговими марками придбані підприємством на документально визначений термін, то в зв'язку з цим і термін „корисного використання” цих нематеріальних активів буде цілком визначеним. Цього не можна сказати про термін „корисного використання” торгових марок, право на яке підприємство придбало в результаті здійснення власної поточної діяльності. Також викликає сумнів доцільність нарахування амортизації на товарні знаки і знаки обслуговування, право на які підприємство одержує вказаним вище способом. У П(С)БО 8 для таких випадків винятку із правил не передбачено. Але навряд чи можна сказати, що придбані в довгострокове або безстрокове користування торгові марки згодом утрачають свою початкову вартість. Очевидно, це той випадок, коли, відповідно до П(С)БО 8, амортизація нематеріальних активів повинна нараховуватися протягом терміну, визначеного підприємством, але не більш 20 років. Але адже і через 20, і через 40 років торгова марка підприємства (який весь цей час безупинно діє і не думає припиняти свою діяльність) ще в силі, і утрачати свою вартість теж „не збирається”!

Відношення, пов'язані з правовою охороною товарних знаків і знаків обслуговування, регулюються Законом України № 3689-ХII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. У відповідності зі статтею 5 Закону, право власності на знак засвідчується свідоцтвом, термін дії якого складає 10 років від дати подачі заявки і може подовжуватись по клопотанню власника свідоцтва протягом десятого року дії прав.

До речі, не зайвим буде звернути увагу на те, що, що відповідно до Закону, не можуть одержати правову охорону:

позначення, що зображають державні герби, прапори й емблеми;

фіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні і пробірні клейма, печатки;

нагороди й інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені в знак як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органа або їхніх власників.

Рахунок 124. „Права на об'єкти промислової власності”

Права на об'єкти промислової власності” -- рахунок ведення обліку отриманих (придбаних) прав, які охороняються законом і виникають із моменту їхньої державної реєстрації.

Нематеріальні об'єкти промислової власності -- це об'єкти інтелектуального походження, безпосередньо пов'язані з організаційно-технологічним процесом діяльності конкретного підприємства, які відповідають критеріям визнання активами.

У П(С)БО 8 та Інструкції № 291 наведені приклади таких об'єктів: „право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тваринною, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо”. Ці приклади викликають ряд питань. Зокрема, яка різниця між „винаходом” і „ноу-хау”? Що таке „корисні моделі”? Можливо, у проектно-конструкторській галузі цей термін достатньо поширений, проте для бухгалтера „корисна модель” -- це неологізм, його варто роз'яснити, раз уже він потрапив у бухгалтерські стандарти. Визначення, яке дає Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, нічого бухгалтеру не говорить. А що стосується ”захисту від недобросовісної конкуренції”, то одразу спадає на думку, що це плата рекетирам. Спеціальні закони такого визначення не дають.

Об'єкти цього права Законом визначені наступним чином:

винахід -- технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності);

корисна модель -- нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Цитата з п. 2 статті 6 Закону: „Об'єктом винаходу можуть бути:

продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо);

засіб;

використання раніше відомого продукту або засобу по новому призначенню.

Майнові права набуваються у власника патенту шляхом підписання авторського договору. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою”.

Усе, більше нічого суттєвого про „корисні моделі” у Законі немає. Якщо це „модель”, то модель чого саме? І якщо вона корисна, то яка від її користь? Дуже непогано було б почути кваліфіковану, не обтяжену загальними фразами, консультацію з цього приводу,

Власне, поставлені запитання зовсім не означають, ніби автор не розуміє, що таке нематеріальні об'єкти промислової власності. Можна пояснити по-людськи: це майже те ж саме, що авторські права, проте цього разу мова йде не про авторство, а про володіння на правах власності. При цьому авторство може належати не лише винятково окремій особі або групі осіб (співавторів), а і підприємству в цілому. Крім того, на відміну від авторських, права на об'єкти промислової власності потребують обов'язкової реєстрації.

Справедлива (ринкова) вартість такого об'єкта в рамках діючого підприємства -- це сума, що відбиває його сукупну корисність і подає собою потенційний внесок у результати діяльності підприємства як єдиного комплексу при виробництві продукції (товарів, робіт, послуг).

Охоронним документом, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель), є патент або деклараційний патент.

Право на промисловий зразок охороняється законом України від 15.12.93 № 3688-ХII „Про охорону прав на промислові зразки” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на промисловий зразок, є патент.

Права на сорти рослин охороняються Законом України від 21.04.1993 № 3116-XII „Про охорону прав на сорти рослин” у діючій редакції. Охоронним документом, що засвідчує право власності на сорт рослин, є патент.

Рахунок 125 „Авторські та суміжні з ними права”

„Авторські та суміжні з ними права” -- рахунок нематеріальних активів, на якому показується вартість прав на використання (з метою одержання підприємством економічних вигод) літературних, творчих і наукових творів, право на авторство яких належить окремій особі (групі осіб), із якими укладена відповідна угода про право на використання підприємством результатів таких винаходів.

Тут варто зробити деякі посилання на історичні дані.

Особливо активно законодавчий процес по охороні прав на результати творчої діяльності почав розвиватися з початку XX ст. 14 червня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію про заснування Міжнародної організації інтелектуальної власності (вступила в силу у 1970 р.). Вона узаконила поняття інтелектуальної власності у міжнародній правовій практиці.

Згадана конвенція об'єктами авторського права називає наступні результати творчої діяльності:

літературні, художні твори та наукові праці;

виконавчу діяльність артистів, фонограми та радіопередачі;

та деякі інші.

На сьогоднішній день цей перелік дещо розширився. Об'єктом авторського права є будь-який твір науки, літератури, мистецтва, виражений в об'єктивній формі. Об'єктивна форма передбачає можливість відтворення об'єкта (тиражування твору).

Виникнення авторських прав, на відміну від прав на винаходи, де потрібно для підтвердження даного права подати заявку й одержати патент, не потребує виконання подібних формальностей, як і не є обов'язкової реєстрація авторського права в Державному агентстві України по авторських і суміжних правах.

Варто нагадати, що в галузі володіння авторськими правами варто розрізняти:

немайнові права (права на авторство й ім'я) -- не можуть бути предметом угод, тобто не можуть передаватися іншим особам;

майнові права (право на володіння, використання і розпорядження результатами творчої й інтелектуальної діяльності).

Окремо варто зупинитися на таких правах, як права на використання комп'ютерних програм. Це достатньо поширений вид нематеріальних активів і питання по їхньому обліку виникають досить часто. Тим часом, вирішити їх неважко.

У першу чергу варто визначити, який програмний продукт придбало підприємство. І головне -- пам'ятати, що дискета (лазерний диск або інший носій інформації) разом із записаними на ній магнітними сигналами -- річ матеріальна. Підприємство (покупець) у такому випадку сплачує тільки за дискету, отже, використовує її як малоцінний інвентар (оборотний або необоротний -- залежить від ціни і терміну використання). Купити магнітний носій разом із записаної на ньому інформацією -- це все одно, що купити книжку (друкарську інформацію). Отже, якщо факт придбання програмного продукту обмежується купівлею дискети -- тоді про придбання НМА не може бути і мови.

Зовсім інше, якщо шляхом укладання угоди з автором або ліцензіаром підприємство купує право використовувати даний програмний продукт. Право -- річ нематеріальна. Відомо, що це право підприємство може придбати разом із матеріальним носієм. Проте в даному випадку ці речі (матеріальну і нематеріальну) не варто роз'єднувати з метою бухгалтерського обліку. Вартість носія інформації -- це складова первинної вартості нематеріального активу.

У випадку ж придбання комп'ютерної програми без фізичного носія, тобто коли вона встановлюється безпосередньо на жорсткий диск (вінчестер), -- це нематеріальний актив, так би мовити, у „чистому виді” і суперечок щодо обліку дискет не виникає. Проте і тут є одне „але”. Так, у випадку придбання комп'ютера разом із програмним забезпеченням (а, як правило, „порожні” машини не продаються), вартість програм буде входити в початкову вартість комп'ютера і надалі амортизуватися як єдине ціле -- об'єкт основних засобів. Так само в складі вартості комп'ютера буде обліковуватись окремо придбаний програмний продукт, без якого даний комп'ютер підприємству не потрібний.

Висновок такий: права на використання комп'ютерних програм обліковуються як нематеріальний актив тільки тоді, коли дана комп'ютерна програма являє для підприємства окрему цінність, тобто сама спроможна приносити підприємству економічні вигоди (протягом тривалого періоду). Інакше (стандартно) кажучи: коли даний актив можна назвати ідентифікованим.

Права, отримані підприємством згідно ліцензійній угоді, можуть зараховуватися до складу нематеріальних активів (на рахунок 125) тільки у випадку, якщо термін дії такого договору перевищує один рік, а паушальний платіж або роялті достатньо високі у масштабах діяльності даного підприємства.

Рахунки 126 „Гудвіл" і 19 „Негативний гудвіл”

„Гудвіл” -- рахунок обліку позитивної різниці між вартістю придбання підприємства в цілому і сукупної вартості його чистих активів, кожний із яких на дату придбання оцінений по справедливій вартості.

„Негативний гудвіл” -- рахунок обліку аналогічно визначеної негативної різниці.

„Фінансовий словник” дає наступні визначення гудволу:

1) умовна вартість ділових зв'язків фірми, „ціна” накопичених нематеріальних активів фірми (престиж торгових марок, досвід, нові технології, ділові зв'язки, стійка клієнтура, панівна позиція на ринку тощо);

2) грошова оцінка різниці між ціною підприємства та реальною вартістю його основного капіталу.

Можливість появи гудволу (негативного гудволу) на балансі покупця обумовлена тим, що вартість будь-якого підприємства як цілісного господарсько-майнового комплексу завжди в ту або іншу сторону відрізняється від сукупної вартості придбаних у такий спосіб активів і зобов'язань. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, перевищує оцінну вартість придбаних унаслідок даної угоди активів і зобов'язань, отримана в результаті такого порівняння різниця визнає нематеріальним активом, облік якого ведеться на рахунку 126 „Гудвіл”. Якщо сума, сплачена покупцем за придбання підприємства, менше оцінної вартості придбаних активів і зобов'язань, різниця визнається контрактивом, облік якого ведеться на рахунку 19 „Негативний гудвіл”.

І в тому, і в іншому випадку всі інші активи прибуткуються в дебет відповідних рахунків їхнього обліку по справедливій вартості на дату придбання. Гудвіл стає об'єктом бухгалтерського обліку й об'єктом відображення в звітному балансі тільки у випадку проведення операції покупки підприємства, тобто тоді, коли покупець витрачається на придбання підприємства.

Величина гудволу залежить від комплексу заходів, спрямованих на примноження прибутку фірми, але не пов'язаних зі збільшенням активних операцій. Тобто від таланту управлінців, кваліфікації, вміння та досвіду співробітників, загального стану ділових відносин фірми у світі бізнесу; її становища на ринку, досягнутого завдяки якості продукції, робіт, послуг, товарів, а також застосуванню новітніх технологій. Гудвіл залежить також від рентабельності та фінансової стабільності фірми, міцності торговельних зв'язків, репутації серед покупців та постачальників, місця знаходження фірми тощо.

Не може бути об'єктом бухгалтерського обліку й об'єктом відображення в звітному балансі гудвіл, отриманий унаслідок здійснення діяльності підприємства, навіть якщо це підприємство успішно працює, має міцні, вигідні ділові зв'язки, має висококваліфікований персонал, гарну репутацію серед клієнтів, вигідне місцезнаходження, оскільки такий гудвіл неможливо вірогідно оцінити, а отже, ідентифікувати. Тобто в такому випадку події, що викликають ріст вартості підприємства, не можуть бути виділені і відображені в обліку окремо. На відміну від інших активів, гудвіл не може бути самостійним об'єктом укладання угод, оскільки даний нематеріальний актив не може існувати окремо від підприємства, його неможливо ні продати, ні передати, ні подарувати. Гудвіл є наслідком здійснення угоди, а не його об'єктом.

Гудвіл відрізняється від всіх інших нематеріальних активів по методах оцінки, засобах придбання, методах амортизації, засобах вибуття (списання). Цілком можливо, що в деяких випадках вартість гудволу може бути умовною.

2.3 Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів

Синтетичний облік нематеріальних активів

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів призначено активний рахунок 12 “Нематеріальні активи”.

На дебеті рахунка 12 відображають придбання або одержання у результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, і суму дооцінки таких активів, на кредиті - вибуття нематеріальних активів унаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості одержання підприємством у майбутньому економічних вигод від їхнього використання, а також суму уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 “Нематеріальні актив” має такі субрахунки:

121 “Права користування природними ресурсами”;

122 “Права користування майном”;

123 “Права на знаки для товарів і послуг”;

124 “Права на об'єкти промислової власності”;

125 “Авторські та суміжні з ними права;”

126 “Гудвіл”;

127 “Інші нематеріальні активи”.

На субрахунку 121 ведеться облік наявності об'єктів права користування ресурсами природного середовища. До них належать: права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище.

На субрахунку 122 ведеться облік наявності прав користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень та ін.)

На субрахунку 123 ведеться облік наявності прав на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви та ін.).

На субрахунку 124 ведеться облік наявності прав на об'єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, види рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції ті ін.).

На субрахунку 125 ведеться облік авторських і суміжних із ними прав (права на літературні й музичні твори, комп'ютерні програми, бази даних та ін.).

На субрахунку 126 ведеться облік гудвілу (різниці між балансовою вартістю чистих активів підприємства і вартістю його придбання). Вартість придбання відображає вартість підприємства з урахуванням кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій та ін.

На субрахунку 127 ведеться облік інших нематеріальних активів, якими володіє підприємство (права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Аналітичний облік нематеріальних активів

Обов'язковою ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми по відношенню до будь-якого об'єкту, що приймається на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто підтверджують існування самого об'єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі.

До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства.

Зарахування нематеріального активу на баланс здійснюється на підставі акту про його отримання, після оформлення картки обліку НМА. В акті, зокрема, мають бути зазначені:

– назва підприємства;

– назва об'єкту нематеріальних активів;

– його коротка характеристика;

– структурний підрозділ, у якому даний нематеріальний актив буде використовуватись;

– спосіб придбання нематеріального активу;

термін корисного використання;

перелік документації, яка свідчить про придбання (створення) нематеріального активу;

висновок комісії з обґрунтуванням терміну корисного використання НМА;

відомості про матеріальні носії, на яких НМА був отриманий.

Права на „ноу-хау” виділені в особливу групу нематеріальних активів, Для того, щоб можна було обліковувати „ноу-хау” як об'єкти нематеріальних активів, необхідна наявність наступних документів:

– документів, що підтверджують факт створення цих активів, наприклад кошториси витрат;

актів приймання-передачі для обліку введення об'єктів в експлуатацію;

положення (інструкції) про службові і комерційні таємниці;

наказів про віднесення конкретних об'єктів до „ноу-хау”;

протоколів визначення строків корисного використання об'єктів „ноу-хау”.

Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою -- продавцем цих авторських прав.

Документальне оформлення в обліку надходження нематеріальних активів залежить від того, створені вони силами підприємства чи придбані у інших осіб (див.в додатках мал.№1 до пункту 2.3.)

Документальне оформлення нематеріальних активів

Аналітичний облік організовується за видами нематеріальних активів та інвентарними об'єктами, на кожний з яких відкривається картка обліку нематеріальних активів. Підприємство може самостійно розроблювати додаткові субрахунки та аналітичні рахунки, виходячи зі специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.

На підставі первинних документів рух нематеріальних активів протягом звітного періоду відображається в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та форм звітності. По рахунку 12 „Нематеріальні активи” ведеться журнал-ордер № 13, а по рахунку 19 „Негативний гудвіл” -- журнал-ордер № 15 (див.в додатках таблиці №4 і №5 по пункту 2.3.)

У Балансі нематеріальні активи відображаються наступним чином

Взаємозв'язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей балансу, за якими відображаються нематеріальні активи(крім суб'єктів малого підприємництва та іноземних представництв). (див.в додатках таблицю№6 до пункту 2.3.)

3. Відображення інформації про облік нематеріальних активів у звітності підприємства ТОВ «Північне»

ТОВ „Північне” розташоване в Запорізькій обл., Мелітопольському районі, с. Північне вул. Мічуріна буд.2.

Метою ТОВ „Північне” є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і використання його в інтересах учасників.

Предметом діяльності досліджуємого підприємства є сільськогосподарське виробництво (вирощування зернових, овочевих, баштанних культур, картоплі, буряків, плодів, ягід і винограду, кормових та інших культур); тваринництво (м'ясне та молочне скотарство, свинарство, птахівництво та інші напрями тваринництва); ремонт та технічне обслуговування, прокат, здача в оренду сільськогосподарської техніки; виробництво борошна, крупи, комбікормів і білково-вітамінних добавок; виробництво харчових концентратів; виробництво та реалізація продуктів харчування та інше. На даному етапі в ТОВ „Північне” розвинуто тільки сільськогосподарське виробництво. Однак в майбутньому поступово планується розвивати всі види діяльності, які вказані в статуті підприємства.

У 1993 році совхоз „Північне” було реформовано в СБК „Весна”. СБК „Весна” функціонував до 2001року, в цьому році його було визнано банкрутом і на його базі 1 жовтня 2001 року заснували ТОВ „Північне”.

Засновниками підприємства є Кузьменко В.В., його частка в статутному капіталі становить 5900 грн., що складає 50%, а також Кузьменко О.В., її частка - 5900 грн, що відповідно становить 50%. Таким чином статутний капітал ТОВ „Північне” складається з вартості грошових вкладів його учасників і становить 11800 грн. Статутний фонд може поповнюватись за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, прийняття нових учасників, а також за рахунок додаткових вкладів учасників. У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного капіталу за рахунок щорічних відрахувань 5% від чистого прибутку підприємства до досягнення вказаного розміру. Кошти фонду знаходяться у повному розпорядженні підприємства. Можливі збитки покриваються за рахунок резервного фонду. На підприємстві створюються інші фонди, передбачені законодавством України, порядок формування та використання яких підприємство встановлює самостійно.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку сплачуються передбачені чинним законодавством податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання за рішенням загальних зборів учасників.

ТОВ „Північне” здійснює первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складає статистичну інформацію, а також надає відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Відомості не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі.

В ТОВ „Північне” бухгалтерський облік ведеться за журнально - ордерною формою. На підприємстві діє наказ про облікову політику.

Бухгалтерська служба ТОВ „Північне” складається з однієї особи. На неї покладені обов'язки касира, обліковця, а також головного бухгалтера. В ТОВ „Північне” не великий обсяг роботи, тому недоцільно утримувати велику бухгалтерську службу.

ТОВ „Північне” не підлягає обов'язковому аудиту, так як в ст. .10 Закону „Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993р. №3125-ХІІ, прийнятий Верховною Радою України, не зазначені товариства з обмеженою відповідальністю, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції. Однак в ТОВ „Північне” може проводитись ініціативний аудит з ініціативи його керівництва та робітників.

Перевірка обліку НМА проводилась у відповідності з вимогами Господарського Кодексу України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"; Положення щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації емітентами та професійними учасниками фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1528, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007р. за № 53/13320, Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 № 3125-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 14.09.2006р. № 140- V), Міжнародних стандартів аудиту.

Мета перевірки - підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству інформації про НМА емітента цінних паперів, складеної у відповідності до діючих у звітному періоді нормативів, аналіз фінансового стану за даними звітності.

Висновок

В роботі досліджені питання, пов'язані з аналізом нематеріальних активів підприємства (на прикладі ТОВ “Північне”).

В результаті дослідження мною були зроблені деякі висновки.

1. Як і будь-які активи, нематеріальний актив використовується в процесі виробництва.

2. Нематеріальний актив буде зараховано до складу активів даного підприємства тільки у тому випадку, коли він буде приносити прибуток у майбутньому.

3. З економічної точки зору, інтелектуальна власність - це витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем нематеріальних об'єктів, що здійснюються з метою його приросту.

4. Основним документом, яким потрібно керуватися при обліку та аналізі НМА є “Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242

5. На сьогодні є три класичні підходи до аналізу нематеріальних активів - витратний підхід, порівняльний підхід, підхід прибутковості.

Список використаних джерел

1. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності. - Стокгольм 14 липня 1967 р. і змінена 2 жовтня 1979 р.

2. Паризька конвенція з охорони промислової власності. - Париж. -20 березня 1883 р.

3. Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку №19 "Об'єднання підприємств".

4. Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку №8 "Нематеріальні активи".

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про програму реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” від 28 жовтня 1998 р. №1706

6. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Наказ Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. №242

7. Алексеева Е. Бухгалтерский учет нематериальных активов. М:”Корпоративный менеджмент”, 2001

8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Ника-центр, "Эльга", 1999.

9. Брігхем Євхен. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - Київ: Молодь, 1997. - 1000 с.

10. Грицька Н. Проблеми переоцінки основних фондів і нематеріальних активів. // Дебет-Кредит № 22 '2000

11. Информационные системы в экономике / Под ред. проф. В. В. Дика. --М.: Финансы и статистика, 1996.

12. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432 с.

13. Колесник А.П., Компьютерные системы в управлении финансами. -- М.: Финансы и статистика, 1994. -- 312 с.

14. Левченко О.М., Загрішева Н.В. Інтелектуальна та промислова власність: сутність та проблеми. - Збірка статей першої Міжнародної студентської конференції. - 21-23 квітня 2000 р. - Донецьк

15. Петров М.В. Информационные технологии как инструмент управления финансового директора. М:”Корпоративный менеджмент”, 2001

16. Попова І. Інтелектуальна власність - це не страшно.// Дебет-Кредит №31 '2001.

17. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Нанч. посібник. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2001. 239с.

18. Скрипкин К.Г. Финансовая информатика. -- М.: ТЕИС, 1997. -- 160с.

19. Солодченко І. Про корисність активів.// Дебет-Кредит № 12'2002

20. Тришанков Л. Записки доброго автоматизатора или руководителю, обдумывающему компьютеризацию своего бизнеса. М:”Корпоративный менеджмент”, 2001

Додатки

Таблиця №1 до пункту 1.2.

Групи нематеріальних активів

Групи нематеріальних активів	Характеристика груп нематеріальних активів
Група 1	Права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо)
Група 2	Права користування майном (права користування земельною ділянкою, права користування будівлею, права на оренду приміщення тощо)
Група 3	Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо)
Група 4	Авторські та суміжні з ними права (права на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо)
Група 5	Гудвіл
Група 6	Інші нематеріальні активи (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)

Таблиця №2 до пункту 2. Безкоштовне отримання нематеріальних активів

№	Зміст операції	Д-т	К-т
1	Оприбуткування безоплатного отриманого програмного забезпечення	125	424
2	Нарахована амортизація	93	133
3	Одночасне визнання доходу в сумі нарахованої амортизації	745	745

Таблиця №3 до пункту 2.2. Структура рахунку 12 „Нематеріальні активи”

Субрахунки	Види нематеріальних активів
121 „Права користу вання природними ресурсами”	Права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище
122 „Права користування майном”	Права користування земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо
123 „Права на знаки для товарів і послуг”	Права на товарні знаки, торговельні марки, фірмові назви тощо
124 „Права на об'єкти промислової власності”	Права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо
125 „Авторські і суміжні з ними права”	Права на літературні і музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо
126 „Гудвіл”	Перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних активів і зобов'язань на дату придбання
127 „Інші нематеріальні активи”	Права на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.№1 до пункту 2.3.

Таблиця №4 по пункту 2.3.

Журнал-ордер № 13

за _________ 200__ року

№запису	Підстава і зміст запису	З кредиту рахунку 12 у дебет рахунків	Разом по кредиту 12
		13	16	37	42	94	97	99
1	Акт приймання-передачі		2300						2300
2	Акт приймання-передачі				5100				5100
3	Довідка бухгалтерії	500							500
4	Акт переоцінки						2200		2200
5	Довідка бухгалтерії					1350			1350
6	Акт приймання-передачі			2200					2200
7	Акт ліквідації							2600	2600
РАЗОМ:	500	2300	2200	5100	1350	2200	2600	16250

Таблиця №5 по пункту 2.3. Журнал-ордер № 15

за _________ 200__ року

№запису	Підстава і зміст запису	З кредиту рахунку 19 у дебет рахунків	Разом по кредиту 19
		14	37	385	та інші
1	Розрахунок бухгалтерії	25000							25000
2	Розрахунок бухгалтерії		37500						37500
3	Розрахунок бухгалтерії			2300					2300
РАЗОМ:	25000	37500	2300					64800

Таблиця №6 до пункту 2.3.

Актив	Кодрядка	Підстава для заповнення(рахунки та субрахунки за новим Планом рахунків)
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи
залишкова вартість	010	Різниця між сумами за рядком 011 та 012
первісна вартість	011	Сальдо рахунку 12 „Нематеріальні активи”
знос	012	Сальдо субрахунку 133 „Знос нематеріальних активів”
Незавершене будівництво	020	Сальдо рахунку 15 „Капітальні інвестиції”, у тому числі субрахунку 154 „Придбання (створення) нематеріальних активів”
Усього за розділом І	080	…

Размещено на Allbest