Аудит фінансової звітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аудит фінансової звітності

Мета аудиту фінансової звітності - підготовка висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

При перевірці аудитор з'ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності. Процедури завірення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) і журналам - ордерам без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Джерелом перевірки є: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Головна книга, Оборотно-сальдові відомості, журнали - ордери.

Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» здійснюється на основі вимог МСА.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Першим етапом є встановлення звітного періоду. Звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Аудитору потрібно встановити період перевірки на підставі поданих даних про звітний період підприємства.

Другим етапом є перевірка складу фінансової звітності. Аудитору слід проаналізувати повноту складу поданої звітності з урахуванням представництв чи інших відокремлених підрозділів.

Третім етапом являється оцінка критеріїв статей фінансової звітності. Аудитор оцінює обґрунтованість рішень керівництва підприємства щодо відображення у звітності відповідних статей.

Аудитор має встановити, що кожна стаття, наведена у фінансовій звітності, відповідає таким критеріям:

- є вірогідність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Для цього аудитор має порівняти результат господарської операції з визначеннями активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Четвертим етапом є оцінка якісних характеристик фінансової звітності. Для цього аудитору потрібно врахувати вимоги П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Останнім етапом є оцінка принципів підготовки звітності. Завдання аудитора є встановити дотримання при складанні фінансової звітності десяти принципів: автономності; безперервності діяльності; періодичності; фактичної собівартості; нарахування та відповідності доходів і витрат; повного висвітлення; послідовності; обачності; перевалювання сутності над формою; принцип єдиного грошового вимірника.

На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати і рух грошових коштів підприємства. Перевіркою правильності складеного балансу підприємства має бути встановлено відповідність його побудови вихідним принципам .

Джерелами перевірки є: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали - ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкових декларацій тощо.

Насамперед здійснюють аналіз достовірності оцінки активів і зобов'язань.

Основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, грошові кошти та їх еквіваленти.

Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті. При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів аудитор має встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.

Аудитор повинен з'ясувати правильність віднесення активів до цієї статті відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Також має встановити відповідність даних про первісну вартість нематеріальних активів, що наведені у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 12 «Нематеріальні активи» у Головній Книзі.

При перевірці правильності відображення зносу нематеріальних активів аудитор має керуватися П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», яким передбачене нарахування його в бухгалтерському обліку протягом терміну корисного їх використання. Останній установлюється підприємством під час зарахування на Баланс, але не більше, як 20 років. Для цілей податкового обліку граничний строк їх амортизації визначено не більше як 10 років безперервної експлуатації.

За статтею «Знос» аудитор має встановити відповідність даних Балансу кредитовому сальдо субрахунку 133 «Знос нематеріальних активів» у Головній книзі. Залишкова вартість має дорівнювати різниці між первісною вартістю та сумою зносу нематеріального активу.

Аналогічно нематеріальним активам здійснюють перевірку основних засобів. При перевірці оборотних активів аудитор з'ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція». Аудитор встановлює правильність віднесення активів до оборотних та їх оцінки. Правильність віднесення активів до цієї статті перевіряють відповідно до П(С)БО 9 «Запаси».

При перевірці правильності оцінки запасів аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості. При перевірці виробничих запасів аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі.

При перевірці достовірності відображення у Балансі тварин на вирощуванні та відгодівлі аудитор встановлює відповідність даних Балансу дебетовому сальдо на рахунку 21«Тварини» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі Готової продукції з'ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідність технічним умовам і стандартам.

Завданням аудитора є встановлення відповідності відображеної вартості готової продукції у Балансі дебетовому сальдо в Головній книзі за рахунками 26 «Готова продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з'ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм послуги, товари, продукцію.

У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

При перевірці первісної вартості аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Первісна вартість» дебетовому сальдо на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у Головній книзі. Згідно з П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості обчислюється на дату складання Балансу і визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати. При перевірці чистої реалізаційної вартості аудитор з'ясовує правильність відображення різниці між первісною вартістю дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.

За розрахунками з бюджетом необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату з податків, зборів. Аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» дебетовому сальдо рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з'ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу на рахунках у Головній книзі. Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтями «Грошові кошти та їх еквіваленти у національній та іноземній валюті» дебетовому сальдо на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» у Головній книзі.

Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображення залишків на рахунках у пасиві Балансу.

Перевірка правильності відображення даних у розділі І «Власний капітал» стосується статутного, пайового, додаткового капіталу та додатково вкладеного, і відповідно до балансу нашого підприємства, що стосується лише іншого додаткового капіталу.

Перевірка правильності відображення у Балансі іншого додаткового капіталу полягає в тому, що аудитор з'ясовує чи в цій статті відображено суму до оцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Правильність відображення у Балансі нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) аудитор перевіряє згідно з П(С)БО 2 «Баланс». Аудитор має встановити правильність визначення згорнутого сальдо, тобто прибутку (збитку), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів та відрахувань до резервного фонду. При проведенні аудиту з'ясовують правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку в зв'язку з реформацією бухгалтерського Балансу.

При перевірці кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор повинен зафіксувати, що в цій статті відображено суму заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані послуги, а сума кредиторської заборгованості відображена у Балансі, відповідає кредитованому сальдо рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у Головній книзі.

Сума поточних зобов'язань за розрахунками зі страхування, відображена у Балансі, повинна відповідати кредитовому сальдо субрахунків 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» і 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням», 654 «Розрахунки за індивідуальним страхуванням», 655 «За страхуванням майна» у Головній книзі.

Сума поточних зобов'язань за розрахунками з оплати праці, відображена у Балансі, має відповідати кредитовому сальдо рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» у Головній книзі.

Метою аудиту Звіту про фінансові результати є перевірка правильності його складання, що забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період. При перевірці правильності складання цього звіту аудитор керується П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Перевірку правильності складання звіту здійснюють за 3 розділами «Фінансові результати», «Елементи операційних витрат», «Розрахунок показників прибутковості акцій».

Перевірку правильності заповнення розділу І «Фінансові результати» аудитор здійснює на основі рахунків доходів і витрат, об'єднаних у відповідні класи 7 «Доходи і результати діяльності» та 9 «Витрати діяльності» Плану рахунків, назви яких у більшості випадків відповідають назвам статей форми № 2. Після закінчення року дохід, відображений за кредитом рахунків класу 7, крім рахунку 76 «Страхові платежі» і суми витрат, показані за дебетом рахунків класу 9, відносяться підприємством на рахунок 79 «Фінансові результати».

Показники діяльності підприємства у розділі І «Фінансові результати» поділяються залежно від видів діяльності. При проведенні перевірки «Доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» аудитор з'ясовує те, що цей дохід має бути відображений без вирахування сум наданих знижок, повернення проданих товарів, непрямих податків, що підлягають перерахуванню до бюджету і державних цільових фондів, надходжень за договорами комісії. Наступним етапом є перевірка відображення доходу (виручки) на рахунках бухгалтерського обліку, а відповідно і у формі 2 за принципом відвантаження продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг. Аудитор повинен встановити, що сума кредитових оборотів на субрахунках 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» відображена у Головній книзі, відповідає даним форми № 2 у статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)».

Аудитор має з'ясувати правильність визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), розрахованого як різниця між загальною сумою доходу (виручки) від реалізації продукції, відображеної в рядку 010, і сумою податків, зборів та інших сум, які підлягають вирахуванню з доходу, наведених в рядках 015, 020, 025 та 030 цієї форми.

Важливим аспектом перевірки є встановлення правильності відображення у формі № 2 собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартості реалізованих товарів. Аудитор має встановити, що собівартість реалізованої продукції визначено відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», а порядок формування собівартості реалізованих товарів - до П(С)БО 9 «Запаси».

За статтею «Валовий прибуток або збиток» аудитор перевіряє правильність їх розрахунку як різниці між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Підприємство отримує від реалізації продукції прибуток, отже, заповнюється рядок 050. крім того, необхідно перевірити правильність відображення господарських операцій на рахунок бухгалтерського обліку.

При перевірці фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування аудитор встановлює дотримання алгоритму розрахунку прибутку, який розраховується як алгебраїчна сума одержаного прибутку від операційної діяльності, доходу від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів за вирахуванням фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат (рядок 100 + рядок 110 + рядок 120 + рядок 130 - рядок 140 - рядок 150 - рядок 160).

Перевірка чистого прибутку зводиться до встановлення правильності їх розрахунку за звітний період. Чистий прибуток розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності та надзвичайних доходів за вирахуванням надзвичайних витрат (рядок 190 + рядок 200 - рядок 205). Аудитор також має встановити, що дані про суму чистого прибутку повинні відповідати кредитовому сальдо рахунку 79 «Фінансові результати» у Головній книзі.

Правильність заповнення розділу ІІ «Елементи операційних витрат» аудитор здійснює на основі рахунків класу 8 «Витрати за елементами» передбачено планом рахунків.

На завершення перевірки розділу ІІ аудитор має встановити, що у статті разом відображено алгебраїчну суму матеріальних затрат, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, амортизації інших операційних витрат (рядок 230 + рядок 240 + рядок 250 + рядок 260 + рядок 270).

Перевірка правильності заповнення розділу ІІІ «Звіту про фінансові результати здійснюється тільки за звітністю акціонерних товариств.

Ознайомившись з вище викладеною інформацією про проведення аудиту на досліджуваному підприємстві, можна зробити висновки:

1) проведення аудиту достовірності показників фінансової звітності є досить суттєвим і необхідним;

2) важливою є своєчасність і об'єктивна організація внутрішнього господарського контролю;

3) важливою є також перевірка правильності відображення в бухгалтерському балансі кожної статті;

4) важливе значення має також перевірка правильності складання Звіту про фінансові результати, оскільки він забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період;

Під час розробки загального плану аудитору можна запропонувати здійснити аналіз таких питань:

- уявлення про облік і систему внутрішнього контролю;

- визначення ризиків і сутності.

Що стосується програми аудиту, то доцільніше було б, щоб її готували як окремі програми за розділами бухгалтерського обліку. І взагалі, щоб в якійсь мірі спростити роботу аудитору, аудиторські фірми повинні розробити типові інструкції з аудиту різних розділів бухгалтерських документів клієнта, і в ході перевірок аудитор повинен мати можливість взяти з цих програм необхідне і водночас доповнити програми рекомендаціями, які відповідають перевірці саме цього клієнта. Це має бути зафіксовано в аудиторському нормативі.

Для вироблення однозначних підходів до визначення рівня суттєвості аудитору потрібно сформувати систему критеріїв, відповідний порядок розрахунків і оформити їх внутрішньо-фірмовим стандартом або окремою методикою. Вироблення методики розрахунку суттєвості відхилень передбачає, на наш погляд, рішення питання вибірки в аудиті. У зв'язку з цим визначимо найбільш загальні підходи до вибіркового дослідження в аудиторській практиці як інваріанту одного з елементів наведеної методики.

Аудиторська вибірка - це вибіркове дослідження перевірок на відповідність і, власне кажучи, не при 100% охопленні складових рахунків, класів операцій та інших видів генеральних сукупностей, а по вибірках з цих сукупностей. Правильно організована вибіркова перевірка не тільки забезпечує необхідну обґрунтованість висновків, а й підвищує її за рахунок більш глибокого контролю мінімально припустимого обсягу операцій.

Варто підкреслити, що при вибірковій перевірці виникає додатковий ризик у зв'язку із зростанням можливості пропуску неточностей і помилок.

Тому аудиторській вибірці має передувати експрес - аналіз облікових регістрів і звітів, у ході якого виявляються незвичайні і такі, що викликають сумнів, факти господарської діяльності.

По закінченні вибірки аудитор повинний проаналізувати її результати, оцінити сутність та причини, які викликали появу помилки, установити їх вплив на інші ділянки аудиту. Якщо аудитор дійде висновку, що встановлені помилки загальний характер за типом операцій, часом виникнення та ін., він може розбити сукупність, що перевіряється, на підгрупи для наступної самостійної перевірки.

Після вирішення питання вибірки виконання аудиторських процедур зводиться до такої послідовності (рис. 1.).

фінансовий звітність бухгалтерський аудит

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Послідовність здійснення дій аудитора при визначенні значень суттєвості відхилень

Сформувавши попередній висновок про суттєвість відхилень по рахунках (окремих напрямах перевірки), аудитору потрібно виконати реєстрацію всіх виявлених помилок. Наприклад, на підтвердження дебіторської заборгованості аудитор знаходить шість помилок клієнта у вибірці з двохсот рахунків. По цих помилках визначається сумарна погрішність за даним напрямом перевірки. Ця сума називається "оцінкою", "припущенням", оскільки аудиту піддавалася тільки вибірка, а не вся сукупність.

Для оформлення попереднього висновку про суттєвість необхідний досить високий професіоналізм.

Модель методики розрахунку суттєвості відхилень фінансової звітності наведено в додатку.

Отже, викладена методика розрахунку суттєвості відхилень може бути взята за основу при прийнятті внутрішньо фірмового стандарту, оскільки дає змогу аудитору виробити однозначний підхід при роботі з клієнтами у визначенні рівня суттєвості та мати певну впевненість у тому, що ступінь аудиторського ризику буде мінімальною. Однак деякий ступінь невизначеності існує практично в будь-якій моделі. У нашому випадку це пов'язано з недосконалістю вітчизняної нормативно-правової бази і фактичною неможливістю прогнозування економічної ситуації. Тому вивчення кожної конкретної фінансової звітності клієнта потребує внесення певних коректив уточнень у розглянуту методику.

Размещено на Allbest.ru