Нормативні документи, що регулюють організацію обліку податків, зборів і платежів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нормативні документи, що регулюють організацію обліку податків, зборів і платежів України

фонд бюджетний податок кошти

Для виконання своїх державних функцій Україна формує грошові фонди: бюджетні та державні цільові. Основну частку надходжень до фондів забезпечують податки та збори (обов'язкові платежі). Сукупність податків і зборів, що справляються в порядку, встановленому законами України, формують систему оподаткування. Принципи побудови системи оподаткування, податки, збори, а також права, обов'язки та відповідальність їх платників визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.1997 р. №47/97-ВР з змінами і доповненнями від 22.02.2006 р.

Зміст кожного виду податку розкривають його основні елементи: суб'єкт (платник) податку; об'єкт податку; джерело податку; ставка податку; податкові пільги; строк сплати податку; спосіб справляння податку.

Даним законом передбачається справляння таких податків:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Законом України «Про систему оподаткування» передбачено права і обов'язки платників податків і зборів.

Платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у визначені законами строки, подавати до державних податкових органів звіти, декларації та інші документи й відомості, що пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів; мають право подавати податковим органам документи, які підтверджують права на пільги з оподаткування, одержувати акти проведених перевірок і знайомитися з ними, оскаржувати рішення державних податкових органів і посадових осіб в установленому законодавством порядку. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податків і зборів та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів згідно із законами України.

Контроль за правильністю нарахування і своєчасністю справляння податків і зборів здійснюють податкові органи в межах повноважень, визначених відповідними законами.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.99 р. із змінами і доповненнями від 22.05.2000 р. - визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даний закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

В даному законі визначаються основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності; державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні; організація бухгалтерського обліку на підприємстві; ведення первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку; вимоги до складання, подання та оприлюднення фінансової звітності в Україні.

Податок на додану вартість (ПДВ) є головним джерелом наповнення державного бюджету України. За класифікацією ПДВ - загальний непрямий податок.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 з наступними змінами і доповненнями, визначено платників податку, об'єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку, звітності та сплати податку до бюджету.

Стаття 9 цього Закону передбачає реєстрацію осіб як платників ПДВ з метою одержання свідоцтва про реєстрацію та індивідуального податкового номера. Реєстрація здійснюється в Державній податковій адміністрації за місцезнаходженням платника. Даним Законом визначаються об'єкти оподаткування ПДВ за ставкою 20% та 0%. Також наведені операції, які не є об'єктом оподаткування ПДВ (ст. 3.2) та операції, що звільняються від оподаткування ПДВ згідно із ст. 5.

Податок на дохід фізичних осіб є загальнодержавним прямим обов'язковим платежем. Платниками прибуткового податку в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об'єкт оподаткування - сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, одержаний з різних джерел на території України і за її межами.

Порядок і строки сплати прибуткового податку визначені ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на дохід громадян», згідно з яким підприємства та організації всіх форм власності по закінченні кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату заробітної плати зобов'язані нарахувати і перерахувати до бюджету суму справленого прибуткового податку за минулий місяць. Забороняється виплата прибуткового податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій. Декретом визначено особливості оподаткування громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, порядок встановлення розмірів фіксованого податку.

Акцизний збір - один з видів непрямого оподаткування. Він включається в ціну товару і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Стягнення даного податку проводиться за диференційованими ставками по окремих групах товарів. В Україні стягнення акцизного збору здійснюється на підставі Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» із змінами і доповненнями. В Декреті визначають суть акцизного збору як непрямого податку на споживачів окремих товарів, визначених законом як підакцизні, що стягуються з них під час здійснення оборотів з продажу таких товарів, вироблених на митній території України, або при імпортуванні таких товарів, продукції на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів. На відміну від ПДВ, акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги.

Суб'єктами податку виступають як фізичні так і юридичні особи, які виробляють або продають підакцизні товари або ввозять чи пересилають такі товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних товарів - їх митна вартість, з урахуванням фактично сплачених сум мита, або їх кількісні показники у фізичному вимірі.

Наступним видом непрямих податків є ввізне та вивізне мито - один з найдавніших видів оподаткування. Мито є основним засобом торговельної політики держави, що обмежує ввезення іноземних товарів з метою захисту внутрішнього ринку країни. Це сприяє розвитку вітчизняної промисловості та захисту прав вітчизняного товаровиробника. В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України, який є зведеним документом про ставки мита та порядок оподаткування. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. В Україні виділяють такі види мита, як: спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне. Політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними службами не здійснюється.

Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, обчислення якого проводиться на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоїспискової кількості працюючих на підприємстві. Комунальний податок регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори». Введення комунального податку необхідне для задоволення місцевих потреб, пов'язаних з виробничою діяльністю та тимчасовим перебуванням визначеного контингенту працюючих на виробничих та інших підприємствах, розташованих на даній території, незалежно від форм власності чи відомчої підпорядкованості. Комунальний податок юридичними особами сплачується за рахунок собівартості продукції. Граничний розмір ставки комунального податку не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян і середньоспискової чисельності працюючих. Сплата податку здійснюється платниками безпосередньо на розрахунковий рахунок місцевого бюджету. Своєчасно не сплачений податок стягується в повному обсязі за весь час заборгованості з нарахуванням пені у розмірі 0.3% за кожний день відстрочення.

Список використаних джерел

1. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.1999, №996-ХІУ з змінами і доповненнями.

2. ЗУ «Про систему оподаткування» від 22.02.2006, №3456-ІУ з змінами і доповненнями.

3. ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, №168/97 ВР з змінами і доповненнями.

4. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на дохід громадян», ст. 10.

5. Декрет КМУ «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 26 грудня 1992 р. із змінами і доповненнями.

6. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори».

7. Митний Кодекс України.

Размещено на Allbest.ru