Звітність підприємств

Рисунок 1.1.2. Класифікація звітності.

Коротко охарактеризую кожен з видів.

Звітність, що формується в межах підприємства, розкриває різні сторони його діяльності і базується на взаємопов'язаних та взаємодіючих видах господарського обліку, у відповідності з чим поділяється на оперативну, бухгалтерську, податкову та статистичну.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі даних синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, використовує також дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку, призначену для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей економічної діяльності. Вона служить для відображення окремих сторін діяльності підприємства. Так, за її допомогою контролюється виконання плану за обсягом та якістю продукції, норми виробітку, використання устаткування та робочого часу, динаміка продуктивності праці тощо. Статистична звітність складається на підставі даних бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку, а також бухгалтерської звітності та єдиної методики, за єдиними формами при централізованому управлінні та повній регламентації зі сторони державних органів.

Податкова звітність подається до органів податкової служби і позабюджетних фондів. Характеризує стан зобов'язань підприємства, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів. За періодичністю її поділяють на квартальну, піврічну, дев'ятимісячну і річну.

Оперативна звітність призначена для внутрішнього поточного контролю та управління підприємством на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва важливих видів продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства.

Оперативна звітність характеризує окремі фрагменти діяльності підприємства і використовується для потреб поточного управління і контролю (наприклад, звіт касира про рух готівки в касі, звіт про хід відвантаження і реалізації продукції). Для відображення інформації використовуються різні вимірники: натуральні, трудові і грошові. За періодичністю вона поділяється на внутрішньо змінну, добову, тижневу, декадну, місячну.

Поточна (періодична) звітність складається за квартал, півріччя та дев'ять місяців. Вона більш коротка, містить обмежену кількість форм та показників, а строки її представлення більш стислі. Аналіз періодичної звітності дозволяє визначати і швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх появу надалі.

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

Звітність загальна охоплює всі сторони діяльності даного підприємства, тоді коли звітність спеціалізована охоплює лише певний вид діяльності (наприклад, звітність по виробництву, про використання фонду заробітної плати тощо).

Індивідуальна звітність складається за показниками діяльності однієї юридичної особи.

Консолідована фінансова звітність - це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Зовнішня бухгалтерська звітність (окрім бюджетних організацій) є відкритою для зацікавлених користувачів (інвесторів, банків, кредиторів, покупців тощо). В окремих випадках законодавством передбачено публікацію річної бухгалтерської звітності. Зокрема, відкриті акціонерні товариства, банки та інші кредитні організації (компанії), біржі, інвестиційні та інші фонди, які створюються за рахунок власних коштів товариств та державних коштів (внесків).

Внутрішня звітність розробляється відповідними міністерствами та відомствами для власних потреб та затверджується Міністерством фінансів. Вона не підлягає оприлюдненню та не надається зовнішнім користувачам.

Загальнодержавна звітність містить дані виробничо-фінансової діяльності підприємства, потрібна для аналізу розвитку економіки країни.

Внутрішньогалузева звітність розроблюється відповідними міністерствами та відомствами.

Господарські операції, які щоденно здійснюються підприємствами, оформлюються первинними документами та відображаються в облікових регістрах. Для управління діяльністю підприємства, оцінки її результатів, виявлення резервів зростання обсягу виробництва та підвищення його економічної ефективності складається фінансова звітність.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні".

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень. Для вищих організацій звітність є базою вивчення роботи підвідомчих підприємств, основою для координації діяльності підвідомчих установ, планування виробництва на майбутній період. Фінансово-кредитні органи використовують звітні дані дня контролю за дотриманням підприємствами фінансово-кредитної дисципліни, правильністю нарахування сум, що підлягають сплаті до бюджету, та аналізу ефективності використання отриманих кредитів і коштів цільового фінансування. Керівникам підприємств і виробничих підрозділів дані звітності дозволяють проаналізувати результати господарської діяльності та вжити необхідні заходи з їх покращання.

Управлінський аспект.

Складання фінансової звітності переважно за квартал не забезпечує оперативності управління, а інформація, яка міститься у фінансовій звітності, є недостатньою для прийняття дієвих рішень вищим управлінським персоналом. Це зумовлює необхідність використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності для задоволення потреб користувачів у детальнішій інформації. Форми названих видів звітності затверджуються Наказом про облікову політику підприємства.

Внутрішня бухгалтерська звітність передбачає надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу. Така звітність складається бухгалтером-аналітиком, її подання законодавче не регламентовано.

Управлінська звітність складається управлінцями різних рівнів на основі даних внутрішньої бухгалтерської звітності та містить оцінку результатів діяльності, прогнози щодо напрямів розвитку підприємства. Така звітність систематизує інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень з метою координації розвитку підприємства. Вона повинна задовольняти потреби в інформації, чітко визначеній за галузями діяльності та сферою компетенції і відповідальності кожного управлінця.

Вимоги до змісту, періодичності та порядку подання звітності для управління повинні визначати самі менеджери; саме від них, як користувачів, залежить структура відображених у звітності даних. А якість внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності, як і якість її аналізу, оцінка результатів цього аналізу залежать від рівня кваліфікації управлінця. При цьому менеджеру необхідна не лише економічна освіта, розуміння бухгалтерського обліку, але й знання основ техніко-економічного планування, статистики, аналізу господарської діяльності, фінансового менеджменту, стратегічного управління тощо.

Лише правильне формулювання вимог до звітності дозволяє керівництву підприємства отримати необхідні дані для прийняття управлінських рішень, спрямованих на збереження та раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів, грошових коштів.

Суб'єкти підприємницької діяльності відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" повинні надавати:

- річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності;

- квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму річної звітності - баланс і Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної і річної) для всіх підприємств встановлені Кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом. Річна - не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність (квартальна та річна) подається:

- до державних органів статистики;

- в органи, до сфери управління яких належить підприємство;

- до інших державних органів (за наявності асигнувань з бюджету).

- трудовим колективам за їх вимогою;

- власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

При підготовці річного звіту керівництво підприємства повинно усвідомлювати відповідальність за складений звіт. Якісно складений та своєчасно оприлюднений звіт - це один зі способів залучення інвесторів, постачальників і клієнтів. Керівництво повинно розглядати цей звіт не як чергову звітність перед ще одним контролюючим державним органом, а передусім, як звіт про результати діяльності перед власниками підприємства.

Інакше кажучи, фінансова звітність відображає результати управління та вміння керівництва ефективно використовувати наявні ресурси господарюючого суб'єкта. При підготовці фінансової звітності велике значення має дотримання вимог значимості та суттєвості інформації. Необхідно також забезпечити дотримання якісних характеристик, наведених в таблиці 1.1.3.

Таблиця 1.1.3. Якісні характеристики фінансової звітності

1.2 Вимоги до складання звітності згідно П(С)БО№1

Загальні вимоги до фінансової звітності містяться в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів". Незважаючи на подібність вимог П(С)БО України та Міжнародних стандартів фінансової звітності щодо складання та подання фінансової звітності, існують відмінності у їх положеннях. Так в ПСБ(О) 1 іде мова про Фінансову звітність, а саме:

Загальні вимоги до фінансової звітності.

1. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

2. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

3. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

4. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

5. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

6. Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

7. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

8. Відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

9. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Фінансова звітність повинна об'єктивно висвітлювати необхідну користувачам інформацію про фінансовий стан і результати господарської діяльність підприємств, проведені коригування, виправлення облікових даних, причини їх здійснення. Також необхідним є дотримання принципу повного висвітлення, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатну вплинути на рішення, які приймаються на її основі, незалежно від того, відповідно до яких стандартів складається фінансова звітність.

Згідно П(С)БО І "Загальні вимоги до фінансової звітності" для того, щоб звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про: підприємство; дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; виявлення помилок минулих років та пов'язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів, регламентованих П(С)БО 1.

Принцип автономності підприємства, згідно якого кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства.

Принцип безперервності діяльності передбачає оцінку активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі. Тобто підприємство не має наміру чи потреби ліквідуватися, або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності і залишатиметься таким у подальшому (хоча б протягом наступного звітного періоду).

Подія після дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої для оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух засобів підприємства.

Якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів. Тоді, поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємству необхідно у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткостроковими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Принцип історичної (фактичної) собівартості визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), оцінюються за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включаються: ціна придбання; податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству); витрати на доставку, вантажно-розвантажувальні роботи; витрати на доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації); інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду доходи порівнюють з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності на момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

Принцип повного висвітлення полягає в тому, що фінансова звітність повинна включати всю інформацію про фактичні і потенційні результати операцій підприємства. Тому фінансова звітність не обмежується лише основними формами фінансових звітів, а містить ще примітки.

У примітках до - фінансових звітів слід розкривати: облікову політику підприємства; інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами); інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозуміння та доречності.

Принцип послідовності - підприємство повинно застосовувати від періоду до періоду обрану для обліку політику.

Дотримання цього принципу є передумовою порівняння фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначити риси різних облікових політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю, тобто застосовується принцип історичної собівартості. Проте, під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок - історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Іншими словами, застосування цього принципу полягає в тому, що у випадку сумніву обирається таке рішення, яке мінімально б вплинуло на завищення активів і доходу.

Принцип превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Сутність операцій та інших подій не завжди відповідає дому, що випливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигод, втілених в цьому активі, залишиться за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці. Бухгалтерська звітність заповнюється в цілих числах без десяткових знаків в одиницях грошового вимірника, який зазначено на формі звіту, та підписується керівником і головним бухгалтером підприємства, а при відсутності на підприємстві бухгалтерської служби - керівником спеціалізованої організації чи спеціалістами, які за договором виконували роботу по веденню бухгалтерського обліку і складанню звітності.

Для складання Звіту про фінансові результати використовуються обороти за рахунками витрат і доходів.

Для заповнення Звіту про фінансові результати використовуються обороти рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності" Особливостями заповнення Звіту про фінансові результати (ф. № 2) е наступні:

- генеральні підрядні організації для визначення чистого доходу вартість виконаних субпідрядниками робіт не вираховують. Вартість таких робіт відображається у складі виробничої собівартості;

- виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка відпускається на сторону, та на вартість супутньої продукції у вартості можливого використання, яка встановлюється безпосередньо на підприємстві. Виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати) продукції та елемент "Матеріальні витрати" не включає вартість зворотних відходів, одержаних під час виробництва. До виробничої собівартості включаються втрати від браку з технологічних причин у межах передбачених норм (технічно неминучий брак). Втрати від браку з інших причин (перевищення норм, постачальники, працівники) включаються до інших операційних витрат;

Сума всіх витрат операційної діяльності у розділі І може не співпадати з сумою - за елементами операційних витрат (розділ П форми № 2), наприклад, на суму зміни залишків напівфабрикатів власного виробництва, незавершеного виробництва, готової продукції, у зв'язку з різницею щодо включення собівартості товарів, що вибули. Собівартість товарів не включається до елементів витрат розділу II, якщо вони відображаються у розділі І. При цьому ТЗВ, включені до первісної вартості (собівартості) товарів і запасів, мають бути відображені в сумі відповідних елементів витрат операційної діяльності (матеріальні, оплата праці, амортизація тощо). До розділу II не включаються собівартість (еквівалент за курсом НБУ) реалізованої іноземної валюти та собівартість (балансова вартість) реалізованих матеріальних цінностей;