Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота з бухгалтерського обліку та судової експертизи

Експертне дослідження операцій з власним капіталом

Зміст

1. Поняття судово-бухгалтерської експертизи

2. Загально наукові методи дослідження господарської діяльності

3. Експертне дослідження операцій з власним капіталом

Список використаної літератури

1. Поняття судово-бухгалтерської експертизи та порядок її проведення

У забезпеченні збереження майна усіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності покарання, який вимагає обов'язкового розслідування кожного злочину. Реалізація цього принципу передбачає також максимальне використання під час розслідування спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку, що зумовлює необхідність призначення судово_бухгалтерської експертизи.

Використання висновків експерта-бухгалтера у сукупності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити зловживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріальних цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють вчиненню злочинів.

Ухвалення законів України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково_технічну експертизу» та інших створює реальні можливості використання всіх досягнень науки в діяльності установ влади, державного управління, правоохоронних органів для захисту прав громадян та інтересів держави, зміцнення правопорядку й законності. Законом України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» палаті надано експертно- аналітичні повноваження і право передавати матеріали своїх перевірок до правоохоронних органів.

Предмет судово_бухгалтерської експертизи -- це відображені в документах або облікових реєстрах господарські операції, що стали об'єктом вивчення, розслідування чи судового розгляду і щодо яких бухгалтер експерт дає висновок на поставлені уповноваженим органом питання.

Предмет судово_бухгалтерської експертизи визначається завданнями, поставленими перед нею, і змістом питань, які вирішуються в право-охоронній діяльності.

Основні питання, на які дає відповідь у своїх висновках експерт, належать до сфери обґрунтування висновків ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Завданнями судово_бухгалтерської експертизи є:

-- дослідження документів з метою перевірки та виявлення фактів і обсягів нестачі чи залишків товарно_матеріальних цінностей, грошових ресурсів, а також визначення часу і місця виникнення нестачі чи залишку;

-- вивчення та аналіз змісту документів для експертного висновку щодо обґрунтованості списання на виробництво сировини й матеріалів та законності руху готової продукції;

-- встановлення фактів порушення фінансової дисципліни для експертного висновку за змістом;

-- визначення наявності й причин необ'єктивного відтворення у звітах обсягу виробничої діяльності, виконуваної роботи, кількості виготовлюваної продукції;

-- визначення дотримання законності у здійсненні бухгалтерських операцій і виявлення реального стану розрахунків між підприємствами, організаціями;

-- встановлення негативних економічних наслідків зловживань службових осіб, матеріальної шкоди, тяжкості цих наслідків для виробничих процесів та причин зловживань;

-- виявлення аномалій у бухгалтерському обліку та методиці обліку, запроваджених на певному підприємстві;

-- встановлення причин відхилень від запроваджених норм в обліку та звітності;

-- визначення відповідності господарських операцій чинному законодавству;

-- з'ясування в межах своєї компетенції умов, що сприяють вчиненню зловживань та інших противоправних дій працівниками облікового апарату підприємства;

-- розробка пропозицій, спрямованих на запобігання зловживань та порушень законів і виявлення їхніх причин у господарській діяльності.

Усе це визначає предмет судово-бухгалтерської експертизи. Його вивчення здійснюється з допомогою специфічних способів, що їх застосовує бухгалтер-експерт під час дослідження документів, записів у матеріалах справи.

У сучасних умовах удосконалення виробничих процесів у галузях виробництва, форми та методи обліку загалом залишаються незмінними, хоч і модернізованими, з використанням комп'ютерної техніки. Водночас це дає змогу вдосконалювати способи, форми і методи порушень законів та підзаконних актів, які регулюють облік і звітність. Тому бухгалтер-експерт у конкретних умовах своєї роботи зобов'язаний використовувати вдосконалені методи дослідження, які перевершують методи злочинця за повнотою і глибиною знань, знаходити способи розкриття наміру і мети злочинця.

У кожній галузі поряд із загальними застосовують і специфічні форми обліку, тому під час проведення судово_бухгалтерської експертизи треба використовувати як загальні, так і окремі способи дослідження. Враховуючи, що такі злочини як посягання на власність, вчиняються найрізноманітнішим чином, останні не можуть своєрідно не відобразитися в обліку.

У теорії судово_бухгалтерської експертизи виділяють такі методичні способи дослідження: загально-наукові, методичні, конкретні емпіричні, розрахунково-аналітичні, документально-методичні.

До емпіричних способів загальної методики судово_бухгалтерського дослідження належать:

-- аналіз господарської діяльності підприємства, який дає змогу визначити стан виробничо_господарської діяльності та виявити окремі чинники впливу на господарські процеси і діяльність облікового апарату;

-- встановлення об'єктивної можливості виконання господарських операцій, відображених в облікових документах, рахункових реєстрах і звітах; практично експерт виявляє, чи існували об'єктивні умови для виконання операцій, якщо вони були безтоварними і безгрошовими;

-- дослідження відповідності облікових документів фактично виконаним операціям (невідповідність змісту документа фактично виконаній операції експерт виявляє шляхом аналізу руху цінностей чи додержанням свідчень про фіктивність документів);

-- зустрічна перевірка документів і записів в облікових реєстрах різних підприємств, пов'язаних спільністю операції;

-- вивчення для експертного висновку відповідності документального оформлення встановленим правилам вчиненої операції;

-- перевірка дотримання встановленої форми документів та записів у рахункових реєстрах;

-- контрольне порівняння залишків на підприємствах, де немає обліку майнових цінностей;

-- перевірка достовірності матеріалів справи на підставі документів, записів у рахункових реєстрах, даних електронних установок і свідчень підозрюваних та свідків.

Об'єктами судово-бухгалтерської експертизи є:

-- бухгалтерські документи, до яких належать первинні та зведені документи, облікові реєстри, документи бухгалтерської звітності;

--інші матеріали справи, до яких належать акти ревізії, довідки, витяги, відомчі протоколи, протоколи допитів, свідчення звинувачених та свідків, висновки експертів інших професій (наприклад, авторознавців, графологів, криміналістів тощо).

2. Загальнонаукові методи дослідження господарської діяльності

У широкому значенні метод -- це:

- спосіб пізнання, дослідження об'єктів, явищ;

- прийом, спосіб або характер діяльності.

Кожна наука, у тому числі й судово-бухгалтерська експертиза, досліджує свій предмет за допомогою загальнонаукових і частково наукових методів.

Методом судово-бухгалтерської експертизи є сукупність методичних прийомів і способів, які застосовуються експертом-бухгалтером під час дослідження документів та інших матеріалів, наданих йому слідчим або судом.

Розвиток судово-бухгалтерської експертизи як економіко-правової дисципліни нерозривно пов'язаний зі створенням її методології, яка включає в себе систему загальнонаукових і частково наукових методів і прийомів дослідження.

Загальнонаукові методи є сукупністю принципів і категорій матеріалістичної діалектики та загальнонаукової теорії пізнання. Вони базуються на використанні таких прийомів, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, аналогія і моделювання, системний і функціонально-вартісний аналіз.

- Аналіз -- прийом дослідження, який включає в себе вивчення предмета, способу уявного або практичного розчленування його на складові елементи. Кожна з виокремлених частин аналізується самостійно в межах єдиного цілого.

- Синтез -- прийом вивчення об'єкта в його цілісності, єдності і взаємозв'язку його частин. Експертиза поєднує синтез з аналізом, оскільки це дає змогу з'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити їхній взаємозв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

- Індукція -- прийом дослідження, за якого загальний висновок про ознаки численних елементів об'єкта складають на підставі вивчення лише їх частини, тобто від окремого до загального.

- Дедукція -- досліджує стан об'єкта в цілому, а потім -- за його складовими елементами, тобто висновок складається від загального до окремого.

- Абстрагування -- прийом, який дає змогу способом абстракції переходити від конкретних об'єктів до загальних понять і законів розвитку.

Схема методів та методичних прийомів судово-бухгалтерської експертизи

- Конкретизація -- всебічне дослідження об'єктів у якісній багатогранності реального існування (на відміну від абстрактного). Досліджується стан об'єктів у зв'язку з певними умовами існування та їх історичного розвитку.

- Аналогія -- прийом наукового дослідження, за яким пізнання одних об'єктів досягається на основі подібності їх до інших. Метод аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів і становить основу моделювання, яке застосовується в судово-бухгалтерській експертизі.

- Моделювання -- прийом наукового пізнання, який ґрунтується на заміні явища на його аналог, модель, що містить риси оригіналу. В експертизі застосовуються моделі проведення експертизи, які імітують організацію і проведення експертних досліджень. Модель включає такі елементи: об'єкти дослідження та джерела інформації.

У разі втрати або знищення документів судово-бухгалтерська експертиза застосовує прийом моделювання. Відновлення втрачених документів досягається через побудову моделі, причому відновлюються не самі документи (що не входить до компетенції експерта-бухгалтера), а відображені в них господарські операції. Таку можливість надає сама система побудови бухгалтерського обліку, оскільки кожна операція прямо або опосередковано від-бивається в різних первинних документах та бухгалтерських реєстрах способом подвійного запису. Інформація, одержана за допомогою моделювання, оцінюється на основі взаємопогоджуваності бухгалтерських документів стосовно тієї чи тієї форми бухгалтерського обліку.

- Системний аналіз -- вивчення об'єкта експертного дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У судово-бухгалтерській експертизі його використовують для оцінки поведінки об'єктів системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

- Функціонально-вартісний аналіз вивчає об'єкти на стадії інженерної підготовки виробництва, включаючи проектування і функціонування складних систем з оцінкою їх вартісних показників (установлення експертизою вартості виробничого браку тощо).

Загальнонаукові методи в практиці органів внутрішніх справ частіше за все використовуються для дізнання і виявлення ознак скоєння корисливих правопорушень.

Частково наукові методи дослідження розроблені на основі досягнень економічних і юридичних наук, досвіду слідчої, контрольно-ревізійної і судово-експертної практики. До них належать такі прийоми:

1) розрахунково-аналітичні;

2) документальні;

3) органолептичні;

4) узагальнення, оцінка та реалізація результатів експертиз.

1. Розрахунково-аналітичні прийоми включають:

а) економічний аналіз;

б) статистичні розрахунки;

в) економіко-математичні методи.

* Економічний аналіз широко застосовують в юридичній і слідчій практиці, для виявлення й оцінювання причин, що впливають на відхилення від нормального перебігу виробничих процесів.

Інформацію, яка використовується для аналізу господарської діяльності, можна розділити на три групи:

1) дані контролюючих, статистичних і фінансово-кредитних органів про роботу підприємства, що аналізується; висновки і пропозиції вищих організацій за підсумками роботи за певний звітний період; повідомлення в засобах масової інформації;

2) дані самого підприємства: планові документи, інформативна, проектно-кошторисна, технологічна і фінансова документація, дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, звітності;

3) додаткові дані: протоколи зборів засновників і акціонерів; інформація, отримана від працівників підприємства; відомості, отримані під час проведення оперативно-розшукових заходів тощо.

* Особлива наочність аналізу досягається з використанням методів економічної статистики: розрахунки різних коефіцієнтів, індексів та інших відносних величин (коефіцієнтів зношеності основних фондів, енергоємності продукції, що випускається, рентабельності окремих виробів і т. д.).

* Широко використовуються в економічному аналізі й економіко-математичні методи: кореляційні і регресійні моделі, обробка рядів динаміки, лінійне програмування та ін.

Слідча і судова практика як докази в кримінальній справі використовує не всі матеріали економічного аналізу, а лише ті з них, які, виявляючи негативне відхилення, не мають задовільних економічних пояснень, але логічно розкривають свій зв'язок з розслідуваними злочинами.

Проте виявлення в ході економічного аналізу негативних тенденцій і відхилень від нормативного перебігу виробничих процесів самі по собі не є порушенням законодавства, а лише вказують напрямок проведення більш детального подальшого дослідження. Докази ж скоєння протиправних дій у сфері економіки встановлюються документальними і органолептичними прийомами судово-бухгалтерської експертизи.

2. Документальні прийоми судово-бухгалтерської експертизи включають такі види контролю наданих матеріалів:

- формальну й арифметичну перевірку документів;

- нормативно-правову оцінку відображених у документах господарських операцій;

- логічний контроль об'єктивної можливості виконання документально оформлених господарських операцій;

- цілковите і нецілковите (у т. ч. вибіркове) спостереження;

- зустрічну перевірку документів або записів у облікових регістрах через порівняння їх з однойменними чи взаємозв'язаними даними підприємств і організацій, з якими підприємство, що перевіряється, має господарські зв'язки;

- спосіб зворотного рахунку, що ґрунтується на попередній експертній оцінці матеріальних витрат, з метою подальшого визначення (зворотним рахунком) величини безпідставних списувань сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції;

- оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспондуючих рахунків бухгалтерського обліку і т. п.

Документальна перевірка включає встановлення відповідності операції, відображеної в документах, нормативним актам, а також арифметичну перевірку документів, визначення правильності їх оформлення та ін. Головними елементами документальної перевірки є з'ясування правильності складання первинної документації господарських операцій та обґрунтованості відображен-ня операцій на рахунках і в регістрах бухгалтерського обліку способом подвійного запису (складання бухгалтерських проведень); указаних цін, розцінок, а також таксування; відображення господарських операцій у підсумковому документі бухгалтер-ському балансі та звітності.

Неправильне оформлення документів (як первинних, так і зведених) часто встановлюється експертом-бухгалтером через їх арифметичну перевірку.

Під час перевірки бухгалтерських записів експерт-бухгалтер порівнює записи в облікових регістрах з відповідними первинними та зведеними бухгалтерськими документами, які є основою для записів. При цьому перевіряється арифметична відповідність підсумків, виведених в облікових регістрах. Це дозволяє виявляти необґрунтовані первинними документами записи, встановлювати віднесення сум не на відповідні рахунки, щоб приховати розкрадання.

Ці прийоми є єдиними як під час проведення ревізій, так і в ході бухгалтерської експертизи. Конкретні ж процедури досліджень бухгалтерських документів залежать від способів використання облікових даних для порушень чинного законодавства і маскування зловживань.

При цьому порушення законодавства знаходить своє відображення в облікових документах у трьох формах:

- суперечність (невідповідність) у змісті окремого документа;

- суперечність у змісті кількох взаємозв'язаних документів;

- порушення чинного порядку відображення господарських операцій.

Методи дослідження облікової інформації можна розділити на такі групи:

І. Прийоми дослідження окремого документа. До цієї групи процедур належать:

а) перевірка документа за формою (мають бути наявні всі обов'язкові реквізити);

б) арифметична перевірка (встановлюється правильність підсумкових показників, нарахованих як за горизонтальними, так і за вертикальними графами);

в) нормативно-правова перевірка (перевірка здійснених операцій на відповідність чинному законодавству і нормативно-правовим актам).

ІІ. Прийоми дослідження кількох документів, які відображають одну й ту саму або взаємозв'язані операції. До цієї групи процедур належать:

а) зустрічна перевірка (мета такого зіставлення -- встановити тотожність даних, які містяться в усіх примірниках відповідного документа).

Зустрічна перевірка документів полягає в порівнянні окремих примірників одного й того самого документа, які перебувають у різних організаціях, а також документів, пов'язаних між собою однією операцією. Однак окремі автори зустрічну перевірку виокремлюють як самостійний метод судово-бухгалтерської експертизи. Різновидом прийому зіставлення документів є також порівняння даних аналітичного обліку з даними синтетичного обліку з метою встановлення можливих розбіжностей між ними;

б) взаємний контроль (зіставляються різні документи і облікові дані, в яких прямо чи опосередковано відображається операція, що перевіряється. Зіставлятися можуть дані фінансового, управлінського й оперативного обліку).

Зіставлення документів -- прийом взаємного їх контролю- використовується в разі перевірки двох або кількох документів, пов'язаних єдністю операцій. Наприклад, видаткові документи на відпущення товарів можуть бути порівняні з дорожніми листками або іншими транспортними документами, що свідчать про перевезення цих товарів; відомість на видачу зарплати -- з нарядами, де вказано характер і обсяг виконаної роботи; грошові суми, оприбутковані за касовими звітами -- з виписками банку та відомостями про рух товарно-матеріальних цінностей і тари тощо.

Коли операцію оформлено документом, що викликає сумнів у його правильності, експерт має можливість дослідити її за іншими документами і залежно від наслідків дослідження вирішити питання, чи є цей документ якісним. Прийом зіставлення особливо ефективний у випадках необґрунтованого відображення операцій у бухгалтерському обліку

ІІІ. Прийоми перевірки відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. До них, зокрема, належить поновлення кількісно-сумарного обліку, яке полягає в тому, що на підставі первинних документів повністю встановлюється кількісний облік. Це дає можливість оцінити законність і обґрунтованість господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку.

Таким чином, використання в судово-експертній практиці прийомів документального дослідження дозволяє дати кількісну і якісну оцінки виявленим недолікам, установити відповідальних за них посадових осіб і визначити розмір їхньої матеріальної відповідальності.

3. Органолептичні прийоми -- (експертами застосовуються тільки результати, а проводять такі роботи ревізори та інші спеціалісти) включають:

а) контрольні заміри робіт, що застосовуються для перевірки наявності виконаних будівельно-монтажних робіт, обсягів виробництва, робіт і послуг;

б) суцільні (безперервні) спостереження -- прийом статистичного контролю фактичного стану об'єкта (наприклад, проведення хронометражних спостережень під час експертизи норм вироблення);

в) вибіркові спостереження -- прийом статистичного дослідження якісних характеристик об'єкта, коли суцільний контроль технічно неможливий (наприклад, для визначення дефектів товарів, які надходять у торгівлю);

г) технологічні експертизи -- прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, що випускається (наприклад, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, який застосовується для визначення обґрунтованості норм витрат матеріальних ресурсів, і вихід готової продукції);

д) службове розслідування -- сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами та іншими працівниками нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини в різних галузях народного господарства;

е) експеримент -- науково організований дослід з метою експертного дослідження результатів виконаних процесів.

4. Методичні прийоми узагальнення, оцінювання і реалізації результатів експертного дослідження включають класифікацію і групування правопорушень за їхньою економічною однорідністю та хронологічною послідовністю, аналітичну систематизацію даних експертизи способом оформлення таблиць, складання експертного висновку і передачу його право-охоронним органам, оцінку його слідчим і судом, допит експерта і розробку на підставі експертних висновків профілактичних заходів, спрямованих на зміцнення законності і правопорядку.

Усі згадані вище прийоми можна поділити на:

* Прийоми загальної методики, які є однаковими для всіх видів контролю (ревізія, аудит) і застосовуються експертом незалежно від характеру злочину, який розслідується, галузі економіки і специфіки підприємства (методи економічного аналізу, прийоми документального дослідження і методи фактичного контролю).

Проте способи скоєння злочинів у різних галузях економіки мають свої характерні риси і специфіку відображення в обліку. Тому експерт-бухгалтер нарівні із загальними прийомами застосовує і часткові.

* Прийоми часткової методики, які залежать від характеру правопорушень, місця їх скоєння, особливостей документування і обліку операцій, що застосовуються на конкретному підприємстві.

Сукупність часткових прийомів, які використовуються в процесі дослідженні матеріалів конкретних справ, становить зміст часткової методики судово-бухгалтерської експертизи, яка самостійно визначається експертом-бухгалтером залежно від його досвіду і кваліфікації для розв'язання конкретно поставлених питань.

Таким чином, використання тих чи тих прийомів дослідження залежить від особливостей злочину, документообігу в галузі, де скоєно злочин, і обліку господарських операцій на конкретному підприємстві.

3. Експертне дослідження операцій з власним капіталом

Відображенням експертного дослідження операцій з власним капіталом є звіт про власний капітал (форма №4).

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А - З 

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів;

3) компенсації понесених збитків;

4) кредитоспроможності;

5) фінансування ризику;

6) самостійності і влади;

7) розподілу доходів і активів.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

· джерела капіталу підприємства;

· правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;

· обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;

· пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів; непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бути інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшення використання власного капіталу підприємства.

Такий аналіз здійснений за даними бухгалтерського звіту по умовному підприємству, наведеними у таблиці .

Із таблиці можна зробити висновок про досить істотні зміни в структурі власного капіталу, що відбулися протягом аналізованого року. Так, на початок року власний капітал підприємства складав 19828,1 тис.грн., в тому числі статутний капітал - 467,7 тис.грн. або 2,4%, інший додатковий капітал - 15904,3 тис.грн. або 80,2%, резервний капітал - 118,0 тис.грн. або 0,6%, нерозподілений - 3338,1 тис.грн. або 16,8%.

експертиза власний капітал

Звіт про власний капітал за ____________ 20 _______ р.

Форма №4

Стаття	Код	Ста-тут-ний капі-тал	Па-йо-вий капі-тал	Додат-к-вий вкла-дений капітал	Ін-ший дода-тковий капітал	Ре-зерв-ний капі-тал	Нероз-поділе-ний при-буток	Нео-плачений капітал	Ви-луче-ний капі-тал	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Залишок на початок року	010	467,7			15904,3	118,0	3338,1			19828,1
Коригування: Зміна облікової політики	020
Виправлення помилок	030
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок року	050	467,7			15904,3	118,0	3338,1			19828,1
Переоцінка активів: Дооцінка основних засобів	060
Уцінка основних засобів	070
Дооцінка незавер-шеного будівництва	080
Уцінка незаверше-ного будівництва	090
Дооцінка нематері-альних активів	100
Уцінка нематері-альних активів	110
	120
Чистий прибуток (збиток) за звітний період	130						5522,2			5522,2
Розподіл прибутку: Виплати власникам (дивіденди)	140						448,9			448,9
Спрямування прибутку до статутного капіталу	150
Відрахування до резервного капіталу	160						677,8			677,8
	170
Внески учасників: Внески до капіталу	180	155,9								155,9
Погашення забор-гованості з капіталу	190
	200
Вилучення капіталу: Викуп акцій (часток)	210
Перепродаж викуплених акцій (часток)	220
Анулювання вику-п-лених акцій (часток)	230
Вилучення частки в капіталі	240
Зменшення номі-на-льної вартості акцій	250
Інші зміни в капіталі: Списання невід-шкодованих збитків	260
Безкоштовно отримані активи	270
	280						1090,8			1090,8
Разом зміни в капіталі	290	155,9				677,8	3304,7			4138,4
Залишок на кінець року	300	623,6			15904,3	795,8	6642,8			23966,5
В % до залишку на початок року		133,3			100,0	674,4	199,0			120,9

Протягом року підприємством було отримано 5522,2 тис.грн. чистого прибутку, з якого 448,9 тис.грн. (8,1%) було витрачено на виплату дивідендів власникам підприємства, 667,8 тис.грн. (12,3%) було відраховано до резервного капіталу. Крім того, 155,9 тис.грн. склали внески учасників до власного капіталу підприємства (2,8% до чистого прибутку, отриманого підприємством за звітний період або 33,3% до суми статутного капіталу на початок року).

Внаслідок руху капіталу підприємства у звітному періоді відбулися істотні зміни у структурі власного капіталу на кінець звітного року. Так, питома вага статутного капіталу склала 2,6%, що на 0,2 відсоткових пункта або у 1,3 раза більше, ніж на початок року. Інший додатковий капітал у загальній сумі власного капіталу склав 66,4% проти 80,2% на початок року. При цьому сума іншого додаткового капіталу залишилася незмінною, а питома вага знизилась внаслідок істотного (на 20,9%) збільшення загальної суми власного капіталу підприємства на кінець року.

Суттєво збільшилася внаслідок додаткового відрахування протягом року 667,8 тис. грн. питома вага резервного капіталу: з 0,6% на початок року до 3,3% на кінець року або у 6,7 раз. Значно, майже удвічі, збільшилась на кінець року сума нерозподіленого прибутку, склавши на кінець року 6642,8 тис.грн., внаслідок чого питома вага нерозподіленого прибутку у загальній сумі власного капіталу підприємства збільшилась протягом року з 16,8 до 27,7%. Однак навряд чи таку тенденцію можна назвати позитивною, оскільки нерозподілений прибуток мав би бути спрямований на виробничий та соціальний розвиток підприємства.

Оцінка стану і тенденцій власного капіталу підприємства враховується в процесі аналізу фінансового стану підприємства, зокрема його ліквідності та фінансової стійкості.

Список використаної літератури

1. Господарський процесуальний кодекс України ,Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст. 56.

2. Закон України "Про судову експертизу" ,Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 28, ст. 232.

3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз N 53/5 від 08.10.98 з сайту ВР України.

4. І. Кириченко. Експертний висновок як джерело доказів у судових спорах про порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності. Право України. - №11,2002.

5. Кириченко І.А. Судова експертиза об'єктів права інтелектуальної власності. Навчальний посібник. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2007.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення, Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток N 51.

7. Кримінальний Кодекс України , 2001, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 поточна редакцiя вiд 09.05.2011 на пiдставi 2939-17,чинний.

8. Н. Мещерякова "ПОВНА НЕСУМІСНІСТЬ: підстави заявити відвід експерту". Стаття з журналу «Правовий тиждень» № 5 від 31 .08. 2006 р.

9. О. Дорошенко. Роль спеціальних знань у проведенні судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності. - Право України. - № 5, 2006.

10. Цивільний Процесуальний Кодекс України ,Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004. Закон вiд 18.03.2004 № 1618-IV, остання редакцiя вiд 12.03.2011 на пiдставi 3038-17, чинний.

Размещено на Allbest.ru