2

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

облік дебіторський сумнівний борг підзвітний

Вступ

1. Сутність поточної дебіторської заборгованості та порядок її відображення

2. Облік розрахунків з покупцями за реалізовану продукцію

3. Порядок створення і обліку резерву сумнівних боргів

4. Облік дебіторської заборгованості за іншими розрахунками

5. Облік розрахунків з підзвітними особами

6. Міжнародний аспект обліку дебіторської заборгованості

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Низька платоспроможність підприємств зумовлює створення великих обсягів дебіторської заборгованості, яка включає всі вимоги підприємства до інших юридичних та фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства України. Так, законом передбачено: 1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності; 2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам; 3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей; 4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Актуальність дослідження питання обліку поточної дебіторської заборгованості полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин провокує до розвитку окремих фірм недержавного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами. Це стосується й обліку результатів діяльності підприємств. В роботі проаналізовано методи та шляхи обліку дебіторської заборгованості в суспільстві з ринковою економікою, використовуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід.

1. Сутність поточної дебіторської заборгованості та порядок її відображення

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237. Згідно цього документу, дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. При цьому дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Відповідно довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Варто зазначити, що у більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (не операційну). Так, операції називаються товарними, якщо мова йде про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт та послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яка може передбачати продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг. Товарна дебіторська заборгованість є короткостроковою (поточною).

Поточну дебіторську заборгованість можна класифікувати наступним чином:

1) дебіторська заборгованість, за якою існує впевненість у погашенні її боржником;

2) дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником;

3) дебіторська заборгованість, за якою немає впевненості у погашенні її боржником або закінчився строк позовної давності.

За строками платежу дебіторська заборгованість класифікується на відстрочену (строк здійснення обов'язків по якій ще не настав) і прострочену (строк здійснення обов'язків по якій вже настав). Безнадійна дебіторська заборгованість також відноситься до поточної дебіторської заборгованості (п. 4 П(С)БО 10).

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється шляхом групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи. Поточна дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням втрат у складі інших операційних витрат.

Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" у статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. Сума резерву сумнівних боргів наводиться у дужках.

У статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті "Дебіторська заборгованість за виданими авансами" показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті "Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів" відображається сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" показується заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

У статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Отже, поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

2. Облік розрахунків з покупцями за реалізовану продукцію

Для обліку товарної дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Цей рахунок є активним та балансовим і призначений для обліку розрахунків. На ньому відображається узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

По дебету рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації, по кредиту - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, в касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку дебетове і відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги). До рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" відкриваються такі субрахунки:

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";

362 "Розрахунки з іноземними покупцями".

Субрахунок 361 призначений для обліку розрахунків з покупцями, що знаходяться на митній території України. На ньому обліковуються розрахунки по пред'явлених покупцям та замовникам та прийнятих банком до оплати розрахункових документах за відвантажену продукцію (товари), проведені роботи, надані послуги. Субрахунок 362 призначений для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками по експортних операціях. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361. Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. В основі обліку експортних угод без участі посередника лежить договір поставки. За ним українська сторона може отримувати грошові кошти від іноземного покупця до або після відвантаження експортної продукції. При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій сторони укладають договори, в яких визначають строки взаємних поставок товарів, обов'язки сторін по виконанню умов договору та відповідальність сторін у випадку порушення прийнятих зобов'язань. На суми оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги підприємство надає розрахункові документи покупцю або замовнику (табл. 1).

Таблиця 1. Первинні документи по розрахунках з покупцями та замовниками

Розрахунки з вітчизняними покупцями	Розрахунки з іноземними покупцями
Виникнення заборгованості
накладні; рахунки-фактури; рахунки; акти прийнятих робіт, послуг; податкові накладні товарно-транспортні накладні (ТМ_1) товарні накладні	комерційні документи (рахунки-фактури - invoice); транспортні накладні (CMR - залізнична накладна, авіа накладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи); платіжні документи на перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних установ; розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць
Погашення заборгованості
виписки банку ПКО векселі	виписки банку векселі

При відвантаженні товару (виконанні робіт, наданні послуг) по бартерному обміну в обов'язковому порядку складають рахунки-фактури, накладні, акти тощо, в яких зазначається окремим рядком сума податку на додану вартість, дата складання, найменування і адреса постачальника та покупця.

Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити отримання даних про заборгованість, строк сплати по якій ще не настав, а також заборгованість не сплачену в строк.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком. На субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", крім того, аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Важливим у методології бухгалтерського обліку є момент визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів), що визначається відповідно до П(С)БО 15 "Дохід".

На суму оплати за відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги вітчизняним та іноземним покупцям і замовникам та по нарахованому ПДВ на виручку складаються бухгалтерські проводки - Д-т pax. 361 (362), К-т pax. 70 та Д-т pax. 70, К-т pax. 64.

При погашенні покупцями і замовниками своєї заборгованості складаються бухгалтерські проводки:

в разі погашення грошовими коштами Д-т pax. 30, 31, К-т pax. 36;

в разі погашення векселем Д-т pax. 34, 51, К-т рах. 36;

в разі попереднього отримання авансу Д-т pax. 681, К-т pax. 36.

З питань обліку на субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" розглянемо деякі особливості, пов'язані з відображенням операцій одночасно в національній та іноземній валюті, за допомогою умовного числового прикладу.

В балансі залишки по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями.

Таким чином, при складанні звітності підприємство повинно аналізувати стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.

Оскільки активи повинні відображатись за вартістю, що реально може бути отримана від їх використання, продажу або погашення, дебіторська заборгованість наводиться в балансі одночасно із зазначенням резерву сумнівних боргів. Заборгованість, зменшена на величину резерву, відображає кількість грошей, що дійсно можуть надійти на підприємство. При цьому необхідно правильно розрахувати резерв сумнівних боргів.

Поточна дебіторська заборгованість покупців та замовників за надані їм Продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) відображається в статті балансу "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" (рядки 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансну) - сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з П(С)БО 2, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми (Дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства.

Основні бухгалтерські проводки по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками" наведено нижче (табл. 2).

Таблиця 2. Відображення в обліку операцій по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Відображені суми отриманих авансів, зараховані при пред'явленні покупцям (замовникам) рахунків за поставку готової продукції	37 "Розрахунки з різними дебіторами"	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
2	Списана дебіторська заборгованість покупців, що визнана безнадійною	38 "Резерв сумнівних боргів"	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
3	Видано вексель в забезпечення заборгованості за недопоставлену продукцію	62 "Короткострокові векселі видані"	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
4	Повернуто страховику страхові платежі	76 "Страхові платежі"	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
5	Нараховано негативну курсову різницю по дебіторській заборгованості	94 "Інші витрати операційної діяльності"	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"
6	Сплачено грошову компенсацію покупцю при бартерній операції	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"	31 "Рахунки в банках"
7	В результаті зміни фінансового стану покупця відновлюється сума його заборгованості, що раніше визнана безнадійною	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"	38 "Резерв сумнівних боргів"
8	Нараховано страховий платіж при поставці продукції покупцю	36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"	76 "Страхові платежі"

3. Порядок створення і обліку резерву сумнівних боргів

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів наведені в П(С)БО 10 "Дебітори". Даним стандартом поточна дебіторська заборгованість за ступенем впевненості в її погашенні поділяється на сумнівну та безнадійну.

Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність її неповернення боржником.

Незважаючи на ретельно проведену роботу по оцінці кредитів, деякі з клієнтів, які отримали кредит, можуть не заплатити по своїх рахунках. Якщо рахунок не буде оплачено, підприємство несе витрати по безнадійній заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Діюче податкове законодавство виділяє чотири основні причини виникнення безнадійної заборгованості: закінчення строку позовної давності, недостатність майна боржника для погашення боргу перед кредитором, дія форс-мажору, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників.

Аналіз термінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією щодо можливих втрат внаслідок неоплачених рахунків, якщо підприємства використовують її з метою визначення сум, по очікуваних витратах на безнадійну заборгованість.

Можна використовувати два методи обліку безнадійної заборгованості: метод поправок і метод прямого списання.

За методом поправок борги розглядаються як частина операційних витрат того періоду, в якому вони виникли. За методом прямого списання фактично неодержані суми безпосередньо відносяться на рахунок безнадійних боргів. Такий метод рекомендується використовувати новоствореним підприємствам, у яких ще немає досвіду визначення сумнівної заборгованості минулих звітних періодів.

З метою оцінки можливих витрат внаслідок безнадійної заборгованості відповідно до принципу обачності П(С)БО 10 передбачає нарахування в кінці звітного періоду на підставі середнього рівня попередніх витрат з поправкою на майбутнє резерву сумнівних боргів, який коригує рахунок дебіторської заборгованості до його реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів.

Необхідно пам'ятати про те, що створення резерву дебіторської заборгованості передбачається тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебіторської заборгованості, в тому числі виданих авансів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". Рахунок контрактивний, балансовий,, регулюючий, застосовується для уточнення оцінки дебіторської заборгованості покупців і замовників, яка обліковується на рахунках 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" і 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

По кредиту рахунку 38 у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, по дебету в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості - списання сумнівної заборгованості, та в кореспонденції з рахунками обліку доходів - зменшення нарахованих резервів. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо - сума потенційної безнадійної заборгованості.

Аналітичний облік по рахунку 38 ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості в залежності від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора заводять картку вільної форми, в якій зазначається найменування покупця (замовника), зміст операції (відвантаження продукції, надходження оплати), дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів. Первинним документом для нарахування резерву є розрахунок бухгалтерії.

Будь-яка дебіторська заборгованість передбачає отримання грошових коштів або товарів (у разі бартерного погашення), тому вона визнається активом. Але у випадку, якщо підприємство має достатні підстави припускати, що така заборгованість не буде погашена (наприклад, боржника оголошено банкрутом), така заборгованість повинна бути списана на витрати, оскільки вона не може бути визнана в балансі (підприємство не буде мати економічної вигоди).

Оскільки актив - це те, що існує реально і є джерелом економічної вигоди, то його відображають за вартістю, що реально може бути отримана від його використання, продажу або погашення. Тому, наприклад, дебіторська заборгованість наводиться в балансі одночасно із зазначенням резерву сумнівних боргів. Заборгованість, зменшена на сумнівні борги, відображає кількість грошей, що дійсно надійдуть на підприємство.

Сума резерву в момент його створення є іншими операційними витратами підприємства і, відповідно, впливає на фінансові результати в бухгалтерському обліку.

Створення резерву відображається бухгалтерським записом: Д-т pax. 944 "Сумнівні та безнадійні борги", К-т pax. 38 "Резерв сумнівних боргів". Нарахування резерву сумнівних боргів відображається в складі статті "Інші операційні витрати" звіту в ф. № 3 "Звіт про фінансові результати" в рядку 090. В результаті сума дебіторської заборгованості, що списується з балансу, буде зменшувати не прибуток (або збільшувати збитки), а резерв сумнівних боргів. І тільки у випадку, якщо створеного резерву виявиться недостатньо, сума дебіторської заборгованості, що перевищує резерв, буде безпосередньо впливати на фінансові результати.

Якщо на кінець звітного періоду строк позовної давності по сумнівному боргу не закінчився, він не був погашений і по даному боргу був сформований резерв, підприємство має право не списувати цей резерв і в наступному звітному періоді до моменту закінчення строку позовної давності по даному зобов'язанню чи його погашення.

Дебіторська заборгованість, по якій строк позовної давності закінчився, інші борги не реальні для стягнення, списуються по кожному зобов'язанню на підставі даних проведеної інвентаризації, письмового обґрунтування і наказу (розпорядження) керівника організації та відносяться на рахунок резерву сумнівних боргів, якщо такий був створений на підприємстві.

При списанні безнадійної дебіторської заборгованості, пов'язаної з розрахунками за товари, роботи, послуги, за рахунок резерву сумнівних боргів робиться наступна проводка:

Д-т pax. 38 "Резерв сумнівних боргів", К-т pax. 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"; 37 "Розрахунки з різними дебіторами" - в частині безнадійної дебіторської заборгованості.

Дана проводка не зачіпає жодного виду витрат, що впливають на прибуток, адже витрати вже були відображені при нарахуванні резерву. Вона також не змінює чисту вартість (тобто балансову вартість) рахунків дебіторської заборгованості. Отже, різниця між рахунками дебіторської заборгованості і рахунком резервів сумнівних боргів буде залишатись незмінною.

Якщо списана сума безнадійної заборгованості більша, ніж сальдо резервів, робиться додаткова регулююча проводка по дебету рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" і по кредиту рахунків 36, 37 - на решту суми безнадійної заборгованості (різниця між загальною сумою безнадійної заборгованості та списаною).

Сума дійсно списаних неоплачених рахунків протягом звітного періоду рідко збігається з розрахунковими сумами, які були відображені на рахунку 38. Якщо сума дійсно списаних рахунків менша, ніж розрахункова сума, рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів" продовжується з кредитовим сальдо. Якщо сума списується як безнадійна, а клієнт після цього все ж таки сплачує її, здійснюється зворотна проводка, і отримання платежу відображається звичайним способом.

При поверненні боргів, раніше визнаних підприємством сумнівними, але які ще не були визнані безнадійними записи проводяться по дебету рахунків 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 12 "Нематеріальні активи", 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 20 "Виробничі запаси", 28 "Товари" в кореспонденції з відповідними рахунками обліку розрахунків з дебіторами, а невикористана сума резерву за сумнівними боргами в кінці року при інвентаризації приєднується до доходу року записом по дебету рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" в кореспонденції з рахунком 716 "Відшкодування раніше списаних активів".

4. Облік дебіторської заборгованості за іншими розрахунками

До іншої дебіторської заборгованості відноситься видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків. Видача позик підприємством може проводитись, якщо вона передбачена статутом або іншим аналогічним документом підприємства та при наявності оформлених належним чином документів.

Видача позики повинна бути оформлена договором в письмовій формі. Обов'язковими елементами договору повинні бути: предмет договору, розмір та порядок видачі позики, термін, на який вона видається, порядок погашення, відповідальність сторін та юридичні реквізити сторін.

Видача позик здійснюється як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань, згідно із заявою працівника.

Максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується.

Позика може видаватись на будь-який термін. Повернення позики може визначатись числом місяців або календарним періодом. Якщо термін повернення не встановлюється або визначається моментом вимоги, то в цьому випадку працівник повинен повернути гроші в 7-денний термін з дня пред'явлення вимоги.

Облік видачі довгострокових позик працівникам підприємства ведеться на субрахунку 163 "Інша дебіторська заборгованість".

Основні бухгалтерські проводки по іншій дебіторській заборгованості відображені в табл. 3.

Таблиця 3. Облік іншої дебіторської заборгованості

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Видано з каси довгострокову позику працівнику підприємства	163 "Інша дебіторська заборгованість"	30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"
2	Проведено раніше перерахований аванс в рахунок довгострокової дебіторської заборгованості	163 "Інша дебіторська заборгованість"	371 "Розрахунки за виданими авансами"
3	Реалізовано необоротні активи підприємства зі строком розрахунку більше 1 року	163 "Інша дебіторська заборгованість"	74 "Інші доходи"
4	Погашено працівником довгострокову позику основними засобами за домовленістю сторін	10 "Основні засоби"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
5	Отримано в касу кошти в погашення довгострокової позики працівнику підприємства	30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
6	Відображено суму неповернутої позики при зверненні до суду	374 "Розрахунки за претензіями"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
7	Переведено довгострокову дебіторську заборгованість до розряду поточної, коли до її погашення залишається менше року (довідка бухгалтерії)	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
8	Погашено неповернуту частину безпроцентної позики за рахунок прибутку підприємства	443 "Прибуток, використаний у звітному році"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
9	Утримано із заробітної плати працівника неповернуту довгострокову позику	66 "Розрахунки з оплати праці"	163 "Інша дебіторська заборгованість"
10	Списана довгострокова дебіторська заборгованість внаслідок надзвичайних подій	99 "Надзвичайні витрати"	163 "Інша дебіторська заборгованість"

5. Облік розрахунків з підзвітними особами

Нормативним документом, який врегульовує питання порядку відрядження працівників підприємств усіх форм власності є "Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон", затверджена наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року.

Даною інструкцією визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які врегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

Добові витрати в межах України відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття із відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно наказу (розпорядження) керівника підприємства.

Підзвітним особам готівка видається на підставі розпорядження керівника. Список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби, затверджується наказом керівника.

Працівники, які одержали готівку в підзвіт, зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинні бути додані всі виправдовуючі документи: акт закупівлі, акти на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з доданням відповідних документів на оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо, чеки, квитанції, рахунки магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки. Обов'язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника підприємства чи уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис.

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відправляється працівник, строк і мета відрядження. Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому відповідного посвідчення.

Відрядженому працівнику видається посвідчення на відрядження. Посвідчення на відрядження - це документ, який видається працівнику підприємства на підставі наказу (розпорядження) керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем роботи, тобто у відрядженні.

Суму авансу на відрядження, що видається в підзвіт, визначають на підставі попереднього розрахунку.

На підприємстві необхідно вести спеціальні журнали обліку працівників, які вибувають у відрядження, і працівників, які прибувають з відрядження.

Важливими документами при відрядженні за кордон є:

запрошення приймаючої сторони;

укладений контракт;

інші документи, які засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини (протокол про наміри);

документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях чи симпозіумах, тематика яких збігається з основною діяльністю підприємства.

Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою отриманого авансу і фактичними витратами. Якщо різниця позитивна, то це сума невикористаного авансу, а якщо від'ємна - то працівник витратив частину власних грошових коштів, тобто здійснив перевитрату авансової суми, яка повинна бути відшкодована працівникові без його заяви з каси підприємства. Винятки складають випадки, коли перевитрати були здійснені на цілі, не передбачені наказом. У такому випадку можливі наступні варіанти:

суму перевитрат за авансовим звітом не відшкодовують і на авансовому звіті пишуть тільки ту суму, яка затверджена керівником;

суму перевитрат відшкодовують за рішенням керівника з наступним приєднанням цієї суми до сукупного оподатковуваного доходу працівника.

Якщо підзвітна особа не надала звіти і необхідні виправдовуючі документи у встановлені строки або не повернула в касу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку, встановленому чинним законодавством. Це положення застосовується лише щодо сум авансів, виданих в національній грошовій одиниці України на господарські потреби чи витрати на відрядження.

До обліку приймаються авансові звіти, які перевірені арифметичне, за змістом (щодо необхідності витрат та відповідності до призначення авансу) і затверджені керівником підприємства. Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу.

Підчистки, помарки, необумовлені виправлення, перекручення дат у посвідченні на відрядження та авансовому звіті не допускаються. Авансовий звіт обов'язково підписується підзвітною особою.

Бухгалтерський облік виданих підзвітних коштів ведуть на активно пасивному субрахунку № 372 "Розрахунки з підзвітними особами". На дебеті відображають основні суми, видані під звіт з каси, а одержані за чеками - з рахунків в банках або грошовим переказом через органи зв'язку. На кредиті відображають суми, що підтверджуються відповідними звітами і документами, а також внесені до каси готівкою для погашення невикористаних авансів.

Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, які одержали грошові кошти під звіт. Сальдо на рахунку № 372 вказує на залишки одержаних під звіт авансів, по яких ще не надано звіти. Кредитове сальдо відображає розмір перевитрат за авансовим звітом порівняно з сумою, одержаною під звіт. Надбавки, одержані замість добових, на субрахунку № 372 не відображаються [31, 658].

У випадках, коли видані під звіт суми не обґрунтовано підтверджувальними документами й не повернено до каси у визначений термін, підприємство має право утримати їх з чергових виплат, що належать даній особі. Аванси, одержані під звіт в іноземній валюті, обліковуються на окремому субрахунку, наприклад, "Розрахунки з підзвітними особами в іноземній валюті".

В особових аналітичних рахунках підзвітних осіб відображають вид валюти та її еквівалент в українській грошовій одиниці. У синтетичному обліку операції в іноземній валюті відображають у переведенні в українську грошову одиницю.

Синтетичний і аналітичний обліки рахунка № 372 ведуться в журналі-ордері № 7, а при скороченій журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері № 03, відомості № 02, при спрощеній формі - у відомості № В-5.

Журнал-ордер №7 ведеться в аналітичному розрізі, тобто за кожною підзвітною особою. До журналу-ордера № 7 залишки на початок місяця переносяться з аналогічного журналу за минулий місяць. Попередньо видані під звіт суми, а також відшкодовані перевитрати за авансовим звітом й повернення до каси невикористаних коштів записуються із звіту касира, а розділ "Витрачено з підзвітних сум" заповнюється на підставі авансових звітів. Дані про утримання підзвітних сум із заробітної плати беруться з Розрахунково-платіжної відомості (карток, роздруківки тощо).

Облік розрахунків з підзвітними особами має забезпечувати правильність і своєчасність розрахунків, тому він ведеться окремо по кожній виданій під звіт сумі й кожній підзвітній особі.

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами здійснюється в єдиній системі записів.

Таблиця 4. Основні бухгалтерські проводки за субрахунком 372 "Розрахунки з підзвітними особами"

№ п/п.	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Видача сум під звіт	372	301
2.	Придбання підзвітними особами товарно-матеріальних цінностей і оплата витрат на їхню доставку
	- вартість сировини, матеріалів	201	372
	- будівельних матеріалів	205	372
	- малоцінних та швидкозношуваних предметів	22	372
	- товарів	281	372
3.	Списання використаних сум за службовими відрядженнями	92	372
4.	Повернення невикористаних сум підзвіту	301	372
5.	Утримання невикористаних підзвітних сум із заробітної плати за згодою працівника	661	372

Підставою для заповнення журналу-ордера № 3 і відомості № 3.2 є:

касові документи, що свідчать про видачу або повернення підзвітних сум;

авансові звіти з доданням документів, що підтверджують цільове використання виданих коштів;

наказ, розрахунково-платіжна відомість при утриманні з заробітної плати працівника не повернених своєчасно невикористаних коштів [32, 165].

Записи в журналі-ордері роблять із надходженням документів.

6. Міжнародний аспект обліку дебіторської заборгованості

При визначенні та класифікації дебіторської заборгованості в зарубіжній та українській практиці не існує явних розбіжностей. Як за кордоном, так і у вітчизняному обліку, під дебіторською заборгованістю компанії розуміють зобов'язання покупців чи інших контрагентів бізнесу перед компанією, наприклад, по виплаті грошей за продані товари, продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Проблема визнання дебіторської заборгованості за кордоном пов'язана із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи: торгові знижки (відсоткові знижки від базової ціни) та знижки за оплату в строк (знижки залежно від строку оплати). Саме останній вид знижок за оплату в строк і створює проблему визнання дебіторської заборгованості.

В зарубіжній практиці (переважно в США) існують два методи відображення таких знижок в бухгалтерському обліку:

1. Валовий метод, який найбільш широко використовується на практиці. Суть цього методу полягає в наступному: сума продаж та дебіторська заборгованість записуються на загальну (валову), без знижки, суму виставленого рахунку. Знижки відображаються лише тоді, коли здійснюється оплата, протягом періоду дії знижки. Для їх запису існує контррахунок до рахунку продаж, який в кінці року відображається в звіті про прибутки та збитки як коригувальна стаття (вираховується) до загальної величини виручки від продаж. Іншою коригувальною статтею є рахунок "Повернення товарів та знижки", який також має дебетове сальдо та відображає інформацію про суму повернених товарів або інших наданих знижок.

2. Чистий метод. При використанні цього методу знижка, не отримана покупцем, трактується як "штраф", який він повинен сплатити за придбання товару в кредит, а не за готівковий розрахунок, пізніше періоду дії знижки.

За кордоном щодо класифікації дебіторської заборгованості в балансі існують лише загальні правила, які носять рекомендаційний, а не директивний характер. За очікуваними термінами погашення, які встановлюються в договорах, у всіх країнах заборгованість поділяється на поточну дебіторську заборгованість, тобто заборгованість, яка повинна бути погашена протягом одного року чи операційного циклу (залежно від того, який період довше), і непроточну (довгострокову) заборгованість, яку в окремих країнах (наприклад, країнах ОАЕ) поділяють на середньострокову та довгострокову. Міжнародні стандарти передбачають лише одне обмеження -- "протягом одного року".

Довгострокові векселі до отримання, згідно з положенням системи ЗПБО США, також класифікуються як поточна дебіторська заборгованість, оскільки вважаються високоліквідними.

Як правило, дебіторська заборгованість в балансі зарубіжної компанії, зокрема в країнах англо-американської системи обліку, представляється, а отже, й класифікується, за наступними групами:

1) рахунки до отримання -- вид дебіторської заборгованості, який виникає при продажу товарів по "відкритому рахунку", без письмового зобов'язання покупця оплатити рахунок, тобто така заборгованість, яка існує в результаті надання короткострокового кредиту продавцем покупцю. За нормальних умов кошти по рахунку повинні бути отримані протягом 30-60 днів;

2) векселі до отримання;

3) дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією.

В зарубіжній системі обліку дебіторська заборгованість по рахунках оцінюється та відображається в звітності за чистою вартістю реалізації, тобто за сумою грошей, яка реально може бути отримана в майбутньому в результаті погашення.

Для визначення чистої вартості реалізації необхідно оцінити чисту суму коштів, яку очікується отримати в результаті погашення дебіторської заборгованості по рахунках.

Чиста вартість реалізації, як правило, відрізняється від юридично належної до оплати величини. В США, наприклад, вона обчислюється шляхом сумування всієї дебіторської заборгованості за вирахуванням знижки та безнадійної дебіторської заборгованості. У зв'язку з цим згідно з принципом обачності проводяться два коригування:

1. Оцінюється та обліковується безнадійна дебіторська заборгованість.

2. Оцінюються можливі повернення товарів та враховуються надані раніше знижки.

Списання заборгованості може здійснюватися не тільки у випадку визнання її безнадійної. В США компанії при списанні дебіторської заборгованості по рахунках можуть передавати свою дебіторську заборгованість третій особі, "ліквідувавши" її таким чином та отримавши певну суму грошей. Існує два найпоширеніших способи такої передачі:

1. Передача дебіторської заборгованості по рахунках під заставу. У даному випадку власник дебіторської заборгованості позичає гроші кредитора, виписуючи звичайний вексель та передаючи під заставу дебіторську заборгованість в якості забезпечення. Якщо він не зможе оплатити вексель до зазначеної дати, то до кредитора переходить право конвертації відданої під заставу дебіторської заборгованості в гроші.

2. Продаж дебіторської заборгованості по рахунках. Компанія може продавати право на отримання грошей по дебіторській заборгованості факторинговій фірмі. Як правило, факторингові фірми за свої послуги беруть комісійні 1% та більше від суми дебіторської заборгованості, що придбається.

Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом - П(С)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.

Висновок

Отже, низька платоспроможність підприємств викликає створення великих обсягів дебіторської заборгованості.

Облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість включає всі вимоги підприємства до інших юридичних і фізичних осіб щодо грошей, товарів чи послуг. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (не операційну).

Згідно П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237 дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

До нетоварних операцій відносяться розрахунки за виданими авансами, розрахунки з підзвітними особами, розрахунки за нарахованими доходами, розрахунки за претензіями, розрахунки за відшкодуванням завданих збитків, розрахунки за позиками членам кредитних спілок, розрахунки з іншими дебіторами.

При визначенні та класифікації дебіторської заборгованості в зарубіжній та українській практиці не існує явних розбіжностей. Як за кордоном, так і у вітчизняному обліку, під дебіторською заборгованістю компанії розуміють зобов'язання покупців чи інших контрагентів бізнесу перед компанією, наприклад, по виплаті грошей за продані товари, продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Проблема визнання дебіторської заборгованості за кордоном пов'язана із застосуванням гнучкої системи численних знижок. Знижки, що надаються покупцю, поділяються на дві великі групи.

Необхідно відзначити, що облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом - П(С)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.

Список використаної літератури

Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. К.: Либідь, 2000. - 692 с.

Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. - Житомир: ПП "Рута", 2000. - 608 с.

Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. - К.: Либідь, 2000. - 567 с.

Ільяшенко С. Розрахунки за відшкодуванням шкоди: правильно відображаємо в обліку // Все про бухгалтерський облік. - 2002. - № 101. - С.28-29.

Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - Київ: Вид-во "Центр учбової літератури", 2003. - 524 с.

Пантелійчук Л. Витрати на відрядження: бухгалтерський облік, оподаткування документальне оформлення // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - № 11. - С. 10-18.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії і практики. - К.: Лібра, 2000. - 458 с.

Пархоменко В.М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. - Ч. 2-3. - К.: Лібра, 1996. - 438 с.

Сопко В., Завгородний В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу. - К.: КНЕУ, 2000. - 453 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - 6-те вид. - К.: А.С.К., 2001. - 784 с.

Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 672 с.

Размещено на Allbest.ru