Ведення та коригування бухгалтерського обліку

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ведення та коригування бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

1. Рахунки бухгалтерського обліку та їх класифікація

2. Правила виправлення помилкових записів в облікових регістрах

Висновок

Використана література

Вступ

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання.

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства - на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно - господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку.

Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Згідно до ст.1. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вiд 16.07.1999 № 996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Мета даної контрольної роботи передбачає розгляд двох теоретичних питань, перше з яких розкриває сутність рахунків бухгалтерського обліку та їх класифікацію, друге - пов'язане із порядком виправлення та усунення бухгалтерських помилок.

1. Рахунки бухгалтерського обліку та їх класифікація

бухгалтерський облік рахунок

Рахунки бухгалтерського обліку -- це спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок -- це таблиця, лівий бік якої називається «дебет» (від лат. debet -- він винен), правий -- «кредит» (від лат. credit -- він вірить).

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається «сальдо». Його записують з того боку рахунка, де цей об'єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, -- з правого.

Сальдо (с-до) -- різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Наприклад, на 1 січня 2010 р. залишок за балансом у рахунку «Поточні рахунки в національній валюті « становив 500000 грн, і цього ж дня було здійснено такі господарські операції:

1) надійшло на поточний рахунок у національній валюті за реалізацію продукції 150000 грн;

2) перераховано з поточного рахунка в національній валюті до державного бюджету 85000 грн.

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом -- кредитовим оборотом.

Кожний рахунок має цифровий код, наприклад:

10 «Основні засоби»

30 «Каса»

31 «Рахунки в банках» і т. д.

Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки. Обороти й сальдо

Бухгалтерський баланс поділяють на дві частини (рис.1):

- актив, де відображаються наявні господарські засоби;

- пасив, де відображаються джерела їх формування.

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Взаємозв'язок балансу і рахунків

Активні рахунки відкривають на основі активу статей балансу, пасивні -- на основі пасиву.

В активних рахунках надходження засобів виробництва, коштів на підприємство відображається за дебетом, а вибуття -- за кредитом. Сальдо за активними рахунками визначається за дебетом.

У пасивних рахунках збільшення джерел коштів відображається за кредитом, а зменшення -- за дебетом. Сальдо за пасивними рахунками визначається за кредитом.

Сальдо на кінець звітного періоду визначається так:

для активних рахунків:

для пасивних рахунків:

- для активно-пасивних рахунків -- на основі оборотної відомості.

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом (рис.2, 3).

Рис. 2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за їх призначенням і структурою

Рис.3. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом

До основних належать рахунки обліку господарських коштів і джерел їх утворення, до операційних -- рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні, до регулювальних і додаткових -- рахунки, що регулюють і доповнюють показники основних рахунків.

У групі рахунків обліку господарських коштів і джерел їх утворення об'єднано інвентарні, розрахункові, капіталу та грошові, тобто рахунки класів «Необоротні активи», «Запаси», «Кошти», «Розрахунки» та «Інші активи».

Рахунки, на яких обліковують предмети та знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар тощо), називають інвентарними, а ті, на яких обліковують грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому рахунку в банку тощо, -- грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами та фізичними особами, називають розрахунковими, а ті, на яких обліковують інвестиційний і статутний капітал та спеціальні кошти, -- власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

До рахунків обліку господарських процесів належать збирально-розподільчі, калькуляційні та операційно-результатні.

Збирально-розподільчими називають рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні витрати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об'єктами калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). До збирально-розподільчих належать також рахунки «Витрати майбутніх періодів», «Резерв сумнівних боргів» та ін. Калькуляційними називають рахунки, на яких обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг), а операційно-результатними -- ті, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).

До фінансово-результатних належать рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяльності підприємства (фінансові результати, нерозподілені прибутки).

Рахунки, призначені для коригування показників основних рахунків і окремих статей балансу, називають регулювальними (їх поділяють на контрарні та додаткові). Основні рахунки коригують відніманням підсумку контрарного рахунка від підсумку основного рахунка.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають відповідно контрактивними та контрпасивними. Регулювальні рахунки під час складання балансу наводять у рядках після основного рахунка і не включають до валюти балансу. До регулювальних рахунків належать також додаткові, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні та пасивні.

Активні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунка, а кредитове сальдо -- зменшення цієї суми.

Прикладом активного додаткового регулюючого рахунка є аналітичний рахунок «Відхилення від облікових цін на матеріали», який ведеться у складі синтетичного рахунка «Виробничі запаси» як доповнення до субрахунків «Сировина і матеріали», «Паливо», «Запасні частини» та ін. При цьому фактичну собівартість матеріалів визначають підсумовуванням вартості матеріалів за обліковими цінами та сальдо додаткового регулювального рахунка.

Пасивні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Коригування сальдо основного пасивного рахунка за допомогою додаткових регулювальних рахунків здійснюють аналогічно коригуванню основних активних рахунків.

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні та пасивні. На активних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних -- джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення. До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних -- джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На позабалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

Для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління та контролю, велике значення має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

План рахунків -- це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

На основі Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство фінансів України наказом від 30 листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки -- другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга -- номер синтетичного рахунка, третя -- номер субрахунку. Наприклад, у коді 121 перша цифра «1» вказує на клас «Необоротні активи», цифра «2» -- синтетичний рахунок «Нематеріальні активи», друга цифра «1» -- субрахунок «Права користування природними ресурсами».

Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду.

У плані рахунків синтетичні рахунки об'єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі класи:

1. «Необоротні активи».

2. «Запаси».

3. «Кошти, розрахунки та інші активи».

4. «Власний капітал та забезпечення зобов'язань».

5. «Довгострокові зобов'язання».

6. «Поточні зобов'язання».

7. «Доходи і результати діяльності»

8. «Витрати за елементами».

9. «Витрати діяльності».

Окремим класом «0» представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них:

01 «Орендовані необоротні активи».

02 «Активи на відповідальному зберіганні» (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію; майно в довірчому управлінні).

03 «Контрактні зобов'язання».

04 «Непередбачені активи й зобов'язання».

05 «Гарантії та забезпечення надані».

06 «Гарантії та забезпечення отримані».

07 «Списані активи».

08 «Бланки суворого обліку».

2. Правила виправлення помилкових записів в облікових регістрах

У процесі господарської діяльності на кожному підприємстві відбувається велика кількість господарських операцій, на кожну з них оформляється відповідний документ. Дані цих документів відображають у накопичувальних та групувальних відомостях, належних регістрах. Отже, сама технологія облікового процесу передбачає багаторазовий запис тих самих облікових даних у різних регістрах. За цих умов нерідко трапляються помилки в бухгалтерському обліку.

Найбільш характерними помилками в процесі відображення господарських операцій на рахунках є: описки, числові помилки, помилкові кореспонденції рахунків, порушення взаємозв'язку синтетичних рахунків з аналітичними, недотримання методу подвійного запису, помилкові оцінки і таксування тощо.

Головними причинами виникнення помилок є велика завантаженість облікових працівників, їхня швидка стомлюваність, брак належних умов праці, низький рівень кваліфікації, досить часті зміни нормативних документів, неуважність. Для усунення цих причин слід передовсім домогтися встановлення оптимальної чисельності облікового апарату та постійно працювати над підвищенням його кваліфікації.

За своїм значенням помилки поділяються на локальні, які призводять до спотворення інформації лише в тому документі чи регістрі, де вони сталися, і не поширюються на інші, і транзитні, які зачіпають весь обліковий процес.

Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Як у тексті, так і в цифрових даних бухгалтерських документів і облікових регістрів підчистки та безпідставні виправлення не допускаються. У документах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не дозволяються взагалі.

На пошук помилок витрачається чимало часу, тому необхідно до початку цієї роботи з'ясувати величину помилки, її місце (на дебеті чи кредиті відповідного рахунка), логічно встановити об'єкти, щодо яких помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Найнадійнішим, хоч і досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно чи вибірково перевіряють записи і перевірені суми позначають знаком «V».

Залежно від характеру помилки, місця і часу її виявлення застосовують і відповідний спосіб виправлення.

На практиці застосовують такі способи виправлення помилок: коректурний, доповнюючих статей, сторно. Кожним з цих способів користуються для виправлення певного виду помилок.

Коректурний спосіб застосовується, коли помилкову суму ще не занесено в підсумок. Як у документах, так і в регістрах неправильний текст або цифри закреслюють, а над закресленим надписують правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати попередній запис. Це виправлення супроводжується надписом «виправлено « та підтверджується підписами осіб, що підписали документ чи ведуть даний регістр.

Спосіб доповнюючої статті застосовують в тому разі, коли помилку допущено лише в сумі відображеної операції і тільки тоді, коли суму помилково вказано меншою, ніж належало б. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести дану операцію на різницю між правильною і помилковою (проведеною) величиною.

Наприклад, на підставі накладної відпущено для виробництва дубових дощок на 10 300 гри. Пізніше було виявлено, що ці дошки помилково було оцінено за вартістю дощок соснових. Справжня їхня вартість становить 12 500 грн. Отже, допущено помилку на суму 2 200 грн. (12 500 - 10 300). За цих обставин складається бухгалтерська довідка, в якій зазначають, що за такий-то період, за відповідною операцією (її номер), за таким-то документом неправильно оцінено списані матеріали, сума помилки становить 2200 грн. На підставі цієї довідки вказана сума проводиться як окрема операція на рахунках.

Унаслідок цього вказану операцію буде відображено на рахунках у належній сумі.

Спосіб сторно, у свою чергу, поділяється на часткове сторно і повне сторно. Цей поділ спричинено тим, що з допомогою часткового й повного сторно виправляють принципово різні помилки. Часткове сторно застосовують, коли помилку допущено лише в сумі відображеної операції, причому записано більшу суму ніж належить. Отже, виправлення помилки полягає в необхідності зменшення відображеної величини на суму помилки. Таке завдання є, по суті, протилежним до способу додаткової статті. Для цього складають, як і за попереднього способу, бухгалтерську довідку, на підставі якої проводиться операція виправлення помилки. У бухгалтерських регістрах суму за цією операцією записують червоним кольором і під час підрахунку підсумку віднімають, виправляючи в такий спосіб раніше допущену помилку.

Повне сторно застосовують для виправлення помилок в кореспонденції рахунків, коли певну операцію відображено на не належних рахунках. Таке виправлення проводиться в два етапи. На першому на підставі довідки відображається на тих самих рахунках операція з раніше допущеною помилкою, а її сума вказується червоним кольором. Відтак раніше неправильно відображена операція анулюється.

Після цього (другий етап) операцію записують на тих рахунках, на яких необхідно її відобразити. Наприклад, якщо було встановлено, що матеріали, списані раніше на основне виробництво, фактично відпущено для загальногосподарських потреб, то цю операцію належить відобразити на інших рахунках. Порядок виправлення помилок у документах і регістрах, що їх створено машинним способом, визначається вказівками щодо їхнього використання та передбачається відповідними програмами.

Висновок

У висновку зазначимо, що в даній роботі було розглянуто питання щодо сутності рахунків бухгалтерського обліку, а також розкрито порядок виправлення помилок в бухгалтерському обліку. Тому у підсумку слід вказати, що різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків. Для більш глибокого та правильного розуміння і обґрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призначення та структуру, а це потребує науково обґрунтованої класифікації рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку.

При заповнені облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера. Найчастіше помилки трапляються в тексті операцій, тоді вони призводять до неправильної кореспонденції рахунків - бухгалтерської проводки.

Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належним чином виправити. Якщо в результаті перевірки виявлено помилку, то необхідно з'ясувати величину помилки, її місце (за дебетом чи кредитом відповідного рахунка), встановити об'єкти, де помилки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів.

Використана література

бухгалтерський облік рахунок

1. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник для студентів вузів спеціальності „Облік і аудит” /Вид. 6-е доп. і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2007. - 640 с.

2. Голова С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні. Навчальний посібник. Дніпропетровськ. - 2001р. - 832с.

3. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004. -245 с.

4. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. -Тернопіль: Лілея, 2002. -100 с.

5. Сопко В.В.Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально -практичний посібник. ТОВ «Вид.дім Проф.-л». - К, 2004. - 180с.

6. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 447с.

Размещено на Allbest