Ведення і організація бухгалтерського обліку на підприємстві

1). галузева приналежність підприємства;

2). масштаб виробництва;

3). тип виробництва і рівень спеціалізації;

4). рівень механізації, автоматизації виробництва.

ВАТ ”Ватра” в процесі своєї діяльності здійснює матеріальні і грошові затрати на розширення основних фондів і оборотних засобів виробництва і реалізацію продукції.(додаток Л)

Найбільш питому вагу на ВАТ “Ватра” займають витрати на виробництво - 33162 тис.грн.

Витрати на виробництво - це затрати уречевленої праці підприємства на виробництво і збут продукції.

Затрати на виробництво складаються із грошового вираження затрат, пов'язаних з використанням сировини, матеріалів, палива, енергії.

Також велику частині на підприємстві ВАТ “Ватра” займають прямі витрати - це ті, які включають в собівартість продукції прямим шляхом

Узагальнюючи це питання, можна сказати, що облік прямих витрат потрібно зробити оперативним. Це дасть можливість впливати на витрати, збільшуючи при цьому прибуток, конкурентноздатність, зменшуючи собівартість продукції.

Велике значення також має використання комп'ютерної техніки. За її допомогою можна оперативно визначати ефективність прямих витрат і впливати на результати роботи ВАТ “Ватра”. Це робить весь облік і, в тому числі, облік прямих витрат достовірним та ефективним.

До прямих витрат на виробництво належать матеріальні затрати.

Матеріальні затрати - це сума витрачених на виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії. Матеріальні витрати на виробництво є найбільш суттєвими.

До них належать:

витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

витрати, пов'язані з використанням природної сировини;

витрати некапітального характеру;

витрати на обслуговування виробничого процесу;

витрати, пов'язані з управлінням виробництвом.

Майже на кожному підприємстві матеріальні затрати займають велику частину. Їх питома вага становить 75 - 80 %. Велику частину займають матеріальні затрати і на ВАТ “Ватра”

Цим визначається необхідність особливо точного контролю та обліку за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, оскільки економія матеріальних затрат суттєво знижує собівартість продукції і потребу в ресурсах.

Відмінність між статтею калькуляції і економічним елементом в частині матеріальних затрат полягає в тому, що в статтю калькуляції включається лише вартість матеріалів, що використовуються у виробництві, а в економічний елемент включаються матеріали для інших потреб, пов'язаних з виробництвом.

Економісти вважають, що ведення обліку матеріальних затрат лише за однією калькуляційною статтею є недоліком, оскільки втрачається контроль за складовими цієї статті.

Отже, відправним моментом побудови обліку матеріальних витрат є їх класифікація та оцінка. На основі класифікації та оцінки формуються номенклатури-цінники. Основою побудови обліку матеріалів є їх кількісно-якісна характеристика, тому обов'язковими є показники кількості і якості у первинних документах у момент передачі їх у виробництво.

Під випуском матеріалів на виробництво розуміють їх споживання безпосередньо в процесі виробництва. Відпуск на виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів на ВАТ “Ватра” здійснюється на основі оформлених документів, у яких зазначаються їх вага, обсяг, площа або кількість відповідно до діючих норм витрат.

Основними документами для оформлення відпуску матеріалів на виробництво на ВАТ “Ватра” є лімітно-забірні карти, вимоги, накладні. За лімітно-забірними картками відпускаються матеріали, на які встановлені ліміти.(додаток М)

Ліміт на відпуск матеріалів на виробництво встановлюється на основі діючих норм витрат матеріалів і виробничих програм з урахуванням залишків матеріалів.

Встановлені ліміти відпуску матеріалів змінюються у зв'язку із зміною умов виробництва, уточненням обсягів незавершеного виробництва, зміною програм щодо окремих деталей.

Матеріали понад ліміт видаються по вимозі із штампом “понад ліміт”. На ВАТ “Ватра” щомісячно в цехах або в обчислювальних центрах складають відомості-звіти про витрачання матеріалів на виробництво по кожному номенклатурному номері. Для цього використовуються дані про надходження, витрачання та повернення матеріалів із цехів з обліком їх залишку на початок і кінець місяця. Списання використаних матеріалів на відповідні рахунки синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво здійснюється на підставі первинних документів та відомостей-звітів цехів. В централізованій бухгалтерії складають відомості розподілу сировини і основних матеріалів або відповідні машинограми.

На основі первинних документів використання матеріалів оформляється в залежності від напрямку затрат наступними бухгалтерськими проводками: Дт 23 “Виробництво” - Кт 201 “Сировина та матеріали”.(додаток Н).

5. Формування та структура власного капіталу підприємства

Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Власний капітал -- це загальна вартість активів підприємства (матеріальних цінностей, грошових коштів, фінансових інвестицій тощо), які належать йому на правах власності і використовуються в процесі виробничої та іншої підприємницької діяльності. (додаток П.)

Власний капітал має складну структуру, яка залежить від організаційно - правового статусу суб'єкта господарювання

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, у своїй роботі "Бухгалтерський облік" Н.П. Кондраков показує, що капіталом організації є його майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій.

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи.

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал - це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток - основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру.

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв'язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

У статті "Аналіз власного капіталу" Єфімова О.В. відзначає, що в складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками.

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне - нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються.

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов'язок акціонерного товариства створювати два фонди - статутний і резервний. Іншого обов'язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи - довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п'яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов'язання - з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості.

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.

По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно - правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал(Додаток И) (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств - товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств - сімейних і т.д.).

По характеру використання власником виділяють споживчий і накопичувальний (реінвестуємий) види капіталу. Споживчий капітал після його розподілу на цілі споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою відтік засобів підприємства, здійснюваний з метою споживання (виплати дивідендів, відсотків, соціальні потреби підприємства і його працівників). Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.д.

Приведений перелік не відбиває всього різноманіття видів капіталу, використовуваних у науковій термінології і економічній практиці. У ньому присутні ті необхідні класифікаційні ознаки, що будуть використовуватися в роботі надалі .

Висновки та пропозиції

Продукція з торговою маркою "ВАТРА" повністю конкурентноспроможна по всіх освітлювальних приладах промислового призначення, особливо по світильниках і прожекторах з ГЛВТ з високим ступенем захисту, а по деяких є єдиним виробником в Україні, зокрема: шахтні світильники з люмінесцентними лампами, світильники місцевого та транспортного освітлення. Фірма володіє власним науково-технічним потенціалом, що дозволяє їй виконувати на високому технічному рівні розробку, підготовку, виробництво і освоєння нової техніки.

Під час проходження практики я вивчила структуру Корпорації, зокрема схему управління, призначення служб, дільниць та підрозділів ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», вивчила соціально-трудові відносини на підприємстві, аналізувала організацію праці, оцінювала стан нормування праці, вивчила як здійснюється планування та аналіз трудових показників на підприємстві, аналізувала продуктивність праці та організацію заробітної плати на ТОВ «ОСП Корпорація Ватра». Можу виділити аналіз доходів і витрат ВАТ « Ватра» за 2008 рік, витрати перевищили доходи.(додаток Р).

Я навчилась застосовувати на прктиці свої теоретичні знання ТОВ «ОСП Корпорація Ватра», отримані в університеті, а також отримала прктичні навички спільної роботи у колективі.

На підприємстві щорічно розробляється і освоюється до 50 нових виробів.

Приймальні, кваліфікаційні і сертифікаційні випробовування здійснюються в українському світлотехнічному інституті. Вся продукція фірми сертифікована у системі сертифікації УкрСЕПРО та в системі сертифікації ГОСТ Росії. Баласти для люмінісцентних ламп сертифіковані VDE (випробувально-сертифікаційному інституті Німеччини) в 1997 році, що гарантує високу якість продукції.

На вітчизняних підприємствах поки що не створено єдиної системи показників, які описують та прогнозують динаміку витрат на персонал та продуктивності використання людських ресурсів, що значно утруднює результативне управління процесами розвитку персоналу. Зважаючи на це, розроблено систему показників розвитку персоналу на мікроекономічному рівні.

Також запропоновано узагальнену систему показників людських ресурсів підприємства, яка враховує характеристики не лише розвитку персоналу, але й його залучення, утримання та збереження, а також дозволяє відслідковувати вплив зміни одного параметра даної системи на усі інші. Акцентовано увагу на вартісних, кількісних та якісних показних з їх диференціацією за абсолютними та відносними величинами.

Список використаної літератури

1. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV // Бухгалтерія. - 2007. - №12. - С.29.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 3-5.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 11-13.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 59-63.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 57-58.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 37-39.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток»: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353 // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13. - С. 63-65.

9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 // Все про бухгалтерський облік. - 2007. - № 66. - С.50, 61-62.

10. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - 7-ме вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП. «Рута», 2006. - 557-558, 625-627.

11. Гарасим П. М., Журавель Г. П., Хомин П. Я. Курс фінансового обліку: Навчальний посібник - К: Знання, 2007. - 468- 471, 536.

12. Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та приклади: Навчальний підручник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 283-284.

13. Голов С. Ф., Костюченко В.М., Кравченко І. Ю., Ямборко Т. А. Фінансовий облік. Підручник - К: Лібра, 2005. - 534-536.

14. Дейнека А.М. Напрямки реформування лісового господарства// Матер. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. - Івано-Франківськ: Екор, 2005. - 302 с.

15. Кобилянська О. І. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - 2-ге вид., виправлене і доповнене. К.: Знання, 2007. - 360-362. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 422- 423.

16. Лишиленко О. В. Бухгалтерський облік: Навчальний підручник: 2-ге видання - К: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2004. - 472- 474.

17. Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кадацька А.М., Баранік О.О. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах: Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2008. - 472.

18. Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 422- 423.

19. Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник - Тернопіль: Карт-бланси, 2002. - 372-373.

20. Чабанова Н. В., Єфименко Т. І. Фінансовий облік: Підручник - К.: ВУ «Академія», 2007. - 515-520, 547-549.

Размещено на Allbest.ru