Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід України до ринкових відносин потребує принципово нових підходів до управління основними засобами. Зміна організаційних форм, виробничих відносин, взаємозв'язків суб'єктів господарювання вплинули на склад і структуру засобів праці.

Основним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування. Відсутність наукового підходу до розробки механізму відтворення основних засобів спричинила значне погіршення стану активів.

Реформи у системі бухгалтерського обліку, що почалися в Україні ще у 1997 р., заснували податковий облік. Він, у свою чергу, суттєво вплинув і на бухгалтерський облік основних засобів. При цьому бухгалтерський облік основних засобів та порядок нарахування амортизації опинився у ролі «потерпілого». Намагаючись з'єднати облік бухгалтерський та податковий, законодавці принесли у «жертву» економічну сутність більшості операцій з основними засобами. Результати такого об'єднання привели до того, що при продажу об'єктів основних засобів, як правило, був відсутній фінансовий результат, нарахування амортизації робилося на балансову вартість групи, а не на вартість окремого об'єкту, тощо. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів.

Процес інтеграції України у світове співтовариство зумовив впровадження національних стандартів бухгалтерського обліку, які визначають нові підходи до методики й організації бухгалтерського обліку як взагалі, так і у частині нарахування й відображення амортизації основних засобів, а саме довгоочікуваного П(С) БО №7 «Основні засоби», який запроваджений з 1 липня 2000 р., що дало змогу підприємствам України право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно. Податковий облік основних засобів регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. №2833/97-ВР зі змінами та доповненнями. Що стосується бухгалтерського обліку основних засобів, то методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби». Штучне розмежування амортизації на податкову і бухгалтерську сприяло виникненню зовсім нових, не властивих для України проблем. Тому процеси стандартизації та удосконалення системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів, вибору раціонального методу амортизації основних засобів є актуальними і сьогодні.

Проблеми обліку і нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

Наявність великої кількості невирішених проблем, недостатній ступінь дослідження проблеми стосовно сучасних змін в економіці, наявність багатьох невирішених і дискусійних питань, а також велике їх практичне значення свідчать про необхідність подальшого дослідження питань нарахування і обліку амортизації та роблять цю тему актуальною на наш час.

1. Науково-теоретичні основи обліку амортизації основних засобів

1.1 Поняття основних засобів, їх характеристика та класифікація

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Положення (стандарт) 7 «Основні засоби» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Положення (стандарт) 7 не поширюється на відтворювані природні ресурси та операції з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, тобто об'єкт основних засобів визнається активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

1) матеріальність (мають матеріальну форму);

2) призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);

3) термін корисного використання (більше року або операційного циклу).

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

1) за галузевою ознакою;

2) за функціональним призначенням;

3) за використанням;

4) за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв'язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов'язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв'язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334194-BP від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючи групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1) основні засоби:

а) земельні ділянки;

б) капітальні витрати на поліпшення земель;

в) будинки, споруди та передавальні пристрої;

г) машини та обладнання;

д) транспортні засоби;

є) інструменти, приладдя, інвентар (меблі);

ж) робоча і продуктивна худоба;

з) багаторічні насадження;

і) інші основні засоби;

2) інші необоротні матеріальні активи:

а) бібліотечні фонди;

б) малоцінні необоротні матеріальні активи;

в) тимчасові (нетитульні) споруди;

г) природні ресурси;

д) інвентарна тара;

є) предмети прокату;

ж) інші необоротні матеріальні активи.

Розглянемо тепер що собою представляє амортизація.

Амортизація (лат. amortisatio - погашення або amortization - сплата боргів) основних засобів - процес поступового перенесення вартості основних засобів на новостворену продукцію в міру їх зношування;

Амортизація є систематичним розподілом первинної чи переоціненої вартості необоротних активів за мінусом їх ліквідаційної вартості протягом строку корисного їх використання (амортизації).

Визначення амортизуємої вартості запишемо у вигляді формули (1.2):

АВ = ПВ - ЛВ, (1.2)

де

АВ - амортизуєма вартість;

ПВ - первинна або переоцінена вартість;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П(С) БО 7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість - як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість - це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов'язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизуємої вартості.

Амортизацію розраховують:

- на капітальний ремонт основних засобів;

- на реновацію (повне оновлення) основних засобів.

Знос і амортизація - взаємообумовлені категорії обліку. Якщо знос показує, наскільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація - яка вартість включена у витрати за певний звітний період. Сума зносу завжди визначається в сумі амортизаційних відрахувань.

Амортизаційні відрахування - щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Водночас вони виступають джерелом відшкодування зношування основних засобів, утворюючи фінансові передумови інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва.

Амортизаційний фонд - грошовий фонд, призначений для відновлення вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають із виробничого процесу в міру свого фізичного або морального зношування.

Методи нарахування амортизації

2. Науково-практичні основи ведення обліку амортизації основних засобів

2.1 Документування руху основних засобів і їх амортизації

облік засіб основний амортизація

Насамперед слід наголосити, що усі операції з придбання, переміщення, використання та вибуття основних засобів підприємства вимагають правильного документального оформлення. Адже згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 - ХІV контролювати фактичний стан і наявність об'єктів обліку можна лише за первинними документами.

Основний перелік форм для оформлення операцій з основних засобів затверджено наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 №352:

§ акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1);

§ акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма №ОЗ-2);

§ акт списання основних засобів (форма №ОЗ-3) (див. додаток А);

§ акт на списання автотранспортних засобів (форма №ОЗ-4);

§ інвентарна картка обліку основних засобів (форма №ОЗ-6);

§ опис інвентарних карток з обліку основних засобів (форма №ОЗ-6);

§ картка обліку руху основних засобів (форма №ОЗ-8);

§ інвентарний список основних засобів (форма №ОЗ-9);

§ розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств) (форма №ОЗ-14) (див. додаток Б);

§ розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій) (форма №ОЗ -15);

§ розрахунок амортизації з автотранспорту (форма №ОЗ-16).

Для оформлення надходження основних засобів беруть акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ -1). Крім того, даний документ застосовують:

§ при введенні об'єктів основних засобів в експлуатацію (крім тих випадків, коли для такої операції є окремий порядок);

§ для відображення внутрішнього переміщення об'єкта з одного підрозділу (відділу) підприємства на інший;

§ при оприбуткуванні основних засобів як внеску до статутного фонду підприємства.

Приймальна комісія, призначена керівником підприємства, складає форму №ОЗ-1 в одному примірнику на кожний об'єкт основних засобів. Одним спільним актом на декілька одиниць можна провести госпінвентар, інструменти, обладнання та інше, і тільки, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову ціну і надійшли в одному календарному місяці.

Після оформлення і підписання акта у головного бухгалтера й директора його з усією технічною документацією, що додається, передають до бухгалтерії.

Для внутрішнього переміщення об'єктів оформляється акт №ОЗ-1. На відміну від оприбуткування, його готує працівник підрозділу, що передає об'єкт, у двох примірниках: перший із підписами осіб, які передають і одержують, здають до бухгалтерії, другий-залишається у сторони, що передає.

Із акта приймання-передачі відомості про переміщення об'єктів потрапляють до картки обліку руху основних засобів (форма №ОЗ-8). Якщо основний засіб потребує ремонту, то при його переведенні до ремонтного цеху або сторонній організації також заповнюється форма №ОЗ-1. Повернення об'єкта з ремонту проводять за актом приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма №ОЗ-2). Якщо ремонтом займався структурний підрозділ підприємства, то виписують один примірник акта. Якщо інше підприємство, актів має бути два: один для себе, один для виконавця. Потім форму №ОЗ-2 підписують у головного бухгалтера та директора і передають до бухгалтерії. Якщо це був капітальний ремонт, реконструкція, модернізація об'єкта, треба внести зміни до його технічного паспорта.

Для узагальнення інформації про кожний об'єкт основного засобу існує інвентарна картка обліку основних засобів (форма №ОЗ-6). Іноді її заводять і на групу об'єктів, але тільки за умови, що ці основні засоби одного типу, надійшли в одному календарному місяці, а також мають однакове виробничо-господарське призначення, технічну характеристику і вартість. Інвентарна картка відкривається на основі акта №ОЗ-1, технічної та іншої документації на даний об'єкт. Надалі до форми №ОЗ-6 заносять всі відомості про об'єкт. Тобто з цього документа завжди можна дізнатись: про місцезнаходження об'єкта, ремонти, дооцінку, переоцінку, індексацію або знос, а також про вибуття або результати його списання.

Пооб'єктний облік основних засобів за місцем їх знаходження і за матеріально-відповідальними особами ведуть в інвентарному списку основних засобів (форма №ОЗ-9), у ньому завжди видно, які саме об'єкти значаться за тим чи іншим відділом.

У наказі №352 є три форми для сум амортизації основних засобів. Але з 01 липня 1997 почало діяти П(С) БО 7 і форми стали абсолютно непридатними для ведення обліку, оскільки амортизацію вже не розділяють на дві категорії: повне відновленні і капітальний ремонт. Тому бухгалтерам доводиться розробляти власні форми для обліку амортизації основних засобів.

Для списання об'єкта основних засобів існує дві форми:

§ акт на списання автотранспортних засобів (форма №ОЗ-4), за яким списують транспорт при його ліквідації. Обидва примірники підписує комісія, затверджена керівником підприємства, і сам керівник: перший примірник призначено для бухгалтерії, другий - особі, відповідальній за об'єкт. Крім, підтвердження вибуття, форма №ОЗ-4 дозволяє оприбутковувати на склад залишки від розбирання списаного автотранспорту. Відомості про них, а також суму витрат на розбирання заносять до графи «Розрахунок результатів списання автомобіля (причепа, напівпричепа)»;

§ акт на списання основних засобів (форма №ОЗ-3), потрібен для оформлення повного або часткового вибуття решти об'єктів. Цей документ заповнює спеціальна комісія, затверджена керівником підприємства. Форму №ОЗ-3 заповнюють у двох примірниках: один для матеріально-відповідальної особи, другий - для бухгалтерії власника, і обов'язково завіряють підписом керівника. Витрати на розбирання і матеріальні цінності (запчастини, матеріали, металобрухт та інші), отримані від такого розбирання, записують до розділу «Розрахунок результатів списання об'єкта», це й буде підставою для оприбуткування таких товарно-матеріальних цінностей на склад.

Для підвищення рівня інформаційного забезпечення потребує удосконалення первинна облікова документація та регістри аналітичного обліку основних засобів. Водночас, окремі показники, наявність яких передбачена П(С) БО 7, опинилися поза реєстрацією в типових формах первинного обліку. Отже, необхідно ввести додаткові показники до окремих первинних документів та регістрів аналітичного обліку основних засобів, а саме: строк корисного використання основних засобів; справедлива вартість (у передбачених П(С) БО 7 випадках; дата та сума дооцінки або уцінки об'єктів; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість.

2.2 Облік витрат на ремонт основних засобів

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів; достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів; визначення економічних вигод від використання основних засобів; контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства; правильне і своєчасне нарахування зносу; контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування; контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності; точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 13 «Знос необоротних активів»; 18 «Інші необоротні активи». Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають поточні, середні й капітальні (табл. 1).

Поточні ремонти здійснюються за необхідності і виконуються в основному власними силами. До поточних ремонтів належать дрібні роботи по зміні або виправленню окремих зношених деталей, вузлів машин, обладнання, елементів конструкції будов та споруд, а також профілактичні ремонти й огляди. Капітальні ремонти здійснюються з періодичністю понад один рік, при цьому здійснюються повне розбирання, зміна або відновлення всіх зношених деталей, вузлів.

Кореспонденція рахунків з обліку основних засобів

№1 пор.	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		За Планом, що діяв до 01.01. 2000 р.	За новим Планом з 01.01 з 2000 р.
		Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
Облік витрат на ремонт основних засобів:
1.	Витрати на ремонт, які здійснені для забезпечення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання основних засобів:
	а) виробничого призначення	03	60	23 (91)	631
	б) загальногосподарського призначення	03	60	92	631
	в) що використовуються для досліджень та розробок	03	60	941	631
	г) житлово-комунального господарства й об'єктів соціально-культурного призначення	03	60	949	631
	д) що забезпечують збут продукції	03	60	93	631
	є) відображення суми ПДВ	68	60	644	631
2.	Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 р. витрати на поточний, капітальний ремонти та інші види поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищує 5% балансової вартості основних засобів на початок звітного року, списуються на виробництво, решта на збільшення вартості основних засобів	20	03	-	-
		01	03	-	-

Капітальний ремонт основних засобів може здійснюватися двома способами: господарським і підрядним. Господарський спосіб виконання капітального ремонту основних засобів використовуються на підприємстві при незначному обсязі робіт і за наявності на підприємстві спеціалістів, кваліфікація яких дає змогу виконувати передбачені кошторисом роботи. При підрядному способі до проведення капітального ремонту за договором залучаються спеціалізовані підприємства.

Рахунки з підрядниками здійснюються на підставі Акта прийому виконаних робіт за рахунками-фактурами. Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом ремонтованих основних засобів. Починаючи з 1996 р., витрати, пов'язані із закінченим капітальним ремонтом основних засобів, відносилися на збільшення балансової вартості відповідних основних засобів після індексації з подальшою їх амортизацією за встановленими нормами на повне їх відновлення (постанова Кабінету Міністрів України №523 від 16.05.96 р., листи Головної державної податкової інспекції України №10-114/10-3180 від 07.06.96 р., №16-1101/10-385 від 20.01.97 р.).

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 ВР витрати, пов'язані з поточним, капітальним ремонтами, реконструкцією та іншими видами поліпшення основних засобів у сумі, що не перевищувала 5% балансової (залишкової) вартості основних засобів на початок звітного року, списувалися на собівартість продукції (витрат обігу, робіт, послуг), різницю - на збільшення основних засобів.

Згідно з Інструкцією №291 від 30.11.99 р. суми ремонту виробничого призначення списуються на рах. №23 «Виробництво» і на рах. №91 «Загальновиробничі витрати», решта - на збільшення основних засобів.

Класифікація ремонтів основних засобів має наступний вигляд:

1) За видами: поточні ремонти, середні ремонти, капітальні ремонти.

2) За належністю основних засобів: ремонти власних основних засобів, ремонти орендованих основних засобів (оперативна оренда), ремонти орендованих основних засобів (фінансова оренда).

3) За відношенням до господарської діяльності: ремонти виробничих основних засобів, ремонти невиробничих основних засобів.

4) За відношенням до плану: планово-попереджувальні ремонти, позапланові ремонти.

5) За способом здійснення: ремонти, що виконуються господарським способом, ремонти, що виконуються підрядним способом, ремонти, що виконуються змішаним способом.

2.3 Облік амортизації основних засобів

Положенням (стандартом) 7 «Основні засоби» визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- Очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- Фізичний та моральний знос, що передбачається;

- Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Рахунок 13 «Знос нематеріальних активів» призначено для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необорних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Рахунок 13 «Знос нематеріальних активів» має такі субрахунки:

131 «Знос основних засобів»

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»

133 «Знос нематеріальних активів»

На субрахунку 131 «Знос основних засобів» узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби».

На субрахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

На субрахунку 133 «Знос нематеріальних активів» узагальнюється інформація про суму накопиченої амортизації нематеріальних активів.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) оборотних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів і нематеріальних активів.

Рахунок 13 «Знос нематеріальних активів» кореспондує

За дебетом з кредетом рахунків:	За кредетом з дебетом:
10 «Основні засоби»	15 «Капітальні інвестиції»
11 «Інші необоротні і матеріальні активи»	23 «Виробництво»
12 «Нематеріальні активи»	39 «Витрати майбутніх періодів»
42 «Додатковий капітал»	42 «Додатковій капітал»
	83 «Амортизація»
	91 «Загальновиробничі витрати»
	93 «Витрати на збут»
	94 «Інші витрати операційної діяльності»
	99 «Надзвичайні витрати»

Рахунок 83 «Амортизація» призначений для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.

Рахунок 83 «Амортизація» має такі субрахунки:

831 «Амортизація основних засобів»

832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів»

833 «Амортизація нематеріальних активів»

На субрахунку 831 «Амортизація основних засобів» узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.

На субрахунку 832 «Амортизація інших необоротних матеріальних активів» узагальнюється інформація про нарахування амортизації інших необоротних матеріальних активів.

На субрахунку 833 «Амортизація нематеріальних активів» узагальнюється інформація про нарахування амортизації нематеріальних активів.

Рахунок 83 «Амортизація» кореспондує

За дебетом з кредетом рахунків:	За кредетом з дебетом:
13 «Знос (амортизація) необоротних активів»	23 «Виробництво»
	79 «Фінансові результати»
	91 «Загальновиробничі витрати»
	92 «Адміністративні витрати»
	93 «Витрати на збут»
	94 «Інші витрати операційної діяльності»

Наказом Міністерства статистики України №352 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. типові форми облікової документації в частині розрахунку амортизаційних відрахувань по основних засобах:

03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)»;

03-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)»;

03-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Згідно із П(С) БО-7 амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного;

2. Зменшення залишкової вартості;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості;

4. Кумулятивного;

5. Виробничого;

Треба зауважити, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Отже, шостим методом нарахування амортизації, є податковий.

Метод 1 - прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 25% (100%/4=25%).

Річна сума амортизації = 16250 грн. (65000*25%/100%=16250).

Місячна сума амортизації = 1354 грн. (16250/12=1354).

Метод 2 - зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 33,3%

Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням методу зменшення залишкової вартості

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Річна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	81000 54027 36036 24036	33,3 33,3 33,3 33,3	26973 17991 12000 8036
х	16000	х	65000

Як видно із табл. 2.1., амортизація об'єкта за весь строк його експлуатації склала 65000 грн., тобто дорівнює вартості обладнання, яке підлягало амортизації з самого початку.

Метод 3 - прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 50% (100%: 4 х 2 = 50).

Розрахунок річної суми амортизації обладнання на протязі строку його використання покажемо у табл. 2.2.

Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням методу прискореного зменшення залишкової вартості

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Річна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 32500 16250 8125	50 50 50 50	32500 16250 8125 8125
х	16000	х	65000

Метод 4 - кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Сума кількості років використання = 10 (1+2+3+4=10).

Річна норма амортизації за перший рік = 40%(4:10=0,4), за другий рік = 30%(3:10=0,3), за третій рік = 20%(2:10=0,2), за четвертий рік = 10%(1:10=0,1).

Розрахунок річної суми амортизації на протязі року роботи обладнання покажемо у табл. 2.3.

Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням кумулятивного методу

Роки експлуатації	Вартість, яка амортизується, грн.	Річна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 65000 65000 65000	40 30 20 10	26000 19500 13000 6500
х	х	х	65000

Метод 5 - виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити(виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Вартість, яка амортизується - 65000 грн.

Кількість продукції, яку передбачається виробити за чотири роки роботи обладнання - 130000 шт. виходячи із цього, сума амортизації обладнання у розрахунку на одиницю виробленої продукції = 0,5 грн. (65000:130000=0,5).

Розрахунок річної суми амортизації обладнання в залежності від кількості виробленої продукції показано у табл. 2.4.

Розрахунок річної суми амортизації обладнання з використанням виробничого методу

Роки експлуатації	Вартість, яка амортизується, грн.	Виробництво продукції, штук	Сума амортизації на одиницю продукції, грн.	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	65000 65000 65000 65000	30000 40000 40000 20000	0,5 0,5 0,5 0,5	15000 20000 20000 10000
х	х	130000	х	65000

Метод 6 - податковий, згідно якого суб'єкт господарювання може застосовувати методи і норми нарахування амортизації, які передбачені податковим законодавством.

Розрахунок річної суми амортизації обладнання за податковим методом показано у табл. 2.5.

Розрахунок сум амортизаційних відрахувань виробничого обладнання за податковим методом

Роки експлуатації	Залишкова вартість, грн.	Квартальна норма амортизації, %	Річна сума амортизації, грн.
1 2 3 4	81000 69517 59660 51202	3,75 3,75 3,75 3,75	11483 9856 8458 7259
і т.д.

Так, згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що амортизації підлягають витрати на:

- Придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- Самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- Поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом, зокрема іригація, осушення, збагачення та інше капітальне покращення землі.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Не підлягають амортизації витрати платника податку на:

- Придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- Вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- Придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

- Утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою (2.1):

Б(а) = Б (а-1) + П (а-1) - В (а-1) - А (а-1), (2.1)

де

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П (а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В (а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А (а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткованих мінімумів законів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Використання різних методів щодо нарахування амортизації зумовлює отримання різних кінцевих даний. Вплив обраного методу на розміри амортизаційних відрахувань, використовуючи розрахункові дані наведеного у даному пункті прикладу, представлено у табл. 2.6.

Річні суми амортизації виробничого обладнання при використанні різних методів щодо їх нарахування

Номер методу	Назва методу нарахування амортизації	Сума амортизації по роках, грн.
		1	2	3	4	разом
1	Прямолінійний	16250	16250	16250	16250	65000
2	Зменшення залишкової вартості	26973	17991	12000	8036	65000
3	Прискореного зменшення залишкової вартості	32500	16250	8125	8125	65000
4	Кумулятивний	26000	19500	13000	6500	65000
5	Виробничий	15000	20000	20000	10000	65000
6	Податковий	11483	9857	8459	7259	37058

Підприємство може самостійно, спираючись на наведені розрахунки, вибирати метод нарахування амортизації по основних засобах. Але при цьому треба враховувати, що суми нарахованої амортизації повинні відображати реальний фізичний і моральний знос конкретного об'єкта основних засобів. Як видно із таблиці 2.6., найменш придатним у цьому плані є метод 6 (податковий), який не в достатній мірі відображає реальну суму зносу виробничого обладнання. Натомість найлегшим методом з точки зору проведення розрахунку є звичайно прямолінійний, який значно полегшує облікову роботу.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Зауважимо, що незалежно від того, який із перших п'яти методів нарахування амортизації буде обрано, - застосування шостого методу (податкового) є обов'язковим, оскільки це пов'язано із визначенням оподатковуваного прибутку підприємства.

За умови, коли поруч із податковим застосовується ще один із вищесказаних методів нарахування амортизації, треба мати на увазі, що амортизація, розрахована за податковим методом, знайде своє відображення лише у податковій декларації.

Натомість записи як на рахунках бухгалтерського обліку, так і у балансі і звіті про фінансові результати суми нарахованих амортизаційних відрахувань будуть зроблені, в свою чергу, на підставі того методу, який, окрім податкового було додатково обрано на підприємстві.

Виходячи із недоцільної роботи одночасно подвійну роботу, на багатьох підприємствах при нарахуванні амортизації використовують виключно податковий метод. За цих умов і на рахунках бухгалтерського обліку і у податковій декларації і у звітності (балансі і звіті про фінансові результати) знайдуть відображення однакові дані, що стосуються амортизації.

Інвентаризація основних засобів в підприємствах проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69.

Інвентаризація основних засобів має проводитися не рідше одного разу на рік (але не раніше 1 жовтня). Інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів дозволено проводити один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у 5 років, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим:

ь при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в АТ, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

ь перед складанням річного звіту, крім майна, цінностей і зобов'язань, інвентаризація якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;

ь у разі зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

ь під час виявлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів);

ь за рішенням судово-слідчих органів;

ь у разі стихійного лиха, пожежі, аварії та в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом керівника підприємства, з компетентних осіб, які знають об'єкт інвентаризації, ціни. первинний облік. Очолює комісію керівник або його заступник.

Результати інвентаризації записують в інвентаризаційну відомість (ф. інв-І), яку складають за кожним місцезнаходженням об'єкта посадові особи, відповідальні за їх збереження. Форма опису забезпечує відображення даних інвентаризації на три дати з метою скорочення обсягу робіт під час щорічного проведення Інвентаризації основних засобів. При виявленні об'єктів основних засобів, які не взяті на облік, або при виявленні недостачі складають належні акти.

Об'єкти основних засобів, які раніше не були прийняті на облік, оцінюють за відновною вартістю і зараховують до складу інших доходів від звичайної діяльності.

Недостача об'єктів основних засобів за залишковою вартістю списується з кредита рахунка 10 «Основні засоби» на дебет рахунка 976 «Списання необоротних активів». Сума зносу, нарахована по цих об'єктах, відображається записом по дебету рахунка 131 «Знос основних засобів» і кредиту рахунка 10 «Основні засоби».

Після прийняття рішення керівником (власником) підприємства сума завданих збитків від недостачі (псування) основних засобів відноситься на рахунок винних осіб записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі основних засобів винні особи не були встановлені, то вартість таких засобів відображається на забалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців недостачі (псування) основних засобів сума, що підлягає відшкодуванню, відображається по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним списанням цієї суми з кредита рахунка 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Сума, що підлягає відшкодуванню, визначається згідно з вимогами Порядку оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 (з доповненнями, внесеними постановами

Кабінету Міністрів України від 27.08.96 №1009, від 20.01.97 №34, від 15.02.97 №1402). Згідно з цим Порядком розмір збитку від недостачі основних засобів визначається виходячи з балансової вартості основних засобів (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але ненижче 50% їх балансової вартості на день виявлення недостачі з урахуванням індексів інфляції, - відповідного розміру ПДВ і акцизного збору (по підакцизних засобах) за формулою

Рз = [(Бв - А)? Іінф + ПДВ +Аз]? 2

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф - загальний індекс інфляції (визначений Держкомстатом України); ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; 2 - коефіцієнт, який застосовується до визначеної суми <по недостачі основних засобів). Сума відшкодованого матеріально відповідальними особами збитку відображається по дебету рахунків ЗО «Каса», ЗІ «Розрахунки в банках» або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» (якщо керівником прийнято рішення про утримання суми збитку із заробітної плати винної особи) і кредиту рахунка 375.

Із відшкодованої суми покриваються збитки підприємства по недостачі (псуванню) основних засобів, решта суми підлягає перерахуванню до бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» у кореспонденції з кредитом рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Матеріали інвентаризації і рішення щодо у регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства і підлягають відображенню в обліку того місяця, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше останнього місяця звітного року.

Размещено на Allbest.ru