Теоретико-метологічні засади формування звітної інформації в Балансі підприємства (на матеріалах ТОВ "Бурат")

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Звітність підприємства»

на тему

Теоретико-метологічні засади формування звітної інформації в Балансі підприємства (на матеріалах ТОВ «Бурат»)

Зміст

ВСТУП

1. Економічна сутність Балансу підпприємства

1.1 Огляд літературних джерел

1.2 Призначення, склад і вимоги до складання Балансу

2. Організація обліку і порядок складання Балансу в ТОВ „Бурат”

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Оцінка організації бухгалтерського обліку на підприємстві

2.3 Порядок складання Балансу на підприємстві

3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ „Бурат” по даним фінансової звітності

3.1 Задачі і методика аналізу фінансово-господарської діяльності

3.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов'язані з інформацією про даний суб'єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Цілями цієї роботи є і є розкриття змісту, структури та порядку складання Балансу та особливостей складання його на підприємстві, і використання її показників для управління тобто, розкриття значення і основних принципів форми №1 фінансової звітності у відповідності з діючими нормативно-правовими актами; характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на підприємстві, звітність якого є об'єктом дослідження. Так, баланс містить інформацію про стан активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства на конкретну дату (як правило, на останній день основного або проміжного звітного періоду - року, кварталу або місяця). Це дає можливість судити про масштаби підприємства, а наявність графи “на початок звітного періоду” дозволяє дійти висновків і щодо деяких тенденцій його розвитку.

Метою даної роботи є вивчення принципів формування Балансу (форма №1) підприємства, проведення фінансового аналізу підприємства на його основі та на основі інших форм фінансової звітності.

Задачами даної роботи є: вивчення нормативно-законодавчої бази по темі дослідження; вивчення методології формування показників звітності; аналіз системи бухгалтерського обліку досліджуваного підприємства; проведення аналізу фінансового стану підприємства з метою виявлення резервів поліпшення його платоспроможності; прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів; розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Інформація, яка викладена в фінансової звітності підприємства дозволяє виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:

- виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби; - запобігання банкрутства і великих фінансових невдач; - лідерство в боротьбі з конкурентами; - росту економічного потенціалу підприємства; - ріст обсягу виробництва і реалізації; - максимізацію прибутку і мінімізацію витрат; - забезпечення рентабельної роботи підприємства.

У цьому і полягає актуальність теми.

Предметом дослідження є процес складання Балансу підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова звітність «Теоретико-метологічні засади формування звітної інформації в Балансі підприємства його виробничо-господарська і фінансова діяльність, а також фінансовий стан.

баланс бухгалтерський облік звітність

1. Економічна сутність фінансової звітності

1.1 Огляд літературних джерел

Розкриваючи тему курсової роботи був вивчений великий обсяг літератури, з яких можна звернути увагу на наступні.

У більшому ступені робота ґрунтувався на нормативних документах, а саме на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” у якому визначаються методологічні принципи формування бухгалтерського балансу, також Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” №996-ХIV від 16.07.1999р.

Дуже доступно розкрита тема в книзі Грабової Н.Н., Добровського В.Н.: „Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах”, Київ „А.С.К.”2003 . Книга складається з двох розділів: „Теоретичні основи бухгалтерського обліку” і „Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах”. У першому розділі книги розкривається теоретичний зміст основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку. Другий розділ містить питання методики і техніки бухгалтерського і податкового обліку стосовно до діючих законодавчих і нормативних актів в області обліку, звітності й оподатковування. В другому розділі автор розкриває тему «Фінансова звітність» на підставі нормативних документів. Як наочний посібник автор пропонує наскрізні приклади і на підставі прикладів правильне оформлення документів. Наприкінці кожного підрозділу, розділу, у виді таблиці надруковані основні бухгалтерські проводки, для полегшення роботи студентів.

Вивчаючи методичний посібник „Облік на підприємстві” серії „Баланс Бібліотека бухгалтера” №3,2004 , можна сказати, що в посібнику консультаційний матеріал представлений на умовах наскрізного приклада діяльності промислово-торговельного підприємства з моменту його реєстрації до одержання фінансових результатів.

Метою посібника „Облік на підприємстві” є розкриття тим бухгалтерського обліку на прикладах із практикою заповнення первинної документації. Посібник призначений для початківців, для тих, хто мало знаком з бухгалтерською наукою, але мріє опанувати професією бухгалтера. Методичний посібник „Облік на підприємстві” - посібник про сучасний бухгалтерський облік, що містить унікальну колекцію консультацій: 1) для бухгалтера (касира) - „Облік розрахункових операцій” із заповненням касової книги, грошового чека, касових видаткових і прибуткових ордерів, документів по оформленню розрахунків з підзвітними особами;

2) для бухгалтера матеріаліста - „Облік виробничих запасів” із заповненням Доручення, Журналу реєстрації доручень, Акта їхнього списання, Договору про повну матеріальну відповідальність, Накладній, Податковій накладній, Оборотної і „сальдової” відомостей обліку матеріалів;

3) для заступника головного бухгалтера - „Облік основних засобів”, їхніх ремонтів, нарахування амортизації основних засобів із застосуванням різних методів і використанням 8 і 9 класу рахунків; складання Відомостей нарахування амортизації і заповнення форм №03-1, 03-3, 03-6; „Облік виробництва”, „Облік реалізації готової продукції” з розрахунками і складанням первинних документів.

У методичному посібнику описуються зміни, у яких говоритися про нововведення складання балансу. Крім бухгалтерського обліку в допомозі з кожної теми приведений податковий облік з урахуванням внесених змін Законом №349 з 01.01.03 р. у закон про прибуток.

Ціль книги „Бухгалтерський облік у торгівлі”, Н.Н. Грабової - розкрити особливості організації бухгалтерського обліку торгово-комерційної діяльності; на підставі діючих нормативних документів викласти порядок обліку товарних операцій на підприємствах; включаючи зовнішньоекономічну діяльність, основних засобів і нематеріальних активів, праці і заробітної плати, витрат звертання і фінансових результатів діяльності. Так само в книзі розглянуті методи економічного аналізу фінансового стану й оцінки платоспроможності підприємств.

У сімнадцятому розділі виробляється аналіз господарської діяльності і фінансового стану підприємства. Для зручності аналізу статті активу і пасиву балансу згруповані в однорідні по змісту групи в необхідних аналітичних розрізах (нерухоме майно, що течуть активи й ін.). Автор робить висновки по проведеному аналізі господарської діяльності підприємства і дає свої рекомендації з поліпшенню діяльності підприємства.

Підручник для середніх спеціальних навчальних закладів, написаний Савицької Г.В. „Аналіз господарської діяльності підприємства”, Москва, 2001, складається з двох частин. У першій частині підручника викладаються теоретичні основи аналізу господарської діяльності підприємства як системи узагальнених знань про предмет, метод, задачі, методиці й організації мікроекономічного аналізу. Друга частина присвячена методиці комплексного аналізу результатів господарської діяльності підприємств. Розглянуто новітні методики аналізу, характерні для ринкової економіки. Значне місце приділяється викладові методики фінансового аналізу підприємства з урахуванням останніх наробітків у цій предметній області. Після кожної теми приводяться питання і завдання для перевірки і закріплення знань.

При викладі матеріалу автор виходив з того, що студенти, що вивчають даний предмет, уже знайомі з питаннями економіки, організацією і плануванням виробництва на промислових підприємствах, бухгалтерським обліком і звітністю, статистикою, фінансовим менеджментом, маркетингом і іншими суміжними дисциплінами, на які спирається аналіз господарської діяльності.

У двадцять четвертих розділів автор проводить аналіз фінансового стану підприємства. Джерелами для аналізу є документи бухгалтерського обліку: „Баланс”, „Звіт про наявність і рух основних коштів”, „Баланс виробничої потужності” і ін.

У підручнику „Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України” описані основи теорії бухгалтерського фінансового обліку, його організація на підприємствах України. Велика увага приділяється вивченню економічного змісту рахунків бухгалтерського обліку і методології його ведення з урахуванням вимог пропонованих Національними стандартами, з використанням останніх нормативних документів, введених в Україні з 1 червня 2000 року.

Автор підручника - професор кафедри обліку й аудита Українського державного університету харчових технологій Н.М. Ткаченко.

Підручник складається з двох розділів. У першому описуються основи бухгалтерського обліку. В другому - бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. У підручнику чітка будівля бухгалтерського балансу зі змінами, що відбувалися в організації і техніку ведення обліку. Це підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обміркованих рішень і передбачення ризику у виробничо-господарській фінансовій діяльності підприємства, у системі оподатковування, у складанні балансу, фінансової звітності й ін.

1.2 Призначення, склад і вимоги до складання Балансу

Фінансова звітність - це узагальнена інформація, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам) для прийняття рішень.

Терміном “підприємство” позначено широке коло осіб, адже згідно з Законом про бухгалтерський облік обов'язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб'єктів господарської діяльності.

У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюридичні особи. Зокрема, відповідно до п.5 ст.8 Закону про бухгалтерський облік філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їх виділено на окремий баланс, зобов'язані вести бухгалтерський облік. Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства - юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як це передбачено п.11 П(С)БО 1. [1]

До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і фізичні особи, яким для прийняття рішення потрібна інформація про діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

- інвестори;

- акціонери;

- кредитори та постачальники;

- покупці та клієнти;

- податкові органи;

- органи державної статистики;

- інші державні установи.

До внутрішніх користувачів належать:

- керівництво підприємства;

- управлінський персонал;

- працівники підприємства;

- профспілкові органи.

Порядок заповнення першої форми фінансової звітності регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, де розкриті основні терміни, зміст статей балансу та порядок визнання, оцінка та розкриття статей балансу, а також визначена стандартизована форма звітності, яка передбачає, як і більшість фінансових звітів наявність таких обов'язкових реквізитів, як: назву підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність. Більшість перелічених показників має свій статичний код, який вказується у відповідній графі. Наприклад, код підприємства складається з 8-ми цифр.

Норми зазначеного положення (стандарту) не регулюють порядок складання балансів банків та бюджетних установ. Малі підприємства при складання балансу регулюються положенням (стандартом) 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”.

Особливості складання консолідованого балансу визначаються окремим положенням (стандартом).

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.

Різниця між вартістю активів і сумою зобов'язань підприємства характеризує розмір його власного капіталу.

Не допускається у балансі проводити згортання статей активів та зобов'язань, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Баланс складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, та Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основним елементом бухгалтерського Балансу є стаття (активна чи пасивна).

Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу складається з п'яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов'язання.

ІV. Поточні зобов'язання.

V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки в балансі відображаються активи (ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому), зобов'язання (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань), то підсумок активу балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу, тобто пасиву балансу. [6]

До активу належать статті, які відображають ступінь рухомого майна (ступінь ліквідності), предметний стан майна підприємства. Приклади активних статей - основні засоби, матеріальні запаси, розрахунки з дебіторами тощо.

До пасиву належать статті, які показують розмір коштів (капіталу), вкладених у господарську діяльність підприємства, і ступінь терміновості повернення зобов'язань. Приклади пасивних статей - статутний капітал, прибуток, розрахунки щодо заробітної плати тощо.

У першому розділі активу відображаються:

1. нематеріальні активи (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

2. незавершене будівництво;

3. основні засоби (їх залишкова вартість, первісна вартість та сума зносу),

4. довгострокові фінансові інвестиції (які обліковуються за методом участі в капіталі та інші фінансові інвестиції); џ довгострокова дебіторська заборгованість;

5. відстрочені податкові активи;

6. інші необоротні активи.

Другий розділ активу містить інформацію про запаси:

1. виробничі;

2. тварини на вирощуванні та відгодівлі;

3. незавершене виробництво;

4. готову продукцію;

5. товари;

6. одержані векселі;

7. дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість, первісна вартість, резерв сумнівних боргів);

8. дебіторську заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків, інша поточна дебіторська заборгованість);

9. поточні фінансові інвестиції;

10. грошові кошти та їх еквіваленти (в національній валюті, в іноземній валюті та інші обробні активи).

У третьому розділі активу відображаються витрати майбутніх періодів.

У першому розділі пасиву наводяться дані про статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений та вилучений капітал.

У другому розділі пасиву відображається забезпечення виплат персоналу, інше забезпечення та цільове фінансування.

Третій розділ пасиву відображає довгострокові кредити банків, інші довгострокові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання та інші довгострокові зобов'язання.

Четвертий розділ пасиву містить дані про короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, видані векселі, кредиторську заборгованість за товари, роботи й послуги, поточні зобов'язання за розрахунками (з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання).

П'ятий розділ пасиву відображає доходи майбутніх періодів.

Кожний з розділів балансу завершається проміжним підсумком по розділу, сума яких дає відповідно загальний підсумок активу чи пасиву балансу.

Практично майже усі дані, які знаходять своє відображення у балансі, беруться з даних синтетичних (й аналітичних) рахунків бухгалтерського обліку, крім результативних рахунків, що визначають прибуток чи збиток діяльності підприємства, який розраховується і наводиться у формі № 2, а вже потім переноситься у перший розділ пасиву балансу. [35, c.263]

2. Організація обліку і порядок складання звітності в ТОВ «Бурат»

2.1 Коротка характеристика підприємства

ТОВ «Бурат» - товариство по виробництву комбікорму по видам. ТОВ «Бурат» комбікормовий завод” був створений 13 січня 1975 р. господарствами району шляхом добровільного об'єднання на добровільних початках їх грошово-матеріального майна і трудових ресурсів для виробництва комбікормів і забезпечення ним господарств. У 1993 р. Полтавський міжколгоспний комбікормовий завод перетворено в міжгосподарський. Протоколом загальних зборів від 27 липня 1998 року було вибрано голову і членів правління, спостережної ради та ревізійної комісії. У 1999 році Протоколом засідання спостережної ради ТОВ «Бурат» від 17 листопада тимчасово виконуючи обов'язки голови правління назначений Молчанов В.В., від 31 грудня тимчасово виконуючим обов'язки голови правління був назначений Мірошніченко М.М., який на загальних зборах у 2000 році назначений головою правління Товариства.

До складу Товариства входять: комбікормовий цех; маслоцех; елеватор; автопарк. Комбікормовий цех - виробництво комбікормових по видам, переробка зернових. Маслоцех - переробка насіння соняшників, зернодробилка, просорушка. Елеватор - приймання зернових культур та їх зберігання. Автопарк - експлуатація та ремонт вантажного та легкового автотранспорту. Всі структурні одиниці ТОВ «Бурат» знаходяться в м. Полтаві на території заводу.

Основним видом діяльності товариства є виробництво комбікормів за видами: для великої рогатої худоби, свиней, стартовий комбікорм, а також іншої продукції - олії соняшникової, надання послуг населенню по переробці зернових, пшениці, ячменя, кукурудзи, жита, сої. Динаміка доходу від реалізації основної продукції не була однозначною. Так, значення цього показника за 2010 рік у порівнянні з 2006 р. свідчить про його зростання на 7423,3 -тис. грн. чи 121,3%, що є дуже гарним фактором у діяльності Товариства. Ринком збуту комбікормової продукції ТОВ «Бурат» у Полтавському районі охоплює слідуючи філії Агрофірми „Україна”; „Новоселовка”; „Спепне”; філія „Рассвет”. Виробництво комбікормів забезпечує більш ніж 89 % доходу від реалізації продукції Товариства. Собівартість реалізованої продукції протягом трьох років мала тенденцію збільшення за рахунок дорожчання сировини (пшениці, жита, кукурудзи та інш.). Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї господарської діяльності, а так само веде статистичну звітність і надає ї у встановленому порядку й обсязі органам державної статистики. Перший фінансовий рік почався з дати реєстрації, закінчився 31 грудня цього ж року, наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарного. Фінансово - господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до планів, що затверджуються зборами акціонерів підприємства. Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність, виходячи з аварійності і витіканні термінів експлуатації споруджень і комунікацій, а так само виходячи з платоспроможності клієнтів.

2.2 Оцінка організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безупинно з дня реєстрації підприємства. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, схоронність оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менш трьох років, несе керівник підприємства і головний бухгалтер.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві введені в штат підприємства бухгалтера і створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

Підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як визначену систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації й узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних принципів і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського, забезпечує неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера по дотриманню порядку оформлення і передачі для обліку первинних документів.

Головний бухгалтер забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і надання у встановлений термін фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформлення матеріалів, зв'язаних з нестачею і відшкодуванням утрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

Єдина система обліку на ТОВ «Бурат» забезпечується трьома нерозривно зв'язаними видами обліку: оперативно-технічним, статистичним і бухгалтерським. Також на підприємстві ведеться податковий облік відповідно до законодавства України.

Головний бухгалтер підприємства відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996 - ХІ „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і відповідно до Положень (стандартами) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдиних принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і надання звітності розробив наказ „Про облікову політику ТОВ «Бурат», що був затверджений 7 березня 2000 року генеральним директором.

Згідно цього наказу облікова політика ТОВ «Бурат» визначається наступними положеннями.

Активи і зобов'язання відбиваються в балансі тоді, коли вони відповідають наступним критеріям:

- існує імовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод;

- їхня оцінка може бути вірогідно визначена.

Відстрочені податкові активи визнаються в тому випадку, якщо податок на прибуток, визначений відповідно до облікової політики підприємства, менше суми податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого законодавства, а відстрочені податкові зобов'язання - тоді, коли податок на прибуток, визначений відповідно до діючого законодавства, менше суми податку на прибуток, нарахованого відповідно до облікової політики підприємства. Відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання в проміжній фінансовій звітності не відбиваються, а показуються цілком тільки в річній звітності.

Одиницею запасів з метою бухгалтерського обліку вважаються вид запасів. Придбані запаси зараховуються на баланс по собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 9. Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами, визначається згідно П(С)БО 16, по середньозваженому методу оцінки вибуття запасів.

Дебіторська заборгованість за продукцію і товари відображається в балансі по чистій реалізаційній вартості на дату балансу, рівній сумі дебіторської заборгованості за продукцію за винятком резерву сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості визначати в розмірі 0,5 % від обсягу реалізації готової продукції попереднього звітного року.

Резерви майбутніх витрат і платежів (резерв відпусток, вислугу років і ін.) не створюються.

Доход визнається на дату відвантаження продукції й оцінюється відповідно до П(С)БО 15.

Витрати відображаються в балансі одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а в Звіті про фінансові результати відбиваються одночасно з доходами, для одержання яких вони понесені.

У виробничу собівартість продукції включаються:

- прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перемінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничих робітників виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Постійні загальновиробничі витрати розподіляти на кожну одиницю продукції на базі заробітної плати виробничих робітників при нормальній потужності. За нормальну потужність прийняти фактичне товарне виробництво попереднього звітного періоду.

У собівартість реалізованої продукції включаються:

- виробнича собівартість продукції, що була реалізована в звітному періоді;

- нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

- наднормативні виробничі витрати.

Витрати, зв'язані з операційною діяльністю, що не включаються в собівартість реалізованої продукції (адміністративні витрати, витрати на збут і ін.) кваліфікуються відповідно до П(С)БО 16.

Ступінь завершеності робіт з переробки давальницької сировини визначати методом співвідношення обсягу завершеності частини робіт до їх загального обсягу за контрактом у натуральному вираженні і сумі.

До складу основних фондів зараховуються об'єкти основних засобів при терміну їхньої служби понад 1 рік і вартістю понад 500 грн.

До складу малоцінних і швидкозношуючихся предметів (МШП) зараховуються тільки інструменти і пристосування терміном служби до 1 року і вартістю менш 500 грн., при нарахуванні зносу у розмірі 100% їхньої вартості. Інші МШП враховуються в товарних запасах тільки в кількісному вираженні.

Визначений порядок оприбуткування матеріальних цінностей на забалансовий облік або відповідальне збереження згідно листа або договору з дозволу генерального директора при наявності накладної, у якій зазначені ціни і відповідні реквізити матеріалів, що ставляться на забалансовий облік тобто на відповідальне збереження і давальницька сировина.

Списання матеріальних цінностей із забалансового обліку або відповідального збереження здійснюється згідно листа від власника матеріальних цінностей з дозволу генерального директора при наявності доручення на особу, що одержує матеріальні цінності або вимоги з написом „забаланс”, оформленого відповідно до порядку заповнення вимог на відпустку матеріальних цінностей. На ТОВ «Бурат» застосовується журнально-ордерна система обліку, яка базується на широкому використанні системи накопичувальних і угруповочних регістрів -- журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) бухгалтерія здійснює безпосередньо на підставі виконавчих документів у міру їхньої обробки. У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік сполучені. Звідси зрозуміло і назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюються в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні обороти журналів-ордерів у розрізі кореспондуючих рахунків заміняють собою меморіальні ордери).

Журнали-ордера для попередження повторних записів побудовані по кредитовій ознаці: всі операції відбивають по кредиту даного синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків. Кредитова ознака узята в основу побудови журналів-ордерів тому, що кредит рахунка в більшості випадків показує як би початок руху коштів, відкіля вони надходять, а дебет - його закінчення, тобто куди засоби використані.

Записи господарських операцій у журналі-ордері здійснюють по шаховому принципу: суму операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дозволяє значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку.

Як виняток, з метою посилення контролю за схоронністю і використанням коштів по окремих рахунках („Каса”, „Рахунки в банках”, „Інші засоби” і ін.) поряд з журналами-ордерами по кредитовій ознаці ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.

По деяких синтетичних рахунках („Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” і ін.) ведуть окремі журнали-ордери. Однак більшість журналів-ордерів призначені для відображення операцій по групі взаємозалежних рахунків, що робить записи більш наочними, сприяє скороченню обсягу роботи, полегшує складання звітності. Так, журнал-ордер № 4 призначений для відображення господарських операцій по кредиту рахунків: „Основні засоби”, „Знос основних засобів”, „Додатковий капітал”, що забезпечує закінчену характеристику руху основних коштів, їхнього зносу і зв'язані з ними зміни власного капіталу.

Окремі журнали-ордери призначені для забезпечення не тільки синтетичного, але й аналітичного обліку. Завдяки цьому відпадає необхідність здійснювати аналітичний облік в окремих регістрах (картках, книгах) по таких рахунках, як „Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, „Розрахунки з підзвітними особами” і деяким іншим. Для приклада розглянемо будівлю і порядок записів у журналі-ордері по рахунку „Розрахунки з підзвітними особами”. Тут аналітичний і синтетичний облік сполучені: кожній підзвітній особі приділяється один рядок, у якій записують суму виданого авансу, суму витрат, списаних на підставі авансового звіту, а також залишок невикористаного авансу. Узагальнені (синтетичні) показники по рахунку „Розрахунки з підзвітними особами” одержують шляхом підведення підсумків по аналітичних рахунках у журналі-ордері.

По рахунках, які охоплюють велику кількість об'єктів, що враховуються, (основні засоби, матеріали й ін.), аналітичний облік ведуть у загальноприйнятому порядку (на картках або в книгах).

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підраховують обороти, що обов'язково звіряють з даними документів, що послужили підставою для записів. Журнали-ордери і допоміжні відомості до них підписуються працівниками, що здійснювали записи, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, призначену для узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів.

Для кожного синтетичного рахунка в книзі приділяється окрема сторінка, а для запису місячних оборотів -- окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносяться загальним підсумком (оскільки розгорнуто по кореспондуючих рахунках вони відбиті в журналі-ордері); дебетові обороти рахунків записуються окремими сумами з різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють один одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного рахунка. Тому складати оборотну відомість по синтетичних рахунках при журнально-ордерній формі немає необхідності.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги виводять залишок, який записують в окрему графу. За даними Головної книги складають баланс.

Після складання балансу журнали-ордери здаються в бухгалтерський архів, де вони переплітаються в окремі папки з дотриманням хронологічної послідовності.

Одним з істотних переваг журнально-ордерної форми обліку є пристосованість облікових регістрів для складання звітності. Для цього завчасно в журналах-ордерах передбачається перелік показників звітності, у розрізі яких і здійснюється поточний облік. Це дає можливість без додаткових вибірок і розрахунків з облікових регістрів одержувати необхідну інформацію для складання звітності (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Схема документообігу в ТОВ «Бурат»

2.3 Порядок складання фінансової звітності на підприємстві

Фінансова звітність на ТОВ «Бурат» складається на основі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих у Головній книзі, журналах-ордерах і даних аналітичного обліку. Більшість статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книги про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

Для контролю вірогідності окремих статей фінансової звітності на досліджуваному підприємстві використовуються результати інвентаризації (шляхом взаємоперевірки) розрахунків з бюджетом, банками, різними дебіторами і кредиторами. Особливо важливо установити тотожність балансових показників розділів пасиву і розділів активу з кредиторською і дебіторською заборгованостями по розрахунках з бюджетом і даними, що утримуються в податковому органі, про стан цих розрахунків на дату складання звітності.

Порядок складання фінансової звітності на ТОВ «Бурат» можна розглянути на прикладі, який відображає діяльність підприємства за 2010 рік.

Приклад. За 2010 рік на ТОВ «Бурат» були здійснені такі операції.

Була реалізована продукція на суму 3 000 000 грн., крім того, ПДВ - 600 000 грн., підприємство отримало на розрахунковий рахунок за реалізовану продукцію 2 500 000 грн., крім того, ПДВ - 500 000 грн., покупці перерахували аванс за нереалізовану продукцію на рахунок підприємства в сумі 1 000 000 грн., крім того, ПДВ - 200 000 грн.

Виробничі витрати склали 1 000 000 грн. (використані матеріали - 725 000 грн., нарахована зарплата - 200 000 грн., зроблені нарахування на зарплату - 75 000 грн.).

Загальновиробничі витрати - 412 500 грн. (нараховані амортизація виробничого устаткування - 5250 грн., комунальні послуги - 75 000 грн., крім того, ПДВ - 15 000 грн., нарахована зарплата 100 000 грн., зроблено нарахування на зарплату - 37 500 грн., нарахована амортизація нематеріальних активів 6000 грн., послуги сторонніх організацій - 163 750 грн., крім того, ПДВ - 32 750 грн., списані МШП -25 000 грн.).

Виробнича собівартість реалізованої продукції склала 1 412 500 грн.

Адміністративні витрати - 340 000 грн. (аудиторські послуги - 200 250 грн., крім того, ПДВ - 40 050 грн., заробітна плата адміністративного персоналу - 100 000 грн., нарахування на зарплату - 37 500 грн., нараховано комунальний податок - 2250 грн.). Витрати на збут - 210 000 грн., (маркетингові послуги - 21 000 грн., крім того, ПДВ - 4200 грн., рекламні послуги - 189 000 грн., крім того, ПДВ - 37 800 грн.).

Витрати іншої операційної діяльності - 16 000 грн. (штрафні санкції -16 000 грн).

Оплачена й оприбуткована сировина і матеріали на суму 600 000 грн., крім того, ПДВ - 120 000 грн.

Оплачені й оприбутковані МШП терміном служби менш 365 днів на суму

25 000 грн., крім того, ПДВ - 5000 грн.

Нараховано дивіденди акціонерам - 28 571 грн.

Виплачено дивіденди акціонерам - 20 000 грн.

Зроблено відрахування в резервний фонд підприємства - 500 грн.

Отримано заробітну плату з банку в касу підприємства - 330 000 грн.

Видано заробітну плату з каси - 330 000 грн.

Зроблено утримання з зарплати:

* прибутковий податок - 60 000 грн.;

* збору на обов'язкове державне пенсійне страхування - 8000 грн.;

* внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по безробіттю - 1000 грн.;

* внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю - 1000 грн.

Перераховано податки:

* у пенсійний фонд - 136 000 грн.;

* у фонд соціального страхування по тимчасовій непрацездатності - 13 000 грн.;

* у фонд соціального страхування в зв'язку з травмами на виробництві - 4000 грн.;

* у фонд соціального страхування на випадок безробіття - 7000 грн.;

* прибутковий податок - 60 000 грн.;

* комунальний податок - 2000 грн.

Нараховано податок на прибуток відповідно до декларації про прибуток підприємства - 350 000 грн., включаючи сплачений податок на дивіденди - 8571 грн. Перераховано у бюджет податок на прибуток - 100 000 грн. Ці операції відображаються в бухгалтерському обліку підприємства як приведено в таблиці (додаток Д). На наступному етапі складається оборотно-сальдова відомість, яка відображає початкові сальдо по всіх рахунках, обороти по дебету і кредиту рахунків і кінцеві сальдо рахунків.

Баланс складається на основі даних про залишки по рахунках бухгалтерського обліку шляхом їхньої систематизації й угруповання. Згруповані дані відбивають по окремих рядках, що називаються статтями балансу. Стан балансу регламентується стандартом № 2 „Баланс”.

3. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бурат» по даним фінансової звітності

3.1 Задачі і методика аналізу фінансово-господарської діяльності

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їхнім розміщенням і ефективним використанням, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як фінансова стійкість, платоспроможність, ділова активність, рентабельність і ін.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести до зіставленого виду. Відносні показники фінансового стану аналізованого підприємства можна порівнювати:

- с загальноприйнятими „нормами” для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

- с аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

- с аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції поліпшення або погіршення ФСП. [37, c. 123]

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів; банки - для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику; постачальники - для своєчасного одержання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження засобів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній. Розходження між ними представлені на рис. 3.1., хоча на практиці ці два види аналітичної роботи нерідко перетинаються (додаток Е).

Метою зовнішнього або експрес-аналізу є оперативна і спрощена оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта, що хазяює. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання й аналіз звітності.

Бухгалтерська звітність являє собою комплекс взаємопов'язаних показників фінансово-господарської діяльності за звітний період. Звітним формам властивий як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Суть логічного зв'язку складається у взаємному доповненні і взаємній кореспонденції звітних форм, їхніх розділів і статей. Деякі найбільш важливі балансові статті розшифровуються в супутніх формах. Розшифровку інших показників при необхідності можна знайти в аналітичному обліку.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно приймати до уваги вплив деяких факторів, що спотворюють, зокрема інфляцію. Крім того, не варто забувати, що і баланс, будучи основною звітною й аналітичною формою, не вільний від обмежень. Укажемо деякі, найбільш істотні з них.

1. Баланс фіксує сформовані до моменту його складання підсумки фінансових операцій. 2. Баланс відповідає на запитання, що являє собою підприємство на даний момент відповідно до використовуваної облікової політики, але не відповідає на запитання, у результаті чого склалося таке положення. Відповідь на останнє питання не може бути дана тільки за даними балансу. Для цього потрібно набагато більш глибокий аналіз, заснований не тільки на залученні додаткових джерел інформації, але і на осмисленні багатьох факторів, що не знаходять відображення в звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові утруднення в суміжників і ін.).

3. За даними звітності можна розрахувати ряд аналітичних показників, однак усі вони будуть узагалі ж марні, якщо їх не з чим порівняти. Баланс, розглянутий ізольовано, не забезпечує просторової і тимчасової порівнянності.

4. Інтерпретація балансових показників можлива тільки з залученням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі або малі суми по тій або іншій статті, можна лише після зіставлення балансових даних з відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зводом даних на кінець звітного періоду й у силу цього не відбиває адекватний стан засобів підприємства протягом звітного періоду. Це відноситься насамперед до найбільш динамічних статей балансу. Так, наявність на кінець року великих по питомій вазі запасів готової продукції зовсім не означає, що це положення була протягом року постійним, хоча сама по собі така можливість не виключається.

6. Фінансове становище підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але і багатьох факторів, що взагалі не мають вартісної оцінки. У їхньому числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури керування галуззю або підприємством, зміна форми власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу і т.п. Тому аналіз фінансової звітності є лише одним з розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, але і неформальні оцінки.

7. Одне з істотних обмежень балансу - закладений у ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін на використовувані на підприємстві сировину й устаткування, основних засобів багато статей відбивають сукупність однакових по функціональному призначенню, але різних по вартості облікових об'єктів. Природно, істотно спотворюються результати діяльності підприємства, реальна оцінка його господарських засобів, ринкова вартість підприємства в цілому.

8. Одна з головних цілей функціонування будь-якого підприємства - одержання прибутку. Однак саме цей показник відображений у балансі недостатньо повно.

9. Необхідно ще раз підкреслити, що підсумок балансу зовсім не відбиває тієї суми коштів, якою реально розташовує підприємство, тобто його вартісної оцінки. Основна причина полягає в можливій невідповідності балансової оцінки господарських засобів реальним умовам внаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку й ін. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їхнього покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою, причому, чим довший термін експлуатації і відображення у балансі даного активу, тим більша різниця між його обліковою і поточною оцінками. По-друге, навіть якщо припустити, що активи приведені в балансі по їхній поточній вартості, валюта балансу, проте, не буде відбивати точної вартісної оцінки підприємства, оскільки ринкова оцінка підприємства в цілому, як правило, вище сумарної ринкової оцінки його чистих активів. Ця різниця характеризує величину „гудвилла” даного підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Не випадково в ряді країн дискутувалося питання про можливість і доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відображення його в активі балансу.

10. Крім того, у балансі усе ще залишаються статті, що носять характер регулятивів, що завищують валюту балансу. Насамперед, це відноситься до статті „Непокриті збитки” (регулятив до джерел власних засобів).

У балансі маються також статті, що завищують його валюту в силу існуючої методології формування статутного капіталу. Відповідно до нормативних документів сума заборгованості засновників по внесках у статутний капітал відбиває по дебету субрахунку „Несплачений капітал”. З моменту виникнення цієї заборгованості і до моменту її погашення (а цей період може бути досить протяжним - так, при первинній емісії акцій половина статутного капіталу повинна бути оплачена на момент реєстрації суспільства, а друга половина - протягом року) валюта балансу виявляється завищеною на величину непогашеної заборгованості засновників.

Майнове положення підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризується даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна виявити тенденції зміни майнового стану. Результативність і перспективність діяльності можуть бути узагальнені і оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу темпів росту коштів, обсягів його виробничої діяльності і прибутку.

При швидкому читанні звітності необхідно звертати увагу насамперед на так називані „сигнальні” статті. Зміст цієї перевірки полягає в наступному.

Дані про недоліки в роботі можуть безпосередньо бути присутні у бухгалтерській звітності в явному або завуальованому виді. Перший випадок має місце, коли в звітності є „сигнальні” статті, що умовно можна підрозділити на дві групи:

1) що свідчать про вкрай незадовільну роботу в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганий фінансовий стан;

2) що свідчать про визначені недоліки в роботі.

У загальному виді методикою аналізу звітності передбачається аналіз ресурсів і їхньої структури, результатів господарювання, ефективності використання власних і позикових засобів. Зміст експрес-аналізу - добір невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у вирахуванні показників і постійне відстеження їхньої динаміки.

Більшість із приведених у табл. 3.1. (додаток Ж) показників, так само як і тенденції їхньої зміни, мають досить нескладну і наочну економічну інтерпретацію.

Багато яких з даних показників нерідко приводяться в звіті; у тому випадку, якщо в рамках експрес-аналізу визнається доцільним робити додаткові розрахунки, то вони цілком можуть виконуватися по спрощених алгоритмах. Зокрема, немає необхідності робити додаткове очищення балансу, а також перекомпонування окремих його статей і підрозділів.

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність або необхідність більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Ціль заглибленого або внутрішнього аналізу - більш докладна характеристика майнового і фінансового становища об'єкта, що хазяює, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку об'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

У загальному виді програма поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства може виглядати так.

1. Попередній огляд економічного і фінансового становища суб'єкта господарювання

1.1. Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності

1.2. Виявлення „сигнальних” статей звітності

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання

2.1. Оцінка майнового стану

2.1.1. Побудова аналітичного балансу

2.1.2. Вертикальний аналіз балансу

2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу

2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні

2.2. Оцінка фінансового становища

2.2.1. Оцінка ліквідності і платоспроможності

2.2.2. Оцінка фінансової стійкості

3. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання

3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності

3.2. Аналіз рентабельності

3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів

Перша група напрямків, по суті, і являє собою експрес-аналіз звіту (звітності). Наступні дві групи характеризують відповідно статику і динаміку фінансово-господарської діяльності, при цьому аналіз може виконуватися одним із двох способів: а) на підставі вихідної звітності; б) на підставі аналітичного нетто. Другий спосіб більш кращий, оскільки, як відзначалося вище, баланс, використовуваний у даний час, не вільний від визначених перекручувань.