Складання балансу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Господарський облік: поняття та види

Щоб задовольнити свої потреби, люди виробляють предмети споживання і засоби праці. Вироблені предмети споживання розподіляються на особисте споживання людей і виробниче споживання для здійснення господарської діяльності. Для управління підприємницькою діяльністю потрібно знати, скільки є у підприємства майна, які його зобов'язання, скільки і чого було вироблено та придбано і з якими витратами, що і скільки витрачено, спожито, продано, передано, яка собівартість і виручка, який доход працівників, власників та суб'єкта господарювання.

Такі дані дістають в процесі обліку шляхом спостереження, вимірювання та реєстрації господарських операцій, які відбуваються з майном підприємства та джерелами його утворення, з метою одержання кількісного, якісного і вартісного їх відображення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в наявності та структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Спостереження - це фіксація факту здійснення господарської операції з майном та зобов'язаннями суб'єкта господарювання.

Вимірювання полягає у відображенні обсягу господарської операції в певних одиницях.

Реєстрація означає здійснення записів відомостей про господарську операцію та одержання інформації про зміну майна і зобов'язань суб'єкта господарювання.

Отже, під господарським обліком розуміють певну систему кількісного і вартісного відображення та якісної характеристики господарської діяльності з метою її контролю і управління.

Батько бухгалтерської справи - італієць Лука Пачолі ще в ХV віці писав: “Хто в справах своїх не може бути добрим бухгалтером, той буде блукати, як сліпий в темряві, навмання, і не уникнути йому великих збитків”.

Для формування світогляду майбутніх підприємців і спеціалістів суб'єктів господарювання не марна порада одного із видатних знавців бухгалтерської справи - Б. Котрулі, який ще в 1458 році писав: “... даю пораду вважати задоволенням правильне та добре ведення книг (бухгалтерських), а кому не дано, той нехай вчиться чи найме собі дійсно вмілого та практичного молодого бухгалтера, бо інакше твої справи перетворяться в хаос та вавілонське стовпотворіння, чого ти, якщо тобі дорогі твоя честь та майно, повинен побоюватися.”

Для відображення господарських операцій застосовуються натуральні, трудові та грошовий вимірники.

Натуральні вимірники (міра маси, об'єму, довжини, площі, кількості тощо) застосовують, щоб мати відомості про майно і зобов'язання суб'єкта господарювання в натуральному виразі. Проте натуральні показники можна використовувати тільки для вимірювання однорідних ресурсів і не можна дістати шляхом підсумовування узагальнюючі показники, що характеризують в цілому різне майно суб'єкта господарювання.

Трудові вимірники призначенні для обліку кількості праці в одиницях робочого часу - людино-днях, людино-годинах тощо. Ці показники дають можливість порівнювати між собою деякі різнорідні величини в розрахунку затрат праці на одиницю виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, одержаної виручки тощо.

Грошовий вимірник застосовують для відображення різних господарських операцій і узагальнення їх в єдиній грошовій оцінці. За його допомогою обчислюють загальний розмір майна, собівартість, виручку, зобов'язання підприємця, фінансовий результат господарської діяльності.

Вартісний вимірник використовують на основі натуральних і трудових вимірників, шляхом множення їх кількості на ціну.

Щоб мати інформацію про всі процеси господарської діяльності підприємства, застосовують наступні види господарського обліку: оперативний, статистичний, бухгалтерський, внутрішньогосподарський (управлінський) та податковий.

Оперативний облік використовують для спостереження і контролю за окремими господарськими операціями з метою управління ними в процесі їх здійснення. За його допомогою, використовуючи натуральні, трудові і гро-шові вимірники, дістають інформацію про щоденну господарську діяльність.

Статистичний облік організовують шляхом обов'язкової звітності суб'єктів господарювання за певними показниками їх роботи.

За допомогою статистичного обліку збирають, розробляють та аналізують дані про розвиток народного господарства та явищ культурного і політичного життя окремих регіонів та в цілому держави.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувань у процесі управління підприємством.

Податковий облік являє собою упорядковану інформаційну систему, що відображає розмір об'єктів оподаткування підприємства методом суцільної, безперервної, документальної та взаємовпорядкованої реєстрації господарських операцій та окремих видів його майна і ресурсів.

Для визначення наявності, відображення руху і використання майна та зобов'язань суб'єкта господарювання у бухгалтерському обліку використовують 8 прийомів.

Документація - спосіб первинної реєстрації (оформлення документом) господарських операцій.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Інвентаризація - перевірка майна і зобов'язань підприємства в натурі і порівняння її даних з даними обліку.

Оцінка - спосіб грошового вимірювання господарських операцій (придбання ресурсів, використання виробничих запасів, визначення фінансових результатів тощо).

Обчислення собівартості (калькуляція) - визначення вартості (облікової ціни) виробничих запасів, продукції, робіт і послуг підприємця.

Рахунок - умовне позначення певного виду майна та зобов'язань підприємства, де відображається їх стан і рух.

Подвійний запис - порядок відображення господарських операцій в рахунках. Відповідно до цього кожна господарська операція записується у певному порядку на двох рахунках.

Баланс - спосіб підсумкового відображення даних про майно підприємства (актив) та його зобов'язань (пасив) на певну дату.

Звітність - упорядкована таблиця узагальнюючих показників, що в концентрованому вигляді відображають результати господарської діяльності підприємства, його виробничий і соціальний розвиток, фінансовий та майновий стан

30. Помилки у бухгалтерському обліку: причини виникнення та способи коректування

Бухгалтерський облік характеризується великою кількістю операцій, що відображаються в різних первинних документах. З тих чи інших причин у них часто допускають помилки. Бувають помилки також при перенесенні даних первинних документів у реєстри зведеного й аналітичного обліку внаслідок неправильного підрахунку добутків і підсумків при таксуванні документів, механічного перекручування цифр, пропуску, відображення суми лише на одному рахунку тощо. Якщо їх своєчасно не виправити, ці помилки будуть у всіх реєстрах обліку, включаючи навіть Головну книгу. Інколи помилки виникають у Головній книзі, навіть якщо в журналах чи відомостях аналітичного обліку їх не було, внаслідок помилкового перенесення кредитових обігів на інші синтетичні рахунки.

У будь-якому разі помилкові записи потрібно обов'язково виправити, оскільки за їх наявності достовірність облікової інформації знижується, а в ряді випадків це може бути причиною застосування до підприємства та відповідальних осіб відчутних фінансових санкцій або й жорсткіших заходів, якщо помилки були навмисними і зумовили зловживання.

Помилки виявляють перевіркою записів шляхом зіставлення підсумків відповідних граф журналів, відомостей аналітичного обліку і даних Головної книги. Якщо ж записи в журналах і відомостях здійснювали на підставі аркушів-розшифровок, зведених реєстрів, необхідно також перевірити правильність визначення проміжних підсумків, оскільки загальні підсумки можуть бути безпомилковими, а суми в т. ч. визначені неправильно. Наприклад, при групуванні операцій з нарахування оплати праці в аркуші-розшифровці за даними первинних документів не включено суми окремих нарядів на відрядну роботу у витрати, але за рахунком 23 “Виробництво” їх відображено за цими документами як нараховану оплату праці за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”.

У теорії і практиці обліку здавна застосовують такі способи виправлення помилок, як коректурний, додаткових проводок червоне сторно. При виправленні помилок коректурним способом закреслюють неправильно вказані шифри рахунків, суми і надписують над ними виправлені дані. Такі виправлення мають бути завірені підписами осіб, які їх здійснили. Закреслення проводять легкими лініями, щоб можна було прочитати попередні дані. Цей метод застосовую за умови, що підсумки Головної книги ще не виведені, тобто в межах місяця. Як правило, цей метод здебільшого використовують при виправленні помилок у первинних документах. В аналітичних реєстрах чи Головній книзі його застосовують при виправленні механічних помилок, коли кореспонденція рахунків є правильною, а суми за операціями помилковими. В податковому обліку застосування цього методу обмежене, бо, наприклад, помилки в податковій накладній виправляють шляхом складання додатку № 2 розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від __ № ___.

Разом з тим, цей метод виправлення помилок не можна застосовувати в усіх без винятку первинних документах, зокрема, у грошових документах.

Наприклад, при отриманні готівки з банку за чеком чи здачі виручки за оголошенням, видачі зарплати за відомостями, перерахуванні коштів за платіжними дорученнями тощо таких виправлень недопускають, тоді доводиться складати нові документи, інколи зберігаючи як доказ зіпсуті чеки, доручення тощо. Тому, хоч цей метод виправлення помилок дуже простий, його застосовують не в усіх випадках.

Принагідно зауважимо, що на практиці часто нехтують правиламикоректурного способу виправлення помилок і здійснюють це шляхом підчищення чи замазування помилкових записів або жирнішим обведенням одних цифр для запису інших. Такий спосіб недопустимий, оскільки часто призводить до того, що через певний період складно розібрати написане, особливо коли це зроблено неохайно або записи втратили первинний вигляд через неякісну текстуру паперу. Інколи за цим приховано зловживання, замасковане як виправлення помилкових записів.

Ураховуючи ту обставину, що допущені помилки доволі важко визначити на стадії опрацювання первинних документів, підрахунків підсумків у реєстрах зведеного й аналітичного обліку, їх здебільшого встановлюють завдяки подвійному запису операцій, оскільки відображення кожної з них на двох окремих рахунках за дебетом і кредитом зумовлює рівновагу балансу. Якщо ж допущено помилку, наприклад, запис зроблено лише на одному рахунку, такої рівноваги немає. Однак це можна виявити, підрахувавши підсумки Головної книги. Тому коректурний спосіб виправлення помилок не можна часто використовувати, оскільки записи проведено у всіх реєстрах, включаючи Головну книгу, і при цьому довелось би виправляти кілька цифр у різних документах і реєстрах. В цьому разі слід скористатись методами додаткових проводок чи “червоне сторно”. Застосування цих методів є обов'язковим, коли в Головній книзі підраховано підсумки дебетових і кредитових обігів і сальдо за синтетичними рахунками.

Додаткові проводки застосовують тоді, коли необхідно збільшити суму обігів за рахунками, де вона була занижена внаслідок помилки. Записи здійснюють у цій самі кореспонденції рахунків, котрою була записана Це не означає, що так само просто виявляються помилки. Їх пошук, як правило, дуже трудомісткий процес, оскільки потребує застосування здебільшого здебільшого суцільної, до того ж кількохразової перевірки підсумків, правильності складеної кореспонденції рахунків, записів у реєстрах обліку. Лише інколи такі помилки можна виявити вибірковою перевіркою. попередня сума, а застосовується цей метод, як правило, при неможливості виправлення помилки коректурним способом.

Наприклад, виявлено, що ПДВ, нарахований при продажі товарів за минулий місяць, помилково записаний у сумі 500 грн. замість 5000 грн. Оскільки підсумки Головної книги вже підраховані з урахуванням обігів за дебетом рахунка 70 “Доходи від реалізації” та кредитом рахунка 64 “Розрахунки за податками і платежами” в сумі 500 грн., додаткову проводку дебет 70, кредит 64 складають на суму 4500 грн.

Метод “червоне сторно” застосовують тоді, коли сума обігів за рахунками помилково завищена. Інколи одночасно використовують як метод “червоне сторно”, так і додаткових проводок, а саме тоді, коли записи зроблено у помилковій кореспонденції рахунків. У цьому разі повторно записують цю операцію в тій самій кореспонденції рахунків методом “червоне сторно”, чим анулюють попередній помилковий запис, додатковою проводкою за правильною кореспонденцією. Наприклад, помилково віднесено 5 тис. грн. податкового кредиту на дебет субрахунка 644 “Податковий кредит” із кредиту субрахунка 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Для виправлення помилки треба здійснити такі записи:

- дебет 644, кредит 631 - “червоне сторно” - 5 тис. грн.;

- дебет 641, кредит 631 - додаткова проводка - 5 тис. грн.

Хоч метод “червоне сторно” є від'ємним записом обігів за рахунками, не можна змінювати кореспонденцію рахунків на протилежну, як іноді практикують недосвідчені бухгалтери, оскільки при цьому спотворюються звітні дані при нібито однаковому результаті, досягнутому одночасним застосуванням обох методів. Наприклад, при відображенні податкового кредиту переставлено місцями дебет і кредит рахунків, тому операцію записано дебет 631, кредит 641 - 5 тис. грн. Її, на перший погляд, можна виправити економніше однією проводкою: дебет 641, кредит 631 - 10 тис. грн., що в підсумку дає ніби й однаковий результат з одержаним за правильними записами дебет 631, кредит 641 - 5 тис. грн.- “червоне сторно”; дебет 641, кредит 631 - 5 тис. грн. - додатковою проводкою. Однак це призведе до завищення як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість за відсутності бази оподаткування (графа А) на суму 5 тис. грн. відповідно.

Кореспонденція рахунків при виправленні помилок (додаткові проводки або “червоне сторно”)

Варто наголосити, що виправлення помилок має бути обумовленим. Якщо при коректурному способі інколи можна обмежитись лише підписом працівника бухгалтерії, який виправив запис, то при застосуванні методів “червоне сторно” чи додаткових проводок необхідне текстове пояснення причин у бухгалтерських довідниках. На ці операції необхідно складати окремі бухгалтерські проводки, підписані працівником бухгалтерії, якщо здійснив виправлення, і головним бухгалтером. Зміст довідки довільний, але він має вичерпно характеризувати причину виникнення помилки та обґрунтовувати спосіб її виправлення. Ця довідка має бути якнайдетальнішою, містити посилання на документи чи реєстри, де допущено помилку.

У певних випадках, окрім виправлення помилок безпосередньо в документах первинного обліку, журналах, відомостях аналітичного обліку чи Головній книзі, треба внести відповідні зміни у звітні документи, недбале ставлення особливо щодо податкової звітності може бути причиною значних збитків для підприємства через штрафні санкції, а також покарання винних

господарський облік баланс рахунок

Практичне завдання

Рахунки синтетичного обліку

Оборотна відомість за рахунками синтетичного обліку

Розрахунок до операції №5

Середній відсоток ТЗВ=(2160+8325+693,33)/(11700+16500)*100%=35,9%

Розрахунок до операції №23

12600+79098,36-10000=81698,36

Література

1. Верхоглядова Н.І., Шилдо В.П. Бухгалтерський облік: концептуальні основи теорії. Навчально-практичний посібник / Під заг. ред. Сопко В.В. - ТОВ „Видавничий дім „Професіонал”. - К.: 2004. - 180с.

2. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. посібник. - К.: А.С.К., 2002. - 266с.

3. Ждан В.І., Хаустова Є.Б., Колос І.В., Бондаренко О.С. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2006. -384с.

4. Кім Г., Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення. Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2004. - 440с.

5. Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку. Навч. посібник. - К.: ЦНЛ, 2003. -215с.

6. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навч. посібник. - К.: Т-во Знання”, КОО, 2000. - 245с.

Размещено на Allbest.ru