Аналіз та аудит фінансової звітності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Аналіз та аудит фінансової звітності підприємства

1. Фінансова звітність підприємства як об'єкт аналізу та аудиту

1.1 Склад, структура та порядок формування фінансової звітності

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.

У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому бухгалтерський облік виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну, та аналітичну.

Діяльність кожного підприємства в першу чергу будується на раціональній організації бухгалтерського обліку, від цього залежить обґрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато інших показників.

В бухгалтерському обліку використовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти-явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємства здійснюється в цілому, як сукупності.

Особливістю розвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно навчитись самостійно приймати управлінські рішення, щодо подальших шляхів розвитку підприємств. Ці труднощі пов'язані з більш як функціонуванням планової економіки в нашій державі.

Управління як процес є актом трудової діяльності працівників. Він відбувається із застосуванням знарядь і предметів праці. Предметом праці в процесі управління є інформація, а знаряддям її на сучасному етапі є технічні засоби вимірювання, сприйняття, реєстрації, передачі, обробки, аналізу, зберігання і розмноження інформації.

При ринкових відносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішнього належать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі та інші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають на об'єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання, технологія, працівники).

Щоб зазначені об'єкти управління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важлива компетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп'ютерна грамотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконання своїх посадових обов'язків зазначеним працівникам в нових економічних відносин потрібно використовувати нові форми та методи організації управління.

До внутрішніх чинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент продукції чи послуг, а також важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери. Це таємна, бухгалтерська інформація.

Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якої розрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Звітність складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Головні вимоги, що ставляться до звітності, - це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, звітних показників з минулими часами.

За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев'ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю або періодичною.

Звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю виконання договірних зобов'язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.

Крім того звітність подається:

- у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства.

- податковій інспекції для контролю за правильністю платежів до бюджету та аналізу діяльності підприємства.

- установам банку якщо таке передбачено кредитним договором.

- органам Мінстату для статистичної обробки.

Бухгалтерська звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських звітів затверджується Міністерством фінансів України.

Відповідно до діючого порядку до складу бухгалтерської звітності, не залежно від того, за який час вона складається, обов'язково входить баланс.

На практиці більшість підприємств щомісячно складає для своїх потреб бухгалтерський баланс та різні форми, що потрібні для оперативного керівництва.

За нормативними актами, діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати бухгалтерську звітність обов'язково один раз на рік за результатами діяльності.

За рік кожне підприємство повинне подати бухгалтерську звітність у такому обсязі:

- баланс підприємства - форма №1

- звіт про фінансові результати та їх використання - форма №2

- звіт про фінансово-майновий стан підприємства - форма №3

До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку №……В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.

Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.

Бухгалтерська звітність має бути подана не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за поштового підприємства. Керівник несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.

Розгляд і затвердження балансів (звітів) виконуються відповідно до діючого законодавства.

Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.

Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізаціях продукції і товарів.

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства.

Самостійність передбачає те що, ресурси, вкладенні у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів (як основних, так і оборотних), розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності (реалізації продукції, виробів і послуг та товарів). Але в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.

Розглянемо принципи складання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку - журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).

Журнально-ордерна форма застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України.

Ця форма бухгалтерського обліку основана на принципі накопичення даних первинних документів в розрізі, які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.

Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових регістрах, які дають можливість відобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операцій по використанню цих засобів за звітний місяць. В накопичувальних регістрах записи проводяться в розрізі показників, необхідних для керівництва і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності.

Основним регістром являються журнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних даних використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.

Підсумкові дані журнал-ордерів в кінці місяця переносяться в Головну книгу.

Записи по кредиту кожного синтетичного рахунка, у кореспонденції з рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного в різних журналах-ордерах по мірі в них записів по кредиту кореспондованих в них рахунків.

Деякі журнал-ордери призначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків, пов'язаних по своєму економічному змісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов'язковій звірці з даними первинного обліку.

В Головній книзі показується вступне сальдо, поточні обороти і вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.

Сума дебетових оборотів в Головній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів, так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.

Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.

На багатьох малих підприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись: по простій формі бухгалтерського обліку, (без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

Малі підприємства, які здійснюють незначну кількість господарських операцій, не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і робіт, пов'язаних з великими затратами матеріальних ресурсів, можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі обліку операцій, яка являється регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого можна скласти баланс і звітність.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам. Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній - по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку, а в другій - по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.

Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності, відображають в відомості.

На основі відомості складається оборотна відомість по рахунком. Дані, розраховані в оборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського і звітності.

До бухгалтерської звітності висувають наступні вимоги: правдивість, реальність, єдність, ясність.

У звіті про фінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.

У розділі «Використання прибутку» приводять розшифровку сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:

- суми податку на прибуток та інші платежі в бюджет за рахунок прибутку;

- відрахування на утворення фонду;

- відрахування до фонду коштів, що направляються на розвиток і вдосконалення виробництва;

- відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні потреби;

- відрахування до фонду заохочення;

- відрахування на благодійні цілі;

- інші цілі.

У розділі 3 «Платежі до бюджету» показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки з підприємств, об'єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

У розділі 4 «Затрати і витрати, що враховуються при обчислення пільг з податку на прибуток» показують суми основних витрат, що одержують за рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахування пільг за податком на прибуток підприємства.

Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:

1. Рух фондів:

статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд коштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, які спрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибуток минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охорони праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних фондів, інші фонди спеціального призначення.

2. Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:

3. Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів та на споживання.

4. Наявність та рух основних засобів.

5. Наявність та рух нематеріальних активів.

6. Фінансові вкладення.

7. Норма власних оборотних коштів.

8. Наявність власних оборотних коштів.

9. Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.

10. Іноземні інвестиції.

11. Нестачі, крадіжки і псування цінностей.

12. Об'єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення.

1.2 Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні

На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов'язано з намаганням наблизити облік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

На протязі років безперервна робота по вдосконаленню бухгалтерського обліку на Україні з застосуванням міжнародних стандартів прийнятих в міжнародному суспільстві фінансової звітності. Почали з розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних підприємств, що з'явились наприкінці восьмидесятих років.

У 1992 році було запропоновано і прийнятий новий план рахунків бухгалтерського обліку. Спеціалісти пропонують перейти на європейську структуру планів рахунків; що складаються з десяти класів з трьохзначною нумерацією кодів синтетичних рахунків; резервними класами рахунків для управлінського, в тому числі калькуляційного обліку. Неприйнятна умова переходу повна зміна кодування тих синтетичних рахунків що використовуються, це призведе до необхідності комп'ютерних програм обліку, дезорганізує бухгалтерів, аудиторів, податкових інспекторів і інших зацікавлених осіб.

Зміст звіту про прибутки та збитки визначається міжнародним стандартом №5 «Інформація, яка підлягає розкриттю у фінансових звітах».

Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного періоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ - це перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період. Другий розділ - це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).

Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Коротко звіт про прибуток за багатоступеневим форматом корпорації наведено у додатках №1. Слід зазначити, що проміжні показники фінансових результатів визначаються групуванням і порівнянням відповідних доходів та витрат. Так, порівняння доходу від реалізації (чистого продажу) з собівартістю реалізованої продукції, визначається валовий доход (прибуток). При цьому стаття «чистий продаж» включає доход від реалізації мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцям знижок ціни. Собівартість реалізованої продукції включає так званні продуктивні витрати: прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та загальновиробничі витрати (непрямі витрати на рівні цехів).

Торгові підприємства у цій статті відображають фактичну купівельну вартість реалізованих товарів.

Окремо відображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції, адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення.

Різниця між валовим прибутком і сумою реалізаційних витрат - це операційний прибуток або прибуток основної діяльності.

У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій, тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи, витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.

В результаті прибуток до оподаткування визначається алгебраїчною сумою проміжних результатів: операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства - це різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Схему звіту про прибуток країн ЄС наведено нижче. У ній чітко виділяються три сфери діяльності: основна діяльність, фінансова діяльність та позареалізаційна діяльність.

В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізація та групування.

В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов'язковим у складі фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регулюється міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №7 «Звіт про грошових коштів».

Головне призначення звіту про рух грошових коштів - надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.

При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінансова діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.

Таблиця 1. Види діяльності підприємства

НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ	ДІЯЛЬНІСТЬ	СПЛАТА ГРОШЕЙ
Від продажу товарів і послуг Проценти по виданих позичках і придбаних цінних паперах	Поточна діяльність	Виплата зарплати Оплата постачальникам Оплата інших витрат Сплата податків Сплата процентів
Надходження від продажу майна, цінних паперів і погашення наданих позичок	Інвестиційна діяльність	Придбання майна Придбання цінних паперів Надання позичок
Від випуску акцій та облігацій Отримання позичок	Фінансова діяльність	Погашення облігацій та інших боргів Виплата дивідендів Викуп власних акцій

Найдостовірнійшу інформацію для складання цього звіту можна одержати даними бухгалтерського обліку, належним чином організувавши облік надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування, іншими словами трансформування звіту про прибутки і збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.

Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і не прямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто включення негрошових доходів і негрошових витрат, додаток №3.

Непрямий метод передбачає трансформування кожної статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку - вона коригується в суму грошових коштів від поточної діяльності.

Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого вирішується національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте багато позицій може вирішуватися в міжнародному масштабі.

Перелік додатків до фінансової (бухгалтерської) звітності, що передбачені Четвертою Директивою для країн ЄС:

методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку вартісних виправлень

назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу

кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу (за видам акцій)

існування будь-яких сертифікатів участі, конвертованих боргових зобов'язань

суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5 років

загальна сума будь-яких фінансових зобов'язань, не включених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення

чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних ринків

середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за категоріями персоналу) та соціальні витрати

вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік

різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у попередні роки

сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів залежно від їхньої відповідальності

сума авансів і кредитів, наданих працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів.

звітність фінансовий прибуток платоспроможність

2. Методика аналізу фінансового стану підприємства

2.1 Загальний аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємству і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види матеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.

В процесі аналізу стає зрозумілим:

Платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;

Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;

Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;

Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;

Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;

Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;

Забезпеченість обігових коштів;

Утворення і використання різних фондів;

Збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченість і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків виясняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перелік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф. 1), звіту (ф. 3).

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Для нашого підприємства дані по рядку 330 на початок і на кінець відповідно становлять 7238 грн. і 8224 грн., що свідчить про задовільну роботу підприємства, про збільшення господарської діяльності.

Виявляється одна за важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (К.авт.) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.

Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (К. фс.), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

К.фс.=ряд 495/ряд530+ряд750

Для нашого підприємства:

на початок рокуК.фс.=3878/600+2760=1.6

на кінець року К.фс.=4264/640+3320=1.1

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів.

Ф.л.=ряд 530/ряд 495

Для нашого підприємства:

на початок року: Ф.л.=600/3878=0.15

на кінець року: Ф.л.=640/4264=0.15

Негативним вважається збільшення даного показника на протязі періоду, що аналізується, в нашому випадку показним залишається незмінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення фінансового ризику.

Аналізуючи таблицю зведених даних ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. В цілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами, але коефіцієнт фінансової незалежності являється на межі критичного, ліквідність підприємства за аналізуючий період підвищилась на 7%, фінансова стабільність підприємства залишається на високому рівні, але за рік значно знизилась.

В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану форму балансу

Методика розрахунку показників агрегованого балансу.

Основні засоби і інші позаоборотні активи. (сума рядків 010, 030, 035, 050, 055, 060 форми 1).

На поч. року: 54.4 тис. грн.

На кін. року: 109.68 тис. грн.

Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування, тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання більше одного року.

2. Швидкореалізуємі активи. (сума рядків 260, 270, 280, 290 форми 1).

На поч. року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис. грн.

На кін. року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис. грн.

На протязі року на підприємстві значно зросли грошові кошти в касі, на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи, тощо, що свідчить про покращення фінансового стану підприємства

Дебіторська заборгованість. (сума рядків 160, 170, 190, 200, 210, 220, 230, 240 форми 1).

На поч. року: 24.2+14.1=38.3 тис. грн.

На кін. року: 6.17+10.6=16.77 тис. грн.

Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про зменшення боргів юридичних і фізичних осіб перед підприємством, в тому числі з товари, роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.

Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1).

На поч. року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис. грн.

На кін. року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис. грн.

На підприємстві майже у три рази зросли активи, що мають велику схильність до труднощів пов'язаних з їх реалізацією або інкасуванням.

Актив балансу. (рядок 330 форми 1).

На поч. року: 186.6 тис. грн.

На кін. року: 814.53 тис. грн.

Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в 4.3 рази.

5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1).

На поч. року: не має.

На кін. року: 102.72 тис. грн.

Збитки у звітному році склали 102.72 тис. грн.

Заборгованість постачальникам. (сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).

На поч. року: 80.3 тис. грн.

На кін. року: 402.88 тис. грн.

Значно збільшились зобов'язання перед постачальниками, строк погашення яких менше одного року.

Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам. (сума рядків 670, 680, 690 форми 1).

На поч. року: 0.1 тис. грн.

На кін. року: не має.

Заборгованості по бюджетним і позабюджетним платежам на підприємстві на кінець року не має.

Заборгованість по витратам до оплати. (сума рядків 450і 700 форми 1).

На поч. року: не має.

На кін. року: 7.72 тис. грн.

З'явилась кредиторська заборгованість підприємства перед юридичними і фізичними особами по оплаті праці і виплаті дивідендів.

9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1).

На поч. року: не має.

На кін. року: 8.11 тис. грн.

Виникла заборгованість по отриманим авансам, кредитам банків для робітників підприємства і інша заборгованість, яка не знайшла відображення в інших статтях пасиву.

Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).

На поч. року: 186.6 тис. грн.

На кін. року: 814.53 тис. грн.

Власні засоби, зобов'язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотири рази.

2.2 Аналіз платоспроможності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов'язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов'язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.

Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатність, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.

Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи. (див. табл. 5)

Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов'язання підприємства:

1. заборгованість, строк оплати якої вже настав;

2. заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;

3. довгострокова заборгованість.

Групування поточних активів по ступеню ліквідності

Поточні активи	На початок року (тис, грн.)	На кінець року (тис, грн.)
Грошові кошти	6.5	10.51
Короткострокові фінансові вкладення	-	-
Усього по першій групі	6.5	10.51
Готова продукція	-	-
Товари відвантажені	-	-
Дебіторська заборгованість	39	36.27
Усього по другій групі	39	36.27
Виробничі запаси	10.2	1.73
Незавершене виробництво	-	0.3
Витрати майбутніх періодів	-	-
Усього по третій групі	10.2	2.03
Усього поточних активів	55.7	48.81

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.

Поточна платоспроможність - це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов'язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

Кп=(ряд 150+ряд 320-ряд 120)/ряд 750

Оптимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5

Кп (п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4

Кп (к.р.)= (2380-86)/3320=1.4

для підприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лише незначне зменшення на кінець року, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов'язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об'єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з не вмілим управлінням активами.

Список літератури

Закон України «Про аудиторську діяльність». №3125 - XII від 22. 04. 93 р.

Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня 1993 року №250, з врахуванням змін і доповнень внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року №509, від 24 вересня 1993 року №804, від 21 березня 1994 року №175, від 26 квітня 1995 року №307, від 14 серпня 1996 року №951 і від 11 серпня 1997 року №869.

Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року №139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року №231, від 17 листопада 1997 року №247 і від 19 лютого 1998 року №37.

Інструкція «По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69.

Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року №139 зі змінами і доповненнями, внесеними 28 жовтня 1996 року №231, від 17 листопада 1997 року №247 і від 19 лютого 1998 року №37.

«Порядок відображення в бухгалтерському звіті операцій з майном і зобов'язаннями, вартість яких виражена в іноземній валюті», «Положенням по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 1996 року №29.

«Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних з приватизацією і орендою державних підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року №109, з врахуванням доповнень до нього, затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25 січня 1994 року №9, від 10 травня 1994 року №68, від 19 червня 1996 року №121 і від 19 листопада 1996 року №244.

Вказівка «По організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 року №25, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 січня 1998 року №10.

В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.

П. Бабич «Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221 с.

С. Ткаченко «Основи бухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311 с.

В. Савченко, В. Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ 1997 рік. 346 с.

Размещено на Allbest.ru